Допоможемо дитині разом Матеріали роботи творчої групи



Сторінка10/10
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.55 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Проведення рисункових тестів

Особливість проведення рисункових тестів полягає у тому, що інтерпрету­вання результатів тестування суттєво залежить від процедури його проведення (тобто інструкцій до тесту, матеріалів, що використовуються, умов проведення).

Для рисункових тестів, які найчастіше застосовуються на практиці, можна запропонувати таку процедуру проведення. Перша умова коректності інтерпре­тування полягає ось у чому: інтерпретуванню за певними запропонованими кри­теріями піддають тільки малюнки, зроблені у ситуації психологічного обстеження із дотриманням стандартної процедури. Малюнки, зроблені за інших обставин, не можуть вважатися тестовими.

Кожен тест виконується на окремому аркуші нелінованого паперу. Бажано використовувати аркуш формату А4 (210x297 мм), але припустимо використову­вати й менший за розміром аркуш. Для тесту «Малюнок людини» аркуш кладуть перед дитиною вертикально, для інших тестів - горизонтально. Якщо при вико­нанні завдання дитина повертає аркуш, то не слід цьому перешкоджати.

Для всіх тестів використовується простий олівець. Олівець має бути не дуже твердим (бажано М або 2М). Окрім цього, бажано мати у наборі інструментів гумку.

Інструкцію до кожного тесту перед початком роботи слід відтворювати дослів­но, без видозмін та доповнень. По закінченні малювання висловлюють схвалення, незалежно від досягнутого результату. Потім корисно обговорити з досліджува­ним його малюнок. Деякі запитання, що рекомендовані при дослідженні, наведені в описі методик. На відміну від первісної інструкції, подальша бесіда не повинна бути формалізованою, ЇЇ проводять у вільній формі. Допускається видозміна за­питань, що пропонуються, або їх доповнення.

Процес малювання відображають у протоколі. На кожному аркуші з малюнком і на кожному аркуші протоколу пишуть ім'я і прізвище досліджуваного (або його шифр) та дату обстеження. На першому аркуші вказують вік, склад сім'ї, причини звернення, анамнестичні дані.

У протоколі мають бути відображені:



  • темп виконання завдань, паузи та перерви в роботі;

  • послідовність виконання окремих частин зображення;

  • запитання й висловлювання обстежуваного;

  • короткий зміст подальшої бесіди.


Малюнок людини

Цей тест був уперше запропонований Ф. Гуденаф для дослідження пізнаваль­ної здатності. Далі К. Махове розробила систему критеріїв, що дає можливість оцінювати за допомогою цього тесту особливості особистості. Відтоді оцінювання як пізнавального, так і особистісного розвитку переглядалися багато разів і вдо­сконалювалися різними авторами. Однак сам тест при цьому використовується як класичний діагностичний метод.

Він займає небагато часу Й зовсім не схожий на шкільні завдання для перевірки. Це дає змогу успішно використовувати його під час обстеження дітей зі сфор­мованою стійкою негативною реакцією на все, що нагадує їм про школу. Малюнок людини допомагає оцінювати як когнітивні особливості дитини (сприйняття, спо­соби побудови цілісного зорового образу, координацію око—рука, сформованість загальних уявлень про будову тіла людини та інші), так і особливості особистісно-емоційної сфери.

Дані, отримані за допомогою тесту «Малюнок людини», не дуже надійні й потребують додаткової перевірки, але вони дають можливість одразу ж висунути розумні гіпотези про те, у яких саме сферах дитина має психологічні проблеми.



Інструкція. «Будь ласка, намалюй людину - усю, повністю. Спробуй нама­лювати якомога краще — так, як ти вмієш». Якщо дитина ставить додаткові запитання («Хлопчика чи дівчинку?», «А можна, щоб у нього в руці була кулька?» тощо), то їй кажуть: «Малюй, як хочеш». Якщо ж запитання суперечить інструкції, то варто повторити її (частково). Наприклад, якщо дитина питає: «А можна нама­лювати тільки обличчя?», то їй відповідають: «Ні, треба намалювати повністю». Якщо дитина пропонує намалювати замість людини щось інше (машину, будинок), то їй говорять: «Це потім. А зараз намалюй людину». Трапляється, що дитина відмовляється виконувати завдання, стверджуючи, що не вміє малювати. У цьому разі слід сказати їй, щоб вона малювала так, як уміє, навіть якщо вийде не дуже красиво; що вам (перевіряючому) цікаві будь-які дитячі малюнки; що не дуже досконалий малюнок - це краще, ніж ніякого.

Проводячи цю методику, слід звертати увагу на особливості поведінки дитини та дорослого, який супроводжує дитину: куди і як дитина дивиться, коли їй пояснюють завдання; яка в неї перша реакція (подих, поза покірності, пожвавлен­ня); у якій позі вона працює, у які моменти розслабляється й поводиться природно, невимушено, а в які - напружується, насуплюється; коли і як намагається при­вернути до себе увагу дорослого; з яким виразом подає психологу закінчену роботу. Щоб усе це не забути, бажано робити відповідні нотатки у протоколах.



Показники розумового розвитку

Рисункові тести не можуть слугувати достатнім підґрунтям для ретельної характеристики особливостей розумового розвитку дитини. Але вони дають змогу робити обґрунтовані припущення про рівень розвитку інтелекту та виявити деякі обмеження уражень мозку. Під час аналізу малюнків слід враховувати, що їх особ­ливості можуть визначатися не тільки інтелектуальним рівнем дитини, а й її специфічним ставленням до предмета зображення, до ситуації обстеження, до перевіряючого і т. ін. Для того щоб підвищити достовірність висновків, бажано, якщо це можливо, зіставити малюнки дитини, різні за тематикою, зроблені у різний час та в різних ситуаціях. Крім цього, слід пам'ятати, що чим старша ди­тина, тим менш прямим є зв'язок між розумовим розвитком та рівнем малювання. Тому з віком знижується надійність висновків про розумовий розвиток дитини, зроблений на основі малюнка (надійність висновків про особистісні та емоційні особливості, навпаки, тільки зростає з віком). Оцінюючи розумовий розвиток, спираються на такі показники.



Наявність основних деталей

Нормальним для шестирічної дитини вважається наявність на її малюнку людини голови, очей, носа, рота, тулуба, рук та ніг. До семирічного віку руки й ноги мають зображуватися подвійними лініями; мають з'являтися також пальці (їх кількість не суттєва), шия, волосся (або шапка) та одяг (хоча б дуже схематич­но). З восьмирічного віку з'являються вуха. Починаючи з дев'ятирічного віку повинні з'явитися ступні та по 5 пальців на руках. Відсутність якоїсь із деталей (окрім очей та тулуба) може компенсуватися наявністю деталі, яка стосується старшого віку, додатковими, необов'язковими деталями (пупа, ґудзиків і т. ін.).

Слід враховувати, що відсутність на малюнку якоїсь важливої деталі (напри­клад, рота чи рук) може бути зумовлена не інтелектуальними порушеннями, а особистісними проблемами дитини або ж просто відволіканням уваги. Тому необхід­но з'ясувати, чи всі малюнки дефектні. Для порівняння можуть бути використані малюнки, які дитина зробила самостійно, і ті, що принесли батьки. Достатньо, якщо ця деталь є хоча б на одному малюнку.

Пластичність – схематичність

Показником високого рівня розумового розвитку є пластичний малюнок, тобто зображення того, що дитина бачить, на відміну від «зображувального переліку» потрібних деталей, як це буває у схематичному зображенні. У пластичному зоб­раженні частини тіла переходять одна в одну без чіткої межі, що відповідає реаль­ній будові тіла людини. Ноги (на малюнку постаті у брюках або без одягу) схо­дяться вгорі в одну точку. Наявна спроба передати реальну форму тіла (хоча ця спроба може бути й не дуже вдалою). Зазвичай пластичний малюнок свідчить про нормальний рівень розумового розвитку молодшого школяра навіть за відсутності тих чи інших деталей, характерних для даного віку.



Схематичне зображення - це малюнок, на якому людина ніби складена з окре­мих деталей (голова, тулуб, руки, ноги), межі між якими чітко видно. Найбільш показові переходи між шиєю (за її наявності) та тілом, а також між плечем та рукою. На схематичному малюнку і шия, і руки ніби приклеєні до тіла. Ноги (на малюнку постаті або в брюках, або не вдягнені) не сходяться вгорі в одну точку. Схематичне зображення типове для дітей віком до 7років. У шкільному віці такий малюнок - прояв загальної або часткової інфантильності. Він може пояснюватися сенсомоторними порушеннями, викликаними органічним ураженням мозку, педа­гогічною запущеністю або ж розумовою відсталістю. Ще він може бути також проявом інтелектуалізму (раннього розвитку формального інтелекту при недо­розвиненості образної сфери).

Малюнок, проміжний між схематичним та пластичним зображеннями, ха­рактеризується тим, що деякі частини тіла переходять одна в одну без чіткої межі (що відповідає реальній будові тіла людини), тоді як інші частини тіла ніби

приклеєні. Наприклад, руки органічно виростають із плечей, а ноги відділені від тулуба чіткою межею. Такий спосіб зображення типовий для дітей віком 7—9років. Починаючи з десятирічного віку він може розглядатися як показник повільного розвитку образотворчої діяльності і, можливо, образного мислення у цілому.

Нижче наведено принципи кількісного оцінювання малюнка людини. їх реко­мендовано при груповому використанні методики. При індивідуальному про­веденні детальний якісний аналіз зазвичай виявляється більш показовим. Однак кількісними критеріями можна користуватися й у цьому випадку. Приблизні вікові норми такі: 6років - ІІ-Ш рівень, 7років - III рівень; 8років - IV рівень; 9років -IV-V рівень; 10років - V рівень.



А) Б) В)



Приклади оцінювання малюнка людини

А) око - 2, руки - 2, ноги - 2, пальці - 1, по п'ять пальців - 2. Усього: 9 балів.

Б) очі - 2, рот - 2, волосся - 1. Усього: 5 балів.

В) очі-2, рот-2, ніс-2, руки-2, ноги-2, вуха 1, пальці 1, руки й ноги-подвійні лінії - 2. Усього: 14 балів

Г) очі - 2, рот - 2, руки - 2, ноги - 2, волосся - 1, шия - 1, пальці — 1, ступні - 1, по п'ять пальців - 2, зображення, проміжне між схематичним (руки) й пластичним (руки, шия) —4. Усього: 18 балів.

Ґ) очі - 2, рот - 2, ніс — 2, руки - 2, ноги — 2, вуха - 1, пальці - 1, ступні - 1, одяг -1, по п'ять пальців - 2; зображення, проміжне між схематичним (руки) і пластичним (ноги) - 4. Усього: 20 балів.

Д) очі - 2, рот - 2, ніс - 2, руки - 2, ноги - 2, волосся - 1, шия - 1, пальці - 1, ступні - 1, одяг - 1, по п'ять пальців - 2, зображення пластичне - 8. Усього: 25 балів.



Показники особистісних особливостей

Показники тривожності, гострої тривоги, страхів

Найпоширеніша ознака тривожності - численні самовиправлення. Особливо показовими є безглузді виправлення (тобто такі, які не ведуть до реального по­ліпшення результату). Виправлення можуть вноситися із стиранням старих ліній або ж без нього (в останньому випадку замість однієї лінії з'являється кілька).

Характерна ознака тривожності - лінія, яка складається з окремих дрібних штрихів, коли дитина побоюється, що коли вона проведе ЇЇ зразу (за один рух), то лінія може піти не туди, куди треба. Для тривожних дітей типове штрихування всього малюнка або якоїсь його частини. За наявності гострої тривоги штриху­вання зазвичай буває розмашистим, неретельним.

При підвищеній тривожності, а особливо за наявності страхів часто зобра­жуються очі збільшеного розміру. Особливо характерне загорнення (штрихування із сильним натисканням) райдужки або всього ока. У цьому випадку можна при­пустити, що в дитини присутня фобія (наприклад, страх темряви, висоти, тварин, замкнених приміщень тощо).

Для стану гострої тривоги типове різке збільшення розмірів малюнка, так, що він займає практично весь аркуш (а іноді навіть не вміщується на аркуші).

Для того щоб висунути припущення про підвищений рівень тривожності, достатньо наявності хоча б однієї з перелічених ознак.



Показники демонстративності

Демонстративність має прояви насамперед у прикрашуванні, наявності не­обов'язкових деталей (наприклад, додаткових деталей одягу, аплікації на сукні, пір'їн на капелюсі). Необов'язкові деталі у малюнку людини не слід плутати з другорядними. Так, шия, вуха - деталі, які обов'язкові для кожної людини, хоча й другорядні порівняно з тулубом, ротом або очима; а от бантики на взутті — деталь суто факультативна. З другорядних (але обов'язкових) деталей демонстративні діти надають перевагу віям, зачісці, нерідко ретельно вимальовують губи.

Для демонстративних дітей типове зображення не «просто людини», а певного персонажа: короля, принцеси, лицаря, блазня, феї і т. ін. Порівняно з тенденцією до прикрашування ця ознака є другорядною.

Показники імпульсивності

За підвищеної імпульсивності лінії часто не доводяться до кінця (контур залишається незамкнутим) або, навпаки, «проскакують» далі, ніж: треба. Ма­люнок виконується дуже швидко. Низька деталізованість малюнка. При цьому, на відміну від низької деталізованості при астенізації, для імпульсивних дітей типовою є лінія із сильним натискуванням.

До ознак імпульсивності відносять також грубі порушення симетрії, «постать, що падає» {нахилена), невдале розміщення малюнка на аркуші (не вистачає місця для ніг або ж зображена людина впирається головою у обріз аркуша).

Показники агресивності та асоціальних тенденцій

Припущення про агресивні тенденції може бути зроблене, якщо зображена людина справляє враження злої, агресивної. Крапки на обличчі, що зображують неголеність, великі кулаки, зброя (пістолет, шабля і т. ін.) також можуть свідчити про агресивність. Для хлопчиків у підлітковому віці всі ці ознаки цілком нор­мальні, оскільки цьому віку притаманне підвищення агресивності. Іноді вони свідчать про передчасний початок підліткової психологічної кризи.

Занадто великий рот, намальований з підвищеним натискуванням, зображення зубів (особливо якщо вони виділені натискуванням або намальовані ретельніше, ніж основні риси обличчя) - часті ознаки вербальної агресії.

На асоціальні тенденції вказує порушення прийнятих норм зображення. Одним із частих проявів асоціальності є зображення статевих органів. Наприкінці молод­шого шкільного віку на малюнках можуть проявлятися такі ознаки асоціальності, як зображення цигарки, келиха, пляшки тощо, зображення людини злодієм, бан­дитом і т. ін. (у цих випадках можна припустити поєднання асоціальності з де­монстративністю).



Показники особливості сфери спілкування

Показники інтровертності – екстравертності

Основним показником інтровертності -- екстравертності є поза зображеної людини. Інтровертна поза - руки притиснуті до тіла або зведені разом (так, що вони виявляються всередині контуру тіла), ноги поставлені близько одна до одної. Екстравертна поза - руки й ноги широко розставлені. Інтровертам притаманне зображення довгої, витягнутої догори постаті, екстравертам - широкої. В інтро­вертів постать частіше виглядає кутастою, в екстравертів - округлою.



Показники емоційної насиченості спілкування

Найважливіший показник емоційної насиченості спілкування — руки. Реду­ковані (різко скорочені) або відсутні кисті рук, відсутність пальців або повна відсутність рук зазвичай говорить про недостатню практику спілкування. Від­сутність такої практики може бути викликана різними причинами. Це може бути сильна інтровертність або аутизація (тоді відсутність кисті рук поєднується з ознаками інтровертності). Можливий варіант широкого але формального, повер­хового спілкування (тоді відсутність кисті рук поєднується з екстравертною по­зою). Відсутність кисті рук може бути й мотивована (руки за спиною або в кишенях), й немотивована (руки ніби обрізані), Інтерпретація у тому і в іншому випадках однакова.

Надто великі кисті, надто довгі пальці за наявності екстравертної пози - це зазвичай показник дуже напруженої, але незадоволеної потреби у спілкуванні.

Крім проективного тесту, розробленого К. Маховер, існує методика Гуденар, яка історично перша. Але ця методика не є проективною. Вона орієнтована на визначення вад інтелекту дітей.




Література

1.Атлас для исследования отклонений в психической высшей нервной деятельности // Под ред. проф. И.А. Полищука.- К.:Здоров’я, 1968.-100с.

2.Бойбіна Ю.В., Гончарова С.В. Обліково-звітна документація шкільного психолога. – Х.: Вид. група «Основа», 2008.

3.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989.

4.Дегтяренко Т.М., Вавіна Л.С. Корекційно-реабілітаційна робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами.-С.: Університетська книга, 2008.

5.Експертиза психологічного та соціального інструментарію в системі освіти Полтавської області. Методичний посібник./ Автор-укладач Я.В.Сухенко. За ред.. В.Ф.Моргуна. – Полтава: ПОІППО, 2007.

6.ІлляшенкоТ. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому закладі. – Психолог. – 10. 2009.с.14

7.Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.: Літера ЛТД, 2006.



8.Никишина В.Б. Практическая психология в работе с детьми с задержкой психического развития.- М.: Владос, 2004.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка