І. М. Біла Творчість суб’єкта як передумова досягнення успіху



Скачати 41.74 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір41.74 Kb.
І.М.Біла

Творчість суб’єкта як передумова досягнення успіху

«Для тих, чиї здібності набагато вище середнього, кому неважко було досягти успіху, виконавши свою долю світської роботи, для таких людей рамки норми означають прокрустове ложе, нестерпну нудьгу, пекельну безпросвітність та безвихідь»

К.Юнг.


Поняття успіху і творчості тісно пов’язані між собою. Суспільне визнання, гарні результати у досягненні чого-небудь неможливо досягти без творчості, творчого підходу. Творчість є потребою людини, що забезпечує не тільки її адаптацію у середовищі, а також прогрес, еволюцію самого середовища, суспільства. Саме завдяки творчості геніїв та талантів людство вирішує свої нагальні проблеми.

Творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, створення чогось нового, це – народження нових цілей, планів, критеріїв аналізу, оцінок. Їх формування й функціонування включено в структуру розумової чи інших видів діяльності. Творчості вимагає повсякденне життя, з його малими і великими потребами. Для людини вирішення їх є особистісно творчим, і суб’єктивно вона переживає їх як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до відомого.

Творча діяльність є закономірним етапом людської діяльності взагалі, підсумком попереднього розвитку форм цієї діяльності, новою, якісною сходинкою формування особистості. Творча діяльність викликається не стільки здібністю до творчості, яка, як і будь-яка інша здібність, розвивається в самій діяльності, але спочатку тими об’єктивними можливостями, які відкриваються людині як результат її попередньої діяльності. В якості нового етапу діяльності творчість є і новим етапом у розвитку особистості.

Аналізуючи творчу діяльність як систему, у її загальній структурі можна виділити декілька підсистем. Це процес творчої діяльності, продукт творчої діяльності, особистість творця, середовище та умови в яких протікає творчість. В свою чергу, в кожній із названих підсистем можна виділити основні їх складові. Так, наприклад, процес діяльності може мати такі складові як постановка задачі, формування задуму, реалізація задуму; особистість творця характеризується здібностями, особливостями розуму, темпераментом, віком, характером тощо; середовище і умови представляють собою фізичне оточення, колектив, стимулятор і бар’єри в творчій діяльності і т.д.

Вивчаючи психологію творчості, важливо аналізувати також творчий потенціал, що є внутрішньою передумовою розвитку творчості, ядром творчої обдарованості. Творчий потенціал пов’язаний зі здатністю ставити і вирішувати суспільно значущі проблеми, його структура включає: 1) можливості, які ще не перейшли в здібності; 2) можливості, що активізують реалізацію здібностей; 3) стиль творчої діяльності, зокрема:


  • задатки, схильності, які проявляються в підвищеній чутливості, заданій вибірковості, уподобаннях, а також у динамічності психологічних процесів;

  • інтереси, їх спрямованість, частота та систематичність проявів, домінування пізнавальних інтересів;

  • допитливість, прагнення до створення нового, схильність до розв’язку та пошуку проблем;

  • швидкість засвоєння нової інформації, створення асоціативних масивів, схильність до постійних порівнянь, вироблення еталонів для наступного відбору інформації;

  • прояви загального інтелекту – розуміння, швидкість оцінок, вибору шляхів розв’язку, адекватність дій;

  • емоційна забарвленість процесів пізнання;

  • емоційне ставлення, вплив почуттів на процес суб’єктивного оцінювання;

  • наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливість прийняття рішень;

  • креативність – вміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати, схильність до заміни варіантів, економічність розв’язків, раціональне використання засобів, часу тощо;

  • інтуїтивізм – здатність до швидких оцінок, рішень, прогнозів;

  • схильність до побудови особистісних стратегій і тактик при розв’язанні загальних і спеціальних нових проблем, задач, пошук виходу із складних, нестандартних ситуацій тощо.

Оптимізації, розвитку творчої діяльності, на думку В.О.Моляко, сприяє ґрунтовне дослідження психологічних компонентів її структури, а саме:

1) сфери реалізації творчості, її переважаючого типу (науково-логічний, техніко-конструктивний, вербально-поетичний, музично-руховий, практично-технологічний, ситуативний);

2) проявів творчості (реконструктивна, комбінаторна творчість, творчість з використанням аналогій);

3) проявів інтелекту, що фіксуються у розумінні та структуруванні інформації, постановці задачі, пошуку й конструюванні розв’язань, прогнозуванні розв’язань, гіпотез, задумів;

4) динаміки діяльності (повільна, швидка, надшвидка);

5) рівня досягнень, що визначається за тими завданнями, що їх ставить перед собою конкретний суб’єкт;

6) емоційної забарвленості, що визначається типом емоційних реагувань (натхненний, упевнений, сумнівний).

Складна взаємодія процесуального і особистісного у творчості базується на стратегіальній організації процесу творчої діяльності. Основою її виступає психічна система регулювання творчої поведінки та розумової діяльності, яка і породжує своєрідні особистісні новоутворення у вигляді програм діяльності, які містять логічні складові, інтуїтивні компоненти, прояви ситуативного передбачення тощо. Специфічний сенс цих утворень полягає у готовності людини до творчої діяльності, у наявності в суб’єкта комплексу вмінь, здібностей щодо здійснення творчої діяльності взагалі або певних її видів (наука, техніка, мистецтво, виробництво, політика і т.п.).



З огляду на це, все виразніше звучить думка про те, що творча особистість виступає як цілісний регулятор процесу творчості індивіда, як важлива складова ланка суспільно організованого процесу творчого перетворення світу, як гарантія досягнення успіху в будь-якій сфері.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка