Фіалка джоя viola jooi Janka Судинні рослини Ряд Покритонасінні



Сторінка1/10
Дата конвертації24.04.2016
Розмір0.62 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ФІАЛКА ДЖОЯ

Viola jooi Janka

Судинні рослини


Ряд Покритонасінні -
Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Фіалкові -
Violaceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/10/85.jpg

Наукове значення. Реліктовий центральноєвропейський гірський вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Передкарпаття (бiля с. Герасимiв Тлумацького р-ну та бiля с. Назаренкове Городенкiвського р-ну Iвано-Франкiвської обл.-урочища Балди i Жолоб). Вид поширений також у Пд. та Сх. Карпатах.

Місця зростання. Найчастiше крутi (до 60°) пiвнiчнi (рiдше - зх. або сх.) схили з гiпсiв або вапнякiв, на погано розвинутих дерново-карбонатних грунтах.

Чисельність. Популяції виду виявлені у двох місцях зростання (заг. площа до 1 га) з проективним покриттям менше 1 %.

Причини зміни чисельності. Стенотопність та слабка конкурентна здатність виду.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 5-15 см. Листки темно-зелені, зарубчасто-зубчасті, серцевидно-трикутні, опушені жорсткуватими волосками, зібрані у прикореневу розетку. Квітки рожево-фіолетові, з пурпурним відтінком; пелюстки оберненояйцевидні. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Плід - коробочка з волосистим опушенням. Облігатний петрофіт. Ксеромезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Доцільно створити пам`ятки природи в урочищах Балди і Жолоб. Рекомендується докладно гартувати місця зростання та дослідити динаміку популяцій, вирощувати вид у ботанічних садах.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1955; Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дідух Я. П., Куковиця Г. С., 1980; Определитель высших растений Украины, 1987.

Я. П. Дідух.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/10/85.gif

ФІАЛКА БІЛА

Viola alba Bess.

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Фіалкові - Violaceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/10/84.jpg

Наукове значення. Центральноєвропейський вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Приднiстров`я (поблизу с. Степанiвки Заставнiвського району Чернiвецької областi), Закарпаття (Чорна гора у Виноградiвському р-нi, бiля мiст Виноградiв i Берегове), Лiсостеп, Степ i Крим. Вид поширений також у Центр. Європi.

Місця зростання. Узлiсся та лiсовi галявини, серед чагарникiв у лiсостепових i степових ценозах.

Чисельність. Трапляється поодинці або невеликими групами.

Причини зміни чисельності. Розорювання земель, хімічна обробка грунтів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10-15 см. Листки прикореневої розетки серцевиднотрикутні, з білими щетинистими волосками. Пластинки листків зелені, зарубчасто-зубчасті, прилистки вузьколанцетні. Квіти білі, запашні. Плід - коробочка. Цвіте у квітні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Не здійснювалися. Слід контролювати стан популяцій та створити заказники в місцях зростання виду.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1955; Станков С. С., Талиев В. И., 1957; Фодор С. С., 1974; Визначник рослин Українських Карпат, 1977; Определитель высших растений Украины, 1987.

В. І. Комендар.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/10/84.gif

БЕРЕЗА КЛОКОВА

Betula klokovii Zaverucha

Судинні рослини


Ряд Покритонасінні -
Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Березові -
Betulaceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/10/64.jpg

Наукове значення. Реліктовий ендемічний вузьколокальний вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Кременецькi гори (гори-останцi Страхова, Маслятин).

Місця зростання. Вапняковi скелi, вапняково-пiщанi схили.

Чисельність. Локальні популяції нечисленні (понад 20 дерев), зменшуються.

Причини зміни чисельності. Природне згасання виду, обмеженість ареалу, слабке насіннєве відновлення.

Загальна характеристика. Листопадне дерево заввишки до 12 м, молоді гілки опушені, іноді - зі смолистими бородавочками. Листки цупкі, шкірясті, зубчасті. Квітки зібрані у сережки. Плід - однонасінний горішок з плівчастими крильцями. Цвіте у травні. Плодоносить у липні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Охороняється у Кременецьких Горах - філіалі природного заповідника Медобори. Рекомендується вирощувати у ботанічних садах. Необхідно постійно контролювати стан популяцій виду.

Джерела інформації. Заверуха Б. В., 1964, 1985; Определитель высших растений Украины, 1987.

Б. В. Заверуха.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/10/64.gif

БЕРЕЗА ДНІПРОВСЬКА

Betula borysthenica Klok.

Судинні рослини


Ряд Покритонасінні -
Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Березові -
Betulaceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/10/62.jpg

Наукове значення. Ендемічний нижньодніровський вид.

Статус. III категорія.

Поширення. Пониззя Днiпра i Пд. Бугу.

Місця зростання. Пiщанi арени у рiчкових долинах (у складi невеликих березових гаїв - "колкiв").

Чисельність. Локальні популяції бувають численні, кількість їх скорочується.

Причини зміни чисельності. Затоплення окремих місць зростання, витіснення сосновими насадженнями.

Загальна характеристика. Листопадне дерево заввишки до 10 м, з білою корою на стовбурі, червонувато-бурою, зі смолистими бородавочками - на гілках. Листки цупкі, шкірясті, яйцевидно-ромбічні, іноді - довгастояйцевидноромбічні, на коротко опушених або майже оголених черешках. Квітки різностатеві, зібрані у сережки. Плід (горішок) яйцевидний, опушений біля верхівки, з плівчастими крильцями. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику. Доцільно встановити контроль за станом популяцій, створити заказники у місцях зростання берези дніпровської, вирощувати її у ботанічних садах.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1952; Определитель высших растений Украины, 1987.

Б. В. Заверуха.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/10/62.gif

БЕРЕЗА ТЕМНА

Betula obscura A. Kotula incl. B. kotulae Zaverucha (B. verrucosa Ehrh. subsp. obscura (A. Kotula) A. et D. Love)

Судинні рослини
Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Березові - Betulaceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/10/65.jpg

Наукове значення. Центральноєвропейський пограничноареальний вид.

Статус. III категорія.

Поширення. Передкарпаття, зрiдка - Правобережжя (зони мiшаних лiсiв та лiсостепова). Вид поширений також у сх. частинi Центр. Європи.

Місця зростання. Широколистянi лiси, вологi лiсовi узлiсся та галявини, схили пагорбiв, пiдсушенi болота.

Чисельність. Популяції нечисленні. Трапляється поодинці або невеликими групами.

Причини зміни чисельності. Вирубування лісу в місцях зростання берези темної.

Загальна характеристика. Дерево заввишки 9-12 м, з чорно-сірою, сірою або чорно-коричневою гладкою корою. Листки берези яйцевидні, пилчасті або двопилчасті, шкірясті. Квітки зібрані у сережки. Плід - горішок з плівчастими крильцями. Цвіте у квітні -травні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Охороняється у Кременецьких Горах - філіалі природного заповідника Медобори (Тернопільська обл.). Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно контролювати стан популяцій; створити заказники у місцях зростання виду, вирощувати його у ботанічних садах.

Джерела інформації. Заверуха Б. В., 1964; Заверуха Б. В., Івченко І. С., Коз`яков О. С., 1986; Определитель высших растений Украины, 1987.

Б. В. Заверуха.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/10/65.gif

БЕРЕЗА НИЗЬКА

Betula humilis Schrank

Судинні рослини


Ряд Покритонасінні -
Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Березові -
Betulaceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/10/63.jpg

Наукове значення. Реліктовий гляціальний вид на пд. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Полiсся, Волинська височина, зрiдка - пн. частина Правобережного Лiсостепу. Вид поширений на Скандинавському п-овi, у пн. частинi Сх. Європи, на Уралi, у Сх. Сибiру.

Місця зростання. Евтрофнi (осоково-гiпновi та осоковi) та мезотрофнi (осоково-сфагновi, березово-осоково-сфагновi, очеретяно-сфагновi) болота.

Чисельність. Трапляються поодинокі куртини або групи. Спостерігається зменшення кількості популяцій.

Причини зміни чисельності. Осушування та освоєння боліт.

Загальна характеристика. Чагарник заввишки 1-2,5 м, з чорно-бурою корою на старих гілках, червонувато-бурою - на молодих, вкритих смолистими бородавочками і рідкими короткими волосками. Листки завдовжки 1- З см, серцевидні або яйцевидно-овальні, з зубчастим краєм. Квітки різностатеві, зібрані у сережки. Жіночі сережки при плодах довгастояйцевидні, з двома листками біля основи. Плід (горішок) завдовжки до 2 мм, з крильцями. Цвіте у травні. Плодоносить у липні. Розмножується вегетативно (розростанням кущів) та насінням.

Заходи охорони. Охороняється в природному заповіднику Розточчя (Львівська обл.), Шацькому національному природному парку (Волинська обл.) та на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Романівське болото (в межах Києва). Слід надати природоохоронний статус усім територіям, де зростає вид.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1952; Андриенко Т. Л., 1982; Определитель высших растений Украины, 1987.

Т. Л. Андрієнко.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/10/63.gif

ПІВОНІЯ ТОНКОЛИСТА

Paeonia tenuifolia L. (P. lithophila Kotov, P. biebersteiniana Rupr.)

Судинні рослини


Ряд Покритонасінні -
Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Півонієві -
Paeoniaceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/10/83.jpg

Наукове значення. Причорноморський ендемічний вид.

Статус. II категорія.

Поширення. Пд. частина лiсостепової i степова зони, яйли Гiрського Криму. Вид поширений у Центр. Європi, пд.-сх. районах Схiдно-Європейської рiвнини, на Кавказi.

Місця зростання. Плакорнi дiлянки, степовi схили з добре розвиненими чорноземними рунтами (у складi рiзнотрав`я степових фiтоценозiв) .

Чисельність. Незначна. Трапляються скупчення рослин на пасовищах, частіше росте поодинці. Спостерігається скорочення чисельності виду, особливо поблизу населених пунктів.

Причини зміни чисельності. Розорювання цілинних степових ділянок; витоптування, зривання на букети та збирання як лікарської сировини, викопування.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 20-50 см, з бульбовидним коренем. Листки двічі- або тричіперисгі, вузькорозчленовані. Квітки (діаметр до 8 см) одиничні, темно-червоні; пелюстки оберненояйцевидні. Плід - густоопушені листянки (2-5). Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у червні - серпні. Розмножується насінням. Отруйна.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в Українському степовому (відділ Хомутівський Степ), Луганському (відділ Стрільцівський Степ), Ялтинському гірсько-лісовому та Карадазькому природних заповідниках, у заказниках (зокрема, у Криму - Карабі-яйла у Біло-гірському р-ні, Демерджі) та на тер. деяких пам`яток природи загальнодержавного значення. Вирощують вид у ботанічних садах.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1953; Чопик В. І., 1970, 1978; Рева М. Л., 1982; Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983; Кондратюк Е. Н., Бурда Р. И., Остапко В. М., 1985; Зелёная книга Украинской ССР, 1987; Редкие и исчезающие растения и животные Украины, 1988.

В. С. Ткаченко.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/10/83.gif

АЛЬДРОВАНДА ПУХИРЧАСТА

Aldrovanda vesiculosa L.

Судинні рослини


Ряд Покритонасінні -
Magnoliophyta (angiosperma)
Родина Росичкові -
Droseraceae

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/pic/11/32.jpg

Наукове значення. Реліктовий (третинний) вид.

Статус. II категорія.

Поширення. На всiй тер. України (найчастiше в долинах Днiпра та Дунаю), крiм Карпат i Криму. Вид поширений також на Кавказi, Дал. Сходi, Японських о-вах, в Австралiї, Центр. Африцi.

Місця зростання. Мiлководнi дiлянки (глибина до 1 м) прiсних непроточних водойм з мулисто-пiщаними вiдкладами (подекуди домiнує в угрупованнях водяної рослинностi).

Чисельність. Невідома. Популяції трапляються спорадично. Частина місцезнаходжень зникла.

Причини зміни чисельності. Осушення, засолення та забруднення водойм.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста водяна комахоїдна рослина завдовжки 3- 15 см. Стебло нитковвдне, плаває на поверхні води, коріння не має. Листки зібрані (по 6-9) у мутовку, округлі, складаються з двох частин, при дотику закриваються. Квітки білі, дрібні, одиничні, розміщені у пазухах листків. Плід - куляста коробочка. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у серпні - вересні. Розмножується насінням і вегетативно (частками стебел).

Заходи охорони. Охороняється у природному заповіднику Дунайські Плавні та Шацькому національному природному парку. Доцільно створити заказники в межах зон мішаних лісів і лісостепової, контролювати стан популяцій.

Джерела інформації. Флора УРСР, 1953; Горбик В. П., Клоков В. М., 1985; Зеленая книга Украинской ССР, 1987; Определитель высших растений Украины, 1987.

Т. Л. Андрієнко.

http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/map/11/32.gif
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка