Електронна версія



Сторінка10/17
Дата конвертації14.04.2016
Розмір2.88 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17

8.4 Зміст екологічного контролю (моніторингу)

Його суть полягає у порівнянні реальних показників впливу на навколишнє середовище з стандартними (нормативними) показниками (ГДК, ГДВ та ін.).

Екологічний моніторинг давати відповіді на такі запитання:

– яким є стан навколишнього середовища у даний час порівняно з первинним його станом (до початку антропогенного впливу) і яких змін можна очікувати у прогнозованому проміжку часу;

– які причини змін, що вже сталися і можуть статися в майбутньому, і що було, є або буде джерелом цих змін;

– які впливи на дане природне середовище є шкідливими (небажаними або неприпустимими);

– який рівень техногенних впливів разом з природними і стихійними явищами припустимий для природного середовища й окремих його компонентів і які резерви має природне середовище для саморегенерації стану;

– який рівень техногенних впливів на природне середовище є неприпустимим або критичним, після якого відновлення природного середовища до рівня екологічного балансу є нездійсненним (Злобін, Кочубей, 2003, С. 374).

Видів забруднення й інших негативних впливів на навколишнє середовище дуже багато, і тому неможливо, та й економічно недоцільно, спостерігати за всіма полютантами повсюдно. Для моніторингу забруднень рекомендований (Найробі, 1974 р.) такий перелік основних критеріїв забруднення:

– величина фактичного або потенційно можливого впливу на здоров‘я і добробут людини, на клімат або екосистеми;

– схильність до деградації в навколишньому природному середовищі й нагромадження в організмі людини і харчових ланцюгах;

– можливість хімічної трансформації у фізичних і біологічних системах, внаслідок чого змінені речовини стають токсичнішими або шкідливішими, ніж первинні викиди;

– мобільність (рухливість);

– фактичні або можливі тренди (тенденції) концентрації у навколишньому середовищі й в організмі людини;

– частота і/або розмір впливу;

– можливість замірів на даному рівні в різноманітних середовищах;

– значення для оцінки положення в навколишньому природному середовищі;

– придатність з точки зору загального поширення.



Значна частка забруднень оцінена в балах (від 0 до 3) для кожного з критеріїв, а за найбільшими сумами балів визначені пріоритети (чим вища сума, тим вищий пріоритет). Далі пріоритети поділили на вісім класів (чим вищий клас, тобто менший його порядковий номер, тим вищий пріоритет). Для кожного класу визначені середовище і тип програми вимірювання: глобальний – Г, регіональний – Р, локальний – Л. Дана класифікація подана у таблиці 8.2 (Джигирей, Сторожук, Яцюк, 2001, С. 149–150).
Таблиця 8.2

Класифікація пріоритетних забруднювальних речовин та програми вимірювань


Клас пріоритетності

Забруднювальна речовина

Середовище

Тип програми вимірювання

І

Діоксид сірки + зва-жені частки

Повітря

Г, Р, Л

Радіонукліди (137Cs + 90Sr)

Їжа

Р, Л

ІІ

Озон

Повітря

Г (у стратосфері), Л

ДДТ та інші хлор-органічні з‘єднання

Біота, людина

Р. Л

Кадмій і його з‘єд-нання

Їжа, людина, вода

Л

ІІІ

Нітрати, нітрити

Питна вода, їжа

Л

ІV

Оксиди азоту

Повітря

Л

Ртуть та її з‘єднання

Їжа, вода

Р, Л

Свинець

Повітря, їжа

Л

V

Діоксид вуглецю

Повітря

Г

Оксид вуглецю

Повітря

Л

Вуглеводні нафти

Морська вода

Г. Р

VI

Флуориди

Свіжа вода

Л

VII

Азбест

Повітря

Л

Миш‘як

Питна вода

Л

VIII

Мікротоксини

Їжа

Р, Л

Мікробіологічне зараження

Їжа

Р, Л

За суттю екологічний контроль (моніторинг) є оцінкою впливу (дії) на навколишнє середовище (ОВНС) забруднювальних речовин та інших негативних явищ. ОВНС є складовою будь-якого дослідження (контролю) стану навколишнього природного середовища – моніторингу, екологічної експертизи, прогнозування та ін.



Процеси забруднення не є простою дією викиду і потрапляння полютанту до навколишнього середовища. Деякі забруднювальні речовини під дією різноманітних природних процесів можуть створювати нові хімічні сполуки (синергічний ефект), а також вони по-різному розсіваються і нагромаджуються в окремих компонентах навколишнього середовища (ефект акумуляції).

Синергічний ефект – посилення або послаблення впливу одного чинника за наявності іншого. При такому сукупному комплексному впливі кількох чинників загальний ефект виявляється іншим, ніж коли б вони діяли окремо. Так, наприклад, окремі сполуки сірки й азоту в повітрі вступають у хімічну реакцію з парами води і створюють більш токсичні сполуки – кислоти, які є основним джерелом утворення кислотних дощів. Подібний ефект властивий для деяких видів смогу. Наприклад, лос-анджелеський тип смогу є фотохімічним, тобто первинні забруднювальні речовини в ньому під дією ультрафіолетового випромінювання створюють нові токсичні сполуки – озон та ін.

Акумуляційний ефект – процес нагромадження на поверхні Землі, в організмах, на дні водних басейнів та інших об‘єктах продуктів ерозії та абразії, води, солей, органічних решток, різноманітних забруднювальних речовин (у тому числі радіоактивних) внаслідок діяльності вітру, вод, що течуть, льодовиків, вулканів, морів та інших географічних й біологічних чинників. Так, наприклад, відомими нагромаджувачами токсичних речовин є гриби, листя і плоди багатьох дерев та ін. Тому забороняється збирати і використовувати ці продукти (або спалювати листя) в містах, біля інтенсивних транспортних шляхів та в інших подібних місцях. Болота є природним відстійником і фільтром багатьох забруднювальних речовин. Деякі види мікроорганізмів, водоростей, водних рослин мають подібні властивості, тому їх використовують при створенні біоочисних споруд.

Подібні складні процеси перетворювання і поширення токсичних речовин враховують з допомогою спеціального картування і спеціальних математичних моделей.



Екологічні моделі – один з головних методів ОВНС. Відрізняють статичні і динамічні моделі. Статичні моделі відображають картину забруднення або інших негативних впливів за фіксований час, а динамічні показують трансформацію, зміни цієї картини. Найважливіше значення екологічних моделей, особливо динамічних, – для прогнозування.
8.5 Види екологічного моніторингу

За напрямками і об‘єктами спостереження моніторинг поділяється на:

сферний (об‘єктний) моніторинг – спостереження окремих об‘єктів природи (атмосфери, біосфери, екосистем, географічних природних комплексів та ін.). У свою чергу, він поділяється на моніторинги: атмосферного повітря, гідросфери, ґрунтовий, біологічний, сейсмічний, іоносферний, Сонця, гравіметричний, магнітометричний, ландшафтний та багато інших. Усі ці види поділяються ще на окремі підвиди моніторингу згідно з деталізацією дослід-жень;

господарський (галузевий, відомчий) моніторинг – спостереження впливу в галузях господарства і міжгалузевих комплексах, інших сферах господарської діяльності людини, окремих підприємствах.

Окремо виділяють базовий, або фоновий моніторинг – це спостереження за “дикою”, “еталонною” природою, тобто природними об’єктами, не зміненими або слабо зміненими впливом людської діяльності. Хоча таких природних комплексів на Землі практично не залишилось, все ж таки вибирають території, віддаленні від зон основного господарського освоєння, біосферні заповідники та ін. Такі своєрідні еталони необхідні для того, щоб можна було порівняти стан трансформованих природних комплексів з нібито первинним станом середовища і з‘ясувати увесь рівень, глибину цих перетворень. Фоновий моніторинг передбачає систематичні стаціонарні заміри, які виконуються за єдиною програмою, стану атмосфери, ґрунту, природних вод і особливостей земної поверхні.

Біологічний моніторинг – орієнтується на реєстрацію чисельності, структури популяцій , характер розмноження та міграцій тварин і рослин. Біологічний моніторинг поділяється на зоологічний, ботанічний і антропогенний (медико-біологічний).

Геологічний моніторинг – досліджує стан літосфери, підземних вод, кріогенних зон, глибинних (до 15 км) шарів геологічної будови Землі.

Гідрометеорологічний і геофізичний моніторинг – розглядає загальну циркуляцію і стан атмосфери, електромагнітних полів, іонізаційного випромінювання, озонового шару, гідрологічних процесів у світовому океані та інші подібні питання глобальних процесів на Земної кулі.

За масштабами територій спостерігання виділяють:

глобальний моніторинг – охоплює станції спостереження планетарного масштабу. Сам термін “моніторинг” уперше з‘явився в рекомендаціях комісії СКОПЕ (Науковий комітет з проблем навколишнього середовища) при ЮНЕСКО у 1971 р., а у 1972 р. були сформульовані перші пропозиції щодо створення Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (Стокгольмська конференція ООН з навколишнього середовища). Глобальний моніторинг представлений постійними і тимчасовими (спеціальні науково-дослідні експедиції) станціями (частково автоматично чинними) у космічному просторі, океані, на суші (у тому числі в біосферних заповідниках), Антарктиді і Арктиці, зондуванням атмосфери (метеорологічні зонди і ракети) та ін. Значна частина станцій належить, або діє під егідою ООН, використовуються також засоби спостереження, що є власністю багатьох високорозвинених країн світу, передовсім США, Європи та ін. Колишній Радянський Союз також мав велику кількість станцій у світовому океані, на спеціальних науково-дослідних суднах та ін. Частково інформацію для глобального моніторингу дають системи спостереження окремих країн світу;

імпактний (регіональний і локальний) моніторинг – екологічний контроль на території окремих країн, їх регіонів, міст, окремих природних і господарських об‘єктів.

Глобальний та імпактний моніторинг відрізняються площею спостереження, відстанню між пунктами взяття (добору) проб, частотою (години, місяці, роки) спостережень, кількістю компонентів спостереження, точністю і оперативністю подання інформації (таблиця 8.3).
Таблиця 8.3

Характеристика окремих видів моніторингу за основними параметрами спостережень (Джигерей, Сторожук, Яцюк, 2001, С.145)


Параметр

Локальний

Регіональний

Глобальний

Площа, охоплювана системою, км2

10...100

20...6

До 107...108

Відстань меж пунктами добору проб, км

0,01...10

10...500

До 3000...5000

Періодичність досліджуваних процесів

Дні – місяці

Роки

Десятиліття – століття

Частота спостережень

Хвилини – години

Декада – місяць

2...6 разів на рік

Кількість компонент, що спостерігаються

3...30

120...1500

103...106

Точність

Частки ГДК

До 30 %

Десяті частки, %

Оперативність видання інформації

У реальному масштабі часу

Через 1...3 місяця від дня добору проб

Роки з дня добору проб

Моніторинг джерел забруднення передбачає спостереження за різними типами джерел: точковими стаціонарними (заводські труби, місця скидання відходів промислових підприємств, тваринницьких ферм та ін.), точковими рухомими (транспорт), лінійними або майданними (стоки із сільськогосподарських полів, атмосферні опади, розсіювання добрив та ін.).

За специфікою методів дослідження виділяють також дистанційний моніторинг. Це спостереження на відстані з допомогою найновішої техніки – аерофотознімки, космічні знімки з супутників. Космічні знімки стають зараз настільки доступними, що будь-яка особа може за відповідну плату (декілька тисяч доларів) замовити їх, наприклад, у спеціальних комерційних службах агентства НАСА (США) і дуже оперативно (через Інтернет) отримати.

Для розв‘язання складних екологічних проблем, наприклад, у результаті техногенних і природних катастроф, у випадках, коли потрібно отримати інформацію якомога швидше, організовують екстрений моніторинг.

Загальна класифікація систем моніторингу подана у таблиці 8.4.

Таблиця 8.4

Класифікація систем моніторингу (за В. Джигиреєм)


Принципи класифікації

Наявні або розроблювані системи (підсистеми) моніторингу

Універсальні системи

Глобальний моніторинг (базовий, регіональний, локальний рівні, у т.ч. фоновий і палеомоніторинг). Національний моніторинг. Міжнаціональний, міжнародний моніторинг транскордонного перенесення забруднювальних речовин

Реакція основних складових біосфери

Геофізичний моніторинг

Біологічний моніторинг (у т.ч. генетичний)

Екологічний моніторинг (усі попередні види)


Різні середовища

Моніторинг антропогенних змін в атмосфері, гідросфері, ґрунті, кріосфері, біоті

Чинники і джерела впливу

Моніторинг джерел забруднення. Інгредієнтний моніторинг (окремих забруднювальних речовин, радіоактивних випромінювань, шумів та ін.)

Гострота і глобальність проблеми

Моніторинг океану, клімату, озоносфери

Методи спостережень

Моніторинг за фізичними, хімічними і біологічними показниками

Супутниковий моніторинг (дистанційні методи)



Системний підхід

Медико-біологічний (стан здоров‘я), екологічний, кліматичний, біоекологічний, геоекологічний, біосферний


Складові моніторингу. У процесі моніторингу реєструються:

– екосистеми, що існують на території;

– тип господарського використання;

– рівень і форми деградації природного середовища – зміни рельєфу, ерозія, загибель рослин і тварин та ін.;

– фізичний і хімічний стан повітря, води, ґрунту;

– біологічне різноманіття і стан видів-індикаторів;

– радіоактивне забруднення;

– санітарний стан та ін.


8.6 Організація мережі моніторингу

Організація системи моніторингу, як свідчить подана вище характеристика його суті і видів, вимагає створення системи станцій спостереження, лабораторій аналізу проб компонентів середовища, великої кількості дорогої апаратури і приладів, засобів спостереження, спеціальних складних наукових досліджень. Крім того створення самої мережі станцій (вибір місця розміщення, розподіл функцій – добір видів проб, їх частота і періодичність та інші подібні питання) вимагає достатньо обґрунтованого з наукової і економічної точок зору підходу. При створенні занадто густої мережі та виконанні дуже великої кількості спостережень зростають економічні витрати. У зворотній ситуації інформація про стан навколишнього середовища буде недостовірною і недостатньою. Але, як правило, моніторингова мережа густіша і детальніша у районах з найбільшим антропогенним навантаженням (районах концентрації населення і господарства, зосередження великих, небезпечних з екологічної точки зору об‘єктів – електростанцій, гребель, водосховищ, промислових підприємств та ін.). Необхідні базові станції (хоча й у меншої кількості) є і в малоосвоєних регіонах світу для глобального спостереження.

Найякіснішу мережу моніторингу мають високорозвинені країни світу. Вона складається як з державних організацій, так і з комерційних структур. Останні за плату виконують відповідні замовлення з моніторингу для зацікавлених юридичних осіб. Державні структури також частково можуть виконувати комерційні замовлення. Значна частка станцій спостереження належить також приватним організаціям (великим фірмам і підприємствам), які створили власну паралельну моніторингову мережу для розв‘язання спірних з державою питань забруднення навколишнього середовища. Бідні країни у зв‘язку з відсутністю достатнього фінансування, як правило, не мають розвиненої системи моніторингу. Це характерно і для нашої країни.
Питання і завдання для самоконтролю


  1. У чому полягає суть, завдання і функції моніторингу?

  2. Які основні методи використовують у моніторингу?

  3. Як створюється система екологічної інформації і бази екологічних даних?

  4. У чому полягає суть, функції та особливості ГІС-технологій? Їх значення для розвитку моніторингу.

  5. Нащо потрібні державні екологічні кадастри, їх суть?

  6. Суть і значення екологічного картування.

  7. Пріоритети контролю і основні критерії забруднення навколишнього середовища.

  8. Визначте суть поняття оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

  9. Що означають поняття синергічного і акумуляційного ефектів й труднощі їх оцінювання?

  10. Нащо потрібні екологічні моделі? Яки види моделей використовуються?

  11. Охарактеризуйте види екологічного моніторингу, суть і специфіку їх використання та їх функції.

  12. Назвіть основні складові моніторингу.

  13. Як формується мережа моніторингу, з яких структурних елементів вона складається, нащо потрібна?



9. Екологічна експертиза та проблеми її організації
9.1 Екологічна експертиза

Екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об‘єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об‘єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров‘я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи виконуваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Мета екологічної експертизи – запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров‘я людей.

Основні завдання екологічної експертизи:

– визначення рівня екологічного ризику і безпеки ;

– організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об‘єктів екологічної експертизи;

– встановлення відповідності об‘єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарним нормам, будівельним нормам і правилам;

– оцінка впливу діяльності об‘єктів екологічної експертизи на стан навколишнього середовища, здоров‘я людей;

– оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони природного середовища і здоров‘я людей;

– підготовка об‘єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Принципи екологічної експертизи:

– гарантування безпечного для життя та здоров‘я людей навколишнього середовища;

– збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

– наукова обґрунтованість, незалежність, об‘єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

– екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об‘єктів екологічної експертизи;

– державне регулювання;

– законність.

Об‘єкти екологічної експертизи – це проекти юридичних документів; передпроектні, проектні матеріали; документація з впровадження нових технологій, техніки, матеріалів, речовин, продукції, а також негативні екологічні ситуації в окремих регіонах; чинні підприємства та інші об‘єкти, що можуть негативно впливати на середовище.

Екологічну експертизу виконують Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і його регіональні органи, створені ними спеціалізовані організації або комісії, органи і установи Міністерства охорони здоров‘я у сфері негативного впливу на людей, інші державні органи, громадські екологічні організації, окремі громадяни-спеціалісти у сфері екології, яких залучають до виконання екологічної експертизи та ін.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка