«Хвороба викликана вірусом Ебола»



Скачати 146.43 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір146.43 Kb.
Інформаційний лист

«Хвороба викликана вірусом Ебола»
Успіхи в боротьбі з інфекційними хворобами, досягнуті в середині XX ст., породили ілюзію швидкої їх ліквідації. Однак у наступні десятиліття було спростовано цю помилку, і показано, що інфекційні хвороби як і раніше завдають величезних економічних збитків суспільству, не лише не послабляючи свої позиції, а, навпаки, перейшовши в наступ. У всіх країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, відзначено зростання захворюваності інфекційними хворобами, реєструють епідемії. Кінець XX - початок XXI ст. характеризуються появою низки нових для людини збудників вірусних інфекційних хвороб, зокрема вірусів пташиного грипу A (H5N1) (1997), A (H9N2) (1999), A (H7N7) (2003), A (H7N3) (2004), A (H7N9), A (H10N8) (2013), вірусу пандемічного грипу A (H1N1) pdm09 (2009), коронавірусів - збудників важкого гострого респіраторного синдрому (severe acute respiratory syndrome - SARS) (2002) і близькосхідного респіраторного синдрому (Middle East respiratory syndrome - MERS) (2012) та ін.

Епідеміологи та інфекціоністи відзначають, що інфекційні хвороби (як добре відомі, так і нові) складають загрозу розвитку людства, будучи причиною ⅓ загальної щорічної кількості смертей у світі (Маркович І.Г. та співавт., 2013). Близько 30% летальних випадків у дорослих зумовлені інфекційними захворюваннями та їх наслідками; у дітей цей показник перевищує 60% (МОЗ України, 2013). 50% випадків смерті та 80% захворювань дітей у віці до 5 років у світі спричинені інфекційними захворюваннями. Смертність від інфекційних хвороб займає 2-е місце в світі, 1 млн летальних результатів щорічно є наслідком перенесених інфекційних захворювань. Від інфекційних захворювань в Україні щорічно гинуть близько 20 тис. осіб, у тому числі 400-600 дітей (Крамарєв С.О., 2007).

Актуальність інфекційних хвороб пов'язана з інтенсифікацією міграційних процесів, у тому числі зростанням рівня трудової міграції, туристичних і ділових поїздок, зокрема в ті регіони, які раніше з причини обмежених транспортних послуг були недоступні, або подорож тривала кілька тижнів або місяців і т.д. Це сприяє швидкому переміщенню джерел збудників інфекції (інфікованих людей) в масштабах земної кулі, завезенню збудників на території, що не є ендемічними з тієї чи іншої інфекційної хвороби, і при наявності умов для реалізації механізму передачі збудника - виникненню епідемічних спалахів, епідемій і навіть пандемій.

Яскравим прикладом надзвичайної і постійної актуальності проблеми інфекційних хвороб, є спалах хвороби, яка викликана вірусом Ебола в Західній Африці. Хвороба спочатку не викликала особливої заклопотаності світової громадськості, але в даний час досягла масштабів епідемії в трьох країнах (Гвінеї, Ліберії, Сьєрра Леоне). За підсумками наради Комітету Міжнародних медико-санітарних правил, що відбувся 6 серпня 2014, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) зробила заяву про те, що спалах хвороби, викликаної вірусом Ебола, в 2014 р в Західній Африці є «надзвичайною подією» і являє ризик для здоров'я населення в інших країнах (ВООЗ, 2014). Якщо раніше спалахи цієї хвороби мали місце в невеликих населених пунктах, були обмежені в часі, то зараз випадки інфікування відзначають не тільки у важкодоступних сільських районах, а й у густонаселених містах (ВООЗ, 2014).

Перше повідомлення про спалах хвороби, викликаний вірусом Ебола, в Гвінеї з'явилося в березні 2014 р. Пізніше хвороба поширилася на сусідні Сьєрра-Леоне і Ліберію, а в кінці липня - на Нігерію. За даними ВООЗ, поширення хвороби, викликаної вірусом Ебола, відбувається швидше, ніж зусилля по боротьбі з нею: кількість постраждалих за станом на 26 вересня 2014 склало 6574 особи, з них 3091 летальний випадок (WHO, 2014). Ці показники наближаються до зареєстрованих за весь попередній період з моменту відкриття вірусу Ебола в 1976 р під час спалахів в Судані і Заїрі. 29 серпня 2014 завозний випадок хвороби, викликаної вірусом Ебола, зареєстрований в Сенегалі (WHO, 2014).

В даний час в Демократичній Республіці Конго (ДРК) почався новий спалах хвороби, викликаної вірусом Ебола, який не має епідемічного та етіологічного зв'язку з епідемією, що спостерігається в Західній Африці (WHO, 2014; 2014). На 1 вересня 2014 зареєстровано 53 підозрілих випадків цієї хвороби, у тому числі 31 летальний. Згідно молекулярно-епідеміологічних даних, вірус, що викликав спалах, хоча і належить до виду Zaire ebolavirus, по генотиповим властивостям найбільш близький до штамів, пов'язаних зі спалахом у цій країні в 1995 р. Спалах виник у віддаленій на 1200 км від столиці місцевості. Здійснюються заходи щодо недопущення його поширення.



Характеристика збудника.

Хвороба, викликана вірусом Ебола, (попередня назва - геморагічна лихоманка Ебола, Ebola haemorrhagic fever - EHF, лат. Ebola febris haemorrhagica) - гостра вірусна висококонтагіозна хвороба. Вірус Ебола - загальна назва для вірусів роду Ebolavirus, що входять в сімейство Filoviridae (ICTV, 2013; WHO, 2014). Назва сімейства походить від лат. filum - нитка, що відображає морфологію віріонів. Розрізняють п'ять видів представників роду Ebolavirus: Bundibugyo ebolavirus, Zaire ebolavirus, Reston ebolavirus, Sudan ebolavirus, Tai Forest ebolavirus.

Віріони мають вигляд довгих ниткоподібних частинок довгою 600-800 нм, товщиною близько 50 нм, які іноді нагадують гілки, а іноді мають U-подібний вигляд, нагадують цифру 6 або кільце. Віруси мають нуклеокапсид зі спіральним типом симетрії, суперкапсидну ліпідну оболонку з шипами глікопротеїнової природи. До складу вірусу входять білки нуклеокапсиду, так званий важкий білок, і РНК-залежна РНК-полімераза. Геном представлений однією лінійною нефрагментованою РНК з негативною полярністю (Суботіна Е.Л. і співавт., 2006; Широбоков В.П. (ред.), 2011).

Шляхи інфікування.

Інфікування людей вірусом Ебола спочатку відбувається при тісному контакті з кров'ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованих тварин. В Африці документально підтверджені випадки інфікування людей при поводженні з інфікованими шимпанзе, горилами, плодоядними кажанами, мавпами, лісовими антилопами і дикобразами, виявленими мертвими або хворими у вологих лісах (WHO, 2014). Подальше поширення вірусу під час спалаху відбувається за рахунок його передачі від людини до людини при тісному контакті (через пошкоджений шкірний покрив або слизову оболонку) з біологічними рідинами, виділеннями (кров'ю, мокротинням, блювотними масами, фекаліями, спермою та ін.) Або органами пацієнтів за наявності у них симптомів хвороби, а також при опосередкованому контакті з об'єктами, забрудненими такими рідинами. Передача вірусу через сім 'я може відбуватися аж до 3 міс після клінічного одужання.

У передачі вірусу Ебола відіграють роль похоронні обряди, при яких присутні мають прямий контакт з тілом померлого. Особливу увагу слід приділяти інфекційному контролю, спрямованому на профілактику внутрішньолікарняного зараження, в тому числі медпрацівників (CDC, 2014; WHO, 2014). На жаль, внутрішньолікарняна передача вірусу Ебола має місце, особливо в період епідемії, що відзначається в даний час в країнах Західної Африки (WHO, 2014).

Описані також випадки лабораторного інфікування (Акінфєєва Л.А. та співавт., 2005; CDC, 2014). У лабораторних умовах основним джерелом зараження є контаміновані ріжучо-колючі інструменти. Медичний персонал заражається в результаті порізів або уколів інфікованими предметами при догляді за хворими або при розтині трупів померлих (Борисевич І.В. і співавт., 2006).



Клінічна картина.

Інкубаційний період хвороби коливається в межах 2-21 дня. Початок захворювання часто супроводжується раптовою лихоманкою, вираженою слабістю, болем у м'язах, горлі, болем голови, потім блювання, діарея, висип, порушення функції нирок і печінки, в деяких випадках - внутрішні і зовнішні кровотечі. У лабораторних дослідженнях крові виявляють низькі рівні лейкоцитів і тромбоцитів поряд з підвищеним рівнем ферментів печінки.

Людина залишається заразною до тих пір, поки кров і виділення містять вірус. У пацієнта інфікованого вірусом Ебола ізольований з сперми вірус навіть на 61-у добу захворювання (WHO, 2014).

Одужують пацієнти повільно. Після гострої фази хвороби, яка триває 14-16 днів, стан поступово, протягом декількох тижнів, поліпшується. Одужання супроводжується відсутністю апетиту та втратою маси тіла, вираженою втомою, випаданням волосся. Зовнішні ознаки хвороби - глибоко запалі очі, хитка хода, виражена кахексія - довго залишаються після зникнення лихоманки.



Діагностика.

Етіологічне підтвердження хвороби, викликаної вірусом Ебола, включає:



  • полімеразну ланцюгову реакцію зі зворотною транскрипцією;

  • виділення вірусу в клітинних культурах;

  • імуноферментний метод для виявлення антигенів вірусу Ебола;

  • імуноферментний метод для виявлення специфічного IgM;

  • електронну мікроскопію.

Диференційний діагноз хвороби, викликаної вірусом Ебола, проводять з малярією, черевним тифом, шигельозом, холерою, лептоспірозом, чумою, риккетсиозами, поворотним тифом, менінгітом, вірусним гепатитом, іншими вірусними геморагічними гарячками (WHO, 2014).

Хронологія спалахів.

За даними Центрів з контролю і профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention - CDC, 2014), з 1976 р сталося 6 великих і 20 локальних епідемічних спалахів (в хронологічному порядку):



  • 1976 - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 318/2801 (88%). Спалах в Ямбуку і околицях, хвороба поширювалася при тісному особистому контакті і в результаті використання контамінованих голок і шприців в лікарнях. Це перший відомий спалах хвороби.

  • 1976 - Судан (Південний Судан). Вид вірусу - Sudan ebolavirus; 284/151 (53%). Спалах в Нзаре, Меріду і його околицях. Хвороба поширювалася в основному за рахунок тісного особистого контакту в лікарнях. Інфіковані багато медичних працівників.

  • 1976 - Великобританія. Вид вірусу - Sudan ebolavirus; 1/0 (0%). Лабораторне інфікування за рахунок випадкового уколу контамінованою голкою.

  • 1977 - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 1/1 (100%). Єдиний випадок в с. Тандан.

  • 1979 - Судан (Південний Судан). Вид вірусу - Sudan ebolavirus; 34/22 (65%). Спалах стався в Нзаре, Меріду (на тій же території, що і 1976).

  • 1989 - США. Вид вірусу - Reston ebolavirus; виявлено при карантині мавп, імпортованих з Філіппін, у Вірджинії і Пенсільванії. Після цього спалаху зафіксовані на Філіппінах, в Італії та США (Техас). Даний вид вірусу не є патогенним для людини, але становить небезпеку для мавп.

  • 1990 - США. Вид вірусу - Reston ebolavirus; також виявлено при карантині мавп, імпортованих з Філіппін, у Вірджинії і Техасі. У 4 осіб виявлено специфічні антитіла на тлі відсутності симптомів хвороби.

  • 1989-1990 рр. - Філіппіни. Вид вірусу - Reston ebolavirus; висока летальність серед макак cynomolgus в розпліднику для експорту тварин у США. У 3 працівників виявлено специфічні антитіла на тлі відсутності симптомів хвороби.

  • 1992 - Італія. Вид вірусу - Reston ebolavirus; також виявлено при карантині мавп, імпортованих з Філіппін, в Сієні. Захворілих серед людей не виявлено.

  • 1994 - Габон. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 52/31 (60%). Спалах стався в золотодобувних таборах в глибині тропічних лісів. Спочатку її розцінили як жовту лихоманку; визначена як геморагічна лихоманка Ебола в 1995 р.

  • 1994 р - Кот-д'Івуар. Вид вірусу - Tai Forest ebolavirus; 1/0 (0%). Захворів вчений після проведення розтину дикого шимпанзе в лісі Таї. Пацієнт отримував лікування в Швейцарії.

  • 1995 - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 315/250 (79%). Спалах стався в Киквіт та околицях. Епідемічне поширення через родини та лікарні.

  • 1996 (січень-квітень) - Габон. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 37/21 (57%). Захворіли 19 мисливців після того, як з'їли знайденого в лісі шимпанзе; інші випадки виникли серед членів сімей.

  • 1996-1997 рр. (липень-січень) - Габон. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 60/45 (75%). Захворів мисливець з лісового табору, заразився від шимпанзе. Поширення почалося з інфікування при перевезенні пацієнта.

  • 1996 - Південна Африка. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 2/1 (50%). Медичний працівник приїхав з Габону в Йоганнесбург, заразившись при лікуванні пацієнта з хворобою, викликаної вірусом Ебола. Він був госпіталізований; медсестра, яка здійснювала догляд за ним, також заразилася і померла.

  • 1996 - Росія. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 1/1 (100%). Лабораторне інфікування.

  • 2000-2001 рр. - Уганда. Вид вірусу - Sudan ebolavirus; 425/224 (53%). Серед основних причин інфікування - відвідування похорону померлих від геморагічної лихоманки Ебола і надання медичної допомоги пацієнтам без використання адекватних заходів захисту персоналу.

  • 2001-2002 рр. (жовтень-березень) - Габон. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 65/53 (81%). Спалах стався на кордоні Габону і ДРК.

  • 2001-2002 рр. (жовтень-березень) - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 57/43 (75%). Спалах стався на кордоні Габону і ДРК. Це перше повідомлення про геморагічну лихоманку Ебола в цій країні.

  • 2002-2003 рр. (грудень-квітень) - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 143/128 (89%).

  • 2003 (листопад-грудень) - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 35/29 (83%).

  • 2004 - Судан (Південний Судан). Вид вірусу - Sudan ebolavirus; 17/7 (41%).

  • 2004 - Росія. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 1/1 (100%). Лабораторне інфікування.

  • 2007 - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 264/187 (71%).

  • 2007-2008 рр. (грудень-січень) - Уганда. Вид вірусу - Bundibugyo ebolavirus; 149/37 (25%). Спалах стався в окрузі Бундібугіо. Вперше повідомили про виділення нового штаму.

  • 2008-2009 рр. (грудень-лютий) - ДРК. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 32/15 (47%).

  • 2012 (червень-жовтень) - Уганда. Вид вірусу - Sudan ebolavirus; 112/42 (36%).

  • 2012 (червень-листопад) - ДРК. Вид вірусу - Bundibugyo ebolavirus; 362/132 (36%).

  • 2012-2013 рр. (листопад-січень) - Уганда. Вид вірусу - Sudan ebolavirus; 62/32 (50%).

  • 2014 (березень-теперішній час) - Гвінея, Ліберія, Сьєрра-Леоне, Нігерія, Сенегал. Вид вірусу - Zaire ebolavirus; 6574/3091 (47%). Чисельність хворих постійно зростає у зв'язку з триваючою епідемією (WHO, 2014).

Підходи до лікування.

На жаль, до теперішнього часу не існує як комерційних вакцин, так і специфічного лікування хвороби, викликаної вірусом Ебола. Застосовують інтенсивну підтримуючу терапію, спрямовану на стабілізацію рідинного та електролітного балансу, кисневого статусу, артеріального тиску.

Спроби знайти спосіб лікування та профілактики цієї хвороби проводили різні дослідники. Були підстави вважати, що вірус Ебола, поряд зі збудниками не менше небезпечних лихоманок Марбург і Мачупо, може бути використаний в якості біологічної зброї (Bausch DG et al., 2003; Супотніцкий М.В., 2014). У 1990-ті роки в Росії отриманий специфічний кінський імуноглобулін для екстреної профілактики хвороби, викликаної вірусом Ебола (Борисевич І.В. і співавт., 1995; Михайлов В.В. та співавт., 1999). Введення препаратів за схемою екстреної профілактики захищає в експериментах на тварин від зараження в дозі 10-30 LD50 вірулентного вірусу. При експериментальної інфекції на мавпах застосований комплекс медикаментозних препаратів, спрямованих на корекцію вторинного імунодефіциту і геморагічного синдрому. Однак перераховані відкриття так і не стали офіційним засобом боротьби з цією хворобою.

Протягом останніх місяців про розробку перспективних препаратів проти неї заявляли виробники з США, Японії, Канади. У зв'язку з погіршенням епідемічної ситуації в Західній Африці, яка прийняла небачені масштаби, починаючи з моменту відкриття вірусу, ВООЗ порахувала прийнятним, в тому числі з етичної точки зору, застосування для лікування і профілактики хвороби, викликаної вірусом Ебола, препаратів, що показали ефективність в експериментальних умовах (WHO, 2014).

Одним з них є препарат гомогенізованих моноклональних антитіл ZМapp («Mapp Biopharmaceutical», США, Канада), з різним ступенем ефективності вже застосований для лікування пацієнтів-медиків у період справжньою спалаху. Раніше дослідження цього препарату проводили тільки на тваринах (Pettitt J. et al., 2013).

У січні 2014 компанія «Tekmira Pharmaceuticals» (Канада) розпочала I фазу клінічних випробувань вакцини TKM-Ebola. Попередні випробування довели її ефектівность проти Zaire ebolavirus для макак-резус (Geisbert TW et al., 2010).

25 серпня 2014 з'явилося повідомлення про готовність Японії постачати в Західну Африку препарат фавіпіравір («Fujifilm Holdings»), що інгібує РНК-залежну РНК-полімеразу вірусів грипу, в тому числі пташиного, також блокуючий реплікацію широкого спектру РНК-вірусів (arena- , phlebo-, hanta-, flavi-, alpha-, paramyxo-, noro-, enteroviruses) (Furuta Y. et al., 2013). Препарат схвалений Міністерством охорони здоров'я Японії в березні 2014 для лікування грипу. В експерименті показана його активність проти вірусу Ебола (Oestereich L. et al., 2014; Smither SJ et al., 2014). В даний час обговорюється питання про застосування для лікування цільної крові і плазми реконвалесцентів (WHO, 2014).

У зв'язку з надзвичайною ситуацією сьогодні необхідні консолідовані зусилля з пошуку і розробки ефективних засобів лікування та профілактики цієї хвороби, а також оцінці результатів застосування неліцензованих медичних препаратів у відношенні як їх ефективності, так і безпеки. В даний час ВООЗ посилено займається цим питанням (WHO, 2014).



Заходи профілактики.

При відвідуванні країн, де зазначається епідемія хвороби, викликаної вірусом Ебола, ймовірність зараження низька, проте за відсутності особливої необхідності краще відмовитися від їх відвідування. У разі перебування на території цих країн необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:



  • часто мити руки;

  • уникати контакту з кров'ю та біологічними рідинами будь-якої людини, особливо тих, хто хворий;

  • не працювати з об'єктами, які можуть бути контаміновані кров'ю або біологічними рідинами інфікованих;

  • не торкатися до тіл померлих від хвороби, викликаної вірусом Ебола;

  • не торкатися кажанів і приматів або їх крові і рідин, не вживати в їжу м'яса цих тварин;

  • уникати потрапляння в лікарню, де проходять лікування пацієнти з хворобою, викликаною вірусом Ебола, при зверненні за медичною допомогою;

  • у разі появи лихоманки (температура тіла ≥38,6 ° С) і будь-якого з таких симптомів, як біль у м'язах, животі, головний біль, діарея, блювання, нез'ясовні крововиливу під шкіру або кровотечі, необхідно відразу звернутися за медичною допомогою;

  • обмежити контакти з іншими людьми по дорозі до лікаря, не відвідуючи ніякі об'єкти, крім лікувального закладу.

Після повернення з країн, де зазначається епідемія хвороби, викликаної вірусом Ебола, слід звернути увагу на стан свого здоров'я протягом 21 дня, а у разі появи вищеописаних симптомів - відразу ж звернутися за медичною допомогою по телефону, повідомивши про перебування протягом попередніх 21 днів в країнах Західної Африки.

Випадки захворювання або завезення хвороби, викликаної вірусом Ебола, на територію України не зареєстровані3. Проте зважаючи на сучасні засоби комунікації виключити такий ризик не можна ні для однієї країни світу.

Міністерство охорони здоров'я України та Державна санітарно-епідеміологічна служба України вживають всіх необхідних заходів щодо попередження завезення хвороби, викликаної вірусом Ебола, на територію країни (МОЗ України, 2014). Посилено санітарно-епідеміологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та забезпечена готовність до проведення протиепідемічних заходів, передбачених комплексним планом санітарної охорони території регіонів.

Під високим пропускним режимом сьогодні знаходяться повітряні рейси, на яких можуть бути пасажири з країн, залучених в епідемічний процес. Пасажири з цих країн у разі виявлення ознак, схожих з клінічними проявами хвороби, викликаної вірусом Ебола (температура тіла> 38 °С), проходять відповідний медичний огляд і в разі потреби їх направляють в медичний заклад. Державна санітарно-епідеміологічна служба України та Міністерство закордонних справ України рекомендує громадянам країни утриматися від відвідування зазначених західно-африканських країн до нормалізації ситуації. Туристичні агентства повинні інформувати клієнтів про епідемічну ситуацію в країнах, можливий ризик інфікування, симптоми хвороби і профілактичні заходи.

В даний час, незважаючи на спільні зусилля ВООЗ, міжнародних організацій (ЮНІСЕФ, «Лікарі без кордонів» та ін.), світової громадськості, зупинити поширення хвороби в 3 країнах Західної Африки не вдалося. Експерти ВООЗ розробляють документи, спрямовані на недопущення виникнення нових випадків захворювання і передбачають ізоляцію джерела збудника інфекції та запобігання реалізації механізму його передачі, в тому числі в медичних установах (ВООЗ, 2014; WHO, 2014). Особливе значення в даній ситуації мають засоби індивідуального захисту медичних працівників (маски, рукавички, халати, окуляри та ін.). Необхідно інформувати населення про безпечні способи поховання, що передбачають запобігання будь-якого контакту з тілами померлих. За рахунок таких заходів зупинені попередні спалахи хвороби.

Епідеміологічне розслідування деяких випадків хвороби, викликаної вірусом Ебола, в Нігерії свідчить про нерозуміння ситуації, що склалася не тільки населенням, а й лікарями. Заворушення в суспільстві, страх населення перед хворобою, постійне порушення протиепідемічного режиму, в тому числі з боку медиків, створюють серйозні проблеми і заважають ефективності відповідних заходів, здійснюваних ВООЗ (WHO, 2014). Сформована ситуація вимагає військового супроводу пацієнтів в ізоляційних і лікувальних центрах.



ВООЗ поставила мету зупинити триваючу передачу вірусу Ебола протягом 6-9 міс, про що йдеться в опублікованій «дорожній карті», де також передбачено швидке реагування на наслідки будь-якого подальшого міжнародного поширення вірусу (ВООЗ, 2014). У заяві підкреслено, що «дорожня карта» підготовлена у зв'язку з невідкладною необхідністю різко розширити масштаби міжнародних заходів у відповідь. В одному з останніх документів, опублікованих ВООЗ, проаналізовано потенціал існуючих на даний момент в світі вакцин і терапевтичних засобів проти хвороби, викликаної вірусом Ебола, на ефективність яких покладають великі надії (WHO, 2014).
1Тут і далі: кількість захворілих/кількість летальних випадків.

2Только лабораторно підтверджені випадки.

3На момент підготовки публікації.
Перелік використаної літератури:

  • Акинфеева Л.А., Аксенова О.И., Василевич И.В. и др. (2005) Случай вирусной геморрагической лихорадки Эбола. Эпидемиол. инфекц. бол., 3(1): 85–89.

  • Борисевич И. В., Маркин В. А., Фирсова И.В. и др. (2006) Эпидемиология, профилактика, клиника и лечение геморрагических лихорадок (Марбург, Эбола, Ласса и Боливийской). Вопр. вирусол., 5: 8–6.

  • Борисевич И.В., Краснянский В.П., Михайлов В.В. и др. (1995) Разработка и изучение свойств иммуноглобулина против лихорадки Эбола. Вопр. вирусол., 6: 194–197.

  • ВОЗ (2014а) ВОЗ публикует «дорожную карту» для расширения масштабов международных ответных действий на вспышку Эболы в Западной Африке (http://www.who.int/mediacentre/news/statements/2014/ebola-roadmap/ru/).

  • ВОЗ (2014б) Заявление ВОЗ по итогам совещания Комитета Международных медико-санитарных правил по чрезвычайной ситуации в отношении вспышки Эболы 2014 г. в Западной Африке (http://www.who.int/mediacentre/news/statements/2014/ebola-20140808/ru/).

  • ВОЗ (2014в) Почему была недооценена вспышка вируса Эбола (http://www.who.int/mediacentre/news/ebola/22-august-2014/ru/).

  • Крамарев С.О. (2007) Проблемні питання інфекційних хвороб в Україні. Здоров’я України XXI ст., 2(1): 7–8.

  • Маркович І.Г., Гриневич О.Й., Маркович І.Ф. (2013) Інфекції, актуальні для людини та тварин: загрози і ризики, обумовлені ними. Київ, 561 с.

  • Михайлов В.В., Борисевич И.В., Тиманькова Г.Д. и др. (1999) Препарат, содержащий иммуноглобулин против лихорадки Эбола, из сыворотки крови лошадей, жидкий (иммуноглобулин Эбола). Патент Российской Федерации № 2130318.

  • МОЗ України (2013) Імунізація — невід’ємне право людини на здорове життя (http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20130214_1.html).

  • МОЗ України (2014) В Україні посилено заходи з попередження завезення вірусу Ебола на територію країни (http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20140821_e.html).

  • Супотницкий М.В. (2014) Распознание искусственно вызванных вспышек инфекционных болезней. Акт. инфектол., 2(3): 116–141.

  • CDC (2014a) Infection Prevention and Control Recommendations for Hospitalized Patients with Known or Suspected Ebola Hemorrhagic Fever in U.S. Hospitals (http://www.cdc.gov/vhf/ebola/hcp/infection-prevention-and-control-recommendations.html).

  • CDC (2014b) Outbreaks Chronology: Ebola Hemorrhagic Fever (http://www.cdc.gov/vhf/ebola/resources/outbreak-table.html).

  • WHO (2014a) Background document: Potencial Ebola therapies and vaccines (http://www.who.int/csr/disease/ebola/ebola-new-interventions-02-sep-2014.pdf?ua=1).

  • WHO (2014b) Consultation on potential Ebola therapies and vaccines (http://www.who.int/mediacentre/events/meetings/2014/ebola-interventions/en).

  • WHO (2014c) Ebola situation in Port Harcourt, Nigeria (http://www.who.int/mediacentre/news/ebola/3-september-2014/en).

  • WHO (2014d) Ebola virus disease — Democratic Republic of Congo (http://www.who.int/csr/don/2014_08_27_ebola/en).

  • WHO (2014e) Ebola virus disease (http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs103/en).

  • WHO (2014f) Ebola virus disease update — Senegal (http://www.who.int/csr/don/2014_08_30_ebola/en/).

  • WHO (2014g) Ebola response roadmap update (http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/135029/1/roadmapupdate26sept14_eng.pdf).

  • WHO (2014h) Ethical considerations for use of unregistered interventions for Ebola virus disease (http://www.who.int/mediacentre/news/statements/2014/ebola-ethical-review-summary/en/).

  • WHO (2014i) Experimental therapies: growing interest in the use of whole blood or plasma from recovered Ebola patients (convalescent therapies) (http://www.who.int/mediacentre/news/ebola/26-september-2014/en/).

  • WHO (2014j) Human infections with Zaïre Ebolavirus in West Africa (http://www.who.int/csr/disease/ebola/evd_westafrica_who_riskassessment_20140624.pdf?ua=1).

  • WHO (2014k) Interim infection prevention and control guidance for care of patients with suspected or confirmed Filovirus haemorrhagic fever in health-care settings, with focus on Ebola (http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/130596/1/WHO_HIS_SDS_2014.4_eng.pdf?ua=1).

  • WHO (2014l) Unprecedented number of medical staff infected with Ebola (http://www.who.int/mediacentre/news/ebola/25-august-2014/en).

  • WHO (2014m) Virological analysis: no link between Ebola outbreaks in west Africa and Democratic Republic of Congo (http://www.who.int/mediacentre/news/ebola/2-september-2014/en).


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка