І. повішання



Скачати 163.36 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір163.36 Kb.
Невідкладна допомога при вийняткових станах на догоспітальному та госпітальному етапах

І. ПОВІШАННЯ


Одним із видів гострої механічної асфіксії є странгуляція [strangulo, лат. — стискати, душити) — заподіювання смерті насильним припиненням дихання — задушення, повішення. АСФІКСІЯ МЕХАНІЧНАгостра гіпоксія і гіперкапнія з важкими розладами дихання, кровообігу і нервової системи. Виникає при непрохідності верхніх дихальних шляхів (обтурація стороннім тілом, западання язика, набряк голосових зв'язок).

Розлади життєво важливих функцій організму, що призводять до смерті через повішення, залежать від локалізації петлі.



  • При розташуванні петлі вище гортані, а вузла — на задній поверхні шиї: стискаються каротидні синуси, як наслідок настає раптова рефлекторна зупинка дихання і серця.

  • При розташуванні петлі нижче гортані, вузла на передній або боковій поверхні шиї: термінальна пауза й агональний стан тривають декілька хвилин. У післяреанімаційний період внаслідок ішемічного ураження мозку превалює гостра дихальна недостатність.

  • Пошкодження гортані і трахеї супроводжується стенотичним ларинготрахеїтом, часто розвивається пневмонія.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі:



Інтенсивна терапія (догоспітальний етап)


  • Пролонгована ШВЛ (рСО2 30-35 мм рт. ст.) — розлади дихання, збудження, судоми, кома

  • Дифенін 1 табл. (18 мг/кг)— судомний синдром

  • Натрій оксибутират до 20 мл 20%-ного розчину в/в (50-70 мг/кг)

  • Фуросемід 4мл 1%-ного розчину (0,5-1,0 мг/кг) в/в при діагностованій внутрішньоче­репній гіпертензії (розширення зіниць, при збереженні реакції на подразник, нудота, блювання, запаморочення, короткочасна непритомність, головний біль, розпираючого характеру)

  • Гіпотермія 30"С в перші години.

  • Гіпербарична оксигенація.

  • Антибіотики — профілактика і лікування легеневих ускладнень.


Госпітальний етап. Корекція розладів кислотно-основного стану і водно-електро­літного балансу. Нормалізація гіперкоагуляційного потенціалу, покращання реології крові, інтенсивна терапія постгіпоксичного набряку мозку. З
Непритомний

Дихання без порушень

Дихання без порушень
абезпечення прохідності дихальних шляхів



При свідомості, запаморочений





















При свідомості, запаморочений



Непритомний


Дивитись вище



Дивитись вище




Вдала ШВЛ

Безуспішна ШВЛ



І. ВПЛИВ КРИТИЧНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ
А) ЗАМЕРЗАННЯ пригнічення життєвих функцій організму аж до повного їх згасання, що обумовлено загальним охолодженням (холо­дова травма). Здатність зовнішнього середовища охолоджувати зу­мовлена наступними факторами :

  • висока волога;

  • сильний вітер;

  • температура повітря коливається від -4 до +10°С.

Зна­чення має :

  • час (при 0°С повітря замерзання настає через 10-12 год);

  • середовище (у крижаній воді людина гине через 5-10 хв);

  • стан організму (алкогольне сп'яніння, фізичне перевантаження, хвороба, яка супроводжується виснаженням, тощо).


Зниження внутрішньої температури тіла нижче 35°С називається гіпотермією.

Клінічні прояви гіпотермії:

  • зміна свідомості аж до безпам'ятства (кома);

  • патологічно підвищена м'язова активність;

  • при температурі 30-34°С — м'язове дрижання;

  • при температурі нижче 30°С — м'язова ригідність (трупне заклякання);

  • дихання сповільнене, можливі патологічні ритми (Чейна-Стокса), у подальшому з поступовим припиненням дихання ( 15-20°С);

  • нестабільна гемодинаміка;

  • розлади серцевої діяльності (брадикардія);

на ЕКГ — сповільнення серцевого ритму з подальшою інверсією зубця Т, подовження всіх інтервалів;

  • миготіння і тріпотіння передсердь; фібриляція шлуночків.


Зауваження



АЛГОРИТМ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПРИ ЗАМЕРЗАННІ








Пульс, дихання – є Пульс, дихання - відсутні


< 300C



> 300С



340-350С(помірна гіпотермія)


300-340С (середня гіпотермія)

  • Пасивне зігрівання

  • Активне зовнішнє зігрівання поверхні тіла:

джерела, які випроміню-ють та зберігають тепло


  • Продовжити СЛР

  • Проводити лікування в\в

  • Повторити дефібриляцію при підвищенні температури

  • Продовжити СЛР

  • Не проводити лікування в\в

  • Обмежити дефібриляцію до 3 разів максимум

  • Госпіталізація


<300C (глибока гіпотермія)




Б) ТРАВМА ТЕПЛОВА (ГОСТРА)

Гостра теплова травма виникає при аваріях і катастрофах у під­земних виробках, внаслідок пожежі, вибуху газу і пилюки, вдихання гарячого повітря, а також при підвищеній температурі навколишнього се­редовища і вологості.

За міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті (1986) до теплових уражень відносяться:


  • тепловий удар

  • тепловий колапс

  • теплові судоми

Тепловий удар патологічний стан, що виникає раптово і зумовлений розладами терморегуляції організму при тривалому впливі на нього високої температури повітря або інфрачервоного (теплового) випромінювання.

Тепловий удар легкого ступеня. Потерпілі скаржаться на головний біль і запаморочення, відчуття гарячки, з’являються втомлюваність, слабкість, пригнічення. Турбує нудота, інколи блювання. Температура тіла нормальна, субфебрильна. Шкіра волога. Незначне прискорення пульсу.

Тепловий удар середньої тяжкості.

У потерпілих скарги на загальну слабкість, пульсуючий головний біль, запаморочення, нудоту, блювання. Температура тіла підвищується до 40-41 °С. Шкіра гіперемована, волога, посилене потовиділення. Психічні розлади — підвищена дратівливість і спалахи гніву. З’являються гіперрефлексія, розлади координації рухів. Частота дихань не змінена або незначно збільшена. Тахікардія досягає 110-130 уд./хв. Артеріальний тиск у фізіологічних межах або незначно змі­нений.



Тепловий удар тяжкого ступеня.

Виникає раптово або поступово. Нестерпний головний біль, запаморочення, зниження зору, багаторазо­ве блювання. Спостерігається психомоторне збудження і дезорієнтація, розлади свідомості. Зіниці вузькі, слабка реакція на світло. Гіперрефлексія, гіпертонус м’язів, тонічні і клонічні судоми, поява патологічних рефлексів, парезів і паралічів. Шкіра гіперемована і ціанотична, температура тіла в межах 40-42°С. Прогресує розлад кровообігу: тахікардія до 120-140 уд./хв, з’являється аритмія, прогресуюча гіпотонія. Тахіпное до 30-36 в 1 хв. Патологічне дихання.

За тяжкої форми теплового удару спостерігається раптове при­пинення потовиділення ("виснаження потових залоз"). Шкіра стає блідою, швидко наростає гіпертермія до 42-45°С. Очні яблука мутні­ють. Зіниці вузькі, реакції на світло немає. Розвивається кома з тяжкою гемодинамічною і дихальною недостатністю, гіперрефлексією, м'язовою гіпотонією.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі



Інтенсивна терапія на догоспітальному етапі
ТЕПЛОВИЙ УДАР СЕРЕДНЬОЇ тяЖКОСТІ

  • Припинення надмірних реакцій з боку головного мозку, відновлення функціональної активності центрів вегетативної іннервації.

  • зниження температури тіла.

  • покращання мозкового кровообігу.































ТЕПЛОВИЙ УДАР тяЖКОГО СТУПЕНЯ













Продовження невідкладної допомоги на госпітальному етапі

  • В/в інфузія 0,9%-ного розчину натрію хлориду (10,0-15,0 мл/кг) і 5%-ного розчину глюкози (5,0-8,0 мл/кг)

  • Метаболічний захист мозку (антигіпоксанти, антиок-сиданти)

  • Нормалізація волемії

  • Оптимізація судинного тонусу і мікроциркуляціі

  • Кардіотропні засоби





Тепловий колапс

Це циркуляторна недостатність, яка зумов­лена гострою гіповолемією внаслідок дегідратації, централізацією кро­вообігу і зниженням судинного тонусу.



Інтенсивна терапія на догоспітальному етапі

1. Негайна інфузія плазморозширювачів(поліглюкін, реополіглюкін,гемодез) або полііонних розчинів (20 мл/кг) під контролем центрального венозного тиску.

2. Введення середників, які покращують реологічні властивості і мають дезагрегуючу дію.

3. Застосування симпатоміметичних засобів (мезатон 0,1-0,3-0,5мл 1%-ного розчину в 40 мл 5-20-40%-ного розчину глюкози або ізотонічного розчину хлориду натрію).

4. Фізичне охолодження.
Теплові судоми

– Це підвищена м’язова активність, яка виникає на тлі дегідратації та як наслідок надмірної активації НС.

Інтенсивна терапія на до госпітальному етапі спрямовується на відновлення нормальної гемодинаміки, а також стабілізацію вегетативної нервової системи і запобігання підвищення температури тіла. “Триступінчастий" захід забезпечення дихання. При головному болю — анальгін та ін. Психотропні препарати – седуксен 2 мл 0,5%-ного розчину (10 мг 0,15-0,2 мг/кг). Антигістамінні засоби -димедрол 5мл 1%-ного розчину 50мг, супрастин - 1 мл 2%-ного розчину(20 мг або 0,1-0,15 мг/кг).

ІІІ. УТОПЛЕННЯ

Це задушення внаслідок випадкового або спря­мованого занурення в рідину. Найчастіше у прісну або солону воду. У 90% випадків причиною асфіксії є аспірація води в легені. У 10% — асфіксія настає внаслідок ларингоспазму без аспірації води.

Після аспірації прісної води з низьким осмолітетом остання лег­ко дифундує через альвеолярно-капілярні мембрани в капіляри легенів, кров яких має вищий осмолітет. Настає гіперволемія (гіпотонічна гіпергідратація), гемодилюція, зниження рівня натрію, хлоридів і білка в плазмі крові, гемоліз, анемія.

Виразна гіпоксемія починається впродовж 1хв після аспірації води. У подальшому руйнується сурфактант, знижується податливість легенів, їх спадання, рестриктивне зменшення об'єму вентиляції, поглиблення гіпоксемії, наростання ацидозу, метаболічного характеру. Незадо­вільний результат лікування потопальників зумовлений зменшенням дифузної здатності легенів. Виникають численні, можливі масивні, ателектази, пневмонія. Наслідком аспірації гіпертонічного розчину солі (утоплення в морській воді) є вихід рідини з позаклітинного простору і надходжен­ня її в легені, що призводить до набряку легенів і гіповолемії (гіперто­нічна дегідратація).

Існують такі види утоплення:



  1. Істинне (60-70%) - періодичне занурювання та випливання (невміння плавати, перевтома).

  2. Асфіксичне (20-25%) - внаслідок раптового гальмування нервової системи (алкогольне сп’яніння).

  3. Синкопальне (7-10%) - рефлекторна зупинка дихання та серцебиття (сильний емоційний вплив).

  4. Гіпервентиляційне ( 0,5-1 %) - у нирців.

  5. Раптова смерть у воді (2-3%) - внаслідок хронічних захворювань серцево-судинної системи.



Невідкладна допомога на догоспітальному етапі

Безпосередньо на березі водоймища , тощо

штучне дихання з рота в ніс навіть під час доставки



потерпілого до човна чи берега . Не втрачати час на видалення води з дихальних шляхів !


Необхідно


Елементарна підтримка життя

Невідкладна медична допомога






Інтенсивна терапія при утопленні



ІV ЕЛЕКТРОТРАВМА

Це травма, яка зумовлена впливом на орга­ни і тканини електричного струму великої сили і напруги.

Причини: безпосередня дія електричного струму і виникаючої при цьому високої температури на життєво важливі системи організму, випадкові ураження блискавою.

Ступінь і характер впливу електричного струму визначаються його частотою, напругою, силою і експозицією, шляхами проходжен­ня струму і станом організму.

Найнебезпечніший змінний струм частотою 40-60 Гц. Сила струму 15-25 мА викликає судомне скорочення м'язів, 25-80 мА — судомне скорочення дихальної мускулатури, 80-100 мА — фібриляцію шлуноч­ків. При напрузі 220 В можливі ураження шкіри. Коли напруга вище 500 В, можливі різні ступені опіку - від гіперемії до коагуляції і навіть звуглення тканин, також загибелі потерпілого від гіпоксії або фібриляції серця, у де­яких випадках — від незворотних змін у серці, мозку за інших орга­нах.

Найнебезпечніший шлях проходження струму: рука — голова, ліва рука — права нога.

За глибиною розладів функцій життєво важливих органів під дією струму електротравма проявляється:



І ступеня — судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;

ІІ ступеня — судомне скорочення м'язів і втрата свідомості;

ІІІ ступеня втрата свідомості, розлади дихання, серцевої діяль­ності або їх

поєднання;



ІV ступеня — клінічна смерть.
Якщо дихання і кровообіг відновлюються самостійно або внас­лідок реанімаційних заходів, то в подальшому можуть виникнути:


Невідкладна допомога









V. ОТРУЄННЯ

Загальні положення

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі


При надходженні отрути всередину



Примітка

1. Не застосовувати в потерпілих у коматозному стані (аспірація, гіпоксія),при серцево-судинних захворюваннях (колапс, крововилив у мозок).

2. Не застосовувати при отруєнні кислотами і лугами та надходженні бензину і його похідних всередину.

3. Магній або натрій сульфат (0,5-0,7 г/кг на 300 мл води): рицинова або вазелінова олія 0,5-1,0 г/кг (протипоказано при отруєнні ароматичними вуглеводами, фосфорорганічних сполук).

А) Отруєння газами

Складають значну частину нещасних випадків на виробництві, а також у побуті. У промислових умовах гіпоксичні дихальні суміші можуть бути наслідком підвищеного вмісту оксидів азоту (при аваріях на хімічних підприємствах), вуглецю, метану. У побуті – це зазвичай оксид вуглецю. Негайна допомога надається як на місці випадку, так і на етапах евакуації.


ОТРУЄННЯ ОКСИДОМ ВУГЛЕЦЮ

Перші симптоми отруєння появляються тоді, коли в крові накопичується 15-25% карбоксигемоглобіну.


Клінічні ознаки:

  • запаморочення, головний біль (симптом "обруча");

  • сонливість, в’ялість, іноді ейфорія із зоровими і слуховими галюцинаціями;

  • серцебиття, можлива помірна гіпертензія, розлади серцевого ритму;

  • шкіра і слизові оболонки рожеві;

  • задишка і ціаноз появляються відносно пізно, відтак дихання типу Чейна-Стокса;

  • помірно розширені зіниці, знепритомнення, клоніко-тонічні судоми, децеребраційна ригідність, менінгеальні симптоми, гіпертермія центрального генезу.


Блискавична форма гострого отруєння чадним газом

Раптове знепритомнення, поодинокі судомні скорочення м'язів. Дуже швидко настає зупинка дихання (шкіра рожева). Через 3-5 хвилин- зупинка серця. Іноді виникає первинна зупинка серця (синкопальна форма гострого отруєння чадним газом), шкіра бліда. Отруєння при пожежах нерідко супроводжується опіком верхніх дихаль­них шляхів і, як наслідок, розвитком гострої дихальної недостатності аспіраційно-обтураційного типу. Можлива механічна асфіксія потерпілого.


Ускладнення отруєння


• У гострий період — набряк мозку, набряк легенів, синдром три­валого позиційного стискання.

• У подальшому розвиваються - пневмонія, поліневрити, гостра

ниркова недостатність.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ КОМІ 3 РОЗЛАДАМИ ДИХАННЯ ВНАСЛІДОК ОТРУЄННЯ ЧАДНИМ ГАЗОМ

НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ





Відновлення

прохідності

дихальних

шляхів



Подальша допомога



На госпітальному етапі проводиться гіпербарична оксигенація

Б) Отруєння психотропними препаратами



Діагностика: реакції токсико-алергічного генезу можуть розвинутися внаслідок передозування психотропними препаратами всіх класів як у зв'язку з лікуванням, так і суїцидальним наміром. Вони проявляються місцевими і генералізованими ознаками.

Місцеві прояви: фотосенсибілізація, еритема, уртикарна макулопапульозна висипка на шкірі обличчя, шиї, кінцівок, ангіоневротичний набряк, алергічні дерматити.

Генералізовані прояви: бульозний дерматит у ділянках стоп, сідниць, із швидким розвитком, супроводжується погіршенням загального стану. Підвищується температура тіла. Виражена загальна слабкість, задуха, пітливість, ціаноз. У крові - нейтрофільний лейкоцитоз із токсичною зернистістю.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ



І




ІІ

За наявності симптомів підвищеного внутрішньочерепного тиску призначають маніт (манітол) 15%-ний розчин 200мг (1 мл-150 мг) або сечовину 30%-ний (1 фл=30-90г) розчин ( 1г/кг) лазикс в/м 2 мл 1%-ного розчину. З метою покращання обмінних процесів призначається АТФ в/м 1-2 мл 1%-ного розчину, кокарбоксилазав/м 50-100мг (3 мл-0,05г).


В) Отруєння наркотичними препаратамл


(морфін, опій, пантопон, промедол, омнопон, героїн, кодеїн, текодин, фенадон)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка