«Герої не вмирають» Ведучий 1



Скачати 89.26 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір89.26 Kb.


Літературно-музична композиція

«Герої не вмирають»
Ведучий 1. Коли славний князь Ігор вів свої хоробрі полки на ратні подвиги на землю Руську, небо послало йому лиховісний знак – сонячне затемнення. Може, то було застереження всьому роду людському: війна – це велике зло, це потьмарення розуму і затемнення душі.
Ведучий 2. Для чого люди навчилися вбивати один одного, кому потрібна війна? Невже її вигадала людина – боже створіння, вища істота на Землі? Які темні сили беруть у полон цілі народи?
Ведучий 3. Наш пісенний край ніколи не торкалася ця смертельна отрута вбивства і руйнування. За всю свою історію Україна жодного разу не пішла війною на інший народ, не зазіхнула на чужі землі, чуже багатство. А захищатися доводилося нерідко.
Пісня «Чуєш, мій друже, славний юначе»
Учень. Я думала, що вже війни не буде

Ніколи, ну, ніколи у житті.

Бо ж знають ту війну страшенну люди,

Пережили ті біди непрості.


Учень. Тому то мир для нас — найбільше свято.

То ж по життю ми з піснею ішли.

І хоч жили не так уже й багато,

Та бідними душею не були.


Учень. Раділи миру, сонечку і світлу,

Дітей ростили, прагли до краси.

І про державу мріяли розквітлу,

І про здоров’я із води й роси…


Учень. Хотіли мирно і красиво жити

У спокої, що світлий день несе.

Хотіли мріяти, надіятись, любити,

Війна ж на сході зруйнувала все.


Учень. І плаче небо, і ридає мати,

Квітує поле маками в росі.

Ідуть синочки наші воювати,

Й додому повертаються не всі…


Учень. Тепер на нас Росія нападає,

Руйнує, нищить села і міста…

Людей вбиває, землю обкрадає

І ситуація в країні непроста.
Учень. А ми ж жили, нікого не чіпали,

А хлібом засівали всі поля,

Ні з ким у світі ми не воювали,

І нас вітала радісно земля.


Учень. Тепер війна… Страшніше не буває.

Земля у ранах, у страшній біді…

Вся Україна і народ страждає…

Найгірше — гинуть люди молоді…



Ведучий 1. Господи! Чого людям треба? Адже світить в небі сонце, росте в полях хліб. Люди працюють, народжують дітей, створюють симфонії і поеми, роблять наукові відкриття. І ніхто навіть у страшному сні не міг побачити, що біда прийде від того, кого ще вчора називали братом.

Учень. Над Україною повисла темна хмара...

Чи це війна,чи що це за вікном...

Скажіть за що,за що ця Божа кара...

За що поляг невинний наш народ...

Учень. Скажіть за що у мирний час у світі...

Рідненька ненька заливається слізьми...

Кому і чим невинні наші діти...

Повинні покоритися в війні....

Учень. Ми всі жили у мирній Україні...

Поки Диктатор правити не став...

І села,і міста...Усі були єдині...

А на війну і не було підстав...

Учень. Тепер що сталось з нашими братами...

Які лиш вчора підставляли нам плече...

Які за мить нам стали ворогами...

Скажіть за що,за що оце усе...

Ведучий 2. Уже 7 місяців на сході нашої країни не припиняються криваві протистояння, через які гинуть воїни і мирні люди. Уже 7 місяців земля пахне смертю, яка все знищує. Стогне Україна, немов поранений птах…
Україна ( дівчина в українському одязі)

Вже майже рік як я не посміхаюся … з розплетеною косою… з гіркими сльозами… Яка ж я єдина? Та яка ж я вільна? Уже не щебечуть соловейки, лиш чорні ворони кричать… Зняли вінок уже калиновий із мене і роздирають на всі сторони…


Учень. Ти чуєш, мамо, постріли гармати?

Ти бачиш, мамо? В небі в'ється дим

Я у руках тримаю, мамо, автомата.

Не хочу, мамо, помирати молодим.


Скажи мені, не плач, ну як там батько?

"Він цим пишається, що в нього такий син?

А як сестра, чи все у неї в порядку?

Каже : "Вертайся, бо у мене ти один"


Учень. А як ти сам? Скажи мені синочку

Чи ти здоровий, чи живий ти там?

Я тут в порядку, мамо, у гарячій точці

День пережив і трохи вже поспав.


Учень. Ну добре, все, пора іти, підйом вже

Не згадуй лихом, і чекайте там

Я повернусь, не бійся, кажу точно

Ми тут усі єдині - я не сам!


Учень. Скажи, дідусь, що діється у нас?

Ти – янгол, і тобі з небес видніше:

Тут знов настав страшний воєнний час,

На Україні вже немає тиші.

На Сході – пекло, гинуть хлопчаки,

Вони, дідусь, ще зовсім молоденькі,

А дехто – без ноги чи без руки.

Сліз водоспади виплакали неньки.

Ти про війну колись розповідав,

А ми , дітьми, то слухали мов казку.

І кожен з нас собі не уявляв,

Що можемо потрапити в цю пастку,

Що може повернутися війна,

І змусити нащадків вже страждати.

Скажи,дідусь, чия у тім вина?

Ми завинили й час прийшов розплати?

Ти там у Бога миру попроси

Для нас, своїх дітей, своїх онуків,

Ти ближче там, а в наших голосів

Немає сили, загубились звуки.

Ти там у Бога правди попитай,

Щоб все таємне стало очевидним…

Бо знаю, що тобі й привітний Рай

Без неба України не потрібний.




Ведучий 1. З березня 2014 року і по цей час тисячі наших солдатів захищають рідну землю від загарбника, який одержимий ідеєю створити

нові імперію. Сотні, тисячі, мільйони матерів моляться всім святим, щоб не спіткало їх нещастя, щоб Янгол закрив від біди, а куля лихої орди не побачила і не зачепила. На жаль, у цьому недосконалому світі ідуть з життя найкращі.


Тихо лине музика.

Учні тримають у руках фотографії і розповідають про воїнів, які загинули в АТО.
Ведучий 2. Це лише деякі герої неоголошеної війни . а відлік тих, хто загинув, іде вже на тисячі.
Україна

Сини мої! Синочки! Соколята! Колосочки вкраїнського поля… Скільки ж вас не вернулося з війни? Кривавий дощ вмиває родини, утратою побиті душі, від розпачу хочеться волати… господи! За що?


Учень. Матінко люба, не плач, бо то нині,

… Лиш тіло моє привезли в домовині

… Я ж, буду, матусю, завжди із тобою, …

Хоч я і не зміг повернутися з бою …

Із пекла отого, мов птахи, у вись, ...

Душі солдатські тоді понеслись …

Горіло усе і пекло, і боліло …

Матусю, не плач, то - лише моє тіло …

Ворог кричав і радів, що нас вбито ...

Мамо, неправда! Ми будемо жити!!! ...

Будемо маками квітнути в полі, ...

Будемо птахами линуть на волі, ...

Будемо зорями падати з неба…

Тільки не плач… Чуєш, мамо… не треба…

Бо дух не здолати і душу не вбити! …

Ми будемо вічно, матусенько, жити! ...
Ведучий 1. Сонячного осіннього дня страшна звістка сколихнула весь Ставищенський край. Ворожа куля обірвала життя земляка, випускника нашої школи Цимбала Сергія.
Ведучий 2. Народився 1986 року у селищі Ставище, навчався в юридичному ліцеї Ставищенського НВК №2. Після випуску вступив до Ірпінської податкової академії. Отримавши диплом, Сергій працював у Білоцерківській податковій інспекції, потім –податківцем в Обухові.
Ведучий 1. Другу вищу освіту Сергій Цимбал отримав, навчаючись на заочному відділенні судово-прокурорського факультету Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Після цього працював слідчим районної прокуратури міста Краснодон, що на Луганщині, а останнім місцем роботи була прокуратура Черкас. Був одружений, мав сина Олександра.
Ведучий 2. 21 липня Сергій Цимбал добровольцем увійшов до складу 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», а 7 жовтня, виконуючи бойове завдання в розвідгрупі, прикрив собою трьох бійців і загинув у бою в районі передмістя Дебальцевого Донецької області.
Ведучий 1. До останнього подиху Сергій з честю, мужністю і самовідданістю виконував свій громадянський і військовий обов’язок, він поклав життя за незалежність і цілісність рідної України, за мирне небо над нами, за спокій на рідній землі.

Учень. Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.

Ми памятаєм, як гуртом всі проводжали

Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,

Що там, на небі, вже для тебе готували.

Ти був в боях, ти бачив ворога лице,

Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,

Коли попав із побратимами в кільце,

Ти розумів, що битись на смерть доведеться.

А мати в ніч ніяк заснути не могла,

Чомусь молилась, довго-довго так молилась,

Неначе серцем поруч весь цей час була,

Аж поки пташка у вікно її забилась.

І в цю хвилину зрозуміла: «Вже нема

Її соколика», бо то в віконце билась

Його душа, мов птах, самотня та сумна,

І головою мати стомлено схилилась.

Наш випускник загинув на війні,

І ми продовжувати маєм його справу,

Стати на захист української землі

Бо захищаєм Батьківщину та державу.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,

Хто нас в цей час тяжкий на сході захищав,

Щоб знала кожна вбита горем мати,

Що не даремно син життя своє віддав.
Ведучий 2. Прароде наш український! Оплакані й неоплакані сини й дочки роду нашого! Нехай земля вам буде пухом! А ми схилимо голови у хвилині мовчання.
Хвилина мовчання (Моцарт «Реквієм»)
Учень Тепер ми знаєм, що таке війна.

Де волю відбирають у народу.

Її ми не чекали, а вона

Підступно так прийшла до нас зі Сходу...


Учень. Свідомість застилає чорний дим

А на вустах - то вірші, то прокльони.

Як це незвично - воювати з тим,

Із ким немає лінії кордону.


Учень. А хтось говорить - щоб спинить війну,

Не треба нам впадати у зажуру -

Давайте побудуємо стіну,

Міцну й високу, мов китайські мури!


Учень. Я згоден. Як потрібна ця стіна!

Та не лише по морю чи по суші.

І не залізна, а чи кам'яна, -

А та, що захищатиме нам душі!


Учень. Ох, як би врятувати я хотів

Моїх краян на землях Богом даних

Від вічних тих бандитів та ментів,

На їхніх голубих телеекранах!
Учень. Як захиститись всім нам від брехні,

Від підлості, агресії і хамства?

Й цинічного кремлівського нахабства,

Що теж за зброю служать в цій війні!


Учень. О, доленько, врятуй нас і спаси,

Від злого ворога, від ворога страшного

Від наглої російської попси

І путінського чорного піару...


Учень. Не віддаваймо світ без боротьби,

Наш рідний світ, що просить порятунку,

Будуймо Стіну Захисту...в собі!

Лиш це - стіна найвищого гатунку.


Ведучий 1. Історія свідчить, що рано чи пізно всі імперії руйнуються, а всі диктатори гинуть. Віримо, що Україна - вистоїть і переможе.
Україна
А я – нескорена,

І погляд мій відкритий!

Я – Україна,

А життя, щоб жити!

Я - Україна

Я не стану на коліна,



Бо маю дух! У ньому моя сила!!!
Пісня «Вбережу»
Підготувала

вч. української мови та літератури

Кушніренко А.І.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка