Головні напрями патріотичного виховання школярів в умовах сьогодення



Скачати 106.14 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір106.14 Kb.


УДК 37.017.4
Головні напрями патріотичного виховання школярів

в умовах сьогодення

М.В.Сосновська,

методист з питань соціально-психологічної служби ЦМСПС

управління освіти Кіровоградської міської ради


Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

В.О.Сухомлинський
У статті висвітлено напрями патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах сучасного навчального закладу.

In the article the directions of patriotic education of children and youth in the modern educational institution.

Ключові слова: патріотизм, правова культура, соціальна справедливість, патріотична свідомість, національна ідея, національна культура, національні традиції, рідний край, система патріотичного виховання, формування загальнолюдської моралі, стабільність суспільства, патріотичне виховання.

Key words: patriotism, legal culture, social justice, patriotic consciousness, national idea, national culture, national traditions, native land, the system of patriotic education, formation of morality, social stability, patriotic education.

Мета статті: посилення розуміння необхідності моральної складової в загальній системі формування у підростаючого покоління національної свідомості, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків, особистісних рис громадянина Української держави, успадкування національних надбань українського народу, досягнення культури соціальних взаємовідносин, набуття соціального досвіду, фізичної досконалості, інтелектуальної, правової, трудової та екологічної культури.

Завдання статті: окреслити основні напрями патріотичного виховання та аспекти здійснення психологічного супроводу патріотичного виховання підростаючого покоління в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Питання виховання свідомого громадянина, патріота своєї батьківщини, що постало перед людством ще в часи створення першої держави, і донині залишається актуальним, оскільки стабільність та могутність будь-якої країни багато в чому залежить від патріотизму громадян, їх готовності самовіддано служити її інтересам.

Зокрема в Україні за час її незалежності на засадах певних ідеалів, переконань, історичних звичаїв, традицій та інших форм соціальної практики, спрямованих на організацію життєдіяльності поколінь, що максимально враховувала національні риси і самобутність українського народу склалася своя система виховання. Важливе місце в ній належить школі – основній ланці виховання свідомих, активних високоморальних громадян Української держави; місцю їх емоційно-психологічної захищеності і душевного комфорту, конструктивної співпраці та взаєморозуміння; ланці, де формується національна свідомість підростаючого покоління, його громадянська зрілість, соціальна відповідальність за долю Батьківщини та за свою роль у національно-культурному відродженні й розквіті України.

У Державній програмі «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» зазначається, що метою сучасного освітнього процесу є формування громадянина-патріота, інтелектуально розвиненої, духовно і морально зрілої особистості, готової протистояти викликам глобалізації життя [6, С.2]. Саме тому змістове наповнення основних орієнтирів має бути спрямованим на виховання та формування цінностей і ставлень особистості до себе і до людей, до суспільства і держави, природи і здоров'я, праці і мистецтва [6, С.4], та включати в себе такі напрями як:

- виховання у підростаючого покоління шанобливого ставлення до матері і батька, як однієї з головних умов побудови майбутнього; підготовка учнівської молоді до дорослого життя в партнерстві з батьківською громадськістю;



  • світоглядна підготовка молоді, виховання культури розумової діяльності; озброєння знаннями закономірностей розвитку природи та суспільства; формування інтересу щодо ідейно-культурної спадщини, культурно-історичних традицій, міфології, фольклору, вірувань українського народу;

  • формування загальнолюдської моралі, громадянської та соціальної відповідальності, вивчення та пропаганда культурних надбань свого народу; ознайомлення з глобальними проблемами від яких залежить доля країни;

  • виховання дбайливого ставлення школярів до довкілля, формування в них готовності жити за принципами доброти, гуманізму, милосердя, доброти, порядності, справедливості, вироблення свідомого ставлення до праці, самостійної позиції в прийнятті рішень;

  • формування у дітей національної, правової свідомості, ознайомлення з національними особливостями народу, з його матеріальними та духовними цінностями, вивчення історичного минулого, з особливостями культурного розвитку рідного краю; формування потреби у активній патріотичній діяльності, у правовій обізнаності, виховання поваги до законів та норм життя; вироблення умінь та навичок організаторської діяльності з відродження національної духовності та історичних спадків;

  • виховання естетичної культури, оволодіння знаннями в галузі народного мистецтва, архітектури, усної народної творчості, народного побуту, ігор, ремесел розвиток почуття прекрасного, виховання дбайливого ставлення до пам’яток історії тощо;

  • формування в учнів потреби в здоровому способі життя, озброєння їх знаннями про роль фізичної культури в житті людини, ознайомлення з системою фізичного загартування українського козацтва, розвиток природних задатків, опанування військово-патріотичним видами спорту;

  • формування позитивної особистісної мотивації, розуміння неповторності, унікальності, самобутності особистості, сприяння життєвому оптимізму, вмінню бачити перспективи своєї подальшої життєдіяльності, ставити перед собою стратегічні цілі та виявляти готовність до їх реалізації [2, С.84-85].

Отже, патріотичне виховання школярів повинно включати в себе:

  • розвиток у школярів національної самосвідомості, самоповаги, любові до Батьківщини;

  • сприяння їх глибокому розумінню та прагненню до реалізації національної ідеї;

  • формування в учнівської молоді дбайливого ставлення до рідної мови, культури, традицій українського народу;

  • виховання в неї відповідальності за природу рідної країни;

  • розвиток у школярів потреби зробити посильний внесок у долю Батьківщини;

  • виховання прагнення працювати на благо рідної країни та її населення.

Організація процесу розвитку патріотичної свідомості дитини в цілому являє собою систему виховної діяльності:

- у родині (сімейні цінності, традиції, особистий приклад батьків);

- у школі (спільна діяльність класних керівників, вихователів учителів історії, української мови та літератури, предмету «Захист Вітчизни» та фахівців соціально-психологічних служб);

- у суспільстві (громадськість, преса, телебачення, література, мистецтво тощо).



Сьогодні навчально-виховний процес у школі спрямований, у першу чергу, на самоактуалізацію та самореалізацію особистості. Для досягнення цієї мети необхідна реалізація завдань, основними серед яких є:

  • науково-методичне забезпечення функціонування системи патріотичного виховання у школі;

  • створення ефективної системи патріотичного виховання, що забезпечує оптимальні умови розвитку у школярів ;

  • утвердження в свідомості і почуттях школярів патріотичних цінностей, поглядів і переконань, поваги до культурного та історичного минулого держави, до традицій, підвищення престижу державної служби;

  • формування в учнів активної життєвої позиції;

  • формування в них потреби в здоровому способі життя.

У патріотичному вихованні школярів значна роль відводиться роботі соціально-психологічної служби, працівники якої мають акцентувати увагу педагогічного колективу на необхідності здійснення особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі та важливості розвитку здібностей і нахилів кожного учня, тим самим створюючи підґрунтя для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Слід відмітити, що важливими психологічними аспектами в проведенні різних форм виховної роботи з формування патріотичних почуттів є:



  • створення сприятливого мікроклімату в класі, атмосфери єдності;

  • встановлення особистісних контактів з учнями через мовний контакт (називати учнів на ім’я, виявляти інтерес до думок дитини і т.п.); тактильний контакт (торкатися рукою руки, плеча); візуальний контакт (схвальні погляди, посмішки тощо);

  • формування впевненості школярів у власних силах, здатності успадковувати, відроджувати та продовжувати традиції рідного народу;

  • стимулювання учнів до самостійності в процесі пошуково-дослідної діяльності, забезпечення потреби учнів у прояві активності, творчості тощо;

  • підкріплення довіри учнів серйозними дорученнями, та висловлення при цьому підтримки й упевненості в тому, що він правильно виконає завдання;

  • посилення емоційного пливу на учнів за допомогою використання аудіо, відеоматеріалів, мультимедійних презентацій, інсценізацій, програвання рольових ситуацій, сценаріїв свят, аналізу преси, телепередач та інше;

  • при здійсненні психологічного супроводу патріотичного виховання необхідно обов’язково окреслювати завдання, над вирішенням яких будуть працювати діти в подальшому, як під час роботи з класом, так і самостійно [2, С.87-88].

Пріоритетну роль у роботі з учнями доцільно відводити активним методам, застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємовідносин, сприяти формуванню умінь критично мислити, проявляти ініціативність та творчість, таким як: соціально-психологічні тренінги, соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціограми, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів та моделей стилів поведінки тощо.

Необхідною умовою підвищення ефективності патріотичного виховання учнів є залучення їх до підготовки та проведення позакласних виховних заходів, спрямованих на формування патріотичних якостей шляхом здійснення учнями самоосвітньої та самовиховної діяльності, саме тому важливого значення у вихованні патріотичної свідомості громадянина набуває усвідомлення учнями необхідності у конкретних діях, а саме: турбота про благо народу, саморозвиток та самовдосконалення з метою сприяння становленню та утвердженню України, як правової та демократичної держави, та, водночас, відкрити у собі беззавітну відданість державі, спроможність служити їй та сприяти її процвітанню.

Осмислені патріотичні почуття нерозривно пов’язані з великою відповідальністю, адже цього потребує процес національного відродження України поряд з вірою та любов’ю до свого народу. Відповідальність, з одного боку, передбачає усвідомлення всього необхідного, а з іншого – вибір ефективних шляхів його реалізації. Особистісна відповідальність громадянина полягає в реалізації усвідомленого обов’язку і проявляється у вчинках та діяльності особистості.

Об’єктивною основою відповідальності громадянина перед рідною державою є реальний зв'язок особистості та суспільного оточення, якому характерна постійна наявність протиріч, адже відповідальність формується саме на тлі вибору між дотриманням норм або можливістю їх порушення. Де немає вибору, там не буде і мови про відповідальність [1,С. 208-209].



Отже, з метою формування осмислених патріотичних почуттів у дітей та учнівської молоді необхідне створення відповідних психолого-педагогічних умов у навчальному закладі, а саме:

  • відповідність виховної практики засадам особистісно-орієнтованої та гуманістичної парадигми освіти;

  • ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання;

  • комунікативна та інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу;

  • створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;

  • захист і підтримка інтересів особистості дитини;

  • самоідентифікація та суспільно-значиме особистісне самовизначення дитини;

  • стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;

  • створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;

  • інтеграція виховних впливів освітнього середовища;

  • практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;

  • культивування цінностей особистості.

Виховання у підростаючого покоління почуття патріотизму, відданості державі, активної громадянської позиції сьогодні визнані проблемами загальнодержавного масштабу, тому результатом патріотичного виховання, згідно до положень Концепції патріотичного виховання, очікується:

  • утвердження патріотизму та національної самосвідомості молоді, поглиблення процесу формування основ гуманістичного світогляду; пріоритетності високих моральних, культурних, національних та загальнолюдських цінностей, що сприятиме зміцненню духовної, моральної єдності суспільства;

  • формування в молоді характерних рис патріота: активна підтримка і розвиток Української державності, дотримання Конституції України;

  • дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, готовність до захисту Батьківщини, пошана до історичної пам’яті, любові до рідної культури, мови, національних свят і традицій, збереження та зміцнення власного здоров’я;

  • підвищення зацікавленості молоді щодо державної служби та служби у Збройних силах України, її готовності до захисту України, збереження та шанування національної пам’яті;

  • збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

  • створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

  • консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління [8].



Література


  1. Виховання моральності підростаючого покоління: науково-методичний посібник / К.І. Чорна,В.О. Білоусова, Н.І. Ганнусенко, В.А. Киричок, Л.П. Осьмак,В.О. Павленчик, О.Л. Феклістова, С.Д. Целанок; За редакцією К.І. Чорної.- К.: Богдана, 2005. – 288 с.

  2. Дем'янюк Т.Д. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому закладі : науково-методичний посібник. - Суми.: ТОВ Видавництво «Антей», 2006. – 384 с.

  3. Закон України "Про освіту": З внесеними змінами і доповненнями від 23 березня 1996 р. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – № 6. – 1996. – С.З.

  4. Захаренко О. А. Слово до нащадків /О. А. Захаренко. – К.: СПД Богданова А. М., 2006. – 216 с.

  5. Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році // Лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.14 №1/9-376.

7. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів // Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 року № 1243.

8. Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді // Наказ, Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту; Міністерство оборони; Міністерство культури і туризму; Міністерство освіти і науки від 27.10.09 року № 3754/981/538/49.



9. Про затвердження інструкції з ведення ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів // Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.06.2000 року № 240.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка