Дончук Лідія Миколаївна Плекаємо рідну мову наша мова колискова



Скачати 56.74 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір56.74 Kb.
Розробила

вчитель початкових класів

ЗНЗ № 243

Дончук Лідія Миколаївна

Плекаємо рідну мову

НАША МОВА КОЛИСКОВА

Мета. Розширювати знання дітей про рідну українську мову, про її зна­чення у житті кожного з нас. Розви­вати уяву, мислення, пам'ять. Вихо­вувати прагнення досконало знати правильну літературну мову і навчи­тися нею говорити.

(Святково прибраний зал. На­вкруги вишиті рушники, сервет­ки, зразки українського одягу, старовинні ужиткові речі, кераміка. На стінах портрети

Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка. Діти одяг­нені в українські національні костю­ми.

Виходять дівчинка та хлопчик з хлібом-сіллю на українському виши­тому рушнику).

Дівчинка.

Добрий день вам, любі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Хлопчик.

Є багато країн на землі,

В них — озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

Вчитель. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хви­люємося аж до сліз, зачувши рідне слово... Мова — душа народу. І сьогодні ми будемо говорити про нашу рідну українську мову.

Нашу мову в час горя й біди не від одної тяжкої навали

Не на те рятували діди, щоб онуки її забували.

Як довго ждали ми своєї волі слова, і ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п'янить.

Як довго ждали ми...Уклін чолом народу,

Що мову рідну нам зберіг, зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.



Учень. Солов'їну, барвінкову, колосисту навіки —

Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина, так як мати, — мова кожного із нас.



(Виходять дівчатка і хлопчик в українському одязі).

1-а дівчинка.

Українка я маленька. Українка — моя ненька.

В неї щира я дитина, добра, люба та єдина.



2-а дівчинка.

Вірна я дочка народу, бо козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю, роду іншого не знаю.

3-я дівчинка.

На Вкраїні народилась. В свою маму удалась.

Все, що рідне, я кохаю, всім, хто рідний, помагаю.

І чужому я навчаюсь, але й свого не цураюсь.



Вчитель. Хто ти, хлопчику маленький?

Хлопчик.

Я син України-неньки! Українцем я зовуся.

Й тою назвою горджуся. В мене вдача щира й сміла,

І відвага духа й тіла, І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

(Пісня «Мати-Україно»).

Вчитель. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття.

1-й учень.

Українська мова — давня й молода.

Світить рідне слово, як жива вода.

Звідки воно взялось —діло не просте...

В душу засівалось, із душі росте.

2-й учень.

Ти постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!

3-й учень.

Рідна мово українська, ти душа мого народу,

Будь від роду і до роду, рідна мово материнська.



4-й учень.

Мова рідна, слово рідне! Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько, тільки камінь має.

Як ту мову нам забути, котрою учила нас всіх ненька говорити,

ненька наша мила?

Вчитель. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця — українська. Вона співуча і багата.

5-й учень.

Зі слова починається людина, із мови починається мій рід.

Ласкава, мамина, єдина щебече соловейком на весь світ.

6-й учень.

Бентежна, тополина, калинова, не випита, не вибрана до дна.

Моя українська, свята наша мова бринить, як бандури струна.

7-й учень.

Мати, мова, Батьківщина — от і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова — три джерельні, вічні слова.

Батьківщина, мова, мати — нас повік не розв'язати.



Вчитель. Світ мови оточує людину від народження. Ще дитина не вміє розмовляти, а вже уважно прислухається до голосу ма­тері, засинає під колискову пісню. Любов до рідного краю, до мови, по­чинається з материнської колисаночки. У ній — материнська ласка і лю­бов, світ добра, краси, справедливості.

8-й учень.

Рідна мова! Рідна мова! Що в єдине нас злива,

Перші матері слова, Перша пісня колискова!

9-й учениця.

Як я була ще маленька, колисала мене ненька,

Колисаночку гойдала й ніжну пісеньку співала.

(Діти співають колискову пісню).

Вчитель. Слово — могутнє! Яка в ньому сила! Скажеш з любов'ю — і радість росте. Слово хороше народжує крила, Ви не забудьте ніколи про це.

Надзвичайно багата наша українсь­ка мова. А скільки у мові є чарівних слів, від яких тепліє на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.



10-й учениця.

Я слова чарівні знаю, вивчила охоче,

І в розмові їх вживаю зранку і до ночі.

— Доброго здоров'я, Галю!

— Добрий день, Оленко!

— Ти до мене, я до тебе звернемось гарненько!



11-й учень.

І «спасибі» й «дуже прошу», «Вдячний Вам», «будь ласка»,

Словом радість вам приношу, світ стає, як казка.

12-й учень.

«Всім привіт», «будьте здорові»,

«Дякую красненько». Ось така чарівна мова радує серденько.



13-й учень.

До побачення вам, люди, будьте всі здорові.

І слова чарівні всюди Ви вживайте в мові.

Вчитель. Наша українська мова багата на різні вірші, пісні, ігри, загадки, прислів'я та приказки. А пам'ятаєте, діти, пісню про маленьку дівчинку, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її. Дівчатка, як же цю дівчинку звали?

(Діти грають у гру «Подоляночка»).

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Глибше ви пізнаєте її скарби, коли будете вчитися у школі.

Учи, дитино, рідну мову, гордися нею і лелій.

А зрадити голубоньку чудову ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами —вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,вона — Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу, горнись до неї — ти ж бо її син!

Вона — безсмертя рідного народу, могутній, вічний України дзвін.

14-й учень. Наша мова калинова і ласкава, і медова,

І багата, і не бідна — от що мова наша рідна!



15-й учень. Розцвітай же, слово! І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі. Пречудесно, пречудово — розцвітай же, слово! Вчитель. Наше свято наближається до кінця. Ми були б раді та щасливі, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти та гості, залишили у своєму серці хоча одну краплину любові до рідної мови.



16-й учень.Не цурайтеся мови, люди, рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде, хай дійде до серця!



17-й учень. Хай вона в піснях лунає кожен день і в свято.

Соловейком хай співає в українській хаті.



18-й учень.

Бо ж вона така багата і така чудова.

Неповторна і крилата українська мова!

19-й учень.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово!

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.



(Діти співають пісню про українську мову.)


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка