«Екологічне виховання дітей дошкільного віку через призму використання сучасних інноваційних технологій»



Сторінка1/7
Дата конвертації10.09.2017
Розмір1.07 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
«Екологічне виховання дітей дошкільного віку через призму використання сучасних інноваційних технологій»

Стан довкілля і зміни, що відбуваються в природному середовищі, набувають значних загрозливих масштабів.

В умовах екологічної кризи особливо актуальним питанням є формування екологічної свідомості та екологічної культури мислення у дітей.

Останнім часом, коли термін «екологія» з суто наукового поняття, що передбачає гармонію і єдність у природі, перетворився на синонім лиха, коли вчені з гнітючою точністю підраховують скільки років може проіснувати життя на землі, доведеній людиною до катастрофічного стану.

Отже, одним з найактуальніших завдань педагогів стало екологічне виховання юного покоління. Адже їм виправляти помилки батьків, лікувати моря, річки, ліси, відроджувати землю. І так важливо, щоб вони змалечку покохали природу в її дивовижному різнобарв’ї та різноманітті, усвідомили непорушні зв’язки між усім живим на землі, відчули себе невід’ємною часткою цієї стрункої і величної системи, цього неоціненного дару, що зветься життям. Людина стала людиною, за твердженням В.О.Сухомлинського, коли почула дихання листочків і пісню солов’я; лагідний плескіт хвиль і урочисту тишу ночі, - почула, затамувавши подих. Слухає сотні років чудову музику життя; але для того, щоб ця музика звучала вічно, її потрібно оберігати. Особливо тепер, коли поняття «екологія» наповнилось тривожним змістом.

Я всю свою трудову діяльність провела в цьому дитячому садочку, який знаходиться майже уцентрі міста. Але оточений він неповторною природою, яка дивує своєю красою і малят і дорослих кожного дня, і в кожну пору року.

Навчити дітей любити природу довкілля, піклуватися про нього, не завдаючи шкоди, передувало виникненню ідеї створення екологічного клубу «Джерельце». В якому діти мали змогу цілеспрямовано розвивати свої нахили та здібності; залучати до різних видів діяльності у природі.

Свою роботу спланувала на основі інтегрованого підходу до екологізації різних видів діяльності, а саме: діяльність дитини в розвивальному середовищі та природі. А також в тісному співробітництві з батьками.

При складанні плану клубу «Джерельце», керувалась завданнями всебічного розвитку дитини: єдність духовного, розумового, естетичного, трудового виховання.

Напрацювання «Джерельця» допомагають вихователеві систематизувати знання, активізувати розумову діяльність та пізнавальну сферу дитини; допомагають вирішити питання морально-естетичного виховання, формувати трудові навики, активну життєву позицію.

Зміст «Джерельця» реалізується в іграх, спостереженнях, експериментах, дослідах, заняттях, прогулянках.

Урізноманітнення тематики та ускладнення матеріалу допомагає у виборі об’єктів, літератури, посібників, дозволяє обирати матеріал залежно від рівня розвитку дітей; передбачає використання вже знайомих форм роботи з дітьми та дає можливість проявити творчість, оригінальність думки, індивідуальність.

Проведені заняття сприяли розширенню та систематизації екологічних знань дітей.

Такі форми, як екологічна вікторина, зустріч у фітовітальні сприяють засвоєнню матеріалу, що одержали, та продемонструвати свої знання перед товаришами та батьками.

Враховано також важливість словесних методів: бесіди, розгляди картин, спостережень, словесні логічні завдання.

Все це допомагає дітям засвоїти знання, закріпити правила природокористування, викликають у дітей почуття доброти, співчуття.

Матеріал із рубрики «Прочитайте дітям та поміркуйте разом», кросворди використовуються як засіб фіксації знань про природу.

Весь матеріал, зібраний в «Джерельці» допомагає творчо підійти до екологізації різних видів діяльності дітей, задовольнити допитливість малюків.

Неодмінною умовою екологічної освіти і виховання дошкільнят є створення екологічного розвивального середовища.

На цьому шляху необхідним елементом виступає екологічна стежина.

Основна мета екологічної стежини – ознайомлення і вивчення об’єктів природи, встановлення зв’язків окремих компонентів природи між собою та визначення їх стану.

Створення екологічної стежини відбувається такими етапами:


1. Визначення мети:
  • Знайомство дошкільнят з об’єктами живої і неживої природи;


  • Навчати встановлювати взаємозв’язки в природі;


  • Проводити природоохоронні заходи;


  • Формувати перші зачатки екологічної свідомості.


2. Вибір місця.

3. Розробка маршруту.

4. Виготовлення макету стежини.

5. Скласти паспорт на стежину.

6. Скласти маршрут екологічної стежини міста.

7. Розробити завдання екологічної стежини відчуттів.
«Стежина відчуттів»
Всю свою роботу, спрямовану на створення екологічної стежини висвітлила в методичному посібнику «Стежина для чомусиків», в якому вміщений перелік зупинок екологічної стежини на території дитячого садка.

До кожної зупинки – об’єкта зібрано конкретний матеріал: науковий опис, вірші, оповідання, народну творчість(прикмети, приказки, прислів’я, загадки, легенди).

Крім того розробила навчальний блок занять на тему

«Природа – наша годувальниця»;

«Дім, в якому живемо»;

«Природа лікує всіх».

Плануючи мандрівки з вихованцями екологічною стежиною спочатку знайомлю з завданням, намічаємо план та вид діяльності.

Форми роботи, виконання завдання на екологічній стежині, організовую найрізноманітніші: заняття, спостереження, бесіди, конкурси, вікторини, працю.

Вважаю, що любити природу – означає не лише милуватися її красою, а бути готовим завжди їй допомогти.

Небайдужі руки, дбайливе серце – запорука справжньої турботливої любові до рідної природи.

Кожна жива істота на нашій планеті потребує уважного, чуйного, гуманного ставлення до неї людини.

То ж процес гуманістичного виховання передбачає екологічно-доцільні форми організації дитячої праці у природі.

Логічно, що емоційне засвоєння природи завжди супроводжується різноманітними мотивами та іде з активними формами дитячої творчості.

Все, до чого лине думка дитини і торкається її рука, має зігріватися співчуттям та ніжністю.

Малят треба навчати відчувати і оберігати природу своєю працею.

То ж всю роботу по організації дитячої праці в природі спрямовую на те, щоб залучити малят до посильних трудових справ. Беручи участь в яких, діти набувають конкретні навички та вміння.

Правильно організована трудова діяльність у природі, завжди викликає у дитини потребу виявити своє почуття.

Створюю необхідні умови для радісного спілкування з природою, адже моменти творчості сприяють народженню енергії, доброти та дружних взаємовідносин, пробуджують радість, щирість, піднесений настрій у малят.

Саме виховання в ранні роки, уміння відчувати насолоду краси рідної природи, надовго збережуться в пам’яті і згодом прорости у свідомість дитини дбайливо ставитись до природи рідного краю.

На протязі всього перебування у дитячому садку залучаю вихованців до різноманітних трудових справ.

Одна з них – створення куточку краси.

Кожної пори року вистачає роботи по догляду за об’єктами природи.

Малята допомагають вирощувати кімнатні рослини, цікавляться особливостями їх вирощування.

Велику допомогу в створенні куточку надають мами. Як гордиться своєю мамою Діма Дорожа, адже вона поповнила квітами куточок природи. Хлопчик розповідає одноліткам, як оберігати і доглядати квіти.

У Богдана С., Данилка, Насті, Ані є теж улюблені квіти, які вони посадили вдома разом з мамами.

Щоденно діти допомагають доглядати мешканців куточку краси: рибками. Діти працюють з великим інтересом, а пізніше радіють кожному новому листочкові та квіточці, помічають нові повадки в мешканців куточка.

Залучаю дітей до праці на городі, в саду, на квітнику.

Восени оголосила акцію «Посади дерево». Кожного дня діти відвідують деревце, яке посадили самі і радіють тому, що воно прийнялось, випустило бруньки і радіє кожній зустрічі з дітьми.

Подбала про те, щоб на майданчику та на клумбах дитячого садку завжди цвіли квіти. Для цього зібрали багато насіння квітів: айстр, чорнобривців, майорів, нагідок, космеї.

З задоволенням працювали діти над поповненням «Швидкої земної допомоги». Адже на території закладу росте безліч лікарських рослин. Діти знають призначення багатьох з них(нагідок, подорожника, кульбаби, ромашки, м’яти).

Напочатку зими оголосила акцію «Нагодуй пташку». Зібрали різного насіння та корму для підгодівлі пташок.

А щоб краще діти засвоїли про те, які пташки живуть біля осель зимою, та який корм потрібний для підгодівлі птахів взимку, проводжу ряд дидактичних ігор «Хто де живе?», «Хто що їсть?», «Нагодуй пташку».

При допомозі батьків придбали годівнички різних видів. Це і кормові полички, столик, кузеньок, кормовий будиночок, пляшки – годівниці.

Діти щоденно підгодовують своїх пернатих друзів. А Діма Шаков згодився бути шеф – кухарем; під його «керівництвом» поповнюємо корм у годівнички. Тарасик Безбах очолив бригаду по догляду за годівничками та пташками.

Неабияку активність проявили діти при виконанні трудової справи «Осіння комора». Діти допомагали кухарям заготовляти на зиму фрукти та овочі.

Цілеспрямовано керуючи працею дошкільників, можна сформувати елементарні уміння бережного ставлення до природи, а також навички, необхідні для створення і збереження умов життя живих істот.

Робота з екологічного виховання в дитячому садку буде неповною без гри.

Але для того, щоб діти успішно грались, слід проводити роботу по нагромадженню чуттєвого досвіду.

Знайомлячи дітей з такими іграми, як «Відгадай на дотик», «Відгадай на смак», «Магазин овочів», «Чарівний мішечок», належне місце мали різні види діяльності дітей в природі.

Розробляючи екологічні ігри, спиралась на набутий досвід дітей. Прийшла до висновку, що у дітей недостатні знання про живі об’єкти.

Для цього поповнила свій мікрокабінет наборами тематичних листівок та індивідуальних картинок. Придбала ряд енциклопедичних книжок про життя тварин, птахів, риб.

Справжнім помічником став для нас комп’ютер, подарований батьками.

Розробила тематичне планування «Свійські та дикі тварини».

Хороших результатів досягли після знайомства з новою грою «Хто де живе». Завдяки цій грі діти мають змогу подорожувати з півночі на південь, усвідомлювати особливості та різноманіття природи різних кліматичних зон.

Дуже люблять діти гратись в такі ігри:

«Хто що їсть»;

«Хто де живе»;

«З якого дерева листок?»

Це індивідуальні ігри. Шляхом шнуровки діти виконують правила гри і закріплюють знання про природу рідного краю.

Вважаю, що для того, щоб природа стала для дітей пізнавальним чинником, невичерпним джерелом вражень, радісних переживань і глибоких почуттів, її треба пізнавати і глибоко вивчати.

Своїми невпинними рухами, постійними змінами природа приваблює дитину, впливає на її емоційну сферу, спонукає до роздумів, пошуків. У дітей постійно виникає потреба в пізнанні навколишнього середовища.

Розвиток у дітей само активності, самовідповідальності у життєвому просторі відбувається у



^ ПОШУКОВО – ДОСЛІДНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Це організація діяльності дітей, під час якої дитина засвоює нові знання, вміння, навички взаємодії з природою

Мета пошуково – дослідницької діяльності в природному середовищі – формувати у дітей уявлення про явища природи, їх причини і взаємозв’язки між ними.

В молодшому дошкільному віці сприйняття носить дійовий характер. Саме тому для організації пошуково – дослідницької діяльності необхідно використовувати пошукові дії, які не потребують довготривалих спостережень і складних висновків.

У пошуковій діяльності дія дитини пов’язана із взаємодією з предметом.

Пошукові дії відкривають інтерес та формують пізнавальну діяльність в процесі сприйняття дітьми природного довкілля.

Наприклад, в дощову погоду спостерігаємо за рухом крапель, за струмком, робимо озерце, спостерігаємо куди подінеться вода після дощу. Як впливає вода на стан піску, землі на городі.

За рухом султанчиків у вітряну погоду визначаємо напрямки вітру.

Організовуючи пошуково – дослідницьку діяльність враховую те, що в дітей добре розвинута рухова та емоційна пам'ять. Довго не забувають те, що викликає радість (посадка дерева, підгодівля птахів, білочки і т.д.).

Тому з цією метою проводжу ряд ігор та вправ для забезпечення повторності дій.

Наприклад, «Рятувальники», «Впізнай, хто зайвий», «Вітерець», «Сніжинка», «Пригоди краплинки». Діти через рухову активність засвоюють елементарні зв’язки в природі.

З метою формування екологічної свідомості через організацію цікавої пізнавальної діяльності організовую роботу на тему «Природа скаржиться».

Ідею цього проекту підказує саме життя.

До дітей із скаргою звернулася горобина, яку прив’язали вірьовкою, і яка не могла рости вгору. Врятувавши горобину, діти кожного дня спостерігають за її ростом, за тим, хто прилітає на гостину до горобини.

Нажаль, діти часто зустрічаються з негараздами в природі, які спричинили люди з низьким рівнем культури.

У спільній діяльності з вихователем діти допомагають рослинам, які потерпають від агресивних дій людини.

З цією метою зібрала матеріал «КНИГА СКАРГ ПРИРОДИ».

З метою закріплення знань про явища природи ведуться календарі погоди та природи.

Систематична робота з календарем дає змогу накопичувати чуттєвий досвід, виконувати практичні дії, проявляти почуття до природи довкілля.

Щоб збільшити інтерес дітей до явищ природи, виготовила ілюстративний календар природи великого розміру. Стан погоди діти відмічають за допомогою ілюстрацій з зображенням явищ та станів погоди, за якими спостерігали.

Для того, щоб діти навчились звертати увагу на температуру повітря, пропоную одягти на прогулянку ляльку. Раджуся з дітьми, що краще їй одягти. По мірі зміни температури повітря, звертаю увагу на те, як одягнуті діти. Зимою допомагаю дітям усвідомити зміну температури повітря, одягаючись на прогулянку. На вулиці пропоную на короткий час зняти рукавички і відчути, як холодно. Дозволяю доторкнутись руками різних предметів, паличок, піску, стіни будинку.

Разом з цим застерігаю, як поводитись в природі, раджу не ламати кущів, дерев, охороняти все живе в природі.

Свої враження від спостережень в природі діти відображають в малюнках, які поміщають в корзинку пропозицій.

Як результат: діти уважніше стали ставитись до змін в природному довкіллі; помічають та емоційно сприймають негаразди з рослинами і тваринами; засуджують негативні дії однолітків і дорослих, які їх спричинили довкіллю; проявляють бажання надавати посильну допомогу у покращення стану оточуючої природи.


^

Стежина у світ природи

Оця стежина веде дитину

У світ природи, чарівний світ,

Де є метелик, і є калина,

Сніжинка біла, і маків цвіт.

Де соловейко співає пісню

І жайвір сонечко кличе нам,

Їжак гостинці несе діткам.

Де бджоли пісню літа співають,

Палає квітка в краплях роси,

Цвіркун для друзів на скрипці грає.

Зумій відчути оце усе.

І котик Мурчик поруч з тобою,

В ряснім лузі телятко мале,

Не скривдь нікого жорстокою рукою.

Що є у світі – то ж все твоє.

За всю турботу і щиру ласку

Природа віддячить тобі не раз,

Тож не поруш цю царівну казку,

Нехай усіх вона радує нас!



Екологічневихованнядошкільнят

ЛЮБИ ПРИРОДУ НЕ ДЛЯ СЕБЕ, ЛЮБИ ДЛЯ НЕЇ

Наукові оцінки глобальної сучасної екологічної ситуації не оптимістичні. Вони змушують замислитися кожну розумну людину, для якої важливі не тільки її власне життя, але й доля її дітей та онуків.

Ще на початку 70-х років XX ст. відомий соціолог і демограф І. В. Бестужев-Лада писав, Ідо людству загрожує екологічна катастрофа, загибель усієї світової цивілізації, якщо не вдасться звернути з фатального шляху і відновити рівновагу з природою на новому рівні, який відповідав би розвитку продуктивних сил людства та водночас рівню етичних уявлень сьогоднішнього покоління. Академік Російської Академії наук В.Чебишев у проекті маніфесту Всеросійського з'їзду з охорони природи зазначив, що «настав час, про який попереджали спочатку вчені, потім Римський клуб, міжнародні та вітчизняні форуми — людство вже стоїть біля фатальної межі, коли життя зруйнованих природних систем поховає під своїми уламками всі інші проблеми».

Чи є вихід з цієї трагічної кризи? Звичайно є. Це олюднення сучасної техногенної цивілізації, переорієнтація людської свідомості, повернення її до свого споконвічного натурально-природного універсального буття в органічній єдності з породжуючим макрокосмосом, у якому вона виникла.

Отже, подолання кризи є передусім проблема переорієнтації світогляду. Тільки вибір нової стратегії розвитку, запрограмованої самою природою, підпорядкованої об'єктивним законам Всесвіту, що забезпечує діалектичну єдність макро- і мікрокосмосу, а також розвиток людини в гармонії з усіма формами життя, забезпечать людству здорове і надійне майбутнє.

Кожний період еволюційно-історичного розвитку світу формує свої вимоги до вдосконалення людини і людства, визначає шляхи подальшого руху буття у світі. На початку третього тисячоліття природа поставила людство перед жорстким вибором: або радикально переглянути систему своїх взаємовідносин з нею та собі подібними, або щезнути з лиця планети.

Людині важко усвідомити те, що про природу вона знає дуже мало, що вона — не цар природи, а лише її складова частинка, яка не творить прав і законів, а змушена їм підкорятися, пізнавати, творчо перетворювати у межах розумного. Перші зразки такого зв'язку показав німецький вчений Е.Геккель, який у своїх працях заклав основи нової науки, ввівши спеціальний термін для її позначення — «екологія». Сьогодні визначено, що «екологія» — це наука про взаємовідносини живих організмів з родовищем їх існування.

Термін «екологія» (у перекладі з грецької — «середовище, вчення про нього») не зразу знайшов схвалення і підтримку в академічному світі.

Унаш час екологія — це розгалужена система наук з трьома напрямами її розвитку — глобальна екологія, екологія людини та охорона природи.



А що далі?

Конференція ООН з питань середовища існування людини, що відбулась у Стокгольмі, поклала початок захисту довкілля, її мета — змусити світових лідерів усвідомити екологічні проблеми. Увага ж другої Конференції ООН з питань екології і розвитку (Бразилія, 1992 р.) була спрямована на економіку керівництва охороною природи.

Адже реалії світової екологічної ситуації жахливі. А саме:

• тваринному світу Австралії загрожує вимирання — 28 % із 103 видів місцевої фауни вже вимерло;

• у Мехіко діти народжуються з надмірним вмістом свинцю в крові, і це загрожує їхньому фізичному розвитку;

• Перська затока, куди тільки за останній час вилилося 8-10 млн. барелів нафти, відновить свою флору і фауну не раніш, як за 180-200 років.

В Україні екологічна ситуація ускладнилася після аварії на ЧАЕС: забруднено більше 4,6 млн. га земель у 74 регіонах 11 областей. Внаслідок аварійних випадків забруднено 4 млн. га лісів, у тому числі 157 тис.га із господарського обігу. Найбільші площі забруднених лісів — на Житомирщині, Київщині, Рівненщині.

За даними ЮНЕСКО, Україна за показниками здоров'я населення належить до країн, що вимирають. Так, за останні 6 років захворювання раком щитовидної залози у дітей зросло в 7 разів, лейкозами, вродженими вадами серця — в 2 рази; спостерігається зростання аутоімунних захворювань, значно частіше спостерігається стійкий астенічний синдром. Посилилася демографічна криза: катастрофічне знижується народжуваність за достатньо високого рівня смертності, зменшується середньостатистична тривалість життя. Безпечність людини виявляється в усьому, що в свою чергу породжує. А сприяють його розвитку — безвідповідальність, безкарність та інертність. Ми тільки тоді опам'ятовуємося, коли вдарить грім екологічної небезпеки. Вона, як правило, непомітно і тихо збирає свої хмари і б'є без промаху по життях людей.

З 1992 р. територія України оголошена зоною екологічної небезпеки. Але ми мусимо подолати цю екологічну кризу. Серед екологів, педагогів України утвердилася цілком справедлива думка: екологічна освіта і виховання — єдиний послідовний процес, що має здійснюватися протягом усього життя людини на комплексній основі.

І не даремно в проекті «Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні» відзначено, що настав час виховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а в іншому, притаманному українському народові, гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її природних багатств, у психологічній готовності постійно оберігати природні цінності. У вирішенні цих завдань першочергову роль повинна відігравати екологічна освіта.

Основною її метою в галузі навколишнього середовища є формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою.

Екологічна освіта спрямована на подолання споживацького ставлення до природи та її ресурсів, поєднання раціонального і емоційного у взаємовідносинах людини з природою, що ґрунтується на принципах добра краси, розуму, свідомості й патріотизму. Зміст її відображує соціальний досвід взаємодії людства з довкіллям, орієнтований на загальнолюдські цінності, ідеї гуманізму, демократії, вдосконалення самої людини.



Мета екологічної освіти досягається поетапним шляхом вирішення освітніх, виховних і розвивальних завдань:

• розвиток потреби у спілкуванні з природою;

• розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно-грамотної поведінки;

• засвоєння народних традиційних взаємовідносин людини з природою і кращих досягнень світової практики;

• виховання бережного ставлення до власного здоров'я;

• залучення підростаючого покоління до активної природоохоронної діяльності на основі здобутих знань і ціннісних орієнтацій.



Зміст екологічної освіти містить соціальний досвід взаємодії людства з навколишнім середовищем. Національний характер змісту екологічної освіти та виховання відображає один з напрямків міжнародної стратегії дій в галузі освіти з проблем навколишнього середовища і виражається у широкому й активному використанні здобутків етнопедагогіки, народних традицій, елементів календарної обрядовості, фольклору з метою виховання у дітей шанобливого ставлення до природи.

Що таке екологічна культура?

Отже, якщо головною метою екологічної освіти є формування екологічної культури особистості, то розглянемо, що ж таке «екологічна культура». Нині вона посідає одне з вагомих місць серед різноманітних форм культури. Перефразовуючи вислів Освальда Штенглера, можна сказати, що екологічна, культура — це здатність людини відчувати живе буття світу, приміряти і пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні потреби з устроєм природного довкілля. Інакше кажучи, екологічна культура — це діяльність людини, що спрямована на організацію та трансформацію природного світу відповідно до власних потреб та намірів. Вона повертає нас до вихідного, первісного поняття культури загалом, яке означає мистецтво впорядковувати навколишнє середовище, а також реалізувати людське життя на певній ціннісній основі. Екологічна культура звернена до двох світів — довкілля і внутрішнього світу людини. Своїми цілями вона спрямована на створення бажаного устрою в природі і на виховання високих гуманістичних цінностей та орієнтирів у людському житті.

Екологічна культура спрямована на подолання власної обмеженості людини як природної істоти щодо її пристосування у біосфері в умовах постійної конкуренції з боку тих чи інших живих форм. Людина, позбавлена звичних засобів впливу на довкілля, має сумнівні шанси вижити й утвердитися в природних екосистемах. І навпаки, маючи їх, вона, по суті, виводить себе за межі конкуренції, оскільки володіє адаптативними набутками, несумісними з виробленими іншими видами в процесі біологічної еволюції. Тому екологічна культура не є чимось несуттєвим і вторинним для існування людини: вона становить саму його функціональну основу, роблячи можливим доцільне й ефективне використання природних багатств.

Носієм екологічної культури є людина. Ставлення до довкілля з боку всього людства, певних етносів чи окремої людини є своєрідним і визначається реальним місцем конкретного суб'єкта у світі, його можливостями та потребами. Без людини екологічна культура є лише матеріальною чи семантичне зафіксованою низкою предметів матеріальної чи духовної данності, але аж ніяк не регулюючою засадою людського буття. Так, недостатньо зберегти хліборобські знаряддя давнини, ще слід уміти ними користуватися.

Зрозуміло, подібні прояви екологічної діяльності властиві традиційним культурам, але те ж саме прийнятне і щодо сучасності: якщо американські фермери вирощують майже по сотні центнерів пшениці з гектара, а російські селяни часто-густо не одержують і десяти, то зрозуміло, що екологічна культура (чи «некультура») одних є абстрактною річчю для інших. Але ситуація може змінитися, коли набуток умежах однієї спільності стає складовою діяльності іншої. Тому саме в діяльності феномени екологічної культури набувають смисложиттєвої цінності.

Екологічна культура є засобом самоорганізації сутнісних сил людини в умовах конкретного природного середовища. Таким чином виявляється її універсально-космогенетична функція як чинника подолання негентропічних тенденцій, прогресу в організації сущого. Водночас, впорядковуючи власний світ, світ людського буття, людина виступає регулятивом, організуючим чинником природного світу.

Отже, довкілля трансформується за «образом і подобою» людською, а тому не так вже й помиляються носії міфологічного світогляду, коли ототожнюють себе зі світом, а особливості останнього пояснюють людськими рисами.

Екологічна культура є явищем історичним, плинним і змінним у вирі життя, але вона мусить бути, оскільки втрата її чи деградація лімітує цивілізаційний рух людських спільнот.

Екологічну культуру розуміють по-різному: для одних — це традиційне, шанобливе ставлення до природи, засвоєне з молоком матері; для інших — наслідок пізнання, саморозвитку, вдосконалення.

Екологічна культура, згідно з проектам «Концепції неперервної екологічної освіти», характеризується:

• різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище;

• наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій стосовно природи;

• екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи і свого здоров'я;

• набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем;

• безпосередньою участю у природоохоронній діяльності;

• передбаченням можливих негативних наслідків природоперетворюючої діяльності людини.


  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка