Голодомор 1932-1933 років в Україні



Скачати 202.78 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір202.78 Kb.
Тема: Голодомор 1932-1933 років в Україні.

Мета: довести, що Голодомор 1932-33 років, спрямований проти українського народу, був цілеспрямованою злочинною акцією сталінізму; пояснити причини та передумови голодомору; розкрити масштаби та наслідки голодомору; розвивати вміння аналізувати історичні факти і виробляти власну точку зору з певних питань; виховувати в учнів повагу до історичної боротьби і страждань українського народу.

Тип уроку: вивчення нових знань.

Основні поняття і терміни: голодомор, геноцид.

Обладнання: телевізор, DVD-програвач, записи спогадів свідків Голодомору, мапа України, ілюстративний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційна частина.
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Опитування

  1. Що таке суцільна колективізація? Коли вона почалась в Україні?

  2. Якою була мета проведення суцільної колективізації?

  3. Як колективізація була пов’язана з індустріалізацією?

  4. Що означало гасло «ліквідувати куркульство як клас»? До яких наслідків воно призвело?

Читання учнями записаних ними спогадів людей, які пережили Голодомор 1932 – 33 років.
ІІІ. Формування мети і завдання уроку

1. Пояснення теми і мети уроку.

2. Очікувані результати

Вчитель: давайте спробуємо поміркувати, що ми сподіваємося узнати та навчитися на уроці. Особисто я сподіваюся, що ви на кінець уроку остаточно переконаєтесь у штучному характері Голодомору 1932-33 років, продовжите вчитися аналізувати історичні факти і виробляти власну точку зору з певних питань, станете з більшою повагою відноситися до історичної боротьби і страждань українського народу.

А що сподіваєтесь узнати та навчитися ви.

Відповіді учнів.
ІV. Мотивація

Тема Голодомору 1932 – 33 років дуже заполітизована. В кінці уроку ви зможете власне для себе визначити: був це голод чи голодомор?


V. Вивчення нового матеріалу

План


  1. Причини і передумови голодомору 1932-33 років.

  2. «Закон про 5 колосків».

  3. Масштаби та наслідки голодомору.




  1. Причини і передумови голодомору 1932-33 років.

Вчитель. Український народ пережив багато трагедій і однією з найстрашніших був голодомор 1932-33 років.

Голодомор – цілеспрямована політика влади на створення штучного голоду. Остаточні причини голодомору історики досі не з’ясували. очевидним є лише те, що голод в Україні виник не в наслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

Сьогодні на уроці ми з вами спробуємо на власний розсуд визначити причини голодомору, проаналізувати їх, спробуємо довести одну з двох точок зору – голод 1932 – 33 років був штучний; голод був викликаний об’єктивними причинами.

Голод почався з грудня 1931 року і тривав до початку 1934. Найбільшого розмаху голод набув у червні 1933 року.

Голодом були охоплені: Україна, Кубань, Північний Кавказ, Казахстан. Але найбільше голод вразив Україну.





«Мозковий штурм»

Вчитель. Пригадайте, що вам вже відомо про Голодомор 1932-33 років і назвіть всі фактори, які, на ваш погляд, викликали його.

Учні називають по черзі причини, вчитель записує їх на дошці.



Орієнтовні причини:

  1. Природні фактори.

  2. Небажання колгоспників працювати в колективному господарстві.

  3. Економічні прорахунки влади.

  4. Непосильні для селян норми хлібозаготівель.

  5. Конфіскація продовольчих запасів.

  6. Надмірний хлібний експорт.

  7. Бездумна політика добування коштів на індустріалізацію.

  8. Спроба покарати і залякати українське селянство, в якому Сталін бачив опору націоналізму та приватновласницький психології.

  9. Ненависть Сталіна та його оточення до українців, яка виникла в роки Громадянської війни.

  10. Необхідність знищення українського селянства як верства, яке загрожувало існуючий владі напередодні ймовірної війни.

Ви згодні з тим, що Голодомор був штучним? (так) Спробуйте це довести.

Щоб спонукати вас до більш активного висловлювання, я буду доводити точку зору, що голод був зумовлений об’єктивними причинами.

Ось мої основні тези:


  • Влітку 1931 року південні і центральні регіони України постраждали від посухи.

  • Примусово зігнані в колгоспи селяни не бажали працювати, що значно скоротило кількість обробленої землі.

  • Економічні прорахунки влади, непосильні для селян норми хлібозаготівель, надмірний хлібний експорт і бездумна політика добування коштів на індустріалізацію безумовно не є позитивними факторами, але все це стосувалося селян всієї країни. Отже не було направлено лише проти українського селянства.

  • Від голоду постраждала не лише Україна, а й Кубань, Північний Кавказ, Казахстан.

  • Лише 5 країн визнали голод 1932-33 років геноцидом проти українського народу.

Як бачите більшість причин свідчить, що голод хоча і не був лише природним лихом, але особисто не був спрямований проти українського народу.

Тепер ви проаналізуєте кожну з причин і доведіть власну точку зору.



Орієнтовні відповіді учнів

1-й учень. Так, посуха мала місце, але лише в південних регіонах України, на Кубані, Північному Кавказі та окремих регіонах Казахстану. В інших регіонах врожай був більш менш нормальним, і запасів хліба мало б вистачити. Тим паче, що регіонам за межами України влада надавала допомогу. Для підтвердження цього аргументу наведу дані, наведені в «Итоговом отчете Международной комиссии по расследованию голода 1932-1933 годов на Украине», який був виданий у Торонто в 1990 році.

Официальная статистика производства зерна и заготовок

по Советскому Союзу в целом и Украине (1930-1934 гг/)

Год



Посевная

площадь, млн/га





Урожай

Урожайность (фактич.)

биологический, млн. т

собранный

млн.т


биол. сред­ний, ц/га

колхозы

ц/га


совхозы

ц/га


средняя

ц/га


колхозы

ц/га


совхозы

ц/га


хлебозаготовки, млн. т

Советский Союз

1930

101,8



83,5/77









8,5



9,3

22,1

1931

104,4



69,5









6,7





22,8

1932

99,7



69,9







7,0

6,8

7,2

18,5

1933

101,6

89,8

68,5

8,8

8,5




6,7





22,9

1934

104,7

89,4

67,7

8,5



8,4

6,5





22,7

Украина

1930

22,3



22,7



10,2







14,6

7,7

1931

21,2



18,3



8,3









7,0

1932

18,1



14,6



7,2



8,1

8,0

9,2

4,7

1933

19,9

22,2

16,9

11,2











5,0

1934

20,2

12,3

10,2

6,1

6,0

6,3

5,0





5,0


2-й учень. Факти небажання колгоспників працювати в колгоспах дійсно мали місце. Але треба зрозуміти, що це було наслідком політики суцільної колективізації, яка проводилась більшовиками.

3-й учень. Економічні прорахунки були зумовлені бажанням влади якнайшвидше, любою ціною, на зважаючи на інтереси людей провести індустріалізацію. Основним джерелом коштів було село. На нужди індустріалізації потрібні були валютні кошти. Єдиним товаром, який забезпечував приток валюти було зерно. Ось що зазначається про це в уже згаданому «Итоговом отчете Международной комиссии по расследованию голода 1932-1933 годов на Украине»,

«В начале 30-х го­дов цены на зерно на мировом рынке упали, условия торговли стали небла­гоприятными для Советского Союза, его задолженность росла, а возмож­ности уплаты долгов были ограниченны; так что западные банкиры и госу­дарственные деятели уже подумывали о том, чтобы конфисковать совет­скую собственность за границей и отказать в дальнейших кредитах в слу­чае невыполнения Советами своих обязательств. Поэтому прекращение экспорта могло поставить под угрозу выполнение плана индустриализации и, по мнению некоторых обозревателей, стабильность режима».



4-й учень. Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогосподарського виробництва в Україні. Селяни майже нічого не отримували за роботу в колгоспі. Вся вироблена продукція віддавалася державі, яка постійно збільшувала плани заготовок.

Хлібозаготівельна компанія 1931-32 років фактично вимела в селян все зерно, навіть посівний фонд. В результаті вже в грудні 1931 року стали поступати перші відомості про голод, а в першій половині 1932 року від голоду загинуло 150 тис. селян.

Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести посівну компанію 1932 року. Ускладнювала ситуацію і безгосподарність у колгоспах. Але не зважаючи на все, врожай 1932 року був лише на 12% менше ніж середній врожай за останні роки і міг забезпечити мінімум продовольства.

Але хлібозаготівельна компанія 1931-32 років фактично залишила селян без хліба. Щоб вижити, селяни почали зрізувати колоски на колгоспних полях. 7 серпня 1932 року з’явився відредагований самим Сталіним Закон про охорону соціалістичної власності («про п’ять колосків»). На початок 1933 року за цим законом було засуджено майже 55 тис. селян, з яких 2000 – розстріляно.



Крім того, за невиконання хлібозаготівель було усунуто з посад 80% секретарів райкомів.



5 учень. Сталін надсилає в Україну «надзвичайну комісію» на чолі з В. Молотовим, яка надала новий імпульс репресіям проти колгоспних активістів, партійних і радянських працівників. Були створені спеціальні бригади (112 тис. осіб), які додатково до 136 млн. пудів вже забраного зерна, «витрусили» з селян ще 90 млн. пудів. Особи, які входили до цих брига дотримували відсоток від забраного у селян. Але й цього було мало. Влада запровадила «натуральні штрафи». Спеціальні загони стали вилучати все наявне продовольство. На початок 1933 року в Україні фактично не залишилось продовольства. Була застосована практика так званих «чорних дощок». Ось що зазначає про практику введення «чорних дощок» вже згадуваний «Итоговый отчет Международной комиссии по расследованию голода 1932-1933 годов на Украине»:

«Закон от 6 декабря 1932 г. предусматривал составление «черных до­сок», «черных списков» тех деревень, которые признавались виновными в саботаже и диверсиях. В случае занесения в «черный список» применя­лись следующие меры:



- немедленное закрытие государственных и кооперативных магазинов и изъятие всех их запасов;

- полный запрет всех видов торговли, производимой как колхозами и их членами, так и единоличниками;

- немедленное прекращение всех видов кредитования и предваритель­ных выплат и их обязательный возврат;

- чистки кооперативного и государственного аппарата от всех чуждых и враждебных элементов;

Изначально в этом списке было 6 деревень. К 15 декабря 1932 г. он уже включал целиком 88 районов из 358, на которые в это время была разделе­на Украина. Жители этих районов были подвергнуты массовой высылке на север».

Із метою виконання хлібозаготівель і організації нової посівної кампанії до України були направлені «окремо уповноважені» Л. Каганович і П. Постишев, які посилили репресивні заходи. Але людям, що помирали від голоду було вже не до сівби.



6-й учень. В умовах загрози голоду влада не зупинила експорт зерна. В 1930 році було продано 48 млн. пудів, в 1931 – 51 млн., в 1932 – 18 млн., в 1933 – 10 млн. пудів хліба.



Причини такої політики вже називалися – необхідність притоку валютних коштів на потреби індустріалізації та обслуговування зовнішнього боргу.

7-й учень. Ненависть Сталіна до України можливо мала місце, але довести це мабуть вже не можливо. За роки сталінського володарювання репресії застосовувались проти різних народів. Їх оголошували «народами зрадниками» (чеченці, кримські татари та ін.). тож цей чинник є ймовірним, але таким, який ще потребує доказів.

Вчитель. Ви змістовно проаналізували причини голодомору і майже довели, що це був штучний голод. Щоб поставити остаточну крапку, давайте розглянемо пункт про необхідність знищення українського селянства як верства, яке загрожувало існуючий владі напередодні ймовірної війни.

Що нам відомо про міжнародну ситуацію на початку 1930-х років?

У 1920 – 1930-х рр. існувало напруження у міжнародних відносинах СРСР з іншими державами, яке час від часу набувало загострення. Апогею загострення зовнішньополітичних стосунків досягло в 1931 – першій половині 1932 року, коли загроза нападу на СРСР стала надзвичайно реальною, особливо з боку Великобританії, Польщі, Франції, Японії. Це підтверджує і характер відносин СРСР з цими країнами, і оцінка політичної ситуації в світі пресою, і секретні документи радянського керівництва про підготовку до війни, особливо в 1931-32 роках. Наприклад, в «Сводке о политико-моральном состоянии частей и подразделений житомирского оперативного округа РК милиции УССР за октябрь меся 1931 г.» пишеться, що мешканець села Кошелівка (Червоноармійського району) А. Грозовський так висловлювався – «Коли була б війна і бачив, що б’ють більшовиків, то я тільки поміг би бити і отруював газами, щоб скоріше їх знищити…». В 1930 році ДПУ конфіскувало сотні листівок, зокрема такого змісту: «Піднімайтеся! Кожен візьме в руки, що він може, ми покажемо дорогу клятим комуністам! Звільнимо Україну від московського панування. Хай живе Україна!».

Тобто можна побачити, що політика радянської влади щодо селянства наштовхнулася на жорсткий опір останніх. Селянство Укра­їни - не тільки українці (хоча вони й становили 90% селянсь­кої верстви), а й поляки, німці, чехи, як фіксувалося у секрет­них документах ДПУ, „враждебно относятся к соввласти".

В умовах реальної загрози нападу на СРСР радянське керівництво, усвідомлюючи, що населення України не стане на захист чинної влади, а навпаки, готове навіть долучитися до розгрому комуністів, вдалося до уже раніше апробовано­го заходу упокорення населення - штучного голоду. Згадай­мо, що влаштований більшовиками "терор голодом" в 1921-1922 роках значно ослабив повстанський рух в Україні. Тому новий і ще страшніший за своїм розмахом терор голодом в 1932-1933 роках мав на меті зламати дух, волю до боротьби селянства України, яке намагалося зберегти своє право бути господарями на своїй землі, готове було збройно боронити це право. Сталін вважав українське селянство "соціальною базою українського націоналізму". Відомий історик І. Лисяк-Рудницький слушно підкреслював: "Швидкий і могутній під­йом українства підкопував гегемонію Москви, що її подаль­ше збереження ставало під виразним знаком запиту. Загро­зу, що виникла для московського панування, можна було зліквідувати тільки новими, гострішими засобами. Сталін послідовно змагав до того, щоб знищити всі активні україн­ські суспільні групи, щоб таким чином обезголовити націю, примусити її до капітуляції та зробити з неї покірне знаряд­дя у руках кремлівських можновладців".

Спеціально організований голодомор 1932 - 1933 років і був тим "гострим засобом?", аби примусити селянство до капітуляції. Це була своєрідна війна влади проти свого на­роду. І влада цього й не приховувала. Секретар ЦК КП(б)У Мендель Хатаєвич у 1933 році так і заявляв: "Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйонам життя, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми вигра­ли війну."




  1. «Закон про 5 колосків»

Виступ учнів, які підготували повідомлення на дану тему

Найбільш характерним і знаковим законом того часу був так званий Закон «про п'ять колосків», або просто «Колоски» – репресивний радянський закон часів Голодомору. Повна назва: Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».

Окрім власне самого закону існувала також Таємна інструкція про його застосування.

Згідно інформації МЗС України, текст закону був власноруч написаний Сталіним. Закон передбачав як захід судові репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія у цих випадках заборонялась. На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.


3. Масштаби та наслідки голодомору.

Які ж наслідки мав Голодомор 1932-33 років для України:



  1. Через розорення села та нищення значної частини селянства була завершена колективізація і утверджувалась колгоспна система як складова радянської економіки.

  2. Був придушений опір українського селянства.

  3. Було здійснено масове переселення селян з Росії в Україну (Донецьку, Дніпропетровську, Харківську, Одеську області). Цей фактор і зараз впливає на розкол країни на «Схід» і «Захід».

  4. Голодомор став приводом до розгортання боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» (комісія Постишева).

  5. В роки ІІ світової війни значна частина населення чинила опір радянській владі (в лавах УПА, співпраця з фашистами, еміграція).

  6. Нарешті – масові жертви. За різними оцінками від 2,5 до 8 млн. осіб. Як наслідок підрив генофонду української нації.


Читання додаткової інформації

Висновки спеціальної комісії Конгресу США

з питань дослідження голодомору 1932—1933 рр. в Україні

(Затверджені Конгресом США. Вашингтон, 19 квітня 1988 р.)

1. Немає сумнівів, що велика кількість населення Української РСР та північної території Кавказу померли від голоду протягом 1932—1933 рр., через голодомор, спонуканий людьми шляхом конфіскації врожаю 1932 р. радянською владою.

2. Жертви українського голодомору налічують мільйони осіб.

3. Офіційна заява радянської влади про «диверсію куркулів», яка стала причиною усіх «труднощів» протягом голодомору, не має підстав.

4. Голодомор не був, як часто заявлялося, пов'язаний із посухою.

5. У 1931—1932 рр. офіційною реакцією радянської влади на нестачу зерна через посуху за межами України було надання допомоги постраждалим територіям та надання деяких пільг селянам.

6. У середині 1932 р. унаслідок невдоволення влади Української РСР надмірними поставками зерна, які спричинили появу локалізованих осередків голодомору, Москва відмінила попередній курс і зайняла більш жорстоку позицію щодо селян.

7. Неспроможність радянської влади в Україні виконати граничні норми поставок зерна змусила її вжити надзвичайно жорстких заходів, аби забрати в селян максимальну кількість зерна.

8. Восени 1932 р. Сталін використав цю спонукану «кризу поставок в Україні як привід для зміцнення свого контролю в Україні, а також для ще більшого посилення заходів щодо конфіскації зерна.

9. Голодомор в Україні в 1932—1933 рр. був наслідком максимальної конфіскації сільськогосподарських продуктів у населення села.

10. Представники влади, які відповідали за заходи щодо конфіскації зерна, також жили в страху покарання.

11. Уже наприкінці 1932 р. Сталін знав, що в Україні люди помирали від голоду.

12. Наприкінці 1933 р. Сталін використав «слабкість» української влади в зборі зерна для ще більшого зміцнення свого контролю над Комуністичною партією України і дав наказ для дій, які ще більше погіршили ситуацію і довели до максимуму людські жертви.

13. Постишев мав подвійні повноваження від Москви: збільшити конфіскацію зерна — і тим самим збільшити голодомор в Україні та знищити новітні національні самопрояви, які були до того часу дозволені українцям владою СРСР.

14. Голодомор також відбувався і в басейні річки Волги та на території Північного Кавказу, але такі наслідки й масштаби, як в Україні, він мав у місцевостях, де проживали етнічні українці.

15. Робилися заходи, щоб не допустити переїзд голодуючих у регіони, де харчі були більш доступні.

16. Й. Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932 1933 рр.

17. Американський уряд мав достатню та вчасну інформацію про голодомор, але не здійснив жодних кроків для полегшення ситуації. Навпаки, Адміністрація США надала дипломатичне визнання радянського уряду в листопаді 1933 р., відразу ж після голодомору.

18. Протягом голодомору деякі члени американського корпусу преси спільно працювали з радянським урядом, заперечуючи існування голодомору в Україні.

19. Останнім часом у дослідженні голодомору є значний прогрес як на заході, так і меншою мірою в Радянському Союзі. Хоча радянські історики та промовці ніколи не давали точного та адекватного звіту, значний прогрес буй досягнутий останніми місяцями.

Зачитується інформація про Голодомор в селах Андріївка та Очеретянка.

Показ документального фільму, знятого учнями про спогади людей, які пережили Голодомор 1932 – 33 років.
VІ. Рефлексія.

Відповіді на питання

1. Чи можемо ми вважати події 1932-33 років геноцидом українського народу?

2. Як ви визначили для себе: події 1932 – 33 років в Україні були голодом чи голодомором?

3. Які наслідки Голодомору для майбутнього України?


VІІ. Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя

В 1932-33 роках в Україні було штучно спровокований тотальний голод, в результаті якого загинуло близько 7 млн. чоловік (точна кількість не встановлена). Загинув кожен четвертий її житель, при тому, що збір зернових склав 147 млн. ц. особливо великою була смертність серед дітей. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіло близько двох третин учнів.

Факти, що свідчать про штучність створеного голоду:


  • Липень 1932 – ухвалення завідомо нереальних планів хлібозаготівель;

  • Серпень 1932 – закон «про п’ять колосків»;

  • Листопад 1932 – запровадження натуральних штрафів;

  • Листопад 1932 – запровадження системи голодних гетто – «чорних дощок»;

  • Грудень 1932 – примусове вивезення з колгоспів всіх фондів;

  • Січень 1933 – заборона виїзду за межі України. Відповідно директиві Сталіна територія України Кубані (на той час переважно заселеної українцями) були оточені збройними загонами для блокування виїзду селян «за хлібом» в інші регіони.

Під час Голодомору уряд продавав зерно за кордон, на повну потужність працювали спиртзаводи, які переганяли зерно на горілку.

В знелюднені райони України почали масово заселяти селян з Росії.

Факт Голодомору всіляко приховувався владою.

28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон про Голодомор 1932—1933 років в Україні.

Закон визначає, що голодомор 1932—1933 років в Україні є гено­цидом українського народу. Публічне заперечення голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування від­повідно до своїх повноважень зобов'язані:

— брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українсь­кого народу;

— сприяти консолідації та розвитку української нації, її історич­ної свідомості та культури, поширенню інформації про голодомор 1932—1933 років в Україні серед громадян України та світової гро­мадськості, забезпечувати вивчення трагедії голодомору в навчаль­них закладах України;

уживати заходів з увічнення пам'яті жертв та постраждалих від голодомору 1932—1933 років в Україні, у тому числі спорудження в населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам голодомору;

— забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ і організацій, учених, окремих громадян, які досліджують проблеми голодомору 1932—1933 років в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів із питань, що стосу­ються голодомору.

Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснен­ня заходів з увічнення пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в Державному бюджеті України.

Прийняття цього закону стало завершенням тривалої боротьби за відновлення історичної справедливості щодо тих, хто став жертвою цього діяння сталінського режиму. Проте і досі в Україні та за її ме­рами є діячі, які заперечують голодомор як явище, або заперечують, що він є геноцидом українського народу.

ООН та Рада Європи визнали голодомор як злочин тоталітарною режиму, а п'ять країн світу визнали його геноцидом проти українського народу.

Наприкінці хочу вас спитати: чи здійснилися наші очікування від уроку? Я вважаю, що так. А ви?



Відповіді учнів

Виставлення та аналіз оцінок, зароблених учнями на уроці.
VІІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал параграфів 56 і 57 підручника (початковий та середній рівень – 56 (п.1, 3), 57 (п.2, 3), достатній та середній рівень – 52 (п.1 – 3), 53 (п.1 – 3).



2. Підготувати матеріал про репресивно-каральні органи СРСР (УРСР), «Шахтинську справу», справу «Спілки визволення України» з – для учнів високого та достатнього рівнів.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка