Доповідь В. В. Стельмах «Шляхи та засоби реалізації завдань національного виховання на засадах педагогічної спадщини Софії Русової»



Скачати 138.38 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір138.38 Kb.
Доповідь В.В.Стельмах

«Шляхи та засоби реалізації завдань національного виховання на засадах педагогічної спадщини Софії Русової»
(Слайд 1)

На долю українського народу випала безмежна кількість страждань і принижень національної гідності. Причиною яких була чужоземна окупація, тоталітарний лад, якому змушена була підкорятися Україна. Визволитися з неволі і стати вільною наша держава змогла лише чверть століття тому. Нашою незалежністю ми завдячуємо справжнім патріотам української нації, високому патріотизму україського народу.

В поневоленій країні не могла бути вільною національна культура і національна школа. За українську освіту боролися багато синів і дочок України. Серед них визначними постатями були видатні педагоги нашої Чернгівщини: К. Ушинский, С. Русова, Г. Ващенко, які своїми ідеями народності у вихованні, націоналізації школи та дошкільної освіти, виховання українського ідеалу під гаслом «Служба Богові й Батьківщині» сприяли наближенню вільної української думки, культури, освіти.

(Слайд 2)

Сьогодні, в переддень ювілейного дня народження Софії Федорівни Русової, ми згадуємо її як справжню українку. В умовах, коли українська думка і українська нація фактично могла існувати лише в нелегальних умовах, жінка-патріот знаходила можливість на Україні та поза її межами пропагувати українську національну культуру, боротись за самостійну українську державу, організовувати національний рух українського жіноцтва, одночасно працювати в різних сферах освіти, науки. Вся діяльність C. Русової як педагога, науковця, громадського діяча була направлена на створення в Україні власної системи національного виховання.

Її педагогічні ідеї і погляди не втратили своєї значимості і сьогодні. Навпаки, в нелегкий час розбудови вільної України, час боротьби за демократію, цілісність і незалежність держави, як заклик до дії звучать слова педагога: “Життя не жде: воно нас кличе до роботи, і доля, щастя нашого народу залежить від того, як ми переведемо в життя дороге, велике гасло: вільна національна школа для виховання вільної, свідомої, дужої нації”.

Софія Русова глибоко усвідомлювала, що неможливе самоствердження українців як нації без формування української культури, мистецтва, без розвитку освіти. Важливу роль в цьому вона надавала школі. “Школа – великий фактор для остаточного формування нації.”

Наголошуючи на важливості нової національної школи на Україні педагог відводила провідну роль вчителю. “В національній школі вчитель не може не бути патріотом, щирим і глибоким. …Велика місія учителя національної школи – в його руках майбутність народу…“

Софія Русова вважала, що націоналізація школи можлива лише якщо відбудеться «...безпосередня націоналізація педагогічних засобів виховання і навчання...» і «єднання з людом…»

Вивчення історії, географії через книжки, а найкраще через екскурсії, український стиль оформлення інтер’єру, вивчення народних традицій, особистий приклад моральної довершеності оточуючих у своїй єдності сприятимуть формуванню високоморальної особистості, яка з гордістю носитиме звання українець.

Серед засобів, якими керує національна школа, вчена в першу чергу називає рідну мову. Вивчати її потрібно через усну народну творчість, твори українських письменників, поступово привчаючи дітей до вмілого використання мови для висловлення власних думок, почуттів. ”…треба навчати учнів вільно, коректно і красиво володіти мовою. ”

Привчаючи дітей до сприймання і розуміння творів мистецтва, тим самим ми учимо їх сприймати красу рідного краю, виховуємо гордість за митців своє Батьківщини. Краса і довершеність рідної мови, народного мистецтва сприяють як естетичному вихованню дітей, так само одночасно впливають і на утвердження їхньої національної свідомості, бо “Естетичне виховання не може бути не національним”. – Стверджує Софія Русова.

Педагог велику роль у вихованні дітей відводила матері, сім‘ї, різним осередкам виховання, всьому, що оточує дитину. Тому важливо, щоб зростала дитина в оточенні добра і справедливості, бачила приклади високоморальних поступків, приклади любові і відданості Батьківщині.

Сучасна загальна середня освіта, в тому числі і початкова, зазнає реформування. Проте незмінним завданням сучасної української школи залишається виховання любові до Батьківщини, рідної мови, патріотичних почуттів. А це є в свою чергу слідування ідеям великого педагога С.Ф. Русової.

Державний стандарт початкової загальної освіти ставить перед нами завдання особистісного розвитку учня, «формування його соціальної і громадянської компетентностей шляхом засвоєння різних видів соціального досвіду, що складається із загальнолюдських, загальнокультурних та національних цінностей, соціальних норм, громадянської активності, прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій і різних думок.»

Відповідно до «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» ( наказ Міністерства освіти і науки України від 16. 06. 2015 р. № 641)«Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.»

У початкових класах націонално-патріотичне виховання здійснюється на основі внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів та зміст виховної роботи: ціннісне ставлення до себе, до сім‘ї, родини, до культури і мистецтва, до суспільства і держави. Для молодших школярів соціальна і громадянська компетентності є ключовими і впроваджуються через усі освітні галузі.

Освітня галузь «Мови і літератури» передбачає вивчення мови не лише з метою опанування усіма видами мовленнєвої діяльності, а з метою соціально-культурного розвитку особистості. За загальнодержавними вимогами до рівня підготовки , учні початкової школи повинні:

«знати і вміти записувати назву держави та її столиці; знати державні символи України; розуміти і пояснювати значення слів — назв предметів побуту, народних звичаїв; використовувати тематичні групи слів народознавчого змісту в мовленні;

знати казки, пісні, прислів’я, приказки, загадки, лічилки; уміти доречно використовувати їх в усному і писемному мовленні для його увиразнення;

знати формули національного мовленнєвого етикету і використовувати їх під час спілкування; дотримуватися правил етикету під час спілкування з представниками різних вікових груп і статусів.»

В свою чергу освітня галузь «Суспільствознавство» серед ряду державних вимог передбачає, що учні початкових класів повинні :

«мати уявлення про Конституцію України, державний устрій, головні історичні події, традиції і звичаї українського народу, основні пам’ятки; знати свій родовід, історію і традиції своєї школи; національну символіку і державні символи; основні права та обов’язки громадянина.»

(Слайд 3)

Наша Авдіївська ЗОШ І – ІІІ ст. працює за обраною моделлю «Школа любові до рідного краю». Тому, крім усього вище сказаного, ідеї національної школи С.Русової знаходять своє відображення у загальних положеннях моделі нашої школи. В одному із пунктів передбачається:



« Школа любові до рідного краю виховує шанобливе ставлення до національних та місцевих святинь, української мови, історії і культури рідного краю, розуміння необхідності збереження та збагачення рідної природи.»

Серед завдань діяльності нашої школи є:

– використання можливостей краєзнавства та народознавства для формування в підростаючого покоління національної свідомості і самосвідомості, патріотичних поривань, історичної пам’яті, національного характеру, світогляду, гуманістичних ідеалів, почуття належності до українського народу;

— громадянське і патріотичне змужніння школярів: від розуміння себе як члена родини, найменшої частинки народу до усвідомлення як громадянина-патріота з власною позицією, патріотичною спрямованістю і готовністю брати особисту відповідальність за долю України;

— забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері;

— задоволення індивідуальних запитів дітей та їхніх батьків у особистісно-орієнтованому навчанні, поглибленому оволодінні знаннями з краєзнавства і народознавства.



(Слайд 4)

Національно-патріотичне виховання в нашій «Школі любові до рідного краю» розпочинається з першого дня перебування дитини в школі.



(Слайд 5)

На святковій лінійці першого вересня завжди присутні українські народні традиції, елементи патріотичного виховання. Першокласників ми зустрічаємо хлібом-сіллю, вітаємо піснями про Україну, перша вчителька дарує прапорці України з побажанням: «Виростай, дитино, й пам‘ятай, Україна – то твій рідний край!» На перший урок першокласники ідуть через «ворітця», які утворюють із українських рушників мами.



(Слайд 6)

Працюючи учителькою початкових класів я значну роль відводжу вихованню засобами мови.

На уроках навчаю дітей бачити багатство рідного слова, відчувати його неповторну красу, пізнавати з його допомогою навколишній світ. Мова українського народу багата не тільки словниковим запасом, а й виражальними можливостями при інтонуванні мовлення. Все це багатство намагаюсь розкрити перед вихованцями. Заохочую вихованців до творчості.

Творчі здобутки дітей збираються у “Книзі творчості”. Твори дітей не є художньо довершеними, але українське слово мовлене від душі, в ньому дитяче бачення рідної землі, думки, переживання. Ось Мовчан Наталія в 4 класі склала такі рядки .

Рідний край

Україна, рідний край!

Всюди тихо, наче рай.

В полі квіточки цвітуть,

Біля них джмелі гудуть.

А на небі сонце ясне

Мерехтить яскраво.

За луками ліс стоїть.

Шепче щось лукаво.

Гарно всюди, справді рай!

Україна! Рідний край!

(Слайд 7)

Ефективно проходять на уроках “Хвилинки мрійників”, з використанням поетичних рядків відомих українських авторів. Цей методичний прийом викликає у дітей бажання стати патріотами свого народу, вірними синами і дочками Батьківщини, що продовжать давні традиції славетного українського народу, достойними продовжувачами роду свого. Діти закривають очі, намагаються уявити те, про що я читаю. Потім перед дітьми з΄являється ілюстрація. Світяться радістю очі дітей при складання планів на майбутнє, вони впевнені, що їхня мрія збудеться, як “Мрія” Дмитра Павличка:

Як виросту, збудую хату.

На хаті колесо приб`ю.

На ньому поселю крилату

Лелечу, клекітну сім`ю.

Нехай розводиться, гніздиться

По всіх деревах і хатах.

Нехай мені щоночі сниться,

Що я літаю, наче птах.

Звичайно, в наші часи ніхто на будинку не розміщує колесо для гнізда лелекам, але гнізд в селі багато. Діти пригадують, де вони їх бачили та народні вірування, пов΄язані з цими птахами.

(Слайд 8)

Мої учні приймають участь у конкурсі з української мови ім. П. Яцика. Маю 16-річний досвід підготовки до нього. Ще до першого конкурсу готувала свою дочку ученицю 9 класу, яка зайняла перше місце в третьому (обласному) етапі. Завжди залучала своїх учнів до активної участі на рівні школи, району. Два роки підряд мій вихованець учень 3 класу, а потім і 4 класу Бугровий Дмитро займав перше місце в другому (районному) етапі конкурсу з української мови ім. П. Яцика.



(Слайд 9)

Невід΄ємною частиною національного виховання в нашій школі є уроки громадянськості.

Урок “Україна – єдина країна“ насичений інтерактивними методами навчання. При підготовці до уроку клас ділиться на три групи. Перша і друга групи працюють у напрямі “Пошук” вони відшукують і представляють інформацію про Герб та Прапор України, про борців за незалежність української держави. Третя група працює у напрямі “Творчість“. Вони представляють інсценізацію казки “Герб, Прапор, Гімн“.

Виконує роль української жінки вчителька. Ось як закінчується цей фрагмент уроку.

Учителька. Ось і надійшла до кінця казка, яка тісно переплелась з нашим уроком. (Учасники сідають за парти).

Сучасна українська жінка вже не носить запаску, а зберігає в старовинній бабусиній скрині як пам`ять про минуле (знімає фартух), старовинну хустку замінили сучасні хустки, шапки та інші головні убори, які носять ваші мами (знімає хустку).На сучасному столі не застилають домотканих скатерок, вони теж зберігаються в старовинних скринях (знімає скатертину). На столі ставлять на серветку сучасні вази із трояндами (ставить вазу із квітами на серветку).

Багато змін відбулося з того часу, в який водила нас казка. Та незмінним залишилося головне. Із того давнього часу ідуть поруч, як три брати, державні символи України – Герб, Прапор і Гімн і прославляють неньку Україну. Там, де вони проходять, лунає урочиста пісня. Яка ж пісня є Гімном України?

(“Ще не вмерла України”).

(Учні розказують напам`ять Гімн. Звучить Державний Гімн України.)

На цьому уроці пропоную звернутись до літературної світлиці. Один з учнів зачитує оповідання В.Сухомлинського “Дідова колиска”. Далі урок проходить у наступному плані.

Вчитель.

Василь Олександрович назвав колискою те, з чого починається Батьківщина. А що для вас є “дідовою колискою”, що таке Батьківщина? Як любити Батьківщину? Висловлюйте свої думки, починаючи із слів:

Я думаю, що...

На мою думку...

Я вважаю...

Я хочу сказати словами вірша...

Для мене «дідова колиска» – це…

В своїй роботі стараюсь створювати умови для виявлення різносторонніх здібностей вихованців. Діти із задоволенням малюють, співають, створюють роботи з декоративно-ужиткового мистецтва. На заняттях гуртка «Барви веселкові» вчу дітей засобами художньої праці передавати красу навколишнього світу. Спочатку ми організовуємо виставку дитячих робіт в класі, а потім відбираємо роботи для участі у районному конкурсі, виставці під час проведення Дня села. Народознавчий характер творів реалізується через використання стилізованих форм національних символів України.



(Слайд 10)

Цікавою була робота Михалевич Юлії. Ми її назвали «Вінок Україні», виконана в техніках аплікації (карта України), квілінгу (колосся) та тиснення по мокрому (волошки). Дівчинка до цієї роботи склала коротенький вірш:

Тобі, Україно,

вінок я плету.

Як тата і маму

Тебе я люблю.

В цьому році ми відправили на конкурс роботи Погорецької Анастасії. Найбільш вдалими з них є «Квітка Сонця й неба» та «Люблю всім серцем Україну». Остання робота супроводжується авторськими рядками:

Люблю всім серцем Україну,

Родину і своє село.

До них душею я полину,

Хоч як далеко б не було.

(Слайд 11)

Для початкових класів у школі діє змінна експозиція дитячих малюнків.

Щороку організовуємо виставку робіт «Творимо чудеса своїми руками».

(Слайд 12)

Із задоволенням діти долучаються до народного мистецтва вивчаючи українські народні танці. Будучи першокласниками, діти виступили з українським танцем на шкільній сцені під час загальношкільного свята «З Україною в серці», родинного свята присвяченого 8 Березня, та біля сільського будинку культури під час святкування дня села. І коли після виступів світяться радістю очі дітей і їхніх батьків, то це і є нагорода вчителю за витрачений час і енергію на численні репетиції.

В своїй практиці я широко використовую принцип сімейного виховання. Намагаюсь активізувати батьків, залучаю їх до спільних справ із дітьми. Цьому сприяють родинні та народознавчі свята.
Цікавою і ефективною формою роботи є уроки народознавства в родинах. Ми з учнями підготували обряд «Водіння Кози» і разом з учителькою музики ходили щедрувати в родини дітей.

(Слайд 14)

Вивченню природи, традицій рідного краю, знайомство з видатними земляками сприяють екскурсії.

Ми побували на екскурсіях біля Десни, в Новгород-Сіверському, в Сосниці, де відвідали музей нашого земляка О.П.Довженка. Зацікавлено діти оглядали експонати краєзнавчого музею. Милувались краєвидами довженківської Зачарованої Десни, природою рідного краю.

(Слайд 15)

Прищеплюючи в дитячі душі гордість за своїх земляків, ми не забуваємо про тих людей, які живуть поряд, які народились і виросли в нашому селі і прославили рідний край. Вже з першого класу ми, вчителі початкових класів, знайомимо дітей з творчістю поетеси Марії Чепурної, яка народилась і виросла в нашому селі. Її вірш «Батьківська криниця» покладений на музику. Цю пісню виконували відомі українські співаки Назарій Яремчук, Павло Дворський. Вірш Марії Чепурної «Золота хвилина» із задоволенням читають усі українські школярі у «Читанці».

Вчителька нашої школи Ходот В.М. написала сценарій свята, присвяченого нашій землячці і провела його за участі всіх учнів початкових класів з нагоди 65 –тої річниці з дня народження поетеси. З хвилюванням вчителі і діти слухали виступ мами Марії Чепурної, не менше хвилювалися, читаючи цікаві вірші із збірок, адже слухала їх мама поетеси. По закінченню свята діти разом з учителями відвідали могилу Марії Миколаївни і поклали квіти.

(Слайд 16)

Історія сьогодення вносить нові імена славетних українців, імена героїчних її захисників. Наші односельці, як і багато інших мужніх солдатів, відстоюють цілісність і незалежність України в зоні АТО. Всі працівники школи, учні разом з батьками долучилиcя до благодійної акції «Подаруй свято солдату». Крім речей, необхідних для воїнів, старшокласники написали листи солдатам, а молодші школярі намалювали малюнки. Все зібране через волонтерів було передано в руки українських захисників. В школі була організована зустріч із односельцями воїнами АТО. В ній взяли участь і учні початкових класів.



(Слайд 17)

Досвід моєї роботи по впровадженню ідей народності у навчально виховному процесі постійно поповнюється . Чимало моментів по цьому питанню зібрано в методичному посібнику «Ідеї К.Ушинського, С. Русової, Г. Ващенка у практиці роботи сучасної початкової школи» (За ред. проф., докт. пед. н. І.В.Зайченка).

Я буду рада, якщо мій досвід зацікавить колег. Цей посібник вийшов завдяки співпраці з науковцями. Я вдячна Валентині Прохорівні Антипець та Віктору Володимировичу Бурносу за те, що підтримали мене. Завдяки Валентині Прохорівні я познайомилася з Іваном Васильовичем. Мене вразила простота науковця з високим званням доктора педагогічних наук і вміння зацікавити науковими дослідженнями. Іван Васильович навчив мене працювати з першоджерелами. Для мене ця робота була цікавою і корисною. Я щиро вдячна за надану допомогу і поради.

Вважаю, що співпраця учителя з науковцями – це не випадковість. Адже науковці, що доносять до широкого загалу ідею народності у вихованні, ідуть шляхом, що прокладали великі педагоги і мислителі, наші земляки по чернігівській землі К.Ушинський, С.Русова, Г.Ващенко. Ми, вчителі-практики, крокуємо цією ж дорогою, виховуючи в дітей патріотичні почуття, любов до Батьківщини, високі моральні якості, повагу і інтерес до народних традицій та звичаїв. А отже зустріч наша – це закономірне явище, бо ми йдемо однією дорогою назустріч одне одному: вчителі-практики і науковці.



(Слайд 18)

Тож будьмо впевненими в тому, що виплекане великими педагогами зерно любові, відданості Батьківщині, зерно національно-патріотичних почуттів, підтримане сучасною українською науковою думкою, посіяне на педагогічній ниві вчителями та вихователями сучасної школи, дасть міцні сходи в душах українських дітей.



(Слайд 19)






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка