Фонетика латинський алфавіт. Читання голосних, приголосних І буквосполучень



Сторінка1/8
Дата конвертації02.05.2016
Розмір0.83 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
ФОНЕТИКА

Латинський алфавіт. Читання голосних, приголосних і буквосполучень

У латинському алфавіті, який використовується в сучасній медичній та фармацевтичній термінології, 25 літер.

Написання Назва Вимова

Aa a [a]

Bb бе [б]

Cc це [ц] або [к]

Dd де [д]

Ee е [е]

Ff еф [ф]

Gg ґе [ґ]

Hh га [г]

Ii і [і] або [й]

Jj йот(а) [й]

Kk ка [к]

Ll ель [ль]

Mm ем [м]

Nn ен [н]

Oo о [о]

Pp пе [п]

Qq ку [к]

Rr ер [р]

Ss ес [с] або [з]

Tt те [т]

Uu у [у]

Vv ве [в]

Xx ікс [кс] або [кз]

Yy іпсилон [і]

Zz зет [з] або [ц]


Класифікація звуків

У латинській мові звуки поділяються на:

- голосні, яким відповідають букви a, e, i, o, u, y;

- приголосні, яким відповідають букви b, c, d, f, g, h, k, l, m, n, p,


q, r, s, t, v, x, z.

Вимова голосних

Латинські голосні a, e, o, u вимовляються так само, як відповідні звуки в українській мові, наприклад: ala, dens, corona, nervus.

Буква Ii вимовляється як [і]: artéria. Якщо і стоїть на початку слова перед голосним або на початку складу перед голосним, то вимовляється як [й], наприклад: májor. У медичній термінології для позначення звука ] вживається буква j замість букви і.

NB! У словах грецького походження буква J j не вживається, так як там не було звука ]: Iódum [іодум], iatría [іатрія].

Буква Y y вживається тільки в словах грецького походження і вимовляється як [і]: lárynx [лярінкс].

Необхідно запам'ятати написання префіксів і коренів грецького походження, які часто вживаються в медичній термінології.

Префікси грецького походження з буквою "y"

dys- вказує на розлад функції, порушення: dyspepsíа − розлад травлення, dystonía порушенная тонусу м’язів, судин;

hyper- вказує на збільшення, підвищення, понад норми:

hypertonía підвищення артеріального тиску, hyperglycaemía збільшення вмісту цукру в крові;

hypo- вказує на зменшення, зниження, під: hypotonía − понижений кров'яний тиск, hypogástrium підчерев'я;

syn- (sym- перед m, p, ph) поєднання, сполучення: syndactylía − зрощення пальців, sýmphysis зрощення, зчленування.

Корені слів грецького походження з буквою "y"

cyst- міхур: cystítis − запалення сечового міхура;

hydr- вода, наявність води: Hydrogénium − водень;

glyk(c)- наявність цукру, глюкози: glykaemía − вміст цукру в крові;

my- м`яз: myológia − наука про м’язи (розділ анатомії);

myc- гриб, грибкове захворювання: mycósis − загальна назва грибкових захворювань;

ox(y)- наявність кисню: Oxygénium − кисень;

poly- багато: polyvitamínum − комплекс вітамінів;

pyr- вогонь, жар: pyrophobia − боязнь вогню;

-yl- речовина, матерія: salicýlicus − саліциловий.

Дифтонги

У латинській мові є чотири дифтонги, тобто сполучення двох голосних, які вимовляються як один склад, один звук: ae, oe, au, eu.

Сполучення ae, oe вимовляються як [е]: vértebrae [вертебре], foetus [фетус].

Якщо у буквосполученнях ae, oe кожний голосний потрібно вимовляти як окремий звук, то над буквою е ставиться знак ë (який називається трема): áër (аер), Aloë (альое).



Au вимовляється як [ав] : auris (авріс).

Eu вимовляється як [ев]: pneumonia (пнеумонія).
Вимова приголосних

С с перед e, i, y, ae, oe вимовляється як [ц]: fáscia (фасціа), ceméntum (цементум), cylі́ndricus ( ціліндрікус), coelia (целіа).

С с вимовляється як ] перед:

а) a, o, u: canális (каналіс), córpus (корпус),


músculus (мускулюс);

b) перед приголосними: cránium (краніум);

с) в кінці слова: lác (ляк).

G g вимовляється як український звук [ґ]: gáster [ґастер].

H h вимовляється як український звук [г]: hépar [гепар].

K k вимовляється як український звук [к]: Kálium [каліум].

NB! Буква К k пишеться лише у не латинських словах, а також у штучно утворених назвах.

L l вимовляється пом 'якшено [ль]: glándula [гляндуля].

S s вимовляється як український звук [з]

а) між голосними: násus [назус];

б) між голосним і приголосними m, n: plásma [плязма].

В інших позиціях буква S s вимовляється як український звук [с]: séptum [септум].



X x вимовляється як український звук [з], як правило, між голосними: éxitus letális [екзітус леталіс]. В інших позиціях буква X x вимовляється як [кc]: extérnus [екстернус], ápex [апекс].

Z z запозичена з грецького алфавіту, тому у словах грецького походження вимовляється як [з]: zygóma [зігома]. У словах не грецького походження вимовляється як [ц]: Zíncum [цинкум].
Буквосполучення приголосних з голосними

ngu + голосний вимовляється як нгв: língua [лінгва].

ngu + приголосний вимовляється як [нгу]: ángulus [ангулюс].

ti + голосний вимовляється як [ці]: substántia [субстанція].

Якщо перед цим сполученням стоїть s або x, ti вимовляється як [ті]: míxtio [мікстіо].



ti + приголосний вимовляється як [ті]: dentínum [дентінум].

Q q завжди пишеться у сполученні з буквою u та вимовляється як [кв]: áquа [aква].
Буквосполучення з "h"

Буквосполучення ch, ph, rh, th пишуться в словах грецького походження:



ch вимовляється як [х]: cóncha [конха];

ph відповідає звуку [ф]: phárynx [фарінкс];

rh відповідає звуку [р]: rháphe [рафе];

th вимовляється як [т]: ethmoidális [етмоідаліс].
Вправи

1 Прочитайте, зверніть увагу на вимову голосних:

artéria, ána, ála, déns, véna, eleméntum, а́gger, maxílla, gingíva, lámina, májor, coróna, fóssa, fóvea, ós, vélum, trúncus, árcus, nérvus, majális, immatúrus, índex, intérnus, Férrum, aórta, régio, párs, púlpa.



2 Прочитайте, зверніть увагу на вимову дифтонгів:

líneae, gangraena, preparátum, aegrótus, cóstae vérae, aquaedúctus, paediáter, oedéma, dyspnóë, oesóphagus, póëta, amoeba, autoplástica, áurum, áuris, aud́itus, Eucalýptus, aponeurósis, eupnóë, pneumonia.



3 Прочитайте, зверніть увагу на вимову букви "c":

canális, músculus, ceméntum, procéssus, céllula, cóllum, cránium, fáscia, commissúra, cаecum, cíto, cýstis, córpus, búcca, cáncer, cávitas, súlci palatíni, ócciput, cóelia, cór, cáries, médicus, centrális.



4 Прочитайте, зверніть увагу на вимову букви "s":

úsus, supérior, tonsílla, násus, díscus, básis, fissúra, fascículus, incisúra, transvérsus, nódus, sutúra, prognósis, spásmus, óssa, cásus, dósis, sápiens, cariósus, Sáccharum, organísmus, gelatinósus.



`

5 Прочитайте, зверніть увагу на вимову буквосполучень "ngu" "qu":

linguális, ángulus, língua, sánguis, únguis, lingula, unguéntum, singuláris, pínguis, squamósus, quadrátus, obliquus, quántum sátis,

áqua, fréquens, líquor.

6 Прочитайте, зверніть увагу на вимову буквосполучення

"ti":

substántia, articulátio, periostítis, óstium, fúnctio, digéstio, míxtio, déns sapiéntiae, intestínum, palpátio, vítium, injéctio, cartilágo.



7 Прочитайте, зверніть увагу на вимову буквосполучень "ch, ph, rh, th":

cóncha, chirúrgus, chrónicus, schéma, bráchium, chárta ceráta, sphenoidális, phárynx, phíltrum, lymphoídeus, phálanx, xiphoídeus, rháphe, rhomboídeus, rhizóma, rháchis, Rhéum, ptyalоrrhóea, ethmoidális, throchleáris, therapia, thórax, labyrínthus, thyreoídeus.



8 Напишіть латинськими буквами слова, які подані в українській транскрипції:

букка, радікс, декстер, регіо, казус, мандібуля, каріес, субстанція, хомо, нервус, хронікус (грец.), лярінкс, денталіс, апекс, палятум, сквама, гінгіва, антіквус, енцефалон (грец.), брахіум (грец.), інцізівус, унгуля, ліквор, екстракціо, лімфа (грец.).


ДОВГОТА Й КОРОТКІСТЬ СКЛАДІВ.

НАГОЛОС
У латинських словах склади рахуються від кінця, наприклад:

4 3 2 1

tu- ber- cu- lum

Поділ слова на склади такий самий, як і в українській мові, основу складу складає голосний. У слові стільки складів, скільки голосних: e-mi-nen-ti-a.

За своєю природою і за положенням голосні бувають довгими і короткими. На письмі довгота голосного звука позначається рисочкою (ā, ē, i,ō, ū, ȳ), а короткість – дужкою (ă, ĕ, ĭ, ŏ, ŭ, y).

Завжди визначають довготу чи короткість передостаннього складу.



Правила довготи

Склад довгий якщо:

1) голосний стоїть перед двома або більше приголосними:
ligamēntum;

2) голосний розміщений перед x або z: reflēxus, Orȳza;

3) склад, що містить дифтонг: gangrāēna.

Склад короткий, якщо голосний стоїть:

1) перед голосним або h: fovĕa, contrăho;

2) перед буквосполученнями ch, ph, rh, th: choledŏchus;

3) перед сполученням приголосних букв b, p, d, t, c, g з l
або r: palpĕbra, anhydrus.

Якщо в складі за голосним іде тільки один приголосний, то такий склад може бути і коротким, і довгим (довгота за природою). У таких випадках потрібно звернутись до словника, де довгота голосного позначається: forāmen, lamĭna.

Крім того, необхідно запам'ятати довготу і короткість суфіксів, які часто зустрічаються в медичній термінології.
Таблиця 1 - Довгі та короткі суфікси


Суфікс

Частина мови

Значення

Приклад

Д о в г і :

-ura

Іменник

Дія, наслідок дії

sutura – шов, incisura – вирізка

-os (us, a,um)

Прикметник

Насиченість, достатня кількість

squamosus – лускатий

-iv(us, a, um)

Прикметник

Спрямування дії

incisivus – різцевий (зуб)

-in (us, a,um)

-i (us, a, um)



Прикметник

Відношення до об’єкта чи місця

palatinus – піднебінний,

proprius – власний



-cid (us, a, um)


Прикметник

Той, що вбиває

bactericidus –бактерицидний













Продовження таблиці 1

-ide (us, a, um)



Прикметник

Подібність

pterygoideus –крилоподібний

-al (is, e)

-ar (is, e)



Прикметник

Належність до анатомічного утворення

buccalis – щічний,

maxillaris – верхньощелепний



Короткі :

-ul, -cul, -ol

Іменник

Зменшувальне значення

lingula – язичок, foveola – ямочка, сuticula – шкірочка

-ic (us, a,um)

Прикметник

Належність до анатомічного утворення

massetericus – жувальний


Наголос

У латинській мові наголос ніколи не стоїть на першому складі від кінця слова і далі третього складу.

У двоскладових словах наголос ставиться на другому складі: fóssa, básis.

У багатоскладових словах наголос падає на другий склад від кінця слова, якщо він довгий: procéssus, labyrínthus.

Якщо другий від кінця склад короткий, то наголос падає на третій склад від кінця: cránium, frénulum.

Вправи

1 Запишіть терміни, позначте знаком довготи або короткості передостанній склад, зазначте місце наголосу:

ganglion, tractus, tonsilla, choledochus, complexus, fovea, palpebra, profundus, facies, columna, manubrium, patella, benignus, medius, diaeta, affixus, brachium, epiglottis, anhydrus, accessorius, plexus.



2 Визначте місце наголосу, прочитайте терміни:

hypoglossus, protuberantia, pancreas, superficies, axilla, internus, amoeba, cuspis, cementum, articulatio, vertebra, laryngeus, Ephedra, subrotundus, stomachus, sinister, extrahunt, centimetrum.



3 Випишіть слова:

а) з довгими суфіксами;

б) з короткими суфіксами

ophthalmicus, fasciculus, frontalis, alveolaris, anserinus, facialis, palatinus, venosus, cellula, angularis, stylohyoideus, commissura, frenulum, foveola, musculus, nasalis, hepaticus, acusticus.



4 Визначте місце наголосу за словником:

occiput, tympanum, cartilago, tunica, extremitas, skeleton, lamina, systema, abdomen, diagnosis.



5 Прочитайте терміни:

substantia grisea, nervus trigeminus, radix sympatica, vena angularis, nodi cervicales laterales, facies vestibularis, dens incisivus, dens caninus, musculus mylohyoideus, vestibulum oris, incisura mandibulae, canaliculus chordae tympani, alveoli dentales.


Лексичний мінімум

Іменники

Caput

cranium

– череп

occiput

– потилиця

frons

– лоб, чоло

auris

– вухо

Facies

bucca

– щока

nasus

– ніс

labium

– губа

oculus

– око

lingua

– язик

os (oris)

– рот

Collum

larynx

– гортань

trachea

– дихальне горло

pharynx

– глотка

oesophagus

– стравохід

Truncus

thorax

– грудна клітка

abdomen

– живіт

dorsum

– спина

pelvis

– таз

Membrum superius

brachium

– плече

index

– вказівний палець

antebrachium

– передпліччя

polleх

– великий палець руки

digitus

– палець

manus

– рука


Membrum inferius

femur

– стегно

pes

– стопа, нога

genu

– коліно

hallux

– великий палець стопи













Прикметники

dexter

– правий

profundus

– глибокий

externus

– зовнішній

sinister

– лівий

inferior

– нижній

superior

– верхній

internus

– внутрішній









АНАТОМІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

Латинська медична номенклатура охоплює три основні підсистеми медичної термінології: анатомо-гістологічну, клінічну і фармацевтичну. Сучасна анатомічна термінологія вивчається в Україні відповідно до Міжнародної анатомічної номенклатури, створеної у 1997 р. у Сан-Паулу (Бразилія) та офіційного переліку українських термінів, опублікованого в 2001 р.

Анатомічна і гістологічна термінології утворюються, як правило, на базі латинської мови. Основну роль у будь-якій термінології відіграє іменник, тому потрібно засвоїти граматичні категорії іменника.
ІМЕННИК

У латинській мові, як і в українській, іменники мають три роди:



Чоловічий рід

genus masculinum (m).

Жіночий рід

genus femininum (f).

Середній рід

genus neutrum (n).

Іменники мають два числа:



Однина

numerus singularis (sing.).

Множина

numerus pluralis (plur.).

Іменники в латинській мові змiнюються за відмінками (casus):



Називний хто? що?




Nominativus (Nom.)

Родовий кого? чого?




Genetivus (Gen.)

Давальний кому? чому?




Dativus (Dat.)

Знахідний кого? що?




Accusatuvus (Acc.)

Орудний ким? чим?

}

Ablativus (Abl.)

Місцевий де? в чому?
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка