Формування лексичної компетентності учнів на уроках німецької мови



Скачати 149.94 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір149.94 Kb.
Відділ освіти

Борщівської районної державної адміністрації

Комунальна установа «Борщівський районний методичний кабінет»

Борщівський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ст. №3 – гімназія ім. Р.Андріяшика»

Формування лексичної компетентності учнів

на уроках німецької мови.

З досвіду роботи

вчителя німецької мови

Король О.Є.

Борщів 2016

Вступ


АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Одним із важливих завдань, яке ставиться перед учнями при вивченні іноземної мови, є оволодіння лексичною компетенцією, оскільки вона є складовою комунікативної компетенції учнів. Під лексичною компетенцією розуміють лексичні знання, а також здатність використовувати мовний словниковий запас у мовленні: усному та писемному.

Лексика в системі мовних засобів є одним з найважливіших компонентів мовної діяльності. Це визначає її важливе місце на кожному уроці іноземної мови.

Організація мовленнєвої ситуації та її реалізація на заняттях німецької мови зумовлені вимогами до розвитку освіти на сучасному етапі, зокрема до викладення іноземних мов у загальноосвітніх школах.

Одним із важливих завдань, що вирішуються нині в Україні, є її інтеграція у світовий культурний і економічний простір, зокрема інтеграція національної освіти у світову систему освіти. Виконання цього завдання вимагає кардинальних змін у системі навчання учнів іноземних мов. На це спрямовує роботу вчителів Закон України «Про загальну освіту» і положення нової програми викладання іноземних мов.

Дедалі актуальнішими стають нові методи навчання, які активізують творчу діяльність школярів, мають зв'язок з практикою і не тільки сприяють міцному засвоєнню правил, понять, ідей але допомагають бачити їх практичне застосування, осмислити необхідність їх вивчення, дають змогу учням користуватися іноземною мовою для досягнення комунікативних цілей.

Навчання в школі є організованим продовженням взаємодії дитини з навколишнім середовищем. Воно представлене тут навчальними предметами, кожен з яких є «згустком» певного соціального досвіду.

Проте, якщо порівняти процес життєдіяльності дитини в дошкільному і шкільному віці, неважко помітити істотну різницю. Переступивши поріг класу, дитина втрачає право на ініціативу. Їй кажуть сісти за парту, сидіти тихо, уважно слухати і запам’ятовувати те, що говоритиме вчитель. Віднині своєю діяльністю учень не керуватиме. Вчитель повністю бере ініціативу в свої руки. Самостійний вплив учня на зовнішнє середовище, його ініціатива при цьому відсувається на задній план і певною мірою, пригнічується. Доречним тут будуть слова В. Сухомлинського, що « однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що навчаючи дітей, працює переважно вчитель». Таке явище є типовим і для уроків іноземної мови.

Праця учня, який роками сидить за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні радості від успіху праці.

Навчання учнів іноземної мови в школі слід орієнтувати на оволодіння учнями мовною комунікативною діяльністю для здійснення спілкування іноземною мовою, на практичні потреби спілкування з носіями мови. Умови для спілкування можуть виникнути уже в процесі вивчення шкільної програми ( наприклад, під час відвідування школи іноземною делегацією, перебування учнів за кордоном, зустрічей з ровесниками).

Отже викладання повинно проводитися під кутом зору можливості участі в реальній комунікації. Проте, ще до появи потреби у реальному спілкуванні навчання в школі має забезпечувати можливість усного спілкування між учнями. Спілкуючись, учень зможе впливати на середовище, виявляти ініціативу, своє відношення до фактів і явищ, схвалювати чи осуджувати. І тоді роль вчителя стає керуючою і спрямовуючою, а учень буде змушений творчо застосовувати вміння й навички з іноземної мови у нових ситуаціях.

Органічним компонентом спілкування і ключовим моментом у навчанні іншомовної діяльності є мовленнєва ситуація.

Мовленнєве спілкування завжди зумовлене потребою, що випливає з діяльності людини. Щоденно людина потрапляє у безліч різних обставин, які потребують її втручання, прийняття рішень. Таким чином, мовленнєва ситуація, як і всі ситуації, у які потрапляє людина, випливає з її діяльності. Людина не говорить заради говоріння, вона за допомогою мови задовольняє свої матеріальні і духовні потреби. З огляду на це вчитель іноземної мови мусить передбачити в своїй роботі використання мовленнєвих ситуацій, які на відміну від реальних заздалегідь проектуються вчителем, а потім пред’являються на уроці. У методиці навчання іноземних мов підкреслюється важливість формування лексичних навичок як дуже важливого уміння, без оволодіння яким немислимо спілкування мовою.

Правильне вживання лексики та насичений словниковий запас – це ключ до вільного іншомовного спілкування. Вибір того чи іншого засобу введення нових лексичних одиниць зумовлюється характером лексичної одиниці, змістом поняття, яке вона передає, етапом навчання, рівнем мовленнєвої підготовки учнів. При введенні нових слів наочність застосовується для конкретизації словесних уявлень. При формуванні аудитивних лексичних навичок основна увага приділяється осмисленню учнями лексичних одиниць. Для досягнення поставленої мети використовують наочність, здогадку за ситуацією, пояснення англійською мовою і переклад.



Об’єкт дослідження : формування лексичних навичок учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - гімназії у процесі навчання німецької мови як другої іноземної. 
Мета дослідження: формувати лексичну компетентність учнів для оволодіння діяльністю іноземного мовленнєвого спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу як моделі процесу реальної комунікації. 
Завдання: 

  • розглянути процес формування лексичних навичок в учнів та основні принципи запам’ятовування слів;

  • проаналізувати форми подання лексичного матеріалу;

  • спонукати учнів до активної комунікативної діяльності; 

  • розкривати потенційні можливості кожного учня; 

  • визначити вплив використання наочності на засвоєння учнями лексичного матеріалу на уроках іноземної мови;

  • формувати творчі вміння та навички; 

  • вчити учнів постійно вдосконалювати вміння та навички аудіювання, читання, усної мови, письма; 

  • створювати атмосферу доброзичливості, розкутості, сприяти подоланню психологічного бар’єру для мовленнєвого спілкування. 


Теоретична база дocвiдy: 
Теоретичною базою досвіду є положення та рекомендації провідних психологів i методистів викладання іноземних мов М. Ляховицького, В. Бухбiндера, Є. Пасова, Н. Скляренко, Л. Горбач, тижневик для вчителів німецької мови "Deutsch", творчi доробки вчителів німецької мови. 
Новизна дocвiдy: 

  • розроблено моделi органiзацiї мовленнєвих ситуацiй на уроках; 

  • вci учнi в достатнiй мipi оволодiвають навчальним матерiалом; 

  • кращi учнi щороку беруть участь у районних та обласних олiмпiадах з німецької мови; 

  • сприяє самоутвердженню кожної особистостi, вселяє вipy у свої 

можливості. 

Практичне значення досвіду: 

  • стимулюється розумова, творча мовленнєва активність учнів; 

  • бiльш повним i чiтким стає запам'ятовування i засвоєння лексики; 

  • підвищується рівень мислительної дiяльностi учнів; 

  • досягнення учнями позитивного кінцевого результату навчання, формування в них позитивного ставлення до результатів своєї праці; 

  • результати досвіду доцільно впроваджувати в практику роботи вчителів, тим самим вдосконалюючи сучасний урок і виконуючи вимоги програми викладання німецької мови. 

Основний змiст  досвiдy: 

  • Формування та вдосконалення умінь i навичок відбувається у процесі 

виконання різних мовних та мовленнєвих вправ; 

  • вчителем використовуються рiзноманiтнi прийоми i методи навчання, нетрадицiйнi форм и навчання: уроки рольових ігор, симуляція, нерозгорнуті ситуації:, лiнгвистичнi iгри, тощо. Це дозволяє створити сприятливу атмосферу в класі i підвищує мовленнєву активність учнів, забезпечує розкуте спілкування; 

  • учні засвоюють програмовий мовний матеріал як засіб оформлення або розуміння висловлювань у типових ситуаціях навчально - побутової та культурної сфер спілкування. 

Висновки: 
В результаті впровадження даного досвіду підтримується інтepec до вивчення німецької мови, забезпечується результат в навчанні, формується лексична компетентність учнів як в усній так і в писемній мові. 
Перспектива дocвідy: 

  • розвиваються вміння учнів самостійно здобувати та використовувати знання, вибирати ефективні стратегії для розв' язання мовних (лінгвістичних) завдань; 

  • не спадає інтepec до вивчення німецької мови; 

  • учні успішно виступають на олімпіадах, складають ЗНО, навчаються на факультетах німецької мови в університетах. 


Формування лексичної компетентності учнів на уроках німецької мови.

Лексика - це той словесний матеріал, яким учні повинні навчитися легко і швидко оперувати у процесі спілкування німецької мовою, через це оволодіння нею - необхідна передумова використання мови як засобу спілкування. Основною метою навчання лексики є створення необхідних передумов для формування мовної діяльності.

«Без граматики можна сказати дуже мало, без лексики - нічого». Ці слова лінгвіста Девіза Уілкінса найкраще відображають важливість навчання лексичного матеріалу. Теоретична наука говорить, що запам'ятовування слів відбувається за такою схемою:

- «називання»;

- «категоризація» (відношення слова до певної категорії або класу понять);

- «побудова зв'язків» (створення асоціативних зв'язків у мозку).

При навчанні школярів аудіювання, говоріння, читання та письма важливо ставити їх в умови, що вимагають вольових зусиль для зосередження. Управління увагою школярів полягає:

• у використанні матеріалу, цікавого в змістовному плані;

• в забезпеченні кожному учневі розуміння / усвідомлення сенсу (мотивів і цілей) що пропонуються, і вправ;

• у забезпеченні знання способу виконання вправ;

• у створенні обстановки, яка має допомагає зосередженню і невимушеному спілкуванню.

Пам'ять школярів досить розвинена, проте легко і швидко діти запам'ятовують те, що викликає їх емоційний відгук і відповідає їхнім інтересам. Тому рекомендую організувати ознайомлення дітей з мовними засобами спілкування і тренування учнів у вживанні лексичного та граматичного матеріалу в таких ситуаціях, які пов'язані з інтересами і створюють мотиви для спілкування та взаємодії учнів між собою.

Разом з тим потрібно розвивати в учнів здатність до свідомого управління пам'яттю, тобто спеціально звертати їх увагу на те, що треба запам'ятати. Один із прийомів осмисленого запам'ятовування – смислове групування матеріалу, наприклад: групування слів по правилам читання, по тематичній приналеж-ності, граматичних структур за значенням, вживання і формоутворення і т.д.

Розумові можливості учнів середньої ланки досить широкі. У них розвинена здатність до міркування, вони можуть робити висновки та умовиводи, аналізувати предмети і явища, не вдаючись до практичних дій, що свідчить про розвиток словесно-логічного мислення. Цю здатність учнів слід використовувати під час навчання іноземної мови та розвивати за допомогою вправ на доказ суджень вчителя та учнів, на моделювання проблемних ситуацій, абстрактних схем для наповнення їх конкретним змістом.

Розвиток пам'яті, уваги, мислення тісно пов'язаний з розвитком їх іншомовних здібностей.

У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний і пасивний мінімум. Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник.

Активний лексичний мінімум – це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження думок в усній та письмовій формі, а також розуміти думки людей при спілкуванні. Активний запас порівняно обмежений. Він формується в результаті ґрунтовного опрацювання матеріалу і використовується в усному мовленні.

Пасивний лексичний мінімум – це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій (при читанні). Пасивний запас значно ширший, ніж активний.

Реальний словник служить основою для формування потенціального словника. На відміну від наявного словника, що вміщує знайомі ЛО, які учні вживають для вираження своїх думок або для сприймання і розуміння думок інших людей, потенційний словник складають ті незнайомі слова, про значення яких читач (слухач) може здогадатися, коли зустрінеться з ними при читанні і аудіюванні.

Для того, щоб учні запам'ятовували слова, тобто інформація перейшла до довгострокової пам'яті, рекомендується слідувати таким принципам:

- повторення (багаторазове);

- відтворення (вживання слова в репліках, фразах);

- розподіл (робота із запам'ятовування слів розподіляється впродовж певного часу, інтервал для перевірки слів має поступово збільшуватися);

- використання (у мовленні, що підвищує шанс на запам'ятовування слова);

- пізнавальна глибина (досягається шляхом висновків учня щодо варіантів використання слова);

- персоналізація (тренування лексики у контексті особистого життєвого досвіду);

- візуалізація (співвідношення слова із зображенням у різному виді — графічне, схематичне, звукове картина);

- мнемоніка (спеціальні прийоми для запам'ятовування важких слів).

В 8-11 кл. використовую такі прийоми мнемоніки:

1) пропоную учням намалювати картини, схеми, графічні зображення, підібрати фотографії до слів;

2) при вивченні слова уявити колір, музику, запах або смакові якості, які підходять емоційно та інтуїтивно;

3) підібрати до слова певний рух, жест або вираз обличчя (міміку);

4) написати слова на аркуші паперу, намалювати постер, вивісити його в кімнаті, читати, проговорювати слова;

5) проговорювати слово в німецьких оригінальних реченнях, записувати його на магнітну стрічку або диск, прослуховувати і проговорювати.

- мотивація (прийняття учнем власних особистих рішень щодо запам'ятовування, залучення елементів персоналізації).

Показниками володіння мовним матеріалом на рівні лексичних знань є:

1) правильність розуміння й відтворення ЛО;

2) швидкість виконання відповідних дій, що має свідчити про процес ще свідомого оперування інформацією про нові ЛО. Швидкість вимірюється часом виконання завдання, який в репродукції залежить від індивідуального темпу мовлення або письма конкретної дитини.

У процесі автоматизації дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенціального словників застосовую некомунікативні (рецептивні і рецептивно-репродуктивні) вправи:

- заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування

- вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень

- вибір з тексту слів на основі їх семантичності

- вибір ключових слів у реченні, абзаці, тексті

- здогадка про значення незнайомого слова

- визначення значення похідних слів

- знаходження у тексті інтернаціональних слів

- визначення значення незнайомих слів, утворених за конверсією

- знаходження у тексті слів, що передають позитивну, негативну оцінку.

При навчанні лексики рекомендую звертати увагу на:

- створення асоціативних зв'язків (гра «Assoziation»);

- презентацію лексики у контексті, щоб учні зрозуміли синтаксичне оточення лексики, не вдаючись до постійного перекладу рідною мовою;

- акцентування уваги на правильному фонетичному оформленні слова, на наголосі;

- орієнтування учнів на досягнення словникового рубіжного рівня: близько 3 тис. лексичних одиниць;

- створення можливості багаторазової зустрічі з новою лексикою (у говорінні, аудіюванні, письмі) та відтворення цієї лексики у пам'яті.

Введення нової лексики залежить від:

- рівня навченості учнів, їх вміння використовувати прийоми роботи з лексикою;

- складності лексики, що подається;

- можливості пояснити або продемонструвати значення слова;

- призначення лексики (продуктивне чи репродуктивне використання).

Кількість нових слів не повинна бути надто великою (оптимальна кількість — не більше 12 слів за урок).



Основними формами презентації лексики є:

1. Переклад. Це найкоротший шлях до подання лексики, він є економним засобом, але створює неправильне уявлення учнів щодо абсолютної відповідності лексичних одиниць у різних мовах, низьку мотивацію щодо запам'ятовування.

2. Візуальні засоби презентації через демонстрацію реальних предметів, малюнків, схем, дій, жестів, міміки. Ефективною ця форма роботи є на початковому та середньому ступені навчання, тому використовую її у 8-9 кл., де німецька мова вивчається як друга іноземна мова. Під час презентації нової лексики використовую вправи із зображеннями малюнків і аудіозаписи з одночасним озвученням нових слів. Учні прослуховують аудіозапис і показують предмети на малюнках. Після цього виконуються вправи з використанням нових слів у комунікативних ситуаціях, де переважає діалогічне мовлення. Такі вправи часто носять ігровий характер.

Наприклад: «Das neue Deutschmobil -1» підтема «Schule. Schulsachen».

1. Гра «Запитання — Pinq - Ponq»

2. Діалог «Відшукайте партнера і поставте запитання один одному».

3. Презентуйте розповідь-загадку — робота в парах.

Підтема «Mein Sonntaq»

1. Поставте один одному запитання за фотографіями.

2. Гра «В гостях у капітана Калле».

3. Гра «Репортер» (взаємне інтерв'ю).

Вправи і ситуації ускладнюю в 10-11 кл.

«Das neue Deutschmobil - 2»

Підтема «Європа. Німецькомовні країни. Знамениті європейці».

1. Робота в групах: «Das Europa - Quiz».

2. Інтерв'ю з сім’єю Бекер «Подорож по Європі».

Підтема «Австрія. Подорож в Зальцбург»

1. Відшукайте партнера і дайте йому поради щодо вибору мети подорожі.

2. Гра «Сім'я Бауманн подорожує Австрією своїм Wohnmobil»

3. Вербальні засоби презентації. Такі вправи дозволяють планово перейти до застосування ситуації, що дає можливість тренувати вживання лексики у контексті, у реченнях-зразках завдяки синонімам, антонімам, за частинами мови, видами понять і т. д. Наприклад: підтема «Umweltschutz» (Memo»)

Учні отримують завдання: згрупувати слова за такими категоріями:

1. Tiere


2. Pflanzen

3. Tätiqkeit des Menschen

4. Umweltschutzanlaqen підтема «Beruf und Arbeit»

1. Beruf und Arbeitsmittel

2. Bernfsausbildunqsort

3. Arbeitsplatz

Хоча вербальні засоби займають більше часу, робота з ними має позитивні результати — вони мотивують спілкування учнів, створюють атмосферу комунікативної направленості уроку німецької мови, розвивають вміння і навички аудіювання.

При опрацюванні нової лексики використовую рецептивні завдання (розпізнавання, відбір, сортування, розташування в певному порядку), а також продуктивні завдання (закінчення речення або тексту, створення речень або тексту).




Висновки.

Успішне оволодіння іноземним лексичним матеріалом - одна з найважливіших умов засвоєння мови. У той же час існують великі труднощі щодо накопичення лексичного матеріалу. Одна з причин цього - безмежність мови та словникового складу. Для досягнення досить швидких результатів необхідно обмежити обсяг виучуваного лексичного матеріалу, ретельно вибирати перспективні напрями засвоєння мови. Це може бути лексика повсякденного спілкування, тематика і зміст якої достатньо відображені у підручниках, а також у численних розмовниках та посібниках з німецької мови.

Володіння іноземною мовою передбачає знання певної кількості слів. Проте, одного лише знання слів для здійснення мовної діяльності недостатньо. Можна знати багато слів, але не вміти їх використовувати під час спілкування. Для практичного використання лексики в мові потрібно піклуватися про розвиток в учнів автоматизовано підбирати слова під час мовлення та включати їх у синтагму і фразу, стежачи за правилами лексичної єдності німецької мови.

Словникових особливостей мовних видів діяльності необхідно навчати

так, щоб учні постійно відчували, що слова їм потрібні для вираження думок і їх розуміння. Тільки чітка мовна перспектива обумовлює мотивованість і успішність оволодіння словником.

Робота над накопиченням словника супроводжує весь процес навчання. Майже на кожному другому уроці вчитель знайомить учнів з новою порцією слів і проводить роботу з її засвоєння. От чому забезпечити оволодіння словником – першочергове завдання кожного вчителя. Звідси витікає, що дуже важливо збудити в учнів інтерес до постійного розширення словникового запасу. Найпереконливішим свідоцтвом оволодіння словником для вчителів і учнів є здатність брати участь у спілкуванні іноземною мовою.

Комунікативна спрямованість навчання — передумова успіху в практичному оволодінні учнями німецькою мовою. При цьому ми постійно шукаємо нові активні способи й форми навчальної діяльності учнів на уроці, а саме: як організувати навчальний процес, щоб учні були здатні використовувати іноземну мову як під час спілкування в реальних життєвих ситуаціях, так і для набуття знань, могли орієнтуватися в соціокультурних аспектах країни, мова якої вивчається.

Розвиток лексичних навичок можливий тільки через вирішення реальних завдань на уроці, що викликають в учнів задоволення й впевненість у собі, бажання говорити німецькою.



Список використаних джерел

1. Бим И. Л. Теория и практика обучения немецкому языку в школе / И. Л.Бим. - М.: Просвещение, 1988.

2. Гринчишин Д. І. Тлумачний словник української мови / Д. І.Гринчишин.

- К.: Рад. школа, 1988.

3. Дем’яненко М. Я. Творчість учителя іноземної мови / М. Я.Дем’яненко. - К.: Освіта, 1989.

4. Корогодіна С. Ф., Любченко О. С. Довідник учителя німецької мови /

С. Ф.Корогодіна, О. С.Любченко. - Х.: Ранок, 2006.

5. Шатилов С. Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе /

С. Ф.Шатилов. - М.: Просвещение, 1994.

6. Шнітке Т. А., Ерліх Е. Б. Граматика німецької мови / Т. А.Шнітке, Е. Б.Ерліх. - Київ, 1995.



7. Hans Krech. Großes Wоrterbuch der deutschen Aussprache. - Bibliographisches Institut, Leipzig, 1982.

8. Walter Yung. Grammatik der deutschen Sprache. - Bibliographisches Institut, Leipzig, 1975.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка