Форми і методи контролю знань, поточної успішності



Скачати 186.57 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір186.57 Kb.
Форми і методи контролю знань, поточної успішності.

У відповідності до навчальних планів підготовки спеціалістів у вузі передбачається проведення контролю знань. Контроль знань студентів має носити систематичний характер. Для втілення контролю знань у кожному вищому навчальному закладі складається графік його проведення із зазначенням строків і форм.

Найбільш поширеними формами контролю знань студентів є:


  • попередній (вхідний);

  • поточний;

  • рубіжний;

  • підсумковий.

Попередній контроль - діагностика вихідного рівня студентів. Він дає змогу визначити наявний рівень знань для використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на першому курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих на вступних іспитах з певного предмета. Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового іспиту з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань із забезпечуючих предметів, для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.

Поточний контроль знань є органічною частиною педагогічного процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу.

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначається відповідною кафедрою.

Завдання поточного контролю:


  • виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;

  • визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення;

  • виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі;

  • виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку;

  • стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні.

Головне завдання поточного контролю - допомогти студентам організу-вати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети:. Поточний контроль - це продовження навчальної діяльності педагога і педагогічного колективу; він пов'язаний з усіма видами навчальної роботи і має навчити студентів готуватись до перевірки з першого дня занять і кожного дня, а не наприкінці семестру або навчального року. Разом з тим поточний контроль є показником роботи і педагогічного колективу.

Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізна-вальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу.

Рубіжний контроль може проводитись усно і письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі. Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за мету мобілізувати студентів на поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні колоквіумі введеться більш невиму-шена бесіда, ніж на заліках та іспитах, що природно, дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.



Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчан-ня на певному освітньому рівні або на окремих його завершених етапах.

До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні іспити, а також заліки перед іспитом. Основна мета іспитів - встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю і глибиною і вміннями застосувати їх у практичній діяльності.

Підсумковий контроль здійснює контролюючу функцію, потребує систематизації і узагальнення знань і певною мірою реалізує навчальну, розвиваючу і виховну функції контролю.

Основними формами контролю знань студентів є контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, у поза навчальний час, на консуль-таціях, заліках і іспитах.

I. Контроль на лекції може проводитися як вибіркове усне опитування студентів або з застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або ж для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочита-ної лекції (проводиться за звичай у кінці першої або на початку другої години лекції). Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекції не має віднімати багато часу.За витратами часу на контроль усне опитування поступається контролю, що проводиться за карточками.

II. Контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводи-ться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:

1. Вибіркове усне опитування перед початком занять.


  1. Фронтальне стандартизоване опитування за карточками, тестами протягом 5-10 хвилин.

  2. Фронтальна перевірка виконання домашнього завдання.

  3. Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, дані на лабораторному занятті

  4. Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей.

  5. Письмова (до 45 хвилин) контрольна робота.

  6. Колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).

III. Контроль у поза навчальний час.

  1. Перевірка перебігу виконання домашнього завдання, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюється якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.

  1. Перевірка конспекту лекцій і рекомендованої літератури.

  1. Перевірка і оцінка рефератів по частині лекційного курсу, який самостійно проробляється.

  1. Індивідуальна співбесіда з студентом на консультаціях.

  1. Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета, кращого з спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт.

Контрольні заходи, що проводяться лектор на потоці і у поза навчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об'єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.
IV. Консультації.

Дослівно термін "навчальна консультація" означає відповідь, роз'яснення викладача студентам будь-якого навчального питання.

Мета більшості консультацій - допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратися не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи.

Не можна обмежуватися формою консультації "питання-відповідь", вона має переходити у бесіду зі студентами з найбільш важких і важливих проблем курсу, що вивчається.

V. Заліки.

Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських та лабораторних заняттях. Семестровий залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.

З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича практика) застосовують диференційований залік з виставленням оцінок за п'ятибальною шкалою.



Семестровий диференційований залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань. Семестровий диференційований залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.

Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з навчальної дисципліни.

По лекційному курсу або окремих його частинах, які не супроводжуються лабораторними або практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання. З великих курсів перед заліком корисне проведення колоквіуму.

Своєчасне і добре виконання лабораторно-практичних занять, відсутність пропусків, добра дисципліна дають підставу поставити оцінку "зараховано" без додаткового опитування.

Заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються по виконанні кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершення програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань.

Захист курсової роботи - це особлива форма заліку в комісії з 2-3 викладачів. Кращі з курсових робіт подаються на наукові студентські конференції.

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть слугувати основою для оформлення заліку без опитування.

Заліки з виробничої практики проставляються на основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік - диференційований, а оцінка складається з середніх оцінок з усіх розділів практики.

VI. Іспити (екзамени).



Семестровий екзамен - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Отже, вони є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Іспит дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.

Іспити складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом.

Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та екзаменів. Екзамени проводяться згідно з розкладом, який доводиться до відома викладачів і студентів не пізніше, як за місяць до початку сесії. Порядок і методика проведення заліків та екзаменів визначається вищим навчальним закладом.

Відомі два основних види іспитів: без іспитових білетів і за іспитовими білетами.

Перший вид іспитів - іспит-бесіда - проводиться приблизно так: студенту, який складає іспит пропонується для початку бесіди одне запитання і дається деякий час для його обдумування. В перебігу відповіді залежно від її якості той, хто екзаменує, поступово може розширити поставлене перед студентом завдання. Бесіда дає змогу з'ясувати не тільки формальні знання з даного питання, але і поняття його ролі у всьому курсі, його зв'язку з іншими питаннями.

Можлива також бесіда, при якій екзаменатор ставить перед собою більш росте завдання - з'ясувати, чи засвоєні студентом основні ідеї курсу, чи знає він визначення, чи правильно формулює основні поняття, чи розуміє їх зміст.

Основна перевага іспиту-бесіди полягає у тому, що надається можливість отримати достатньо повне уявлення про якість підготовки студента з даного курсу і з'ясувати його потенційні можливості у вивченні науки. Випадковість оцінки при такій формі іспиту, як правило, неможлива. Іспит-бесіда потребує високої кваліфікації екзаменатора і повної довіри до нього студентів. Ця форма не застосовується у тих випадках, коли ставиться за мету перевірка засвоєння практичної частини курсу і тому, хто складає іспит, необхідно запропонувати для вирішення визначену кількість завдань. Екзамени у формі бесіди краще проводити на старших курсах, причому з деяких спеціально відібраних для цієї мети дисциплін.

Другий основний тип іспиту - за іспитовими білетами.

У цьому разі особливої уваги потребує складання іспитових білетів. Рівномірне розподілення матеріалу у білетах, різноманітність запитань, повнота охоплення прочитаного курсу, вдалий підбір завдань - усе це значною мірою полегшує хід іспиту і сприяє об'єктивності оцінки. Іспит за білетами ніяк не включає бесіди з тим, хто складає іспит. Додаткові запитання при цьому задаються з того матеріалу, який висвітлює або побічно торкається у своїй відповіді студент.

Результати складання іспитів і диференційованих заліків оцінюються за чотирибальною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"), а заліків - за двобальною шкалою (("зараховано", "не зараховано" ) і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку, навчальну карту студента.

Студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з вищого навчального закладу.

Студенти, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академ. заборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий - комісії, яка створюється деканом факультету (директором інституту).

Студенти, які не з'явилися на екзамени без поважних причин являються такими, що одержали незадовільну оцінку.

Стандартизований контроль знань.

У стандартизованому контролі знайшла широке застосування тестова методика з альтернативним вибором відповідей. Метод альтернативного вибору відповідей полягає у тому, що ставляться запитання і одночасно пропонуються варіанти відповідей, правильність яких потрібно оцінити. При цьому студенту пропонуються не тільки самі відповіді, але і їх цифрові коди (як правило, номер варіанта відповіді). Перевага цього методу полягає у тому, що за допомогою найпростіших засобів (бланків, матриць) можна отримати відповідь практично на будь-яке запитання, а недоліком є можливість вгадування правильної відповіді.

Відомі і інші варіанти тестового контролю знань студентів:

1. Короткочасне подання варіантів відповідей. Студенту пропонують запитання. Він має вивчити його і подумки підготувати відповідь. Після того як він готовий до відповіді, йому на обмежений час показують варіанти відповідей, з яких він має вибрати один. Уданому разі студент не стільки вибирає, скільки порівнює свою готову відповідь із запропонованими. Такий принцип деякою мірою зменшує можливість вгадування і несвідомого вибору випадкової відповіді.

2. Послідовне надання варіантів відповідей. Студенту пропонується запитання, яке він вивчає і подумки готує на нього відповідь. Потім за його проханням йому показують перший варіант відповіді. Якщо цей варіант співпадає з його рішенням, то він фіксує свою відповідь під номером 1, якщо він вважає його невірним, то через деякий час йому надається другий варіант відповіді.


  1. Вибір відповідей: пропонуються самі відповіді, а потім їх обґрунтування.

  2. Парне питання: правильний результат отримується тільки при двох правильних відповідях.

  3. Співвідносна або складно-вибіркова система: подаються декілька відповідей, які потрібно пов'язати одне з одним.

  4. Матрична система: питання і відповіді подаються у вигляді матриці.

  1. Конструктивно-вибірковий метод: відповідь формується шляхом синтезу із запропонованих на вибір його частин.

  2. Мотивовані варіанти відповідей: кожний варіант відповіді доповнюється обґрунтуванням.

Система тестового контролю включає такі етапи:

  • визначення завдань контролю у відповідності до мети навчання;

  • вибір способів і технічних засобів контролю;

  • складання контрольних завдань;

  • обміркування їх змісту і методики застосування;

  • рецензування контрольних завдань;

  • експериментальна перевірка контрольних завдань у навчальному процесі;

  • удосконалення змісту і методики застосування контрольних завдань, а також технічних засобів з обліком досвіду їх використання у навчальному процесі.

Лише проведення усіх вказаних засобів забезпечує ефективне застосування стандартизованого контролю.

При складанні контрольних завдань необхідно дотримуватись ряду вимог:



  • укладачі завдань мають чітко уявляти мету королю як частини усього навчального процесу, враховувати вікові і психофізичні особливості тих, хто навчається. Контрольні завдання мають стимулювати пізнавальну активність студентів, викликати у них інтерес до предмета навчання;

  • контрольні завдання в усіх випадках мають забезпечувати реалізацію навчаючої функції контролю, а не тільки контролюючої;

  • складаючи контрольні завдання, потрібно враховувати, що інформація, яка міститься у них, потрібна не стільки для оцінки знань студентів, скільки для того, щоб своєчасно виявити помилки і скоригувати навчальний процес;

  • під час розробки контрольних завдань слід передбачити способи і засоби (у т.ч. і технічні), які можна буде застосувати при реалізації тестів, що розробляються;

  • потрібно уникати шаблону і формулювань, які повторюють відомі істини.

При складанні білетів важливим є рішення проблеми правдоподібності неправильних варіантів. При цьому можливі два аспекти проблеми - зовнішня правдоподібність і правдоподібність змісту.

Неправильні варіанти відповідей можуть бути:



  • правдоподібними зовнішньо і за змістом;

  • правдоподібними зовнішньо, але неправдоподібними за змістом;

  • неправдоподібними зовнішньо, але правдоподібними за змістом.

Не можна використовувати відповіді неправдоподібні і зовнішньо і за змістом. Найбільш розповсюдженою формою оцінки відповідей на тести є триканальна: правильна відповідь - плюс один бал, не знаю - нуль балів, неправильна - мінус один бал.

Рейтингова система контролю успішності навчання.

Рейтинг - оцінка діяльності будь-якої особи або групи осіб у балах (очках) і їх ранжування за набраною сумою.

Модульний контроль і визначення рейтингу студентів використовуються з метою стимулювання систематичної і самостійної роботи студентів, підвищення об'єктивності оцінювання їх знань, виявлення і розвитку творчих здібностей.

Сформулюємо загальні принципи рейтингової системи:


  1. Оцінка навчальної роботи студентів здійснюється у балах рейтингуокремих випадках застосовується звичайна система оцінок з наступним перерахунком у рейтинг).

  2. Обов'язковий облік поточної роботи студентів у поточній оцінці з предмета (у ряді випадків підсумкова оцінка визначається лише за поточним контролем).

  3. Інтегрування навчальної роботи студента, вирахування сумарного рейтингу за семестр, навчальний рік, період навчання.

  1. Ранжування студентів за сумарним рейтингом.

Характерним є той факт, що при обчисленні навчального рейтингу студента у тій чи іншій формі враховується значення (вагомий коефіцієнт) конкретних дисциплін у переліку навчального плану з даної спеціальності. Введення вагомих коефіцієнтів дисциплін дає змогу більш об'єктивно врахувати здібності, нахили і поривання студентів з обраної спеціальності, усунути попередній підхід до оцінки результатів їх навчальної роботи.

Рейтингова система за певних умов помітно впливає на інтенсивність, ритмічність і якість навчальної роботи студентів.

Можна виділити вирішальні фактори такого впливу:


  • спонукання (мотивація) студентів до систематичної активної роботи впродовж семестру;

  • розширення і підвищення ролі самостійної роботи над навчальним матеріалом;

  • підвищення рівня індивідуалізації навчання;

  • фактор змагання у навчанні;

  • розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення;

  • підвищення роботи викладацького складу.

Найбільш розповсюдженими об'єктами рейтингового контролю є: поточна робота студента, іспити, заліки, окремі роботи на практичних і лабораторних заняттях, курсові роботи, колоквіуми, контрольні роботи; участь у олімпіадах, конференціях, науково-дослідній роботі; відповіді на запитання, тести; конспекти, статті, реферати і т.д.; індивідуальні завдання та самостійна робота; своєчасність здачі завдання або строки його виконання; участь у громадському житті, регулярність відвідування занять, вивчення додаткових дисциплін.

З метою стимулювання студентів, що регулярно відвідують лекції, у деяких вузах передбачені додаткові бали, в інших випадках за пропуски лекцій застосовують "штрафні бали".

У багатьох вузах рейтинговий контроль застосовують разом з модульним навчанням.

Модульний контроль знань студента проводиться після завершення лекційних, семінарських, лабораторних і практичних занять, що відносяться до даного модулю. Він проводиться в формі виконання письмових контрольних завдань, які містять питання (в формі тесту) для перевірки знань фактичного матеріалу модуля, і задачі.

Структура завдань, система і критерії оцінки результатів модульних контрольних завдань розробляється викладачами і затверджується головою предметної комісії.

Критерії оцінювання доводяться до відома студентів перед проведенням модульного контролю.

Модульний контроль проводиться три рази на протязі семестру в тижні, вільні від навчання. Тижні модульного контролю встановлюються наказом директора на навчальний рік. Дні, час і місце проведення модульного контролю з конкретних навчальних дисциплін визначається графіком, складеним завідуючим кафедрою.

В один день для студента встановлюється модульний контроль з однієї навчальної дисципліни. Тривалість проведення модульного контролю - чотири академічні години.

Виконання конкретних завдань здійснюється кожним студентом індивідуально.

Контрольні завдання рахуються успішно зданими, якщо вони оцінені не нижче II балів (при використанні двадцятибальної шкали).

Поділ навчального матеріалу на модулі і конкретну кількість модулів з кожної навчальної дисципліни визначається предметною комісією і доводиться до відома студентів не пізніше двох тижнів до його проведення.

Студент, який успішно здав весь модульний контроль, може бути звільнений від семестрового екзамену.

Переваги модульно-рейтингового контролю полягають у тому, що він дає можливість звести до мінімуму так званий "період розкачування" на початку семестру, оскільки думки про те, що до кінця далеко і ще устигнеться усе підігнати виникнути не можуть - цикл крайнє стислий - на "потім" відкладати ніколи.

Функціонування рейтингової системи організації навчального процесу можливо лише за умови всебічного розвитку у студентів потягу до навчання, інтересу до знання, творчості та ініціативи.

Рейтинг студента з успішності складається з рейтингів з окремих дисциплін, тобто з міні-рейтингів, які дають відповідну суму балів.

Традиційна система перевірки та контроль знань не завжди дає змогу накопичувати достатню кількість оцінок. Це знижує активність студентів, а оцінка їх знань викладачем може бути некоректною. Тому необхідна мотивація до активного самостійного вивчення студентами навчальних дисциплін, якою може бути міні-рейтинг. Ця форма контролю знань забезпечує отримання певної суми балів на одному занятті, а в окремих випадках допомагає швидко ліквідувати відставання у навчанні. Суть його - в оцінці кожної відповіді, кожної навчальної ініціативи студента.

Окремий курс ділиться на декілька модулів, як правило, на три, з яких здаються рубіжні контрольні заліки, виходячи з максимальної суми балів за кожне завдання контрольної картки або за тест.

Під час лекцій і семінарських занять проводяться короткочасні контрольні роботи або короткі усні опитування, при оцінці яких за десятибальною системою враховується якість і швидкість підготовки відповідей на запитання.

У разі відсутності студента на заняттях під час контрольних робіт або відмови від їх виконання, йому віднімаються бали з тієї загальної суми, яку він перед цим отримав. Зауважимо, що в цьому разі сума балів, що віднімається ( -10 ), більша за ту, яку він одержує за непідготовленість до заняття, тобто за "двійку" - ( -5 ) при виконанні контрольної роботи. Студент може зняти мінус шляхом виконання контрольної роботи повторно у поза навчальний час або підготовкою реферату чи усною відповіддю.

На лекціях і практичних заняттях позитивним балом від ( 0,5 ) оцінюється кожне доречне запитання студента до теми, участь в обговоренні питань, індивідуальна участь кожного з студентів у вирішенні проблемних ситуацій, підготовка реферату або доповіді з використанням новітніх літературних джерел ( реферат оцінюється від 0,5 до 3,5 балів), оцінюється також робота з новими літературними джерелами, навіть пошук їх. Додаткові бали можна одержати за участь у науково-дослідній роботі, олімпіаді, роботі у проблемній групі чи науковому гуртку.

Постійно контролюється і оцінюється у балах самостійна робота студентів з рекомендованими підручниками чи додатковою літературою і нормативними актами з тем семінарських занять шляхом регулярної перевірки на кожному занятті конспектів студентів.

Відсутність студента на лекції оцінюється в (-5) балів, але він може "закрити" цей мінус, якщо продемонструє викладачеві самостійне надолуження навчального матеріалу з цієї лекції.



Важливим джерелом одержання балів є виконання самостійних завдань. При перевірці рефератів до уваги береться крім якості виконання і додержання строків їх представлення дострокова здача, яка стимулюється у балах, запізнення - карається. Максимальна оцінка - 10 балів. По закінченню семестру підраховується сума балів конкретної групи і визначається середній бал. Складається ранжований список студентів у ранжований ряд від макси-муму до мінімуму балів. Студенти, які мають суму балів вище середньої по групі, одержують залік автоматично, а близько до середнього - здають міні-залік, тобто відповідають на одне запитання або розкривають поняття, термін тощо і атестуються так би мовити автоматично. Виділяється також група студентів з мінімальною кількістю балів, які не допускаються до заліку - вони повинні здавати його у додаткову сесію. Решта студентів здають залік - в усній або письмовій формі, а також шляхом відповідей на тести (близько 100), які охоплюють увесь матеріал курсу.

Впровадження такої системи контролю і стимулювання навчання вимагає детальної розробки шкали оцінок усіх видів самостійної роботи студентів. Міні-рейтинг стимулює активність навчання, значно підвищує відвідування занять, забезпечує об'єктивність оцінки знань студентів, поліпшує їх ранжування з успішності, необхідне для обґрунтованого відбору студентів на другий етап навчання для рекомендації їх на ярмарок спеціалістів на роботу, для продовження навчання у магістратурі.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка