Дзвони Чорнобиля 2015 Підготувала педагог – організатор Богданівського нвк чанцева Н. В. Мета



Скачати 54.14 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір54.14 Kb.
Дзвони Чорнобиля - 2015
Підготувала педагог – організатор Богданівського НВК Чанцева Н. В.

Мета. Згадати історію аварії на Чорнобильській атомній електростанції, поглибити знання учнів про неї, виховувати особисту стурбованість кожного за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні.

Обладнання. Плакат зі словами

«Чи знаєш ти, світе

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно »»

Моєму народу болить!...»

газети та журнали з розповідями про аварію на Чорнобильській АЕС; свічка у свічнику; записи «Лакримоза» В. Моцарта та «Маленький реквієм» П. Чайковського.

Чорнобиль!

Ти у моїй крові!


Учень. Над Чорнобилем літо сплива,

Спрагло пахне хлібом і ріллею.

І невеселий клич журавля

Вже сюди не долине ніколи!


Ведучий. Чорнобиль - невеличке українське містечко, що потопає в

його


З календарів своїх, допоки

Нас грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Сумлінна мисль не має меж,




Ведучий. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи незабудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою, найтемнішою. І не віщувала біди. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідні, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Незабаром Першотравневе свято, можна виїхати до Чорнобиля...

Ведучий. Це районне місто Київської області одержало назву від різновидності гіркого полину - чорнобилки. Спочатку так іменувалося стародавнє поселення, потім місто, а за ним і сучасна атомна електростанція. Саме в ту ніч, із 25 на 26 квітня 1986 року, час став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву (відео-матеріали.)
Учениця.

Весна одягла барвисту ,

Шовком шиту сорочку.

Весна між Десною і Прип’яттю

і не думала навіть про смерть.

Атом ще спав покірно -

в реакторах і в долонях.

Ще не чули його загрози

Поліські бори і вода.

І лиш земля відчула

Як б’ється жилка в скронях,

Як вишумовує травами

Весна співуча і молода,

І раптом - вибух як сполох,

І полум’я смертоносне,

І вмить здригнулась планета

На всіх полюсах Землі.

Відчули трава і древо,

Що вже не вмиються росами, -

Як перед смертю, постали

Батьки і діти малі.

Ведучий. Біда відгукнулась болем у серцях мільйонів людей. Наша

країна вперше відчула на собі таку грізну силу , як ядерна енергія, що

вийшла з- під контролю.

Уже через кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежники

ВПЧ - 2 (охорона АЕС) на чолі з начальником караулу лейтенантом

Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню, а

Володимиру ж - лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на

помилку...



Ведучий. За караулом Правика незабаром прибув і караул його бойового

побратима по охороні м. Прип’яті лейтенанта Віктора Кібенка.

«Начкар перед строем сказал тяжело:

- Хоть риск и смертелен, но все же...

Запнулся, как будто бы горло свело,

- Если не мы - то кто же?»


Ведучий. І вони ступили у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей. Не думаючи про своє життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, та як і личить воїнам, зовсім не берегли себе.

Учень. Лейтенанти - хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять, у тривожнім світі

Роду незнищенного коріння.

Лейтенанти - мужність і звитяга.

Від землі ви набирали сили...

Ще далеко десь від саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Як літа і думи добровісні

В пам’яті лишились ви навіки.



Ведуча. Через деякий час на об’єкт АЕС, що горів, прибуло більше від п’ятидесяти, потім більше, ніж сотня бойових пожежних машин із Києва та області. У «Щоденнику бойових дій підрозділів і органів внутрішніх справ у місті Прип’яті», який вівся з перших хвилин боротьби з аварією, 26 квітня 1986 року о дванадцятій дня зроблено запис: «Госпіталізовано 105 чоловік, серед них 16 з особливого складу пожежних частин». А далі прізвища: (під удари метронома)

1.Правик Володимир Павлович

2. Кібенок віктор Миколайови

3. Тишура Володимир Іванович

4. Титенок Микола Іванович

5. Ващук Микола Васильович

6. Ігнатенко Василь Іванович

7. Телятников Леонід Петрович...



Ведучий. Відважними і героями, як відомо не народжуються. Ними стають.

Поховані герої на новому Митищинському кладовищі під Москвою.Немає, мабуть, в Україні такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелось стати в ряди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь - рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші просто допомагали і матеріально, і морально.



Ведучий. До яких же уроків Чорнобиля ми підійшли?

Насамперед - це моральні уроки трагедії. І головне тут - людський

фактор. Один із уроків - урок безвідповідальності. Коли вже сталася трагедія, довго подавалося все в присмерках напівправди. Лише на десятий день міністр охорони здоров’я республіки просив населення зачинити кватирки. Дев’ять днів люди дихали на повні груди нуклідами, набирали берів. З’явившись під знаком біблійної «звізди Полин», той «чорний Чорнобиль» став якщо не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, технократичній сваволі, коли дозволяли собі знущатися з природи - нашої одвічно матері й заступниці. Ця «звізда Полин» наче була послана з майбутнього, з XXI століття, нам усім як грізне попередження - опам’ятатися, задуматись про таку цивілізацію, поки не пізно (вимикається світло, звучить тихо «Маленький реквієм» Чайковського, виносять запалену свічу і звучать слова)

Учень. Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!


Свічка Поминальна

І свічка Надії...

26 квітня полум’я їхнє

В кожному нашому домі

Зіллється в одне - полум’я Віри

Ми будемо жити! (музика затихає)



Ведуча. А ще який урок нам дав Чорнобиль? Урок Милосердя. Всі люди відгукнулись на біду прийшли багатьом чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти – чорнобильці оздоровлюються в санаторіях; гуманітарна допомога надходила з усіх кінців світу для сімей, які прибули із зони відчуження . А зараз до слова запрошуємо наших гостей, очевидців та ліквідаторів аварії на ЧАЕС (виступ гостей).

Ведуча. Коли академіка Д. С. Лихачова запитали, в чому він убачає сенс життя, учений відповів: «Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати цю роботу, проживемо життя гідно, підтримувати все створене і протистояти всьому руйнівному в житті».

Учень. Бути людиною - не дуже просто,

Бути людиною - геройство в наші дні.

Встати і крикнути з трибуни, із помосту:

- О, люди! Залишайтеся людьми!



(Звучить «Лакримоза» В. Моцарта)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка