«Формування системного підходу до реалізації завдань суб’єкт-суб’єктного навчання на уроках історії та правознавства»



Сторінка1/7
Дата конвертації13.04.2016
Розмір1.68 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7



Відділ освіти Борщівської районної державної адміністрації

Комунальна установа « Борщівський районний методичний кабінет»

Бабинецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів



Тема: « Формування системного підходу до реалізації завдань суб’єкт-суб’єктного навчання на уроках історії та правознавства»
З досвіду роботи вчителя історії

та правознавства

Бабинецької загальноосвітньої

школи І-ІІ ступенів

Рудана Ярослава Володимировича

Бабинці


2011 р.

Облікова картка

наявних матеріалів досвіду роботи з теми

«Формування системного підходу до реалізації завдань

суб'єкт- суб’єктного навчання на уроках історії та правознавства”

вчителя історії та правознавства Рудана Я.В.




  1. Характеристика.

  2. Витяг постанови засідання педагогічної ради.

  3. Витяг постанови методичної ради комунальної установи «Борщівський районний методичний кабінет».

  4. Анотація.

  5. Опис досвіду.

  6. Виступ на засіданні методичного об’єднання вчителів історії.

  7. Різноманітні матеріали.

ХАРАКТЕРИСТИКА

вчителя історії та правознавства Бабинецької

загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Рудана Ярослава Володимировича, 1959 року народження
Рудан Ярослав Володимирович працює на посаді вчителя історії та правознавства у Бабинецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів з вересня 1985 року. За період роботи сформувався як висококваліфікований, ерудований фахівець зі свого предмета.

Досконало володіє методикою організації навчально-виховного процесу. Оптимально підходить до вибору методів і прийомів роботи з дітьми. Методична підготовка дозволяє йому легко змінювати форми проведення занять. Пріоритет надає методам пошукового, дослідницького та творчого характеру. На уроках постійно використовує елементи інноваційних технологій, спрямованих на тісну співпрацю з учнями з питань вирішення навчальних завдань.

Постійно займається вдосконаленням своєї педагогічної майстерності; шукає нові форми і методи організації роботи з учнями. Зростання педагогічної майстерності відображається на результатах його діяльності. Учні, яких навчає вчитель, є неодноразовими призерами районних олімпіад.

Ярослав Володимирович займається дослідницькою діяльністю. Він є учасником обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2010». Керує науково-дослідницькою діяльністю учнів, які беруть участь в роботі Тернопільського обласного комунального територіального відділення Малої академії наук.

У повсякденному житті вчитель чітко дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку. Оптимально організовує свою працю. Має чітко вироблену життєву позицію, яка не суперечить моральним нормам суспільства.

Заступник директора з навчально-

виховної роботи: В.М.Солтицький

ВИТЯГ


з протоколу № 03

засідання педагогічної ради Бабинецької загальноосвітньої

школи І-ІІ ступенів від 15 лютого 2011 року

СЛУХАЛИ:
Доповідь заступника директора з навчально-виховної роботи Солтицького В.М. про роботу вчителя історії та правознавства з реалізації проблеми «Формування системного підходу до реалізації завдань суб’єкт-суб’єкного навчання на уроках історії та правознавства».


УХВАЛИЛИ:
1. Схвалити досвід вчителя історії та правознавства Рудана Я.В. з проблеми «Формування системного підходу до реалізації завдань суб’єкт-суб’єкного навчання на уроках історії та правознавства», рекомендувати вчителям гуманітарного напряму для творчого використання.
2. Порушити клопотання перед районною атестаційною комісією про направлення узагальнених матеріалів з досвіду роботи вчителя історії та правознавства Рудана Я.В. на розгляд науково-методичної ради обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти для проведення експертизи на присвоєння звання «Вчитель-методист».

Голова педради: Солтицький В.М.


Секретар: Буртняк О.П.

АНОТАЦІЯ
на досвід роботи вчителя історії та правознавства Бабинецької

загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Рудана Ярослава Володимировича

з проблеми «Формування системного підходу до реалізації завдань

суб'єкт- суб’єктного навчання на уроках історії та правознавства»

Суть досвіду роботи педагога полягає у виробленні практичних підходів до реалізації форм, прийомів та методів співпраці вчителя і учнів, як суб’єктів навчальної діяльності шляхом впровадження методики особистіно-орієнтованого та продуктивного навчання.

Вчитель, використовуючи елементи інтерактивних технологій під час проведення уроків, пропонує власні розробки методологічної структури уроку з поєднанням традиційної та інноваційної форм їх проведення, тематичного оцінювання знань, тощо.

Апробація методичних розробок, пропозицій та рекомендацій Ярослава Володимировича з питань формування системного підходу до реалізації суб’єкт-суб’єктного навчання пройшла під час виступів на засіданнях районного та міжшкільного методичного об'єднання вчителів історії, педагогічної ради, в процесі його участі у першому та другому етапах Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2010».

Досвід роботи вчителя Рудана Я.В. вивчався районним методичним кабінетом впродовж 2010-23011 навчального року і рекомендовано вчителям історії для використання на засіданнях районного методичного об’єднання, семінарах- практикумах, у практичній діяльності під час проведення уроків.
Методист з історії

Комунальної установи

«Борщівський районний методичний кабінет» М.Д.Гришкова
ВИТЯГ

методичної ради комунальної установи



ВИСТУП

вчителя історії та правознавства Бабинецької загальноосвітньої

школи І-ІІ ступенів на засіданні районного методичного

об’єднання вчителів історії з проблеми «Формування системного підходу до реалізації завдань суб’єкт-суб’єкного навчання на уроках історії та правознавства»
Головне завдання сучасної національної освіти – створити умови для розвитку кожної особистості як неповторної індивідуальності, здатної до творчої самореалізації, до навчання впродовж життя. З огляду на це, велике значення має формування в особистості творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння ставити і продуктивно вирішувати нові проблеми, критично мислити, грамотно працювати з інформацією, бути людиною комунікабельною, контактною в різних соціальних групах, здатною до самостійної роботи над розвитком власної моральності, культурного рівня, інтелекту тощо. Реалізувати це завдання можна тільки шляхом застосування педагогічної системи співпраці вчителя з учнем, як суб’єктів начального процесу, спільна діяльність яких спрямована на об’єкт пізнання через інноваційну тріаду: думки – навчання – дії. Безперечно, що пріоритет у системі співпраці вчителя з учнями належить саме вчителю, як організатору та ініціатору навчання.

Споконвіків учитель був і залишається центральною фігурою суспільства. З нього все починається. Світ не знає прикладу, коли б навіть найталановитіша людина досягла вершин без навчання. Ця висока роль учителя у суспільстві ставить перед ним колосальну відповідальність – навчити. Одночасно у всі часи перед учителем стояло питання – як навчити?

Ставши вчителем, мене завжди цікавило питання – чому в давні часи за відсутності інформаційних засобів навчання, методичних розробок та рекомендацій, класно-урочної системи тощо, учителі досягали високих результатів у навчанні учнів і ставали Учителями з великої букви ?

Рівень освітньої діяльності завжди відповідав рівню та стану суспільних відносин. Тому він був «керованим» у суспільстві з авторитарною системою управління, або «вільним» у суспільстві з демократичним устроєм. Виходячи із вищесказаного можна із впевненістю констатувати наступне: успіх в освітній діяльності може бути тільки там, де люди вільні в своїх діях. Це можливо тільки в країнах з демократичним устроєм .

Коли вчитель вільний від втручання зі сторони у виборі форм та методів навчання, у нього виникає посилене почуття відповідальності і потреба – навчити дитину. Тому він починає працювати не за шаблоном, а нестандартно. В основі такої роботи повинен лежати принцип: «Вільний я – вільна дитина», де «я»: навчаю, спонукаю, допомагаю, оцінюю, а «дитина»: сприймає, очікує допомоги, діє, презентує. При такому підході вчитель повинен «піднятися» на рівень дитини і спілкуватися з учнем чи ученицю як з партнерами. Такі взаємовідносини між учителем та учнями в процесі спільної роботи з реалізації освітніх завдань називаються суб’єкт-суб’єктними. Тому у нашому суспільстві, яке розвивається демократичним шляхом, актуальними залишаються методи Сократа та інших філософів древності, в основі яких «…роль учителя не в тім, що він подає істину як щось своє, а в тім, що він тільки допомагає виявити та зрозуміти її». Ми повинні зрозуміти, що технологічна схема «спочатку я розповідаю, демонструю учням, а потім вони те саме – мені» є схемою примітивною, архаїчною, бо в житті таких «спочатку, а потім…»не буде: на наших випускників чекають взаємодії, причому взаємодії не з учителями, а з людьми, котрі чекатимуть від них конкретної спроможності. Нашим випускникам постійно вказуватимуть: «Мене не цікавить, що ви знаєте, мені важливо – що ви вмієте»!

За останні роки роботи з учнями намагаюся працювати з позицій реалізації суб’єкт - суб’єктного підходу до процесу навчання. Із набутого досвіду хочу відзначити, що ця справа є досить непростою.

Для вирішення вищезгаданої проблеми необхідно робити поступовий перехід від традиційної методики проведення уроку до уроку з використанням інтерактивних методів навчання та учіння.

Сьогодні це питання є в центрі уваги всієї освіти. Велика кількість публікацій з вищезгаданої тематики, методичні поради та розробки дають можливість ознайомитися, вивчати та впроваджувати в практику елементи інтерактивних технологій. На жаль, часто ця добра справа береться «на ура» (тут спрацьовують стереотипи недалекого минулого) і служить не як необхідність модернізації методики, а просто своєрідною «даниною моді», коли всі раптово стають «особистісно-орієнтованими» та «інтерактивними». Досвід показує, що раптово такі речі не робляться. Для того, щоб здійснити переорієнтацію з традиційної методики на інтерактивну, необхідно вчитися самому і готувати до цього учнів. Це процес не одного дня і навіть не одного року. Адже в більшості своїй ми звикли до методики, яка забезпечує знання, розуміння (через осмислення і усвідомлення) та застосування за зразком. В такому випадку учень для вчителя є пасивним об’єктом, яким він керує від початку уроку до кінця. Інтеракція вимагає співпраці вчителя та учнів на основі синтезуючо-аналітичної і оцінної діяльності та обов’язкового використання рефлексії, без якої інтерактивне навчання втрачає свою логіку.

Насправді, переважна більшість учителів ( на перше місце ставлю себе) має інтуїтивно-репродуктивний рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності в основі якої часто є емоційна, інтуїтивна налаштованість на сприйняття нового, а не глибокі теоретичні знання особливостей інноваційної ідеї. ( принцип – «не знаю як, але все не так!»). Тому використання інновацій часто є своєрідною «екзотикою» уроку, спрямованого на репродукцію «чужих» конкретних методів (переважно на відкритому уроці). Для виконання завдань сьогодення педагогіка співпраці вчителя та учнів (суб’єкт-суб'єктне навчання) повинна мати системний характер. Відповідальність за реалізацію цього підходу покладається на вчителя, який повинен старатися досягти пошукового рівня сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності і вийти на творчий рівень, коли є змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до навчання і виховання, та вміння володіти і використовувати новітні технології і створювати власні.

ОПИС ДОСВІДУ

роботи вчителя історії та правознавства Бабинецької загальноосвітньої

школи І-ІІ ступенів Рудана Я.В. з проблеми: «Формування системного підходу до реалізації завдань суб’єкт-суб’єкного навчання на уроках історії та правознавства»
Визначною особливістю сучасної освіти є переорієнтація діяльності педагогів з традиційної методики роботи з дітьми в основі якої – формування знань, навичок та умінь в учнів учителем на інноваційну в основі якої - спільна діяльність вчителя та учнів, як суб’єктів навчально-виховного процесу, над досягненням навчальної мети через інтеракцію. Цей процес є непростим, особливо для педагогів зі стажем у яких вже є уставлені і перевірені погляди на методику роботи з учнями, є напрацьований досвід. Однак, сьогоднішнє суспільство вимагає особистості «під себе», яка, щоб не пропасти, повинна про себе заявити, вміти себе показати, швидко орієнтуватися у життєвих ситуаціях, вміти вибрати із багатьох варіантів той єдиний, який приведе до успіху, тощо. Одним словом, сучасна особистість повинна бути творчою, з розвинутим аналітичним та синтетичним мисленням. Тому, врахування саме цих чинників зумовлюють істотні зміни в підходах до організації навчально-виховного процесу.

Відомо, що стандартне застосування методів навчання, навіть за їх ідеальної організації, швидко набридає школярам,. Якщо учень постійно займається одноманітною за структурою і методикою навчальною діяльністю, він втрачає інтерес до уроку. На розвиток інтересів школярів впливає і зміст навчального матеріалу, і вибір методів навчання. Стандартне застосування методів навчання містить в собі елемент авторитаризму зі сторони вчителя до учнів і не дозволяє останнім повністю «відкритися» у своїх висловлюваннях, поглядах на оцінку подій та фактів. Виходячи із цієї проблеми, автор поставив собі мету – удосконалити методику проведення уроку на основі поєднання традиційних та інноваційних форм, методів та прийомів роботи з учнями. Для цього вчителем опрацьовано і використано елементи педагогічних досліджень відомого українського педагога Г. Ващенка («Загальні методи навчання»), елементи педагогічного досвіду донецького педагога В.Шаталова, інтерактивні методи навчання О.Пометун, тощо. Автор створив власну модель методологічної основи уроку з позицій суб’єкт-суб’єктного підходу до навчання (див. додаток 1). Ефективність моделі полягає в:



  • Чіткому прогнозування дій вчителя та учнів на кожному етапі уроку;

  • Відповідності методів та характеру поставлених запитань до учнів їхнім діям на кожному етапі уроку;

  • Поетапному переході від традиційної до інноваційної діяльності;

  • Прогнозуванні рівня навченості учнів на кожному етапі діяльності;

  • Рефлексивній діяльності учнів.

Цільовими орієнтаціями суб’єкт-суб’єктного підходу до навчання є набуття знань, засвоєння засобів самостійної діяльності, розвиток пізнавальних і творчих здібностей. На уроках Я. Рудан використовує проблемні завдання:

- за рівнем проблемності – середні (створюються і розв’язуються самим учителем або фронтально); достатні (створені вчителем, розв’язуються учнями), високі (створюються і розв’язуються самими учнями);

- за методичними підходами – евристична бесіда, робота в парах, робота в групах, пошукова та дослідницька робота.

Використовує Я.Рудан і логічно-структурні схеми, і опорні конспекти.

Основними цілями своєї педагогічної діяльності вчитель історії Я.Рудан вважає:


  1. Налагодження тісної співпраці з учнями з формування в них системи наукових знань і спеціальних предметних умінь з історії та правознавства та вироблення практичних навичок їх застосування;

  2. Формування в учнів стійкого пізнавального інтересу, цікавості до історичного минулого через пошукову та дослідницьку діяльність;

  3. Формування в учнів загальнонавчальних умінь та навичок (робота з навчальною та науковою літературою, складання конспектів та рефератів, проведення самостійних досліджень та оформлення їхніх результатів тощо);

  4. Розвиток самостійного, критичного, наукового мислення в учнів та формування у них навичок свідомого здійснення основних розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, оцінювання, узагальнення, систематизація тощо).

  5. Вироблення вмінь рефлексивної діяльності.

Головними принципами, які Я. Рудан намагається впроваджувати у своїй роботі, є:

  1. Науковість та проблемність викладу навчального матеріалу.

  2. Системність навчання, його послідовність та наступність.

  3. Доступність навчання.

  4. Взаємна повага і довіра в діях вчителя і учнів.

  5. Свідомість навчання та активність учнів у навчальному процесі.

  6. Забезпечення реалізації освітніх, розвивальних та виховних цілей навчання.

З метою забезпечення реалізації цілей і принципів навчання особливу увагу Я.Рудан приділяє таким аспектам навчально-виховного процесу:

  1. Чітка мотивація діяльності учнів щодо процесу організації роботи над оволодіння навчальним матеріалом.

  2. Застосування інтерактивної методики в процесі роботи над опрацюванням змісту навчального матеріалу.

  3. Заохочення учнів до самостійної активної розумової діяльності як під час уроку , так і в процесі роботи над домашнім завданням.

Отже, головним завданням вчитель Рудан Я.В. вважає раціональну організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, через вміле спрямування і корекцію їх діяльності.

Для реалізації проблеми вчитель використовує такі форми навчання:

1. «Керована лекція». Основне завдання під час використання даної форми проведення уроку Я. Рудан вбачає в поданні учням навчального матеріалу у вигляді опорних схем ( так званий теоретичний аспект ). На даному етапі в учнів формуються уявлення про історичні події, факти. Вони засвоюють певні поняття через усвідомлення і осмислення. Використання опорних сигналів та схем дає можливість для вироблення вмінь діяти за алгоритмом. Вони служать для відтворення знань, а також формують уміння та навички узагальнювати, систематизувати і класифікувати навчальний матеріал.

2. Уроки із використанням інтерактивної методики (практичний аспект) спрямовані на застосування набутих знань у стандартних та нестандартних ситуаціях. Вчитель ефективно застосовує:



  • Кооперативне навчання («робота в парах», «в малих групах») з використанням таких форм як спільний проект, діалог, синтез думок тощо.

  • Вправи кооперативно-групового навчання – «мікрофон», «мозковий штурм», «прес».

  • Інтерактивні вправи для обговорення дискусійних питань.

  • Інтерактивні вправи ситуативного характеру (рольові ігри).

Такий підхід до технології проведення уроків є ефективним тому, що передбачає поєднання теоретичної і практичної сторін роботи над навчальним матеріалом. Якщо ж проводити уроки тільки з орієнтацією на формування знань, тоді учень перетвориться в об’єкт з репродуктивним (частково репродуктивно-продуктивним) рівнем навченості. Якщо ж надавати перевагу практичній діяльності учнів з неміцними теоретичними знаннями – сформуємо спотворене уявлення про об’єкт вивчення та дослідження. Тоді про реалізацію суб’єкт-суб’єктного підходу до процесу навчання не може бути й мови.

Для контролю знань Я. Рудан застосовує різні форми: письмового тестування, індивідуального опитування, ущільненого фронтального опитування тощо. Вчителем розроблено посібник з тематичного оцінювання з історії України у 8-9 класах (див. додаток 2). З метою активізації розумової діяльності учнів і забезпечення індивідуального та диференційованого підходу в навчанні поряд із завданнями репродуктивного характеру учням пропонуються також продуктивні та індивідуальні творчі завдання (завдання високого рівня складності передбачають опрацювання учнями довідкової та додаткової літератури).

Я. Рудан постійно працює над формуванням в учнів навичок дослідницької діяльності. Учнями школи під керівництвом вчителя зібрано і опрацьовано краєзнавчий матеріал з історії села.

Методичними проблемами, що потребують подальшого опрацювання у власному досвіді, Я. Рудан вважає:


  1. Систематизацію підходів готовності до інноваційної діяльності від інтуїтивно-репродуктивного до пошукового і творчого рівнів, що допоможе удосконалити процес реалізації системного підходу до впровадження суб’єкт-суб’єктного навчання.

  2. Створення відповідно до дидактичних планів опорних конспектів-блоків, що подають навчальний матеріал тем і розділів збільшеними дидактичними одиницями з метою його узагальнення і систематизації.

  3. Розробку програми інтелектуального розвитку учнів, яка міститиме пам’ятки та системи завдань з формування в учнів основних розумових операцій.

  4. Удосконалення креативного компонента (уміння розвивати креативність дітей) готовності до реалізації проблеми.

Отже, досвід Я. Рудана можна охарактеризувати за такими показниками:



    • за кількістю авторів – індивідуальний;

    • за обсягом теми – індивідуальний;

    • за характером діяльності – дослідницький, раціоналізаторський;

    • за перспективністю впровадження – доступний.





РІЗНОМАНІТНИЙ МАТЕРІАЛ

МАТЕРІАЛИ

участі у обласному етапі

Всеукраїнського конкурсу

«Вчитель року – 2010»








ВІДДІЛ ОСВІТИ БОРЩІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
Всеукраїнський конкурс

«Учитель року – 2010»

ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ СУБ’ЄКТ-

СУБ’ЄКТНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ

І УЧНІВ


РУДАН Я.В.


Борщів
2010
Анкета учасника

Всеукраїнського конкурсу «Учитель року»

  1. Прізвище, ім’я, по батькові Рудан Ярослав Володимирович

  2. Дата і місце народження 16.07.1959 р. с. Нивра Борщівського району Тернопільської області

  3. Повна домашня адреса з поштовим індексом, телефон, е-mail

48744 с. Бабинці Борщівського району Тернопільської області

  1. Паспортні дані (серія, №, ким, коли виданий, адреса реєстрації) МС 053788 виданий Борщівським РВУ МВС у Тернопільській області 02 квітня 1996 р.

  2. Ідентифікаційний код 2174605177

  3. Які навчальні заклади закінчили, у якому році, спеціальність за дипломом

Кам’янець-Подільський педагогічний інститут ім.. В.П.Затонського у 1985 р., вчитель історії і правознавства

  1. Місце роботи (повна назва, адреса, телефон, e-mail закладу)

48744 Бабинецька ЗОШ І-ІІ ступенів Борщівського району Тернопільської області, 38535

  1. Стаж роботи: загальний: 24

у тому числі педагогічний: 24

  1. Кваліфікаційна категорія – вища

  2. Звання – старший учитель

  3. Державні нагороди, відзнаки (обов’язково рік нагородження) Грамота Міністерства освіти і науки України (2006)

  4. Класи в яких викладаєте 9 правознавство, 5-9 історія

  5. Мова викладання українська

  6. Проблема (тема), над якою працюєте «Практична реалізація суб’єкт-суб’єктного підходу до навчання як найважливіший спосіб взаємодії вчителя і учнів»

  7. Інноваційні форми роботи та технології , що використовуються технології інтерактивного навчання: активна лекція, технології навчання у грі, технології навчання у дискусії

  8. Навчальна література, якою користуєтеся при підготовці до уроку методична література, фахові журнали і газети, підручники, додаткова література

  9. Ваше педагогічне кредо «Зумій відкритися перед дитиною - і вона піде за тобою»

  10. Намалюйте (словесно у формі статті в газету від 3-ї особи) свій педагогічний портрет або свою візитну карту свою педагогічну діяльність Ярослав Володимирович будує на тісній співпраці з учнями. Його уроки є лабораторією для дітей, де кожен має право висловити свою думку та своє бачення вирішення проблем. Вчитель вміє знайти «ключ» до дитячих сердець, знає тонкощі дитячої психології, завжди може надати консультацію з питань, які цікавлять учнів. Такий підхід забезпечує йому тісний зворотній зв’язок , взаємне довір’я та належний результат. Ярослав Володимирович любить свою роботу. Найкращою нагородою за працю для нього є подяка від батьків та випускників.

  11. Даю згоду на внесення інформації в базу даних та публікацію матеріалів у періодичних та інших освітніх виданнях з можливим редагуванням так

  12. Підпис учасника

Споконвіків учитель був і залишається центральною фігурою суспільства. З нього все починається. Світ не знає прикладу, коли б навіть найталановитіша людина досягла вершин без навчання. Ця висока роль учителя у суспільстві ставить перед ним колосальну відповідальність – навчити. Одночасно у всі часи перед учителем стояло питання – як навчити?

Ставши вчителем, мене завжди цікавило питання – чому в давні часи за відсутності інформаційних засобів навчання, методичних розробок та рекомендацій, класно-урочної системи тощо, учителі досягали високих результатів у навчанні учнів і ставали Учителями з великої букви ?

Будучи істориком за фахом, у порівнянні із вчителями інших спеціальностей, я більше ознайомлений із історичним процесом становлення і розвитку освіти. Тому сьогодні із впевненістю можу констатувати наступне: успіх в освітній діяльності може бути тільки там, де люди вільні в своїх діях. Це можливо тільки в країнах з демократичним устроєм .

Коли вчитель вільний від втручання зі сторони у виборі форм та методів навчання, у нього виникає посилене почуття відповідальності і потреба – навчити дитину. Тому він починає працювати не за шаблоном, а нестандартно. В основі такої роботи повинен лежати принцип: «Вільний я – вільна дитина», де «я»: навчаю, спонукаю, допомагаю, оцінюю, а «дитина»: сприймає, очікує допомоги, діє, презентує. При такому підході вчитель повинен «піднятися» на рівень дитини і спілкуватися з учнем чи ученицю як з партнерами. Такі взаємовідносини між учителем та учнями в процесі спільної роботи з реалізації освітніх завдань називаються суб’єкт-суб’єктними. Тому у нашому суспільстві, яке розвивається демократичним шляхом, актуальними залишаються методи Сократа та інших філософів древності, в основі яких «…роль учителя не в тім, що він подає істину як щось своє, а в тім, що він тільки допомагає виявити та зрозуміти її».

За останні роки роботи з учнями намагаюся працювати з позицій реалізації суб’єкт - суб’єктного підходу до процесу навчання. Із набутого досвіду хочу відзначити, що ця справа є досить непростою.

Для вирішення вищезгаданої проблеми необхідно робити поступовий перехід від традиційної методики проведення уроку до уроку з використанням інтерактивних методів навчання та учіння.

Сьогодні це питання є в центрі уваги всієї освіти. Велика кількість публікацій з вищезгаданої тематики, методичні поради та розробки дають можливість ознайомитися, вивчати та впроваджувати в практику елементи інтерактивних технологій. На жаль, часто ця добра справа береться «на ура» (тут спрацьовують стереотипи недалекого минулого) і служить не як необхідність модернізації методики, а просто своєрідною «даниною моді», коли всі раптово стають «особистісно-орієнтованими» та «інтерактивними». Досвід показує, що раптово такі речі не робляться. Для того, щоб здійснити переорієнтацію з традиційної методики на інтерактивну, необхідно вчитися самому і готувати до цього учнів. Це процес не одного дня і навіть не одного року. Адже в більшості своїй ми звикли до методики, яка забезпечує знання, розуміння (через осмислення і усвідомлення) та застосування за зразком. В такому випадку учень для вчителя є пасивним об’єктом, яким він керує від початку уроку до кінця. Інтеракція вимагає співпраці вчителя та учнів на основі синтезуючо-аналітичної і оцінної діяльності та обов’язкового використання рефлексії, без якої інтерактивне навчання втрачає свою логіку.

Вже дев’ятий рік наша школа працює над проблемою «Впровадження елементів особистісно-орієнтованого навчання у навчально-виховний процес», яка включає в себе:



  • ознайомлення з інтерактивними технологіями навчання;

  • тренінгові заняття вчителів з використання інтерактивних методів на уроках. (Вважаємо, що ці вправи необхідні. Жоден учитель не проведе дискусію, не використавши метод «прес», «коло ідей» чи будь-який інший «наступного дня»);

  • поетапне впровадження елементів інтерактивних технологій у практичну діяльність. (Не слід раптово відмовлятися від традиційних методів. Ми не можемо відмовитися від формування знань шляхом їх репродукції зі сторони учня. Адже засвоєння знань – одне з найважливіших джерел формування особистості школяра. Проте стандартне застосування методів навчання, навіть за їх ідеальної організації, швидко набридає учням. Тому тут необхідне поєднання традиційних та інтерактивних методів);

  • формування в учнів навичок та умінь працювати за інтерактивною методикою, яку пропонує вчитель. (Це дуже важливий елемент проблеми. Жоден інтерактивний метод не буде реалізований, якщо учень не знає алгоритму своїх дій).

Такий підхід до організації методичної роботи дає мені можливість

працювати над удосконаленням методології уроку.

У цьому навчальному році вперше інваріантною складовою навчального плану введено курс практичного права для учнів 9-го класу.

Правознавство, як навчальний предмет, завжди користувалося посиленою увагою і цікавістю зі сторони учнів. Як на мене, ця цікавість полягає у своєрідній «таємничості» предмета, бажанні знати права і обов’язки та вміти доказати свою правоту.

Предмет правознавство хоча й відноситься до гуманітарних дисциплін, проте має в собі подібність до точних наук у плані формулювання понять, визначень, структури, складу, видів тощо, що є своєрідними формулами для практичної діяльності та прийняття рішень. Тому для забезпечення виконання вимог навчальної програми методика проведення уроків правознавства повинна спрямовуватися на реалізацію двох важливих завдань: формування теоретичних знань та вироблення практичних умінь і навичок із застосуванням набутих знань у стандартних і нестандартних ситуаціях. Однак, як показує практика, попередній курс правознавства був надто насичений теоретичним матеріалом з великою кількістю юридичних термінів, понять та визначень, які, здебільшого потрібні студентам, а не учням загальноосвітньої школи. Для того, щоб їх засвоїти, на практичну діяльність часу майже не залишалось. Сьогоднішній курс практичного права у 9-му класі є досить цікавим, спрямованим на формування в учнів практичних навичок застосування права і законів України. Інформація, вміщена в підручниках, орієнтована на життєві потреби та здобуття досвіду практичних дій щодо вирішення конкретних проблем. Проте, на мою думку, у цьогорічних підручниках слабкою є теоретична сторона, зокрема, розділу 1. Правила і закони у суспільстві та твоєму житті. Вона викладена нечітко, розпливчасто. Це не дає можливості сформувати в учнів повноту знань, що є проблемою під час участі школярів у предметній олімпіаді. Особливо, це стосується підручників: В.Л. Сутковий, Т.М. Філіпенко. Правознавство (практичний курс), Київ, «Ґенеза» 2009 та О.І. Пометун, Т.О. Ремех. Правознавство. Практичний курс, «Літера ЛТД», 2009. Зміст практичної сторони вищезгаданих підручників є цікавим. Однак виконати всі завдання з деяких тем у процесі уроку – нереально. Більш наближеним до сьогоднішніх умов школи, методичного рівня вчителя та компетентності учня є підручник під редакцією О.Д. Наровлянського (О.Д. Наровлянський. Правознавство , практичний курс. Видавництво «Грамота», 2009). На мою думку, цей підручник можна назвати «перехідним» від минулорічного теоретичного курсу до цьогорічного практичного.

Вважаю упущенням вилучення із навчальної програми теми «Держава», що порушує логіку теорії права.

Виходячи із аналізу методики викладання правознавства, змістової частини підручників та програмових завдань, на основі власного досвіду. роботу з учнями проводжу наступним чином:

1. Оскільки курс Правознавство називається практичним, методологічну основу уроків будую із використанням інтерактивних методів навчання і учіння. З метою усвідомлення учнями ходу дій з виконання практичних завдань на уроці доводжу до них алгоритм проведення кожного методу. Всі схеми дій знаходяться в папці. Перед початком кожного виду діяльності роздаю їх учасникам або групам чи вивішую на дошці. Використовую інтерактивні методи як ті, що є в підручнику, так і власні (наприклад: правовий діалог). В цілому намагаюся щоб методологічний зміст підручника був орієнтиром, а не шаблоном (якщо шаблон – тоді вчитель не творить, а списує).

2. Вважаю знання учнів з теорії права основою для формування практичних умінь та навичок. З цією метою з деяких тем розділу 1. Правила і закони у суспільстві і твоєму житті проводжу по два уроки:


  • один – теоретичного характеру, спрямований на формування знань основних понять, розуміння понять через усвідомлення та осмислення і застосування знань за зразком. Для забезпечення міцності учнівських знань навчання проводжу із використанням опорних схем (методика донецького педагога В. Шаталова, в основі якої – опорні сигнали та схеми); Схеми учні записують у зошит. Вони служать орієнтиром для відтворення знань, а також формують уміння та навички узагальнювати, систематизувати і класифікувати навчальний матеріал. Ефективним методом проведення таких уроків є «керована лекція»;

  • другий – практичного характеру, спрямований на застосування набутих знань у стандартних і нестандартних ситуаціях. Тут використовую зміст і завдання підручника ( працюю за підручником авторів В.Л. Суткового та Т.М. Філіпенко), а також власні завдання та методи. Всі уроки практичного характеру проводжу з використанням інтерактивних методів.

Такий підхід до технології проведення уроків є ефективним тому, що коли проводити уроки тільки з орієнтацією на формування знань, тоді учень перетвориться в об’єкт з репродуктивним (частково репродуктивно-продуктивним) рівнем навченості. Якщо ж надавати перевагу практичній діяльності учнів з неміцними теоретичними знаннями – сформуємо спотворене уявлення про об’єкт вивчення та дослідження. Тоді про реалізацію суб’єкт-суб’єктного підходу до процесу навчання не може бути й мови.

Критерієм такої технології проведення уроку для мене є вислів прекрасного українського педагога Г. Ващенка, який стверджує, що «… роботу над вивченням якогось явища не можна вважати закінченою, доки діти не висловлять про нього своїх думок».

3. Особливу увагу звертаю на підготовку до уроку, а саме: складання (не написання) плану-конспекту, виходячи із завдань сучасних інтерактивних технологій проведення уроку. План-конспект повинен відображати як змістову лінію його реалізації через вибір методів, прийомів та форм, так і «погляд вчителя зі сторони» на свої дії та учнів (рефлексію вчительської діяльності).

Важливу роль у прогнозуванні вчительської та учнівської діяльності відіграє вміння педагога застосовувати протягом усього уроку ( що має бути відображено в плані-конспекті) систему оцінювання навчальних досягнень учнів. Це є своєрідний «кістяк», від якого залежать: характер уроку (теоретичний чи практичний), методи (навчання чи учіння), дії, характер запитань, рівні навченості (як результат роботи вчителя та учнів).

Сучасна методична наука в основу системи оцінювання навчальних досягнень учнів включає поділ рівнів навченості на репродуктивні, репродуктивно-продуктивні та продуктивні, зміст яких полягає в наступному:

І. Репродуктивна навченість

Рівень 1 – уявлення, знання конкретних назв.

Рівень 2 – поняття, знання понять предметів.

ІІ. Репродуктивно-продуктивна навченість.

Рівень 3 – судження, знання властивостей і зв’язків.

Рівень 4 – вміння й навички, знання схем практичної діяльності.

ІІІ. Продуктивна навченість.

Рівень 5 – перенесення (творча діяльність, вироблення нових знань).
Тому під час складання плану-конспекту уроку вважаю за доцільне користуватися таблицею, яку я називаю Методологічною основою уроку з реалізації суб’єкт-суб’єктного підходу до навчання (див додаток 1).

Результат своєї роботи бачу в посиленому інтересі дітей до вивчення предмета. Упродовж кількох років під час проведення адміністрацією школи анкетування дев’ятикласників з метою врахування їхньої думки з визначення предмета для здачі державної підсумкової атестації учні вибирають правознавство і показують досить високий рівень знань. Для мене це значить багато: моя праця недаремна.



Додаток 1

Методологічна основа уроку з позицій суб’єкт-суб’єктного підходу до навчання

Тип уроку

Мета уроку

Пріори-тет дій

Методи

Характер методів

Рівень оволодіння

Характер запитань

Операції мислення

Рівні навченості

1. Засвоєння нових знань

теоретичний;-теоретично-практичний.

Первинне сприйняття
Збереження в пам’яті набутих знань

Вчитель-

учні
Вчитель- учні- вчитель



Навчання

Навчання-учіння



Репродуктивні

Реконструктивні

Варіативно-тренувальні


Знання,

Розуміння

Застосування за зразком


Що?...Як?...

Скільки?...

Коли?...

Розкажіть …

Чому?...

Спробуйте.?... Наведіть

приклад…

Виберіть правильну відповідь…



Розрізнення,

Усвідомлення

Осмислення.
Аналіз

Синтез



Репродуктивний

Рівень 1.

уявлення,

знання назв

Рівень 2.

знання понять
Репродуктивно-

продуктивний

Рівень 3.

судження,

знання

властивостей і зв’язків

2.Застосування знань

теоретично-практичний;

практичний

Вироблення

практичних

навичок і умінь



Вчитель-учні- вчитель

Учні- вчитель

Учіння-навчання

Учіння


Проблемний, евристичний

Дослідницький,

пошуковий,

творчий


Застосування у стандартних ситуаціях

за власним алгоритмом


Застосування у

нестандартних ситуаціях,

творчість



Змоделюйте…

Встановіть

відповідність...

Доведіть…

Проаналізуйте..

Створіть…

Презентуйте…


Аналіз

Синтез


Узагальнення

Аналогія


Оцінювання

Абстракція

Класифікація

Систематизація

Узагальнення


Репродуктивно-продуктивний

Рівень 4.

вміння і

навички;

знання схем практичної

діяльності
Продуктивний

Рівень 5.

перенесення;

вироблення нових знань

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка