Формування ціннісних орієнтирів особистості на уроках української мови та літератури, факультативних заняттях та спецкурсах



Скачати 93.31 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір93.31 Kb.
ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТИРІВ ОСОБИСТОСТІ

на уроках української мови та літератури, факультативних заняттях та спецкурсах
Не вчи камінь котитися, просто

прийми перешкоду – і він сам покотиться…

Г.Сковорода

Ці мудрі слова українського мислителя сказані саме для нас, педагогів. У них криється основа великого мистецтва формування й розвитку особистості, особистості з природними задатками, яка не терпить насильства, яка прагне зрозуміти себе, випробувати себе в різних видах діяльності, розвинути власні обдарування, самовдосконалитися.

Урок - це невід'ємна частина навчального процесу, яка залишається однією з основних форм організації навчання. Сучасний урок має бути витвором мистецтва і майстерності педагога, викликати в дітей щирий інтерес, справжню захопленість, формувати їх творчу свідомість. Урок має унікальні можливості впливати на становлення багатьох якостей особистості учня та формування ціннісного ставлення до соціального і природного довкілля.
Це зумовлює необхідність звернути увагу на виховний потенціал кожного уроку як джерела формування ціннісних орієнтацій учнів.
Одним із важливих моментів для вчителя, незважаючи на отримані ним знання і навички в професійному навчальному закладі, залишається підготовка і проведення уроку. Здавалося б, що про урок уже все сказано, але світ, який розвивається і змінюється навколо нас, вимагає постійного професійного розвитку, пошуку нових рішень.

Народження будь-якого уроку розпочинається з усвідомлення та чіткого визначення його мети; потім іде пошук засобів, які допоможуть учителеві в досягненні мети, а вже далі - визначення способу - як буде організована співпраця вчителя та учня для досягнення мети. Будь-який урок має певну структуру побудови і реалізації, яка визначається самим учителем і включає ті етапи уроку, що найефективніше і раціонально дозволять досягти поставленої мети.

Учитель на уроці засобами свого навчального предмета має формувати систему цінностей особистості, що виявляється через її власне ставлення до себе і людей, суспільства і держави, природи, праці та мистецтва.

Як же сприяти формуванню відносин, ціннісного ставлення учнів до соціального та природного довкілля та самих себе?

Одним із чинників, що впливають на виховання учнів, є специфічний зміст кожного навчального предмета, з урахуванням якого здебільшого формується виховна мета уроку. Суттєве значення має ретельний добір предметної інформації крізь призму її виховної функції.

Наприклад, уроки української літератури репрезентують людину через літературні та історичні образи, вчинки літературних персонажів та історичних героїв, зображення їхніх досягнень і моральних прорахунків, духовного життя, прагнень тощо. Опосередковано така інформація відбиває певну, часто авторську, оцінку всього, про що йдеться.

Використовуючи зміст навчального матеріалу, вчитель літератури може закласти й розвити основи для формування всіх моральних якостей, що стануть поглиблюватися в школяра у його спілкуванні з навколишнім світом.

Важливо, щоб у процесі навчання вчитель постійно залучав учнів до активної пізнавальної діяльності, пропонував їм самостійно вирішувати проблеми, навчав наполегливості в досягненні мети, уміння відстоювати свої погляди, створював у класі творчу атмосферу. Таке навчання, звичайно, є не тільки розвивальним, а й виховним.

Уроки мови та літератури особливі, вони передбачають напружену роботу не тільки думки й пам'яті, а й душі та серця. Через зміст художніх творів, аналіз вчинків і почуттів персонажів, через сприйняття авторської позиції вчитель має навчати дітей мислити, творити, схилятися перед мудрістю, бути добрими і чесними, виховувати любов і повагу до батьків, пошану до людей.

Кожен учитель ставить мету: сформувати гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань національної та світової культур, здатна до самовдосконалення.

Уроки української мови та літератури мають розвивати емоційну культуру, оскільки тільки на базі емоційно-пізнавальної активності формуються в дітей критерії оцінки життєвих явищ, виробляються моральні принципи. Кожен урок має бути звернений до душі учня, насичений матеріалом, що викликає роздуми про життя, про духовний світ людини, про загальнолюдські цінності.

Українська література має відкрити учням світ культури. Цього можна досягти, якщо викладати її у взаємозв'язку з іншими видами мистецтва, зокрема з музикою, історією, художньою культурою. Вивчення літературних творів на тлі широкого культурологічного контексту сприятиме осмисленню фундаментальних цінностей культури.

Головною метою вивчення української мови та літератури у школі є виховання в молоді високої читацької і загальної культури, естетичного смаку шляхом залучення її до найвищих досягнень літератури і культури, загальнолюдських та національних духовних цінностей. Серед першоглядних завдань на реалізацію мети є формування творчої особистості, плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами, сприяння виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань учнів, формування критичного мислення, підвищення загального рівня культури учнів як повноправних членів соціуму та активних учасників соціальних процесів, виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій, формування планетарного мислення, вільної орієнтації в розмаїтті культурних явищ.

Завданнями уроків української мови та літератури є:


  • ознайомлення з фундаментальними цінностями культури;

  • формування гуманістичного світогляду особистості;

  • розширення її культурно-пізнавальних інтересів;

  • виховання в учнів любові, поваги до традицій свого народу та толерантного ставлення до традицій інших народів;

  • пізнання історії, культури народу, естетичних та моральних цінностей;

  • формування духовного світу учнів, світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів;

  • розвиток умінь спілкуватися в різних ситуаціях, формулювати власну думку, висловлювати почуття щодо життєвих явищ, морально-етичних, естетичних, суспільних та інших проблем;

  • розуміти інших людей, знаходити спільну мову з ними.

Виходячи зі сказаного, виховна мета уроку має бути спрямована на:

  • пізнання історії, культури народу, естетичних та моральних цінностей;

  • формування духовного світу учнів, загальнолюдських ціннісних орієнтирів;

  • виховання в дітей любові та поваги до рідної мови;

  • виховання в дітей культури мовлення під час спілкування.

На уроках літератури можна поговорити про найбільш хвилюючі проблеми, а інколи розв’язати їх, висловити своє ставлення до твору, дати власну оцінку вчинкам героїв, взяти участь у дискусії…

Важливим наслідком позитивних стосунків на уроці є формування в учня почуття самоповаги, власної гідності, що цілком залежить від запропонованого вчителем стилю навчальних взаємин. Тут, через спостереження за іншими людьми і самоаналіз, виробляється також критичне ставлення до себе, вносяться певні поправки у власний характер, у стиль стосунків з тими, хто поруч.

Емоційний стан уроку значною мірою залежить від особистості вчителя: він приносить у клас свій настрій. Йому повинні бути властиві оптимізм праці, тобто віра в те, що кожна дитина має шанс на успіх; почуття гумору — настільки важливе, що в разі його відсутності вчителеві варто змінити професію; демократизм стосунків; любов до дітей. Ці якості вчителя повинні бути не "бутафорними", фальшивими, а дійсно виходити з глибини його душі. Створений на таких засадах психологічний настрій уроку породжує в дитині впевненість у собі, віру в добро і справедливість, формує почуття надії й любові до людей.

Добре, якщо уроки мови розпочинаються з розминки, головна функція якої - створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою я використовую технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру "Вірю - не вірю". Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках. Завдяки навичкам об'єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під час проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями. При підборі завдань, проблемних запитань пильную за тим, аби в них не перекладалось художнє на ліричне , не примушую дітей шукати зв’язку літератури з дійсністю на поверхні тимчасових соціальних проблем, а проводжу їх через глибинні скарбниці загальнолюдських цінностей. Поети, письменники народжуються, і діти мають навчитись розуміти не тільки тих, що були і є, а й, зустрівшись в майбутньому з незнайомими творцями художнього слова, змогли зрозуміти їх і відчути. Практикую завдання: зроби свого героя незалежним від автора. І тоді діти роблять життя владним над письменником. Їх герої проходять перевтілення відповідно до нашого часу. Якимось невідомим, підсвідомим, невловимим почуттям діти формують іншого героя і осмислена ними дійсність бере владу над їхньою уявою. Вони наділяють їх різними за характером рисами : позитивних – позитивними, ті , що тримаються непевно - обов’язково стають хорошими., а вже якщо якийсь образ їм не подобається, то в ньому об’єднуються всі негативні явища нашого часу.

Весь час замислююсь, як навчити дитину сприймати любов до Батьківщини не поверхово, не пафосно, а заглиблюватися в її немеркнучу сутність. Знаю одне – потрібно не просто знайомити з персонажами, а провести дитину стежками , якими ходять герої їхніх книг, побувати в усіх пережитих персонажами обставинах, стати твердо на бік тих, хто прагнув добра, нової людської досконалості, яка не мислить себе поза рідним краєм.

Серії уроків мовленнєвого розвитку з мови та літератури - це уроки утвердження, заперечень, становлення позиції, відповідальності за все, що коїться навколо. Такі уроки спонукають мене вибирати такі форми і методи навчання та виховання дітей, які стають основою у отриманні зворотного зв’язку. На них проглядається індивідуально-особистісна позиція кожної дитини. Серед таких форм – тренінгова робота. Тут не спишеш, не підглянеш, не використаєш чужу думку. Завдання на таких уроках вимагає креативного мислення, яке у кожної дитини неповторне, своє.

Особливу увагу звертаю на підбір епіграфа до кожного уроку, бо саме від нього іду до реалізації поставленої мети, відновити споконвічну шляхетність українського народу, його національну гідність і самостійність, високу моральність і працелюбність.

На основі знань, здобутих під час уроків, формуються стійкі переконання і відповідні стереотипи поведінки та дій; форми виховної діяльності мають логічно про-довжувати урочну роботу, вони мають бути доступними, цікавими, емоційно насиченими, щоб у процесі їхнього проведення виявлялася учнівська творчість, ініціатива самовираження. Предметом зусиль вчителя таким чином стає технологія включення учня у діяльність, а не виконання дій за нього. Від форм діяльності, методів навчання залежить, чи відчуватиме себе учень господарем діяльності, чи вічним "об'єктом", приниженим і неповноцінним.

Усі знають: виховання та навчання - невід’ємні одне від одного. Але велике щастя для мене – спостерігати і переконуватися, що діти піднімаються на вищий щабель, а не затримуються в своєму розвиткові, самовдосконалюються. І на моїх очах проходить становлення особистості, я певна – слід шукати раціональні інноваційні методи, проявляти винахідливість, експериментувати, бо в цьому моя сила та натхнення у праці.

Готуючись до уроків мови та літератури, намагаюсь підібрати такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізував виховний потенціал, спрямований на формування ціннісних орієнтацій школяра.

Для цього потрібно вирішити завдання:

- створення умов для розвитку творчої особистості в процесі викладання української мови і літератури;

- організація різних видів діяльності на уроках української мови і літератури, як за формою так і за змістом;

- формування в учнів творчих здібностей та вмінь, які допоможуть їм у подальшій самостійній діяльності.

Формування ключових компетенцій, ціннісних орієнтацій відбувається на кожному уроці.

Наостанок хотілося б згадати слова відомого педагога-новатора Ш.А. Амонашвілі: «Різні цінності, знання, морально-етичні норми не доходять до дітей у стерилізованому вигляді, а несуть у собі особистіші риси вчителя, його оцінки, ставлення, його світогляд. Для дитини знання не існують без учителя... Якщо він недолюблює вчителя, боїться його, не бачить у ньому друга, то навчання втрачає для нього всяку цінність. Завоювати любов дітей - пекуча турбота першого (і будь-якого наступного) вчителя, тому що тільки через любов до свого вчителя дитина входить у світ знань і засвоює моральні цінності суспільства» [4].


Література




  1. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України: Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році// Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 08.07.2013 № 1/9 – 480.

  2. Державний стандарт базової та повної середньої освіти: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 / сайт Міністерства освіти і науки України.

  3. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності //Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 2000. - №22. - С. 7-21

  4. Амонашвили ГІГА. В школу - с шести лет / Ш.А.Амонашвили. - М.: Педагогика, 1986.

  5. Сергієнко А. Формування ціннісних орієнтацій особистості на уроках української мови і літератури [Текст] / А.  Сергієнко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – №12. – 48 с. – С. 14–17.

  6. Вертій О. Методика вивчення української літератури на сучасному етапі: основні ознаки і поняття / Дивослово. – №4, 2012. – С. 28-36.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка