Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради збірник методичних рекомендацій організаторам дитячо-юнацького туризму харків



Сторінка1/9
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.66 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКИ І ОСВІТИ
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ЗБІРНИК МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ОРГАНІЗАТОРАМ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОГО ТУРИЗМУ


Харків

2014

У збірнику методичних рекомендацій представлені матеріали з досвіду роботи відділу туризму та спортивного орієнтування Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради.

Упорядник: Желєзнова І.В., методист Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради;

Відповідальна за випуск: Редіна В.А., директор Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради.



ЗМІСТ


ПСИХОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ ГУРТКА ВЕЛОТУРИСТІВ

(Ободовський П.А., завідувач відділу туризму та спортивного орієнтування)





ФОРМУВАННЯ ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ УЧАСНИКІВ ТУРИСТСЬКИХ ПОХОДІВ

(Кондратенко О.М., методист відділу туризму та спортивного орієнтування)





З ДОСВІДУ РОБОТИ ВІДДІЛУ ТУРИЗМУ ТА СПОРТИВНОГО

ОРІЄНТУВАННЯ КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ХАРКІВСЬКА

ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ З ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКІВ ПОХОДІВ ЗІ ШКОЛЯРАМИ

ЗА ПЕРІОД З 2003 - 2013 РОКИ



(Сірик О. М., методист відділу туризму та спортивного орієнтування)





ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКИ І ОСВІТИ
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ПСИХОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ

ГУРТКА ВЕЛОТУРИСТІВ

Ободовський П.А., завідувач відділу туризму та спортивного орієнтування КЗ «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради


Харків

2013

ЗМІСТ
Вступ

І. Психолого-педагогічні засади діяльності

гуртка велосипедного туризму

1.І. Позитивний психологічний клімат у колективі гуртка

велосипедного туризму, його значення та фактори впливу на його формування

1.2. Методика формування позитивного

психологічного клімату в колективі

1.3. Стиль взаємодії педагога з учнями



ІІ. Особистість гуртківця

2.1. Характер - поєднання психічних особливостей

юнаків - важливий фактор ефективної спортивної

діяльності гуртківців

2.2. Типи темпераменту та їх можливості для успішної діяльності гуртка

2.3. Психологічна характеристика лідерів

2.4. Питання спадковості та психічних негараздів юнацького віку

2.5. Психологія спортивної етики

2.6. Вольова підготовка майбутнього чемпіона

ІІ.7. Фізичні якості велотуриста, їх психологічні

характеристики та методика формування

2.8. Диференційно-психологічні характеристики інтелекту гуртківця



ІІІ. Значення велосипедного походу для фізичного та психічного оздоровлення гуртківця

ІV. Деякі поради тренерам щодо безпеки руху на дорозі

Висновки

Література

ВСТУП

Автор не вперше береться до написання методичної роботи, що стосується питань спортивного туризму. Ця робота стосується психологічної складової роботи гуртка велосипедного туризму. Тема складна. Складність теми визначається не лише складністю психології як науки, а і недостатньою дослідженістю багатьох проблем психології спорту, зокрема дитячого спортивного туризму і велотуризму. Власне досвід тренерської діяльності автора, пов'язаний з вихованням і тренуванням дітей, яким до вподоби велосипед, починається з далекого 1979 року. Багато спільного можна знайти у діяльності гуртків велосипедного спорту і велосипедного туризму, але світ туризму значно багатший, він дає молодій людині незрівнянно більше знань і навичок, а величезне, ні з чим незрівнянне прикладне значення спортивного туризму беззаперечне. Від дев’яностих років, коли в області почали проводити змагання з велосипедного туризму і до сьогодення багато чого змінилося. Змінився у великій мірі сам спортивний туризм, змінились діти, міняються відносини дорослих і дітей. Зміни відбуваються найперше у психології гуртківців і тренерів. Але найбільші зміни відбулись уже в цьому столітті. Починаючи з 2009 року велотуристи області брали участь у Чемпіонатах країни серед школярів. Готувати команди області до змагань автору пощасливилося спільно з чудовими тренерами, які працюють у районах Харківщини. Результати колегіальної діяльності досить достойні, про що свідчать протоколи всіх трьох Чемпіонатів. У відбіркових змаганнях, тренуваннях, на зборах і під час змагань Чемпіонатів була нагода ознайомитися із системою виховання і навчально-тренувальної діяльності моїх колег, познайомитися із кращими спортсменами області - вихованцями гуртків велосипедного туризму. Тому ті рядки цієї роботи, що стосуються практичних висновків і порад у психологічній сфері діяльності гуртка , являються результатом роботи не лише у гуртках, де працював автор, але і досвіду, набутого у співпраці з тренерами з метою підготовки найсильніших школярів-велотуристів області до республіканських змагань. Щодо теоретичних викладок, які передують у роботі практичним,слід зазначити, що вони взяті не лише з класичної літератури, але і відтворюють останні надбання світової психологічної науки взагалі і спортивної психології зокрема. До речі, ознайомлення з найновішими роботами вчених у цій сфері дали автору багато цікавого і корисного матеріалу для подальшої роботи. Психологія, як наука про душу, дає тренеру змогу зрозуміти багатогранний і складний внутрішній світ гуртківця, допомагає у його бажанні допомогти юному туристу досягти спортивних успіхів, виховати позитивні якості особистості, пізнати себе і великий навколишній світ.



І. Психолого-педагогічні засади діяльності гуртка

велосипедного туризму
Споконвіку в природі існує об’єктивна необхідність навчати і виховувати молодь. Мати-левиця вчить левеняток мистецтву полювання, виховує в них звірячі інстинкти задля уникнення голоду, оберігає від небезпек, серед яких є і небезпека бути з'їденим власним батьком. Шкільний вчитель щоденно здійснює педагогічний подвиг, намагаючись навчити розуму цілий колектив з трьох десятків учнів і виховати в них повагу до загальнолюдських цінностей. Перед тренером гуртка спортивного туризму постає задача сформувати у вихованців справді «спортивний характер» і масу знань, умінь і навичок, що знадобляться не лише під час занять у гуртку, а ще й протягом дорослого життя. Ефективність навчання і виховання залежить від наявності у будь-якому колективі сприятливих умов, серед яких визначальною умовою є позитивний психологічний клімат.
1.1. Значення позитивного психологічного клімату у колективі гуртка

велосипедного туризму та фактори впливу на його формування
У поняття «позитивний (сприятливий, здоровий) психологічний клімат» входять як позитивні, так і негативні переживання – домінуючі установки, відносини, думки, почуття, настрій, переживання, потреби, інтереси та ін.

Здоровий психологічний клімат означає, що дитина перебуває у стані духовного комфорту: рівноваги, спокою, захищеності; вона задоволена своїм буттям, оптимістична. У стані емоційного комфорту дитина характеризується оптимістичним світосприйняттям, вона вірить у прихильність до неї оточуючих, відкрита для контактів. Це позитивно позначається у всіх сферах життєдіяльності, підвищує працездатність, посилює активність, упевненість, віру у свої можливості, сили.

Позитивний психологічний клімат має велике значення, адже:

• забезпечує об'єднання дітей у згуртований колектив;

• надає простір для прояву й розвитку здібностей, інтересів, нахилів;

• сприяє розвитку творчої самореалізації кожної особистості;

• формує кращі морально-психологічні якості;

• підтримує оптимальний тонус психіки;

• задовольняє вимоги психогігієни (не має шкідливого впливу на психіку та психофізичне здоров'я дитини);

• підвищує емоційний тонус, а значить і працездатність дітей [2].

Проблема формування сприятливого психологічного клімату в дитячому колективі, у нашому випадку – в гуртку велосипедного туризму – наскільки важлива, настільки ж і складна. На перший погляд, здається, що через певний час роботи гуртка тренер знає кожного вихованця, але за той же час важко передбачити результат виховного впливу тренера на групу дітей. Один із перших дослідників колективного виховання в Радянському Союзі педагог і лікар Юхим Аркін ще в першій половині ХХ століття запевняв: «Можна добре знати риси кожної дитини в колективі, але не бути здатним намалювати картину життя колективу, колективної творчості, його працездатності» [1].

Що ж необхідно врахувати, щоб прогнозувати зміну поведінки окремої особистості, коли вона взаємодіє з іншими? Які фактори впливають на формування психологічного клімату колективу? Більшість дослідників цього питання умовно поділяють фактори, які визначають зміст та створення психологічного клімату на фактори мікросередовища та макросередовища. Середовище – соціально-побутові умови життя людини, оточення, сукупність людей, зв’язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів та інше.

До факторів мікросередовища відносять, перш за все, соціум, у якому функціонує дитячий колектив, особливості його розвитку. Під макросередовищем розуміємо великий соціальний простір, оточення, у межах якого знаходиться та здійснює свою життєдіяльність певний колектив. Що сюди входить? Перш за все, соціально-економічний розвиток країни, специфіка конкретного етапу розвитку, ступінь демократизації суспільства та інші фактори макросередовища, що впливають на всі сторони життєдіяльності колективу в сучасних умовах, сприяють формуванню психологічного клімату в будь-якому колективі: педагогів чи учнів. Це в певній (а може і в повній) мірі стосується і дитячого колективу гуртка, хоч якби педагоги не намагались обмежити діяльність гуртка від проблем і вад суспільства.

Важливим фактором впливу мікросередовища на психологічний клімат колективу гуртка та кожного вихованця є стиль взаємодії тренера зі спортсменами: вміння швидко адаптуватися до нових змін у суспільстві і спорті; модернізувати тренувально-виховний процес відповідно до вимог сьогодення; впроваджувати активні методи педагогічної взаємодії; будувати особистісні взаємини на гуманістичних засадах. Отже, формування здорового психологічного клімату в колективі – результат серйозної роботи насамперед дорослої людини.

Вкажемо фактори впливу на формування психологічного клімату в колективі гуртка велосипедного туризму:
І. Фактори макросередовища

1.1 Особливості розвитку суспільства в конкретний історичний період;

1.2 Статус спорту(туризму зокрема) в суспільстві;

1.3. Особливості діяльності та стилю управління гуртком педагога(тренера);

1.4. Соціально-психологічні особливості територіального району, в якому функціонує гурток;

1.5. Характер впливу навчальних закладів середньої освіти на діяльність колективу гуртка.



ІІ. Фактори мікросередовища

2.1. Особливості матеріальних, технологічних, організаційно-управлінських умов діяльності колективу гуртка;

2.2. Особливості формальної структури у колективі та її співвідношення з неформальною структурою;

2.3. Психологічна сумісність членів гуртка;

2.4. Фаховий рівень педагога(тренера);

2.5. Психологічна культура педагога(тренера).

Крім того, факторами впливу на клімат дитячого колективу є емоційний стан учнів та настрій учителя. Емоційний стан, що існує у будь якому колективі, виконує важливі функції: об’єднує, згуртовує його членів; допомагає установлювати контакти. Проте колективні емоції можуть виконувати і функцію психологічного тиску на особистість [4]. У цьому випадку дитина вимушена підкоряти свої дії, переживання відвертому чи прихованому тиску з боку тренера та інших гуртківців. Інколи це змушує дитину залишати гурток. Тоді вже пізно розбиратися, хто винен у цій втраті (часто ми втрачаємо талановитих дітей) – педагог, сам гуртківець чи його товариші. В емоційному стані завжди відображається світ дитячих потреб, ставлення до себе та інших людей, до загальнолюдських цінностей. Таким чином, можна зазначити, що емоційний стан – це “душа” колективу. Емоційне життя колективу реалізується в емоційному стані, з яких і складається психологічний клімат та психологічна атмосфера діяльності групи. Чи можна керувати емоційним станом колективу? Про необхідність і можливість свідомо управляти емоційним життям дитячого колективу можна багато матеріалу знайти у педагогічній спадщині А.С.Макаренка, С.Т.Шацького, В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі та ін. Проте в сучасних підручниках педагогіки, багатьох методичних рекомендаціях для педагогів про роботу з колективом автору не довелося знайти конкретних порад щодо управління емоційними станами дитячого спортивного колективу. У практиці автора нерідкими були факти, коли саме настрій, емоційний стан дитячого колективу вирішували ефективність тієї чи іншої справи або руйнували її. Наведемо приклади різних типів емоційного стану колективу гуртка та різні наслідки його впливу на результати діяльності колективу .

Перший приклад. У вересневому дводенному поході лісовими дорогами від Мерефи до Змійова група підлітків-велотуристів проїхала майже третину маршруту. Стали на привал поруч з лісовим селом. Я працював з цим контингентом лише два тижні, знав про кожного зовсім мало, але всі тринадцять учасників походу вже встигли показати свої відмінні водійські якості. Поки їхали, група вела себе пристойно, але на привалі підлітків наче хтось підмінив. За кілька хвилин відпочинку за моєї відсутності(зайшов до крамниці) одні з них встигли збити палкою з гілки білку, інші спробували перелізти через паркан садиби – у дворі росли ремонтантні суниці, які й привабили підлітків, хтось почав лихословити. Настрій, чудовий настрій ясного і теплого осіннього дня був зіпсований. Тим більше, що свідками такої поведінки школярів стали місцеві жителі, які зразу ж уголос і оцінили їх вихованість. Припинити безчинства довелось грубим окриком, діти заспокоїлись. Ми поїхали далі. Я розумів, що налагодити нормальний контакт з цим колективом буде нелегко, а мені ж з ними працювати ще довгий час, тим більше, що як водії вони класні.У подальшому з цією групою ми ще не раз мандрували, але не було в цих мандрах романтики, лише жорстка дисципліна (вони її сприймали нормально, ніхто з гуртка не пішов) і постійна настороженість тренера. Я вирішив зробити ставку на підготовку до обласних змагань, які цей колектив і виграв уже в червні наступного року, виступаючи за Харківський район. Протягом навчального року я добре дізнався про кожного підлітка цієї групи. Виявляється, більшість їх вважались у школі цілком нормальними і вихованими. Тоді я зробив висновок, що цим «нормальним» бракувало характеру протистояти натиску авторитету кількох «важких диригентів» - дезорганізаторів, тому колектив за відсутності контролю дорослих перетворювався на стадо.

Другий приклад. Чотириденний велопохід долиною річки Берестової вздовж Української оборонної лінії (т.з.Турецького валу). Дощі щоденно після обіду і серйозні поломки велосипедів. Керівник групи збирає нараду під бастіоном Іванівської фортеці. Основне питання наради – можливість продовжувати похід. Група мовчить, мені здається, що всі пригнічені. Хтось із дітей звертається до мене з питанням, який настрій у мене – їхати чи відступити. Мені зовсім не хочеться їх обманювати, але я роблю це і з вимученою посмішкою відповідаю, що у мене чудовий бойовий настрій і що треба їхати далі і нічого не боятись. Що тут сталось! Діти застрибали від радості, що похід не зірветься. Потім ми лише раз попали під дощ (пересиділи під великим шматком целофану), а поломки (майже у всіх були старі машини) усували колективно. Я і досі пам'ятаю радісні обличчя дітей і чудовий настрій у колективі.Закінчення походу святкували у Беспалівці поїданням великого торту. І ось тут, у кафе біля вокзалу (ми чекали на електричку) я зрозумів, хто «диригент» у цьому чудовому колективі. Це була одна з трьох дівчат, яка і торт розрізала точно на п'ятнадцять шматків, і колективом керувала, коли було важко. Це був справжній лідер-організатор, непомітний для тренера. А їздила вона так, посередньо!

Психологічний комфорт залежить ще й від того, як педагог підтримує дітей, забезпечує їх успіхи в певних видах діяльності. Автор був свідком того, на перший погляд дивного, факту, що найкращі відносини між дітьми виникали в тимчасових колективах, які формувались із кандидатів до збірних команд області і налічували часом до півсотні юних велотуристів із різних районів Харківщини. Тепер я розумію, чому так було. По – перше, тренери привозили на збори і відбіркові змагання своїх кращих дітей, кращих зі спортивної точки зору і вихованих. Може і не всі вони були однаково добре вихованими, але, цінуючи сам факт перебування серед кращих і можливість попасти на Чемпіонат, майже всі поводились пристойно. Ніхто з дітей не відчував найменшого психологічного дискомфорту, бо поруч був свій «домашній» тренер, який постійно опікав і підтримував своїх вихованців. Звичайно, основним, найголовнішим фактором (базою) формування здорового позитивного клімату є постійна діяльність, напружений навчально-виховний і тренувальний процес у колективі. Автор впевнений, що навіть чудових дітей, прекрасний колектив, можна швидко розбестити, якщо не займати їх корисною справою, дати можливість байдикувати. Не менш важливим для формування позитивного психологічного клімату є гуманізація системи взаємовідносин, що склалася в колективі: доброзичливість, симпатії, взаємодопомога, довіра тощо.


1.2. Методика формування позитивного

психологічного клімату в колективі
Для формування позитивного психологічного клімату в дитячому колективі варто:

* звертатися до дітей по імені. Коли педагог звертається до дитини по імені, цим він підкреслює повагу до особистості, що притаманне демократичному, гуманістичному стилю. Для дитини його ім’я в устах сторонньої людини звучить як найкраща в світі мелодія, як аванс цікавої очікуваної пропозиції, а почути добре слово від любимого тренера – це дорогого коштує в очах дітей! Гуртківці 12-15-річного віку нормально сприймають ласкаві звертання: Артемка, Сергійко, Дениска…До дівчат (вони в гуртках на вагу золота! – так мало спортивних дівчат) взагалі треба звертатись з ніжністю;



* допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як тренером, так і ровесниками. Дітям, які тренуються в гуртку, варто одного разу урочисто і при всіх повідомити важливу для них річ: ви – члени такого чудового гуртка, ваш тренер може і хоче підготовити вас до найважливіших змагань, тому ви – не просто гуртківці, ви – майбутні чемпіони, супермени (не треба боятись таких слів, у молоді вони тепер у пошані). Потім треба постійно переконувати дітей у їх значущості, але ці переконання мають отримувати лише ті вихованці, які докладають максимум зусиль для самовдосконалення. До самоповаги і поваги – через працю, піт і «пульс 140 ударів за хвилину»;

*частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору. Гумор являється стимулом педагогічного процесу, засобом, що активізує емоційно-вольову сферу гуртківців, їх розумову діяльність. Використання гумору підвищує ефективність сприйняття, осмислення і закріплення знань і навичок, творчу активність і самостійність. Застосування гумору на тренуваннях, у поході, під час змагань безперечно сприяє створенню позитивного психологічного клімату, що допомагає зміцнювати колективні відносини. Доречний гумор знімає напругу, заспокоює, навіть лікує, повертає душевний спокій.

*не дозволяти поганому настрою тренера впливати на дітей. Автор неодноразово відчував заспокійливий, навіть лікувальний вплив дітей на собі на тренуваннях. Приходив на заняття знервований, а після заняття відчував душевний спокій. Я це відчував і відчуваю фізично! Мабуть, тому, що коли ми з дітьми занурюємося у чарівний світ тренування (особливо під час спеціальної підготовки) з обов'язковою тренерською і дитячою творчістю, можливістю імпровізувати та і просто поїздити тренеру разом з дітьми, відбувається незримий контакт душ. Душі дітей – це душі ангелів, що діляться з душею дорослого своєю чистотою і безгрішністю. Маючи від стосунків з дітьми таку відчутну психологічну користь, треба радіти їй і залишати поганий настрій за порогом спортивної зали;

*давати оптимістичну установку, вірити в дитину. Віра в дитину - запорука позитивного психологічного комфорту в колективі, але це ще не головне у спорті. Віра авторитетного тренера в дитину дає їй (дитині) натхнення на плідну працю, оптимістична установка людини, якій довіряють, окреслює перед юним спортсменом реальну мету його підготовки, шляхи досягнення цієї мети;

*бути щедрим на похвалу. Діти з радістю сприймають похвалу. Педагог, щедрий на похвалу, має розуміти, що хвалити можна лише за діло, хай навіть за якусь дрібницю, але за діло. Автор вважає, що хвалити взагалі треба обережно, щоб із однієї сторони, не дискредитувати саме поняття похвали частим застосуванням її, а з іншої – не викликати негативних реакцій в колективі. Небезпечно також необґрунтовано приділяти комусь із гуртківців більше уваги, ніж іншим, особливо в дівчачому колективі;

* володіти педагогічним тактом – засобом гармонізації спілкування. Педагогічний такт тренера — це педагогічно грамотне спілкування у складних педагогічних ситуаціях, уміння знайти педагогічно доцільний і ефективний спосіб впливу, відчуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення.

Педагогічний такт виявляється в умінні керувати своїми почуттями, не втрачати самовладання, емоційну врівноваженість у поєднанні з принциповістю та вимогливістю, з чуйним людяним ставленням до гуртківця. Він вимагає поваги, критичності і самокритичності в оцінці своєї праці, нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки і справи, до бюрократизму і пихи. Педагогічний такт реалізується через мову і стиль поведінки.

Основні показники педагогічного такту тренера:

■ людяність без зарозумілості;

■ вимогливість без брутальності та причепливості;

■ педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистої гідності дитини;

■ вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без зухвалості;

■ уміння слухати дитину, не виявляючи байдужості та вищості;

■урівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування, без дратівливості та сухості;

■ простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства, без показухи;

■ принциповість і наполегливість без упертості;

■ уважність, чутливість і емпатичність (співпереживання) без їх підкреслення;

■ гумор без посміху;

■ скромність без удаваності.

Діти підсвідомо відчувають рівень тактовності тренера. Але для успішної діяльності гуртка, що виражається результативністю, недостатньо лише вищеперечислених якостей педагога.

*невимушено розмовляти з гуртківцями про їх інтереси. Це вже розкіш – мати можливість запросто, як товариш з товаришем, спілкуватись зі спортсменами, розмовляти про їх інтереси. Діти, які допускають дорослого в свій дитячий світ, повний особистого і тайного, довіряють цьому дорослому. З одного боку, така довіра радує тренера, а з іншого – дає можливість глибше вникнути в проблеми дитини, що само по собі має важливе значення для успішної реалізації спортивного потенціалу гуртківця і у виховному сенсі;

*забезпечувати педагогічну підтримку. Педагогічна підтримка у спорті - це спільне з вихованцем визначення його інтересів, цілей, можливостей та шляхів подолання перепон (проблем), які заважають, досягати позитивних результатів у спорті;

Перепони можуть бути суб'єктивними, наприклад, недостатні вольові, інтелектуальні, моральні зусилля гуртківця; невідповідність фізичного, психічного, комунікативного розвитку, знань, досвіду, способів діяльності, та об'єктивними (соціальними). Ці перепони безпосередньо чи опосередковано стоять на шляху розвитку процесів самореалізації і самовизначення особистості гуртківця.

Методи педагогічної підтримки поділяють на дві великі групи. Перша група методів забезпечує підтримку всіх вихованців, створює фон доброзичливості, взаєморозуміння, співробітництва. До неї відносять методи взаємної довіри, взаємного інформування, спільного планування постановки дистанцій, виховних справ тощо. Друга група методів спрямована на індивідуально-особистісну підтримку. Вона передбачає діагностику індивідуального розвитку, вихованості, визначення особистісних проблем дітей, відстеження процесу індивідуального розвитку спортсмена.

У діяльності гуртка є поняття результативності роботи тренера з кожним вихованцем. Для оцінки можливостей юного велотуриста у досягненні спортивного результату потрібно провести всебічне дослідження його фізичних, морально-вольових якостей, його бажання систематично тренуватись (це найважче!) і ще великої кількості питань. Отримавши достовірний результат, можна розпочинати підготовку, реалізуючи методи педагогічної підтримки;

*спиратися на сильні сторони дитини. Маючи на меті досягнення у майбутньому нормального функціонування гуртка взагалі і спортивних успіхів зокрема, педагог у своїй діяльності спирається на сильні сторони вихованців, які свої у кожної дитини: одні - чудові водії, інші – природжені техніки, серед гуртківців обов’язково знайдуться здібні орієнтувальники, хтось грає на гітарі, у окремих – талант організатора. Є серед дітей просто чимось привабливі особи, які самою своєю присутністю в колективі гуртують його. Реалізація у колективі і на благо колективу потенціалу сильної сторони

( або сильних сторін) кожного вихованця – це та частка, яку кожен вносить до загального надбання колективу – нормального психологічного клімату;

*контролювати свої відносини з “проблемними” дітьми [2]. Як і в класі загальноосвітньої школи «проблемні» діти можуть заважати вчителеві працювати з колективом, так і в гуртку вони бувають джерелом непотрібних розмов, втрати дорогоцінного часу, навіть небажаних змін психологічного клімату. Звичайно, поняття «проблемні» має широкий смисл. Тому і проблеми бувають різними. Але педагог має бути готовим до неприємних сюрпризів повсякчас. У 2012 році на тренуванні, яке спокійно і діловито проходило на великому шкільному подвір'ї, раптово серед підлітків спалахнув скандал. Я зрозумів, що діти «принесли» на заняття гуртка якісь свої попередні міжособистісні проблеми, і ось якраз на тренуванні розгорівся конфлікт, що вже давно жеврів. Довелось майже силою припиняти бійку, всі підлітки заспокоїлись, але з одним, налаштованим агресивно хлопцем, мені справитись не вдалось. Це був дійсно «проблемний», нервовий, жорстокий і запальний тринадцятирічний хлопець. Він лихословив, жбурляв каміння, ображав інших дітей, а на мої умовляння майже не реагував. Звичайно, дитина ця хвора, можна ставити діагноз і у нього є об’єктивні причини такої поведінки. Для колективу, для нормальної діяльності його, для іших дітей цей хлопець просто небезпечний.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка