Дослідницька робота проведена вчителькою



Скачати 44.35 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір44.35 Kb.

Дослідницька робота проведена вчителькою

Братчук С.А.

та учнями 5 класу

НВК с. Привітне


Старожили розповідають, що колись Катерина II дарувала козакам села зі своєї щедрої руки, за їх ратні подвиги на Січі. Так виникли села Степанки, Романки, Хрінівка, Петрівка.

Історія нашого села Привітне дуже багата, тому що воно й зараз вважається пам’яткою архітектури. Польський шляхтич Сулятицький був вражений красою українського села і вирішив зробити тут літню резиденцію. Побудував всі приміщення для себе і своїх підлеглих. Вхід в замок і зараз заставляє милуватися красою арки . Зараз тут Будинок Культури, який плавно переходить в інше приміщення, де знаходиться школа та дитячий садок. Був тут і будинок для челяді (масивне, довге приміщення з просторою верандою) та кухня. Це приміщення теж збереглося в хорошому стані. Позаду конюшні. Довгий час вони теж були конюшнями і для коней колгоспних. На жаль, зараз приміщення перебуває в занедбаному стані. Біля палацу Сулятицький викопав ставок, на якому жили і живуть лебеді. Біля ставка є добротній млин та олійня, які довгий час служили людям. Млин діє і дотепер. Весь маєток був обнесений муром, який подекуди є й тепер. На в’їзді до палацу є вхідна брама та каштанова алея, а позаду чудовий парк з різними деревами та кущами . Після Сулятицького маєток придбав Семен Верстов, який захоплювався розведенням квітів, - тому біля замку була скляна оранжерея, від якої зараз залишився лише фундамент, та посадкою рідкісних дерев. Завдяки йому виник розкішний парк, який є і дотепер.

В селі Сулятицький побудував цукровий завод, тому всі капітальні приміщення збереглися і зараз. В них тепер тваринницькі ферми радгоспу «Вищеольчедаївський» . Найбільша трьохповерхова споруда – паковня для цукру, зараз зерносклад . Від паковні йшла вузькоколійка, якою відправляли цукор на станцію «Сулятицька». Ця станція діє і зараз , і є важливим залізничним вузлом. Зберігся також і двоповерховий будинок з червоної цегли, де розміщувалась контора та жив керуючий . (До речі там зараз також контора і живе керуючий Привітнянським відділення САТу «Вищеольчедаївське»). Цегляний будинок підтримується і знаходиться в хорошому стані.

Село поділене на вулиці. Офіційні назви вулиць : Леніна, Паркова, Робітнича, Поштова, Чапаєва.

Село Хрінівка перейменували в село Привітне. Але жителі села здебільшого користуються старою назвою , як села, так і його вулиць. Розділене село на Садиби, Пасєківка, Парк, Ріжок. Садиби – так назвали ту частину села , де здебільшого люди брали участки під забудову. Пасєківка – в цій частині села живуть сім’ї, в яких через хату фамілії Пасєка. Паркова – всі будівлі розміщені в панському парку. Ріжок – віддалений участок села .

Кругом села є багато лісів, урвищ. Ліс має назву Жидівчик. Розповідають, що під час холери люди проганяли в ліс хворих, здебільшого це були євреї. Є ще урвище Борсуче. Відомо, що урвище дістало назву від того, що там розвелась велика кількість борсуків. Люди їх почали винищувати заради продажу борсучого жиру, який має лікувальне значення. Борсуки зникли, залишилась лише назва.

В селі протікає річка Немійка, яка є притокою ріки Немія , що тече в Могилеві - Подільському.

Є став, який звуть Панським. Ставок стікає по крутих порогах, на яких люблять фотографуватися відпочиваючі. Це місце називають Водоспад.

Наше село розташоване поблизу траси Вінниця – Могилів - Подільський. По обидва боки села є місця, які звуть Зона. На будівництві траси працювали ув’язнені, які жили в переносних бараках. Через кожні 5 км Зона переходила на нове місце, обов’язково туди, де було джерело. На території кожної зони був невеличкий цвинтар. Тому по боках траси є заховання. В зонах дуже часто трапляються автомобільні аварії, і люди говорять, що проїзжати зони треба дуже обережно.

Біля села є Панчуків ліс та поле, але звідки пішла ця назва старожил не знає.

За селом розкинувся Лисий Горб. Назвали його так тому, що горб має вигляд дійсно лисого. Часті негоди зносили з поля всі посіви.

Ярів та балок на території села немає.

Не можна не згадати і храм Миколая Чудотворця. Це справді вершина архітектурного мистецтва. Йому понад 400 років. Заснував і побудував його батюшка Шостацький. Храм побудували понад 40 років. В 1930 році храм був закритий. Його використовували як зерносховище. В 1942 році Храм відновив своє існування. Силами односельчан було зроблено ремонт і реконструкцію. Храм існує і зараз. Є ще два Храми – близнюки в селі Вендичани Могилів – Подільського району. Вони були збудовані одним архітектором і паном.

Панський маєток забезпечувався водою з джерела. Говорять, що в замок було проведено воду, щось на зразок сучасного трубопроводу. Залишилась лише занедбана криничка.

Біля замку Сулятицького був склеп та капличка. Склеп є і зараз, а каплички немає і сліду. Можливо, що там були якісь скарби, але достеменно не відомо Довгий час склепом користувалися, як погребом для збереження туш тварин. В січневі морози різали лід і заносили в склеп. Лід зберігався майже рік.

Точно відомо, що з панського замку йшов підземний хід, але ніхто його не бачив.

В спекотні літні дні, коли кожна рослина прагне краплини дощу, місцеві жителі разом з батюшкою здійснюють похід до відомої на все село кринички (слайд 30). Йде до неї майже все село. Батюшка та певчі співають молитви, а люди лагодять, прочищають, квітчають криничку. Описати це дійство важко, його треба побачити. Але, о диво! Через кілька днів ллє рясний дощ. Значить, з упевненістю можу казати – криничка священна.



Старих курганів в селі немає, тому що більшу частину села займав колись кар’єр, де видобували блоки ракушечні.

Старі топонімічні назви залишені, ними користуються всі жителі.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка