Духовна скарбничка молодшого школяра Угодник Божий Миколай



Скачати 403.5 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації01.05.2016
Розмір403.5 Kb.
  1   2   3
Духовна скарбничка молодшого школяра


Угодник Божий Миколай

Вступ

Ставлення з повагою до святого Миколая та народних традицій, пов’язаних з його вшануванням, сприяє формуванню чуйності, милосердя, доброчинності та інших чеснот у підростаючого молодого покоління.

Мета посібника – розкрити образ Великої людини – святителя Миколая, який увійшов у народну свідомість як заступник, чудотворець, помічник, виховувати у дітей віру в допомогу цього святого під час життєвих труднощів.

Посібник адресований учням початкових класів, батькам, учителям, вихователям та усім небайдужим людям до духовно-морального виховання дітей.

Якщо у житті ти нестерпно страждаєш

І помочі марно у близьких благаєш,

Молитву коротку і щиру я знаю:

Врятуй і помилуй,святий Миколаю!

Якщо заблукав ти у синьому морі

І тягнуть до себе ті водні простори,

Молись і надії ти все ж не втрачай:

Врятуй і помилуй ,святий Миколай!

І в час, коли всі лікарі вже безсилі,

Всі радощі світу цього вже немилі…

До образу світлого ти припадай –

Врятуй і помилуй ,святий Миколай!

Коли раптом збився з своєї путі,

Коли нагрішив у буремнім житті,

Ти щиро покайся і знову згадай –

Врятуй і помилуй ,святий Миколай!

Він всюди і скрізь, Він завжди з тобою.

В житті радість поряд іде із журбою,

В найтяжчі хвилини ти щиро благай –

Врятуй і помилуй ,святий Миколай!



Розділ 1

«Правило віри і образ смирення»



Про святого Миколая

(із проповідей м. Феодосія (М.Н.Дикуна-Ваколюка) – 1926-2001)

Угодник Божий Миколай, архієпископ Мир Лікійський, знайомий всім, навіть невіруючим. Майже в кожному місті є храм на його честь, а образок,хоч маленький, є майже в кожній родині.

Народився святитель близько 280 року в місті Патари ( Південь Малої Азії) в благочестивій, благородній сім’ї Феофана і Нонни. Благодать Божа була на ньому ще з дитинства – новонароджене немовля простояло у хрещеній купелі три години, підносячи славу Пресвятій Троїці. Йому дали грецьке ім’я Миколай , що в перекладі означає “переможець народів ”.Дитя приймало материнське молоко у середу і п’ятницю лише ввечері, після того як батьки прочитають вечірні молитви.

Ставши священиком, він замолоду своїм розумом був подібним мудрому старцю і міг бачити серед пастви тих, кому конче необхідна допомога, але скромність стримувала їх зізнатися в цьому. Таємна милостиня спасителя багатьох спасла від гріха.

Життя і подвиги цього святого зайняли б не одну газетну сторінку. Для кожного – багатого і бідного,старого і юного, здорового і хворого – святитель Миколай є невичерпним джерелом благодіяння.

Святитель Миколай є захисником мореплавців. Він мудро утримує тих,хто намагається скоїти зло і наставляє на добрий розум тих, кому дано виносити вирок. Із “Життя святих ” ми знаємо,що з ранніх років святитель полюбив читання святих книг і молитву. В той час єпископом у його рідному місті був його дядько. Коли племінник досяг повноліття, помітивши доброчинність і святе життя Миколая, він умовив його стати священиком. Святитель Миколай став Добрим Пастирем своєї духовної отари. Якось він здійснив паломницьку подорож до Єрусалиму. Він так полюбив це святе місце, що хотів назавжди залишитися там, у Сионському монастирі. Але одного разу під час вечірньої молитви він почув голос,що закликав його повернутися до народу і серед нього прославити ім’я Боже. Покорившись волі Всевишнього, святитель повернувся на Батьківщину і зупинився у місті Мир. Тут якраз перебувало чимало єпископів з приводу обрання нового архієрея у Мирі.

Маючи труднощі у виборі, вони попросили у молитві допомоги Божої. І ось одному єпископу явився сяючий неземним світлом чоловік, який звелів йому вночі стати біля церковних дверей і чекати. Хто прийде до храму першим, той і є обранцем Божим, ім’я йому – Миколай. Єпископ розказав про своє видіння іншим і всі вони стали вночі біля дверей храму. Святий Миколай за звичаєм своїм встав рано і пішов на ранню службу. Один з єпископів запитав як його звуть. Дізнавшись,що його звуть Миколаєм і впізнавши в ньому вказаного самим Господом, Божі слуги оголосили його архієпископом Мир Лікійським.

Під час правління імператора – язичника Діоклітіана, коли було гоніння на християн, за своє відкрите сповідання Христа святителя було відправлено до в’язниці. Він був присутнім на Першому Вселенському соборі в 325 році, де ревно захищав свою віру.

Помер святитель близько 351 року. У 1087 році його мощі були перенесені хрестоносцями в італійське місто Бар. У 1953 році мармуровий саркофаг було відкрито і вчені підтвердили схожість зображення його на іконах з дійсним ликом.

Про святого Миколая

(із проповідей Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана))

Святий чудотворець Миколай втілив у собі майже всі можливі для людини на землі чесноти і цими чеснотами сяє християнському світові.

Минуло вже 17 століть з тих часів, коли жив на землі і ніс подвиги святий Миколай. Але попри довгий час, що розділяє нас, він, як і раніше, для всіх живий. Він чує усі прохання людські і за даною від Бога благодаттю не тільки задовольняє, а й випереджує їх.

Він допомагає людям на суші й на морі, у в’язницях і в лікарнях. Він допомагає кожній родині, кожній людині, яка прикликає його святе ім’я

Кожен із нас хоча б раз у житті звертався за допомогою до святого Миколая і отримував її. Про це свідчить велика кількість храмів на честь святого Миколая на теренах нашої землі.

Одним із перших храмів, побудованих святою княгинею Ольгою у Києві, був саме Миколаївський храм, зведений над могилою князя Аскольда – першого руського князя – християнина, якого у хрещенні звали Миколаєм.

Древній Київ зберігає пам'ять про чудесне спасіння святителем немовляти, яке потонуло у Дніпрі. Великий чудотворець, почувши скорботні молитви батьків, що втратили дитину, вночі вийняв хлопчика з води, оживив його і поклав на сходах храму Святої Софії перед своїм чудотворним образом. Тут і було знайдено вранці врятоване немовля щасливими батьками.


В особі святителя Миколая ми маємо заступника перед престолом Божим, скорого помічника, лікаря, визволителя і розрадника. Святий Миколай жив не для себе, а для людей і, живучи для людей, жив для Господа. Він завжди був з тими, хто плаче і сумує, із хворими і жебраками.

У житті святителя Миколая багато розповідається про його допомогу людям. Але один із таких прикладів особливо втішає наше серце. У місті Патри якийсь чоловік зубожів дощенту й у відчаї вже був готовий, аби не померти з голоду, продати своїх трьох дочок на розпусту. Дізнавшись по це, святитель Миколай уночі, таємно, подав три вузлики із золотом, позбавивши таким чином родину від гріха й надавши можливість дочкам бідняка щасливо вийти заміж. Цей та інші приклади милосердя, які ми зустрічаємо в житті святителя Миколая, переконують нас у тому, що все життя його було сповнене справами любові та співчуття до знедолених і скривджених.

Доживши до глибокої старості, святитель Миколай мирно відійшов до Господа в другій половині 4 століття. Святі мощі його спочивають в італійському місті Барі, де вже протягом багатьох століть точать цілюще миро, від якого і сьогодні багато хто отримує зцілення.

Святий Миколай завжди поряд з нашим народом, він постійно присутній серед нас і чудодійно допомагає нам у житті, він завжди поспішає на допомогу до тих,хто кличе його.




Розділ 2

«Теплий наш Заступник»



Українські поети і письменники про святого Миколая




Ніна Наркевич

ДИТИНСТВО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

(Легенда)

Давно-давно, понад тисячу років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі — ні гарної одежі, ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мами. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Та коли виходив він зі свого гарного будинку і грався з дітьми, бачив, у яких темних, глиняних хат­ках вони мешкали. Чув,що вони спали на глиняних долівках і нерідко лягали спати голодні.

Був у Миколи старий учитель, який учив його молитися,читати й писати. Одного разу читав він разом з учителем Святе Письмо,а було там написано: «Коли ти робиш добро, то нехай твоя пра­виця не знає, що робить лівиця...»

- Учителю, поясни мені, як це розуміти?- запитав у задумі.

- А так, сину: коли робиш добро іншому, не треба про це нікому розповідати. Краще не хвали­тись своїми добрими вчинками, — відповів учитель.

Це було пізньої осені. Микола вже знав, що ба­гато діток у його околиці сидять голодні в неопа­люваних хатах. Он — родина старого Олександра. Мати лежить хвора, у Петруся нема черевиків, а вранці він бачив, як мала Софійка збирала на до­розі галузки, щоб затопити піч.

«Не можу я спокійно спати,коли інші діти го­лодні, коли їм холодно в хаті»,— подумав.

Устав і пішов до комори тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив. Набрав у торбинку харчів — борошна, олії кілька пляшок,повні кишені сухих яблук,слив, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові черевики. Ще й кілька товстих полін захопив, все поскладавши у велику торбу.

Щоб ніхто не здогадався і не побачив, що він надумав зробити, Миколай удав, що йде вже спати, сказавши своїй няні:

- Я вже помолився, добраніч, няню! Іду спати.

І коли всі поснули, він вийшов з торбою пішов до хатини старого Олександра. Поклав тор­бину на порозі та й побіг швиденько назад.

Усі спали. А вранці старий Олександр знайшов торбинку й не міг натішитися дарунками, не знаючи, що робити, і кому дякувати.

Отак розпочалося таємне обдаровування Миколаєм бідних. Люди молили Бога за невідомого,щ допомагає їм, та ніхто не здогадувався, що то був Миколай. Але слуги його помітили, як зникають харчі та одежа, ще й дрова. І стали пильнувати вночі Миколиного добра. Одного разу, коли хлопчик тільки-но спакував торбу й вийшов зі свого подвір'я,слуга побачив це і наздогнав Миколу:

- Куди ж ти несеш цю торбину? Вона ж важка,не під силу тобі! - - жалів слуга хлопчину.

- Там діти голодні! Я не можу заснути,як згадаю їх голодних у неопалюваній хаті! - тяжко зітхнувши,сказав Микола. От зроблю цей добрий вчинок, і мені стане легше, і я спокійно спатиму тоді.

Минули роки, Микола,здобув освіту і не хотів зберігати всього майна для себе. Віддав бідним людям, Сам же став священиком і скрізь чинив тільки добро, вчив людей те саме чинити для власного доброго самопочуття. За це Бог дав йому силу творити щораз більше добра. Микола лікував хворих, допомагав невинним, що перебувають у в'язницях, кожному в його потребі йшов назустріч. Усі знали й любили Миколу. А коли він помер,то церква зарахувала його до свя­тих.

А тепер діти моляться до святого Миколая, щоб він допоміг їм бути добрими і щоб нагороджував їх за добрі вчинки. Вони чекають ночі з 18 на 19 грудня, щоб почути срібні дзвіночки на санчатах, якими їде до дітей святий Миколай. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі, посміхається, бо він знає, що в цю ніч усі радітимуть і ті, хто робить подарунки, і ті, для кого вони призначені. Бо найбільше щастя в житті — це тво­рити добро.

ДИВА СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Миколай скрізь чинив тільки добро і людей навчав робити так само. За це Бог дав йому силу Творити дива.

Ще за княжих часів, дуже-дуже давно майже років тому в Києві було збудовано церкву святого Миколая. А в київському соборі святої Софії зберігалась на той час ікона святого Миколая Мокрого; вона тепер в Америці. Ця ікона чудотворна,бо біля неї творяться Божі дива. Її поява пов'язана а одним випадком.

У ті давні часи один чоловік із дружиною і маленькою дитиною. Та раптом зчинилася буря. Велика грізна хвиля вдарила човен, сильно нахилила його — і дитинка впала у воду. Накотилася друга хвиля — і назавжди забрала дитину з собою.

Нещасні молоді батьки гірко плакали і моли­лися. Вранці вони пішли до собору святої Софії, щоб іще помолитися біля ікони святого Миколая, як раптом побачили під образом свою дитинку. Вона була ще мокра, але жива! Ось яке Боже диво сотворив святий Миколай!

Українські козаки також дуже любили, ша­нували святого Миколая і молилися до нього, бо він охороняв від небезпечних пригод тих людей, котрі плавали у морі, а козакам часто доводилося плисти у човнах великим і грізним Чорним морем до Туреччини — визволяти своїх братів-християн з бусурменської неволі. Тоді святий Миколай невидимо був з ними й оберігав їх. Тому козаки щасливо поверталися до рідних берегів.




Юрій Шип

Бог дав Янгола земного –

Вся його Вселенна знає:

Звуть таким тебе – Святий,

Богомудрий Миколає.

Горнуться усі до Тебе,

Хто тікає від погуби.

Всюди : на землі й на небі

Ти Христовій Церкві любий.

Бо в Господній виноградник

Щастя сієш для людини, -

Щедрий опікун і радник

Християнської родини.

І на морі, і на суші

Від вогню й біди рятуєш,

Молитвами наші душі

Од гріховних ран лікуєш.

Пане – отче Миколаю,

З висоти святого кліру

Утверди у нашім краю

Мир, любов, надію, віру.

Лариса Недін

Святий Миколай

Їде святий Миколай

В Україну – милий край

Хто був чемним повсякчас,

Тим дарунки він припас:

Тістечка і шоколад,

Помаранчі, мармелад,

Пироги фруктові,

Цукерочки кольорові,

Книжечки,ляльки,машинки,

Ковзани,стрічки,картинки…

Хто чого лиш забажає –

Миколай в торбині має.

Тож готуються всі діти

Миколая зустріти.

Миколая величають,

Завітать до них прохають.

Роман Завадович
Миколаїв дарунок

Цілу ніч чекав я Миколая,

Слухав, чи санки ще не риплять,

Чи не тупає весела зграя

Білих, мов сніжинки,янголят.

Довго я чекав – не дочекався,

І не знаю сам, коли заснув…

Аж до ранку я не прокидався,

Хоч,здається, кожен шелест чув.

Аж оце уранці прокидаюсь

І очам не вірю я своїм…

Дякую, о, добрий Миколаю,

Що з дарунком ти зайшов в наш дім.

Не санками, вочевидь, приїхав,

Оленів залишив у раю,

А в ракеті безшелесно,тихо

У кімнату завітав мою.

І в дарунок Ти поклав на ліжку,

Не пучок березових різок,

А барвисту українську книжку,

Повну найчудовіших казок.

Прохання до святого Миколая

Сніги покрили доли й гори

Блищить інеєм ліс і гай,

Іде до нас крізь ниви й бори

Святий угодник Миколай!

Що він несе в своїй торбині?

Багато різних забавок

Несе чемненькій він дитині,

А для нечемних – жмут різок.

І поспішають янголята,

Тримають книги у руках,

Що де, кому з нас треба дати,

Усе списали в тих книжках.

Святий та добрий Миколаю,

Тебе чекаємо давно,

Що нам даси,про те не знаєм,

Та просимо тебе одно:

Ти нашим родичам дай сили,

Щоб виховати нас могли,

Щоб тої втіхи ще дожили,

Щоб підросли їх діточки.

А всьому нашому народу

Ти добру долю принеси,

Усяке зло й лиху пригоду

Від України відверни.

А нам в здоров’ї дай зростати,

Завзяття й сили нам подай,

Щоб ми з руїн могли підняти

І звеселити рідний край.

Юрій Шкрумеляк

Молитва

Підніму до неба рученята,

Помолюсь на Миколая свято:

О чудотворцю, отче Миколаю,

Від усього серденька благаю,

Зглянься на невинеє дитятко,

Захисти від горя і нестаку.

Захисти від кривди і хвороби,

Від чиєїсь злості і жадоби.

Наш заступнику,

Могутній друже,

До біди людської небайдужий, -

Молиться тобі, схиляючись долу,

Кожний із знедолених і хворих,

І дорослий кожний, і маленький

Молиться і дякує красненько.

За твою все милість і опіку,

Чудотворче щедрий, сяйноликий.

Від несправедливості і болю

Захисти нам і життя, і долю!

Сподіваюся і прославляю

Доброту Святого Миколая.


Я тебе благаю

Святий Миколаю,

Я тебе благаю:

Зглянься на всіх нас

З благодатного Раю.

Прийди, поможи нам

Щедрий Миколаю,

Щирим серцем я тебе,

Святий, величаю.

Щоденно в молитвах

Тебе прославляю.

Прийди

Щедрий, добрий Миколаю,

Дуже я тебе чекаю!

Принеси мені машинку,

Цукерочок, мандаринку...

Олівці, щоб малювати,

І книжечку, щоб читати.

Я люблю тебе й чекаю,

У молитвах прославляю.

Буду чемний я завжди,

Тільки ти скоріш прийди!

Написав я Миколайку,

Щоб приніс Ганнусі ляльку,

А для братиків — машинки,

Ще — всім книжки, мандаринки.

І чекає кожен з нас

На оцей святковий час.

Святий Миколай

Святий, щедрий Миколай

Щиро його прославляй

В кожній хаті, в кожнім домі,

Помолись до нього в храмі.

Добрим є він для людей,

Помічник для всіх дітей

Допоможе він в біді

Кожній сироті й вдові.

Коли в поміч він прийде,

Радість в серці зацвіте,

Всіх любов 'ю зігріває,

Й зло вороже проганяє.

Тож Його усі славімо,

В добрі-мирі всі живімо.

О, Всещедрий Миколай,

Нам в усьому помагай.

Небесний гість

У моєму ріднім краї

Рознеслася вість.

Що людей всіх потішає

Славний з неба Гість.

І як тільки в біду впаде

Мій улюблений край,

З біди прийде визволяти

Святитель наш Миколай.

Наш святитель Миколай

В кожен дім зайде,

Благословить всю родину

І біда мине.

Повір йому

Він був єпископом у Мирах,

І рідній Греції служив,

Молився Богу вірно й щиро,

Людей знедолених любив.

Він жив в четвертому столітті

І за Христову чистоту

Постав прибічником у світлі,

Бо віру мав міцну й святу.

Він на Вселенському Соборі

Молитву „Вірую" складав.

Тепер у ангельському хорі

Несе на землю благодать.

Він втихомирить бурю в морі

І рушить з нами в довгий шлях.

Допомога в сердечнім горі,

Коли сирітство дошкуля.

Із серафимами й святими,

Лиша Квітучий Небокрай.

Не раз являється таємно

Він — Чудотворець Миколай.

Він передасть від Бога Милість,

Знайде дарунок серед зір,

Буденність перетворить в радість

Лише йому щиро повір.

Повість

Про Миколая повість знана

Про те, що Він народився

В родині Нонни й Феофана.

В Малій Азії родився,

У Патарі — славнім місті.

Про Його життя незвичне

Розносились добрі вісті.

Вісті добрі, незвичайні,

Дуже милі, величальні...

Він іще з маленьких літ

Полюбив цей милий світ.

Любив щиро всіх людей

І жалів бідних дітей,

їм в нужді допомагав,

Подарунки роздавав...

В святості життя прожив

І добро лише творив.



Склав священик Миколай Гамада
І. Франко

ЧУДО З УТОПЛЕНИМ ХЛОПЦЕМ

У Київі дзвони дзвонять, радість немалая,

Був то празник, день Святого отця Николая.

Плинуть човни, люду повні, по Дніпру водою,

Аж де церков Николая стоїть над рікою.

Помолилися прочани, радісно вертають,

Густо весла хвилі крають, а гребці співають.

В однім човні муж побожний, міщанин заможний,

Що Святого Николая чтитель був неложний.

Обік нього його жінка, гарна, як калина,

На руках своїх тримає одинака-сина.

Усміхається дитятко, ручки простягає,

У Дніпрових чистих водах образ свій хапає.

Втім, нараз хитнувся човен із боку до боку,

Зляклась мати, і дитина бух в воду глибоку.

Стрепенувсь Дніпро, у хвилях щезла враз дитина!

Наче грім, прошибла батька нагла втрата сина.

Сам за ним би в воду скочив, та плавать не вміє,

Сам би згиб, щоб тільки син жив, та ніщо не вдіє.

Мчиться човен, кожда хвиля батька серце крає,

А ще дужче бідна мати плаче та ридає.

Далі мовить батько: «Годі! Більше не журімся!

До Святого Николая щиро помолімся.

Як на теє Божа воля, він на нас погляне,

Він дитині нашій бідній сам за батька стане».

І молились довго, щиро, з рясними сльозами

В своїм домі опустілім перед образами.

І заснули по молитві. Почало світати,

Іде ключник від Софії церкву відмикати.

Наблизився, надслухує, що за дивне диво?

В церкві десь дитина плаче! Він вертає живо,

Кличе сторожа від церкви, двері відмикають

І на плач той на дитячий швидко поспішають.

І що ж бачать? На коверці дитина малая,

Мокра вся лежить, де образ отця Николая,

Дали знати по всім місті, що така причина,

Щоб сходились пізнавати, чия се дитина.

А ті бідні батько й мати, що в сльозах пошуки,

В сні узріли Николая й ті слова почули:

«Ви не плачте, добрі люди, не тратьте надії,

А спішіть чимборше в церкву святої Софії!»

Пробудились батько й мати, сон оповідають...

Серце радісно в них б'ється, в церкву поспішають.

І вже з далека почули: плаче їх дитина!

О, як радісно до серця притис батько сина.

Але мати з тої втіхи стала мов німая,

Лиш ридає при іконі отця Николая.

Рознеслося на весь Київ, на всю Русь святую,

Як Николай з Дніпра витяг дитину малую.

Юрій Шкрумеляк

Зимової ночі перед 19-м грудня святий Миколай опускався по срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, він заходив до кожної хати і розкладав дітям у черевичок чи під подушку свої пречудові небесні гостинці. Правда, збитошникам святий Миколай дарував хіба що прегарного прутика, бо з неба він бачив кожного з нас і добре знав,хто чемний, а хто не дуже….


Іван Малкович

Свято Миколая відзначали особливо урочисто. Вважають, що цей святий є захисником усіх бідних і знедолених. Найбільше його вшановували діти, для яких він був почесним охоронцем.

В Україні, особливо в західних областях, до цього свята готували обрядові дії. Ввечері Миколай заходив до оселі з подарунками. Якщо діти спали, Миколай клав подарунки їм під подушку.

Вручаючи кожному окремо гостинець, святий Миколай згадував усе те добре, що зробила дитина протягом року і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити святого Миколая, який знає про все.

Крім того, у школах влаштовували цікаві вистави до свята.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка