Дослідження особливостей динаміки негативних психічних станів у студентів внз ігумнова О. Б. Вступ



Скачати 150.22 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір150.22 Kb.
Дослідження особливостей динаміки

негативних психічних станів у студентів ВНЗ
УДК 159.922

Ігумнова О.Б.


Вступ.Студентський вік - сенситивний періоддля розвитку основних соціогенних потенцій людини як особистості, це період формування професійних, світоглядних і громадянських якостей майбутнього фахівця; розвитку професійних здібностей, подальшої самостійної професійної творчості; центральний період становлення інтелекту і стабілізації рис характеру.Б. Г. Ананьєв даний віковий період розглядає як особливу онтогенетичну стадію соціалізації індивіда тацентральний період форму­вання характеру та інтелекту[1].

Вступ до навчального закладу супроводжується адаптацією студентів до нової системи навчання, до зміни режиму праці і відпочинку, до входження в новий колек­тив. Протягомперших курсів складається студентський колектив, формуються навички й уміння раціональної розумової праці, усв­ідомлюється покликання до обраної праці, дозвілля, побуту, вста­новлюється система роботи щодо самоосвіти і самовиховання про­фесійно-значущих якостей.Різке руйнування багатолітнього звичного робочого стереоти­пу, іноді призводить до стресових реакцій, переживання негативних психічних станів[2].Серед основних труднощів адаптації першокурсників мож­на виділити наступні:негативні переживання, пов'язані з виходом вчорашніх учнів з шкільних колективів з їх моральною допомогою і мо­ральною підтримкою;невизначеність мотивації вибору професії;недостатня психологічна підготовка до неї;невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведі­нки і діяльності;відсутність повсякденного контролю педагогів;пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах;налагодження побуту і самообслуговування, особливо при переході з домашніх умов до умов гуртожитку;відсутністьнавичок самостійної роботи;невміння конспектувати, працювати з першоджерелами, словниками, каталогами, довідниками, показниками[3].

Емоційна сфера у студентському віці характеризується прискоренним формуванням вищих почуттів, різноманітністю емоційних проявів, інтенсивністю та рухливістю емоційно-вольових процесів та психічних станів. На данному віковому етапі здатність до свідомої саморегуляції не розвинена в повній мірі та відбувається формування емоційної стійкості чи, навпаки, закріплення емоційної нестабільності. Психічні стани яскраво виявляються під час напружених періодів навчальної діяльності (вступ до ВНЗ, іспити, опитування) та відіграють важливу роль у навчальній успішності студентів, мобілізуючи чи деактивуючи студента, підсилюючи чи послаблюючи мотиви діяльності. В залежності від переживання тих чи інших емоцій, психічних станів, навчально-пізнавальна діяльність та особистісний розвиток студента можуть загальмовуватися, деформуватися, дезорганізовуватися чи, навпаки, інтенсивно розвиватися, активізуватися, сприяти використанню в повній мірі ресурсів та здібностей особистості. Психічні стани обумовлюють виникнення та утворення окремих рис особистості, сприяють закріпленню певних форм реагування та моделей поведінки особистості[6; 7].

Тривалі негативні психічні стани деструктивно впливають на особистість та позначаються на усіх ії сферах (А. О. Реан)[5]. На психофізіологічному рівніпогіршуюється самопочуття, станздоров'я,можливе виникнення психосоматичних та психоневрологічних захворювань; на особистісному рівні зменьшується включеність когнітивної сфери та пізнавальних процесів, виникає неадекватність самооцінки та усвідомлення своєї ролі у виникненні складних, конфліктних ситуацій, дезадаптованість, емоційна вразливість, підвищення сенситивності, невпевненість, формування захисних форм поведінки (агресивна, конфліктна, маніпулятивна, девіантна і т.д.), знижується мотивація,порушуються протікання процесів саморозвитку та самопізнання, формування негативних особистісних властивостей, формуються неефективниі патерни поведінки; на суб’єктивному рівні –може спонукати до порушень у формуванні професійно-важливих якостей, відсутності активної позиції та професійного самовдосконалення.



Мета статті полягає у експериментальному дослідженні особливостей динамікита виокремленні характерних негативних психічних станівстудентів ВНЗ.

Результати дослідження.Дослідження динаміки негативних психічних станів студентів гуманітарних та економічних спеціальностей І-ІV курсів Хмельницького національного університету було спрямовано на виявлення характерних негативних психічних станів студентів та особливостей їх розвитку в процесі навчання.Загальний обсяг вибірки склав 390 студента.З цією метою були використані наступні методики: опитувальник Г. Айзенка для діагностики тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності; шкала ситуативної тривожності Ч.Спілберга; шкала астеничного стану (ШАС) Л.Д.Малкової в адаптованому Т.Г.Чертовою варіанті; методика «Диференціальна діагностика депресивних станів» В.А. Жмурова; діагностика стану стресаК. Шрайнер; методика «Діагностика рівня соціальної фрустрованості» Л.Й. Вассерманна у модифікації В.В. Бойко, а такожспостереження, аналіз результатів діяльності, спілкування, навчання та ін. [4].

Методика «Діагностика рівня соціальної фрустрованості» Л.Й. Вассермана у модифікації В.В. Бойко призначена для виявлення рівня соціальної фрустрованості за 20 соціальними параметрами оцінок і дозволяє виокремити 7 рівнів прояву соціальної фрустрації від відсутнього рівня до дуже високого рівня соціальноїфрустрованості. За результатами дослідження високий та підвищений рівні соціальної фрустрованості у студентів виявлено не було(рис.1.). Дуже низький рівень фрустрованості виявлений у 44% студентів І курсу та відсутність соціальної фрустрації у 10,2%; на ІІ курсі відповідні рівні складають 43,2% та 9% студентів; на ІІІ курсі дуже низкий рівень виявлен у 50,9% та ії відсутність - у 4% студентів; на ІV курсі спостерігається зменьшення студентів з низькою фрустрованістю до 30% та до 1,5% з відсутньою. Знижений та невизначений рівні соціальної фрустрованості є стабільними упродовж І-ІІІ курсу і разом складають: І курс - 33%; ІІ - 34,2%; ІІІ - 31,5% та значно збільшуються на ІV курсі – 58,5%. Таким чином, у більшості студентів виявляються дуже низький та знижений рівні соціальної фрустрованості, що свідчить про адаптованість до групових норм, правил та заборон ВНЗ, вимог викладачів, задоволеність своїм положенням у соціумі та міжособистісними стосунками відповідно власних домагань.Помірний рівень соціальної фрустрації у студентів знижується, але динаміка проявляється не яскраво: І курс - 12,5%; ІІ та ІІІ курс - 13,6% і 13% та 10,6% на ІV курсі. Дані студенти не в повній мірі задоволені своєю соціальною роллю на даний момент, відчувають себе невпевнено і напружено в значущих для них життєвих аспектах, що призводить до блокування частини соціальних потреб.



Рис. 1. Динаміка розвитку соціальної фрустрованості у студентів

Діагностування проявів стресу (рис.2.)виявилодуже низький відсоток студентів з високим рівнем прояву стреса на всіх етапах навчання (І курс -2,7%; ІІ курс - 2,3%; ІІІ курс - 2%; ІV курс - 1%). Яскраво проявляється зниження динаміки проявів стресового стану в процесі навчання у групі з середнім рівнем розвитку (І курс -37%; ІІ курс - 23,7%; ІІІ курс – 19,6%; ІV курс - 10%) і, відповідно, збільшення студентів з низьким рівнем стану стреса (І курс - 60,3%; ІІ курс - 75%; ІІІ курс - 78,4%; ІV курс - 89%). Ці данні можуть свідчити про те, що навчальна діяльність у студентів не викликає напруження, несподіванок, неприємних переживань, вони пристосувалися до складних ситуацій та добре орієнтуються у навчальному процесі. Водночас, такі результати можуть свідчити про низький рівень домагань та відсутність інтересу до професійної діяльності.

Рис. 2. Динаміка розвитку стану стреса у студентів

Депресивні стани (методика «Диференціальна діагностика депресивних станів» В.А. Жмурова) у більшості студентів (71,2%) виявлені на незначному та мінімальному рівнях, а на ІV курсі ці рівні у сукупності проявляються у 87% студентів (рис.3.). Легкий та помірний рівень депресивних станів за період навчання мають тенденцію до зниження (разом дані рівні прояву на І курсі складають 28,8%; на ІІ курсі – 22,8%; на ІV курсі – 13%), причому на ІІІ курсі ступень депресивних станів збільшується до 32,3%, що може свідчити про кризу середини навчання. Посткризовий період (ІV курс), який пов’язаний з формуванням особистісного змісту професійної діяльності, характеризується різким падінням депресивних станів серед студентів до 13%. Виражений та глибокий рівень депресивних станіву студентів не зареєстровані.


Рис. 3. Динаміка розвитку депресивних станів у студентів

За шкалою астеничного стану (Л.Д.Малкової, в адаптованому варіанті Т.Г.Чертовою) можна виокремити чотири рівні стану (рис.4.). Виражений рівень астенії не зафіксований. Найвищий рівень астенії у студентів– помірний, максимальне вираження якого спостерігається на І та ІІ курсах у 9,5 та 11,4% відповідно, що свідчить про підвищену втомлюваність у період адаптації. На ІІІ курсі помірна астенія виявлена у 4% студентів, не виявлена у 50,9%. У 45,1% студентів астенія проявлена на слабкому рівні та спостерігається підвищена роздратованість, зниження продуктивності психічної діяльності, відсутність прагнення до будь-якої діяльності, що характеризує не яскраво виражене протікання кризи ІІІ курсу. Для більшості студентів ІV-го курсу характерно слабке сниження психічної активації (29,4%) та відсутність астеничного стану (69,3%).



Рис. 4. Динаміка розвитку стану астенії у студентів

Ситуативна (реактивна) тривожність середнього та високого рівнів на І та ІІ курсах збільшується, що вказує на адаптаціонні процеси, пристосування до нових вимог, нового соціального середовища (рис.5.). Третій і четвертий курси характеризуються домінуванням у більшості студентів (58,8% та 59,4%) середнього рівня тривожності. Такі результати можуть свідчити про переживання студентів відносно свого майбутнього, що характерно для даного віку. Невисокі показники ситуативної тривожності можуть позитивно впливати на студентів, так як сприяютьмобілізації, концентрації зусиль на досягненні бажаної мети у кризовий період. Високий рівень тривожності у 30,4% випускників свідчить про дезадаптивний характер переживань студентів, їх неадекватність реальним труднощам, що знижує результативність навчальної діяльності та можливості їх саморозвитку.

Рис. 5. Динаміка розвитку реактивної тривожності у студентів

Опитувальник Г. Айзенка дозволяє дослідити динаміку розвитку тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності у студентів на трьох рівнях прояву (табл. 1.). На І курсі високі показники тривожності та фрустрації діагностуються лише у 8,2% та 5,5% відповідно, більш характерно для студентів високий рівень прояву агресії та ригідності (17,5% та 11%). Дані результати свідчать про дратівливість, невитриманість, низький самоконтроль над стриманням проявів агресії серед студентів, готовність виражати негативні емоції при дії навіть незначних подразників, складнощі у зміні стереотипів поведінки та діяльності в умовах, що потребують цих змін, виникнення негативних переживань при відхиленні від прийнятого стереотипу.

Динаміка тривожності, агресивності, фрустрації та ригідності

у студентів (за методикою Г. Айзенка)

Таблиця 1


Стан

Тривожність %

Фрустрація %

Агресія %

Ригідність %

Рівень прояву

Низь

кий


Середній

Висо

кий


Низь

кий


Середній

Висо

кий


Низь

кий


Середній

Висо

кий


Низь

кий


Середній

Висо

кий


І курс

38,4

53,4

8,2

45,2

49,3

5,5

19,2

63,3

17,5

26,2

62,5

11,3

ІІ курс

27,3

56,8

15,9

36,4

54,5

9,1

11,4

75,2

13,4

16,5

65,2

18,3

ІІІ курс

47,1

45,1

7,8

43,1

49,1

7,8

35,3

49,4

15,3

29,5

58,8

11,7

ІV курс

49,5

40,2

10,3

49,1

41,1

9,8

46,7

49,2

4,3

44,3

49,4

6,3

Середні рівні розвитку тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності виявляються у більшості студентів (відповідно – 53,4%; 49,3%; 63,3% та 63%), що вказує на емоційну нестійкість, деяку внутрішню стурбованість, розгубленість, напруженість, відчуття незахищеності, запальність, невитриманність, схильність сприймати ситуації як загрозливі для своєї самооцінки та самоповаги, впертість у відстоюванні своєї позиції та ідеї. Такі переживання характерні для першокурсників і властиві процесам адаптації, входження у нову систему взаємовідносин, особистісне самоутвердження.

На ІІ курсі, за результатами дослідження, середній та високий рівні прояву всіх негативних станів набувають максимального вираження. Так, тривожність середнього рівня виявляєтся у 56,8%, високого рівня – у 15,9%; фрустрація середнього рівня– у 54,5% та у 9,1% високого рівня; агресивність – у 75,2% середього рівня розвитку та у 13,4% високого рівня; ригідність середнього рівня притаманна 65,2% студентів, високий рівень ригідності визначений у 18,3%. Як зазначають самі студенти, другий курс є для них найважчим, так як зростає навчальне навантаження, зростає складність предметів.До вимог ВНЗ вони вже адаптувалися, але ще відсутня впевненість у вірності професійного вибору, не сформовані уявлення про практичну діяльність та свої здібності, свої можливості в обраній професії, присутня незадоволеність змістом навчання, невпевненість у своєму майбутньому, знижується значущість та інтерес до провідної діяльності, розпочинається криза ідентичності, відбуваються пошуки та утвердження власної позиції, соціальної ролі, можливості самореалізації.Така ситуація супроводжується нестабільністю емоційної сфери, внутрішніми протиріччями та неспокоєм, розгубленістю, відчуттям внутрішньої пустоти, застряганням на емоційно значущих переживаннях, ворожістю, нестриманістю у вираженні своїх емоцій, нестійкістю, чутливістю до невдач, негативних подій, що можуть статися, до перешкод, що здаються непереборними, невизначеною зтурбованістю, непогодженням з реаліями життя та об'єктивними можливостями, перебільшенням своїх недоліків, несформованістю самоконтролю, підвищену конфліктність, відсутністю особистісної автономії.

Таким чином, І-ІІ курси характеризуються протіканням процесу адаптації, відбувається зміна звичок, уявлень, стереотипів поведінки та діяльності колишнього школяра, що виявляється у яскравій динаміці негативних психічних станів та високим рівнем емоційної напруженості.

На ІІІ курсі розпочинається вивчення предметів професійно-практичного спрямування, студенти знайомляться з практичними аспектами майбутньої професійної діяльності, зростає зацікавленість у обраній професії та навчальній діяльності, виникає інтерес до наукових досліджень, розв’язується питання професійного та особистісного самовизначення, формуються засоби та прийоми учбово-професійної діяльності. У негативних психічних станах це відображується у зменьшенні показників високого рівня тривожності майже у 2 рази (ІІ курс – 15,9%; ІІІ курс – 7,8%), середнього рівня з 56,8% до 45,1%; рівень фрустрації зменьшується до 7,8% та 49,1% відповідно; високий рівень агресії збільшується до 15,3%, а середній рівень зменьшується з 75,2% до 49,4%; ригідність високого прояву знижується до 11,7%, середній рівень склав 58,8%. Збільшення високого прояву агресії свідчить про формування та нестійкість механізмів саморегуляції, підвищення рівня домагань щодо власної активності, активізацію внутрішних суперечностей, що характерно для процесів розвитку, становлення власної суб’єктності, особистісної автономії та самовизначення. Великий відсоток ригідності (середній - 58,8% та високий - 11,7% ) вказує на складнощі при зміні плану діяльності, відсутності гнучкості у поведінці та толерантності до обставин, що потребують змін, та у зв’язку з цим, виникнення негативних станів.

ІV курс завершує професійну підготовку студентів, для нього характерна переоцінка власних установок, мотивів та цінностей, активний пошук шляхів спеціальної підготовки, професійне та особистісне самовизначення, планування подальшого життя, що супроводжується диференційованістю емоційних проявів, способів вираження психічних станів, формуванням механізмів саморегуляції. Високі рівні ригідності та агресивності зменьшуються у 2-3 рази, а тривожності та фрустрації у порівнянні з попереднім курсом трохи зростає (до 10,3% - тривожність та до 9,8% - фрустрація), що вказує на внутрішнє напруження у зв’язку з випускними іспитами, стурбованість відносно свого майбутнього, можливості працевлаштування, переходу у лоросле,самостійне життя. Зменьшення прояву негативних психічних станів обумовлене формуванням вікових новоутворень, основними з яких є особистісний зміст професії, професійна мотивація, постмимовільність вищих психічних функцій таособистісне самовизначення.



Висновки.Проведене дослідження показало, що у студентів ВНЗ стани соціальної фрустрації, астенії, стресу та депресії проявляютьсяслабо, дані стани виявлені на низьких рівнях розвитку чи повністю відсутні, імають тенденцію до поступового зниження к ІVкурсу.Лише на ІІІ курсі відбувається невелике збільшення студентів з легким та помірних рівнем депресивних станів та слабкимрівнем астенії, що характерно дляпротікання кризи середини навчання.

Виявлено, що характернимипсихічними станами студентів, що виявляютьсяодночасно у різних поєднаннях на всіх рівнях прояву та яскраво виражені у динаміці розвитку в процесі навчання, є стани тривожності, фрустрації, агресії та ригідності. І-ІІ курси навчання є періодом інтенсивної адаптації, данний період характеризується формуванням основних адаптивних перетворень у студентів, що супроводжується внутрішним напруженням та виражається у високих показниках прояву негативних психічних станів.Дослідження проводилось на початку навчального року і,оскільки початок навчання завжди супроводжується позитивними враженнями, радістю вступу до ВНЗ, новим соціальним статусом, розширенням кола знайомств, появою нових друзів, то максимального вираження негативні психічні стани набувають на ІІ курсі.Такі результатисвідчать про формування адаптивної структури у студентів та руйнування старих динамічних стереотипів, пристосування до нових умов та режиму навчання, до групи, професійної діяльності.К ІV курсу прояв всіх негативних психічних станів у студентів зменьшується, що обумовлено формуванням новоутворень, особистісного та професійного самовизначення, стабілізацією системи свідомої саморегуляції, формуванням системи особистісних смислів та ціннісних орієнтацій. Збільшення, у порівнянні з ІІІ курсом,високих рівнів тривожності та фрустрації на ІV курсі свідчать про переживання студентів у зв’язку з закінченням навчання та змінами у майбутньому.



Одже, у динаміці розвитку негативних психічних станівстудентів проявляються основні етапи адаптації до ВНЗ, перехід на новий ступінь організації та функціонування особистості,внутрішньої єдності особистості студентів, формування особистісних та професійних новоутворень даного вікового періода.Перспективним напрямком досліджень є виокремлення комплексів негативних психічних станів та дослідження взаємозв’язків в комплексах міжнегативними станами.
Список використаної літератури


  1. Ананьев, Б.Г. К психофизиологии студенческого возраста / Б. Г. Ананьев // Современные психологические проблемы высшей школы. – Л., 1974. - Выпуск 2.

  2. Марисова, Л.И. Студенческий коллектив: основы формирования и деятельности / Л. И. Марисова – К.:Вища школа, 1985. – 49 с.

  3. Подольский, А. И. Исследование учебной деятельности студентов / А. И. Подольский // Вопр.психол. - 1990.- № 5.- С. 176-177.

  4. Райгородский, Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Д. Я. Райгородский – Изд-во: Бахрах-М, 2006. - 672 с.

  5. Реан, А. А. Психология адаптации личности/ А.А.Реан, А.Р.Кудашев, А.А.Баранов. – СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, 2008. – 479с.

  6. Щотка, О. П. Вікова психологія дорослої людини [Текст] : навч. видання / О. П. Щотка - 2-ге вид., перероб. і доп. - Ніжин : НДПУ ім. М. Гоголя, 2001 (2002). - 194 с.

  7. Якунин, В. А. Психология учебной деятельности студентов: Текст. / В.А. Якунин - М.: Логос, 1994. - 155 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка