Дослідницька діяльність учнів у системі загальної середньої освіти



Скачати 296.85 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір296.85 Kb.


ВолочаєваЛариса Анатоліївна, завідувач районного методичного кабінету

ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ

У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

«Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне з яких сповнюється реального змісту причинно-наслідкових зв’язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача»

В.Сухомлинський
У сучасній філософії освіти України домінує ідея формування людини-дослідника, здатної до творчого мислення, самостійного по­шуку шляхів вирішення актуальних проблем. В основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти в Україні голов­ним є розкриття інтелектуального потенціалу нації, що форму­ється в системі безперервної освіти. Тому, завданням української педагогічної науки є розроблення нової стратегії розвитку націо­нальної освіти, що забезпечить прискорення інтеграції країни в європейський освітньо-науковий і культурний простір. Унаслідок цього особливого значення набувають освітньо-технологічні ідеї щодо детермінації інноваційних освітніх процесів, зокрема орієн­тація на найбільш ефективні навчальні технології, спрямовані на творчий розвиток особистості та формування її активної грома­дянської позиції.

Кардинальне оновлення змісту освіти в Україні супроводжу­ється розробленням і практичним упровадженням новітніх освіт­ніх технологій, спрямованих на переорієнтацію на компетентнісний підхід, нові інформа­ційні технології, розвиток уміння співпрацювати, а також пере­хід на профільне навчання, введення нових стандартів освіти, не­залежної оцінки результатів навчання тощо.

В умовах конкуренції знань в освітньому просторі України актуальності набуває проблема якості освіти. Досвід загальноосвітніх та позашкільних навчальних закла­дів доводить, що дієвим способом підвищення якості освіти, за­безпечення її конкурентоспроможності є організація дослідниць­кої діяльності школярів. Запровадження дослідницьких методів у навчально-виховний процес має важливе значення для розвитку творчих здібностей, творчої активності та самостійності школярів. Систематизація дослідницької діяльності сприяє створенню таких психолого-педагогічних умов, що забезпечують керованість розвитком інтелек­ту й творчих здібностей особистості, пробуджують її інтерес до цьо­го виду навчально-творчої діяльності, формують індивідуальний стиль творчої поведінки, підвищують рівень їх соціальної адаптації.
СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ УМІННЯ»
Проблема підготовки молодого покоління, здатного самостійно здобувати нові знання, неординарно мислити, використовувати знання у нових, незвичних умовах була, є і буде завжди актуальною. Про створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя зазначається у державному документі «Національна доктрина розвитку освіти». Сьогодні ж виникає потреба не тільки в обізнаних і вмілих людях, але й у такій категорії людей, що здатна бачити, формулювати й вирішувати самостійно нові проблеми. Отже формування дослідницьких умінь учнів є актуальною проблемою сучасного навчання.

Уміння є основою майстерності і творчості людини. «Уміння – це майстерність, це здатність використовувати наявні у вас відомості для досягнення своїх цілей; уміння – це здатність методично працювати», зазначає Д.Пойа.

Часто уміння науковці називають знаннями у дії. Істотною особливістю вмінь є їх узагальненість, внаслідок чого вони з успіхом реалізуються у мінливих і різноманітних ситуаціях. У широкому розумінні уміння – це засвоєна готовність свідомо розв’язувати ті чи інші задачі. Уміння передбачає добру орієнтацію в нових умовах та включає в себе елементи творчості.

Г.С.Костюк вважає, що існує стільки вмінь, скільки є різних конкретних видів діяльності людини. В.І.Андрєєв, А.Г.Іодко, Н.Г.Недодатко, В.В.Успенський, В.П.Ушачов навчально-дослідницькі уміння виділяють в окрему групу. Необхідність виділити дослідницькі уміння в окрему групу обумовлюється зростанням темпів розвитку техніки, технологій, науки, ролі наукового підходу до будь-якої діяльності, навіть якщо вона не носить наукового характеру.

Під «навчально-дослідницькими уміннями» учнів розуміють:


  • уміння застосовувати прийом відповідного наукового методу пізнання в умовах вирішення навчальної проблеми, в процесі виконання навчально-дослідницького завдання (В.І.Андрєєв);

  • систему інтелектуальних, практичних умінь, умінь і навичок навчальної праці, необхідних для виконання дослідження або його частини (А.Г.Іодко);

  • здібність учня виконувати розумові та практичні дії, що відповідають науково-дослідницькій діяльності і підпорядковуються логіці наукового дослідження, на основі знань та умінь, які набуваються в процесі вивчення основ наук (В.П.Ушачов);

  • складне психічне утворення (синтез інтелектуальних і практичних дій, засвоєних і закріплених способів діяльності), яке лежить в основі готовності школярів до пізнавального пошуку (Н.Г.Недодатко);

  • властивість особистості, яка характеризує його здатність до пошуково-перетворюючої діяльності в освітньому процесі, а також як його здатність здобувати нові знання, уміння й навички, які сприяють його розвитку (С.П.Балашова).

Загальний огляд і аналіз основних досліджень науковців, які розглядали навчально-дослідницькі вміння учнів виявляє наявність різноманітних точок зору на визначення поняття навчально-дослідницьких умінь учнів і дозволяє зробити висновки, що навчально-дослідницькі вміння:

  • відносяться до загальнонавчальних умінь (стосуються всіх навчальних предметів);

  • складають систему дій (практичного та розумового характеру), що підпорядковується логіці наукового дослідження і свідомо використовується учнями в освітньому процесі вироблення нових знань.

Уміння формуються в процесі діяльності. З точки зору загальної психології діяльність – це форма активного ставлення до дійсності, внаслідок якої людина встановлює зв’язок із зовнішнім світом. Внаслідок надзвичайної складності й безперервної мінливості зовнішніх умов уже на відносно ранніх стадіях філогенезу створювалася життєва необхідність у виникненні психічних форм управління практичною взаємодією живої істоти з навколишнім середовищем. Особливе значення при цьому мав розвиток орієнтовно-дослідницької діяльності, що полягала в обстеженні навколишнього світу й у формуванні образу ситуації, на основі якого здійснювалася орієнтація відповідно до виниклих умов. У зв’язку з чим М.О.Лазарєв відзначає, що «людська природа дитини, підлітка, юнака така, що творчість, тобто розбудовча, дослідницька, … діяльність, для підростаючої людини первинна….».

«Початок навчально-дослідницької діяльності на основі фізіологічних уявлень здійснюється під дією і завдяки наявності у людини природженого дослідницького рефлексу», - вважає В.І.Андрєєв. Російський фізіолог І.П.Павлов у зв’язку з цим писав: «Навряд чи достатньо оцінюється рефлекс, який можна було б назвати дослідницьким рефлексом, або, як я його називаю, рефлекс «що таке». Цей рефлекс йде надзвичайно далеко, виявляється, нарешті, у тій допитливості, яка створює науку.».

Отже, цікавість, прагнення до дослідження закладено природою в живій істоті та розвивається безперервною мінливістю зовнішніх умов.

Навчально-дослідницькі уміння формуються в процесі відповідної діяльності, яка організовується педагогом в умовах розвивального навчання як цілісної системи. З терміном розвивальне навчання не будемо зв’язувати ніяких конкретних систем розвивального навчання й будемо розуміти його як навчальний процес, у якому, поряд з формуванням конкретних знань, приділяється належна увага процесу інтелектуального розвитку людини та який спрямовано на формування його знань і умінь як цілісної системи.


СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ»
Аналіз психолого-педагогічних і методичних досліджень показав різноманітне тлумачення дослідницької діяльності: дослідницько-творча, пошуково-дослідна, навчально-дослідна, науково-пізнавальна, дослідницько-проектна, дослідницька, науково-дослідна.

В педагогічній літературі дослідницька діяльність учнів іноді називається науково-дослідницькою (О.І.Анісімова, Г.І.Артемчук, В.М.Гнєдашев, В.В.Голобородько, Л.С.Левченко, В.В.Маскін, В.І.Романчиков, В.М.Сіденко, Г.С.Цехмістрова, Л.С.Шевченко), навчально-дослідницькою (А.Ю.Карлащук, С.М.Коршунов, І.А.Кравцова, Н.Г.Недодатко, І.В.Усачова) або експериментально-дослідницькою (В.І.Смагін).

Окремі науковці та дослідники (І.А.Кравцова, Н.Г.Недодатко, О.П.Павленко та ін.), наголошують на неправомірності та недоцільності використання терміну «науковість» стосовно учнівських досліджень, оскільки вони мають принципові відмінності від справжнього наукового дослідження. «У школі досліджують такі проблеми, рішення яких спеціалістам давно відомі. Тому діяльність школярів – навчально-дослідницька», - зазначає Г.П.Бевз. Інший підхід до використання відповідної термінології стосовно учнівських досліджень, запропонований О.І.Анісімовою, базується на характері педагогічної взаємодії між учнем та педагогом: якщо педагог знає шлях пошуку, пропонує учневі пройти цим шляхом, передбачаючи чи напевне знаючи очікуваний результат, то така діяльність називається навчально-пізнавальною; якщо педагог знає шлях проведення дослідження, але не знає кінцевого результату, пропонуючи дитині самостійно вирішити проблему чи комплекс проблем, то така діяльність може вважатися навчально-дослідницькою; якщо педагог володіє методикою та різноманітними методами наукового дослідження й ознайомлює з ними учня, йому та учневі притаманні наукове передбачення та наукова інтуїція, однак, обидва не знають ні шляху пошуку, ні кінцевого результату дослідження, то така діяльність може називатися науково-дослідницькою.

З огляду на шкільну практику проведення навчальних досліджень, практичне застосування сучасних технологій, форм, методів навчання в закладах середньої освіти та досвід роботи з учнями, можна стверджувати, що в сучасних умовах навчання навчально-дослідницька діяльність школярів переважає над науково-дослідницькою. У зв’язку з цим доцільно визначитися з поняттям навчально-дослідницької діяльності учнів.

Навчально-дослідницька діяльність учнів є різновидом навчальної діяльності з одного боку та складовою частиною дослідницької діяльності з іншого. Тому доцільно розглянути особливості кожної з цих діяльностей.

Важливий дидактичний принцип єдності навчання, виховання і розвитку характеризує навчальну діяльність школярів як систему, що не обмежується розумовими і практичними діями, а передбачає активне ставлення учнів до навчального матеріалу та включення їх у взаємостосунки з вчителями й учнями, під час яких формуються особистісні якості школяра. Як конкретний вид діяльності людини навчальна діяльність учнів характеризується всіма ознаками пізнавальної діяльності і складає систему «розумових і практичних дій, здійснення яких забезпечує засвоєння знань, оволодіння вміннями та навичками застосування їх для вирішення різних завдань».

Під навчальною діяльністю психологи розуміють діяльність учнів, спрямовану на здобуття теоретичних знань про предмет вивчення та загальних прийомів розв’язування задач стосовно цього предмету і, отже, на розвиток школярів і формування їхньої особистості. А.О.Кірсанов наголошує, що «навчальна діяльність це:


  • розумові і практичні дії учня, опосередковані педагогічним впливом, здійснення яких забезпечує засвоєння наукових понять, способів дій, особистий розвиток;

  • форма активного ставлення учнів до навчального матеріалу (до предметів, явищ і т. д., що вивчаються);

  • форма включення учнів у систему суспільних стосунків, у колективну діяльність, під час якої засвоюється багатоманітність специфічних рис особистості».

Той факт, що навчальна діяльність направлена на оволодіння різними діяльностями відзначають І.Я.Лернер, О.М.Новіков та ін. Особливо це підкреслює О.М.Новіков: «Навчальна діяльність направлена на освоєння інших видів людської діяльності – практичної, пізнавальної, ціннісно-орієнтовної, ... Тільки людина діяльна, людина уміла є в повному значенні людиною. Тому вміння, що визначаються як здатність виконувати ту або іншу діяльність (і дію) є вищою, кінцевою метою навчальної діяльності». «Навчальна діяльність завжди інноваційна», - зазначає він, - «Постійно. Навіть у таких видах творчої діяльності, як діяльність вченого, діяльність художника або артиста, діяльність педагога завжди є безліч рутинних компонентів, що повторюються, які давно освоєні й не вимагають особливих зусиль для їхнього відтворення. Діяльність же учня постійно спрямована на освоєння нового для нього досвіду. Парадоксальність навчальної діяльності полягає в тому, що, хоча вона постійно інноваційна, але мета її найчастіше задається ззовні – навчальним планом, програмою, учителем і т.д.»

Дослідницька ж діяльність спрямована на виробництво принципово нових знань про природу, суспільство і процеси мислення. Інструментом вироблення знань є мислення людини. Воно, як і все навколо, підлягає дії певних законів. Але ці закони приписують мисленню лише найзагальніші «правила поведінки», не детермінуючи процес отримання такого результату, який не може бути визначений заздалегідь. Інакше кажучи, він не може бути відомим у всіх деталях. У цьому розумінні процес отримання результатів в науці необхідно вважати творчим. І сам шлях, що був подоланий науковцем у процесі вирішення тієї чи іншої проблеми вже у певному сенсі є результатом творчого пошуку.

Однією з функцій дослідницької діяльності є утворення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність, яка оточує людину. Визначальною ознакою дослідницької діяльності є наявність таких елементів, як практична методика досліджень, власний науковий матеріал, аналіз власних даних і висновки щодо проблеми, яка досліджується. При цьому у процесі дослідження найбільш важливим є не склад джерел, що використовуються, а підхід до вивчення проблеми.

У навчальній діяльності, на відміну від діяльності дослідницької, людина починає не з розгляду чуттєво-конкретного різноманіття дійсності, а із уже виділеної іншими (дослідниками) загальної внутрішньої основи цього різноманіття. Навчальна діяльність школярів будується у відповідності зі способом подання теоретичних знань, зі способом переходу від абстрактного до конкретного. Мислення учнів у процесі навчальної діяльності має щось загальне з мисленням учених, що викладають результати своїх досліджень за допомогою змістовних абстракцій, узагальнень і теоретичних понять, які функціонують у процесі переходу від абстрактного до конкретного.

Навчально-дослідницька діяльність – це «діяльність учнів, що організовується педагогом з використанням переважно дидактичних засобів опосередкованого й перспективного управління, спрямована на пошук пояснення й доведення закономірних зв’язків і відношень експериментально спостережуваних або теоретично аналізованих фактів, явищ, процесів, у якій домінує самостійне застосування прийомів наукових методів пізнання й у результаті якої учні активно оволодівають знаннями, розвивають свої дослідницькі вміння й здібності». При цьому метою навчально-дослідницької діяльності є пошук пояснення й обґрунтування певних фактів, явищ, закономірних зв’язків і відношень, пошук нового способу або засобу діяльності, а результатом – суб’єктивне відкриття.

Для з’ясування значеневих нюансів слова «пошук» звернемося до тлумачного словника української мови. Пошук – це: 1. Спеціально організоване розшукування чого-небудь. 2. Творча робота, спрямована на відкриття нового в науці. Таке тлумачення «пошуку» більш відповідає дослідницькій діяльності. А поняття «дослідницька діяльність» ширше, ніж поняття «навчально-дослідницька діяльність».

Навчально-дослідницьку діяльність визначають також як вищу форму самостійної пізнавальної діяльності учнів. Поняття «пізнавальна діяльність» більш широке, ніж поняття «навчальна діяльність» оскільки пізнання здійснюється не тільки з метою навчання, але й для відкриття нового в науці. Під самостійною ж діяльністю учнів розуміють навчальну діяльність, що здійснюється учнями на навчальних заняттях або вдома за завданням вчителя, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі. Роль вчителя в організації самостійної роботи учнів полягає у формулюванні і роз’ясненні завдань, інструктажі, спостереженні за роботою, відповіді на запитання учнів, коректуванні роботи, перевірці та аналізі результатів.

Навчально-дослідницька діяльність розглядається А.Ю.Карлащук як діяльність учнів, що організовується педагогом із використанням дидактичних засобів, спрямована на виконання учбових дослідницьких завдань, в якій домінує самостійне застосування прийомів наукових методів пізнання і внаслідок якої учні активно опановують знання, розвивають свої дослідницькі вміння. Але якщо учень бачить мету своєї діяльності у виконанні завдання, а не в оволодінні загальними прийомами розв’язування задач, в формуванні відповідних умінь, то можна вважати, що навчальною діяльністю він володіє не на відповідному рівні.

«Дослідницька діяльність учня проявляється у визначеній ситуації, й змушує його ставити собі питання-проблеми, формулювати гіпотези й перевіряти їх у ході розумових і практичних операцій».

Однак, в усіх випадках дослідницька діяльність учнів має базуватися на використанні сукупності нормативних (апробованих науковим співтовариством) засобів, до яких, зокрема, належать:



  • раніше здобуті наукові знання, впорядковані за допомогою системи наукових понять;

  • відповідні методи одержання відомостей від об’єктів дослідження (передусім, різні види спостережень і експериментів);

  • відповідні певній системі логічних норм методи опрацювання цих відомостей.

Аналіз та узагальнення наведених вище визначень поняття навчально-дослідницької діяльності учнів дають змогу розглядати навчально-дослідницьку діяльність, як діяльність учнів, що організовується педагогом з використанням різноманітних форм навчання та дидактичних засобів, яка спрямована на виявлення й доведення закономірних зв’язків і відношень теоретично аналізованих або експериментально спостережуваних фактів, явищ, процесів, у якій домінує самостійне застосування прийомів наукових методів пізнання й у результаті якої учні активно оволодівають знаннями, розвивають свої дослідницькі вміння й здібності. При цьому під «виявленням» розуміється дія, процес, що робить очевидним, для кожного учня особисто, певні факти, закономірні зв’язки розглядуваних явищ.

Для педагогічної теорії і практики принципово важливою є також класифікація діяльності за способом досягнення прогнозованого результату. Розглядаючи процес навчання як діяльність, психологи виділяють три її види: репродуктивну, продуктивну і творчу. При цьому репродуктивна діяльність є процесом повторення попереднього досвіду і не несе нового інформаційного навантаження. Продуктивна діяльність виконується на основі аналогії з використанням засвоєних раніше методів діяльності у нових умовах. Основною відмінністю продуктивної діяльності від репродуктивної є те, що в процесі першої формуються нові знання, здобувається досвід реалізації способів діяльності. Творча діяльність базується на двох попередніх, але відрізняється якісно новим продуктом, який створюється в умовах невизначеності у відповідних сферах діяльності.

Навчально-дослідницька діяльність учнів відноситься до продуктивної діяльності і може бути складовою частиною творчої діяльності. А для успішного здійснення будь-якої діяльності необхідні певні уміння, що відповідають її виду. Рівень же сформованості умінь учнів визначає також степінь інтересу до відповідної діяльності.
ПРИНЦИПИ ТА УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ


Останнім часом перед науковим педагогічним загалом України постала гостра проблема розвитку інтелектуального потенціалу молоді, який забезпечуватиме згодом не тільки конкурентоспроможність майбутніх суб’єктів соціально-економічної діяльності на внутрішньому та міжнародному ринках праці, а й раціональність поведінки; готовність ставити і розв’язувати дослідницькі завдання; найповнішу реалізацію творчих здібностей молодої людини. У багатьох наукових публікаціях провідних вчених найголовнішою метою освіти наголошується не стільки вивчення засад класичних фундаментальних наук, скільки загальний інтелектуальний розвиток особистості (І.Бех, М.Євтух, І.Зязюн, П.М.ясоїд, Н.Ничкало, З.Слєпкань, О.Тягло та інші). Сучасні вчені актуалізують необхідність формування в учнів таких якостей мислення, що необхідні для повноцінного функціонування людини в сучасному суспільстві, для динамічної адаптації особи в умовах реформування соціально-економічної, політичної, правової сфери України. Вирішенню цього важливого завдання, безумовно, сприятиме підвищення ефективності організації дослідницької діяльності учнів.

В організації навчально-дослідницької роботи учнів можна умовно виділити два напрямки. По-перше, це – навчально-дослідницька діяльність учнів на уроках, основними організаційними формами якої є проблемні уроки, навчальні семінари, практичні і лабораторні заняття. По-друге, це – позаурочна дослідницька діяльність учнів, основними організаційними формами якої є реферативна робота, проектна робота, курсові роботи, наукові праці в рамках всеукраїнських конкурсів, ігри і змагання (біологічний бій, інтелектуальний марафон та інші), наукові конференції.

Оскільки, найважливішою умовою розвитку творчих здібностей учнів є усунення домінуючої ролі педагога, то вчителю необхідно навчитися бути консультантом. Як би не було важко утриматися від підказок, важливо допомогти учнем актуалізувати і сформулювати виникаючі в перебігу дослідження питання і постаратися лише відповідати на питання учнів. Досвідчений наставник, безумовно, зможе керувати цим процесом. В організації дослідницької діяльності учнів природно виділити такі основні етапи, як діагностика, постановка проблеми, безпосереднє виконання роботи, підсумовування результатів. Роль педагога на кожному з цих етапів має свої особливості. Якщо на етапі діагностики при виявленні учнів схильних до самостійної дослідницької роботи і які демонструють здібності, роль учителя є домінуючою, то при постановці задачі дослідження учитель уже виступає в ролі консультанта, його роль не повинна бути домінуючою.

Необхідно враховувати особисті інтереси учня. На третьому етапі учню надається максимальна самостійність, учитель лише допомагає координувати напрямок дослідницької діяльності. На етапі підбиття підсумків в ідеалі учень і вчитель повинні бути рівноправними партнерами. При оцінці отриманих результатів, обраних методів дослідження найціннішим є саме самоаналіз, самооцінка учнем своєї роботи. Доцільно залучати учнів до таких форм роботи

як випуск шкільного наукового журналу, оформлення виставки, творчий звіт по експерименту, захист або реферат дослідницької роботи.

Безумовно, організація дослідницької роботи учнів висуває особливі вимоги до педагога, серед яких ми б хотіли виділити:



  • позитивне ставлення до дитини;

  • прояв поваги до особистості і підтримка почуття власної гідності в кожному;

  • визнання права особистості бути несхожою на інших;

  • надання права на свободу вибору;

  • оцінка не особистості дитини, а його діяльності, вчинків;

  • облік індивідуально-психологічних особливостей кожного учня.

Зауважимо, що якщо в науковому дослідженні головною метою є одержання об’єктивно нового результату, то метою навчально-дослідницької діяльності виступає скоріше набуття навичок дослідження як універсального способу освоєння дійсності, розвиток здатності до дослідницького типу мислення, активізація особистісної позиції на основі придбання нових знань. Під новими знаннями тут ми розуміємо самостійно одержувані знання, що є новими і особистісне значимими для конкретного учня. Цінність навчально-дослідницької діяльності в тому, що вона пов’язана з розв’язанням творчої, дослідницької задачі з заздалегідь невідомою відповіддю і припускає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері.

У традиціях науки загальноприйнято, щоб дослідження проходило наступні основні етапи: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій даній проблематиці, підбір методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки.

Очевидно, що особливістю учнівської дослідницької роботи є невизначеність результату, що можуть дати дослідження, а також те, що це творча робота, виконана за допомогою коректної з наукового погляду методики, що має отриманий за допомогою цієї методики власний експериментальний матеріал, на підставі якого робляться аналіз і висновки про характер досліджуваного явища. Текст учнівської дослідницької роботи, як і наукової праці повинен відрізнятися своєю логічністю. Тому для того, щоб учні успішно здійснювали дослідницьку діяльність їх необхідно ознайомити з основними законами логіки. Це, у першу чергу, закон тотожності – предмет висловлення в межах одного міркування повинен залишатися незмінним. Усі поняття і судження повинні носити однозначний характер, що виключає двозначність і невизначеність (підміну понять). Також учні повинні розуміти і застосовувати закон протиріччя: не можуть бути одночасно істинними два висловлення, одне з яких щось стверджує, а інше заперечує те ж саме. Закон виключеного третього говорить про те, що з двох суперечливих одне одному суджень одне істинне, а інше хибне, третього не може бути, вимагає послідовності у викладі фактів і не допускає протиріччя. Корисним є також закон достатньої підстави: усяка істинна думка має достатню підставу. Достатньою підставою якої-небудь думки може служити будь-як інша думка, з якої з необхідністю випливає істинність даної думки. Усяке судження повинне бути досить обґрунтованим, перш ніж бути прийнятим за істину. У перебігу проведення дослідження учні повинні прагнути виходити з основних законів логіки і не порушувати їх.

Крім власне дослідницьких робіт результатом пошукової діяльності можуть бути й інші типи учнівських робіт:



  • реферативні – написані на основі декількох літературних джерел, що припускають зіставлення даних різних джерел і на основі цього власне трактування поставленої проблеми;

  • експериментальні – написані на основі виконання експерименту, описаного в науці і відомому результаті, але що має, самостійне трактування особливостей результату залежно від зміни вихідних умов;

  • описові – спрямовані на спостереження і якісний опис деякого явища.

Оскільки дослідницька робота учня повинна демонструвати відповідні знання й уміння в сфері конкретних досліджуваних предметів, уміння працювати з першоджерелами, здатність до систематизації і структурування отриманого матеріалу, уміння узагальнювати, робити висновки, зіставляти різні умовиводи, давати оцінку подіям і явищам, то необхідно допомогти учнем опанувати цільною схемою дослідницького пошуку. Ця схема, на наш погляд, повинна містити в собі наступне:

  • постановку проблеми (вибір теми дослідження);

  • обґрунтування актуальності обраної теми;

  • постановку мети і конкретних задач дослідження;

  • визначення об’єкта і предмета дослідження, висування гіпотез;

  • вибір методу (методики) проведення дослідження;

  • пошук можливих варіантів розв’язання проблеми; збір матеріалу, узагальнення отриманих даних;

  • опис процесу дослідження;

  • обговорення результатів дослідження;

  • формулювання висновків і оцінку отриманих результатів;

  • підготовку звіту (повідомлення, доповідь, макет і т.ін.) і його захист. На захисті учень безпосередньо в доповіді і при її обговоренні повинен показати, що він може коротко і ясно викладати свої думки, аргументовано відстоювати ідеї, вести дискусію.

Досвід організації дослідницької роботи учнів показує, що найбільш частою помилкою є вибір широких тем – робота над такими темами, як правило, виявляється поверхневою і не цілком завершеною через велику кількість наявного матеріалу. Роботи, присвячені вузьким темам проробляються більш глибоко і детально. Отже, обираючи тему дослідження, учень повинен керуватися декількома правилами:

  • тема повинна бути цікава, повинна захоплювати, відповідати схильностям учня;

  • тема повинна мати прикладну спрямованість, рішення її повинне принести реальну користь (одержання нових корисних знань, умінь, навичок, розвиток інтелекту);

  • тема повинна бути оригінальною, містити елемент несподіванки, незвичайності, формувати здатність нестандартно дивитися на традиційні предмети і явища;

  • тема повинна бути «здійсненною», доступними літературні джерела, обрані методи повинні відповідати можливостям учня.

Оскільки початковим етапом будьякого дослідження є обґрунтування актуальності обраної теми, то головне показати учню сутність проблемної ситуації, пояснити, для чого проводиться дослідження. Формулювання проблемної ситуації – важлива умова актуалізації теми дослідження. Сформулювати проблему дослідження – означає, показати уміння відокремити головне від другорядного, з’ясувати те, що вже і що поки невідомо про предмет

дослідження. Від обґрунтування актуальності учні повинні переходити до формулювання мети дослідження. При цьому висунута мета повинна бути якомога більш конкретизованою. Після виділення мети необхідно вказати на конкретні задачі, які мають бути розв’язані (вивчити, описати, установити, з’ясувати і т.п.).

Зупинимося на найважливішій, на наш погляд, проблемі – об’єктивній оцінці науково-дослідної діяльності учнів. Учитель повинен чітко й аргументовано, оцінюючи роботу, дати відповіді на наступні питання:


  • чи актуальна робота;

  • у якому ступені учень набув навичок добору, обробки й оформлення наукової літератури;

  • якою була ступінь самостійності учня в період проведення дослідження й обробки його результатів;

  • чи містить робота оригінальні наукові або цікаві для практики результати; чи отримав учень достатню теоретичну підготовку й уміння використовувати свої знання при вирішенні конкретних дослідницьких задач;

  • які позитивні сторони і недоліки має робота.

Отже, висвітлюючи методи і технологічні форми організації дослідницької діяльності учнів, вчитель не повинен забувати, що головна задача, яку вирішує учнівська дослідницька діяльність – це розкриття творчого, інтелектуального потенціалу молодої людини. Неодмінною якістю кожної сучасної людини є здатність до набуття навичок пізнання світу за допомогою дослідження. Якщо в учня прокинулася «спрага» дослідження, якщо він, досягши визначеної вершини, пов’язаної з реальною дослідницькою роботою, зміг побачити нові обрії своїх досліджень, якщо в учня виникло прагнення рухатися далі шляхом наукових пошуків, це й означає, що головна мета організації дослідницької роботи вчителем досягнута.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ


  • Різновиди організації пошуково-дослідницької діяльності школярів.

Соціальні проблеми сьогодення дедалі відчутніше формують стра­тегічні та тактичні орієнтири сучасної освіти. Молоде покоління має адаптуватися до мінливих життєвих ситуацій, цілеспрямова­но використовувати свій творчий потенціал як для самореалізації в професійному та особистісному плані, так і в інтересах суспіль­ства, держави. Оновлення системи освіти в Україні значною мі­рою пов'язане розробленням та впровадженням у педагогічну практику інноваційних педагогічних технологій – технологій роз­витку інтелектуальних і творчих здібностей дітей та учнівської молоді, зокрема, пошуково-дослідницького спрямування.

У практиці роботи загальноосвітніх та позашкільних навча­льних закладів більш вживаним є поняття «пошуково-дослідниць­ка діяльність», яке трактується як різновид навчально-творчої діяльності школярів, що проводиться з дотриманням вимог до наукових досліджень, передбачає створення оригінального соці­ально (особистісно) значущого продукту шляхом самостійного використання засвоєних знань, умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності, перенесення їх у нові умови, комбінування відомих способів діяльності чи створення нових підходів до вирі­шення проблем.

Схильність школярів до дослідницької діяльності є індивідуаль­ною, а відтак, напрямки та рівні її організації в сучас­них навчальних закладах є різними (ознайомлюваний, навчально-дослідницький та власне дослідницький). Це відповідає інте­ресам, базовій підготовці, віковим особливостям учнів, організа­ційно-технологічним можливостям її забезпечення в регіонах.

Основними різновидами дослідницької діяльності школярів є:


  • навчально-дослідна робота, що здійснюється згідно з навча­льними програмами (шкільних дисциплін, профільних гурт­ків позашкільних закладів) у навчальних кабінетах, лабора­торіях, на навчально-дослідницьких земельних ділянках, у природі;

  • експериментально-дослідницька робота – проведення експериментів (дослідів) відповідно до обраної тематики (конкурсної, проектної тощо), їх опис та аналіз результатів;

  • науково-технічна творчість – програмування, проектуван­ня, дизайн, конструювання та моделювання, що включають експериментально-дослідницьку діяльність як один з етапів роботи;

  • моніторинг – систематизовані спостереження (колективні та індивідуальні) у межах освітніх проектів, що здійснюються за пропонованими методиками з ведення журналів, складанням аналітичних матеріалів (таблиць, діаграм, звітів) тощо;

  • пошуково-дослідницька робота, що проводиться школярами за тематикою конкурсних заходів (всеукраїнських заочних експедиціях, акцій історико-краєзнавчого, екологічного, мистецтвознавчого спрямування);

  • індивідуальна дослідницька робота, що здійснюється за рекомендованою тематикою наукових відділень МАН України, міжнародних та всеукраїнських конкурсів і програм дослідницького спрямування.




  • Моделі організації пошуково-дослідницької діяльності школярів.

Практична пошуково-дослідницька діяльність визнається пе­дагогами потужним стимулятором навчально-пізнавальної та творчої активності школярів.

Вимагаючи від дітей певного обсягу теоретичних знань, уміння працювати з літературою, вона сприяє формуванню стійкого інтере­су до навчальних дисциплін, що викладаються в загальноосвітніх шко­лах. У свою чергу, сучасна школа зацікавлена в розширенні сфери ви­користання учнями набутих знань, умінь та навичок, а отже, у спів­праці з позашкільними навчальними закладами: центрами (будинка­ми) дитячої та юнацької творчості, станціями юних натуралістів, тех­ніків, туристів тощо. Саме в різноплановій практичній діяльності, якою наповнений сучасний позашкільний соціум, діти переконують­ся в істинності, необхідності та соціальній значущості набутих у шко­лі знань. Найбільш ефективно цьому сприяють навчальні технології пошуково-дослідницького спрямування, що стали неодмінною скла­довою системи роботи значної кількості учнівських творчих об'єднань: гуртків, клубів, наукових секцій МАН тощо.

Останні два десятиріччя центральні та місцеві органи виконавчої влади, наукові установи виявляють неабияку зацікавленість до пи­тань організації пошуково-дослідницької діяльності дітей та учнівсь­кої молоді як ефективного засобу розвитку її інтелекту, творчих здіб­ностей та творчої активності. Держава стимулює розвиток мережі гурт­ків, секцій, творчих об'єднань пошуково-дослідницького спрямуван­ня. Проводиться велика кількість міжнародних, всеукраїнських, об­ласних освітніх заходів для дітей та учнівської молоді, більшість з яких займаються у творчих об'єднаннях еколого-натуралістичного, тури­стсько-краєзнавчого, науково-технологічного, гуманітарного, худож­ньо-естетичного та інших напрямків позашкільної освіти. Широку підтримку з боку вчителів і педагогів позашкільних навчальних за­кладів дістали освітні програми та проекти пошуково-дослідницького спрямування, всеукраїнські заочні експедиції й конкурси, пошу­ково-дослідницька діяльність учнів у МАН.



Сучасні моделі організації пошуково-дослідницької діяльності шко­лярів будуються з урахуванням усіх організаційно-технологічних принципів та відповідають трьом навчальним рівням: початковому (навчально-творча діяльність), основному (навчально-дослідницька діяльність), вищому (пошуково-дослідницька діяльність).

Моделі організації навчально-творчої діяльності школярів з елементами дослідницької роботи орієнтовані на молодший та середній шкільний вік. Вони реалізуються в системі шкільних на­вчальних курсів 1-6 класів, занять профільних гуртків основного навчального рівня позашкільних навчальних закладів шляхом:

  • надання учням базових знань, умінь та навичок (відповідно до навчальних програм);

  • ознайомлення з найпростішими методами досліджень (у ме­жах навчальних програм: організація спостережень, проведен­ня простих дослідів, підготовка повідомлень тощо);

  • створення психолого-педагогічних умов, що стимулюють роз­виток творчих здібностей та активізацію творчої активності учнів (проведення творчих конкурсів, виставок, змагань тощо);

  • застосування педагогічних засобів непрямого або перспектив­ного управління, спрямованих на максимальне використання учнями прийомів самоуправління та реалізацію власних твор­чих здібностей (розроблення мініпроектів на задану темати­ку, проведення конкурсних пізнавально-розважальних про­грам, рольові ігри, участь у роботі блакитних та зелених патру­лів, природоохоронних та екологічних акціях тощо).

Моделі організації навчально-дослідницької діяльності школярів орієнтовані на середній та старший шкільний вік та ре­алізуються як під час уроків, так і на факультативних, гуртко­вих, секційних заняттях наукових товариств учнів (НТУ) загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів шляхом:

  • поглиблення загальних знань учнів, а також їх спеціальних знань про предмет навчально-дослідницької діяльності, мето­ди пошуку та обґрунтування закономірних зв’язків і відносин, фактори, явища або процеси, що експериментально спостері­гаються чи теоретично аналізуються;

  • організації навчально-дослідницької діяльності учнів: вклю­чення елементів наукового пошуку в процес вивчення певних тем (розділів, модулів) навчальних предметів (курсів), вико­нання учнями індивідуальних творчих завдань дослідницько­го характеру, що сприяє підвищенню ефективності їх самостій­ної роботи (частково дослідницька діяльність);

  • залучення учнів до виконання реферативно-творчих дослідни­цьких робіт у ході вивчення окремих тем (розділів, модулів) навчальних програм;

  • організації масових заходів для презентації виконаних учнями реферативно-дослідницьких, конструкторсько-раціоналізаторських, пошукових робіт: днів науки, тематичних учнівських конференцій тощо;

  • залучення учнів до участі в початкових етапах конкурсів захистів учнівських дослідницьких робіт, всеукраїнських кон­курсах еколого-натуралістичного, туристсько-краєзнавчого, науково-технічного напрямків, виставок технічної творчості тощо.

Моделі організації пошуково-дослідницької діяльності шко­лярів орієнтовані переважно на старший шкільний вік та реалі­зуються в комплексній системі роботи наукових товариств учнів (НТУ) загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів як осередків навчально-виховної системи «Мала академія наук Укра­їни». Вони передбачають:

  • органічне поєднання колективних та індивідуальних форм пізнавальної й дослідницької (пошукової, конструкторсько-раціоналізаторської, дослідно-експериментальної тощо) діяль­ності учнівської молоді на уроках та в позаурочний час;

  • залучення обдарованих учнів до активної пошуково-дослідниць­кої діяльності (індивідуальної, у парах, групах) за орієнтовною тематикою територіальних відділень МАН України, тематикою всеукраїнських конкурсів учнівських творчих робіт;

  • педагогічне керівництво дослідницькою діяльністю учнів: до­помога у виборі тем, консультування, організація зустрічей з науковими керівниками (як правило, викладачами вищих на­вчальних закладів), організація презентацій;

  • залучення обдарованих школярів до участі в учнівських пред­метних олімпіадах, конференціях (міських, районних, облас­них, всеукраїнських, міжнародних), Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів - членів МАН України, у роботі наукового товариства учнів навчально­го закладу (районного, міського) як структурної складової навчально-виховної системи «Мала академія наук України».

Вибір моделей організації пошуково-дослідницької діяльності школярів визначається рівнями організації навчально-виховно­го процесу, специфікою навчальних курсів. Крім того, для орга­нізації індивідуальної пошуково-дослідницької діяльності шко­лярів визначальними є їх особисті предметні вподобання та інтереси до пев­них видів навчально-дослідницької діяльності (пошукова робота, експериментаторство, конструювання тощо).

Для підвищення соціальної значущості пошуково-дослідниць­кої діяльності учнів та вихованців проводяться всеукраїнські заходи до­слідницького спрямування: Всеукраїнський конкурс науково-до­слідницьких робіт учнів - членів МАН України, Всеукраїнський конкурс-захист цільових розробок «Нокіа-Україна», Всеукраїн­ський конкурс винаходів та інновацій «Техніка, технологія, до­вкілля», Всеукраїнський конкурс науково-дослідницьких робіт «Юний науковець», а також заочні експедиції, акції, серед яких найбільш масовими є: всеукраїнські туристсько-краєзнавчі екс­педиції «Краса і біль України», «Сто чудес України», еколого-натуралістична експедиція «Моя земля – земля моїх батьків», Все­український тиждень науки і техніки тощо.


В И С Н О В К И
Отже, що дослідницька діяльність є продуктивною діяльністю і складовою частиною творчої діяльності особистості. Метою дослідницької діяльності виступає набуття навичок дослідження як універсального способу освоєння дійсності, розвиток здатності до дослідницького типу мислення, активізація особистісної позиції на основі придбання нових знань. Головна задача, яку вирішує учнівська дослідницька діяльність, – це розкриття творчого, інтелектуального потенціалу молодої людини.

Застосування в практичній діяльності навчальних закладів системи загальної середньої освіти дослідницьких педагогічних технологій дозволяє найбільш повно виявляти й розвивати як інтелектуальні, так і потенційні творчі здібності дітей, адже дослідницька діяльність учнів стимулює розвиток їх креативності та розумових процесів.

Формування дослідницьких знань та вмінь учнів є важливою складовою сучасної освіти. Необмежені можливості всебічного розвитку особистості учня засвідчують використання сучасних форм і методів організації позакласної та позашкільної роботи дослідницького характеру, в наслідок яких активізується навчально-пізнавальна й творча діяльність особистості школяра, формуються його світоглядні переконання. Дослідницька робота учнів, вихованців гуртків і творчих об’єднань загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, є ефективним методом поєднання навчання з практикою, методом формування дослідницької компетентності особистості.

Отже, дослідницькі технології – це технології, що дозволяють якісно виконати одне з актуальних завдань сучасної освіти, – пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.



Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я

  1. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности. – М: Высш.шк., 1981. – 240 с.

  2. Балашова С.П. Формування дослідницьких умінь у студентів педагогічного коледжу в процесі вивчення природознавчих дисциплін: Дис...канд. пед. наук: 13.00.04. –К., 2000. – 274 с.

  3. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. – Рівне: Ліста – М. . 2003. – 184 с.

  4. Бевз Г.П. Методи навчання математики. – Х.: Вид. група «Основа», 2003. – 96 с.

  5. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗИН, 1998. – 203 с.

  6. Вербицький В. Методичні засади формування практичного розуму цілеспрямованого учня // Позашкільна освіта і виховання. - 2006. - № 1. – С. 19-22.

  7. Голобородько В.В. Наукова робота учнів. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. –208 с.

  8. Дослідження як технологія навчання // Біологія. Шкільний світ. – 2006. - №15. – С. 19-20.

  9. Дослідницька робота школярів з біології: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. к.б.н. С.М. Панченко, Л.В. Тихенко. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 368 с.

  10. Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе. / А.Н. Захлебный, И.Т. Суравегина – М.: Просвещение, 1984. – 160 с.

  11. Иодко А.Г. Формирование у учащихся умений исследовательской деятельности в процессе обучения химии: Дис...канд. пед. наук. – М., 1983. – 183 с.

  12. Карлащук А.Ю. Формування дослідницьких умінь школярів у процесі розв’язування математичних задач з параметрами: . Автореф. Дис... канд. пед. наук: 13.00.02/ НПУ ім.. М.П.Драгоманова. –К., 2001. – 19 с.

  13. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема. – Изд-во Казанского ун-та. Казань, 1982. – 224 с.

  14. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. Великая дидактика /Я.А.Коменский. – М., 1939. – 136 с.

  15. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. / Під ред. Л.М.Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.

  16. Кузнецов В.И. Принципы активной педагогики. – Москва: ACADEMIA, 2001. – 115 с.

  17. Лазарєв М.О. Основи педагогічної творчості: Навч. посібник для пед. інст. – Суми: ВВП Мрія-ЛТД, 1995. – 212 с.

  18. Національна доктрина розвитку освіти //Освіта України. – 2002.

  19. Недодатко Н.Г. Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників: Дис. канд. пед. наук. – Кривий Ріг, 2000. – 212 с.

  20. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. /Укл. В.В.Яременко, О.М.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 1999. – Т.3. – 927с.

  21. Новиков А.М. Методология учебной деятельности. – М.: Эгвес, 2005. – 176 с.

  22. Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. Н.Г.Горина, Л.Г.Кашкуревича. – М.: Высш.шк., 1990. – 382 с.

  23. Онисимова О.И. Некоторые аспекты и особенности научно-исследовательской деятельности как образовательной технологии // Отечество. – 2001. – №7. – С. 12-18.

  24. Павлов И.П. Полное собрание сочинений. – М.-Л.,1951, т.4. – 245 с.

  25. Пойа Д. Математическое открытие. – М.: Наука, 1970. – 452 с.

  26. Современный словарь по педагогике. /Сост. Рапацевич Е.С. – Мн.: Современное слово, 2001. – 928 с.

  27. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. / В.О.Сухомлинський – К.: Рад. школа, 1997. – Т. 1-5.

  28. Счастная Т.Н. К вопросу о методологии научного творчества // Исследовательская работа школьников. – 2003. – № 1. – С. 52-63.

  29. Трубачева С., Кравчук О. Досвід дослідної діяльності – основа формування предметних природознавчих компетентностей учнів / С. Трубачева, О. Кравчук // Біологія і хімія в школі. – 2006. – № 1. – С. 16 – 17.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка