Готовність учителя до роботи в умовах профільного навчання



Скачати 151.86 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір151.86 Kb.

Готовність учителя до роботи в умовах профільного навчання

Профілізація навчання передбачає підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції, загальної культури. Вчити по-різному – означає розробляти зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання й виховання з метою забезпечення оптимальних умов для розвитку школярів. Вчитель вже не є єдиним і головним джерелом інформації, а, насамперед, організатором самостійної роботи учнів та консультантом.

Вирішальною педагогічною умовою організації профільного навчання в загальноосвітній школі є формування складу педагогічних кадрів, які мають забезпечувати профільну, допрофільну, загальноосвітню підготовку учнів. Освітня практика підтверджує доцільність підготовки не вузькоспеціалізованого педагога, викладача конкретного навчального предмета, а фахівця, здатного викладати цикл споріднених дисциплін, обізнаного з інноваційними педагогічними технологіями, методиками активного навчання тощо.

Учитель профільної школи повинен бути спеціалістом високого рівня, відповідного профілю та спеціалізації, щоб забезпечувати варіативність та особистісну орієнтацію навчально-виховного процесу через послідовне, педагогічно доцільне проектування індивідуальних освітніх програм розвитку особистості; пррактичну орієнтацію освітнього процесу через введення інтерактивних, ефективних технологій, проектно-дослідницьких методів, поширення навчального співробітництва; остаточне профільне самовизначення старшокласників і формування здібностей та компетентностей, необхідних для продовження професійної освіти.

Ці вимоги потребують модернізації педагогічної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки освітян.

Для профільної школи потрібний учитель, здатний генерувати інноваційні ідеї, який проявляє професійний інтерес до розробки й реалізації нових навчальних програм, володіє високим інтелектуальним потенціалом та науковою компетентністю, різними методами активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці; має ґрунтовну методичну підготовку; проводить разом з учнем пошуково-дослідницьку роботу, зміцнює й розвиває емоційно-мотиваційну сферу підлітків.

Водночас сучасна педагогічна дійсність характеризується суперечливими тенденціями: зростання вимог8 до школи з боку суспільства і низький соціальний статус професії вчителя, відсутність мотивації вчителя до продуктивної професійної діяльності; неузгодженість змісту педагогічної освіти з новими цілями й змістом навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі; відсутність належного теоретико-практичного забезпечення змін у підготовці майбутніх учителів до виховної, соціально-корекційної, профорієнтаційної роботи; переважання еклектичного підходу до вибору методологічних орієнтирів виховання, обмежений доступ учителів до фахових інформаційних джерел. Функції вчителя розширились та ускладнились. Вони охоплюють тепер навчальну, виховну, розвивальну, культурно-просвітницьку, соціально-педагогічну, корекційну, комунікативну, проектну, інноваційну, дослідницьку та ін.

  Організація профільного навчання в загальноосвітній практиці передбачає  створення можливостей для диференціації, урахування освітніх потреб, нахилів і здібностей старшокласників, що сприяє їхньому професійному самовизначенню.



Варто конкретизувати критерії оцінювання та самооцінки професійної компетентності вчителя, який організує профільне навчання у загальноосвітній школі. На основі наукового узагальнення державних стандартів визначено критерії відбору змісту вищої педагогічної та післядипломної освіти з урахуванням методологічних концептуальних розробок учених Н. Бібік, Л. Вовк, В. Гриньової, О. Савченко, О. Сухомлинської, Л. Хомич та інших.

Учитель профільної школи повинен знати:

  • основоположні документи: закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Концепцію профільного навчання в старшій школі;

  • національну доктрину розвитку освіти в Україні;

  • регіональні програмні документи;

  • концепцію і статут загальноосвітнього закладу, в якому працює;

  • основи особистісно орієнтованої педагогіки, індивідуального, гуманістичного підходів та способи їх реалізації у шкільній практиці;

  • наукову інформацію та зміст предметів базового й профільного рівнів;

  • порядок організації  факультативів та елективних курсів;

  • методику організації проектної, науково-дослідницької, пошукової діяльності учнів.

 Учитель профільної школи повинен уміти:

  • проектувати навчальний процес, дослідницьку, індивідуальну пошукову діяльність учнів;

  • застосовувати різні види й форми діяльності учнів (навчальні проекти, індивідуальні, групові заняття, самостійну роботу, практику, роботу в лабораторії);

  • застосовувати поряд з традиційними нові форми, методи й засоби педагогічного діагностування, розробляти індивідуальні освітні програми, педагогізувати середовище;

  • формувати логіку викладання профільних дисциплін, виходячи з потреб і нахилів учнів;

  • діагностувати й контролювати стадії особистісного та колективного розвитку;

  • розробляти заходи корекційно-педагогічного впливу;

  • застосовувати методи й технології навчання, які б формували навички збору та аналітичної обробки інформації, стимулювали самодіяльність учнів, збагачувати досвід відповідаль6ної діяльності, виробляли навички самоорганізації, розвивали ціннісні орієнтири;

  • використовувати в системі профільного навчання новітні інформаційні технології, елементи модульного, дистанційного навчання;

  • забезпечувати практичну спрямованість навчально-виховного процесу, формування універсальних компетенцій (інтелектуальної, комунікативної, пізнавальної, інформаційної, громадянсько-правової тощо); 

  • сприяти професійному самовизначенню старшокласників.

На основі зазначених критеріїв було проведено анкетування вчителів загальноосвітніх шкіл м. Києва – слухачів курсів підвищення кваліфікації ІППО. В опитуванні взяли участь 276 вчителів-предметників основної і старшої ланки загальноосвітньої школи. За результатами анкетування з’ясовано, що більша частина вчителів вважають ступінь актуальності запровадження профільного навчання в загальноосвітній школі високим. На запитання “Чи кожний учитель може працювати у профільній школі?” ствердно відповіли лише 57%, 35% відсотків дали заперечну відповідь, не змогли відповісти 18%.

Серед основних вимог до вчителя профільної школи вчителі назвали глибоке знання профільних (циклу споріднених) предметів (94% опитаних) та володіння методикою науково-дослідної роботи (67% опитаних).

Водночас менш як половина респондентів до вимог віднесла вміння організовувати елективні курси та інформаційну обізнаність із науково-методичним забезпеченням профільного навчання. Щодо знайомства з Концепцією профільного навчання, то лише 72% респондентів ознайомлені з нею, а знаннями принципів організації профільного навчання, викладених у документі, володіють лише 63 % опитаних.

Рівень власної готовності до роботи в профільній школі високо оцінюють лише 69 % респондентів.

    Підтримуємо думку дослідників, що найбільш доцільними формами професійно-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах, курсової перепідготовки та підвищення кваліфікації вчителів, що організують допрофільне навчання в основній та профільне навчання у старшій ланці середньої загальноосвітньої школи, є навчання, в якому моделюється соціопредметний зміст професійної діяльності вчителів, а засвоєння ними абстрактних знань як знакових систем формує базу цієї діяльності.

Розглянемо навчально-дисциплінарну модель педагогічного процесу, яка була чи не єдиною вчора, а подекуди залишається й сьогодні, і профільно зорієнтовану, що мала б стати основною з переходом на профільне навчання.



Порівняння моделей педагогічного процесу

(За А. Самодріним)

Елемент процесу

Навчально-дисциплінарна модель

Профільно зорієнтована модель

Мета

Набуття знань основ наук, стандартизація поведінки і напряму думок

Розвиток нахилів і здібностей, відповідних умінь і навичок, формування наукового світогляду. Розвиток якостей творчої особистості майбутнього громадянина і професіонала

Зміст

Засвоєння матеріалу програми, відпрацювання стереотипу поведінки

Присутність варіативних траєкторій освіти. Оволодіння методами пізнання і творчої діяльності, формування переконань як сплаву знань і дій, володіння механізмами професійного самовизначення

Мотиви

Оцінки, заклики, умовляння, заборони, покарання

Радість від процесу пізнання, пробудження творчої активності, досягнутих успіхів; різні види заохочення.

Методи

Пояснення, заучування матеріалу, повторення, опитування, екзамени, диктат учителя, зрівнялівка

Проблемний виклад матеріалу, залучення учнів до спільного пошуку істини, виконання творчих завдань, співпраця педагогів і учнів, індивідуальний підхід до вихованців.

Домінантні форми

Фронтальні заняття за типом шкільного уроку

Гра - робота трансформується в роботу-гру (профіль, творчість), самоосвіта, дослідницька діяльність

Очікувані результати

Відповідність знань програмним вимогам, слухняність, упевненість у володінні істиною

Уміння застосовувати знання на практиці,  звичка нічого не сприймати на віру, здатність до самоаналізу, самовдосконалення, вміння творчо працювати, соціальна активність, відповідальність, постійне самовдосконалення

     Беручи за основу профільно зорієнтовану модель педагогічного процесу, бачимо, що загальні професійні вимоги до вчителя, який повинен забезпечувати профільне навчання предмета, поповнюються особливими вимогами. Це зумовлено тенденціями інтеграції та диференціації у сучасній освіті, переходом від традиційного до інноваційного типу навчання, позитивним впливом інтегративних знань і умінь вчителя на результативність його педагогічної діяльності загалом.

           Учитель профільної школи має забезпечувати:



  • Варіативність та особисту орієнтацію навчального процесу

  • Практичну орієнтацію навчального процесу

  • Завершення профільного самовизначення старшокласників і формування в них здібностей для продовження навчання у відповідній сфері професійної освіти, самоосвіти

  • Використовувати сучасні педагогічні технології, суть яких полягає в попередньому проектуванні процесу навчання

  • Визначальними мають бути групова робота, учнівські диспути, рольові ігри, керовані дослідження та самостійні проекти, розігрування діалогів, ведення бесіди тощо.

 Чи готові педагоги і що потрібно розуміти під готовністю вчителя до роботи в умовах профільного навчання?

          Під готовністю вчителя до роботи в умовах профільного навчання потрібно розуміти єдність психологічного, педагогічного та предметного забезпечення вимог до тих видів професійної його діяльності, які забезпечать реалізацію і якість профільного навчання (М. Пайкуш)



           Психологічна готовність є фундаментальною умовою ефективної і надійної діяльності фахівця. Вона дозволяє результативно і вірно застосовувати свої знання, особистісні якості, зберігати емоційно-вольову стійкість при виникненні непередбачених ситуацій. Таким чином психологічне забезпечення вимог готовності педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

  • психологічної готовності до викладання предмета в різних типах навчальних закладів (здатність вчителя без психологічного дискомфорту переключатися на дещо інший вид діяльності, зумовлений специфікою ЗНЗ);

  • психологічної готовності до викладання предмета на різних рівнях (стандарту, академічного, профільного);

  • психологічної готовності до діагностики здібностей учнів до предмета;

  • психологічної готовності до професійної орієнтації учнів профільних класів, що  вимагає вмілого управління пізнавальною діяльністю учнів і орієнтацією на рівень майбутньої професійної діяльності (тут необхідна особлива толерантність вчителя);

  • психологічної готовності до мотивації вивчення предмета на різних рівнях.

      Педагогічну готовність педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

  • готовності до профільної диференціації змісту предмета;

  • готовності до забезпечення наступності між профільним навчанням та професійною підготовкою;

  • готовності до реалізації різних форм організації профільного навчання;

  • готовності до професійної орієнтації учнів

  • готовності до реалізації інтеграції знань та міжпредметних зв’язків.

 Предметну готовність педагога до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі розглядається у контексті:

  • готовності передбачати фундаментальні знання з базового предмета;

  • готовності передбачати відповідний рівень загальної культури і професійної компетентності.

          Профільні дисципліни дають можливість вчителям-предметникам не лише викладати відповідний матеріал, але й ознайомити учнів з професіями, в яких їх предмет відіграє важливу роль. Тому слід в процесі викладання предмету

  • виразніше показати учням ті сторони знань і навиків, які мають практичне значення для сучасної виробничо-трудової діяльності,

  • сформувати у них вірне розуміння суспільного характеру цих знань і навиків,

  • збудити до них інтерес.

  • захопити школярів перспективою практичного застосування отримуваних ними знань.

          Так, наприклад, учитель математики в класах фізико-математичного, науково-природничого, технічного профілю знайомить учнів з видатними відкриттями в науці і техніці, з біографією відомих вчених. За рахунок позакласних годин проводить екскурсії на підприємства. Вчитель іноземної мови в класах гуманітарного, філологічного профілю може більш ретельно розповісти учням про роботу перекладача, лінгвіста, журналіста тощо.

          Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі в будь-якому профілі навчання є:



  • знайомити учнів з різними видами праці і професії;
    вивчати їх нахили, здібності професійні інтереси;

  • консультувати учнів з питань, які пов’язанні з продовження навчання та працевлаштуванням.

          Вчитель повинен продумати, з якою професією доречно ознайомити учнів у межах програмної теми, враховувати спільні основи профорієнтації під час вивчення різних навчальних предметів.

          Для проведення профорієнтаційної роботи в рамках свого предмета, вчитель-предметник повинен мати теоретичну та практичну підготовку.

     Теоретична підготовка включає:


  •  знання цілій, задач профорієнтації,

  •  методів її реалізації в умовах відповідного предмета,

  •  психолого-педагогічні основи проблеми.

          Практична підготовка включає:

  • знання методики профорієнтаційної роботи в умовах викладання відповідного предмета;

  • вмінь та навиків проведення різних заходів (бесід, зустрічей, екскурсіїй тощо).

          Урок є основною формою навчально-виховного процесу, і від того, наскільки серйозно відноситься вчитель-предметник до включення в хід уроку профорієнтаційного матеріалу, буде залежати ефективність роботи всієї школи при підготовки учнів до основного, правильного вибору професії.

    Основними формами профорієнтаційної роботи вчителя-предметника при вивченні програмних тем є:


- бесіда про професії, які пов’язанні з матеріалом;що вивчається
- розв’язування різних типів задач з практичним змістом;
- участь в олімпіадах, вечорах, теоретичних конференціях;
- екскурсії на підприємства, виставки;
- зустріч із спеціалістами;
- проведення тематичних, літературно-художніх вечорів, усних журналів
.

    На замітку вчителеві-предметнику:


          Здійснюючи допрофільну підготовку, необхідно врахувати:

            Головна мета - формування особистості зі стійкими навичками до самооцінки і самореалізації. Учень 7-го класу повинен мати внутрішню спрямованість «Я знаю, що мені  потрібно вчити» та мотивацію «Я хочу вчитися, як вибрати профіль навчання».

     Головна вимога – організація професійно зорієнтованого проектного навчання.

          Зміст роботи складається з трьох блоків:

          І блок  загальноосвітній (базовий компонент): забезпечує загальний розвиток учнів; сприяє становленню особистості підлітка, цілеспрямованому виявленню та розвитку здібностей. Цей блок підпорядкований базовому навчальному плану, що відповідає державному стандарту. Притому чітко простежується відмінність у методиках викладання курсів з урахуванням переважної професійної зорієнтованості учнів класу.

          ІІ блок інтегративний когнітивно-практичний: дає можливість учням вибірково і цілеспрямовано зреалізувати свої природні таланти під час дослідницьких занять у системі обов’язкових та додаткових (з варіативної складової навчального плану) дисциплін. Критеріальні вимоги до проектного навчання та класифікація проектів: наявність значущої проблеми в пізнавально-теоретичному та практично-прикладному плані;  необхідність застосування інтегрованих знань; поетапність. Психолого-педагогічні можливості: пробудження особистісного потенціалу школяра; повноцінна реалізація цільового компонента; різноплановість, різнофункціональність, мобільність; практична спрямованість, перспективність.

          III блок варіативний: фахові курси за вибором, спецкурси, факультативи.

          ІV блок творчо-позашкільний: участь в олімпіадах (див. додаток 5), творчих конкурсах, гуртках, секціях



V блок профорієнтаційний, який набуває системно-структурного характеру.

     На замітку організаторові профільного навчання:


    Навчаючи учителів-предметників, класних керівників особливостям профорієнтаційної роботи, доцільно організувати:

1.    Семінари для вчителів, які здійснюють допрофільну підготовку (директорів ЗОШ) «Роль проектного (професійно орієнтованого) навчання (варіативних спецкурсів) у допрофільній підготовці учнів 8-9 класів» (спільно з методистами-предметниками).

2.     Тематичні методичні тижні «Форми допрофільної підготовки».

3.    Розробку психолого-педагогічної програми «Науково-методичний супровід допрофільної підготовки».

4.    Публікацію методичних рекомендацій, списків літератури, програм спецкурсів та факультативних занять, збірників.

5.    Вивчення ринку праці в районі, видання спільно з центром зайнятості бюлетенів «Випускнику основної школи – про актуальні професії».

6.    Моніторинг ефективності допрофільної підготовки, використання варіативної частини навчальних планів шкіл та інших ЗНЗ.

7.    Встановлення ефективності допрофільної підготовки на основі порівняльної характеристики результатів олімпіад, творчих конкурсів.

8.    Районні батьківські форуми з питань профорієнтації та профільного навчання.

9.    Відкриті уроки з предметів допрофільної підготовки у рамках шкільних та міжшкільних методоб’єднань (методкомісій).

10.Піар-акції з питань вибору учнями профілів навчання у ЗМІ.

11.Районне свято професій.

12.Аналіз кадрового, науково-методичного забезпечення обраних ЗНЗ профілів, врахування запитів учнів та соціальної кон’юнктури.


             Література

1.    Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Історія. Теорія: Підруч. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

2.    Бібік Н.М. Проблема профільного навчання в педагогічній теорії і практиці. Профільне навчання: Теорія і практика // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед.преса, 2006. – С. 23-29.

3.    Бібік Н. Профільна школа як стратегія рівного доступу до якісної освіти. – Директор школи. – 2004.- №37, жовтень. – С.2-3.

4.    Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформ. зб. Міністерства освіти і науки України. – 2003. № 24. – 15 с.

5.    Кремінь В.Г. Людиноцентризм як філософія творення українського суспільства. Профільне навчання: Теорія і практика // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед. преса, 2006. – С. 7-14.

6.    Огнев’юк В.О. Профільна школа в категоріях цілей і цінностей освіти. Профільне навчання: Теорія і практика // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед. преса, 2006. – С. 15-22..

7.    Пакуш М.А. Критерії готовності вчителя до профільного навчання фізики. Методичні рекомендації. Львів: Спом, 2004. – 16 с.

8.    Пакуш М.А. Науково-методичне забезпечення підготовки вчителя до профільного навчання фізики у загальноосвітніх навчальних закладах. Львів: Спом, 2005. - 20с.

9.    Переходимо на профільне навчання.  Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти / Упорядники Мороз Г.П., Николин М.М.

10.Профільне навчання: теорія і практика / (П.І. Замаскіна, В.І. Кизенко Л.А. Липова, В.В. Малишев, та ін.) під ред.. Л.А. Липової. – К.: ВВП «Компас», 2007. – 192 с.

11.Самодрин А.П. Принцип профільного навчання. Психолого-педагогічний супровід профілізації освіти: теорія і практика. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Полтава, 10-11 грудня 2008 р.) / За ред. В.Ф. Моргуна. – Полтава: Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського, 2008. – С. 39-43.



12.    Самодрин А. Профільне навчання в загальноосвітньому навчальному закладі / Анатолій Самодрин // Імідж сучасного педагога. – 2004. – № 7. – С. 51-54


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка