Додаток до рішення нкрзі від 09. 08. 2012 №402 проект




Скачати 486.42 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації13.04.2016
Розмір486.42 Kb.
  1   2
Додаток до рішення НКРЗІ

від 09.08.2012 № 402



ПРОЕКТ
Закон УкраЇни
Про внесення змін до Закону України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”

(нова редакція)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

1. Внести зміні до Закону України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 12, ст.102), виклавши його в редакції, що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

розробити механізм реалізації завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні до 2020 року;

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають із цього Закону;

у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Голова
Верховної Ради України



ЗАТВЕРДЖЕНО
Законом України



Основні засади (стратегія) розвитку інформаційного суспільства в Україні до 2020 року
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

Україна має власну історію розвитку базових засад інформаційного суспільства: діяльність всесвітньо відомої школи кібернетики; формування на початку 90-х років минулого століття концепції та програми інформатизації; створення різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій (далі - ІКТ) і загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення.

За цей час сформовано певні правові засади побудови інформаційного суспільства: прийнято ряд нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на ці ресурси, гарантій та механізмів доступу до публічної та суспільно важливої інформації, впровадження систем електронного урядування, впровадження електронного документообігу, захисту інформації.

Україна готує і має значну кількість висококваліфікованих фахівців з ІКТ, математики, кібернетики; у країні постійно зростає та поновлюється парк комп'ютерної техніки, сучасних систем та засобів телекомунікації, зв'язку; високою є ступінь інформатизації банківської сфери.

Ці та інші передумови дають підстави вважати, що вітчизняна інформаційна сфера перебуває у стані активного становлення та за певних умов може стати фундаментом розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Разом з тим ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України, оскільки:

відсутнє інституційне забезпечення координації діяльності державних органів з питань розвитку інформаційного суспільства;

відсутня національна система показників оцінювання розвитку інформаційного суспільства та відповідний механізм його моніторингу;

відсутня координація зусиль державного і приватного секторів економіки з метою ефективного використання наявних ресурсів;

низької та не координованою залишається запровадження інструментів електронної демократії, електронного правосуддя;

ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на інформатизацію, впровадження ІКТ у соціально-економічну сферу, зокрема в сільське господарство, є низькою;

наявне відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових розрахунків за товари і послуги тощо;

недостатнє розвинута система національних стандартів з інформаційних технологій, гармонізованих із міжнародними стандартами;

рівень інформатизації реального сектору економіки, деяких регіонів держави є низьким;

розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери недостатній;

запровадження систем та інструментів електронного урядування, зокрема – надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам електронних адміністративних послуг з використанням мережі Інтернет залишається вкрай повільним та мало координованим;

рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, впровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ - повільним;

рівень інформаційної представленості України в Інтернет-просторі є низьким, а присутність україномовних інформаційних ресурсів - недостатньою;

рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів та впровадження ІКТ є недостатнім, що не забезпечує всіх потреб економіки і суспільного життя;

спостерігаються нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів;

поглиблюється «цифрова нерівність» між окремими регіонами, галузями реального сектору економіки та різними верствами населення, особливо – вразливими верствами, що потребують потужних програм та проектів державної допомоги;

не вирішуються належним чином та у повному обсязі питання захисту авторських прав на комп'ютерні програми, відсутні системні державні рішення, спрямовані на створення національних інноваційних структур (центрів, технополісів, наукових парків і технопарків) з розробки конкурентоспроможного програмного забезпечення;

державний механізм реалізації завдань розбудови інформаційного суспільства, незважаючи на адміністративну реформу, є недосконалим;

зростає кількість комп'ютерних злочинів, їх корислива спрямованість, а також матеріальний збиток, що наноситься цими злочинами;

на національному та місцевому рівнях не сформовані механізми ефективної громадської участі та громадського контролю за реалізацією пріоритету розбудови інформаційного суспільства.

Незважаючи на здійснення в Україні упродовж останніх років різноманітних заходів з розбудови інформаційного суспільства, інтенсифікації інформатизації багатьох сфер людського життя та діяльності, дані численних національних та міжнародних досліджень свідчать про наявність, а у деяких випадках – й поглиблення багатьох проблем, що трактується як свідчення кризового стану національної політики та практики розбудови інформаційного суспільства. Так, за результатами міжнародних досліджень світові рейтинги України за окремими індексами, що стосуються впровадження ІКТ у 2012 році становлять:


  • Глобальним індексом конкурентоспроможності 2011-2012 (WEF Global Competitiveness Index) – 82 місце (89 – у 2011 році) із 142 країн;

  • Індексом технологічної готовності 2011-2012 (WEF Technological Readiness Index) – 82 місце із 142 країн;

  • Індексом мережевої готовності 2011-2012 (WEF Networked Readiness Index) – 75 місце (90 – у 2011 році) із 142 країн;

  • Е-готовністю уряду (Government readiness) – 122 місце із 138 країн;

  • Використанням урядом ІКТ (Government usage) – 75 місце із 138 країн;

  • Рейтингом за електронною готовністю 2010 (EIU eReadiness Ranking) 64 місце із 70 країн;

  • Індексом електронного уряду ООН 2012 (UN e-Government Index) – 68 місце (54 - у 2010 році) із 193 країн.

Таким чином, можна констатувати, що все ще залишається недостатній рівень використання інформаційно-комунікаційних технологій в країні, що актуалізує завдання суттєвого підвищення дієвої координації зусиль держави щодо національної стратегії розвитку інформаційного суспільства.

Усі розвинені країни світу нині мають нормативно затверджені національні стратегії побудови інформаційного суспільства, усіляко й системно сприяють подальшому розвитку його елементів та визначають основні характерні риси інформаційного суспільства, серед яких:

• створення глобального інформаційного простору, здатного забезпечити нову якість життя;

• збільшення питомої ваги інформаційно-комунікаційних технологій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті країни;

• поява якісно нових комунікацій та ефективної інформаційної взаємодії людей на засадах зростаючого доступу до національних і світових інформаційних ресурсів, подолання інформаційної нерівності, прогресуюче задоволення людських потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Аналіз таких стратегій і програм в країнах Європейського Союзу, Балтійського регіону Європи, Японії, США, Індії, Бразилії, Мексики показує, що їх основною метою є досягнення лідируючих позицій в економіці і в соціальному розвитку. Відмітна їх особливість полягає в тому, що вони розглядають всі сегменти діяльності, заснованих на широкому використанні ІКТ - електронну комерцію, електронний уряд, електронний бізнес тощо, не як ізольовані сфери діяльності, а як інтегровану і взаємозалежну сукупність цих технологій, які складають єдиний фундамент переходу до інформаційного суспільства.

Водночас склалися такі передумови, які вимагають прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні. Насамперед це пов'язано із соціально-економічною нерівністю, яка виникає між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, внаслідок суттєвої різниці в темпах зростання обсягів та номенклатури товарів і послуг, які виробляються та надаються за допомогою ІКТ. Така нерівність негативно впливає на конкурентоспроможність країн і життєвий рівень людей.

Виконання масштабного, багатогранного завдання потребує гармонійного поєднання зусиль держави, суспільства, профспілок, бізнесу та громадян щодо впровадження відповідних Основних засад (стратегії) розвитку інформаційного суспільства в Україні до 2020 року (далі - Основні засади).



II. ЗАВДАННЯ, ЦІЛІ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

В Україні основним завданням розвитку інформаційного суспільства, тобто суспільства в якому всі суспільні відносини здійснюються на засадах широкого використання сучасних ІКТ, завдяки чому кожна людина має можливість створювати, розповсюджувати та використовувати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, створення умов для реалізації кожним в повній мірі свого потенціалу, підвищення якість свого життя і сприяння сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених Організацією Об'єднаних Націй, Декларації принципів та Плану дій, напрацьованих на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року), європейської стратегії економічного розвитку "Європа 2020: стратегія розумного, сталого і всеосяжного зростання" (2010 рік) та Постанови Верховної Ради України від 1 грудня 2005 року "Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні".

Основні засади є концептуальною основою для розробки перспективних та поточних завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх ІКТ в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним з пріоритетних напрямів державної політики.

1. Основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні:

усвідомлення змісту політики розвитку та становлення інформаційного суспільства в Україні керівниками громадських організацій, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та різного підпорядкування, органів державної влади, органів місцевого самоврядування всіх рівнів;

прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя, зокрема в економіку України і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

розвиток національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою інфраструктурою;

державна підтримка розвитку нових "електронних" секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо);

створення загальнодержавних інформаційних комп’ютерних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля;

збереження культурної спадщини України шляхом її документування в цифровій формі;

державна підтримка використання новітніх ІКТ засобами масової інформації;

використання ІКТ для вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами за допомогою комп’ютерних та Інтернет технологій;

досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації та підтримки регіональних і місцевих ініціатив;

захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримки демократичних інститутів та мінімізації ризику "цифрової нерівності";

вдосконалення законодавства з регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері;

створення національної системи кібербезпеки.

2. Досягнення зазначених цілей дасть змогу:

підвищити національну конкурентоспроможність за рахунок прискорення розвитку людського потенціалу, насамперед у високоінтелектуальних сферах праці, а також розширити експортний потенціал ІКТ-індустрії України;

визначити розвиток інформаційного суспільства як важливу складову державної політики регіонального розвитку;

підвищити рівень усвідомленості, довіри та компетентності при використанні потенціалу ІКТ;

поліпшити життєвий рівень населення завдяки економічному зростанню, забезпеченню прав і свобод людини, наданню рівного якісного доступу до інформації, освіти, послуг закладів охорони здоров'я та адміністративних послуг органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створенню нових робочих місць і розширенню можливостей щодо працевлаштування населення, забезпеченню соціального захисту вразливих верств населення, зокрема людей, що потребують соціальної допомоги та реабілітації;

сприяти становленню відкритого демократичного суспільства, яке гарантуватиме дотримання конституційних прав громадян щодо участі у суспільному житті, прийнятті відповідних рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

протистояти новітнім викликам інформаційної безпеці, пов’язаним із застосуванням ІКТ.

3. Основними напрямами розвитку інформаційного суспільства в Україні визначити:

формування та впровадження суспільно-політичних, правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, технологічних, методичних умов розвитку інформаційного суспільства в Україні з урахуванням світових тенденцій;

всебічний розвиток загальнодоступної національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури на засадах сприяння вітчизняному виробництву новітніх ІКТ та інформаційно-телекомунікаційних систем, подолання технічної і технологічної залежності від зарубіжних виробників;

забезпечення вільного доступу населення до телекомунікаційних послуг, зокрема до мережі Інтернет, ІКТ та інформаційних ресурсів;

інституційне забезпечення координації діяльності державних органів з питань розвитку інформаційного суспільства;

високоефективне державне управління та місцеве самоврядування;

збільшення різноманітності та кількості послуг населенню та бізнесу, що надаються за допомогою ІКТ;

створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів на основі врахування національних, світоглядних, політичних, економічних, культурних та інших аспектів розвитку України;

надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок з використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки;

створення умов для забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності усіх верств населення, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ для формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя суспільства;

забезпечення участі громадськості в побудові інформаційного суспільства, забезпечення конституційних прав людини, суспільства та держави в інформаційній сфері;

розробку та впровадження системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства в Україні з внесенням відповідних змін у систему державних статистичних спостережень з узгодженням їх з міжнародними стандартами і методологією та регулярним їх оприлюдненням.

Запровадження засад взаємодії учасників побудови інформаційного суспільства передбачає, що це суспільство розбудовується за умови співпраці і солідарності громадян, приватного сектору економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відповідних об'єднань громадян, коли:

органи державної влади визначають пріоритети розвитку, забезпечують їх досягнення і всебічну підтримку, координують та стимулюють виконання завдань, формують законодавчу базу і контролюють її виконання всіма учасниками побудови інформаційного суспільства;

приватний сектор економіки, здебільшого, забезпечує впровадження та використання ІКТ у всіх сферах життя, вдосконалює інформаційну інфраструктуру, надає інформаційні та комунікаційні послуги тощо;

об'єднання громадян взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування і приватним сектором економіки у питаннях забезпечення справедливого та рівного доступу до інформаційних і комунікаційних послуг, формують громадську думку щодо пріоритетів та перспектив розвитку інформаційного суспільства;

держава, приватний сектор економіки та об'єднання громадян сприяють встановленню і розширенню взаємовигідних відносин з міжнародними організаціями, в тому числі з міжнародними фінансовими установами, які відіграють провідну роль у розвитку інформаційного суспільства та оцінці прогресу в цій сфері.



III. НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Національна політика розвитку інформаційного суспільства в Україні ґрунтується на засадах: пріоритетності науково-технічного та інноваційного розвитку держави; формування необхідних для цього нормативно-правових, нормативно-технічних і сприятливих соціально-економічних умов; всебічного розвитку загальнодоступної національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів та забезпечення повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг та ІКТ; сприяння збільшенню різноманітності та кількості електронних послуг, забезпеченню створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів; поліпшення кадрового потенціалу; посилення мотивації щодо використання ІКТ; широкого впровадження ІКТ в науку, освіту, культуру, охорону здоров'я, охорону навколишнього середовища; забезпечення інформаційної безпеки. Така політика передбачає:

1. Перехід до пріоритетного науково-технічного та інноваційного розвитку

Пріоритетність науково-технічного та інноваційного розвитку України потребує зокрема:

впровадження ІКТ в усі сфери життєдіяльності суспільства та держави;

координації та консолідації зусиль держави, бізнесу і суспільства щодо реалізації Основних засад та завдань з розвитку інформаційного суспільства в Україні;

узгодженості загальнодержавних, галузевих, регіональних програм та бізнес-проектів у сфері розвитку і використання ІКТ;

удосконалення координації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо створення елементів інформаційної інфраструктури, зокрема при побудові корпоративних інформаційно-аналітичних систем;

розробки та запровадження інформаційно-комунікаційної системи органів державної влади;

впровадження механізмів надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам адміністративних послуг з використанням мережі Інтернет;

підвищення ролі генерального державного замовника Національної програми інформатизації; вдосконалення механізму формування і виконання цієї програми, збільшення її фінансування з обов’язковим включенням до складу зазначеної програми всіх програм та проектів інформатизації, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

надання державної підтримки та стимулювання впровадження ІКТ в освіту, науку, бізнес, виробництво, ринок цінних паперів, біржі (товарні, сільськогосподарські та інші) тощо;

залучення до формування національної політики та розв'язання проблем розвитку інформаційного суспільства широкого кола фахівців із відповідних сфер (науковців, керівників, виробників, економістів, маркетологів, соціологів, викладачів тощо) і громадськості;

спрямування зусиль органів державної влади на формування сприятливих умов для впровадження та використання ІКТ, визначення їх у програмах розвитку України;

пропагування переваг побудови інформаційного суспільства - від використання можливостей ІКТ вразливими верствами населення, зокрема малозабезпеченими, людьми, що потребують соціальної допомоги та реабілітації, до створення новітніх знань та конкурентоспроможних технологій;

включення основних питань з розвитку інформаційного суспільства в Україні до програм діяльності Кабінету Міністрів України, державних програм економічного і соціального розвитку України.

2. Нормативне забезпечення розвитку інформаційного суспільства

З метою забезпечення ефективності розвитку інформаційного суспільства необхідно сформувати цілісну систему інформаційного законодавства на основі його кодифікації, гармонізовану з нормами міжнародного права. Підготовка законопроектів у цій сфері повинна обов’язково відбуватися з проведенням їх громадських обговорень.

При створенні інформаційного законодавства слід керуватися загальними принципами Конституції України, а також базуватися на принципах свободи створення, отримання, використання та розповсюдження інформації; об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній сфері; обов'язковості публікації інформації, яка має важливе суспільне значення; обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону; мінімізації негативного інформаційного впливу та негативних наслідків функціонування ІКТ; недопущення незаконного розповсюдження, використання і порушення цілісності інформації; гармонізації інформаційного законодавства та всієї системи вітчизняного законодавства.

З метою реалізації зазначених принципів необхідно підготувати та прийняти Інформаційний кодекс України, включивши до нього розділи, зокрема про:

правові засади і механізми правового регулювання в процесі створення, розповсюдження, використання, збереження та знищення інформації;

встановлення правового режиму інформації, регулювання обмеження доступу до інформації та її використання, права власності в інформаційній сфері;

визначення правових аспектів формування інформаційної інфраструктури та правового регулювання діяльності її суб’єктів;

правове регулювання надання інформаційних послуг і виконання робіт в інформаційній сфері, створення та використання інформаційних засобів, технологій і ресурсів, використання обмежених ресурсів в інформаційній сфері;

регламентацію здійснення діяльності в окремих сегментах інформаційної сфери, зокрема - масових комунікацій, телекомунікацій, поштового зв’язку, кінематографії, бібліотечної, архівної та музейної справи тощо;

правове регулювання застосування інформаційних, комп’ютерних та Інтернет технологій в діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарської діяльності та інших юридичних осіб при забезпеченні документообігу, укладанні та виконанні угод, наданні адміністративних, медичних, освітніх, торговельних, інформаційних, розважальних та інших послуг;

правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки, зокрема, правові засади і механізми захисту інформації з обмеженим доступом, технічного та криптографічного захисту інформації, забезпечення запобігання, нейтралізації та протидії негативним наслідкам застосування інформаційних технологій та негативним інформаційним впливам.

Крім того необхідно прийняти комплекс нормативно-технічних документів щодо забезпечення технологічних аспектів електронного урядування, електронної торгівлі, електронних платіжних систем, електронних бірж, аукціонів і депозитаріїв, електронного навчання, телемедицини, електронного документообігу в режимі міжвідомчого (багатокористувацького) функціонування та широкого використання електронного цифрового підпису, розробки та впровадження програмних засобів, комп’ютерних, телекомунікаційних та радіо технологій тощо.

3. Формування сприятливих економічних умов розвитку інформаційного суспільства

З урахуванням тенденцій глобального економічного розвитку, які визначаються зростанням впливу ІКТ на ефективність будь-якої діяльності, поступовим переходом розвинутих країн від індустріальної економіки до економіки знань, основними макроекономічними завданнями у процесі розвитку інформаційного суспільства визначити:

підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталого економічного зростання держави та матеріального добробуту її громадян за рахунок впровадження широкого ІКТ;

забезпечення підвищення вкладу в економічне зростання держави підприємств, що провадять діяльність у сфері інформатизації, і галузей, які широко використовують ІКТ, шляхом формування збалансованої регуляторної та, зокрема, податкової політики;

сприяння підприємницькій діяльності у сфері ІКТ за рахунок формування системи адміністративних, правових і економічних механізмів, які стимулюватимуть попит на результати використання комп’ютерних технологій та інформаційну продукцію, залучення інвестицій в ІКТ, розвитку конкуренції, просування вітчизняної продукції на міжнародний ринок.

Розглянути можливість:

включення вартості засобів ІКТ, придбаних для особистого користування, до складу податкового кредиту при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб;

включення витрат, спрямованих підприємствами та організаціями на фінансування відповідних навчальних закладів та ІКТ-орієнтованих підрозділів з навчання та підвищення кваліфікації працівників сфери ІКТ, до складу валових витрат;

розробки та впровадження економічних, податкових та інших стимулів для підприємств, що провадять діяльність у сфері інформатизації;

створення бізнес-інкубаторів, технопарків, центрів високих інформаційних технологій та інших інноваційних структур та підтримки їх діяльності.

4. Розвиток загальнодоступної національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури

Загальнодоступна національна інформаційно-комунікаційна інфраструктура держави складається в основному із:

системи виробництва інформаційних продуктів – різноманітні редакції засобів масових комунікацій, інформаційні агентства, продакшн студії, виробничі, наукові та освітні установи, творчі колективи та творчі особистості тощо;

системи розповсюдження інформації та інформаційних продуктів – видавництва, телекомунікаційні та поштові оператори та провайдери, суб’єкти розповсюдження книжкових і періодичних друкованих видань тощо;

системи зберігання інформації та інформаційних продуктів – бібліотеки, архіви, музеї, дата-центри тощо;

системи виробництва засобів та інформаційних технологій – підприємства і організації, що виробляють теле-, кино- і аудио- апаратуру, поліграфічні, телевізійні, телекомунікаційні, комп'ютерні, програмні технології, системи та засоби тощо;

територіально розподілених державних і корпоративних інформаційних систем, реалізованих з використанням спеціалізованих програмно–апаратних платформ, телекомунікаційних мереж, у тому числі ліній зв’язку, мереж та каналів передавання даних, засобів комутації та маршрутизації інформаційних потоків, а також організаційних структур, правових і нормативних механізмів, що забезпечують їх ефективне функціонування;

національних, галузевих і регіональних телекомунікаційних та інформаційних комп’ютерних систем, мереж та електронних ресурсів, інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, бізнес структур та об’єднань тощо.

Загальнодоступна національна інформаційно-комунікаційна інфраструктура формується шляхом:

розробки та впровадження базових протоколів, правил та стандартів;

створення сприятливих умов для кожного щодо виробництва та отримання інформації та інформаційних продуктів у всіх сферах діяльності;

значного підвищення темпів розвитку широкосмугових телекомунікаційних мереж, особливо місцевих та сільських, прискорення проведення конверсії радіочастотного ресурсу на користь цивільних користувачів;

створення вітчизняними виробниками на основі фундаментальних і прикладних досліджень новітніх конкурентоспроможних інформаційних комп’ютерних технологій , засобів інформатизації та комп'ютерних програм, зокрема з відкритими кодами;

активізації робіт, пов'язаних з розробкою, створенням та застосуванням суперкомп'ютерних систем, зокрема комп'ютерної інфраструктури на основі GRID та інших перспективних технологій;

активізації впровадження систем електронних розрахунків за придбані товари, виконані роботи та надані послуги;

створення в цифровій формі архівних, бібліотечних, музейних фондів та інших фондів закладів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційно-пошукових систем з історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва України тощо;

виконання зобов'язань щодо міжнародного співробітництва, спрямованого на розвиток інформаційної інфраструктури та забезпечення розширення участі України у відповідних міжнародних ініціативах.

5. Забезпечення повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг та комп’ютерних технологій

Повсюдний доступ до телекомунікаційних послуг та інформаційних ресурсів передбачає:

створення в усіх населених пунктах України можливостей для доступу до мережі Інтернет та комп’ютерів, у тому числі шляхом розбудови мережі пунктів колективного доступу в школах, бібліотеках тощо;

визначення стратегії розвитку універсальних телекомунікаційних послуг, створення фонду універсальних послуг для забезпечення доступу малозабезпечених верств населення до цих послуг та розвитку широкосмугових мереж доступу до Інтернет, розроблення юридичного та фінансово-економічного механізму функціонування зазначеного фонду;

визначення найбільш сприятливих технічних, організаційних, економічних і комерційних умов взаємодії інформаційно-комунікаційних систем та мереж;

створення сприятливих умов для розвитку мереж доступу до широкосмугової мережі Інтернет шляхом встановлення вимог, правил, стандартів щодо визначення технічних, організаційних, економічних та комерційних умов використання колективних ресурсів різними операторами, визначення спрощеної процедури побудови мереж доступу у містах та селах та загальної методики обрахування тарифів за доступ до ресурсів телекомунікаційних мереж.

6. Підвищення ефективності діяльності держави

Широке використання ІКТ є однією із стратегій підтримки демократії, демократичних інститутів та демократичних процесів, а також поширення демократичних цінностей.

Цілями розвитку в Україні механізмів електронної демократії є:

підвищення суспільно-політичної активності громадян за рахунок розширення можливостей для ефективного електронної взаємодії громадян один з одним, органами публічної влади, громадськими організаціями, експертним співтовариством, бізнес-структурами, засобами масової інформації та іншими суб'єктами інформаційного суспільства в процесах реалізації громадянами своїх законних прав на суспільно-політичну діяльність у різноманітті її форм і засобів;

зміцнення горизонтальних і транспарентних зв'язків між громадянами, органами публічної влади та іншими суб'єктами інформаційного суспільства за допомогою формування особливої культури мережевої комунікації, орієнтованої на партнерську модель довірчої взаємодії та спільний пошук компромісних рішень;

зниження адміністративних бар'єрів та рівня корупції за допомогою надання високого рівня відкритості процесів взаємодії органів влади та інститутів інформаційного суспільства, а також за рахунок заміщення паперового документообігу електронним, спрямовані на зменшення впливу людського фактора;

популяризація серед населення законних практик застосування ІКТ у сфері суспільно-політичної діяльності.

Досягнення зазначених цілей передбачає:

створення єдиної наскрізної системи механізмів електронної демократії, що забезпечує розробку, функціонування, контентну і технічну підтримку державних, регіональних, місцевих, громадських та приватних інтернет-проектів, що стосуються різних видів публічної інтерактивної взаємодії громадян, органів публічної влади та інших суб’єктів інформаційного суспільства;

розбудову системи електронної демократії, доступної для людей з обмеженими можливостями;

розробку і впровадження процедур електронної участі громадян, організацій та інститутів громадянського суспільства в розробці, обговоренні, прийнятті та контролі над реалізацією важливих суспільно-політичних рішень, в тому числі у вигляді проектів нормативно-правових актів, на всіх рівнях державного управління;

розробку і впровадження процедур електронного громадського самоврядування на комунальному рівні;

розробку і реалізацію програми інформаційно-роз'яснювальної роботи населення про існуючі механізми електронної демократії, їх можливості та переваги в порівнянні з класичними демократичними механізмами і процедурами.

Необхідність суттєвого підвищення ефективності державного управління вимагає перехід до якісно інших засад як до формування системи урядового управління, та і до організації її діяльності. При цьому потрібно враховувати те, що використання інформаційних комп’ютерних технологій накладає особливі вимоги щодо організації системи урядового управління та принципів її функціонування, що в сучасних умовах призводить до необхідності її модернізації. Фактично мова йде про впровадження технологій електронного уряду, тобто уряду в якому в якому повна сукупність внутрішніх і зовнішніх процесів та зв'язків забезпечується відповідними інформаційно-комп'ютерними технологіями.

З метою модернізації системи урядового управління необхідно:

провести реформування системи урядового управління відповідно до вимог сучасних теорій державного управління з одночасною оптимізацією інформаційної моделі функціональної взаємодії урядових структур:

оптимізувати організаційну структуру державного управління по відношенню, як до системних, так і до локальних цілей, а також по відношенню до транзакційних витрат;

забезпечити дотримання наступних принципів при формуванні структури системи державного управління: досягнення повної сукупності цілей, мінімізації структури, визначеності кінцевої відповідальності, достатності та мінімізації ресурсів, координації горизонтальних взаємозв'язків, інформаційної відкритості.

Для підвищення ефективності діяльності системи урядового управління, насамперед для реалізації в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», необхідно забезпечити:

широке впровадження технологій електронного урядування в процеси управляння державою, окремими галузями та сферами суспільного життя, окремими територіями;

розвиток інформаційно-аналітичних систем та ситуаційних центрів призначених для підтримки прийняття рішень та процесів державного управління в усіх важливих сферах: економіки, фінансів, обороні та суспільної безпеки, зовнішньої, внутрішньої та соціальної політики, охороні здоров’я, освіті, культурі тощо;

створення системи урядових дата-центрів для забезпечення колективного функціонального використання відомчих інформаційних ресурсів;

впровадження міжвідомчої системи електронного документообігу, інтегрованої з аналогічними відомчими системами;

впровадження сучасних комп’ютерних методів та засобів підтримки колективної роботи.

Система правосуддя відіграє значну роль у зміцненні верховенства права та становленні демократії. Важливим фактором підвищення ефективності діяльності в сфері судочинства, забезпечення відкритості та прозорості правосуддя э широке використання інформаційних комп’ютерних технологій, що сприяє раціоналізації та спрощенню судових процедур, скороченню термінів розгляду судових справ, процесуальних термінів та експлуатаційних витрат.

Для забезпечення ефективного електронного судочинства в судах різної юрисдикції необхідно:

оптимізувати інформаційну модель діяльності судів, передбачивши її поділ на процесуальну, управлінську, правову;

розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань застосування інформаційних комп’ютерних технологій у судочинстві;

забезпечити комплексний підхід до стандартизації ведення документації та обміну інформацією в сфері правосуддя;

розробити інформаційно-аналітичні системи підтримки судового процесу, передбачивши можливість подання позовів, запитів, клопотань тощо, здійснення подальших заходів у рамках судового процесу та участь у ньому, зокрема й дистанційно, за допомогою електронних засобів із використанням інтернет-технологій, а також можливість отримання інформації про стан розгляду судової справи та отримання результатів цього розгляду в електронній формі;

створити комплексну систему збору даних, статистичного аналізу та архівування судових документів;

забезпечити захист інформації та персональних даних.

7. Сприяння збільшенню різноманітності та кількості електронних послуг

З метою збільшення різноманітності та кількості електронних послуг необхідно:

подолати відставання у впровадженні сучасних ІКТ суб'єктами господарювання, зокрема у виробництві, використанні технологій електронної комерції;

сприяти діяльності існуючих та появі нових національних компаній - інтеграторів, розробників програмно-апаратних комплексів у сфері надання електронних послуг , опрацьовувати економічні механізми стимулювання переходу до цих технологій суб'єктам середнього і малого підприємництва;

прискорити впровадження ІКТ в аграрному секторі економіки України, передбачивши надання широкої номенклатури електронних послуг населенню сільської місцевості;

стимулювати створення мережі навчальних центрів, курсів з вивчення особливостей організації надання електронних послуг , з перепідготовки керівників, фахівців різних сфер діяльності для роботи в нових умовах;

підвищити ефективність та прозорість державних закупівель, передбачивши інтенсифікацію впровадження системи електронних закупівель, впровадити заходи щодо створення галузевих вертикальних Інтернет-порталів.

Збільшення різноманітності та кількості публічних електронних послуг повинно відбуватись на засадах формування відповідної нормативно-правової бази, для чого потрібно:

розробити проекти законів щодо електронних адміністративних послуг, електронної комерції, дистанційного навчання, телемедицини тощо;

прийняти низку відомчих нормативних актів щодо електронних адміністративних послуг, зокрема з питань використання міжвідомчих електронних інформаційних ресурсів, впровадження технологій електронного документообігу та цифрового підпису тощо;

забезпечити підготовку нормативно-правових актів щодо використання фізичними та юридичними особами платіжних карток з метою поширення безготівкових розрахунків в Україні та розвитку національної системи масових електронних платежів.

Крім того необхідно забезпечити:

створення єдиних загальнодержавних механізмів та системи організаційно-технологічних стандартів щодо надання електронних послуг;

вдосконалення системи персональних безготівкових розрахунків;

створення універсальної інфраструктури застосування цифрового підпису;

широке впровадження ІКТ шляхом встановлення загальних вимог, правил, стандартів для забезпечення функціонування органів державної влади, навчальних та медичних закладів тощо;

створення системи центрів (пунктів) колективного доступу до електронних послуг;

стимулювання створення галузевих вертикальних інтернет бізнес-порталів для здійснення закупівель, проведення аукціонів та тендерів (в бюджетній та приватній сферах) шляхом встановлення загальних вимог, правил, стандартів;

стимулювання створення електронних бірж, зокрема з обігу цінних паперів, продажу сільхозпродукції тощо;

вжиття додаткових заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для надання послуг із застосуванням ІКТ зокрема особам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;

створення системи консультаційних, учбових центрів та підготовку в навчальних закладах фахівців з питань електронного бізнесу, дистанційного навчання, телемедицини тощо;

сприяння створенню прикладних програмних засобів шляхом встановлення загальних вимог, правил, стандартів ведення електронного бізнесу, дистанційного навчання, телемедицини тощо.

Збільшення різноманітності та кількості в сфері надання адміністративних послуг передбачає:

визначення статусу і переліку обов'язкових електронних адміністративних послуг, які повинні надаватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам, забезпечення реалізації принципу "єдиного вікна" на базі використання переваг інтернет-технологій;

створення додаткової правової бази надання електронних адміністративних послуг, зокрема щодо умов і гарантій їх надання, особливостей захисту персональних даних, правового статусу урядових електронних інформаційних ресурсів, регламентації та уніфікації звернень, заяв і інших документів, які використовуються в процесі надання електронних адміністративних послуг шляхом встановлення загальних вимог, правил, стандартів;

вдосконалення організаційної структури системи державних органів з урахуванням, зокрема результатів аналізу і систематизації інформаційних потоків при організації надання електронних адміністративних послуг;

модернізацію урядової системи документообігу з урахуванням використання комп'ютерних технологій;

координацію створення відомчих систем електронного документообігу та забезпечення сумісного використанні міжвідомчих електронних інформаційних ресурсів шляхом встановлення загальних вимог, правил, стандартів;

створення умов для інтеграції систем надання електронних адміністративних послуг і систем безготівкових грошових розрахунків;

запровадження інформаційно-комунікаційної системи органів державної влади.

Збільшення різноманітності та кількості послуг в сфері електронного бізнесу передбачає:

створення додаткової правової бази щодо особливостей використання мережі Інтернет та інтернет-технологій при укладанні дистанційних договорів, здійсненні дистанційної купівлі, продажу та платежів, гармонізованою з міжнародними нормативними актами;

створення центрів та курсів щодо роз'яснення особливостей організаційної, правової, економічної, технологічної побудови електронного бізнесу;

розробку і введення економічних механізмів, стимулюючих перехід до електронного бізнесу середніх і маленьких компаній та використання можливостей електронної торгівлі споживачами;

створення умов для очної та дистанційної перепідготовки керівників, фахівців з різних областей діяльності для роботи в умовах електронного бізнесу;

пріоритетність підготовки системних аналітиків, здатних виробляти рекомендації по формуванню стратегії переходу до електронного бізнесу для різних компаній, формувати пропозиції по модернізації бізнес-процесів, складати плани реалізації стратегії.

8. Забезпечення створення загальнодоступних електронних (цифрових) інформаційних ресурсів

При створенні загальнодоступних цифрових інформаційних ресурсів забезпечити:

зменшення нерівності в доступі до цифрових інформаційних ресурсів, насамперед осіб, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, малозабезпечених верств населення, селян;

гідну інформаційну ідентифікацію України у глобальному Інтернет-просторі;

генерування національних цифрових інформаційних ресурсів в економічній, науково-технічній, соціальній, національно-культурній сферах, охороні довкілля тощо, звернувши особливу увагу на організацію української лінгвістичної системи та українського лінгвістичного порталу в мережі Інтернет;

відповідність електронних інформаційних ресурсів стандартам і технічним регламентам, загальнодержавним, галузевим та локальним класифікаторам і довідникам;

створення системи центрів даних, що надають послуги з їх зберігання і захисту, створення віртуальних серверів, веб-хостингу тощо;

сприяння демократичним перетворенням у суспільстві шляхом забезпечення доступу населення до інформаційних ресурсів і систем надання інформаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування із застосуванням мережі Інтернет, зокрема шляхом оприлюднення проектів відповідних нормативно-правових актів, впровадження нових форм взаємодії з громадськістю з використанням ІКТ (стосовно опитувань, консультацій, громадських експертиз тощо);

створення необхідної технічної і технологічної інфраструктури, електронних інформаційних ресурсів в архівах, бібліотеках та музеях, науково-дослідних установах з визначенням вимоги щодо обов'язкового зберігання в єдиному електронному форматі результатів наукової діяльності та забезпечити вільний доступ до результатів наукових досліджень, створених за рахунок коштів Державного бюджету України;

збереження в електронному вигляді рідкісних даних, що зберігаються на носіях, які можуть зіпсуватися чи зруйнуватися, із визначенням умов їхнього збереження;

визначення юридичного статусу засобів масової інформації, що створюють виключно електронні інформаційні ресурси;

формування сприятливих умов співпраці держави та приватного сектору економіки при створенні загальнодоступних цифрових інформаційних ресурсів.

9. Підготовка людини для роботи в інформаційному суспільстві

Однією з головних умов успішної реалізації Основних засад є забезпечення навчання, виховання, професійної підготовки людини для роботи в інформаційному суспільстві. Для цього необхідно:

розвивати національний науково-освітній простір, який ґрунтуватиметься на об'єднанні різних національних багатоцільових інформаційно-комунікаційних систем;

розробити методологічне забезпечення використання комп'ютерних мультимедійних технологій при викладанні всіх шкільних предметів та дисциплін, врахування в системах навчання студентів педагогічних вищих навчальних закладів і перепідготовки вчителів особливостей роботи з ІКТ;

забезпечити пріоритетність підготовки фахівців з ІКТ;

вдосконалити навчальні плани, відкрити нові спеціальності з новітніх ІКТ, втілити принцип "освіта протягом усього життя";

створити системи дистанційного навчання та забезпечити на їх основі ефективне впровадження і використання ІКТ на всіх освітніх рівнях усіх форм навчання;

забезпечити на відповідному рівні навчальні заклади та наукові установи сучасними економічними та ефективними засобами ІКТ і необхідними інформаційними ресурсами;

забезпечити вільний доступ до засобів ІКТ та інформаційних ресурсів, особливо у сільській місцевості та важкодоступних населених пунктах;

підвищити на засадах співпраці приватного сектору економіки та органів місцевого самоврядування комп'ютерну грамотність населення, зокрема пенсіонерів, малозабезпечених, людей, що потребують соціальної допомоги та реабілітації, селян;

забезпечити розвиток національної науково-освітньої інформаційної мережі та інформаційних ресурсів за головними галузями знань, її приєднання, зокрема, до європейських науково-освітніх мереж.

10. Створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ

Розвиток інформаційного суспільства потребує створення відповідної системи мотивації населення та суб’єктів господарювання щодо впровадження та використання ІКТ. З цією метою необхідно:

забезпечити комп'ютерну та інформаційну грамотність як основу розбудови інформаційного суспільства та сприяння розвитку людського потенціалу, звернувши особливу увагу на організацію допомоги пенсіонерам, малозабезпеченим, людям, що потребують соціальної допомоги та реабілітації, селянам;

розробити систему адміністративних, правових та економічних механізмів, які стимулюють попит на інформаційну продукцію;

сприяти підвищенню рівня життя кожної людини за рахунок використання ІКТ, зокрема суттєвого розширення номенклатури надання відповідних електронних послуг населенню; проводити дослідження щодо можливостей ІКТ для поліпшення якості життя людей;

поліпшити рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності державних службовців та працівників державного сектору, проводити їх періодичну атестацію і заохочувати працівників, які активно використовують ІКТ у професійній діяльності;

постійно вивчати та оприлюднювати результати використання інформації та ІКТ у повсякденному житті людини, що дасть змогу своєчасно приймати певні політичні рішення, вносити необхідні корективи до відповідних стратегій і програм розвитку, зокрема - Основних засад.

11. Наука та культура в інформаційному суспільстві

Особливу увагу в розбудові інформаційного суспільства необхідно приділити випереджальному розвитку фундаментальних і прикладних досліджень та наукоємних технологій, розвитку вітчизняної індустрії програмування, інфраструктури виробництва ІКТ.

З метою підвищення ефективності науки та культури в інформаційному суспільстві вважати пріоритетними:

проведення фундаментальних та прикладних досліджень з питань розвитку інформаційного суспільства;

збереження і розвиток культурної, мовної, конфесійної різноманітності та культурних надбань в межах інформаційного суспільства, що задекларовано у відповідних документах ООН, зокрема в Загальній декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття;

запровадження ІКТ у бібліотеках, архівах, музеях та інших закладах культури, що сприятиме забезпеченню повного і постійного доступу населення до надбань культури, писемності, традицій та звичаїв усіх корінних народів і національних меншин України;

переведення в електронну форму національних надбань у сфері культури та мистецтва;

залучення можливостей вітчизняних програмістів для розроблення і поширення програмного забезпечення із застосуванням української мови, мов національних меншин України для більш повного залучення до використання ІКТ різних верств населення, зокрема пенсіонерів, малозабезпечених, людей, що потребують соціальної допомоги та реабілітації, селян.

12. Охорона здоров'я в інформаційному суспільстві

Залучення ІКТ для поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров'я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості та прав громадян на охорону здоров'я є одним з пріоритетних завдань для України.

Впровадження ІКТ у сферу охорони здоров'я потребує:

заохочення до спільних дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування; фахівців галузі охорони здоров'я, представників приватного сектору економіки із залученням міжнародних організацій з метою створення надійних, високоякісних і доступних систем телемедицини, масових електронних медичних та оздоровчих засобів для домашнього користування;

підвищення організаційного і технологічного рівня розвитку ІКТ в охороні здоров'я, забезпечення готовності медичних працівників для роботи з ними;

створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи обліку пацієнтів у всіх лікувальних закладах, формування та супроводження історії хвороби пацієнта, створення єдиної бази даних історій хвороб,

створення інформаційно-аналітичної системи підтримки адміністративно-управлінських функцій в галузі охорони здоров’я, зокрема надання швидкої та невідкладної допомоги;

розширення можливостей надання сучасних медичних послуг, яке має відбуватися за умови нормативно-правового та методологічного визначення послуг телемедицини;

забезпечення доступу до світових медичних знань та актуальних на місцевому рівні інформаційних ресурсів з метою підвищення ефективного виконання державних дослідницьких і профілактичних програм з охорони здоров'я (охорони здоров'я чоловіків і жінок), зокрема щодо репродуктивного здоров'я, інфекційних захворювань (СНІД, малярія, туберкульоз тощо);

розроблення стандартів обміну медичними даними за умови забезпечення недоторканності приватного життя.

13. Охорона навколишнього природного середовища

Сучасний розвиток суспільства, попри всі здобутки цивілізації, поставив світ, у тому числі й Україну, перед фактом критичного зменшення (вичерпання) природних ресурсів, а також забруднення навколишнього природного середовища. Тому питання охорони довкілля набувають для людства дедалі вагомішого і важливішого значення.

Виконання поставлених завдань може бути забезпечено шляхом:

розвитку співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з представниками громадськості, приватного сектору економіки, міжнародних екологічних організацій, вдосконалення системи управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та стабільного використання природних ресурсів за рахунок впровадження ІКТ;

розширення доступу громадськості до екологічної інформації, своєчасного інформування про результати регіонального екологічного аудиту та екологічного моніторингу, прийняття рішень щодо екологічних проблем і врахування інтересів громадськості при їхньому вирішенні.

14. Інформаційна безпека в інформаційному суспільстві

За умов швидкого розвитку глобального інформаційного суспільства, широкого використання ІКТ у всіх сферах життя особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки.

Інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.

Вирішення проблеми інформаційної безпеки має здійснюватися шляхом:

створення повнофункціональної інформаційної інфраструктури держави та забезпечення захисту її критичних елементів;

підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційній безпеці, запобігання таким загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків, здійснення міжнародного співробітництва з цих питань;

вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії комп'ютерній злочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері;

розгортання та розвитку Національної системи конфіденційного зв'язку як сучасної захищеної транспортної основи, здатної інтегрувати територіально розподілені інформаційні системи, в яких обробляється конфіденційна інформація.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка