Гештальт-терапія



Скачати 274.86 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір274.86 Kb.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для студентів

по підготовці і роботі на практичному занятті

з «Психотерапія та психокорекція в клінічній практиці»



Тема: Гештальт-терапія.

У сучасному суспільстві спостерігається ріст психопаталогій, соціопатій, психосоматичних та соматопсихічних захворювань, що наголошує на спеціалізованій підготовці фахівців - психологів особливостям психотерапії та психокорекції.

Психотерапія є галуззю клінічної медицини, що включає систему лікувального впливу на психіку, а через неї – на весь організм і поведінку хворого. Психологічна корекція – це система заходів, спрямованих на виправлення психологічних особливостей та відхилень в поведінці людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу.

Психологічна корекція у клінічній практиці застосовується при виявленні у пацієнта психологічних проблем, що виникають у зв’язку з характерологічними девіаціями і особистісними аномаліями, а також при невротичних і психосоматичних розладах. Вона направлена на вирішення завдань профілактики, лікування і реабілітації хворих.

Мета курсу “Психотерапія та психокорекція в клінічній практиці ” сформувати у майбутніх лікарів - психологів знання, вміння та практичні навички необхідних для надання медико-психологічної допомоги населенню:


1. Навчити студентів основам психотерапії та психокорекції;

2. Сприяти оволодінню студентами основних методів психотерапії та

психокорекції;

3. Навчити студентів застосовувати методи та прийоми психотерапії і

психокорекції у лікуванні та реабілітації хворих.
2.Завдання вивчення дисципліни:


  • Ознайомлення студентів із теоретичними основами і сьогоднішніми поглядами на психотерапію та психокорекцію;

  • Засвоєння студентами сучасних методів та прийомів психотерапії і психокорекції для диференційованого застосування їх у клінічній практиці;

  • Застосування методів психотерапії та психокорекції у різних галузях практичної медицини.

Курс “ Психоаналіз та інші особистісно-орієнтовані діагностично-лікувальні підходи” читається на базі “Історії психології”, “Клінічної психології”, “Клінічного консультування”.


3. В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

  • Предмет, завдання та організацію психотерапевтичної служби в Україні;

  • основні принципи, мету і завдання психокорекції та психотерапії;

  • теоретичні основи психотерапії та психокорекції;

  • етико-деонтологічні принципи і правила у психотерапії та психокорекції;

  • основні напрямки у зарубіжній та вітчизняній психокорекцій ній та психотерапевтичній практиці;

  • методи психотерапії та психокорекції;

  • форми психотерапії та психокорекції;

  • покази і проти покази для застосування різних методів психотерапії та психокорекції із врахуванням нозологічної специфіки;

  • критерії і методи оцінки ефективності психотерапії та психокорекції.


4. Студент повинен вміти:

  • проводити загально клінічне та психологічне обстеження хворих, встановити клінічний діагноз;

  • дотримуватись етико-деонтологічних принципів у психотерапевтичній та психокорекційній роботі, створювати довірливий психотерапевтичний контакт з пацієнтом;

  • самостійно складати психокорекційні програми;

  • володіти сучасними психотерапевтичними та психокорекційними прийомами;

  • проводити психотерапію та психокорекцію у різних галузях медицини;

  • оцінювати ефективність психотерапевтичної та психокорекційної роботи;

  • вести медичну документацію;

  • використовувати навчальну та наукову літературу для вирішення професійних завдань, підвищення рівня професійної підготовки.

Викладання предмету "Психотерапія та психокорекція у клінічній практиці " прово­диться у формі групових практичних та семінарських занять в умовах психіатричної клініки, клініки неврозів та межових станів, в психосоматичних центрах, у диспансерах психіатричного та наркологічного профілю. Під керівництвом викладача засвоюють сучасні психотерапевтичні і психокорекційні методи і прийоми та застосовують їх у клінічній практици. Контроль за засвоєнням та вмінь проводиться у вигляді тренінгів з використанням аудіо- та відеотехніки, тестового контролю, вирішення ситуаційних задач.






Перевірити ступінь своєї підготовки Ви можете, вирішивши запропоновані завдання.

Вірно чи не вірно?

Еталони відповідей до завдань

Завдання 1. 3.

Завдання 2. 1.

Завдання 3. 2

Завдання 4. 2.

Завдання 5. 1.

Завдання 6. 1.
Теоретичні питання:

Інформацію, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, можна знайти у джерелах:


  1. Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та інші. Основи практичної психології. – К.:Либідь, 1999. – с. 202 – 205.

  2. Хайл – Эверс А., Хайгл Ф., Отт Ю. и др. Базисчное руководство по психотерапии. – СПб.: Речь, 2001. – С. 784.

  3. Бурлачук Л.Ф., Кочарян А.С., Жидко М.Е. Психотерапия (учебник для вузов). – Москва: Питер, 2003. – С. 471.

  4. Глива Є. Вступ до психотерапії. – Острог-Київ: Кондор, 2004. – С. 530.

  5. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И., Игумнов С.А. Общая психотерапия. - 6-е изд., исправленное – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003. – С.458.

У додатку 1 приведено граф логічної структури теми " Гештальт-терапія".

Гештальтпсихологія є напрямок психології, що виник у 20-ті роки ХХ сторіччя. Головною метою цього напрямку психології було дослідження психіки людини з точки зору цілісних структур (гештальтів).

Основоположникам цього напрямку психології вважаються Макс Вертгеймер, Курт Коффка, Вольфганг Кьоллер, Курт Левін. Школа спочатку існувала і Берліні, а потім емігрувала у США. Об’єктом вивчення вчених стали сприйняття, мислення, потреби, афекти, воля та психічний розвиток.

Основним предметом гештальтпсихології є цілісні, динамічні структури, що лежать у основі психічних явищ. Властивості частин гештальту визначаються структурою, в яку вони водять. Прояв гештальту у сприйнятті відображається у наступних законах:


  • фігури та поля

а. Зорове поле сприймаючого ділиться на фігуру та фон;

б. Сприйняття образу предмета (фігура) залежить від його оточення (фону).

- транспозиції: люди та тварини реагують не окремі подразники, а на їх співвідношення. Дослід з курками, зернами та квадратами чорного, темно-сірого та світло-сірого кольору, або дослід з світловими спалахами які сприймаються як потік світла, якщо проміжки між ними не менше 0,06 сек.

- прегнантності , тобто існують тенденції кожного психологічного феномену приймати у сприйнятті більш просту, певну, впорядковану, завершену форму.

- константності – зміна постійності образу предмета або явища при зміні умов його сприйняття. Наприклад – пізнавання мелодії.

- близькості, існують тенденції до поєднання елементів, суміжних у часі та просторі.

- ампліфікації або замикання, тобто тенденція у заповненні пробілу у фігурі, що ми сприймаємо та доповнення її до цілого.

- схожості – об’єднання стимулів в структури за принципом схожості між собою.

Гештальтпсихологія виходить з принципу паралелізму у розумінні співвідношення психіки та мозку. Тобто психічні та нейрофізіологічні явища функціонують як географічна мапа відповідає місцевості з якої її малюють.

Наприклад - для того щоб мавпа дістала банан за допомогою 2-х палок, вона спочатку повинна побачити ситуацію в цілому (гештальтувати поле сприйняття) та побачити співвідношення між її елементами (тобто досягти інсайту, побачити спосіб вирішення задачі). У мозку виникає коротке замикання між збудженими частинами, мислення це не є вияснення функціонування окремих частин в структурі певної ситуації. Істинне мислення, це інсайт в якому розкриваються суттєві відносини та структури досліджуваного явища(предмета). Інсайт дозволяє побачити проблемну ситуацію цілісно. Курт Левін використав принципи гештальтпсихології для експериментальних досліджень особистості, емоцій, волі.

Основою людської активності Левін вважає потребу та квазіпотребу. Під квазіпотребою (квазі- якби) розуміється не біологічна потреба, а потреба у виконанні дії після того, як людина вирішить для себе, що саме цю дію треба виповнити. Квазіпотреба – це заряджена система, енергія якої прагне до розрядки. Відповідно переривання реалізації потреби блокує енергію, що не встигла вивільнитись, ця залишкова напруга сприяє запам'ятовуванню того, що не вдалося реалізувати. Ефект незавершеної дії експериментально вивчався Зейгарник. Досліди з офіціантами, що запам’ятовували ті закази де були проблеми з розрахунками. Та школяри із задачами.

Квазі потреба реалізується у життєвому просторі. Життєвий простір – сукупність існуючих та взаємопов’язаних факторів, що визначають поведінку індивідуума в даний час. Особистість, її психологічне оточення у життєвому просторі формують психологічне поле. Психологічне поле людини діє на неї. І дія його визначається силою поля та валентністю цих сил зі знаком – або +.

Поведінка людини є результуючою дії сил з протилежними знаками. Наприклад дитина і варення. Його поведінка визначається позитивною силою бажання з’їсти варення та негативно забарвленою силою – заборона батьків.

Вплив на особистість валентностей рівної величини сприяє розвитку внутрішніх конфліктів. Вони можуть бути викликані дією двох рівних позитивних валентностей (футбол та дискотека); дією двох негативних валентностей (не хоче іти до школи, але і боїться до поліклініки); Дією двох протилежних валентностей, що виходять з одного і того ж об’єкта або частини поля і рівних по силі (дівчина – дискотека – неприємна людина).

Таким чином можна сказати, що гештальтпсихологія внесла вагомий вклад у розвиток концепції цілісності психології.

Під впливом ідей гештальтпсихології, психоаналізу, екзестенціаналізму, феноменології, психодрами та дзен-буддізму Фріц Перлз започатковує новий напрямок психотерапії. Зневірившись у психоаналізі, після того як він був засновником школи психоаналітичної у Південній Африці, в США у 1952р засновує інститут гештальт-терапії.

Перлз переніс процес створення фігури в сфері сприйняття на область мотивації людської поведінки. Перлз відкидав ідею того, що людина може сприймати оточуючий світ однаково, з однаковою концентрацією на всіх деталях. Важливі та значимі події, займають центральне місце у свідомості людини – тобто створюють гештальт (фігуру) – а менш важливі на даний момент відступають на задній план, створюючи фон. Виникнення та задоволення потреб він роздивлявся як процес формування та завершення гештальтів. Функціонування мотиваційної сфери здійснюється за принципом саморегуляції. Людина знаходиться у рівновазі між самим собою та оточуючим світом. Для збереження гармонії необхідно довіритись бажанням та мудрості тіла і не заважати їх реалізації. Для того, щоб бути гармонійною особистістю необхідно бути самим собою, реалізовувати свої потреби, здібності та нахили. Повна рівновага відповідає чіткій фігурі (гештальту); відхилення від рівноваги веде до розвалу фігури, розмиванню чітких границь між нею та фоном. Хвора людина це та людина, що хронічно перешкоджає вдоволенню своїх потреб, відмовляється від реалізації свого Я і навпаки направляє свої зусилля на виконання концепції, що створюють для неї інші.

Для багато вимірності гештальт-підходу доцільно скористатись пентаграмою, як проекцією людини.


Де уся пентаграма є завершений цикл гештальту, 1- кінець зірки – фізичний вимір („тіло”, сенсорика, моторика, сексуальність все те , що пов’язане з біологічним), 2. афективний вимір („серце” почуття, любовні відносини, інші люди та відношення до них), 3. раціональний вимір – „голова”, і дві півкулі головного мозку – думки, інтелект та творча уява...., 4. соціальний вимір – інші люди та взаємовідносини з ними, 5. духовний вимір – місце і значення людини в космосі і в глобальній екосистемі...

При вивчення людини беруться до уваги розвиток та взаємовідношення усіх частин, або усіх кутів пентаграми.

Основними поняттями гештальт- психотерапії є відношення фігури та фону, усвідомлення потреб та фіксація на сучасному, протилежності, функції захисту та зрілість.

В процесі саморегуляції здорова людина вибирає ту інформацію яка є необхідною і значимою в даний момент часу. Це фігура. Інша інформація тимчасово відкидається на задній план. Це є фон. Досить часто фон і фігура міняються місцями. Відношення між ними є одним з центральних понять гештальт психології.

У якості фігури гештальту можуть бути бажання, почуття або думки, що на даний момент переважають у свідомості людини. Як тільки потреба задовольняється, гештальт завершується. Він втрачає свою значимість і відсувається на задній план даючи місце новому гештальту. Цей ритм формування та завершення гештальтів є природнім ритмом життєдіяльності організму. За допомогою якого підтримується гомеостаз.

Іноді потребу задовольнити неможливо. У такому разі гештальт залишається незакритим і тоді він не поступається місцем для формування нового гештальту. Ситуація може продовжувати залишатися незакритою і перетворитись у підсвідомий елемент, що викликає внутрішнє напруження. Так, приміром, перерване справа (виконання уроків, збирання по будинку, залишена недоїденим через телефонний дзвоник бутерброд, запланована прогулянка, що не відбулася через грозу) може зберігати свою актуальність і завершиться з першою ж нагодою. В основі цього явища лежить ефект Зейгариик (названий по імені психолога-гештальтиста Блюми Зейгарник, що вивчав цей ефект під керівництвом Курта Левина).

Робота з незакритими Гештальтами (unachieved business) - типовий приклад, праці зі слідами минулого, що продовжують паразитувати на актуальному житті клієнта. Мова йде про інтегрування тяжкого життєвого елемента в якесь значиме ціле, у склад якого цей елемент увійде як один з полюсів клієнта.

Основною умовою, необхідною для того щоб був сформований і завершений гештальт, являється властивість людини усвідомлювати себе та свою домінуючу потребу на даний момент. Усвідомлення та зосередженість на потребі є принципом гештальт-терапії, що називається

тут і тепер.
Але сам Перлз називав такий підхід „тепер і як”. Саме поняття "тепер і як" підкреслює специфічну спрямованість Гештальт-терапии, що спирається скоріше на поняття "як", чим на поняття "чому". Тобто вона віддає перевагу описові явищ, а не їхньому поясненню: "Повернутися від розмов про речі до самих речей, таким, якими вони є в дійсності, у фактах життя, тобто не перекрученим різноманітними концептуальними побудовами" (Гуссерль, 1907). Феноменологія вказує на важливість суб'єктивних і ірраціональних факторів, безпосередньо теперішнього життєвого досвіду разом із супутніми йому тілесними відчуттями унікальними для кожної людини. Поняття "як" - це положення тіла і несвідомі жести або "мікро жести", подих, інтонації голосу і т.д. Невиражені, не висказані відтінки поведінки і мови часто мають більше значення ніж ті які відкрито і усвідомлено освітлюються: тому Перлз, а пізніше і Лакан, підкреслили більш важливе значення форми в порівнянні зі змістом.

Робота в режимі "зараз" не заважає клієнтові згадувати події, тривоги і плани, тільки за однієї умови, що усі вони, як усвідомлені, так і ні, виникають у нього спонтанно. На них накладає свій відбиток актуальний контекст внутрішнього життя клієнта або зовнішньої ситуації, тому вони ніколи не стають раз і назавжди встановленими "історичними істинами".

У цьому відмінність Гештальта від традиційної аналітичної стратегії. Гештальт-терапевт не спонукує клієнта до уважного дослідження спогадів про минуле, або, за словами Перлза, до виконання тривалих "археологічних розкопок". Минулого вже немає, а майбутнє ще не наступило. Тепер є дійсність. Фокусування на ситуації що виникла у даний момент є специфічністю гештальту. Дослідженню підлягають процеси і явища, що видимі на поверхні і в даний момент часу. Так як найчастіше люди з теперішнього біжать у минуле. Таким чином, в процесі терапії Гештальт-терапевт і його клієнт виявляються задіяними у "човниковий" (термін самого Перлза) рух між сьогоденням і минулим, між їх внутрішніми (інтра-психічними) фантазіями з одного боку, і зовнішньою поведінкою і інтер-психічними відносинами - з іншої, між невербальним спілкуванням і словом, між емоцією й усвідомленням, що змінюють один одного в міру послідовного виникнення "фігур" на "тлі" континуума свідомості, побудови і руйнування Гештальтів (або, якщо завгодно, Gestalten). У кожної людини існує контактна границя між індивідуумом та його внутрішнім та зовнішнім світом.

Для розуміння теперішнього у своїй повноті необхідно досягти стану, до якого прагнуть і в дзен-буддизмі ("Будда" означає "Пробуджений") і в Гештальте,



awareness.
Сучасні гештальт - терапевти надають переваги терміну "контакт". Сутність цього терміну полягає у увазі, що вільно переміщується, та одночасно свідомій і предсвідомій пильності інтелекту, емоцій і тіла до актуального внутрішнього, життя суб'єкта і до навколишнього зовнішнього середовища, що його оточує і також сприйманої суб'єктивно, безпосереднє усвідомлення сьогодення у всій його повноті.

Усвідомлювати, за Перлом, означає фіксувати свою увагу на постійно виникаючих та зникаючих у власній уяві фігурах. У людини існує три зони усвідомлення: усвідомлення себе ( внутрішня зона), усвідомлення світу (зовнішня зона ), та третя зона це зона, що лежить між ними двома, це зона фантазій. Для усвідомлення важливим є безперервність (контінуум) його. Постійно усвідомлювати, що безпосередньо, яка подія в даний момент переживається. Це досить тяжко, бо континуум постійно переривається іншими думками, асоціаціями. Концентрація на спонтанному потоку змісту переживань, безпосереднє переживання, а не вербалізація та інтерпретація переживань. Усвідомлення почуттів, тілесних відчуттів, спостерігання за рухами тіла (розуміння язика тіла) сприяє розумінню та орієнтуванню людини в самій собі та у своїх зв’язках з оточуючим світом.

Саме на границі – контакт протікають усі психологічні явища.

Функціонування людини в навколишнім його середовищі є те, що відбувається на границі-контакт між індивідуумом і навколишнім його середовищем. Границя є досить гнучким поняттям. У здорової людини вона дає можливість контакту із навколишнім середовищем і можливість відходу від неї.

Будь-яка індивідуальна дія і комунікативна взаємодія складається з декількох фаз, що утворять "цикл досвіду", або "циклом контакту-відступу" або "циклом задоволення потреб". Перлз і Гудман виділяли в ньому чотири основних фази: форконтакт, контактинг, повний контакт і постконтакт (або відступ і усвідомлення контакту).

Протягом циклу контакту self функціонує в різних, що послідовно переміняють один одного і по черзі переважних "режимах" (Id, Ego, середній режим, режим "personality"). Але в лекції я не буду заглиблюватись всі ці режими функціонування, відзначимо тільки, що вони можуть бути порушені і навіть можуть отсутствовать.

Порушення контакту або "опору" можуть бути розглянуті як проблеми, що виникають на границі-контакт, як відсутність чіткого розмежування і як наслідок "переміщення” внутрішнього або зовнішнього світів за їхні границі і т.д.

Психічне і соціальне "здоров'я" виражається в безперервному


творчому пристосуванні на "границі-контакт" між організмом і навколишнім його середовищем. Мова йде не просто про адаптивне "пристосуванні", коли індивід, підкоряючи твердому законові, приймає переважні в ній соціальні норми і поведінку, що звичайно розглядається як "нормальна". Мова, однак, йде і не про індивідуальну творчість без огляду на контексту й обставин, що допускає всі можливої фантазії або крайності під тим простим приводом, що на клієнта вони роблять свою певну дію.

Мова йде про компроміс або, точніше, про синтез, що дозволяє кожній людині жити, дотримуючи власних поглядів, з огляду на при цьому норми, що прийняті в даний час у даному місці. Тобто це дає змогу людині знайти власний шлях у загальному потоці.

Безпосередньо на усвідомлення та дію границі-контакт впливають протилежності. Мова іде про внутрішні сторони явищ, що одночасно і припускають і виключають один одного. У гештальті вони знайшли назву
протилежні але взаємодоповнюючи полярності. Таких, як: інтроекція/проекція, адаптація/творчість, підпорядкування/бунт, ін-троверсія/екстраверсія, любов/ненависть, ніжність/агресивність, фрустрація/подяка... Можна до нескінченності продовжувати список тих протилежних, але взаємодоповнюючих способів поведінки.

Глобальне представлення про людину вже саме по собі має на увазі необхідність різнонаправленого руху.

Стан рівноваги будь-якої живої істоти - це мінливе сполучення механізмів життя і механізмів виживання, що забезпечує "поступовість процесу зміни".

Перлз віддавав особливу перевагу роботі з полярностями, нерідко використовуючи техніки "монодрами"12 з послідовною зміною ролей. Однією із задач терапевта – використовуючи закон єдності та боротьби протилежностей, допомогти виділити фігуру із фону, завершити гештальт і знову повернути її у фонове оточення.

Символом переходу з однієї полярності в іншу, комплементарну їй полярність може служити взаємодія обох півкуль нашого головного мозку. Тепер стало відомо, що, на противагу широко розповсюдженій думці, ліва - аналітична, раціональна і вербальна півкуля, не є "домінантним" (хоча саме воно "бере слово"); воно знаходиться під контролем правої - синтетичної, емоційної, невербальної півкулі, зв'язаного з роботою уяви. Перлз казав: "Loose your head, come to your senses!" ("Відкиньте вашу голову, поверніться до почуттів!").

Сучасні гештальтисти більше не слідують за Перлзом у всіх його крайностях: щоб уникнути "геміплегії", що стала характерною рисою нашої культури вони закликають не "утрачати голову", а, навпаки, створити союз голови, серця і тіла.

Лаура Перлз, що займалася музикою і танцями, постійно підкреслювала, що "робота з тілом - це складова частина Гештальта". При цьому враховується, що подібного роду взаємодії мобілізують глибинні (лімбічні) шари головного мозку, сприяють реорганізації ментальних образів, а також когнітивних і афективних уяв. Отже, думка більше не розглядається ні у відриві від емоцій, ні у відриві від тіла.

АГРЕСИВНІСТЬ як одна із протилежностей.

Перлз вважав, що агресивність, як і сексуальність - це імпульс життя. Він відзначав, що як перша, так і друга несуть у собі фундаментальні лібідінозні цінності, що дозволяють вижити окремому індивідуумові і всьому родові. Для нього, як і для Мелани Клайн, агресивність виявляється у виді архаїчних імпульсів починаючи з оральної стадії. Як тільки в немовляти з'являються зуби, він починає кусатися, і саме завдяки агресії він засвоює навколишній його світ: повітря, яким він дихає, їжу, що він пережовує, "руйнує", проковтує, а потім переварює.

Як відомо, саме тема оральної агресивності склала один із приводів для сварки Перлза з Фрейдом, що зв'язував агресивність з анальностью і з імпульсом смерті.

До дійсного моменту гештальтисти так і не спростували поглядів свого вчителя; багато хто з них, позитивно оцінюють вітальну агресивність. Провокуючи і зачіпаючи клієнта, вони мобілізують його енергетичні ресурси, по можливості уникаючи при цьому материнської зверхопіки стосовно клієнта і намагаючись не викликати в нього надмірно сильної або тривалої фрустрації, що може привести його до відчуття кинутості і до пасивності.


ВІДПОВІДОЛЬНІСТЬ.

Перлз надавав великого значення особистої відповідальності (користуючись його власним каламбуром - "response - ability" = "здатності дати відповідь") кожної людини, а його терапія була націлена на розвиток здатності обпертися на самого себе ("self-support") , вироблення автономності в поведінці і у прийнятті рішень. Бути відповідальним означає бути соціально зрілою людиною. Зріла людина це та людина, що переборола у собі прагнення одержувати підтримку із навколишнього світу і знайшла в собі джерела цієї підтримки у самому собі. Людина намагається задовольнити свої потреби сама і бере відповідальність за свої невдачі на себе, він не маніпулює своїм оточенням.



Право бути іншим.

Гештальт виділяє право людини відрізнятися від інших людей і цінує своєрідність кожної людини. Адже важливо не те, що з мене зробили, а те, що я сам зроблю з того, що зробили з мене. Моя людська гідність формується в залежності від мого особистого відношення до того, що відбувається зі мою у моєму власному житті.

„коли я приймаю себе таким, який я є насправді, я стаю здатним мінятися".

Гештальт пропонує "рухатися вперед за течією" ("Не штовхай ріку" - говорив Барри Стивене).



ГЕНЕЗ НЕВРОЗУ.
Для того щоб описати формування неврозу та невротичних механізмів необхідно пам’ятати, дитина у світ приходить з відкритим серцем та істинними почуттями. В процесі дорослішання дитина перестає довіряти своїм почуттям і все більше підпорядковується стандартам загальним та правилам. Невротик, за Перлом, це людина на якого занадто давить суспільство. Захисні механізми при цьому викривлюються та перешкоджають розвитку особистості. Порушення функціонування self звичайно називають "опорами". Вони можуть виявлятися у виді механізмів захисту, властивих даної ситуації ("адаптивні опори" - по Польстерам) або, навпаки, як стійкі анахронічні блокування, що свідчать про патологічне функціонування, тобто уникання справжнього контакту. Про патологічне функціонування можна говорити тільки в тому випадку, коли такі механізми носять анахронічний, ригідний або постійний характер: конфлуенція, інтроекція, проекція, ретрофлексія.

Конфлуенція – говорять тоді коли людина не може віддеференціювати себе від інших. Вона не може чітко розрізнити де його почуття, думки, бажання, а де почуття, бажання інших людей. Тобто спостерігається розмиття границь Я.

Інтроекція – тенденція присвоєння собі поглядів, переконань, способів мислення інших людей без намагання перетворити їх у свої. Тобто переварити та засвоїти їх. Вони не інтегруються у особистість. В результаті границя між Я та оточенням переноситься у середину Я. Людина не може сформувати свою власну особистість, так як зайнята засвоєнням без оціночним переконань та моралі інших.

Проекція – є процесом протилежним інтроекції. Границя між Я та оточенням зміщується в сторону оточення. Така людина переносить власні помилки та відповідальність за тещ о відбувається в середині Я, на інших людей. Він вважає, що це світ винен в його невдачах та промахах.

Ретрофлексія – означає повернення назад у себе. Людина виходить на контакт з оточенням, але потім повертає все, що було направлено назовні, назад у себе. Емоції, почуття, реакції, що повинні були направлені на інших міняють свій напрямок і повертаються суб’єкту. Агресія дитини, подавляючись, міняє своє направлення перетворюючись на ауто агресію і на почуття вини. Найвищою формою ретрофлексії є самогубство. Замість помсти, людина вбиває себе.

Але за останні роки численні автори розширили гаму захистів, додавши нові види, що представляють різні сполучення основних механізмів, наприклад, - дефлексія (Польстери), профлексія (Сильвия Крокер), еготизм (прагненні задовольнити усі потреби) і т.д.



Дефлексія – відхід від реального контакту, коли зберігаються лише зовнішні атрибути контакту при відсутності внутрішнього змісту. Це відомі всім салонні бесіди, постійна тенденція у згладжуванні конфліктів.

Застосовуючи ці захисні механізми людина відмовляється від свого Я. Порушується цілісність особистості, вона фрагментується. Такими фрагментами можуть бути – чоловіче - жіноче, активне-пасивне, залежність-відчуженість, раціональність-емоційність, егоїстичність-безкорисність.

Варто підкреслити, що "придушення дії" або захисні механізми, не завжди є ознакою порушень процесу функціонування; навпаки, воно може виникати, як необхідний у даній ситуації механізм захисту. Так, закоханому зовсім природно знаходитися в злитті (конфлуенції) з дорогим йому людиною, а ретрофлексія гніву проти мого патрона може запобігти моєму звільненню з роботи.

Приводом для формування невротичних проявів можуть також бути

незавершені гештальти. Тиск, який формується у третій сфері, незавер-шеними гештальтами може трансформуватися в нав'язливий і виснажливий стан психічної напруги і, згодом, стать причиною неврозу: смуток або важко пережитий розрив, тривале безробіття, хронічна сексуальна незадоволеність, провали на іспитах і т.д.
Зміни фаз циклу контакту на різних його етапах: обриви, зупинки або інші перекручування процесу творчого пристосування також призводять до формування невротичної особистості. Перлз визначає невротика як "людини, що постійно віддається само перериванню".

Механізм психотерапії.

Психотерапевтична дія пов’язана з тим, що клієнт інтегрує в Самість відокремлені частини себе. Тих компонентів Я, що були блоковані, знаходились у стані конфлікту.

За Перлзом існують 5 рівнів, через які проходить особистість доки не дістанеться своєї сутності.


  1. рівень фальшивих відносин та ігор. Невротична особистість відмовляється від реалізації свого Я. Хворий неврозом живе очікуваннями інших. Його потреби залишаються не реалізованими. Така людина фрцстрована, вона відчуває розачарування та беззмістовність існування.

  2. Рівень фобічний. Він пов’язаний з усвідомленням фальшивої поведінки та маніпуляціями. Коли людина починає уявляти які наслідки можуть бути після його правдивої поведінки, його охоплює страх. Він боїться бути тим, ким він є насправді.

  3. Тупик. Він характеризується тим, що людина не знає куди рухатись, що заподіяти. Він відчуває втрату підтримки ззовні, але ще не готовий скористатись власними ресурсами.

  4. Імплозія. Стан внутрішнього збентеження, відчаю, відрази до себе, за те, що сам себе подавляв. На цьому етапі досить часто людина може відчути страх смерті. Тиск внутрішніх протилежних сил, відчувається як загрозливий і нестерпний.

  5. Експлозія (вибух). Досягнення цього рівня означає формування автентичної особистості що може переживати та виражати свої емоції. Це є глибоким інтенсивним переживанням. Перлз описував 4 типи експлозії – скорбота, гнів, радість, оргазм.

Основними характеристикам терапевтичного процесу є :

Усвідомленість-

- допомога усвідомленню внутрішньої та зовнішньої реальності;

- контакт з власними потребами та відчуттям приносить полегшення в розумінні партнерів по взаємодії;

- відсутність тлумачень.

Терапевтична симпатія - терапевт розділяє відчуття свого клієнта і разом з ним шукає відповідь на усі виникаючі в нього питання. Клієнт виступає в ролі клієнта-замовника, рівноправного партнера і навіть "ко-терапевта", що приймає активну участь у процесі власного лікування.

Таким чином, терапевт уникає підтримувати або підсилювати в клієнта "невроз трансферу", що змусив би його пережити свою дитячу залежність. Такі відносини "симпатії", що Перлз протиставляв у трохи карикатурному виді психоаналітичної нейтральності і роджеріанської "емпатії". Я тут (або, як частіше буває, поруч з тобою), я не замість тебе на твоєму місці, і я не зливаюся з твоїми емоціями. Я залишаюся самим собою, вступаючи при цьому в автентичні відносини типу "я/ты" (Бубер, 1923). Сама терапія спирається на постійний аналіз того, що відбувається в даний момент у комунікативному просторі, на границя-контакт між клієнтом і терапевтом



Підтримка себе

  • пацієнт привчається брати відповідальність за афективну шкоду, що він може наносити свому оточенню. Також клієнт відповідальний за прийняття рішень про подолання обмежень, які він сам на себе накладає.

Перлз і його сучасники засуджували формулювання "я не можу", пропонуючи замінити неї на "я не хочу", підкреслюючи таким чином, що кожна людина сам несе відповідальність за свою поведінку.

Ця строгість значно пом'якшилась, особливо в тих випадках, коли Гештальт-підход використовується для терапії пограничних станів (borderlines) і в роботі з психотиками.

Необхідно враховувати, що не кожна людина в стані відразу звалити на себе і нести тягар усіх труднощів. Це вказує на необхідність періодичної терапевтичної підтримки, точно дозованого чередування фрустрацій і заохочень, аж до того моменту, коли клієнт зможе обійтися без "опікуна".

-ХОЛИСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ЛЮДИНИ.

Безперервний діалог "клієнт - терапевт - клієнт" має на увазі використання всіх учасників терапевтичного процесу, що знаходяться в розпорядженні: слова, а крім того позу тіла, усі жести і напівусвідомлені мікрожести, виявлені або невираженими приховані емоції.

Шляхи прояву асоціацій різні. Вони залежать від стану конкретної людини в даний момент часу; клієнт може йти від тіла до емоції, від емоції до вербальної мови, від вербальної мови до соціального контакту, або навпаки: від самих соціальних явищ до їхній вербалізації, від слова до емоції і від випробуваної емоції до її тілесного вираження.

Людина виявляється в системній взаємодії всіх його п'яти основних вимірів: фізичної, афективної, раціональної, соціальної і духовного, котрі, у свою чергу, зв'язані з навколишньої людини середовищем.
- ЛЮДИНА В ГРУПІ ЛЮДЕЙ

Гештальт-подход не націлений на інтеграцію індивідуума в ту або іншу соціальну підгрупу, навпаки, він дозволяє людині ясніше побачити в чому він несхожий на інші. Гештальт - це не групова терапія, а індивідуальна терапія, проведена в групі. Учасники групи є свідками індивідуальної роботи своїх товаришів: як правило, вони втручаються в неї тільки на прохання терапевта або самого клієнта, а в ході "зворотного зв'язку" ("feed-back") по закінченні терапевтичного сеансу вони говорять про самих себе, не інтерпретуючи те, що відбувалося з клієнтом.

Таким чином, група служить чимось начебто резонатора всіх проблем кожного окремого учасника групи.
ТЕХНІКИ ГЕШТАЛЬТ- ТЕРАПІЇ
• Техніка "awareness", або цілісне сприйняття, постійна

уважність до потоку фізичних відчуттів, почуттів,думок, до безперервної зміни "фігур", що виникають на передньому плані інтересів людини, на "фоні", що утворений безліччю переживаних людиною ситуацій і його особистістю - одночасно в тілесному, емоційному, раціональному планах, у його уяві й у його поведінці. Терапевт постійно знаходиться в стані внутрішнього усвідомлення (awareness interne) власних відчуттів і в стані зовнішнього впізнання (awareness externe), уважно відносячи до всьому,

що відбувається в навколишнім його середовищі і, особливо, з його клієнтом.

• Техніка "гарячого стільця" ("hot seat"), що Фриц Перлз від

давав особливу перевагу на своїх демонстраційних терапевтичних

сеансах. З цією метою він залишав на подіумі, поруч зі своїм стільцем

ще один, і бажаючий "працювати" клієнт сам виходив і сідав на

стілець, виражаючи в такий спосіб свою готовність. На порожньому стільці, клієнт міг уявити сидячої будь-якої людини, з яким йому хотілося б поспілкуватись. У випадку необхідності замість стільців можуть бути подушки, використовувані як свого роду "перехідні об'єкти", здатні символізувати людей, частини тіла і навіть абстрактні сутності.

Такого роду символічне "програвання" почуттів, що люди в повсякденному житті звичайно придушують або, навпаки, занадто швидко вербалізують, немов намагаючись позбутися від них, часто використовується в Гештальті. У результаті створюються умови, що дозволяють клієнтові спочатку виявити свої почуття, звільнитися від них. Потім ліквідуються "незавершеність" тих "незакритих ситуацій", які породжують стереотипну невротичну поведінку або застарілі сценарії, що не відповідають даному моментові.

Необхідно також підкреслити, що ціль будь-якої психотерапевтичної інтервенції складається не в перетворенні зовнішньої ситуації, не в зміні зовнішнього оточення, інших людей або ходу подій, а скоріше в перетворенні внутрішнього сприйняття (яке в собі організує клієнт) фактів, що відбуваються, їхніх взаємозв'язків і всіх їхніх можливих значень (їхньої багатозначності). Таким чином, психотерапевтична робота націлена на придбання клієнтом нового особистісного досвіду, перебудови своєї індивідуальної системи сприйняття і ментальних репрезентацій (зміна "кута зору").

Навмисне програвання сприяє усвідомленню через зриму і відчутну ("утілене") дію, що мобілізує тіло і емоції і дозволяє клієнтові прожити ситуацію більш інтенсивно, відтворити неї, по експериментувати і досліджувати неясні подавлені і навіть незнайомі почуття.

• Техніка "монодрами" - варіант психодрами, у якому протагоніст сам грає одну за іншою всі ролі з ситуації, що виникла в його пам'яті. Так, наприклад, він може спочатку зобразити самого себе, а потім свою дружину або сувору, матір, поруч з тієї ж самою, але вже люблячої і

відкритою матір'ю. Він може зобразити як заговорила б його голова,

що є у конфлікті з його половим органом, і послідовно утілити ці дві частини організму.

Монодрама різними способами дозволяє досліджувати, усвідомлювати і з'єднувати полюса людських взаємин. Кожне з цих двох почуттів жадає від клієнта їхнього максимального з'ясування, а не їх "нейтралізації" .

• Техніка ампліфікації. Один з найважливіших напрямків роботи в Гештальті складається в проекції на зовнішню сцену тієї гри, що відбувається на внутрішній сцені. У результаті, людина одержує можливість краще усвідомити те, яким образом він діє тут і тепер, на "границі-кінтакт" між ним і навколишнім його середовищем.

З цією метою терапевт стежить за плином процесу, уважно спостерігаючи за "поверхневими явищами".

Так, наприклад, розширення кровоносних судин і почервоніння обличчя і шиї є такою же цінною ознакою глибинних емоційних реакцій, як і стиснуті щелепи, зміна ритму подиху, слиновиділення і, звичайно ж, автоматичні мікрожести кистей рук і стіп. Нерідко терапевт пропонує клієнтові підсилити ці несвідомі жести, розглядаючи їх, як щось начебто непомітних для пацієнта "застережень тіла", що вказують на процес, що відбувається.

• Пряме звертання. У Гештальті уникають говорити про іншу людину (присутньому або відсутньому). До нього звертаються прямо, що дозволяє перейти від внутрішньої рефлексії інтелектуального характеру до взаємного емоційного контакту.
Перлз - ніколи не проводив зі своїми клієнтами тривалої глибокої терапії. А у віці 63 років він залишив Нью-Йорк і протягом останніх чотирнадцяти років вів бродяче життя, колесячи по Сполученим Штатам і по усім світі, пропагуючи свій метод на лекціях і демонстраційних терапевтичних сеансах. Він відмовляється від представлень про заглиблену індивідуальну терапію на користь ідеї терапевтичних груп і навіть відкритих для широкої публіки короткострокових регулярних груп. Наприкінці свого життя Перлз індивідуальної терапії віддавав перевагу груповим її видам, але найбільше значення додавав терапії в громаді ("Гештальт-кібуц"). Такого роду психотерапевтичну громаду Перлз із групою своїх учнів з Ісалена заснував на острові Ванкувер. Громада припинила своє існування через кілька місяців після його смерті, що наступила 14 березня 1970 року.

Зараз, більшість сучасних терапевтів звичайно сполучають наступні види робіт:

— Індивідуальну терапію в ситуації "клієнт - терапевт" (як правило, один сеанс у тиждень протягом декількох років).

— Індивідуальну терапію усередині групи (приміром, один вечір у тиждень або одного вихідний на місяць протягом року - двох років). Обоє з цих терапевтичних підходів в комбінації один з одним дають більший ефект, якщо робота в обох підходах ведеться тим самим терапевтом.



Але, Перлз висловлювався про те, що "Гештальт, занадто гарний для роботи з хворими", деякі терапевти організують регулярні групи особистісного росту (від 3 до 5 днів, один або кілька разів у рік). Інші використовують Гештальт-підхід як допоміжний метод у своє практиці психолога, педагога або соціального працівника (приміром, в установах для "важких" дітей або в психіатричних лікарнях)і навіть на підприємствах промисловий і торговельний сектори, де вони працюють в ролі навчаючого тренера або консультанта.


Вирішить самостійно запропоновані завдання.

Якщо при виконанні приведених вище тестових завдань виникли труднощі, необхідно звернутися до наступної літератури:


  1. Хьелл Л., Зиглер Д. Теорії особистості. — С.-Пб., 1998. —

С. 197-206. 104

  1. Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та інші. Основи практичної психології. – К.:Либідь, 1999. – с. 202 – 205.

  2. Хайл – Эверс А., Хайгл Ф., Отт Ю. и др. Базисное руководство по психотерапии. – СПб.: Речь, 2001. – С. 784.

  3. Бурлачук Л.Ф., Кочарян А.С., Жидко М.Е. Психотерапия (учебник для вузов). – Москва: Питер, 2003. – С. 471.

  4. Глива Є. Вступ до психотерапії. – Острог-Київ: Кондор, 2004. – С. 530.

  5. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И., Игумнов С.А. Общая психотерапия. - 6-е изд., исправленное – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003. – С.458.


Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті. На початку заняття буде проведено тестовий контроль вихідного рівня знань. Потім проведення ролевої гри. Під керівництвом викладача буде проведено психодинамічний розбір ролевої гри та отриманих завдяки неї результатів. Наприкінці заняття - підсумковий тестовий контроль.
Технологічна карта практичного заняття


Етапи

Години, хв.

Навчальні посібники

Місце проведення

1. Тестовий контроль початкового рівня

15

Таблиці, схеми

Навчальна кімната

2. Самостійна ролева гра.

30

власна особистість студента

Навчальна кімната

3. Психодинамічний розбір під керівництвом викладача ролевої гри та її результатів.


30




Навчальна кумната

4. Підсумковий тестовий контроль.

10

Тести, таблиці, схеми

Навчальна кімната

5. Підведення підсумків заняття

5




Навчальна кімната


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка