І „мета навчання



Скачати 77.51 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір77.51 Kb.
Інна Прокоп

Теоретико-методологічний аналіз

педагогічних категорій „ціль” і „мета навчання”
Дидактика оперує досить широким колом загальнонаукових і специфічних понять. Одними із ключових є такі загальнонаукові поняття, як ціль і мета. Вони є системотвірними, вихідними для розуміння навчання як діяльності, його планування та здійснення. Цільові установки задають імпульс діяльності, мобілізують творчі сили людини; визначають зміст і характер взаємодії вчителя та учнів, форми, методи, засоби навчання, спричиняють розуміння школярами суті й способів організації навчально-пізнавальної діяльності, суттєво впливаючи на її активізацію.

Виявлення, формулювання, розробка цілей і мети навчання є центральним компонентом створення педагогічної концепції. Водночас ця проблема є однією з найважчих і не до кінця розв’язаних у педагогіці. Поняття цілі й мети часто ототожнюються, вживаються як синоніми. З інтенсивними розробками і впровадженням у навчально-виховний процес нових педагогічних технологій термін „мета навчання” за своїм значенням і в силу його невизначеності в багатьох випадках став не задовольняти педагогічну практику, й для зручності частіше вживається термін „цілі навчання”. Проте дидактична система після заміни елемента „мета навчання” на „цілі навчання” чи навпаки, суттєво змінює свої властивості, що обумовлюється неоднозначністю самих понять „мета” і „ціль”.

Окреслені питання стали предметом наукового вивчення низки вітчизняних учених (Т.Ільїна, І.Малафіїк, І.Підласий, П.Підкасистий, В.Селіванов, В.Ситаров, Н.Тализіна та ін.), у працях яких висвітлено різноманітні підходи до співвідношення цілі й мети у різних видах педагогічної діяльності. Їх аналіз і узагальнення є теоретичним підгрунтям нашої роботи, спрямованої на розкриття сутності категорій цілі й мети навчання.

Виходячи із загальнонаукової суті цілепокладання як специфічної людської здатності ставити перед собою свідомі цілі й реалізувати їх, спробуємо поняття ціль і мета розвести за їх сутністю.

У тлумачному словнику української мови мета визначається як „те, що хтось намагається осягнути, здобути, до чого прямує” [7], а ціль – це „місце, пункт, в який треба влучити, стріляючи з чого-небудь або кидаючи чим-небудь, те, до чого прагнуть, намагаються досягти, мета” [7].

Ще Аристотель мету тлумачив як „те, заради чого” дещо існує, а сучасна філософська думка визначає мету як елемент поведінки і свідомої діяльності людини, який характеризує майбутній результат діяльності та шляхи його реалізації за допомогою певних засобів. Вона виявляє інтегративну функцію, виступаючи як спосіб інтеграції різних дій людини в певну послідовність чи систему. Це проект дій, який визначає характер і системну впорядкованість різних актів і операцій. Таким чином, у мету, крім кінцевого результату діяльності людини, в явній чи неявній формі входять шлях руху в напрямі до кінцевого результату і способи діяльності, що забезпечують одержання цього результату.

Формулюючи мету навчання, учителі намагаються об’єднати і кінцевий результат, і шляхи досягнення його або способи діяльності (до того ж своєї - ознайомити, навчити, повторити, довести тощо), що призводить до невизначеності й нечіткості кінцевого результату діяльності. Тому в сучасній дидактиці (І.Підласий, П.Підкасистий, В.Ситаров, І.Малафіїк та ін.) акцент робиться на необхідності розрізняти поняття „цілі навчання” та „мета навчання”.

Ціль навчання – це кінцевий результат діяльності, тому це поняття за обсягом менше, ніж мета навчання, і входить у мету як її складова, воно вужче за змістом, а отже, конкретніше, ніж мета навчання. Влучити у ціль у переносному значенні означає одержати точний, конкретний і передбачуваний, запланований результат. Цілі навчання – це кінцевий результат спільної діяльності вчителя й учня, виражений у точних, однозначних категоріях і поняттях.

Поняття мети, цілі належать до категорії результату, який є не чим іншим, як продуктом певних дій. Конкретне вираження результату може бути здійснене через такі поняття, як підсумок, завдання, мета, ціль, ідеал, що мають таке тлумачення:

- підсумок – це найближчий бажаний результат, якого прагне досягти суб’єкт діяльності за певний час;

- завдання – це проміжний результат із сукупності доступних і впорядкованих так, що він є певним кроком, який наближає досягнення мети;

- мета – це бажаний результат, недосяжний за певний проміжок часу, але доступний для досягнення у майбутньому;

- ціль – кінцевий результат, на досягнення якого спрямовані зусилля суб’єкта діяльності;

- ідеал – це результат, якого ніхто ніколи не може досягти, але до якого можна підійти близько [2].

Точний і повний опис цілі навчання включає інформацію про елемент засвоєння, про який ідеться, про те, на якому рівні він засвоюється та як його діагностувати. Виділяють дві важливі характеристики цілей навчання – їх діагностичність та ієрархічність.

Діагностичність, за І.Малафіїком, означає цілком певний, однозначний опис цілі, способів її виявлення, вимірювання й оцінки [2, с.137]. Якщо вимога діагностичності у формулюванні цілей навчання не буде дотримана, елемент дидактичної системи „цілі навчання” не буде відігравати ролі системотвірного чинника для даної системи, а, отже, під сумнівом буде і функціонування самої системи.

Вимога діагностичності цілі навчання передбачає точний опис ознак поняття, яке необхідно сформувати в ході її досягнення і його об’єктивного прояву, з яким воно співвідноситься, вказівку на категорію міри, за якою її величина піддається прямому чи непрямому вимірюванню, із зазначенням того, що результати вимірювання можуть співвідноситися з певною шкалою, тобто відповідно оцінюватися.

Діагностичність цілей навчання вимагає такого їх опису, який би передбачав їх однозначну діагностику. Цю вимогу можна задовольнити, зазначивши конкретний рівень ієрархії.

Цілі навчання мають ієрархічну будову, що означає залежність формулювання цілі навчання від обсягу змісту, масштабності завдань, рівня загальності чи конкретності проблеми.

У педагогічній літературі є чимало цікавих, оригінальних міркувань, які становлять основу як для дослідження цілей виховання і навчання у широкому науково-прогностичному плані, так і для їх конкретизації вчителем у повсякденній практичній педагогічній діяльності. Так, у працях В.Селіванова розглядається система цілей з визначеною ієрархічною структурою: 1) загальна мета виховання; 2) мета виховання дітей певного віку; 3) мета діяльності навчально-виховного закладу; 4) мета вивчення окремої навчальної дисципліни, проведення виховної роботи визначеної спрямованості; 5) цілі окремих занять і заходів [5, с.60].

Ієрархічна структура цілей, розроблена Т.Ільїною, представлена трьома видами: 1) загальна, або генеральна, мета, яка відповідає уявленням суспільства про ідеал особистості (вказує загальний напрям діяльності всіх навчально-виховних закладів суспільства, характер педагогічної діяльності взагалі); 2) педагогічні цілі на певному етапі формування особистості; 3) оперативні цілі, які формулюються при проведенні окремого уроку чи виховного заходу [5, с.60].

У працях Н.Тализіної виділяються два рівні цілей навчання. Перший – конкретизація цілей навчання на макрорівні: мета навчання визначається суспільно-історичними, економічними умовами, в яких живе людина; конкретними можливостями учня на даному етапі навчання; характером завдань, для вирішення яких він готується. Другий – мікроаналіз цілей в навчанні: мета повинна бути доведена до визначення конкретних видів навчально-пізнавальної діяльності, які необхідно сформувати, та їх характеристик – ступені узагальнення, рівня автоматизованості [4, с.142].

Формулювання глобальної мети навчання, побудова ієрархії її підцілей забезпечує правильність вибору засобів, методів і організаційних форм навчання, норм, темпу і послідовності викладу навчального матеріалу. Глобальна або генеральна мета – це всесторонній і гармонійний розвиток підростаючого покоління, творчий саморозвиток особистості, формування громадянина правової демократичної держави. Глобальна мета відображає замовлення суспільства щодо рівня освіти й виховання учнів.

Другий різновид цілей – предметні цілі, які, в свою чергу, поділяються на загальні, предметно-специфічні і часткові. Всі цілі реалізуються у тісному взаємозв’язку між собою, формулюються у термінах умінь і завдань. Загальні цілі стосуються навчального предмета, який вивчається протягом усього періоду навчання. Предметно-специфічні цілі пов’язані з завданнями, які повинен навчитися вирішувати учень у результаті вивчення даного предмета протягом одного року. Часткові цілі – це вивчення конкретних розділів, тем цих навчальних предметів.

Таким чином, ієрархічність цілей навчання дає підстави свтерджувати, що поняття „ціль навчання” – відносне, оскільки воно залежить від того, на якому часовому проміжку розгортається діяльність щодо її реалізації. Вершиною ієрархічної структури цілей навчання є соціальне замовлення суспільства. Найповніше і в найбільш загальному вигляді воно сформульоване у державних освітньо-нормативних актах. Це ті цілі навчання, які ставить суспільство перед школою, далі йдуть цілі навчання на рівні предмета, на рівні явища, факту чи процесу і на рівні поняття.

Разом з тим, цілі навчання відрізнються між собою не тільки ієрархічною структурою, але й змістом. У педагогіці існують різні підходи до їх класифікації. Найбільш відомою є класифікація цілей навчання, розроблена в другій половині ХХ століття американськими педагогами та психологами під керівництвом Б.Блума. Науковці запропонували правила чіткого й однозначного формулювання і впорядкування цілей навчання, суть яких позначається поняттям „таксономія” (з грецької означає „розміщення у порядку”, „закон”). Зокрема, визначено цілі когнітивної (пізнавальної) групи, цілі афективної групи та цілі психомоторні. Згідно теорії Б.Блума, цілі навчання у когнітивній сфері можуть бути виражені через такі елементи засвоєння (їх ще називають елементами таксономії Блума): знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез і оцінка. Цілі афективної групи виражаються через сприймання, інтереси, нахили, здібності тощо. Психомоторні цілі – навички письма, мовні, фізичні, трудові тощо [2].

У сучасній вітчизняній дидактиці (І.Підласий, І.Підкасистий, В.Бондар, Н.Мойсеюк, М.Фіцула та ін.) поділ цілей навчання на групи визначається тими видами діяльності, в яких відбувається передача соціально-історичного досвіду молодому поколінню – виробнича діяльність, діяльність із здобування знань (наука), діяльність із самовдосконалення людини, виховання. Відповідно цілі навчання поділяють на такі групи – освітню, розвиваючу, виховну. Деякі вчені виокремлюють групу політехнічних цілей навчання.

Таким чином, ціль і мета як педагогічні категорії знаходять своє специфічне відображення у дидактиці. Ціль спрямовує діяльність учителя і учнів, які сприймають і усвідомлюють її як потребу досягти наперед заданий результат, що знаходить своє відображення у меті діяльності.



Список використаних джерел:

  1. Бондар В.І. Дидактика. - К.: Либідь, 2005. – 264 с.

  2. Малафіїк І. Дидактика.

  3. Педагогика. Учебное пособие / Под ред.И.П.Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 640 с.

  4. Подласый И.П. Педагогика. – М.: Просвещение, 1996. – 432 с.

  5. Селиванов В. Основы общей педагогики: Теория и методика воспитания. – М.: Академия, 2000. – 336 с.

  6. Ситаров В.А. Дидактика. – М.: Издательский центр „Академия”, 2002.–368с.

  7. Тлумачний словник української мови.

  8. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академія, 2002. – 528 с.


Анотація

Інна Прокоп

Теоретико-методолічний аналіз педагогічних категорій

ціль” і „”мета навчання”



На основі розкриття загальної сутності загальнонаукових категорій цілі і мети, шляхом аналізу й узагальнення підходів відчизняних учених до проблеми їх співвідношення у різних видах педагогічної діяльності, автор розкриває сутність категорій цілі й мети навчання.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка