Гуманітарні основи освітьо-професійної підготовки майбутнього фахівця



Скачати 103.1 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір103.1 Kb.
УДК 37.015.4

І.Г.Шаповал

старший викладач кафедри соціології

Національний авіаційний університет


ГУМАНІТАРНІ ОСНОВИ ОСВІТЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

В статті йдеться мова про проблему формування гуманітарної освіти студентів технічних вищих навчальних закладів у процесі вивчення соціології як навчальної дисципліни. Звернуто увагу на ціннісну наповненість особистісної культури майбутнього фахівця, спрямованість його навчальної діяльності на творчу і пізнавальну активність. Показано також роль викладача у зацікавленості студента вивчати дисципліни гуманітарного спрямування у сучасному вищому навчальному закладі.

Ключові слова: особистість, студент, навчальний процес, гуманітарне спрямування.

В статье идет речь о проблеме формирования гуманитарного образования студентов технических высших учебных заведений в процессе изучения социологии как учебной дисциплины. Обращено внимание на ценностную наполненность личностной культуры будущего специалиста, направленность его учебной деятельности на творческую и познавательную активность. Показана также роль преподавателя в заинтересованности студента изучать дисциплины гуманитарного направления в современном высшем учебном заведении.

Ключевые слова: личность, студент, учебный процесс, гуманитарное направление.

Speech goes in the article speech about the problem of forming of liberal education of students of technical higher educational establishments in the process of study of sociology as educational discipline. Paid regard to valued gap-fillingness of personality culture of future specialist, orientation of him educational activity on creative and cognitive activity. The role of teacher is rotined also in the personal interest of student to study disciplines of humanitarian direction in modern higher educational establishment.

Keywords: personality, student, educational process, humanitarian direction.

Вступ.

В умовах розвитку української держави сучасний вищий навчальний заклад повинен формувати особистість громадянина України, забезпечувати наше суспільство всебічно підготовленими фахівцями, які мають глибокі загальнонаукові та професійні знання, навички наукової роботи, готові до саморозвитку як в умовах професійної діяльності, так і у суспільному та особистому житті.

Гуманізація, демократизація і гуманітаризація національної системи вищої освіти, її спрямованість на європейський освітній простір і переорієнтація на гармонійний розвиток особистості студента шляхом ефективного формування пізнавальної діяльності у навчальному процесі вищого навчального закладу потребує певних взаємин між суб‘єктами навчального процесу, теоретико-методологічного переосмислення дидактичної теорії та практики, мети, змісту та методик професійної освіти, наповнення їх особистісним змістом і цінностями майбутньої професійної діяльності, збагачення особистісно розвивальними та діяльнісними технологіями навчання.

Аналіз досліджень і публікацій.

Соціальні проблеми зумовлюють вироблення нових підходів до модернізації системи освіти в усіх її ланках. Стратегічні завдання модернізації й удосконалення освіти передбачають реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад; її розбудову на ідеологічній основі національної ідеї. Переосмислення означених реалій та послідовне обґрунтування нового світоглядно-філософського дискурсу в розвитку освіти викладено українськими вченими В. Андрущенком, І. Зязюном, В. Кременем, В. Лутаєм, В. Огнев’юком, О. Пометун, О. Савченко та іншими. Теоретико-методологічні засади професійної освіти представлені у наукових роботах А. М. Алексюка, Г. О. Балла, І. Д Беха, І. А. Зязюна, Н. Г. Ничкало, О. В. Сухомлинської. Окрім того, маємо фундаментальні теоретичні та експериментальні дослідження, які стосуються проблем активізації навчально-пізнавальної діяльності і виховання особистості у системі безперервної освіти (О. Г. Асмолов, Г. О. Балл, І. Д. Бех, В. К. Демиденко, Ю. Г. Долінська, Н. Г. Ничкало, В. В. Рибалка, В. О. Сластьонін, С. О. Сисоєва, Т. М. Титаренко, В. А. Шатенко та ін.).



Постановка завдання

Завданням пропонованої статті є визначення методологічних засад освітньо-професійної підготовки майбутнього фахівця, включаючи гуманітарну складову цієї підготовки, формування їх світогляду й активної життєвої позиції.



Основна частина

На вимогу сьогодення вища технічна освіта вимагає у студентів не тільки знання вузькопрофесійного спрямування, а навпаки, вона задовольняє потребу студентів у формуванні різноманітних здібностей особистості, які в будь-якій сфері наукової чи прикладної діяльності проявляються у готовності і здатності до інноваційної активності, до вдосконалення технологій виробництва, до світоглядно-ціннісної гуманізації будь-якої сфери соціального функціонування. Не менш важливим, ніж здатність майбутнього фахівця приймати професійні рішення і нести особисту відповідальність за їхні наслідки, є вміння орієнтуватися в різних суспільних процесах, життєвих ситуаціях, розуміння сутності різнопланових конфліктів, що супроводжують кожного з нас упродовж усього життя, незалежно від обраної спеціальності.

Завдання вищої школи полягає в цілеспрямованій пропаганді гуманітарних знань, підготовки молоді до творення добра й краси в повсякденному житті, навчанні, праці, сфері дозвілля й відпочинку.

Роль соціально-гуманітарних дисциплін у процесі становлення майбутніх спеціалістів дуже важлива. До головних завдань циклу належать:

- провадження освітньої діяльності за сучасними інноваційними технологіями навчання, що забезпечує умови для оволодіння системою знань про людину та суспільство;

- проведення наукової, навчально-методичної та виховної роботи згідно з освітніми стандартами;

- вивчення політичного життя суспільства в його різноманітних проявах;

- вивчення суспільства як цілісної системи, дослідження механізмів функціонування й розвитку різних соціальних груп;

- вивчення основних галузей філософського знання, форм буття та шляхів пізнання світу;

- вивчення культури як суспільного явища, що пояснює чисельні процеси духовного й соціального життя людини.

До головних структурних елементів гуманітарної освіти належать: світоглядно-філософська, соціально-політична та соціологічна складові. На думку вченого (Г. Балла) [1, с. 3-4], у процесі навчання дисциплін гуманітарного циклу, які сприяють злиттю культури, науки і природи, студенти засвоюють систему базових загальнолюдських (духовно-моральних, історичних та культурно-гуманітарних) пріоритетів і цінностей, зокрема любов як принцип буття, сенс здорового способу життя людини, її місце та ціль у житті, саморозвиток та самовдосконалення, почуття обов'язку, свобода творчості.

При цьому у змісті оновленої гуманітарної підготовки в технічному ВНЗ першорядну роль мають відігравати міждисциплінарні курси, які містять фундаментальні знання, що є базою для формування загальної і професійної підготовки майбутнього фахівця.

Таким міждисциплінарним курсом, здатним стати науковим узагальненням гуманітарного знання й фундаментом всієї гуманітарної підготовки студентів, виступає соціологія, соціологічне знання.

Доволі часто викладачі стикаються з проблемою відсутності зацікавленості студентів у вивченні названих дисциплін. На першому лекційному та практичному занятті з дисципліни «Соціологія» всі викладачі неодноразово чули від студентів приміром такі запитання: «Ми технарі. Навіщо нам соціологія, «Ми вже прослухали курс філософії» або «Знову гуманітарії не дають вивчати спеціальні курси з спеціальності» та інші. Це пояснюється тим, що протягом тривалого періоду освіта здійснювалася в умовах гострого дефіциту духовної культури, що посилювало небезпеку технократичного мислення. Досі не вирішена проблема освітніх пріоритетів або безумовного визнання рівнозначності гуманітарної та професійної підготовки.

Суттєвим фактором, який визначає особливості викладання соціології у технічному ВНЗ, є характер самої студентської аудиторії. Вона є не однорідною, а диференційованою, що виявляється, насамперед, у загальноосвітньому рівні слухачів. Для переважної частини студентів характерне популістське сприйняття світу, спрощене розуміння подій, стереотипне мислення, відсутність досвіду суспільної діяльності. Серед специфічних рис студента технічного ВНЗ наголосимо на прагматизмі. Головна мета майбутнього інженера, технолога, економіста, програміста – оволодіння обраною спеціальністю, на фоні чого вивчення гуманітарних дисциплін розглядається ним як необхідна, але не завжди бажана умова отримання документа про вищу освіту.

Але протягом навчального семестру ця думка про недоцільність вивчення соціології у студентів змінюється. Більшість студентів пов’язують корисність отриманих соціологічних знань із своєю майбутньою професійною діяльністю, а також із процесом формування своєї громадської свідомості. Вважають, що заняття із соціології допомагають студентам сформувати свій світогляд. Значна кількість студентів вказують на низку соціологічних тем, знайомство з якими стало для них найбільш корисним та цікавим, і які вони бажали вивчати глибше. Цей факт свідчить про детальне заглиблення студентів у конкретні життєві проблеми, які аналізує соціологія як наука та навчальна дисципліна. Також студенти вказують на корисність теми «Соціологія конфлікту», пояснюючи це тим, що коли у людей стає все менше моральних цінностей, вивчення соціальних конфліктів та методів їх запобігання як ніколи актуальне. Ні одна із дисциплін технічного спрямування не дала про те корисних знань. Без соціології сьогоднішні студенти, а в майбутньому випускники університету залишились би роззброєні й мали б у своєму житті чимало негараздів. Велику зацікавленість у студентів викликає тема «Соціологія сім’ї». Цей розділ соціології виявився найважливішим, адже проблема розриву шлюбів, неповних сімей є у наш час надзвичайно актуальним. Завдяки навчальним заняттям із соціології, студент отримує можливість під новим кутом зору розглянути проблеми сучасної української сім’ї, з’ясувати причини розриву шлюбів, поміркувати над шляхами вирішення цих питань. Також викликає зацікавленість такі теми: «Соціологія особистості», «Соціологія культури», «Соціологія молоді».

Приємно усвідомлювати, що самі студенти оцінюють знання по соціології як такі що знадобляться їм у повсякденному житті та професійній діяльності (відносинах в колективі та колегами).

Джерелом творчої активності студентів є, перш за все, інтерес до процесу та результату навчальної діяльності. Цей інтерес має забезпечуватися наявністю пізнавальної мотивації, усвідомленням набуття знань, що веде до перебудови психологічних процесів сприймання, пам’яті, мислення, уяви. Погоджуємося з думкою про те, що мотиваційна сфера особистості в молодому студентському віці особливо чутлива до позитивних творчих впливів та інноваційних орієнтацій, що означає потребу всіляко сприяти студентській самотворчості в науковій і професійній площині, а це, зрештою, формує самодостатню особистість професіонала [2, с. 152].

Вважаємо, що розвиток пізнавальної мотивації на заняттях з соціології необхідно пов’язувати із засвоєнням високої методологічної культури мислення, усвідомленням громадського та особистого сенсу діяльності, утвердженням самооцінки кожної людини, що, на нашу думку, забезпечить створення сприятливих умов для суспільної самореалізації особистості. При цьому зміст навчальних предметів повинен виходити за межі загальноприйнятих програм, визначатися більшим рівнем узагальненості, враховувати інтереси студентів, стиль і темп засвоєння ними знання. Важливо також приділяти увагу вивченню вузлових проблем, ідей, тем, що сприятиме розвиткові науково-перетворюючого стилю мислення, свідомості й самосвідомості студентів, розумінню ними зв’язків з іншими людьми, суспільством тощо.

Результатом такого підходу до вивчення соціології стає формування творчого мислення особистості, основними елементами якого виступають: самостійне перенесення знань у нову галузь, уміння бачити альтернативу рішень, уміння комбінувати раніше відомі способи розв’язання тих чи інших завдань. Цей перелік можна продовжувати, але зрозуміло, що всі ці властивості виробляються в людини не в результаті пасивного нагромадження інформації, а є результатом розвитку творчих засад діяльності.

Організатором педагогічного процесу на засадах творчої діяльності є викладач. Саме тому творчий потенціал викладача повинен включати не тільки нестандартний, пошуковий та інноваційний підхід до організації та здійснення педагогічного процесу, а й постійне його вдосконалення та збагачення. Сучасне психолого-педагогічне мислення передбачає також сміливе створення власних ефективних методик, які найбільш повно відповідають психолого-педагогічним особливостям педагога і випливають із новітніх педагогічних концепцій. Основними характеристиками такого мислення науковці вважають якість, чіткість, логічність, системність, послідовність, самостійність, гнучкість, сміливість, оригінальність [5, с. 86].

Ми переконані в тому, що ключ до вдосконалення підготовки фахівця – в організації самостійної роботи студентів, яка б допомагала розвивати ініціативу, формувати власні погляди, переконання, виховувати почуття відповідальності. Досвід роботи у вищій технічній школі, пошук нових організаційних форм викладання гуманітарних дисциплін дозволили нам виявити ряд ефективних прийомів активізації пізнавально-творчої діяльності студентів. Перш за все, це різноманітні завдання для встановлення зворотного зв’язку, основним призначенням яких є перевірка, закріплення й застосування засвоєних студентами теоретичних знань. До форм такої роботи ми відносимо: понятійний диктант, складання розгорнутого конспекту лекції, завдання тестового характеру, складання студентами кросвордів по темі, написання практичних завдань, есе.

Ефективним засобом педагогічного впливу ми вважаємо також прийом емоційного спонукання до активної пізнавальної діяльності, що забезпечується використанням на заняттях записів наукових, публіцистичних, культурно-просвітницьких аудіо та відео програм.

Студентам з достатньо високим рівнем розвитку пізнавальної діяльності корисно давати завдання на створення блок-схем основного змісту тієї чи іншої теми. Результати такої роботи як правило обговорюються й коректуються на семінарських заняттях та індивідуальних консультаціях.

Максимальний розвиток творчої активності студентів відбувається в процесі спеціально організованої навчальної діяльності у вигляді ділової гри. Про позитивні сторони ділової гри в навчальному процесі досить багато написано науковцями з педагогіки та методики викладання різних гуманітарних дисциплін.

Основними чинниками формування належної гуманітарної культури фахівця є: високий рівень етичної і професійної культури викладача, гуманний стиль спілкування і поведінки, співпраця, співтворчість, стимулювання інтересу до різноманітних видів діяльності студентів, заохочення ініціативи, сприяння самостійності, саморозвитку і самореалізації особистості. І від того, як викладач і студент будуть враховувати їх у своїй діяльності, залежатиме рівень професіоналізму майбутнього фахівця.



Висновки

Отже, під час вивчення соціально-гуманітарних дисциплін акцентується увага на розвиток комунікативних навичок, що дозволить вмотивовано використовувати мовні засоби для досягнення тих результатів, які прогнозуються майбутніми спеціалістами, і пов’язані з їх професійною діяльністю. Процес вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу передбачає засвоєння наукових знань про суспільство, людину, її природу, можливості її розвитку й саморозвитку, місце й роль особистості в суспільстві, а також впливає на формування ключових компетентностей майбутніх фахівців.


Список літератури

  1. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності / Балл Георгій Олексійович. - К.: Педагогіка і психологія, 1994. - С. 3-4.

  2. Гребенюк Л. С. Мотиваційні компоненти розвитку особистості як ефективна спрямованість реформування вищої освіти в україні / Л. С. Гребенюк // Инновационные технологии в образовании: материалы ІV Международной научно-практической конференции. – Симферополь : Министерство образования и науки АВL, 2007. – С. 152–154.

  3. Кремень В. С. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи) / В. Кремень. – К. : Грамота, 2002. – 216 с.

  4. Лузік Е. Методологічні основи гуманітарної підготовки спеціаліста технічного університету / Е. Лузік // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 14–19.

  5. Ягупов В. В. Педагогіка: навчальний посібник / В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка