Формування знань студентів з композиції художніх виробів стаття присвячена проблемі формування знань та вмінь студентів спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво»



Скачати 98.94 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір98.94 Kb.
УДК: 745:7.016.4

А. В. Селезньова

Кандидат технічних наук

Хмельницький національний університет


ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З КОМПОЗИЦІЇ

ХУДОЖНІХ ВИРОБІВ

Стаття присвячена проблемі формування знань та вмінь студентів спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво» у процесі їх професійної підготовки у вищому педагогічному закладі. Обґрунтовано зміст та визначено основні завдання дисципліни "Композиція художніх виробів". Проаналізовано форми, прийоми і способи навчальної діяльності в межах спецкурсу, які сприяють творчомуздобуттю знань, набуттю вмінь і навичок та їх застосуванню напрактиці, формуванню у студентів художньо-композиційного мислення,творчої уваги та фантазії.

Ключові слова: декоративно-прикладне мистецтво, композиція художніх виробів, художньо-композиційне мислення, професійна підготовка, творчий розвиток.

The articl eisdevoted to the problem of formation of knowledge and skills of students of the specialty "Decorative arts" in the process of the irprofessional training inhigher pedagogical school. It justifies the content and the main objectives of the discipline "Composition of art products". Analyzed forms, methods and way sof educational activity in the framework of this course that contribute to the creative acquisition of knowledge, acquisition of skills and their application in practice, the formation of students artistic thinking, attention and creative imagination.

Keywords: decorative art, composition art products, artistic thinking, professional training, creative development.

Основна мета декоративно-прикладного мистецтва як галузі художньої творчості – естетично-художнє формування середовища людини шляхом створення мистецьких творів (виробів) для побуту.

Художня творчість – це духовна діяльність людини, результатом якої є створення оригінальних цінностей, встановлення нових, раніше невідомих фактів, властивостей і закономірностей матеріального світу і духовної культури[1-3].

Питаннями навчання декоративному мистецтву, його соціальному,культурному, естетичному потенціалам присвячено чимало праць(А. В. Бакушинський, О.О. Фурса, Г. В. Василенко, Н. В. Воронов, Г. В. Лобанська,Б. В. Нешумів, Г. Н. Пантелєєв, Л. Г. Савенко та ін.).

Уних, зокрема, відзначається, що заняття декоративним мистецтвом тісно переплітаються з творчим відношенням до справи, розвивають трудовінавички у молоді, формують естетичний смак, моральні якості, любов до праці, збагачують її духовно.

Про принципи виховання художньої творчості в молоді, прокорисність вивчення основ композиції писали ще А. В. Бакушинський іА. М. Гінзбург.

Отже, художня прикладна творчість є тим могутнім засобом формування культурної, духовної особистості й важливою складовою національної культури України. Ознайомлюючись із художньою культурою свого народу, людина водночас розкриває власну природну сутність, розвиває свої базові універсальні здібності – цілісне, образне мислення та продуктивну творчу діяльність.

Реалізацію цього процесу забезпечує художньо-естетичне виховання особистості засобами мистецтва й художньої педагогіки, в основі яких – художня освіта і художня прикладна творча діяльність.

Якість професійної підготовки студентів у галузі декоративно-прикладного мистецтва зумовлена зовнішніми і внутрішніми чинниками, зв’язки яких із відповідними компонентами педагогічного процесу є важливим завданням педагогічної методології. Вони визначають місце конкретної дисципліни, об’єкти і види професійної художньо-вжиткової діяльності, вимоги до рівня підготовки майбутнього педагога-художника.

До найвагоміших взаємозалежних методологічних вимог відповідно до [3,4] відносять:



  • науковий підхід, який охоплює різні види наукових знань із питань ужиткової творчості;

  • системність, під якою слід розуміти логіку та цілісність процесу засвоєння певного обсягу художніх знань у галузі вжиткової творчості;

  • міждисциплінарний синтез за типом художньо-практичного взаємообґрунтування;

  • культурологічний підхід, що дає можливість розглядати проблеми художньо-педагогічної освіти в контексті національної і світової художньої культури;

  • відповідність сучасному стану культури і мистецтва, зокрема, декоративно-прикладного;

  • орієнтація на особистісне і професійне самовизначення майбутнього фахівця;

  • застосування сучасних інформаційних освітніх технологій.

Вирішення освітніх проблем неможливе без застосування наукового підходу, що базується на використанні наукових знань, зокрема знань про природу, суспільство, мислення, види продуктивної творчої діяльності людини.

Практична творча діяльність вимагає постійного оновлення знань, а також сформованої системи умінь і навичок їх застосування у продуктивній діяльності. Тому в змісті навчальної дисципліни «Композиція художніх виробів» відображені основні наукові поняття, факти, закони, теорії, що стосуються конкретно художньо-прикладної діяльності – в’язання та плетіння.

У процесі вивчення основ побудови орнаментальної композиції художнього твору (виробу) у техніці в’язання і плетіння розглядаються такі поняття теорії композиції, як ритм, симетрія, асиметрія, пропорції, статика і динаміка, рівновага, фактура, рельєф, структура орнаменту тощо, які слугують організаційним началом побудови структури композиційного простору й формотворення в декоративній роботі. Майбутній фахівець повинен знати характерні особливості матеріалів, з якими він працює, їх пластичні властивості, а також основні техніки й технології виконання різних видів декоративних орнаментальних композицій.

Системність наукових підходів до процесу художнього навчання означає оволодіння студентами систематизованими знаннями, усвідомлення ними взаємозв’язку між основними розділами дисципліни, послідовністю навчально-програмних тем тощо.

Творчий рівень професійної самореалізації наукових знань художника передбачає здатність мислити художньо-композиційно, в матеріалі, фантазувати і на цій основі створювати декоративні образи. Він формується на основі сприйняття об’єктів реального світу і творів митців декоративно-прикладного мистецтва. У процесі художньо-естетичної діяльності виявляється фантазія, творчий підхід до реалізації ідеї у навчальних практичних вправах.

Як зазначає В. О. Радкевич [4-6], оволодівши основними прийомами відтворення творчої уяви в художній ідеї на основі синтезу знань і вмінь образотворчого декоративного спрямування, студент повинен розвивати наступний рівень професійної самореалізації – художньо-проектний або творчо-композиційний, який тісно пов'язаний із технологічним рівнем, що потребує від студентів художньо-мистецьких дисциплін уміння мислити у матеріалі, тобто здійснювати вибір матеріалів з дотриманням вимог композиційного ескізу та техніко-технологічного процесу виконання виробу.

Під час конструювання програмного змісту дисципліни обов’язковою умовою є застосування тих знань, які студенти отримали з інших дисциплін, тобто міждисциплінарних зв’язків комплексу спеціальних дисциплін художнього циклу. Таким чином, на початкових етапах навчання з кожного виду декоративно-прикладного мистецтва потрібно збагачувати навчальний процес класичними знаннями з теорії декоративного мистецтва і методично забезпечувати процес засвоєння основ художніх-прикладних технік як основи ремесла.

Важливою складовою професійної підготовки студентів спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво» є культурологічний підхід. Це пояснюється різною специфікою технічних, орнаментальних, композиційних, колористичних, семантичних особливостей та прийомів створення виробу (твору) декоративно-прикладного призначення. Осягнення цієї майстерності можливе лише на основі вивчення народних традицій та культури.

Відповідність сучасному стану культури і мистецтва, зокрема, декоративно-прикладного – це найактуальніша методологічна вимога до конструювання змісту художньої освіти. Професійне зростання особистості неможливе без отримання знань й аналізу тенденцій розвитку світової художньої культури. Фахівець повинен володіти вмінням оцінювати досягнення національної культури, розуміти роль мистецтв у розвитку цивілізації, цінність художньої творчості. Він має бути здатним до переоцінки нагромадженого досвіду, аналізу своїх можливостей і прогнозування шляхів розвитку культури загалом і декоративно-прикладного мистецтва зокрема.

Застосування сучасних інформаційних освітніх технологій необхідне для розв’язання професійних проблем, оволодіння навичками використання комп’ютерних програм у художньому проектуванні для вирішення навчальних творчих композиційних завдань прикладної творчості.

З метою підготовки майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва розроблено та впроваджено у практику професійної підготовки фахівцянавчальну дисципліну «Композиція художніх виробів» (програма, практичніроботи, творчі завдання). Структура програми має теоретичний тапрактичний компоненти, кожен з яких передбачає вивчення тем,необхідних для ґрунтовного оволодіння курсом. Програма навчальногокурсу розроблялася з урахуванням специфіки підготовки студентів художнього напряму діяльності та розкриває загальні теоретичні питання основ композиції, щоозброюють студентів знаннями з кольорознавства, матеріалознавства, технології художніх виробів.

Навчальна дисципліна розрахована на 135 годин (лекційних – 17 годин; практичних – 34 години, самостійної індивідуальної роботи – 84 годин). Зміст дисципліни розкривається у трьох модулях: І – "Орнаментальні композиції в’язаних полотен"; ІІ–"Колір і фактура в художній обробці в’язаних полотен";"Проектування і моделювання в’язаних виробів".

Головною метою дисципліни є розвиток естетичного та художнього смаку, творчих здібностей студентів, здібностей оцінюватикомпозиційну побудову художніх виробів, формування знань та умінь розробляти власні орнаментальні композиції в’язаних (плетених) виробів (творів).

Відповідно до мети основними завданнями дисципліни «Композиція художніх виробів» є:

- формування творчої активності особистості студентів засобами композиції;

- розвиток творчого мислення і художніх здібностей, виховання загальної естетичної культури і художнього смаку студентів;

- формування в студентів умінь і навичок з вирішення композиційних творчих завдань;

- навчання методам, техніки і технології виготовлення художніх виробів декоративно мистецтва на основі композиційної побудови;

- розвиток умінь аналізувати художні вироби на основі глибокого розуміння законів гармонічного творення;

- розкриття основних понять композиції стосовно до різних видів декоративного мистецтва;

- засвоєння особливостей основних законів: закону єдності змісту і форми; закону цілісності; закону рівноваги й організації; закону підпорядкованості всіх закономірностей і засобів ідейному задумові; закону контрастів і нюансів;

- виховання творчих особистостей, умільців-аматорів, художників-професіоналів.

Дисципліна «Композиція художніх виробів» враховує сучасні тенденції розвитку декоративного мистецтваУкраїни, програмний зміст якої побудований на використанні методів суміжних знаньобразотворчого мистецтва, теорії орнаменту, креслення, матеріалознавства, технології тощо.

Спецкурс складається з двох частин – теоретичної та практичної.

Теоретична частина охоплює лекційні заняття, на яких студенти набувають знання щодо загальних основ композиції,основнихправил і прийомів побудови орнаментальних композицій в’язаних (плетених) полотен на основі використання ритму, симетрії,пропорцій, динаміки, рівноваги, фактури, кольору, які слугують організаційним началом побудови структури композиційного простору й формотворення в декоративній роботі.

Зміст теоретичного навчання передбачає ознайомлення студентів зосновами композиційної побудови художніх в’язаних або плетених виробів (творів), матеріалознавства дляхудожніх робіт, локальними кольоровими та технологічнимиособливостями виготовлення художніх виробів (творів) відповідного видудекоративного мистецтва.

Під час практичних занять студенти засвоюють особливості побудови орнаментальної композиції художніх виробів (творів), що виконуються в техніці в’язання гачком, макраме та в’язання спицями.

Практичні заняття спрямовані на формування у студентів знань та умінь:



  • вільно оперувати комплексом композиційних засобів і прийомів;

  • виконувати різні види орнаментальних композицій;

  • створювати або відтворювати ескізи, рисунки, орнаменти у техніках, передбачених програмою дисципліни;

  • досягати єдності та цілісності композиції за рахунок композиційних засобів та кольорових поєднань;

  • володіти різними графічними засобами і прийомами для передачі композиційного задуму.

Розроблені студентами орнаментальні композиції художніх виробів або творів декоративно-прикладного мистецтва повинні мати значну художню цінність івисоку якість виконання, відповідати естетичним та функціональнимвимогам, бути корисними.

Важливу роль у процесі вивчення курсувідіграє самостійна робота, виконання якої вимагає від студента застосування ним творчого пошуку інформації, аналізу, переосмислення і інтерпретацію у власний художній виріб або твір. Результатом виконання самостійної роботи є розробка студентом власного творчого художнього проекту.

Таким чином, впровадження спецкурсу "Композиція художніх виробів" у професійну підготовку студентів спеціальності декоративно-прикладне мистецтво сприяє формуванню фахівця якестетично розвиненої особистості,яка наділена сформованою емоційно-естетичною сприйнятливістю, естетично-професійною компетентністю, педагога-художника, здатного до творчого самовираження та самореалізації у професійно-педагогічній діяльності.

Отже, проблема удосконалення змісту і методів навчання основам композиції студентів, майбутніх вчителів трудового навчання, є частиною важливого дослідження художнього навчання та естетичного виховання студентів засобами декоративно мистецтва.



Література

  1. Бакушинский А. В. Художественноетворчество и воспитание / А. В. Бакушинский. – М. : Новая Москва, 1925. – 30 с.

  2. Фурса О.О. Організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу у мистецькому коледжі: автореферат на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / О.О. Фурса. – К., – 2005. – 20 с.

  3. Резніченко М. І. Основи вжиткової творчості і методика викладання: навч. посіб./ М. І. Резніченко, Т. П. Ковальчук, Л. Р. Богайчук. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 224 с.

  4. Радкевич В. О. Сучасні проблеми підготовки педагогапрофесійно-художньої школи / В. О. Радкевич // Проблемылегкой и текстильнойпромышленностиУкраины. – 2010. – №1.– С. 5–8.

  5. Радкевич В.О. Концепція професійно-художньої освіти /В.О. Радкевич // Професійно-технічна освіта. – 2004. – № 3. – С. 2–5.

  6. Радкевич В. О. Освітні цілі професійного навчання майбутніх фахівців художніх промислів і ремесел / В. О. Радкевич // Професійна освіта: педагогіка і психологія. – 2009. – № 11. – С. 113-119.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка