Електронна версія



Сторінка14/17
Дата конвертації14.04.2016
Розмір2.88 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Значення питомих економічних збитків від викидів 1 т шкідливих речовин в атмосферу, у дол. США


Інгредієнт

Питомий збиток

Пил

180–210

Сірчистий ангідрид

200–220

Окиси азоту

320–350

Фтористі з‘єднання

1220–1460

Аміак

160–180

Фенол

600–650


Таблиця 11.3

Значення питомих збитків від скидання 1 т шкідливих речовин у водні джерела, у дол. США


Інгредієнт

Питомий збиток

Завислі речовини

90–110

Важкі метали

450–500

Органічні сполуки

780–850

Кислоти і луги

1050–1100

Для широкої практичної діяльності використовують переважно витратний метод оцінки.



Витратний метод оцінки збитків. Правильніше його було б назвати не оцінкою збитків, а методом обчислення платежів за забруднення та інші негативні впливи, хоч з урахуванням суспільно необхідних (виправданих) компенсаційних витрат. Він вироблений для уніфікації системи зібрання платежів від усіх забруднювачів і джерел забруднення.

Його суть полягає у тому, що для одиниці (як правило, 1 т) кожної забруднювальної речовини встановлюється норматив плати (у нашій країні – державний, в інших існують також регіональні нормативи), який обчислюється за витратним методом. Тобто він виявляє скільки витрат (капітальних вкладень) може виділити дане суспільство на подолання забруднення (у розрахунку на одиницю викиду). Потім ця платіжна ставка помножується на загальну масу кожного виду викиду і корегується за допомогою різних коефіцієнтів, що враховують агресивність забруднювальної речовини, природно-географічні особливості району викиду, господарське значення і специфіку місць розташування джерел забруднення та інші важливі параметри. Далі платежі для кожного виду забруднення сумують і отримують кінцевий платіж від одного джерела забруднення (підприємства та ін.). Потім треба сумувати платежі від усіх джерел забруднення у країні (або регіоні). Обчислений загальний сумарний платіж має в ідеалі відповідати сумарним суспільним компенсаційним і остаточним втратам у країні (регіоні). Але в зв‘язку з тим, що це в принципі неможливо (99 % В. Горшкова), то нормативи плати обчислюються з урахуванням економічних можливостей суспільства. Тобто сумарна плата завжди буде меншою, ніж компенсаційні втрати суспільства.

Цей метод передбачає попереднє вироблення нормативів (лімітів, або квот) викидів забруднювальних речовин (або інших негативних впливів) для кожного джерела забруднення. За понадлімітні викиди встановлюється коефіцієнт кратності (від 1 до 5 у нашій країні, встановлюється регіонами).

Подаємо приклад такої методики обчислень платежів за забруднення атмосфери. Збитки обчислюються за такою формулою:


За = k1 k2 k3 k4Аі Мі Пі ,

де За – сумарні збитки від забруднення атмосферного повітря; k1 – коефіцієнт (безрозмірна константа), що характеризує природно-географічні особливості району (для водних ресурсів це може бути басейновий коефіцієнт); k2 – безрозмірний коефіцієнт відносної небезпеки забруднення, що характеризує міста з різною чисельністю населення; міста різного соціально-господарського призначення – курортні, обласні центри та ін.; k3 – параметр розсіювання викидів (висота труби та ін.); k4 – коефіцієнт переходу на вартісну оцінку; коефіцієнт інфляції та ін.; Аі – показник агресивності і-ї речовини (ум. т/ т) (вироблений для 700-800 речовин, має чотири класи); Мі – річна маса викиду і-ї речовини (тонни); Пі – норматив плати за і-ту речовину (грошова одиниця за 1 тонну); n – кількість видів забруднювальних речовин.

Норматив плати обчислюється за формулою:
,
де П – норматив плати; В – витрати або капітальні вкладення, необхідні для природоохоронних заходів у країні або регіоні; М – маса викидів.

В обчисленнях нормативів платежів головне визначити обсяг В. При невеликому значенні зібраних з допомогою платежів коштів буде недостатньо для виконання природозахисних робіт. При завеликому значенні В суспільні витрати на охорону будуть настільки великими, що можуть гальмувати економічний і соціальний розвиток. Пошук обґрунтованого оптимуму дозволяє знайти варіант відносно гармонійного співвідношення між суспільними, екологічними і соціально-економічними витратами.



В можна обчислити так:
В = Мз Ен Пв ,
де Мзматеріальні виробничі витрати (різниця між валовим суспільним продуктом і національним доходом); Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (процентна ставка на капітал); Пв – питома вага відходів матеріального виробництва (прийнята на рівні 0,25; отримана емпіричним шляхом).

Приблизно такий метод використаний в Україні для обчислення нормативів (ставок) платежів за забруднення атмосфери і водного середовища, а також за розміщення відходів на сміттєзвалищах.

У високорозвинених країнах плата за забруднення та інші порушення стягується переважно у вигляді податків. Система екологічного оподаткування відрізняється тільки розмірами (вони, як правило, більші, ніж в Україні) платіжних ставок і процедурою нарахування нормативів плати і збирання платежів. Але система податків вважається більш гнучкою і дійовою. Вона доповнена існуванням ринку ліцензій на викиди, що видаються кожному підприємству за відповідну плату і якими можна торгувати (купує чи продає їх підприємство – залежить від його економічних можливостей). Система ліцензій відрізняється від наших нормативів на кількість викидів не тільки своїми комерційними можливостями, але й спрямуванням на поступове зменшення загальної кількості викидів. Ліцензія видається на декілька років і кожна наступна має більш жорсткі вимоги на обсяг дозволених викидів, що постійно зменшується.
11.7 Платежі за забруднення та інші негативні впливи на навколишнє природне середовище

Впровадження системи платежів (зборів) передбачає:

– визначення нормативів викидів забруднювальних речовин та інших шкідливих впливів;

– встановлення ставок зборів (платежів) за негативний вплив у межах нормативу (ліміту); за понадлімітний вплив платежі збільшуються кратно 1–5 (коефіцієнт кратності, як правило, встановлює місцева влада); платежі в межах ліміту відносять на витрати виробництва, за понадлімітні викиди – вилучаються з прибутку підприємства;

– штрафні санкції за деякі види негативного впливу на навколишнє середовище;

– порядок і схему збору платежів;

– систему розподілення зібраних коштів.

Сума зборів за забруднення обчислюється платником самостійно щокварталу зрослим підсумком від початку року.

В Україні згідно з державними документами (постанови Кабміну та інструкції Мінекобезпеки і Мінфіну) діють такі види платежів, що є обов‘язковими до виконання.

1). Платежі (збори) за забруднення атмосфери вилучаються зі стаціонарних і пересувних джерел:

плата за забруднення від стаціонарних джерел обчислюється за формулою:

Ппс = лі + Мпі Кк) Ні Кнас. Кнгз. Кінд.,

де Ппс – сума зборів за забруднення повітря від стаціонарних джерел; Млі – обсяг викиду і-ї речовини у межах ліміту (т); Мпі – обсяг понадлімітного викиду і-ї речовини (т); Кк – коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид (1–5); Ні – норматив збору за 1 т і –ї речовини (грн./ т); Кнас – коефіцієнт, що враховує чисельність населення у населених пунктах; Кнгз коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населених пунктів; Кінд. – коефіцієнт індексації, що враховує інфляцію.

Нормативи плати за викиди окремих шкідливих речовин подаються у спеціальних таблицях.

Для речовин з невстановленим нормативом збору плата обчислюється згідно з її (речовини) класом небезпечності.

Для речовин з невстановленим класом небезпечності нормативи встановлюються згідно з установленими орієнтовно безпечними рівнями впливу.

Коефіцієнти корегування, необхідні для обчислень подані у таблиці 11.4 і 11.5.


Таблиця 11.4

Коефіцієнти, що характеризують чисельність жителів населеного пункту


Чисельність населення, тис. Осіб

Коефіцієнт

До 100

1,00

100,1–250

1,20

250,1–500

1,35

500,1– 1000

1,55

Понад 1000

1,80


Таблиця 11.5

Коефіцієнти, що характеризують народногосподарське значення населеного пункту


Типи населених пунктів

Коефіцієнт

Організаційно-господарські й культурно-побутові центри місцевого призначення з перевагою аграрно-промислових функцій (районні центри, міста районного значення, поселення і села)

1,00

Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислових і транспортних функцій (республіканські й обласні центри, міста державного, республіканського, обласного значення)

1,25

Населені пункти, що належать до курортних

1,65

плата за забруднення від пересувних джерел обчислюється за формулою:



П пп. = Мі Ні К нас. К нгз. К інд.,

де Ппп – плата за забруднення повітря від пересувного джерела; Мі – кількість використаного пального і-го виду (т). Всі інші параметри однакові з параметрами формули для визначення плати за забруднення від стаціонарних джерел.

Нормативи зборів за забруднення різними видами транспортних засобів і від різних видів палива подаються у спеціальних таблицях.

2). Платежі (збори) за забруднення водойм обчислюються за формулою:


Пв = лі + Мпі К к ) Ні Кб К інд. ,

де Пв – плата за забруднення води; Кб – регіональний (басейновий) коефіцієнт. Всі інші параметри відповідають поясненням до поданих вище формул.

Нормативи зборів за забруднення води деякими забруднювачами подаються у спеціальних таблицях. Для басейнів основних річок країни встановлюються регіональні коефіцієнти (таблиця 11.6).

Таблиця 11.6

Регіональні (басейнові) коефіцієнти


Басейни морів і рік

Коефіцієнт

Азовського і Чорного морів

2,0

Дунаю

2,2

Тиси, Пруту

3,0

Дністра, рік Криму

2,8

Дніпра (від кордону України до м. Києва)

2,5

Дніпра (від Каховського гідровузла до Чорного моря)

2,2

Західного Бугу, Вісли, Десни

2,5

Сіверського Донця, Міуса, Кальміуса

2,2

Для випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод України суднами, у тому числі іноземними, передбачені спеціальні такси:



Таблиця 11.7

Такси для оцінювання розміру відшкодування збитків внаслідок забруднення суднами територіальних і внутрішніх морських вод України


Забруднювальні речовини

Одиниця вимірювання

Норматив відшкодування збитку за одиницю вимірювання, дол. США

Солі важких металів

кг-екв.

12936

Нафта і нафтопродукти

кг

329

Органічні речовини

кг

270

Завислі речовини

Кг

132

Пестициди

Кг

430

Детергенти

Кг

381

Шкідливі речовини згідно з категорією токсичності (відповідно до міжнародної Конвенції запобігання забруднення суднами 1973 р. з виправленнями 1978 р. CMARPO – 73/ 78

А

В



С і D

кг

кг

кг



1522

286


54

Господарсько-фекальні стоки

м3

140

Сміття

кг

100

3). Плата за розміщення (захоронення) відходів обчислюється за формулою:



Пвідх.. = лі + Мпі Кк) Ні К м К о Кінд.,

де Пвідх.. – платежі (збори) за розміщення відходів на сміттєсховищах; К м – коефіцієнт місця розміщення сміттєсховищ; К о – коефіцієнт, що характеризує характер організації (облаштування) сміттєсховища. Інші параметри відповідають показникам попередніх формул.

Відходи поділяються на класи з різним рівнем небезпеки, для кожного класу встановлені окремі нормативи плати.

Таблиця 11.8

Коефіцієнти, що встановлюються залежно від місця розміщення відходів і характеру устаткування відходосховища


Найменування і характеристика коефіцієнта

Значення коефіцієнта

  1. Коефіцієнт, що враховує місце розміщення:

у межах населених пунктів чи на відстані від них до 3 км;

– за межами населених пунктів (не менш ніж 3 км)


3
1


  1. Коефіцієнт, що враховує характер устаткування відходосховища:

– спеціально обладнані полігони, що цілком забезпечують охорону атмосфери, води і землі від забруднення;

– смітники, що не забезпечують повного захисту довкілля



1
3

Крім того, існують ще деякі види збору для спеціальних відходів:


  • за захоронення обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізаційним випромінюванням;

  • за захоронення люмінесцентних ламп.


Штрафні санкції за шкоду, завдану об‘єктам природного середовища

Штрафні санкції відрізняються від платежів тим, що вони не відображають реальної оцінки еколого-економічних збитків. За своєю суттю вони не є економічним механізмом регулювання природовикористання, хоча й виражені у вартісній (грошовій) формі. Штрафні санкції нараховуються не за збитками, а переважно за кількістю мінімальних неоподаткованих мінімумів доходів громадян або встановленого державою мінімального розміру зарплати. Тобто їх розміри опосередковано відображають рівень економічного розвитку країни, можливість громадян та юридичних осіб відшкодувати завдані збитки, але не сам обсяг реальних збитків.

Зараз в Україні діє така система екологічних штрафів:

за завдання шкоди рослинам і тваринам;

за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.

А). Штрафні санкції за завдання збитків рослинному і тваринному світові нараховуються згідно з відповідним наказом Мінлісгоспу і Мінбезпеки й постановами Кабміну України:

за незаконний промисел диких звірів і птахів, не занесених до Червоної книги, згідно з встановленими таксами збору. Такси встановлюються: від 5 мінімумів зарплати для деяких птахів (качка, кулик, перепелиця та ін) до 110 для бурого ведмедя;

за незаконний видобуток цінних видів риб, водних тварин і рослин;

за збитки, завдані лісовому господарству ушкодженням дерев, чагарників і саджанців, самовільними косовицями і випасом худоби, ушкодженням мурашників, ушкодженням каналів і дренажних систем, несанкціонованою заготівлею рослин і трав;

за ушкодження дерев і газонів у населених пунктах, а також за засмічення земельних ділянок і водойм у населених пунктах. Наприклад, за кожне зрубане дерево виплачується штраф від 2 мінімальних заробітних плат (діаметр дерева до 6 см) – до 38 (діаметр – 46–50 см);

за збиток тваринам і рослинам, занесеним до Червоної книги України.



Б). Санкції за шкоду природно-заповідному фондові обчислюються за таксами, розробленими для обчислення збитків:

за незаконні вирубування або пошкодження дерев і чагарників: від 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (н.м.д.г.) (за дерева до 10 см за діаметром) – до 800 н.м.д.г. (за дерева діаметром 46,1–50 см), а за кожен кущ чагарника – 40 н.м.д.г.;

сінокосіння і випасання худоби (без дозволу): від 200 до 600 н.м.д.г. за кожну голову худоби;

знищення трав‘яного покриву (10–25 н.м.д.г. за кожний м2);

знищення або пошкодження мурашників (30–150 н.м.д.г. за кожний мурашник залежно від його діаметру);

заготівлю (збирання) дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів, лікарських рослин (без дозволу) (від 20 до 80 н.м.д.г. за 1 кг);

проїзд транспорту у заборонених місцях (від 10 до 40 н.м.д.г. за кожну одиницю транспорту залежно від його виду);

влаштування без дозволу неорганізованих місць відпочинку (20 н.м.д.г. за кожне місце короткочасного відпочинку; 40 н.м.д.г. – за відпочинок з ночівлею);

незаконне добування або знищення тварин (за бурого ведмедя – 600 н.м.д.г.; лося, оленя благородного – 450; оленя плямистого – 300; кабана, муфлона, козулю, бобра – 180; хутрових – 100; дрібних звірів – 30; за інші корисні види – 15; птахів – 30–60);

пошкодження карстово-спелеологічних, геологічних та гідрологічних об‘єктів, у тому числі:

сталактитів, сталагмітів, сталагнатів (2–3,5 н.м.д.г. за 1 см);

водно-карбонатних утворень (1,5 н.м.д.г. за 1 дм3 об‘єму);

гіпсових кристалів (2–4 н.м.д.г. за 1 см довжини);

археологічних, палеонтологічних артефактів (3 н.м.д.г. за 1 дм3 об‘єму);

забруднення печер (0,1–0,3 н.м.д.г. за кожну покинуту річ, кожні 100 г речовини, кожну годину працюючого джерела, кожну випалену сигарету, кожний градус за Цельсієм термального забруднення);

несанкціоноване відвідування печер (1 н.м.д.г. за кожного відвідувача);

засипання ям або заглиблень без дозволу (3 н.м.д.г. за 10 м2);

забруднення ям (4 н.м.д.г. за 1 м3 об‘єму забруднень);

пошкодження водоспадів (20 н.м.д.г. за о,5 м висоти або 1 м ширини);

пошкодження боліт або водойм (30 н.м.д.г. за 0,1 га);

знищення боліт (50 н.м.д.г. за 0,1 га).

Спричинення і відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок аварійних випадків забруднення. Для розрахунків еколого-економічних збитків завданих аварійними ситуаціями, вироблено й затверджено ряд методик:

для рибного господарства (1995);

атмосферного повітря (1995);

водних ресурсів (1995);

земельних ресурсів (1997).

У випадках аварійних ситуацій з‘ясовуються винуватці, що спричинили злочин, та питома вага їх участі у завданих збитках. Державні природоохоронні органи обчислюють розміри збитків за чинними методиками. Винуватці повинні їх відшкодувати в адміністративному чи судовому порядку.

У зарубіжних країнах система відшкодування збитків відрізняється більшою різноманітністю платежів (переважають податки) за різні види порушень, більш високими платіжними ставками, існуванням ринку ліцензій на викиди масових забруднювальних речовин (у його основу покладений “бабл-метод”, або “метод ковпака”: у локальному регіоні зменшити забруднення можливо за рахунок не всіх, а тільки деяких джерел у результаті торгівлі між ними квотами на викиди), твердішими вимогами до виконання усіх елементів природозахисної політики, плановими діями на зменшення обсягів негативного впливу.

Багато спеціальних економічних методів регулюють не тільки компенсаційний економічний механізм (відшкодування збитків), а, в першу чергу, механізм запобігання негативному впливові на середовище – методи стимулювання природоохоронної діяльності. Ліпше розвинена також система відшкодування збитків в аварійних, кризових та інших непередбачуваних екологічних ситуаціях, збитків, завданих здоров‘ю та іншим елементам життя окремої людини. Можна сказати, що загалом уся система економічного природозахисного механізму у високорозвинених країнах організована на декілька порядків вище, хоч вона також має недоліки.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка