Графінова М. А. Вибір майбутньої професії



Сторінка1/8
Дата конвертації11.09.2017
Розмір1.21 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


Відділ освіти Богуславської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет



Графінова М.А.


Вибір майбутньої професії

Банк даних діагностичних методик

з профорієнтаційної роботи

для учнів молодшого, середнього

та старшого шкільного віку
Методичний збірник

Богуслав – 2016



Графінова М. А. Вибір майбутньої професії : банк даних діагностичних методик з профорієнтаційної роботи для учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку : методичний збірник / упорядник М. А. Графінова – Богуслав : РМК. – 2016. – 59 с.

У збірнику вміщено діагностичні методики (анкети, тести) з профорієнтаційної роботи для учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку. Дані матеріали стануть у нагоді при вивченні особистості учня, його інтересів, нахилів, здібностей з метою виявлення їх відповідності певній професії.

Адресовано заступникам директорів з виховної роботи, педагогам-організаторам, соціальним педагогам, класним керівникам.

© Богуслав, 2016

© Графінова М. А. 2016

ЗМІСТ

Передмова

4

Розділ І. Методи професійного самовизначення

6

Розділ ІІ. Діагностичні методики з профорієнтаційної роботи для учнів молодшого шкільного віку

10


    1. Спостереження за малюнками

11

2.2. Опитувальник «Ким бути?»

11

2.3. Анкета «Моя улюблена справа»

12

2.4. Анкета «Улюблена професія»

12

2.5. Карта інтересів для молодших школярів

13

2.6. Тест «Творчі схильності учня»

16

Розділ ІІІ. Діагностичні методики з профорієнтаційної роботи для учнів середнього шкільного віку

19


3.1. Анкета «Навчальні предмети»

20

3.2. Тест «Чи гарний ти актор?»

20

3.3. Тест «Здібності учня»

21

3.4. Тест «Художник - мислитель»

23

3.5.Тест професійної спрямовансті особистості

24

3.6.Опитувальник «Капітан? Керманич? Пасажир?»

29

3.7.Анкета «Якорі кар’єри»

30

Розділ ІV. Діагностичні методики з профорієнтаційної роботи для учнів старшого шкільного віку

35


4.1. Методика «Виявлення готовності школярів до вибору професії»

36


4.2. Тест «Артистичні здібності»

37

4.3. Тест «Визначення професійних інтересів учнів»

39

4.4. Квадрат інтересів (за Є. Клімовим)

47

4.5. Опитувальник професійних схильностей

51

4.6.Диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО) інтересів

55


Список використаних джерел

58


ПЕРЕДМОВА

В умовах реформування системи освіти в Україні особливої ваги набуває питання, пов’язана з прагненням сучасної молоді знайти місце рівноправного партнера у суспільних процесах, які протікають швидко і вимагають від них одночасно високого рівня загальної підготовки й ґрунтовних знань в обраній сфері професійної діяльності. У сучасному суспільстві молодь не може успішно реалізувати свої соціально-професійні орієнтації без сприяння інститутів системи освіти. Такі заклади не тільки транслюють підростаючому поколінню обсяг знань і передають спеціальні вміння, а також і формують життєві орієнтації, установи та трудові навички, зокрема – вибір майбутньої професії, продовження освіти й професійну підготовку.

Одним із пріоритетних завдань сучасної системи освіти є організація роботи з учнівською молоддю щодо самоорієнтування у професійному світі та усвідомленого професійного самовизначення, а саме: ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору, формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами щодо набуття конкретної професії, забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості. Професійне самовизначення учня – тривалий процес, що потребує педагогічної підтримки.

Компонентами професійної орієнтації в школі є професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.

Однією зі складових системи профорієнтації є професійна діагностика.

Профорієнтаційна діагностика – система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей. Організація діяльності з професійної діагностики здійснюється протягом всього періоду шкільного навчання відповідно до різноманітних методик, а також з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів.

Враховуючи психологічні та вікові особливості школярів, можна виділити такі етапи профорієнтаційної роботи в школі:

початковий (1-4 класи): формування в молодших школярів ціннісного ставлення до праці, розуміння її ролі в житті людини й суспільства; розвиток інтересу до навчально-пізнавальної діяльності, заснованої на посильній практичній включеності в різні її види, у тому числі соціальну, трудову, ігрову, дослідницьку;

пізнавально-пошуковий (5-7 класи): розвиток у школярів особистісного змісту в набутті пізнавального досвіду й інтересу до професійної діяльності; формування уявлення про власні інтереси й можливості (формування образу «Я»); набуття первісного досвіду в різних сферах соціально-професійної практики: техніці, мистецтві, медицині, сільському господарстві, економіці й культурі. Цьому сприяє виконання учнями професійних спроб, які дозволяють їм співвіднести свої індивідуальні можливості з вимогами, що висуває професійна діяльність до людини;

базовий (8-11 класи)



8-9 класи: уточнення освітнього запиту під час факультативних занять та інших курсів на вибір; групове й індивідуальне консультування з метою виявлення та формування адекватного ухвалення рішення про вибір профілю навчання; формування освітнього запиту, що відповідає інтересам і здібностям, ціннісним орієнтирам;

10-11 класи: навчання дій із самопідготовки та саморозвитку; формування професійних якостей в обраному виді праці; корекція професійних планів, оцінювання готовності до обраної діяльності.

Професійне самовизначення підлітків відбувається, як правило, у кілька етапів. Перший етап дитяча гра, під час якої дитина перебирає на себе різні професійні ролі й «програє» окремі елементи поведінки, пов’язаної з ними.

Другий підліткова фантазія, коли підліток бачить себе в мріях представників тієї або іншої професії. Третій етап, що охоплює весь підлітковий період, попередній вибір професії.

Виявляючи свої здібності, учні зможуть аналізувати свою здатність до подальшої освіти та праці. Вони зможуть оцінити свої можливості об’єктивно, які засоби використати для вибору професії.

Але відомо, що знань своїх здібностей не достатньо для того, щоб набути певної професії. Головне – постійно впроваджувати їх на практиці, користуватися ними у своїх рішеннях та вчинках. І тільки тоді можна говорити про самореалізацію у професії.

Тільки шляхом розвитку власних здібностей, що досягається волею та працею, можна прийти до успіху.



Розділ І. Методи професійного самовизначення

На основі фундаментальних принципів діяльності і структурного підходу у вивчені особистості, психолого-педагогічної теорії і практики вироблено вимоги, яких треба додержуватися у процесі вивчення особистості. Це, зокрема, такі: вивчення особистості охоплює всі сторони розвитку учня; вивчення проводиться з урахуванням вікових особливостей учнів; усі завдання мають подаватися у доступній для учнів кожної вікової групи формі; вивчення особистості спрямовується на виявлення особливостей кожного учня і здійснюється систематично протягом усіх років навчання у школі через певний час; всі методики, що використовуються для вивчення особистості учня, мають виховний характер; вивчення особистості учня, як правило, здійснюється у звичайних умовах навчально-виховного процесу; проводячи дослідження, вчителеві необхідно використовувати не одну методику, а їх систему, що обслуговує реалізацію певної виховної мети; методики мають забезпечувати коректну процедуру проведення та обробки результатів.

Особистість вивчається за допомогою методів. Метод – шлях пізнання, спосіб побудови та обґрунтування наукового знання, пізнання предмету науки. Методи педагогічної діагностики – це способи, за допомогою яких вивчаються, досліджуються індивідуальні особливості особистості у процесі навчально-пізнавальної та виховної діяльності.

Методи діагностики у педагогічній літературі класифікуються залежно від:



характеру проведення: теоретичні – аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація, моделювання; практичні – спостереження, опитувальні методи (анкети, бесіди, інтерв’ю), соціометрія, метод незалежних характеристик, вивчення продуктів діяльності, документів; математичні – реєстрація, ранжування, побудова шкали;

характеру участі школярів у їх проведенні: пасивні (спостереження, кількісний та якісний аналіз продуктів діяльності) та активні (анкетування, тестування, соціометричні виміри, проективні методи);

часових проміжків: короткотермінові (анкетування, тестування) та довготривалі (спостереження, біографічний метод).

До найпоширеніших методів вивчення особистості з метою профкон- сультації належать:



Метод спостереження є одним із традиційних і найбільш поширених методів профорієнтації та відіграє важливу роль у профорієнтаційній роботі, оскільки допомагає цілеспрямовано вивчати (діагностувати) особистість учня та прояви його характеру, глибину нахилів та інтересів із метою накопичення даних про рівень готовності учня до професійного самовизначення на основі чіткого плану як в умовах навчального закладу, так і у спеціально створених ситуаціях.

Спостерігаючи за дітьми під час навчальних занять, на перервах, в інших ситуаціях, педагог (профконсультант) має змогу визначити нахили та вподобання конкретного учня, риси характеру, особливості поведінки, його ставлення до однокласників тощо. Отримані результати спостереження фіксуються у письмовому вигляді за стандартною формою (вноситься така інформація, як дата спостереження, прізвище, ім’я, по батькові учня, місце спостереження, опис поведінки учнів, прояв певних якостей особистості, висновки).

Дані, отримані у результаті спостережень, часто доповнюються відомостями, отриманими від проведення тестування та анкетування як важливих методів профорієнтаційної роботи.

Анкетування – найпоширеніший метод вивчення особистості. Його сутність полягає в опитуванні одного учня, групи чи цілого класу з метою здобуття інформації, що має значення для формування професійного самовизначення. Отже, це інформація про ціннісні орієнтації, професійні наміри, мотиви вибору професії, захоплення, особливості самооцінки й самовиховання.

На початку анкети зазначаються мета й завдання опитування, пояснюється послідовність заповнення анкети, потім йдуть найбільш прості и нейтральні запитання за змістом. Вони забезпечують зв’язок у системі запитань і тим формують психологічну установку на зацікавлене ставлення до заповнення анкети. Складніші запитання, що вимагають аналізу, роздумів, розміщують у середині анкети. Складність запитань має поступово знижуватися. Запитання формулюються чітко, коротко, у логічній послідовності. Вони не повинні містити незрозумілі для відповідного віку терміни і поняття.

Із самого початку анкетування важливо спрямовувати школярів на відповідальне ставлення до завдання, яке вони виконують. Важливо, щоб між учнями і вчителями склалися стосунки довір’я, взаєморозуміння. Повага думки учня, доброзичливе до нього ставлення викликають у нього бажання поділитися своїми планами, намірами.

Тестувавання – метод вимірювання певних властивостей особи за допомогою тесту. За допомогою тесту можна отримати точну кількісну або якісну характеристику розвитку певних явищ. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору і обробки первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтерпретації. Тестів надзвичайно багато, і вони класифікуються залежно від спрямованості. Так, є тести інтелекту, тести загальних, творчих або професійних здібностей, тести особистості тощо.

Бесіда розглядається як допоміжний метод вивчення особистості. За її допомогою можна вивчити важливі характеристики особистості, приховані від безпосереднього спостереження. Бесіда – це опитування з метою виявлення й уточнення характеристик особистості, важливих для педагогічного керівництва формуванням професійного самовизначення учня. За допомогою бесіди можна виявити й уточнити життєві плани, професійні наміри, інтереси, рівень професійних знань, умінь, мотиви вибору професії.

Вимоги до проведення бесіди: логічність системи запитань, що повинна відповідати меті бесіди; повторення в різних вираженнях, ракурсах і формах найважливіших і найсуттєвіших запитань; чіткість, ясність у формуванні запитань, що спонукають учнів до роздумів, аргументованих думок; організація бесіди один на один, без присутності інших учнів, учителів; створення атмосфери відвертості. Використовуючи метод бесіди, необхідно продумати її мету, зрозуміло сформулювати запитання, які ставитимуться учневі. У контексті профорієнтації в психолого-педагогічній літературі розрізняють три типи бесід: попередню, уточнюючу і заключну.

У цих типах бесід є певний смисл, бо вони відображають поетапність виховних впливів на учнів у формуванні професійного самовизначення.

Попередня бесіда спрямована на первинне вивчення намірів, мотивів, інтересів учнів. У процесі бесіди спостерігається установка відповідальності за вибір життєвого шляху, вказується напрям роботи з розвитку нахилів і здібностей, тобто пропонується вид занять, гуртків, спеціалізованих шкіл, де можна належно підготуватися до обраного виду діяльності.

Уточнююча бесіда має формуючий характер і спрямована на стимулювання розвитку в учнів нахилів, мотивів, інтересів, професійно важливих якостей.

Заключна бесіда передбачає надання порад учневі щодо вибору професії, обговорення шляхів набуття професії, запасні варіанти працевлаштування, висвітлення можливості подальшого професійного зростання.

Метод аналізу продуктів діяльності – це дійовий спосіб вивчення особистості. Оскільки здібності проявляються й розвиваються в діяльності, то вивчення продуктів діяльності має особливо важливе значення для вивчення індивідуальних особливостей учнів.

Результати продуктів діяльності виявляються в навчанні, на практичних заняттях, у гуртковій роботі. До них належать твір, малюнок, виріб, що має художньо-прикладну цінність.



Метод узагальнення незалежних характеристик – це об’єднання та узагальнення даних багатьох спостережень, виконаних незалежно одне від одного в різний час, за різних умов та у різних видах діяльності.

Одержані незалежні характеристики – розумові дані особистості, її моральна вихованість, дисциплінованість, спрямованість інтересів і здібностей, рівень культури, темп розвитку тих чи інших якостей – узагальнюють у певну систему під певним кутом зору.

Важливою умовою до застосування методик діагностування є доступність їх для дітей. Тому кожне питання анкети чи тексту, прийоми дослідження повинні бути зважені, продумані з позицій дітей. Потрібно передбачати, яку користь принесуть отримані результати для покращення роботи учнівського колективу, активу та у якій формі відбудеться знайомство самих вихованців із визначеними результатами
Розділ ІІ. Діагностичні методики з профорієнтаційної роботи для учнів молодшого шкільного віку

Молодший шкільний вік є важливим у становленні особистості дитини, бо саме тоді закладаються основи особистісного розвитку учнів початкової школи.

Віковими особливостями дітей 1-4 класів можна вважати: незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і водночас пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування.

Провідною метою профорієнтації у початковій школі є виховання у молодших школярів позитивного ставлення до праці засобами організації різноманітних форм предметно-перетворювальних практичних дій. У проацесі означеної роботи має відбуватися розвиток особистості, набуття молодшими школярами первинних уявлень про важливість праці для них самих, родини і суспільства в цілому, засвоєння правил безпеки життя під час виконання трудових завдань, пропедевтичне ознайомлення із сучасним світом професій; сформованість понять та уявлень про важливість праці для людини, родини і держави:



  • повага до людини праці;

  • вміння і навички самообслуговуючої праці;

  • почуття відповідальності, охайності, самостійності, ініціативності, дисциплінованості, старанності, наполегливості;

  • початкові уявлення про світ професій.

Профорієнтаційна робота з молодшими школярами має специфічний характер і відрізняється від роботи з середніми та старшими класами. Специфіка насамперед полягає в тому, що при роботі з молодшими класами не ставиться ціль безпосередньо підвести учнів до вибору певної професії, а лише підготувати основу для цього вибору. Дітей треба поступово вводити у світ професій. Відповідно, профорієнтаційна робота в молодших класах полягає в основному в проведенні професійної просвіти.

Рання профорієнтація полягає в підготовці дітей до трудової діяльності; ознайомленні їх (з урахуванням вікових особливостей) з професіями, світом праці; у формуванні у них потреби своєю працею приносити користь іншим. Досягти цього можна включенням дітей в посильну суспільно корисну працю, в різні види навчальної і ігрової діяльності.

Одним із напрямків роботи на цьому віковому етапі є раннє виявлення нахилів, інтересів, зацікавлень учнів тим чи іншим предметом, видом трудової діяльності людей з метою подальшої професійної орієнтації.

Учні 1-4 класів ще далекі від вибору професії, але правильно поставлена серед них робота профорієнтації повинна стати основою, на якій надалі розвиватимуться професійні інтереси і наміри школярів в старших класах.


2.1. Спостереження за малюнками

Мета: оцінити, наскільки учні засвоїли основні елементи професії.

Матеріали : папр А-4, олівці, маркери.

Інструкція: на початку заняття дітям пропонується намалювати, людину, яка виконує визначену роботу. У лівій частині аркуша А4 протягом 4-5 хвилин зобразити інструменти, речі, одяг тощо, що використовує людина даної профйсії; а наприкінці заняття – у правій частині вони зображують свої уявлення після проведення заняття. Порівняльний аналіз дозволить оцінити ефективність заняття.
2.2. Опитувальник «Ким бути?»

Мета: виявити інтерес дітей до професій, роду занять, визначити мотиви їх вибору.

Інструкції:

  1. Намалювати, майбутню професію, під малюнком написати (для тих дітей, які це вміють), що саме вони намалювали (підпис дозволить краще і швидше зрозуміти зміст малюнка).

  2. Написати міні-розповідь (казку) «Ким я хочу стати і чому?».

  3. Намалювати малюнок «Моя мама (мій тато) на роботі».

У процесі оброки матеріалів вчитель може діагностувати:

• класифікацію професій (за змістом праці, за рівнем освіти, за характером праці: виконавський або творчий);

• класифікацію мотивів вибору професій (престижність, вплив ЗМІ, мода, інтерес до професії за зовнішніми, наочним ознаками);

• порівняння малюнків і відповідей дітей (з’ясувати, наскільки вони збігаються за змістом);

• вплив на вибір професії прикладу батьків (звернути увагу, чий приклад виявився найбільш близьким для дитини. Подібні узагальнення можуть виявитися дуже цінними в організації профорієнтаційної роботи не тільки з дітьми, але і з батьками).


  1. Запропонувати закінчити речення: «Я хотів би стати тому, що ...», «Коли я виросту, я стану ...», «Що ти знаєш про професії ...?», «Хто працює на будівництві?», «Що означає бути професіоналом?» (відповіді учнів допоможуть виявити певні уявлення про їхню професійну орієнтацію, бачення власного майбутнього. Питання тесту можуть діагностувати і рівень знань дитини про світ професій).

  2. Ігрова методика «Вгадайка». Дітям пропонується обіграти професію, що подобається показавши її за допомогою пантоміми, загадати про неї загадки або прочитати вірші, заспівати про неї уривок з пісні.

У процесі обробки результатів дитячих робіт педагог звертає увагу, наскільки точно їм вдалося показати професію, чи вміють вони в ній виділити суть, які прийоми використовують для обігравання, показу, «захисту» професії.
2.3. Анкета «Моя улюблена справа»

Мета: виявити найбільш популярні заняття в учнів.

Інструкція: учні відповідають на запитання (усно, письмово, за допомогою малюнка, пантоміми):

1.Твоє улюблене заняття.

2. Що ти любиш робити більш за все?

3. Що вмієш робити сам, своїми руками? Підкресли відповідні тобі дії:

а) прати, прасувати, мити посуд, витирати пил;

б) в’язати, вишивати, шити;

в) працювати в городі, поливати квіти;

г) доглядати за папугами, рибками, кошеням, щеням;

д) працювати з різними інструментами: ножем, рубанком, ножицями;

е) готувати їжу;

ж) малювати, випалювати, випилювати;

з) що ще вмієш робити? (учням надається можливість продовжити перелік справ, які він/вона виконує самостійно).



Варіації: із запропонованих питань можна відібрати лише окремі або об’єднавши їх в анкету, враховуючи вікові особливості учнів.
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка