И кадрів державної служби зайнятості україни збірник науково-методичних рекомендацій Науково-методичне забезпечення професійної орієнтації безробітних: психологічний аспект Київ 2012



Сторінка1/10
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.34 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ


Збірник науково-методичних рекомендацій


Науково-методичне забезпечення професійної орієнтації безробітних: психологічний аспект

Київ 2012


УДК 377

Н 34
Рецензенти:

Киричук О.В., доктор педагогічних наук, профессор, академік НАПН України

Бондіні І.А., заступник начальника управління організації профорієнтації та профнавчання – начальник відділу організації профорієнтації Державного центру зайнятості

Рекомендовано до друку Вченою радою

Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

6 березня 2012 року, протокол № 2




Авторський колектив:

Тарасюк С.О., канд. психол. наук (Вступ, розділ 3), Авдєєв Л.Г. (розділ 1), Синявський В.В., канд. пед. наук (розділ 2), Логвиненко В.П. (розділ 4), Ортікова Н.В. (розділ 5), Алексєєва А.В., канд. психол. наук (розділ 6).


Н 34 Науково-методичне забезпечення професійної орієнтації безробітних: психологічний аспект : науково-методичні рекомендації / С.О. Тарасюк, Н.В. Ортікова, В.П. Логвиненко та ін.; / за заг. ред. С.О. Тарасюк. – К. : ІПК ДСЗУ, 2012. – 168 с.

ISBN 978-617-649-010-4

У збірнику окреслено основні форми та методи профконсультаційного, психодіагностичного та професіографічного забезпечення професійної орієнтації в центрах зайнятості, спрямованої на актуалізацію професійно-особистісного потенціалу людини в ситуації безробіття, а також формування у безробітного готовності до самостійного вирішення проблем власного працевлаштування.

Особливу увагу приділено психологічній підтримці та допомозі безробітному. Зокрема, запропоновано «Діагностичний комплекс Я-концепції» для самодіагностики безробітного; сценарії проведення психологічних тренінгів для різних категорій безробітних громадян, фрагменти яких можуть бути використані фахівцями з активної підтримки безробітних як елементи окремих семінарів та занять.

Науково-методичні рекомендації призначені для спеціалістів центрів зайнятості, педагогічних працівників, науковців та інших фахівців, які опікуються проблемами професійної орієнтації населення.



УДК 377

Н 34


©

Колектив авторів, 2012

©
ISBN 978-617-649-010-4

Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості

України (ІПК ДСЗУ), 2012


ЗМІСТ


ВСТУП ..............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1.

Формування у безробітного готовності до самостійного вирішення проблеми власного працевлаштування…………

6


РОЗДІЛ 2.

Професіографічне і психодіагностичне забезпечення професійної орієнтації в службі зайнятості …………………

10


РОЗДІЛ 3.

Теорія і практика надання психологічної допомоги безробітним в системі служби зайнятості ………………….

39


РОЗДІЛ 4.

Попередження довготривалого безробіття: психологічний аспект ………………………………………………………….

73


РОЗДІЛ 5.

Психологічний практикум з елементами тренінгу “Розвиток конкуренто-значущих якостей у безробітної молоді з вищою освітою”…………………………………….

82


РОЗДІЛ 6.

Психологічний тренінг як механізм актуалізації професійного потенціалу особистості в ситуації безробіття.

121



ВСТУП
На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається структурна перебудова галузей економіки, впровадження у виробництво нових технологій, поширення процесів інформатизації та глобалізації, що неодмінно підвищує роль професійної орієнтації, як одного з провідних напрямів активної політики зайнятості.

Саме професійна орієнтація населення є дієвим інструментом досягнення збалансованості між професійними інтересами, можливостями людини і потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.

Здійснений аналіз стану професійної орієнтації в системі служби зайнятості свідчить про актуальність проблеми як у напрямі вирішення глобальних завдань, пов’язаних з розробкою сучасних концепцій розвитку єдиної системи професійної орієнтації, так і стосовно вирішення конкретних нормативно-правових, теоретико-методологічних, методичних та організаційних питань.

Зокрема, результати останніх досліджень засвідчили деяку невідповідність змісту послуг суспільно-державним та індивідуальним потребам людини, необхідність застосування особистісного та розвивального підходів у професійній орієнтації та відсутність наукового супроводу й недосконалість науково-методичного та кадрового забезпечення діяльності системи служби зайнятості.

Все це наголошує на необхідності оновлення та запровадження прогресивних форм, методів, засобів та інструментарію, а також постійного самовдосконалення та самоосвіти спеціалістів з профорієнтації різного рівня.

Розроблені методичні рекомендації є частиною такого інструментарію та є практичною проекцією теоретичних концептів надання психологічної допомоги особистості в ситуації безробіття.

В рекомендаціях окреслено основні форми та методи надання психологічної допомоги, визначено предиспозиції довготривалого безробіття, що є важливим чинником підвищення її ефективності.

Методичні матеріали містять в собі сценарії проведення психологічних тренінгів, фрагменти яких можуть бути використані також як елементи окремих семінарів та занять фахівців з активної підтримки безробітних.

Пріоритетними напрямами проведення психологічного тренінгу з безробітними є тренінги, спрямовані на розвиток особистісної самопрезентації, підвищення професійної конкурентоздатності, розвиток особистісної суб’єктності, що є важливою передумовою актуалізації професійно-особистісного потенціалу людини в ситуації безробіття.

Важливим методичним знаряддям професійної орієнтації є професіографічне забезпечення профорієнтаційних послуг, чому присвячено окремий підрозділ методичних рекомендацій.

Застосування даних науково-методичних рекомендацій є особливо доцільним в контексті надання психологічної допомоги особистості, що перебуває в ситуації кризи безробіття.

Науково-методичні рекомендації призначені для спеціалістів державної служби зайнятості, які займаються питаннями організації професійної орієнтації населення.



РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ У БЕЗРОБІТНОГО ГОТОВНОСТІ ДО САМОСТІЙНОГО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВЛАСНОГО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
Залучення безробітного до продуктивної співпраці, спрямованої на подолання ситуації безробіття, одне з завдань, на вирішення якого спрямовані зусилля спеціалістів служби зайнятості. Задля цього вони використовують різноманітні форми і методи роботи, які, маючи свою специфіку і особливості, спрямовані на активізацію самого безробітного.

Сьогодні, найбільшого поширення в службі зайнятості набула така форма організації роботи з безробітними як семінари. Під час їх проведення перевага надається методам пояснювально-ілюстративного характеру: лекція, бесіда, розповідь, пояснення. Такі методи сьогодні вважаються малоефективними (слухачі засвоюють лише до двадцяти відсотка матеріалу, що викладається). Застосування інформаційно-пошукових методів (проблемне викладання, пошукові диспути, дослідницька діяльність, самостійне опрацювання матеріалу) дозволяє підопічним успішно засвоювати до 80 % матеріалу, що вивчається. Вважається за доцільне розширити під час організації навчання безробітних практику застосування інформаційно-пошукових методів, як найбільш ефективних. Досягненню найбільш високої ефективності у цій роботі сприяє використання форм і методів інтерактивного навчання ( розмовні групи, синдикати, рольові ігри, тематичні диспути, тощо). На відміну від тренінгів (вони, частіш за все, дають людям знання та первинні навички вирішення певної ситуації), заходи інтерактивного характеру сприяють розвитку цілого комплексу корисних навичок: працювати в одній команді; формувати власну позицію та аргументовано її відстоювати; засвоювати досвід інших; приймати виважене рішення щодо своїх подальших дій та відповідальності за їх наслідки; знаходити та опрацьовувати корисну інформацію). Спеціалістам-організаторам активізуючих заходів необхідно підвищувати свою педагогічну майстерність у цьому напрямку (ІПК ДСЗУ надає таку можливість).

Соціально-психологічні тренінги, ще одна з форм організації навчання, що сьогодні набула широкого застосування у практичній діяльності викладачів, організаторів, працівників соціальної сфери, яка має активно використовуватись й в роботі з безробітними. Але у державній службі зайнятості доволі обмежена чисельність спеціалістів, які мають необхідну освіту, підготовку та практичний досвід роботи у цій площині. Виникає необхідність підготовки таких спеціалістів з врахуванням особливостей контингенту населення, яке обслуговується, та специфіки діяльності служби зайнятості.

Свій внесок у справу підвищення готовності безробітних до успішного розв’язання проблеми працевлаштування можуть зробити й спеціалісти інших структурних підрозділів (кожен у свій спосіб).



Відділ зв’язків з громадськістю - збирати, опрацьовувати та розповсюджувати у засобах масової інформації позитивний досвід осіб, які успішно розв’язали проблему власного працевлаштування; рекламувати друковану продукцію, що містить у собі корисні поради та рекомендації стосовно пошуків роботи, формування та розбудови професійної кар’єри, самовдосконалення.

Відділ працевлаштування – залучати безробітного до формування та корегування індивідуального пошуку роботи; аналізувати хід його виконання, визначаючи не тільки причини невдалих спроб, а й той позитивний досвід, що отримав клієнт під час своїх пошуків.

Відділ професійної інформації – підтримувати на постійній основі зворотній зв’язок з клієнтами, використовуючи для цього такі соціологічні методи як анкетне опитування, інтерв’ю, спостереження. Це дозволяє орієнтуватись у потребах споживача та своєчасно актуалізувати інформаційні матеріали. Часом цілком доречно залучати оптантів до цільового збору корисної інформації.

На підставі викладеного можна сформувати такі рекомендації:

1. Розширити практику застосування активних форм і методів навчання безробітних (інформаційно-пошукових, інтерактивних, тренінгів) як найбільш ефективних.

2. Здійснювати вхідний контроль психічного стану безробітних з метою визначення осіб, які можуть потрапити до лав довготривалих безробітних та застосовувати у роботі з ними ефективні засоби попередження та протистояння негативному перебігу подальших подій.

3. У рамках підвищення кваліфікації працівників служби зайнятості, для представників різних підрозділів, передбачити курси вдосконалення педагогічної майстерності, спрямованих на опанування ефективних форм і методів активізації безробітних.

4. Рекомендувати керівникам центрів зайнятості приділяти належну увагу питанням цільового підвищення кваліфікації співробітників та взаємодії структурних підрозділів, спрямованої на активізацію безробітних, періодично включаючи їх до порядку денного засідань та нарад.


Рекомендації спеціалістам, на яких покладається організація та впровадження активізуючих заходів.

1. Кожна тема занять має бути конкретизована відповідно до особливостей та потреб слухачів. Для цього спеціалісту служби зайнятості, на якого покладається організація та проведення заходу, повинен підтримувати тісний зв’язок з спеціалістом з працевлаштування, з метою визначення особливості контингенту слухачів та проблем, що є типовими для них. Такі відомості дозволяють не тільки визначити спрямованість заходу, обрати найбільш ефективні засоби їх вирішення, форми та методи роботи, а й ретельно спланувати хід та послідовність викладення матеріалу.

2. Заняття повинні бути спрямовані на розширення обсягу знань та прищеплення практичних навичок, що сприяють успішному працевлаштуванню, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці, набуттю впевненості у власних силах та можливостях.

3. Для підвищення ефективності занять, їх організаторам під час впровадження заходу, необхідно надавати перевагу інформаційно-пошуковим методам навчання. Завдання, що виконують слухачі, обов’язково повинні бути пов’язані з конкретними ситуаціями пошуку роботи.

4.Для змістовного наповнення занять та раціонального витрату часу кожен викладач-організатор повинен мати заздалегідь розроблений план впровадження заходу, якій містить у собі: тему занять; перелік питань, що розглядаються; форми та методи опрацювання таких питань; витрати часу на кожен з них; технічне та дидактичне забезпечення. Кожне заняття повинне закінчуватись підведенням підсумків: які питання було розглянуто, чому навчились слухачі, яких вмінь та навичок вони набули, де і яким чином вони допоможуть у пошуку роботи та працевлаштування.


РОЗДІЛ 2. ПРОФЕСІОГРАФІЧНЕ І ПСИХОДІАГНОСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ В СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ
Професійна орієнтація як складна науково-практична система підготовки особистості до вибору чи зміни професії, профілю навчання, працевлаштування базується на двох основних передумовах, що складають інформаційну і методичну основу її заходів та забезпечують усій профорієнтаційній роботі необхідну конкретність, цілеспрямованість й науково-методичну забезпеченість: по-перше, на глибоких знаннях змісту і умов професійної діяльності, правильних уявленнях про вимоги професій до індивідуально-психологічних, психофізіологічних та особистісних якостей людини і, по-друге, на психодіагностичній оцінці індивідуально-психологічних особливостей людини та співставленні одержаних результатів з вимогами різних видів діяльності до особистості працівника, тобто професіографічне та психодіагностичне забезпечення профорієнтації є однією з провідних передумов підвищення ефективності профорієнтаційної роботи.

Важливою і необхідною умовою ефективної профорієнтаційної роботи є наявність науково обґрунтованих професіографічних матеріалів (професіограм). Гострота цього питання визначається й тим, що не тільки служба зайнятості, але й школа, професійні навчальні заклади не мають систематизованої професіографічної інформації про світ професій. Складність вирішення вказаного питання обумовлюється і тим, що світ професій є досить динамічним. Відсутність знань про психологічний зміст професій, може мати негативні наслідки при виборі чи зміни професії, профілю навчання, працевлаштуванні. Як образно сказав психолог Т.Харрелл „Опис роботи є серцем профорієнтації”.

Проведення профорієнтаційної роботи ґрунтується на співставленні знань про професії і знань про індивідуально-психологічні якості людини. Тому основою і необхідним етапом вирішення організаційних та методичних питань профорієнтації є вивчення конкретних видів професійної діяльності, визначення тих вимог, які вони ставлять до людини як суб’єкта праці. Без професіографічного матеріалу будь-яка профорієнтаційна робота буде безпредметною і малопродуктивною. Професіограми, поряд з психодіагностичним інструментарієм, є фундаментальною основою професійної орієнтації. Адже без змістовних, періодично обновлюваних професіограм або професіокарт, що включають комплексно систематизовану інформацію про професію, структуру і нормативи професійної придатності створення ефективної системи професійної орієнтації у державній службі зайнятості лишається лише добрим побажанням.

Основною метою вивчення різних видів професійної діяльності з метою професійної орієнтації є надання практичним працівникам служби зайнятості соціально-економічної, технологічної, санітарно-гігієнічної характеристик професій, визначити вимоги, які вони висувають до індивідуально-психологічних, психологічних і особистісних характеристик людини. Результатом вивчення професій є професіограма, в якій об’єктивні особливості трудового процесу, його технічні, технологічні, організаційні та інші характеристики, перекладаються на мову психофізіологічних та соціально-психологічних понять. Це необхідно для того, щоб створити єдину основу для співставлення особливостей професії і людини.

Зазначимо, що професіографічний матеріал повинен містити в собі не тільки аналіз індивідуально-психологічних особливостей, але й аналіз професійних ставлень і ціннісних орієнтацій, важливих для характеристики професії, інформацію про можливості прояву творчості в даній професійній діяльності, ініціативи, самостійності, можливості самореалізації та застосування новітньої техніки. У професіографічному матеріалі елементи характеристики професійної діяльності повинні бути показані не ізольовано, а як деяка їх сукупність, що створює психологічну структуру професії. Структура професіограми, обсяг її окремих частин, ступінь узагальнення і детальності опису тих чи інших особливостей професії визначаються, як правило, метою її вивчення. Але в інтересах наступної системної обробки професіограм і їх практичного використання доцільно, щоб кожна з них будувалась за типовою схемою з використанням єдиної термінології, що позначає трудові операції й індивідуально-психологічні якості, задіяні в процесі їх виконання.

При вивченні професії необхідно притримуватися певної схеми, але не можна допускати в цьому питанні шаблону. Професіограма має відповідати ряду загальних вимог: а) чітко виділяти предмет і результат праці; б) подавати опис професії цілісно, в системі характеристик, не виділяючи її окремих складових; в) показувати можливості розвитку людини в процесі професійної діяльності, динаміку психологічних новоутворень, перспективи змін у самій професії; г) бути спрямованою на вирішення практичних завдань (профінформації, профконсультації, профвідбору, підбору), професійного навчання, працевлаштування; д) подавати описання професійно важливих якостей, які не можуть бути компенсовані.

Вивчення професійної діяльності передбачає не тільки аналіз ступеню активності в процесі праці окремих аналізаторів, перцептивних, мнемічних та інтелектуальних процесів спеціаліста, але й виявлення психологічної структури його діяльності в цілому. Структурування має будуватися на визначенні найбільш складних вузлових моментів процесу праці (одночасне керування декількома об’єктами, прийом та переробка інформації в умовах перешкод, дефіциту часу та інше), визначення небезпечних „вузьких” місць у роботі, втрата ефективності в ситуаціях надмірної напруги, що викликається як технологічними, так і соціально-психологічними причинами.

Слід відмітити, що повнота профорієнтаційних професіограм визначається їх цільовою спрямованістю. Професіографічні матеріали можуть слугувати різним цілям: проведенню профорієнтаційної роботи, профконсультації, профвідбору та іншим. Залежно від цільового призначення вивчення професій, професіографічний матеріал набуває спеціального змісту і специфічної структури. Насамперед, це стосується психограми як основного ядра професіограми будь-якої професії.

Професіограма є повним описанням виробничо-технічних, технологічних, соціально-психологічних, медико-гігієнічних умов професійної діяльності і психологічних та психофізіологічних вимог, які професія пред'являє до людини. У повній професіограмі вказуються функції даної професії і утруднення в її освоєнні, пов'язані з певними індивідуально-психологічними особливостями людини. Вона включає психограму – портрет ідеального або типового професіонала, сформульований у термінах психологічно вимірюваних властивостей. Психологічна психограма складається в результаті психологічного вивчення професійної діяльності.

Професіографічний матеріал необхідний для професійної інформації, тобто для ознайомлення зайнятого та незайнятого населення (особливо молоді) з особливостями тієї чи іншої професійної діяльності. Такі знання потрібні для формування в людини уміння самостійно орієнтуватися в світі професій, для активізації пізнавальних і професійних інтересів, стимулювання самопізнання і „примірювання” своїх інтересів і здібностей до майбутньої професійної діяльності. Тому професіограми, розроблені для цілей профінформації, характеризуються широтою викладу. Вони повинні розкривати привабливі, творчі моменти діяльності, її труднощі, основні вимоги до індивідуально-психологічних особливостей працівника, процес професійної підготовки, особливості професійного середовища та інше. Професіографічні матеріали для цілей профінформації повинні мати деяку впливову силу, щоб ці матеріали про професії були привабливими, щоб після ознайомлення з ними хотілось оволодіти цими професіями. Професіографічна інформація має бути методичною основою змісту всіх профінформаційних заходів. Без такої інформації вони будуть мати схоластичний характер, не викликатимуть пізнавальної активності щодо вибору чи зміни професії, профілю професійного навчання, працевлаштування.

Відмітимо, що тільки системна побудова форм і методів профінформаційної роботи на професіографічній основі може активізувати підготовку людини до вибору чи зміни професії, професійного навчання, працевлаштування. Ця система не може обмежуватися якоюсь одною формою чи методом і ставити їх в основу всієї роботи з профінформації. Вона проявляє себе у побудові складної і копіткої роботи з усіма верствами населення, особливо з молоддю, має бути спрямована на підготовку особистості до свідомого і самостійного професійного самовизначення. Сутність цієї роботи полягає в тому, щоб людина могла самостійно зорієнтуватися в широкому діапазоні різних видів професійної діяльності, оволоділа способами виявлення і аналізу (у доступній для неї формі) психологічної структури професії, своїх індивідуально-психолгічних особливостей, нахилів, здібностей, які мають суттєву значущість для вибору чи зміни професії, шляху професійного навчання, працевлаштування.

Чільне місце в профінформаційній роботі центрів зайнятості, побудованій на професіографічній основі, відводиться таким формам роботи з учнівською молоддю як проведення "Професіографічних зустрічей", "Професіографічних екскурсій", що активізують підготовку молоді до вибору професії (особливо робітничих) з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей та потреб ринку праці і виступають організаційною основою її проведення. Їх завдання витікають із загальних завдань всієї професійної орієнтації і полягають у: а) ознайомленні молоді з сучасним ринком праці і побудовою професійної кар'єри, можливими шляхами оволодіння професією; б) активізації інтересів молоді до проблеми вибору професії; в) вихованні в молоді відповідального ставлення до свідомого вибору професії, правильного розуміння його сутності; г) виявленні і формуванні в молоді правильної мотивації вибору професії, позитивного ставлення до всіх видів професійної діяльності; д) сприянні розвитку пізнавальної активності, самостійності, допитливості, логічного мислення і творчого підходу до будь-якого виду діяльності; е) стимулюванні молоді до самопізнання, виховання потреби у самовдосконаленні, самовихованні професійно важливих якостей з метою професійного самовизначення. Зміст цих форм профінформаційної роботи спрямований на ознайомлення молоді з соціально-економічними і психологічними основами вибору професії і побудований таким чином, щоб він створював фундамент формування у них умінь самостійного вивчення професій, озброював необхідними основними знаннями про світ професій, про професійне самовизначення і шляхи його реалізації.

Зрозуміло, що працівники служби зайнятості не мають приймати участь і допомагати педагогічним колективам у їх організації і проведенні. Тематика занять вищеназваних форм профінформаційної роботи передбачає знайомство молоді: а) з професійним простором; б) з методикою аналізу професії; в) з суб'єктивними умовами професійного вибору, г) з методикою самопізнання своїх можливостей, самооцінкою професійно важливих якостей та їх самовихованням; д) з методикою самостійної орієнтації у професійному просторі і у своїх можливостях включення в ту чи іншу професійну діяльність та побудову професійної карєри. Їх основна функція характеризується системоутворюючою силою. Молодь, засвоюючи певні знання в процесі названих форм профінформаційної роботи, отримує активну установку на сприйняття і засвоєння тієї інформації, що знаходиться в професіографічному описанні професії і на цілому ряді прикладів дізнаються, чим загрожує особистості помилка у виборі професії і наскільки сприятливо, перспективно і благотворно розгортається доля людини, коли вибір професії здійснюється правильно, з урахуванням вимог тієї чи іншої професії і своїх індивідуально-психологічних особливостей.

Відмінність цих форм профінформаційної роботи від традиційних заходів полягає в тому, що в процесі їх підготовки і проведення учнівська молодь оволодіває методом аналізу професій (особливо робітничих і актуальних на ринку праці) і набуває умінь у складанні їх професіографічних характеристик. Психологічним стержнем, методичною основою їх проведення є професіограма конкретних професій (особливо тих, що актуальні на ринку праці). Апробація цих форм профінформаційної роботи показала, що отримана на них інформація має велику привабливу силу для учнівської молоді. З іншого боку, вони є ефективною методичною основою для вивчення різних типів професій (особливо робітничих). Широка і глибока професіографічна інформація про професії потрібна профконсультантам, які допомагають людям у виборі чи зміні професії, профілю навчання, в працевлаштуванні. Оскільки професіограма є систематизацією інформації про професії, то вона стає тим необхідним матеріалом, на якому повинні будуватися методичні прийоми професійної консультації .

Професіографічна інформація стосовно розумового, психологічного і фізичного розвитку клієнта, його освіти і здоров'я, про характер професійної підготовки, про різні психофізіологічні компоненти: сенсорні процеси, розумові дії, психічні процеси, а також деякі особистісні особливості дозволить профконсультанту співставити вимоги професії з можливостями особистості і дати обґрунтовану пораду щодо вибору чи зміни професії, профілю навчання, працевлаштування.

Таким чином, використання професіографічного матеріалу в профконсультації має свої особливості. Професіограма дозволяє профконсультанту правильно визначити критерій придатності людини до професійної діяльності, обґрунтувати вибір психодіагностичних методів для оцінки і прогнозування ефективності професійного навчання і майбутньої професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу результатів психодіагностичного обстеження і професіографічних матеріалів профконсультант конструює профконсультаційну бесіду і надає клієнту пораду щодо вибору професії, профілю професійного навчання, місця роботи. Крім того, професіографічний матеріал дає можливість самій особистості усвідомити свої психофізіологічні якості, здібності й адекватно оцінити їх стосовно своєї придатності до профілю навчання, конкретно професії. Професіографічна інформація змушує особистість „аналізувати” себе, „приміряти” себе до професії, проводити, таким чином, самоконсультацію відносно вибору професії, профілю професійного навчання, працевлаштування.

У профвідборі встановлюється більш жорсткий зв'язок між людиною і професією, тому і професіографічний матеріал для цієї мети має свою специфіку. Профвідбір проводиться, передусім, на професії, які ставлять підвищені чи специфічні вимоги до психіки людини. До такої професійної діяльності не можна допускати першого ліпшого працівника, не враховуючи його відповідних індивідуальних якостей. Так професії, машиніста, водія, диспетчера, оператора доступні не кожному. Особливі психологічні характеристики вимагаються також для посад керівників на усіх рівнях управління.

Важливим напрямом підвищення ефективності профорієнтації у службі зайнятості є використання професіографічного матеріалу при проведення професійного відбору перед початком професійного навчання. Показниками, за якими визначається доцільність профвідбору є різниця: а/ у індивідуально-психологічних особливостях людей, які відповідають та не відповідають вимогам професії, у термінах оволодіння професією; б/ у рівні успішності та відчислення навчаючих у процесі у навчання. Проведення в службі зайнятості профвідбору претендентів, бажаючих оволодіти тією чи іншою професією вимагає знань вимог та протипоказань, необхідних для оволодіння цією професією. Це дозволяє скоротити відрахування навчаючих до мінімуму, підвищити успішність процесу професійного навчання, працевлаштування.

Отже, професіографічний матеріал виступає одним із засобів, здатних підвищити рівень активізації особистості та її самостійності в проектуванні свого професійного життєвого шляху. Без наявності банку доступних, цікавих і уміло розроблених професіограм, що враховують психологію багаточисленних користувачів (працівники служби зайнятості, учнівська молодь, учителі, батьки тощо) цього зробити неможливо.

Важливу роль у забезпеченні ефективної зайнятості громадян відіграє психодіагностика, бо дає можливість отримати інформацію про індивілуально-психологічні особливості, домагання людини, прогнозувати успішність її працевлаштування і діяльності, надавати поради щодо вибору чи зміни професії, переорієнтації чи перенавчання. Тут доречні слова: „Щоб діяти з повним шансом на успіх, потрібно знати той матеріал, на який доведеться впливати”.

Психодіагностичне забезпечення професійної орієнтації дає можливість вирішувати такі завдання: а) діагностика здібностей, необхідних для визначення рівня відповідності розвитку особистісно-професійних можливостей клієнта вимогам програми професійної підготовки і її індивідуалізації, що враховує індивідуальні відмінності, можливостей працевлаштування; б) діагностика індивідуально-психологічних особливостей, що передбачає вибір чи зміну професії, працевлаштування на основі співставлення її вимог з індивідуально-психологічними особливостями або відбір найбільш придатних кандидатів з числа бажаючих освоїти якусь певну професію або певну вакансію (необхідна складова при вирішенні завдань професійного відбору); в) оцінка індивідуально-психологічних особливостей і розробка рекомендацій щодо можливого подолання небажаних тенденцій у регуляції діяльності чи поведінки, або щодо розвитку позитивних тенденцій, що компенсують небажані; г) корекція, що проводиться на основі виявлення причин, які викликають небажані тенденції з точки зору соціальних, професійних чи якихось інших норм діяльності і поведінки.

Більшість цих завдань відноситься до сфери управління людськими ресурсами і головна проблема тут полягає в тому, щоб грамотно визначити психологічний зміст того чи іншого завдання, уточнити необхідний психологічний мінімум інформації, достатній для вирішення даних завдань. Психодіагностичне обстеження повинно давати “стратегічну” інформацію про особистість для того, щоб забезпечити бідьш-менш довготривалий прогноз і можливість співставити результати обстеження з якимись зовнішніми еталонами ефективної поведінки і діяльності. Такими еталонами, наприклад, можуть виступати вимоги професійного навчання, професійної діяльності тощо. Про те, щоб допомогти клієнту у правильному виборі чи зміні професії, працевлаштуванні необхідно вивчати його індивідуально-психологічні особливості ні в кого не викликає сумніву. Але, як не прикро признавати, працівники центрів зайнятості, як правило, погано знають індивілуально-психологічні особливості своїх клієнтів, оскільки в достатній мірі не володіють методами психологічної діагностики і не забезпечені ними.

Не кожна людина може успішно освоїти будь-яку професію через перева- жання у неї тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей. Су- б'єктивний підхід без урахування цього моменту часто призводить до непра-вильного вибору професії, профілю професійного навчання, місця роботи, внаслідок чого це негативно відбивається на справі (неуспішність в навчанні, відсів, труднощі працевлаштування по закінченні навчання) клієнтами.

Одним із засобів, що сприяє цілеспрямованій передачі безробітним і фахівцям центрів занятості з профорієнтації, профконсультантам знань про себе є розвиваюча психологічна діагностика, яка передбачає використання в роботі з клієнтами комплексу психодіагностичних методик, що забезпечують можливість отримання інформації про їх індивідуально-психологічні особливості, міру їх відповідності вимогам професії, профілю навчання, майбутній роботі, і можливості розвитку.

Саме розвиваюча психодіагностика є одним з ефективних засобів, що сприяє цілеспрямованому наданні клієнтам знань “про себе”. Така діагностика передбачає використання комплексу психологічних методик, що дозволяє, по-перше, мати можливість отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості клієнтів і ступеня їх відповідності вимогам професії, вакантного місця роботи тощо і, по-друге, можливість розвитку цих психологічних властивостей (розвиваючі інтелектуальні і соціальні тренінги, психологічні, ділові ігри тощо).

Розвиваюча психологічна діагностика охоплює основні індивідуально-психологічні особливості, що характеризують психологічні ресурси особистості, її індивідуально-психологічний потенціал, що безпосередньо впливає на вибір чи зміну професії, на успішність професійного навчання, працевлаштування, якість підготовки (перепідготовки) кадрів. Це: а)психологічні і психофізіологічні ( психологічні і поведінкові прояви індивідуально-психологічних особливостей і основних властивостей нервової системи); б) мотиваційні (властиві особистості нахили й інтереси, пов'язані з вибором професії, професійним навчанням (перенавчанням), працевлаштуванням; в) комунікативні (здатність до спілкування, установлення контактів з людьми); г) емоційно-вольові (типові для особистості емоційні стани, а також можливості емоційної регуляції поведінки і діяльності); г) інтелектуальні (сформованість інтелектуальних здібностей і показників інтелектуальної діяльності); д) соціально-психологічні (ціннісні орієнтації, комунікативні й організаторські якості особистості).

Іншими словами, розвиваюча психодіагностика виявляє, що знає клієнт, якими індивідуально-психологічними особливостями володіє, що він цінує, що і як створює, як спілкується. Знаючи індивідуально-психологічні особливості клієнтів, можна будувати процес працевлаштування більш цілеспрямовано, таким чином, щоб проводити корекційні впливи, що дозволяють в певній мірі компенсувати ті недоліки, які можуть виникати з природних особливостей людини. Проведення регулярної і оперативної діагностики виконує і роль зворотнього зв'язку в професійному розвитку особистості, акцентує увагу на її саморозвитку.

Реалізація розвиваючого підходу до психодіагностики надає їй новий смисл і поряд з традиційним завданням – визначення актуального стану розвитку індивідуальності, дає можливість: а) надавати клієнтам кваліфіковану і науково обгрунтовану допомогу щодо професійного самовизначення; б) визначати обмеження у виборі сфер професійної діяльності, які пред'являють жорсткі вимоги до індивідуально-психологічних особливостей людини; в) використовувати її результати для стимулювання потреб клієнтів у самопізнанні і самовдосконаленні в руслі підготовки до своєї майбутньої професійної діяльності; г) виявлення недоліків, прогалин у розвитку тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей, здібностей, які важливі для оволодіння професійною діяльністю; д) приймати рішення щодо характеру корекційної та розвивальної роботи з метою підготовки до вибору чи зміни професії, профілю навчання (перенавчання), працевлаштування; е) здійснювати контроль за розвитком індивідуально-психологічних особливостей, здібностей клієнтів, що вимагаються для оволодіння професією, працевлаштування після їх корекції.

Таку відповідність можна виявити тільки в процесі психодіагностичного обстеження безробітних. При цьому слід зауважити, що психодіагностика спрямована не на виявлення і оцінку професійних здібностей, а тієї природної бази особистості, її психологічних якостей і властивостей, що сприяють формуванню професійних здібностей, засвоєнню знань, формуванню і розвитку умінь тощо і через те, все це дає підстави для прогнозування можливостей повної і творчої реалізації особистості в певних видах професійної діяльності. Але при цьому слід зважати на те, що прогнозуванню підлягають можливості, а не сам факт їх реалізації. Річ в тім, що в процес реалізації часто втручаються неконтрольовані соціальні й соціально-економічні фактори, які можуть внести суттєву корективу в розвиток особистості і в напрямки її професійного самовизначення.

Психодіагностичне обстеження особистості, його результати мають велике значення не тільки в поставленні психологічного діагнозу (пізнання психологічної індивідуальності), але й у прогнозуванні розвитку особистості, його корекції, підвищення. У багатьох випадках воно включає поряд з пізнавальним, констатуючим аспектом, також аспект перетворюючий, конструктивний, в якійсь мірі, – творчий. Сутність такого системно-орієнтованого обстеження полягає в тому, що проблеми невпевнених у собі безробітних розглядаються як рушійні сили їх розвитку. Чим меншим арсеналом самостійного розвитку своїх проблем безробітні володіють, тим більше психологічної допомоги вони потребують, бо нерозв'язання проблеми професійного самовизначення, професійного навчання (перенавчання), працевлаштування призводять до прояву особистісних дисгармоній. Фахівець центру зайнятості, профконсультант маючи інформацію про індивідуально-психологічні особливості безробітного може заздалегідь уявити, як він може поводити себе в тій чи іншій ситуації процесу безробіття, як він буде реагувати на ту чи іншу дію працівника центру зайнятості, тобто чого в принципі від нього можна очікувати. Відповідно до цього можна підібрати і свої власні дії, манеру спілкування з безробітним, зміст і форму поведінки. У противному разі фахівці центрів зайнятості ведуть себе обережно, стримано, уникаючи категоричних суджень і рішучих дій, вичікуючи прояснення ситуації. Такий загальний механізм використання оперативної психодіагностики в професійній орієнтації служби зайнятості.

Психодіагностика служить для досить швидкого і надійного забезпечення збору даних про клієнта для формулювання адекватного психологічного діагнозу, що являє собою структурований опис комплексу взаємопов’язаних психічних властивостей – здібностей, стійких індивідуально-психологічних особливостей, інтересів, мотивів, потреб особистості. Поставлений діагноз може супроводжуватися рекомендаціями щодо розвитку чи корекції якостей, що вивчаються. При цьому постановка психологічного діагнозу практично не виступає як самоціль. Майже завжди цей акт є лише передумовою певних дій, що так чи інакше торкаються долі обстежуваного. Але сам по собі психологічний діагноз такі дії не визначає. Його вплив опосередковується прогнозуванням – процесом, який має багатозначний характер. Констатуючи наявність і вираженість, скажімо, в безробітного певних психологічних властивостей (наприклад, рівня розвитку інтелекту, типу темпераменту), ми, тим самим, немов би прогнозуємо його можливу поведінку у майбутньому. Щоправда, цей прогноз носить дуже загальний характер і є досить невизначеним, але інакше і не може бути, оскільки не визначені умови, в яких буде жити і діяти обстежуваний. Адже будь-яка людина, якими б індивідуальними рисами вона не володіла, в різних умовах буде діяти, поводитись по-різному. Звідси – психологічний діагноз тільки тоді перетворюється в справжній прогноз, коли він “прив’язується” до конкретних життєвих умов, до певної життєвої, навчальної чи професійної ситуації.

Психодіагностика здійснюється заради прогнозу, тобто за рядом ознак визначається психологічна властивість, яка є причиною певної поведінки, і прогнозується ця поведінка. Наприклад, діагностуються психологічні особливості безробітного для того, щоб спрогнозувати можливість успішного професійного перенавчання. Успішне прогнозування можливе за умов, коли психічна властивість, що вимірюється, є передумовою успішного професійного навчання. Тобто, психодіагностика дає можливість складання не тільки діагностичної, а й прогностичної характеристики особистості, що дає змогу передбачити динаміку подальшого розвитку її індивідуально-психологічних особливостей у різних життєвих ситуаціях, в опануванні професією, в професійній діяльності.

Проведення психодіагностичного обстеження дає можливість вирішити проблеми професійної консультації. Профконсультант, перш ніж давати клієнту якісь поради, повинен поставити психологічний діагноз, оцінити сутність психологічної проблеми, яка хвилює клієнта. При цьому консультант спирається на результати індивідуальної бесіди з клієнтом і спостереження за ним. Реалізація цього підходу можлива при використанні психодіагностики для визначення актуального стану розвитку індивідуальності. Для цього слід: а) використовувати її результати для виявлення недоліків, вад у розвитку тих чи інших властивостей, здібностей, що важливі для майбутньої професійної діяльності; б) враховувати її результати при прийнятті рішення про характер корекційної та розвивальної роботи з метою підготовки до майбутньої професійної діяльності; в) спиратися на її результати для здійснення контролю за розвитком індивідуально-психологічних особливостей, які вимагаються, після корекції чи тренінгу; г) враховувати результати діагностичного обстеження для визначення певних обмежень у виборі сфер професійної діяльності, які пред’являють жорсткі вимоги до працівника; д) використовувати її результати для стимулювання потреб особистості в самопізнанні і самовдосконаленні в руслі підготовки до своєї майбутньої професійної діяльності. У цілому, вся профконсультаційна робота має будуватися таким чином, щоб з діагностичної вона перетворилася в діагностично-прогностичну, корекційну.

Результати психодіагностики мають важливе виховне значення для особистості, бо дозволяють проводити корекцію “психологічного автопортрету” і самооцінки. Самооцінка може бути стихійною, але вона буде більш адекватною у відповідності з рекомендаціями фахівця з профорієнтації, профконсультанта центру зайнятості. Одним із основних мотивів участі в психодіагностичному обстеженні є бажання узнати щось нове про себе і отримати кваліфіковану пораду про напрямок самовдосконалення. Тому, крім констатуючої оцінки індивідуально-психологічних властивостей особистості, при психодіагностичному обстеженні необхідно конструктивно вирішити питання про те, що саме необхідно кожній конкретній людині для подолання чи компенсації деяких властивостей клієнта (не досить розвинутих або таких, що мають негативний характер), для формування індивідуального стилю поведінки та діяльності, для удосконалення особистісних якостей.

У відповідності з сучасною загальнопсихологічною теорією особистість необхідно розглядати як системне утворення, яке динамічно розвивається і взаємодіє з іншими суб'єктами і об'єктами. Це означає, що адекватна з точки зору задач психодіагностики психологічна модель має включати описання всіх основних закономірностей внутрішньої організації такої складної інтегральної системи, як особистість і формування всіх її зовнішніх взаємодій, у тому числі її реакцій на зовнішні впливи.Таке розуміння психологічної моделі особистості припускає, що вона має описувати не тільки інтеріндивідуальні звя'зки і елементи, що “проявляють” структуру особистості, але і закономірності психічного відображення нею (особистістю) об'єктивної реальності, організацію цілеспрямованої діяльності і поведінки в різних об'єктивних обставинах. Лише на цій основі можна виділити ті параметри і характеристики людини, які утворюють модель особистості і які дозволяють оцінювати її індивідуальні особливості, як особистісні, так і поведінкові. Введення в сферу теоретичних проблем психодіагностики поняття “психологічна модель особистості”, на нашу думку, дає додаткові можливості для розробки і удосконалення практики застосування психодіагностичних методів.

Основним завданням психодіагностики є побудова науково-обгрунтованих висновків про специфічні і загальні закономірності психічної регуляції діяльності та поведінки як особистості в цілому (розробка загальної моделі особистості), так і конкретного обстежуваного суб'єкта з наступним отриманням прогностичних висновків про ймовірні параметри діяльності та поведінки і про стан суб'єкта в умовах його життя. У всіх випадках вона вирішує такі типові для неї завдання: а) встановлення наявності в людини тієї чи іншої психологічної властивості або особливості поведінки, діяльності; б) визначення ступеня розвитку даної властивості, якості, їх вираженості в певних кількісних і якісних показниках; в) описання психологічних і поведінкових особливостей людини, які діагностуються, в тих випадках, коли це необхідно; г) порівняння в різних людей ступеня розвиненості індивідуальних психологічних властивостей та якостей, що вивчаються. Усі ці завдання вирішуються як в комплексі, так і кожне окремо. При цьому, практично в усіх випадках, за виключенням якісного описання результатів, необхідною вимогою є володіння методами математичної статистики.

Психодіагностичні задачі вимагають застосування складних комплексних процедур, психодіагностичного інструментарію і наступної інтерпретації якостей і властивостей людини, що діагностуються.

Перш ніж психодіагностичні методики можуть бути використані для практичних цілей, вони повинні відповідати ряду вимог, основними з яких є: валідність, надійність, однозначність і точність. Перш ніж використовувати ту чи іншу методику фахівець з профорієнтації, профконсультант повинні мати чітке уявлення про те, в якій мірі вибрана методика відповідає перерахованим критеріям. Без такого уявлення вони будуть не в змозі визначити, в якій мірі можна довіряти отриманим за її допомогою даним.

Основним критерієм якості психодіагностичної методики є її валідність, що виражає практичну цінність методики, її діагностичну та прогностичну можливість і реальність її використання з певною метою. Валідність повинна дати відповіді на запитання, чи вимірює дана методика те, що вона повинна вимірювати, і наскільки точно вона це робить. Взагалі ця інформація про все те, що дана методика виявляє. Це адекватність, діагностична та прогностична сила, практична корисність.

Коли ми маємо на увазі придатність методики для певної мети, то говоримо про її адекватність; коли ми хочемо сказати, що результати методики є точним і влучним відображенням міри або своєрідності характеристики, яка досліджується, ми тим самим визначаємо їх достовірність.

Однією з важливих вимог до психодіагностичної методики є її надійність, що характеризує її з точки зору стабільності результатів, отриманих при повторному використанні цієї методики за аналогічних умов. Надійність методики показує, наскільки точно проводиться психологічне вимірювання, наскільки можна довіряти отриманим результатам і наскільки вона стійка до впливу сторонніх, випадкових факторів. Найбільш ефективним способом встановлення надійності психодіагностичної методики є вирахування коефіцієнта кореляції між результатами обстеження одних і тих же досліджуваних за допомогою цієї методики через певний проміжок часу (4 – 6 місяців).

Використання будь-якої методики має передбачати її однозначність, що характеризується тим, в якій мірі отримані за її допомогою результати відображають зміни саме і тільки тієї властивості, для оцінки якої дана методика застосовується. Методики, що застосовуються в психодіагностичному вивченні індивідуально-психологічних властивостей і якостей безробітного повинні бути стандартизовані. Стандартизація психодіагностичних методик пов’язана з розробкою чітких інструкцій обстежуваному, а також користувачу щодо проведення обстеження і обробки результатів з наступною їх інтерпретацією. Вона передбачає повну уніфікацію всіх деталей обстеження: виду, інтенсивності і тривалості різних подразників (при використанні апаратурних методик), інструкцій, стимульного матеріалу, протоколів обстеження, а також порядок обробки результатів і поставлення діагнозу.

Крім основних вимог, до психодіагностичних методик пред’являється ряд інших, а саме: а) в методиці має бути однозначно сформульовані мета, предмет і сфера застосування; б) процедура проведення обстеження повинна бути задана у вигляді однозначного алгоритму: пред’явлення завдань, проведення обстеження і аналізу відповідей; в) процедура обробки результатів повинна мати статистично обгрунтовані методи підрахунку і стандартизації критеріальних норм (оцінні показники методики мають виключати будь-яку можливість впливу на об'єктивнісь оцінки з боку діагноста); г) оціночні шкали повинні бути перевірені на репрезентативність, валідність і надійність у заданій сфері застосування; д) фахівці служби зайнятості з профорієнтації, використовуючи психодіагностичні методики, мають вести банк даних, зібраних за ними, і проводити періодичну корекцію всіх їх стандартів; е) методика повинна бути зрозумілою і доступною не тільки для діагноста, але й для обстежуваного, вимагати від нього мінімум фізичних і психологічних зусиль для проведення психодіагностики; є) інструкція до методики повинна бути простою, короткою і досить зрозумілою без додаткових пояснень, настроювати обстежуваного на сумлінну і довірливу працю; ж) об’єктивність і стандартизованість (методики повинні об’єктивно кількісно оцінювати певні властивості, якості особистості, забезпечувати відтворення результатів, отриманих різними практичними психологами); з) методика повинна бути прогностичною (повинна надавати можливість правильно прогнозувати успішність діяльності та поведінки і подальшого розвитку обстежуваного на основі результатів обстеження за даною методикою).

Важливим питанням є дотримання певних вимог до психодіагностичних методик, що використовуються в профорієнтаційній роботі. До таких методик мають бути пред'явлені специфічні вимоги методологічного характеру, основними з яких є: а) психодіагностичні методики мають бути спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву психічних функцій, повинні бути позбавлені впливу знань, інтелектуальних і моторних вмінь та навичок обстежуваного на результативність обстеження; б) вони мають бути гостро спрямованими на виявлення й оцінку саме тих функцій, які підлягають виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій; в) будь-яка профорієнтаційна методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного клієнта, який обстежується за даною методикою; г) широкий статистичний матеріал показників психодіагностичного обстеження має відповідати закономірностям нормального розподілу величин; д) методики мають забезпечувати надійне виявлення й оцінку психічних функцій: про це має свідчити позитивна кореляція основного (першого) і контрольного (другого) обстеження особистості; е) оцінні показники за методиками мають виключати будь-яку можливість впливу на об'єктивність оцінки з боку діагноста, мають бути незалежними від його інтуїтивних та інших уявлень і ставлень до обстежуваного; є) психодіагностичні методики мають бути позбавлені прямої імітації певної професійної діяльності.

Оцінку перерахованих професійно важливих якостей кожного типу професій можна на нашу думку, проводити за допомогою такого комплексу психодіагностичних методик:


  • технічне мислення - методика Бенетта;

  • комунікативні й організаторські нахили - методика "КОС - 2";

  • концентрація уваги - методика "Коректурна проба";

  • оперативна пам'ять-методика "ОП - 1";

  • невербальний інтелект - тест Равена;

  • стійкість уваги - методика "ВН - 2";

  • просторові уявлення - методика "Кубики";

- наочно-образна пам'ять - методика "КНОП-1;

  • основні характеристики темпераменту - тест Айзенка;

  • емоційна стабільність - тест Тейлора;

  • лабільність і сила нервової системи - методика "Тепінг-тест";

  • вербальний і невербальний інтелект - методика Р. Амтхауера.

  • індивідуально-типологічні особливості – методика ІТО (Л.Собчик)

Для діагностики якісної своєрідності особистісних властивостей використовується багатофакторний особистий опитувальник Р. Кетелла 16-ФО-187.А.

Психодіагностичний комплекс відповідає всім нормам стандартизації, зокрема таким параметрам: доведена висока валідність і надійність кожної методики, вони оснащені стандартизованими шкалами оцінок, а результати дослідження оцінюються якісними і кількісними показниками. До кожної методики додається опис її конструктивних і психологічних особливостей, процедура проведення обстеження, стимульний матеріал і інтерпретація отриманих результатів. Об'єктивність отриманих даних забезпечується тим, що для досягнення поставлених цілей використовується комплекс психодіагностичних методик, які доповнюють одна одну і корегують. Крім того, більшість методик дуже практичні, не забирають багато часу на їх використання, забезпечують можливість як індивідуального, так і групового обстеження.

При підборі методик ми виходили з основного теоретичного положення, що ґрунтується на розумінні професійної діяльності як складної динамічної ієрархічної структури. В цьому контексті професійно важливі якості розглядаються як якості суб’єкта професійної діяльності в якісній та кількісній своєрідності і визначають успішність функціонування професійної діяльності.

Щодо кількісних характеристик вимог професій, які пред’являються до індивідуально-психологічних якостей людини зазначимо, що у більшості випадків професійної орієнтації практично досить удатися до смислової точності описів. Наприклад, якщо ми в тексті професіографічного опису професії звернемо увагу некомунікабельної людини на те, що професія адміністратора чи продавця саме вимагають багатьох і частих контактів, іноді суперечливих, з різними незнайомими людьми, така інформація йому, зрозуміло, буде корисною в аспекті професійного вибору, навіть якщо тут і немає норм для оцінки комунікативності.

Серйозною проблемою психодіагностики є причини її помилок і факторів, що впливають на результати психодіагностичних обстеженнь. Слід відмітити, що причини помилок психодіагностики криються не тільки в недосконалості методик. Неточність може виникнути в будь-якій ланці процесу психодіагностики, що йде від методики до обстежуваного і від нього до фахівця, який інтерпретує результати обстеження. Тому причини помилок у результатах психодіагностичного обстеження можна розглядати на таких рівнях: а) недосконалість психодіагностичної методики призводить до двох видів помилок: до постійних помилок відносяться – неадекватне формулювання інструкції, нечітка інструкція подачі методики обстежуваному, незрозумілі чи неоднозначні завдання, запитання тощо; до непостійних причин помилок методики відносяться різночитання бланків для відповідей, зміна умов під час обстеження тощо; б) ситуація обстеження (час проведення обстеження, не однакове освітлення приміщення при груповому обстеженні, наявність сторонніх подразників тощо); в) особистість фахівця, який проводить обстеження, що мало враховується при аналізі причин помилок у результатах психодіагностичного обстеження (вік, стать, зовнішній вигляд, як його представили та інші); г) психічний функціональний стан обстежуваного (настрій, мотивація, втома, ставлення до обстеження, тенденція до ризику і відгадування правильних рішень тощо); д) спосіб оцінки результатів та їх інтерпретація впливає на результати в тих методиках, де отримані дані вимагають як кодування – переведення первинної інформації в певні категорії, так і оцінки відповідності відповіді певному еталону або певним вимогам (оцінка відповідей відносно її повноти, абстракції, оригінальності тощо).

Фахівець з профорієнтації чи профконсультант центру зайнятості, чим би він не займався, постійно має справу з психодіагностичним інструментарієм. До того ж, спеціалісти названого профілю мають справу з найскладнішим об’єктом пізнання і дослідження – людиною (особливо з безробітною). Тому вони не мають права на помилку. Це накладає певну відповідальність і збільшує вимоги до професійної підготовки та компетенції фахівців служби зайнятості в оволодінні психодіагностичним інструментарієм. В першу чергу вони повинні: а) досконало знати психологічні теорії, на яких будуються психодіагностичні методи, які ними використовуються; б) досконало знати банк психодіагностичних методик й умови їх правильного застосування; в) знати, в якій мірі методи психодіагностики відповідають критеріям надійності, валідності, точності, однозначності і володіти засобами їх перевірки; г) забезпечувати повну стандартизацію проведення психодіагностичного обстеження; д) нести повну особисту відповідальність за інтерпретацію результатів, що здійснюється на основі психодіагностичного обстеження (діагноз, прогноз, психотерапевтичні і розвиваючі заходи); е) у підборі методик керуватися не суб’єктивними перевагами і упередженістю щодо оцінки методик, а виходити з вимог максимальної ефективності психодіагностики – максимум надійності при мінімумі затрат; є) не вважати, що отримані дані є остаточним і незмінним вироком для досліджуваного, передбачати і прогнозувати особистісні зміни і розвиток особистості; ж) знати, що жодна психодіагностична методика не дає гарантії повної “істинності” результатів щодо характеристики особистості; з) усвідомлювати, що конкретна особистість завжди складніша і глибша у порівнянні з теорією, а тому необхідно реалістично оцінювати можливості методики; и) враховувати можливий вплив емоційно-вольового стану обстежуваного на результати психодіагностичного дослідження; і) при проведенні психодіагностичного обстеження дотримуватися професійно-етичних норм і правил.

Для того, щоб отримати адекватні результати, необхідно чітко дотримуватись суворих правил проведення психодіагностичного обстеження, обробки та інтерпретації результатів. Найважливішими з таких правил є: а) перш ніж використовувати методику, фахівець з профорієнтації, профконсультант повинен провести його апробацію на собі або на інших людях; б) до початку обстеження обстежуваний повинен чітко зрозуміти тестові завдання та інструкцію до методики; в) у процесі обстеження всі обстежувані мають знаходитися в рівних умовах, жодному з них не слід надавати перевагу; г) у процесі обстеження не слід давати обстежуваним додаткові пояснення; д) при виконанні завдань обмеження в часі для всіх обстежуваних повинні бути однаковими; е) під час проведення обстеження необхідно слідкувати за тим, щоб усі обстежувані працювали самостійно, не впливали один на одного, що могло б змінити результати обстеження; є) кожна методика повина мати обгрунтовану і вивірену процедуру обробки та інтерпретації одержаних за нею результатів, що дозволяє уникнути помилок.

Психодіагностичне обстеження для фахівця центру зайнятості покликане бути основою порад щодо вибору чи зміни професії, профілю професійного навчання (при необхідності перенавчаня), працевлаштування, оптимізації психічного розвитку людини. Головне призначення психодіагностичного обстеження в роботі фахівців з профорієнтації, профконсультантів центрів зайнятості полягає в глибокому вивченні психологічної структури особистості, її внутрішнього світу. Тому основною проблемою, яку повинен вирішити фахівець при проведенні обстеження, є планування цього обстеження з урахуванням специфіки завдання і об’єктивних умов його вирішення.

Планування психодіагностичного обстеження включає ряд етапів, кожен з яких передбачає постановку деяких питань і одержання відповідей на них. Послідовність проведення обстеження може бути такою: а) визначення мети; б) формулювання психологічної проблеми; в) підбір конкретних тестових методик; г) проведення психодіагностичного обстеження; д) обробка та інтерпретація отриманих результатів (формулювання психологічного діагнозу, що повинен містити і прогноз подальшого розвитку); е) розробка рекомендацій та програм щодо психокорекційної і розвиваючої роботи.

Перше, що має зробити фахівець з профорієнтації, профконсультант центру зайнятості, це дати відповіді на запитання: “Що діагностувати?” і “Які дані потрібно отримати в результаті проведення обстеження?». Відповіді на ці питання можуть варіюватися за рівнем узагальнення ступеня деталізації від отриманих даних про психологічні особливості якостей обстежуваного до детального переліку психологічних особливостей і якостей, які необхідно визначити й оцінити. Отримавши відповідь на питання “Що діагностувати?”, фахівець з профорієнтації, профконсультант переходить до питання підбору засобів діагностики. При виборі методик слід брати до уваги їх спрямованість на діагностику саме тих особливостей, у знанні яких зацікавлений профконсультант чи фахівець з профорієнтації, а також валідність і надійність вибраної методики, придатність для роботи з тими обстежуваними, з якими збирається працювати, і в тих ситуаціях обстеження, в яких планується його проведення; трудомісткість методики в плані витрат, необхідних на її проведення, обробку та інтерпретацію результатів тощо.

Методика, що призначена для використання в психодіагностичному обстеженні, як правило, повинна мати: а) точні і детальні вказівки щодо процедури її проведення, інформація про конструкцію методики і сфери її застосування, роз'яснення щодо обробки та інтерпретації результатів; б) інструкцію до користування методикою (її не можна довільно змінювати або тлумачити); в) стимульний матеріал (описання завдань, які необхідно виконати; можливе подання декількох прикладів, що допомагають краще зрозуміти ці завдання і порядок їх виконання, стимульний матеріал повинен бути стандартизований); г) бланк відповідей (повинен не відрізнятися від бланку, що використовується при стандартизації методики); д) “ключі” і шаблони для оцінки результатів. Зазвичай, кожна психодіагностична методика має точні і докладні вказівки щодо процедури її застосування, яких потрібно неухильно дотримуватися.

Перед початком обстеження бажано провести бесіду, спрямовану на встановлення емоційного контакту з обстежуваним, створення адекватного ставлення до обстеження, на мотивацію до взаємодії. Така процедура є невід’ємною частиною психодіагностичного обстеження і значно полегшує отримання потрібної інформації про досліджуваного, необхідної для достовірної інтерпретації показників психодіагностичних методик, що будуть використані.

Виконанню завдань кожної психодіагностичної методики передує інструкція, від якої багато в чому залежить, як обстежуваний зрозуміє і виконає завдання. Слід пам’ятати, що недбало та нечітко подана інструкція може бути причиною викривлення результатів виконання завдань обстежуваним, який або погано зрозумів, що від нього вимагається, або вважає, що психолог сам ставиться до обстеження формально. Тому інструкція повинна бути відпрацьована, “обкатана”, попередньо перевірена на декількох особах, лаконічна, відповідати розумовим можливостям обстежуваного Якщо обстежуваний не справляється з завданням, необхідно з’ясувати причини цього, бо іноді в основі неуспішності рішення лежить сором’язливість, хвилювання, невпевненість у своїх можливостях, не досить чітке розуміння інструкції.

Кінцевим результатом психодіагностичного обстеження має бути психологічний діагноз щодо психологічної структури особистості і прогностичні висновки. Це складна процедура кількісного і якісного аналізу одержаних результатів, спрямована на виявлення суті індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їх активного стану, прогнозу подальшого розвитку, розробки певних рекомендацій, визначених завданнями психодіагностичного обстеження. Діагноз завжди пловинен мати на увазі складну структуру особистості. Зміст діагнозу і прогнозу, співпадають, але прогноз будується на умінні настільки зрозуміти внутрішню логіку саморуху процесу розвитку, що на основі минулого і теперішнього намічає шлях розвитку особистості. У нашому випадку, постановка психологічного діагнозу дозволяє фахівцю центру зайнятості з профорієнтації, профконсультату надати клієнту кваліфіковану і обгрунтовану пораду щодо вибору чи зміни професії, профілю навчання (перенавчання), працевлаштування і передбачає прогнозування його успішного професійного розвитку і адаптації в соціальному середовищі.

Однією із найскладніших і нерідко дуже трудних операцій у технології психодіагностичного обстеження є аналіз, узагальнення й інтерпретація отриманих результатів, підготовка висновків. Інтерпретація отриманих у результаті обстеження даних вимагає від фахівців, що його проводять, обережності, уважного врахування як багатьох факторів, що можуть впливати на результати обстеження, так і специфіки та обмежених можливостей методик, їх призначення. Інтерпретацію потрібно проводити тільки з позицій особистості.

Формування прогностичних висновків по суті є ще одним етапом інтерпретації результатів психодіагностичного обстеження. Висновки мають описувати найбільш ймовірні тенденції в діяльності і поведінці обстежуваного. Вони можуть базуватися тільки на достатньо достовірних і систематизованих оцінках особливостей і властивостей психічної регуляції. Практична потреба в таких прогностичних висновках визначає їх форму. Висновки і оцінки можуть бути сформульовані у вигляді описання індивідуальних закономірностей і властивостей психічної регуляції, прояви в діяльності та поведінці, або як описання зовнішніх по відношенню до суб'єкта обставин, які в силу його індивідуальних особливостей сприяють подібним проявам. Така форма прогностичних висновків найбільш прийнята для використання психодіагностами, котрі вирішують одночасно дві задачі: оцінка індивідуально-психологічних особливостей і розробка рекомендацій з можливого подолання небажаних тенденцій у регуляції діяльності чи поведінки, або з розвитку позитивних тенденцій, які компенсують небажані. У цьому випадку прогноз полягає у виділенні деяких закономірностей і властивостей психічної регуляції, які є причиною вказаних тенденції.

Кожна із виділених форм прогностичних висновків, зазвичай, використовується в двох основних напрямах. Перша полягає в розділенні прогнозуючих тенденцій в діяльності та поведінці, конкретних дій і вчинків на бажані і небажані, допустимі і недопустимі. Друга – в формуванні рекомендацій з подолання небажаних тенденцій, попередження недопустимих дій, а також по закріпленню в обстежуваного таких властивостей і особливостей психічної регуляції, які сприяють компенсації вказаних тенденцій і дій, підвищуючи тим самим ймовірність позитивних результатів діяльності та поведінки в цілому.

Зауважимо, що результати психодіагностичного обстеження, які подаються у вигляді числових показників, слід інтерпретувати лише як тенденції, схильність, ймовірність прояву риси, яка вимірюється, а не як детерміновані значення. Тобто, діагностичні показники мають ймовірно-орієнтовне значення, а їх справжня природа повинна бути виявлена шляхом співставлення з відповідними об’єктивними життєвими ситуаціями.

Кінцевим результатом психодіагностичного обстеження повинно бути з’ясування суті індивідуально-психологічних особливостей обстежуваного з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвитку і розробка рекомендацій, визначених завданнями обстеження. При інтерпретації отриманих даних, поставленні психологічного діагнозу та прогнозу слід мати на увазі, що висновки слід робити дуже обережно, уникаючи негативних, полярних оцінок, ні в якому разі не “приклеювати” будь-яких “ярликів”. Завдання фахівця лише констатувати наявність, стан прояву певних рис, властивостей, але не оцінювати особистісні якості з точки зору моралі чи власних уявлень “що добре, а що погано”. При повідомленні результатів обстеження слід ураховувати вік, рівень освіти обстежуваного, його індивідуально-психологічні особливості.

Проведення психодіагностичного обстеження вимагає від фахівця центру зайнятості з профорієнтації дотримуватися певних професійних норм і правил, основними з яких є такі: а) гуманність – перевага інтересів обстежуваного у визначенні мети, плануванні процедури, характері проведення психодіагностичного обстеження; б) відповідальність – необхідність відповідати за зміст, проведення, інтерпретацію та висновки психодіагностичного обстеження, за всі рішення, що приймаються в процесі обстеження; забезпечення надійності, валідності і достовірності методик психологічної діагностики, які використовуються; в) професійна компетентність – досконале володіння практичним психологом психологічною теорією і психодіагностичним інструментарієм, прийомами та продуктивними технологіями реалізації професійних функціональних обов’язків; г) не нанесення шкоди обстежуваному – ні процес, ні результат діяльності практичного психолога не повинні наносити шкоду здоров’ю особистості, її соціальному становищу та інтересам, а повинні сприяти більш продуктивній дієвості її потенційних можливостей; д) конфіденційність – збереження професійної таємниці та нерозголошення інформації, отриманої в результаті психодіагностичного обстеження, без згоди на те обстежуваного; е) благополучність обстежуваного – дотримання правил добровільної участі в психодіагностичному обстеженні, турбота про психологічний стан обстежуваного в процесі і після завершення обстеження; є) морально-позитивний ефект обстеження – використання результатів обстеження з метою особистісного і професійного росту обстежуваного.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка