Херсонщино, моя ти рідна мати!



Скачати 115.69 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір115.69 Kb.
Урок "Херсонщино, моя ти рідна мати!"
ТЕМА: "Херсонщино, моя ти рідна мати!"

МЕТА: * Ознайомлення з життям і творчістю письменників Херсонщини;

* Розвиток творчих здібностей дітей;

* Формування навичок самостійної дослідницької роботи

ОБЛАДНАННЯ: Портрети херсонських письменників, виставка книжок, декорації, малюнки , рушники, квіти

ПЛАН


  1. Вступне слово вчителя.

  2. Доповідь про життєвий і творчий шлях Дніпрової Чайки.

  3. Вистава "Проводи Сніговика Снігуровича"

  4. Микола Куліш і Херсон.

  5. Інсценування уривка з комедії "Мина Мазайло" М.Куліша

  6. Розповідь про доробок Яра Славутича.

  7. Пісня на слова Яра Славутича

  8. Творча спадщина М.Братана

  9. Пісня "Голуби над батьківською хатою"

  10. Виступ В.І Жураківського, заступника голови ООСПУ

  11. Нагородження переможців вікторини "Література Херсонщина" та конкурсу юних поетів


1. Вступне слово вчителя

Шановні гості, вчителі, діти. Хочу представити вам нашого гостя заступника голови Херсонської обласної організації Спілки письменників України Жураківського В.І.

Щороку в нашій школі проходять місячники української мови та літератури. Цього року він присвячений темі: "Література Херсонщини". Цю тему ми обрали тому, що Херсонщина - це наш рідний край, в якому в різні роки жили і творили видатні люди. Завдяки їх наполегливій праці, визначній творчості нашу землю знають і шанують далеко за її межами. Ми можемо пишатися такими земляками як Олександр Довженко , Дніпрова Чайка, Микола Куліш, Микола Чернявський, Леонід Куліш та багатьма іншими.

Не перевелися на нашій землі таланти і сьогодні. Плідно працює обласна організація СПУ, а визнанням їхньої популярності є не тільки державні премії, а й прихильність читачів.

Протягом цього місячника ви плідно попрацювали: надрукували черговий випуск альманаху "Гомін гарячих сердець", взяли участь у вікторині "Літературна Херсонщина", провели глибоку дослідницьку роботу, підсумок якої ми підводимо сьогодні - це свого роду творчий звіт про те, як добре вони знають і люблять літературу рідного краю.


  1. Доповідь про життєвий і творчий шлях Дніпрової Чайки.

(учениці 7 - в кл. Якушенко В.)
Людмила Олексіївна Березіна, більш відома як Людмила Василевська і ще більш відома в українському літературному просторі як Дніпрова Чайка, народилась за старим стилем 20 жовтня, за новим 1 листопада 1861 року в селі Карлівка Ананьївского повіту Херсонської губернії (зараз с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області).

Батько Людмили Березіної був освіченим сільським священиком. Він шанував книгу. Знання й дбав про духовний розвиток доньки. Обстановка сім’ї сприятливо позначилася на формуванні культурних потреб дівчини.

У ній рано розвинулися літературні інтереси й нахил до самостійної творчості. В автобіографічних матеріалах письменниця згадувала, що до семи років "уже прочитала багато книжок батькових і почала складати деякі вірші, наслідуючи чогось індостанських поетів". У літературі її приваблювали класики античності, Шіллер, Байрон, Пушкін, Лермонтов, Шевченко.

Дитячі роки Людмили Березіної пройшли на українському південні - на Херсонщині та в Одесі. Спочатку вона навчалася у херсонській жіночій гімназії, але через важку хворобу змушена була її залишити. Незабаром навчання було продовжено в Одесі у спеціальній школі Михайлівського жіночого монастиря. Завершила ж вона курс навчання 1879 року в Одеській приватній жіночій гімназії.

По закінчення гімназії Л.Березіна розпочала активну педагогічну діяльність. Перед цим їй прийшлося втримати родинний конфлікт. Батьки мріяли про те, щоб дати донці ґрунтовну освіту. Проте в їхні наміри не входило, щоб вона працювала вчителькою. Вони висловлювалися однозначно проти цього.

Людмила настояла на своєму й приступила до вчительської справи, працюючи спочатку домашньою вчителькою в заможній сім’ї. Невдовзі вона влаштувалася працювати у сільській школі, а з 1884 року викладала в Одеській приватній гімназії майбутня письменниця вчителювала на Херсонщині, Одещині та в Бессарабії.

1881 р. Л.Березіна взяла участь у роботі вчительських з’їздів Херсона й Одеси. Окрім захоплення педагогічною діяльністю Дніпрова Чайка виявила себе і як таврієзнавець. У 80-ті роки ХІХ століття вона почала виокремлено й цілеспрямовано досліджувати свій рідний край. Письменниця дійшла висновку про певну унікальність Таврійської землі й почала роботу з її вивчення й популяризації.

Особливе зацікавлення в неї викликав фольклор Таврії. Результати своїх фольклорно - таврієзнавчих студій Людмила Березіна оприлюднила на ІV археологічно-етнографічному з’їзді, що відбувся в Одесі 1884 року, на який вона привезла зібрані в Таврії 3 зошити фольклорних матеріалів.

Майже 15 років життя Дніпрової Чайки пройшло в Херсоні (1855 р. вона одружилася з Феофаном Василевським, автором праць з історії південних слов’ян і публіцистом, який служив у Херсоні на посаді губернського статистика).

У 1885-1887, 1895-1908 роках письменниця мешкала у губернському Херсоні, де активно працювала, вивчала таврійську етнографію та народну творчість. Дослідник її спадщини О. Килимник писав: "В Херсоні Дніпрова Чайка пише вірші, оповідання, лібрето дитячих опер. Записувач народних пісень Андрій Конощенко, який був добре знайомий з родиною Василевських, у своїх спогадах згадував, що в Херсоні протягом 1885-87 рр. письменниця написала велику кількість творів, хоч не всі вони були надруковані за її життя."

Дніпрова Чайка належала до типу соціально-дієвих жінок. Значної уваги вона надавала подіям суспільно - політичного значення й брала в них активну участь. Так, у 1903-1904 роках Дніпрова Чайка входила до складу Херсонської організації допомоги політв’язням. 1905 р. письменницю було заарештовано за розповсюдження забороненої літератури, її рукописи конфісковано. У період 1905-07 років вона симпатизувала прихильникам революційних ідей, висловлювала радикальні думки й уподобання.

1908 р. Дніпрова Чайка переїжджає до Києва. Там вона продовжує активну громадську діяльність, з зближується з київською "Просвітою", встановлює тісні контакти з багатьма представниками національної літературної та мистецької еліти.

1914 року письменниця важко захворіла і решту свого життя (13 років провела у хворобі й боротьбі з нею). З того ж року різко знизилась письменницька активність Дніпрової Чайки.


  1. Вистава "Проводи Сніговика Снігуровича"

За п’єсою казкою Дніпрової Чайки


  1. Доповідь "Микола Куліш і Херсон"

(учениця 7-А класу Барабаш Катерина)
Це був талант могутній і щедро багатогранний, який зріс на живлющому народному грунті й усім своїм художницьким чут­тям був спрямований на добро, на творення й утвердження пай-благородніших ідеалів революційного гуманізму, високої кому­ністичної правди й суспільного прогресу.

Виходець із найнижчих соціальних верств - нужденної бідняцької сім'ї, син наймита із загубленого у Таврійських степах села Чаплинки, що й сам від дитячих літ поневірявся по наймах. Куліш виявив великі здібності до навчання після закінчення 1905 року початкової народної школи як обдарований учень був відправлений на зібрані інтелігенцією села у складчину 100 карбованців до Олешківського міського училища (нині Цюрупинськ) Щоправда, тих коштів надовго не вистачило, тож довелося хлоп­цеві перебиватися подачками добродійного товариства. Там же, в Олешках. Микола Куліш вперше познайомився з програмою РСДРП і вже з третього класу вважайся політичне неблагонадійним. схильним до бунтарства, за що його неодноразово ви­ганяли з училища, аж поки врешті він зовсім не опинився на вулиці, без даху над головою, без засобів до існування.

Завдяки підтримці деяких молодих учителів Кулішеві вдалося 1908 року вступити в Олешківську земську гімназію, та незаба­ром вона була закрита, "как имеющая в своих стенах кухарских сынов извозчиков й мужнков", писав згодом в автобіографії Ку­ліш. Довелося йому, бідуючи й голодуючи, закінчувати курс гім­назії екстерном, для чого пробирався аж на Кавказ - у Сочі, Ти­фліс, де легше було здолати казенно-офіційні загати для завер­шення освіти. Бо мав намір вступити до університету... І якраз тоді, влітку 1914 року був мобілізований і направлений в Оде­ську школу прапорщиків: почалася перша світова війна.

Війна і революція... Це й були найпам'ятніші та найдосконалі­ші Кулішеві університети: три роки кривавої бійні на передових позиціях v Галичині та на Волині, де він був поранений і кон­тужений; шалений революційний шквал, який ущент розніс прогнилу Російську імперію. Уже в березні 1917 року одним із пер­ших у своєму полку Куліш перейшов до революційного табору, працював у полковому комітеті і членом культпросвіткомісії армійської ради депутатів, а повернувшись у 1918 році в Олешки, весь поринув у революційну боротьбу: був головою міського ви­конкому Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, а в наступному році, вступивши до лав Комуністичної партії, брав участь у формуванні Дніпровського селянського полку і його комісаром пройшов у боях проти денікінців від Херсона аж до Києва, потому був направлений у тил білих, де організовував повстанські революційні загони, змірявши пішки Київську. Во­линську, Подільську й Херсонську губернії. 1 згодом, уже в рід­них місцях. Куліш постійно перебував у самому вирі політичних, соціально-економічних і культурно-освітніх перетворень як діяль­ний член Дніпровського повітового ревкому та Миколаївського губвиконкому.

Шість бентежних років війни і революції протягом усього на­ступного творчого життя Куліша просилися на папір, виплескувалися "в живих словах і згустках правди". Він так мріяв про "велике діло", "велике полотно", виношував задум роману чи кінороману, вважаючи, що вже пізно, вже не час обирати пінку» з життя, цебто писати маленькі речі (новели, оповідання і т. ін.). Не просто мріяв: складав розгорнутий план, компонував робочу фабулу, розробляв колізії й, відповідно, сюжетні повороти, виліп­лював у своїй уяві образи, типи, писав окремі розділи, великі шматки. "Війна і революція. Тут потрібна гола правда і жорсто­кий реалізм. Ані вигадок, ані зайвих візерунків, ані крапельки фальші. Чисте, коротке, енергійне письмо. Звичайна, проста, твер­да, як криця, мова. За скупими словами, за лаконічними речен­нями - глибочінь, безодня революційного життя" - ділився він у листі до свого давнього шкільного друга І. Дніпровського твор­чими намірами (лист від 17.VII. 1924 р.).

Та хоч як це несподівано було для самого Куліша, він, учо­ра ще нікому не відомий письменник-початківець, одного ранку прокинувся відомим драматургом. "Ніколи не мав на думці, що виступлю на літературну царину з п'єсою. Коротеньке оповідання, новела мусила бути за первака. А сталося так, що п'єса вилупи­лася", - дивувався він сам.

Так сталося, що свіжі враження від незліченних поїздок по "хуторах і селах півдня України - і тоді, коли працював у пові­товій наросвіті в 1921-1922 роках на Херсонщині, і коли з 1923 року вже Одесі завідував губернським відділом соцвиху, - оті перші паростки оновленого революцією життя, за яке він вою­вав, яке утверджував своєю щоденною невсипучою працею на ниві народної освіти і культури.


  1. Інсценування учнями 7-А класу уривка

з комедії "Мина Мазайло" М.Куліша (ІІ дія 6 ява)


  1. Розповідь про доробок Яра Славутича

(Літературна композиція)
Учень 1. Одною з політичних постатей в літературі Херсонщини ХХ століття стало ім’я Яра Славутича, нашого земляка, потужний голос якого долинає до нас із далекого зарубіжжя - з Канади.

Учень 2. Це багатогранна, яскрава постать, непересічний поет, вчений, перекладач, науковець, вчитель вчителів, палкий патріот і захисник України, борець за волю українського народу, культурних та історичних - духовних цінностей.

Учень 3. Він є одним із "живих смолоскипів", якому болить наше сьогодення і завтрашнє майбутнє народу, нації, держави.

Це його поетичне слово " не розминулося зі зболеним серцем України", стало і є буде "правди потужним спалахом".



Учень 4. Це "поет - державник", "археолог літературного життя". Це його поезія "наснажена красою" і він належить до поетів "із важким тавром не вчиненої зради на чолі". Це його художнє слово виблискує чудовим дивосвітом і безмежними граннями щедрості.
Декламатор. Вірш Яра Славутича "Кредо"
Учень 1. Яр Славутич народився 11 січня 1918 року на хуторі Жученки Олександрійського повіту Херсонської губернії в родинні козацького походження. Григорій Михайлович Жученко - таке його ім’я було до 1914 р., коли змінив на сучасне Яр Славутич. Яр - у перській мові означає завзятий, любов, а Славутичем у давні часи називали Дніпро. Мати митця - селянка, Тетяна Філонівна Братуненко.
Декламатор. Вірш Яра Славутича "Моє серце в Херсонських степах"

Учень 2. 1932 р. восени арештували батька і Гриця, якому виповнилося 14 років за невиконання плану здачі зерна з двору. Грицеві пощастило втекти з потяга і він повернувся до матері, яка з п’ятьма молодшими дітьми знайшла притулок в іншому селі.
Декламатор. Вірш Яра Славутича "Коню мій буланий"
Учень 3. 1933 рік Весна - лютує голодомор, помирає піврічна сестричка Галочка й бабуся, Гриць пасе худобу в радгоспі "Скотар", рятує діда, який повернувся у зруйнований хутір. Але в травні на руках Гриця улюблений дід помирає, взявши від онука присягу: вижити і розказати всьому світу, як Москва нищить Україну.
Декламатор. Вірш Яра Славутича "Збирай, збирай…"

Учень 4 1935 р. - із заслання повертається батько. Через рік Григорій вступає Запорізького педінституту, в якому і отримав диплом викладача української мови та літератури.

1940 р. Яр Славутич стає одним з організаторів Чернігівської Січі - підпільної організації, метою якої було створення Української незалежної держави.



Учень 1. Та цим мріям не судилося справдиться. 1943 р. Січ припиняє своє існування, а Яр Славутич емігрує за кордон, де його очікували гестапівські арешти, табори для інтернованих, втечі та переходи кордонів.
Декламатор. Вірш Яра Славутича "Не сумуйте степи "

Учень 2. З 1949 р. проживав у США у Філадельфії. У Пенсільванському університеті отримує науковий ступінь майстра, а згодом і доктора філософії (зі славістики) - 1995 р.

Учень 3. З 1960 р. переїздить до Канади на посаду професора Альбертського університету, де викладав українську мову та літературу та курси зі славістики до виходу на пенсію в 1983 році.

Поетичний доробок Яра Славутича розмаїтий жанрово і тематично. Він співець багатогранний, поліфонічний. Йому однаково підвладні лірична мініатюра і монументальна поема, кантата і сонет, послання і поменник, елегія і романс, ораторія і портрет, гімн і поема-реквієм.


Декламатор. Вірш Яра Славутича "Степи Херсонщини"

Учень 4. Починаючи з 1938 року Яр Славутич створив 10 оригінальних поетичних збірок, куди увійшло понад 700 віршів, для яких характерні життєвість, достовірність, глибинність поглядів автора, переживань, болю, радощів, сподівань. Саме тому багато з його віршів покладені на музику і стали піснями.


  1. Виконується пісня "Осіння елегія"

на слова Яра Славутича


  1. Творча спадщина М.Братана

(Літературна композиція)
Учень 1. Наш земляк Микола Братан - Відомий на Україні поет, прозаїк, драматург, автор творів для дітей, співець херсонських співаків - належить до активно діючих письменників сьогодення.

Учень 2. З 1971 року Микола Іванович Братан очолює обласну організацію Спілки письменників України, займається також активно громадською діяльністю: популяризує рідну мову і культуру.

Учень 3. Народився Микола Іванович в селі Семенівці Каховського району, в сім’ї хліборобів 1 січня 1935 року. Закінчив Береславське педагогічне училище, літературний факультет Одеського державного університету. Був солдатом, журналістом, співробітником облтелерадіокомітету.
Декламатор. Вірш М.Братана "Отак було"
Учень 4. Друкуватись почав у 1961 році. Микола Іванович Братан є автором численних поетичних і прозових книг, публікацій у поетичних збірках, періодиці. Здобули визнання поезії з авторських збірок "Смаглява Таврія", "Луни", "Веселку - людям", "Степові люди", "Я - Сиваш", "П’ята група крові", "Правда хліба" та багато інших.

Учень 1. Вагомий внесок Микола Іванович зробив і як перекладач. Він переклав українською мовою антології карачаєво-черкеських, чеченських та інгуських авторів, вірші із російської та білоруської мов, збірники єврейських, болгарських та угорських поетів.
Декламатор. Вірш М.Братана "Мій день звідтоді починається"

Учень 2. Багато його поезій покладено на музику. Наприклад: "Голуби над батьківською хатою", "Ромашкова стежина" та інші. Братан М.І. - автор передмов до романів Олеся Гончара "Тронка", "Берег любові", повість "Бригантина", творів наших земляків, численних рецензій на нові книги місцевих поетів та прозаїків.
Декламатор. Вірш М.Братана "Нам треба голосу Олеся"

Учень 3. Талант і великий письменницький доробок, синівська любов, глибока освіченість, знання історії й культури свого краю - завдяки цьому він став певним символом Херсонщини, і саме тому він був відмічений літературною премією імені Андрія Малишка.

Учень 4. Не перестає творити Микола Іванович і зараз, тому можна сказати, що він завжди у дорозі до нас, читачів.
Декламатор. Вірш М.Братана "У дорозі до вас"

  1. Виконується пісня

"Голуби над батьківською хатою"

на слова М.Братана
10 Виступ В.І. Жураківського, заступника голови Херсонської обласної організації Спілки письменників України
11. Нагородження переможців вікторини "Літературна Херсонщина " та конкурсу юних поетів


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка