Електронна версія



Сторінка8/17
Дата конвертації14.04.2016
Розмір2.88 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17

ГДК деяких домішок у водоймах господарсько-побутового і рибогосподарського водокористування


Домішки

ГДК у водоймах господарсько-побутового призначення, мг/л

ГДК у водоймах рибогосподарського призначення, мг/л

Аміак

2,0

0,1

Арсен

0,05

0,05

Каламутність

1,5



Солі амонію



5,0

Бензин

0,1



Бензол

0,5



Берилій

0,0002



ДДТ

0,2

0,0

Дихлоретан

2,0



Залізо

0,5



Кобальт

1,0

0,01

Магній



50,0

Мідь

0,1

0,01

Нітрати азоту

10,0



Свинець

0,1

0,01

Нафтосірковмісна

0,1

0,05


Таблиця 7.3

Показники якості питної води


Показник

Одиниця

Норматив, не більше

Клас небезпеки

Неорганічні компоненти

Алюміній

мг/дм3

0,2(0,5)

2

Барій

мг/дм3

0,1

2

Арсен

мг/дм3

0,01

2

Селен

мг/дм3

0,01

2

Свинець

мг/дм3

0,01

2

Нікель

мг/дм3

0,1

3

Нітрати

мг/дм3

45,0

3

Фтор

мг/дм3

1,5

3

Органічні компоненти:

Тригалометани

мг/дм3

0,1

2

Хлороформ

мг/дм3

0,06

2

Дибромхлорметан

мг/дм3

0,01

2

Тетрахлоркарбон

мг/дм3

0,002

2

Пестициди

мг/дм3

0,001



Інтегральні показники:

Окиснюваність

мг/дм3

4,0



Загальний органічний вуглець

мг/дм3

4,0



Органолептичні показники:

Запах

ПР

2



Каламутність

НОМ

0,5(1,5)



Кольоровість

Град

20(35)



Присмак

ПР

2



Водневий показник, рН

Одиниці рН

6,5–8,5



Мінералізація загальна

мг/дм3

1000(1500)



Твердість загальна

мг екв/дм3

7(10)



Сульфати

мг/дм3

250(500)

4

Хлориди

мг/дм3

250(350)

4

Мідь

мг/дм3

1,0

3

Манган

мг/дм3

0,1

3

Залізо

мг/дм3

0,3

3

Хлорфеноли

мг/дм3

0,0003

4

Показники радіаційної безпеки:

Загальна об‘ємна активність альфа-випромінювачів

Бк/дм3

0,1



Загальна об‘ємна активність бета-випромінювачів

Бк/дм3

1,0



Мікробіологічні показники:

Число бактерій в 1 см3 води (ЗМЧ)

КУО/см3

100



Число бактерій групи кишкових паличок в 1 см3 води (індекс БГКП)

КУО/дм3

3



Число термостабільних кишкових паличок (індекс Фк)в 100 см3 води

КУО/100 см3





Число патогенних мікроорганізмів в 1 дм3 води

КУО/дм3





Число коліфагів в 1 дм3 води

БУО/дм3





Паразитологічні показники:

Число патогенних кишкових найпростіших у 25 дм3 води

штук/25дм3





Число кишкових гельмінтів у 25 дм3 води

штук/25дм3




Для оцінки питної води використовують також показники СПАР (сполук поверхнево-активних речовин), розчиненого кисню, хімічного споживання кисню (ХСК), біологічного споживання кисню (БСК). У зв‘язку з тим, що патогенні бактерії виділити із всієї кількості мікроорганізмів складно, то часто користуються мікробним числом (загальне число бактерій в 1 см3 води), колі-індексом (кількість кишкових паличок в 1 см3 води), або колі-титром (об‘єм води в кубічних сантиметрах, що припадає на одну кишкову паличку). Відповідне всі ці показники мають державні санітарно-гігієнічні стандарти.



Для оцінки забруднення ґрунтів розроблені ГДК понад 130 забруднювальних речовин. Деякі з них, а також окремі ДЗК для рослинних продуктів, наведені у таблиці 7.4.

Таблиця 7.4.

ГДК деяких полютантів у ґрунті та рослинних продуктах


Речовини

ГДК у ґрунті, мг/кг

ДЗК у рослинних продуктах, мг/кг

Прометрин

0,5

0,1–0,25

Хлорамп

0,05



Хлорофос

0,5

1,0

Карбофос

2,0

1,0–3,0

Бенз(а)пірен

0,02



Свинець

20,0



Хром

0,05



Ртуть

2,1



Бензол, толуол

0,3



Нітрати

130



Сірка

160



Гексахлорциклогексан

1,0

1,0

Гамма-ізомер гексахлорану

1,0

2,0

Поліхлорпінен

0,5

Не допускається

Поліхлоркамфен

0,5

0,1

Мідь

3,0



Нікель

4,0



Цинк

23,0



Манган

1500,0



Ванадій

150



Кобальт

5,0



Кадмій

1,0



Гідрогенсульфід

0,4


Слід додати, що рослини мають різні властивості щодо накопичення нітратів, тому ГДК для них встановлюється окремо: для картоплі – 80, капусти та моркви – 300, буряка – 140, огірка – 150, помідорів і цибулі – 60 мг/кг.

Для ґрунтів існують також санітарно-гігієнічні нормативи, які досліджуються за титрами E. Coli, Cl. Perfringens, санітарним числом Хлебникова та ін.

Для шумового та інших видів забруднення також розроблені відповідні стандарти. В таблиці 7.5 наведені нормативи інтенсивності шуму.



Таблиця 7.5

Шкала інтенсивності шуму, дБ


Оцінка шумового забруднення

Інтенсивність шуму, дБ

Вплив на людину

Недопустимі рівні шуму:

150

Смертельна для людини

130

Поява больового відчуття, сильний негативний вплив на здоров‘я

120

Гучна музика, рев реактивних літаків, постріли гармат, робота відбійних молотків на близьких відстанях (25-30 м)

110

Значно шкодить слухові й здоров‘ю при тривалому впливі

100

Шум поїздів метро, дробильних машин і потужних пресів на виробництвах, автомобільні сирени, вуличний шум при інтенсивному русі транспорту

90-80

Товарний поїзд, вантажний автотранспорт (на відстані 30-50 м), будильники, пилососи, компресори, рев трибун на стадіонах

70-60

Автомобільний рух на трасах, друкарські бюро, шум на вокзалах, в універмагах

Допустимі рівні шуму:

50-40

Малоінтенсивний вуличний рух, розмова кількох осіб

20

Шелест листя дерев

10

Дихання людини

Велика кількість нормативів і стандартів розроблена в будівництві, архітектурі, будівництві та районному плануванні населених пунктів, у тому числі проектуванні. Наприклад, при спорудженні промислових об‘єктів обов‘язково виділяють санітарно-захисні зони (СЗЗ), яки відокремлюють підприємство від житлової зони. Як правило, вони засаджуються пилостійкими деревами та чагарниками з значними бактерицидними властивостями. Згідно різному впливу підприємств на навколишнє середовище стандарти СЗЗ розроблені для 5 класів промислових об‘єктів.

Важливе значення мають стандартизовані визначення зон екологічного лиха (це ділянки території, де в результаті антропогенного впливу відбулися незворотні зміни природного середовища) і зон екологічної небезпеки (території, де систематично порушуються екологічні нормативи, і в яких виявляються ознаки деградації компонентів природи, а рівень захворювання населення віще за середній). Надання особливого статуту подібним регіонам дає можливість більш уважливе підходити до вирішення в них екологічних проблем.

Існує також велике різноманіття екологічних стандартів якості продукції, технологій і обладнання, тари і т.п.

Часто стан навколишнього середовища важко визначити звичайними методами. Тому в окремих випадках використовують біоіндикатори. Ними можуть бути рослини, тварини, мікроорганізми, гриби. Як правило, вибирають біоорганізми дуже чутливі до забруднюючих речовин, наприклад, мохи, лишайники, гриби, мікроорганізми. Обстеження їх стану дозволяє зробити певні висновки про ступінь забруднення, або деградації природних комплексів. Відповідне для різних видів негативного впливу на середовище затверджені (стандартизовані) спеціальні види біоіндикаторів. Наприклад, у таблиці наведені деякі живі індикатори для визначення стану чистоти водойм. Перша програма “Біоіндикатори” була прийнята ще в 1982 р. на ХХІ Асамблеї Міжнародного союзу біологічних наук.
Таблиця 7.6

Перелік рослин і тварин – індикаторів чистоти водойм


Рослини

Тварини

Безхребетні

Латаття біле

Латаття жовте

Вільха чорна

Верба


Водокрас

Тілоріз


Окунь

Судак


Йорж

Щука


Головень

Підуст


Жерех

Личинки волохокрильця

Личинки беззубки

Личинки перлівниці

Перлівниця


Спостереження за біоіндикаторами часто дає більшу інформацію про стан природного середовища, ніж реєстрація фізичних і хімічних його параметрів. Це визначається здатністю живих організмів концентрувати велику кількість сторонніх речовин у своєму тілі. Інформація моніторингу інколи може показувати незначне забруднення середовища, а біоіндикатори засвідчують негативні процеси руйнування екосистем і необхідність очищення середовища від забруднення.

Найскладніше піддається стандартизації оцінка негативних впливів на природні комплекси (ландшафти, екосистеми), тобто оцінка за комплексним, а не середовищним підходом. Але і в цих питаннях отримані деякі досягнення. Так, для оцінки антропогенного впливу на біоценози розроблені чотири рівні негативної дії:


  1. вплив не викликає змін;

  2. вплив викликає навантаження у межах пристосувальних можливостей біоценозу;

  3. вплив викликає незворотні зміни – хвороби; скорочується тривалість життя і т.п.;

  4. вплив призводить до загибелі екосистем.

Подібна оціночна шкала розроблена для дослідження вилучення з природного середовища відновлювальних ресурсів. Але ці показники поки ще не стандартизовані на державному рівні.

На закінчення, слід додати, що наукове обґрунтування і визначення екологічних стандартів і норм є дуже складною справою, яка вимагає великих вартісних, матеріальних і трудових затрат. Більшість українських стандартів залишилась ще з радянських часів (тільки великі, відносно багаті країни у ті часи могли дозволити існувати значним пошуковим роботам у цієї сфері). До речи, радянські екологічні нормативи були часто більш жорсткими, ніж стандарти багатьох високорозвинених країн (хоча їх виконання бажало кращого). Але значна частка стандартів поступово старіє і вимагає оновлення, також необхідне розробляти принципово нові нормативи (цього вимагають найновіші досягнення науки). Зараз в нашої країні не вистачає коштів для подібних досліджень і тому існує загроза впровадження недостатньо науково обґрунтованих екологічних норм.

Значним недоліком вітчизняної системи екологічних стандартів є відносне мале різноманіття прийнятих норм в порівнянні з більш розвиненими країнами світу. Тобто необхідне подальше поглиблення і деталізація усієї нормативної системи природозахисної діяльності. Крім того найголовнішим гальмуючим чинником вирішення екологічних проблем в Україні є не недоліки самої стандартизації, а слабкий контроль і відповідальність за їх (стандартів) виконанням.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка