До уваги керівників шкіл!



Сторінка4/6
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4   5   6

Лабільний тип. Провідна риса представників цього типу — мінливість настрою, коли він змінюється занадто вже круто, а приводи для цього незначні. Часті зміни настрою поєднуються зі значною глибиною переживань, від чого залежать і самопочут­тя, й апетит, і працездатність, і бажання побути на самоті або, навпаки, поринути в гучну компанію. Ставлення до оточення або різко оптимістичне, або навпаки, песимістичне чи навіть відчужене. Такі підлітки дуже гостро, болісно переживають від­торгнення емоційно значущих осіб, втрату близьких, вимушену розлуку з ними тощо.

Для покращення стосунків із лабільним підлітком або моло­дою людиною педагог має уникати покарань, діяти винятково добротою і ласкою. При виборі та опануванні профільного чи професійного навчання такі підлітки повинні надавати перевагу колективам і керівникам з рисами уважних, доброзичливих, толерантних особистостей, їм протипоказані управлінський, економічний, політичний напрямки професійної підготовки. При дотриманні цих умов можна мінімізувати появу в них суї-цидального ризику.



Астено-невротичний тип. Представникам астено-невротичного типу властива підвищена психічна і фізична стомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондричності. Так, стомлюваність переважно виявляється при розумових заняттях, в обстановці спортивних змагань тощо, тоді як помірні фізичні навантаження переносяться краще.

Позиція педагога і психолога щодо астено-невротика має грунтуватися на терпінні і щирому співчутті. Він повинен не акцентувати увагу на більшості промахів і невдач підлітка, якщо вони виникають на фоні виснаження, а, навпаки, зосередитися на його успіхах. Слід пам'ятати, що астено-невротики боліс­но реагують на будь-чиї жарти про них. Педагогу і психологу необхідно з'ясувати, чи не пов'язана астенізація з фізичними причинами (тривала перевтома, хронічна хвороба тощо). Зро­зуміло, що при виборі профілю навчання і професії потрібно бути обережним, щоб не погіршити ситуацію. Тому варто уни­кати Напружених, енерговитратних, стресогенних профілів і професій — це зменшить суїцидальні нахили.



Сензитивний тип. Цей тип акцентуацій складається досить пізно, у 16—19 років. Його головні риси — надзвичайно висока вразливість, до якої додається різко виражене почуття власної неповноцінності.

Для сензитивів властива низька контактність, вони альтруїс­тичні, співчутливі, віддають перевагу вузькому колу друзів, рідко конфліктують, у стосунках з іншими, зазвичай, займають пасивну позицію, образи тримають у собі, вміють радіти чужим досягненням, проте висока чутливість межує зі слізливістю, що може спровокувати напади на них невихованих або дратівливих людей. До опіки старших сензитиви ставляться терпимо, підпо­рядковуються їй, часто вважаються «домашніми дітьми».

У них рано формуються високі моральні й етичні вимоги до себе та оточення, тому однолітки нерідко жахають їх своєю грубістю, жорстокістю, цинічністю. У собі вони також знаходять багато хиб, які, в основному, пов'язують зі слабкістю волі.

Почуття власної неповноцінності у сензитивних підлітків спричиняє в деяких випадках так звану реакцію гіперкомпенсації, коли вони шукають самоствердження саме там, де від­чувають своє слабке місце. Так, боязкі і сором'язливі дівчата намагаються показати свою веселість і товариськість, а хлопці надягають на себе маску безцеремонності і зарозумілості, де­монструють невластиву для них енергійність і волю.

Педагогу потрібно встановлювати з такими підлітками довір­чий контакт і бути з цими дітьми, які схильні до самопокарань і самозневаги, лагідними, доброзичливими, співчутливими, враховувати, що для них найнестерпнішими є ситуації, де вони стають об'єктом глузувань або підозри в непорядних учинках, коли їх піддають несправедливим обвинуваченням тощо. Не можна забувати, що це може штовхнути такого підлітка на го­стру афективну реакцію, конфлікт, спровокувати депресію або навіть спробу самогубства. У виборі та опануванні профільного чи професійного навчання такі підлітки потребують окремої індивідуальної допомоги, з огляду на гостроту обмежень акцен­туацій характеру цього типу. В деяких випадках для них підхо­дить соціономічний профіль і професії, пов'язані з наданням допомоги людям.

Тривожно-педантичний тип. Для підлітків із цим типом ак­центуацій найбільш властиві нерішучість і схильність до заро­зумілості, тривожна помисливість і любов до самоаналізу та, нарешті, легкість виникнення нав'язливих страхів, побоювань, неприйнятних з їхньої точки зору дій, думок, уявлень.

Як правило, страхи і побоювання тривожно-педантичних підлітків звернені до можливого майбутнього: хоч би не тра­пилося чогось жахливого і непоправного, хоч би не відбулося непередбаченого нещастя з ним самим та з тими близькими, до яких він виявляє прихильність.

Для них психологічним захистом від постійної тривоги за майбутнє стають спеціально придумані прикмети і ритуали, жести, заклинання, певні поведінкові комплекси тощо. Іншою формою захисту буває особливий формалізм і педантизм у діях. Нерішучість таких підлітків часто призводить до гіпер-компенсації: несподіваної самовпевненості, безапеляційності у судженнях, перебільшеної рішучості і раптовості дій саме в тих ситуаціях, коли потрібні обачність і обережність. Тому невда­ча, яка можлива після цього, ще більше посилює нерішучість і сумніви. У зв'язку з цим недоцільно доручати їм справи, що потребують спілкування й ініціативи.

Тривожно-педантичним підліткам невластива схильність до порушень правил, законів, норм поведінки, паління, вживання алкоголю, сексуальних експериментів, суїцидів тощо. Ці тен­денції цілком витісняються нав'язливістю, розмірковуванням, самоаналізом.

Для компенсації рис цього типу акцентуацій рекомендуєть­ся, насамперед, постійно дотримуватися оптимістичного стилю спілкування з підлітком, уникати методів покарання і заляку­вання, ширше практикувати заохочення і підтримку проявів активності і самостійності, близьким та вчителям — виявляти доброзичливість. Непорозуміння (дисциплінарні, навчальні тощо) із тривожно-педантичними підлітками доцільно зні­мати через їхнє конструктивне розв'язання та формування позитивних життєвих перспектив, зокрема і професійних. Зрозуміло, що вказані риси цього типу акцентуацій незамінні в тих «камерних», індивідуальних професіях, що потребують сумлінності, акуратності, точності — у науковій, економічній сфері тощо.

Інтровертований тип. Істотними рисами представників цього типу є замкненість, відгородженість від навколишнього світу, нездатність або небажання встановлювати контакти, знижена потреба у спілкуванні. Для нього притаманне також поєднання протилежних рис особистості — холодності і витонченої чутли­вості, упертості і гнучкості, сторожкості і легковір'я, апатичної бездіяльності і цілеспрямованості, замкненості й раптової, несподіваної настирливості, сором'язливості й безтактності, надмірно сильних прагнень і невмотивованих антипатій, ра­ціональних міркувань і нелогічних учинків, багатство внутріш­нього світу і безбарвність його зовнішніх проявів. їхні вчинки можуть здаватися жорстокими, але вони пов'язані із невмінням «вслухатися» у страждання інших. Такі діти часто здаються не­зрозумілими не тільки одноліткам, але і педагогам та власним батькам. У них дуже важко виявити суїцидальні наміри, тому з ними слід бути обережними.

У житті інтровертованих акцентуантів значне місце займають захоплення, які, зазвичай, сталі. Найчастіше це читання, моде­лювання, конструювання, колекціонування тощо.

Такий підліток у ситуаціях, що суперечать його внутрішнім принципам, може послідовно і стійко відстоювати свою по­зицію. Відгородженість інтровертів від світу ускладнює їхню соціалізацію, корекцію моральних та інтелектуальних устано­вок, які можуть бути дуже своєрідними і не завжди відповідати узвичаєним нормам. Риси інтровертованості посиляться, якщо такого підлітка намагаються виховувати надмірним контролем, опікою і покараннями. При виборі та опануванні загальноос­вітнього і профільного навчання вони виявляють надмірну са­мостійність, незалежність, через що надати їм допомогу важче. Проте від них можна очікувати несподіваних інтелектуальних успіхів у природничих, гуманітарних, зокрема, психологічних, історичних науках.

Збудливий тип. Представникам цього типу акцентуацій влас­тиві схильність до зниженого настрою з дратівливістю, озлоб­леністю, похмурістю, схильністю до агресії, що тісно пов'язана з афективною вибуховістю, а також напруженістю сфери інс­тинктів, що сягає в окремих випадках аномалії потягів. Інте­лектуальна сфера характеризується поважністю, інертністю, що відбивається на усій психіці.

Збудливим підліткам притаманні важкі афективні розряд­ки, негативні емоційні стани. У цих станах вони начебто самі шукають привід для скандалу. Афект може бути викликаний і тими конфліктами, що легко виникають у збудливих підлітків унаслідок їхнього владолюбства, а через це — прагнення до домінування над ровесниками, жорстокості і самозакоханості.

У стосунках зі збудливими акцентуатами слід використо­вувати підкреслено доброзичливий тон (але у жодному разі не запопадливий!), також — постійно спостерігати за їхньою поведінкою на уроках, перервах і в ненавчальній діяльності. Педагог має бути постійно готовий до захисту від тиранії збуд­ливого підлітка, до своєчасного попередження і погашення його деспотизму (адже на шляху до влади у колективі він може вдаватися до морального придушення однокласників). Йому, зазвичай, рідко властиві суїцидальні тенденції.

Як засіб корекції поведінки збудливих підлітків може бути застосована апеляція до їхньої свідомості, аналіз і оцінка їхньої поведінки у процесі індивідуальної бесіди, але без банальностей, що має завершуватися усним, а іноді й письмовим компроміс­ним договором.

Слід прагнути, аби у процесі бесіди учень грав активну роль, учився говорити про свої відчуття, переживання, проблеми, інакше бідність самоаналізу та нездатність чітко й аргументо­вано висловлювати свою думку може спровокувати афективні спалахи і навіть конфліктні ситуації.

Педагог має вміти використовувати всі засоби попередження агресивної реакції збудливих — довірливу, інтимну інтонацію, лагідний дотик, легкий гумор, який жодним чином не зачіпає самолюбства підлітка.

Демонстративний тип. Представники цього типу, як правило, виявляють безмежний егоцентризм, невситиму жагу уваги, за­милування, подиву, шанування, співчуття до своєї особи. Вони готові навіть до обурення або ненависті оточення, але тільки не до байдужості, не до непоміченості.

Ставлення до навчання демонстративних підлітків залежить від того, наскільки воно сприяє виконанню їхньої основної уста­новки — досягти визнання. І якщо демонстративному підлітку з тих або інших причин не вдається виділитися, він використовує певні засоби привертання уваги до себе: браваду, відхилення у поведінці, навіть демонстративний суїцид тощо. У таких ви­падках погіршується успішність навчання, з'являється повна байдужність до нього.

Демонстративні підлітки часто заважають учителям на уро­ках своєю балакучістю, постійними відволіканнями, жартами тощо.

У цих ситуаціях педагог може застосувати такий прийом. Спочатку він має піти назустріч потребі демонстративного під­літка у підвищеній увазі до нього: часто хвалити, робити ней­тральні зауваження, звертати на нього свій погляд, підходити, дивитися в зошит тощо. Внаслідок цього підліток, як правило, одразу ж починає поводитися краще, зростає продуктивність його навчальної праці.

Якщо позитивні результати першого етапу закріпилися, на другому етапі вчитель має звертати увагу на демонстративного підлітка тільки в тих випадках, коли його поведінка відповідає очікуванням педагога, підкріпляючи тим самим його позитивні прояви.

На третьому етапі, коли позитивні тенденції у поведінці демонстративного підлітка остаточно закріплюються, педагог переходить до переривчастої схеми підкріплення, тобто звертає увагу лише на прояви позитивної поведінки і поступово збільшує при цьому інтервали між окремими підкріпленнями. Внаслідок постійного підкріплення поведінки і гальмування проявів де­монстративної акцентуації остання поступово вгасає, і підліток значною мірою позбувається її.

Для модифікації поведінки демонстративного підлітка ко­рисні систематичні індивідуальні бесіди з ним — для форму­вання в нього розуміння того, що найбільш надійним, стійким засобом привертання уваги до себе, поваги і турботи оточення є корисна для інших діяльність. Це різноманітні класні й загальношкільні заходи, драматичний гурток, виставки, конкурси, олімпіади тощо, в межах яких демонстративні підлітки отриму­ють нагоду дійсно блискуче проявитися, використовуючи свої, часто неабиякі, здібності.

В іншому випадку демонстративний підліток, не розвинувши в собі корисних, престижних здібностей і вмінь, частіше за все може стати важким у спілкуванні істероїдом, симулянтом, мізан­тропом. Отже, при адекватній допомозі педагогів і психологів, демонстративно акцентований підліток може добре проявити себе в акторській професії та інших публічних видах професійної діяльності, що пов'язані з самовираженням та визнанням.

Нестійкий тип. Домінантною рисою представників цього типу є патологічно слабка воля, яка виявляється у навчанні, праці, виконанні обов'язків, досягненні цілей, які ставлять перед ними рідні, старші, товариші. Нестійкі підлітки зазвичай не виявляють особливої наполегливості, вони пливуть за течією, приєдную­чись до активніших, ініціативніших однолітків. У них відсутня складна мотивація вчинків, вони не можуть гальмувати своїх потягів повною мірою, утримуватися від задоволення раптового бажання тощо.

На тлі безвольності нестійким підліткам властива підвищена сугестивність і, за певних умов, навіть цілеспрямована кримі­нальність. Соціальна поведінка нестійких більше залежить від впливу оточення, ніж від них самих, тому їм не притаманні «власні» суїцидальні тенденції, якщо вони і з'являються, то навіяні іншими людьми.

Для правильної поведінки з такими дітьми надзвичайно важливо повністю контролювати їхню поведінку, насамперед, навчальну, пред'являти їм систему розумно організованих вимог, перевіряти результативність навчання, спільної праці, наповню­вати їхнє дозвілля гуртковими заняттями тощо.

Важливо, щоб режимні моменти поєднувалися із щирою за­цікавленістю педагогів і батьків в успіхах учнів, з позитивними емоційними контактами. Важливо, хоч як це важко, пробудити в підлітка інтерес, повагу до своєї особистості, до власних по­зитивних рис, до свого майбутнього. В таких умовах, з якими нестійкі діти легко погоджуються, вони можуть тривалий час утримуватися від порушень у поведінці і непогано вчитися. Проте, тільки-но контроль слабшає, нестійкий підліток може втекти у «підходящу компанію». Умови бездоглядності, кон­формність старших відкривають такому підлітку перспективи ледарювання і неробства. Зрозуміло, що при професійному самовизначенні такі школярі потребують неабиякої допомоги педагогів, психологів, батьків.

У тих заняттях, до яких вдається їх залучити, важливими є ситуація підпорядкованості позитивному лідеру, керівнику, який має усвідомлювати і адекватно використовувати цю особливість нестійких.

Отже, у більшості старшокласників є акцентуації, що ускладнює організацію їхньої поведінки і навчання, потребує значної психолого-педагогічної роботи для гармонізації юної особистості, яка є необхідною передумовою її правильного особистісного і професійного самовизначення. Це є неперервний процес, для якого важлива цілеспрямована діяльність самих дітей та їхніх помічників — батьків, вчителів, психологів — з подолання дисгармоній і зменшення ризику суїциду.

Суїцидальні тенденції у представників деяких типів акцентуацій мають своє специфічне походження і перебіг. Знаючи про це, можна запобігати їхньому переростанню у суїцидальні наміри і поведінку.


  1. ???????????????? ????????????

??????????? ? ??? ?????
КАРТА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКУ СУЇЦИДАЛЬНОСТІ

(В. Прийменко)
Мета: визначення ризику скоєння суїциду.

Форма проведення: індивідуальна.

Матеріали: бланк карти ризику суїцидальності.

Час: 30 хв.

Вік: з 18 років.

Карта ризику суїцидальності використовується для вияв­лення ступеня такого ризику для осіб, які опинилися у тяжкій життєвій ситуації.



Карта має 31 фактор ризику суїциду, наявність або відсутність кожного з яких потрібно виявити у досліджуваного. Карту запов­нює психолог, який достатньо знайомий з особистістю клієнта після неформальної бесіди з ним. При заповненні карти не слід спиратися на суб'єктивні оцінки клієнта, а тільки на враження, які психолог отримав під час вивчення анамнезу.

Дані анамнезу

  1. Вік першої суїцидальної спроби — до 18 років.

  2. Раніше була скоєна суїцидальна спроба.

  1. Суїцидальні спроби у родичів.

  2. Розлучення або смерть одного з батьків (до 18 років).

  3. Брак чуйності у сім'ї у дитинстві або в юності.

  4. Повна або часткова бездоглядність у дитинстві.

  5. Початок статевого життя у 16 років і раніше.

  6. Надання великого значення любовним стосункам у системі цінностей.

  7. Недостатнє значення виробничої сфери в системі цінностей.

  1. Наявність в анамнезі розлуки з батьками.

Актуальна конфліктна ситуація

  1. Ситуація невизначеності, очікування.

  2. Конфлікт у любовних або подружніх стосунках.

  3. Тривалі конфлікти.

  4. Подібний конфлікт траплявся раніше.

  1. Конфлікт, обтяжений неприємностями в інших сферах життя.

  2. Суб'єктивне почуття неподоланності конфліктної ситу­ації.

  3. Почуття образи, жалю до себе.

  4. Відчуття втоми, безсилля.

  1. Суїцидальні висловлювання, погрози скоїти суїцид. Характеристики особистості

  2. Емоційна лабільність.

  3. Імпульсивність.

  1. Емоційна залежність, потреба у надто близьких емоційних контактах.

  2. Довірливість.

  3. Емоційна в'язкість.

  4. Хворобливе самолюбство.

  5. Самостійність, незалежність у прийнятті рішень.

  6. Напруженість потреб (висока інтенсивність потреби, дуже виражене бажання досягти мети).

  7. Наполегливість.

  8. Рішучість.

  9. Безкомпромісність.

  10. Низька здатність до утворення компенсаторних меха­нізмів.

На основі вивчення анамнезу психолог оцінює всі параметри ризику суїциду в балах відповідно до таблиці 1.

Таблиця 1

Значення чинника ризику суїцидальності залежно

від його наявності і вираження

Характеристика наявності чинника

Номери чинників

8; 9; 11-31

5-7

1-4; 10

Відсутній

- 0,5

- 0,5

- 0,5

Слабко виражений

+ 0,5

+ 1,0

+ 1,5

Наявний

+ 1,0

+ 2,0

+ 3,0

Не виявлений

0

0

0


Інтерпретація

Після вивчення всіх параметрів кожному з них психолог приписує «умовну вагу», яка зазначена в таблиці 1.

Так, більшість параметрів (8; 9; 11—31), за їх наявності у досліджуваного, оцінюють балом «1». Деякі найбільш значущі чинники анамнезу оцінюються балами «2» (5—7) і «3» (1—4; 10). У випадку виявлення будь-якої властивості їй приписують «вагу», яка дорівнює половині від «1», «2», «З». За відсутності будь-якого з 31 параметра він оцінюється балом «—0,5». Невияв-леними з різних причин можуть бути 2—3 чинники, їхня «вага» дорівнює «0». Нулем оцінюють також характеристики 7 і 10 у осіб, які не досягли середнього віку початку статевого життя (19 років) і вступу до шлюбу (21 рік).

Після цього підраховують алгебраїчну суму «ваги» всіх чин­ників і визначають рівень ризику суїцидальності. Якщо отри­маний показник менший за 8, то ризик суїциду незначний. Якщо показник у межах від 8 до 15, тоді є ризик здійснення суїцидальної спроби. Якщо сума «ваги» перевищує 15 — ризик суїцидальності досліджуваної особи високий, а якщо в анамнезі є спроби самогубства, то ризик його повторення значний.

Для правильного визначення ризику суїциду необхідно точно дотримуватися всіх вказаних умов проведення діагностики.


  1. Тест шкільної тривожності Філіпса


Вік досліджуваного: з 10 років.

Процедура дослідження

Запитання тесту може зачитувати психолог або читає сам досліджуваний. На кожне запитання можна відповісти "так" або "ні".



Інструкція. Опитувальник містить запитання про те, як ви себе відчуваєте у школі. Намагайтеся відповідати щиро і правдиво, тут немає правильних чи неправильних, "добрих" або "поганих" відповідей. Над запитаннями довго не задумуйтеся.

На аркуші для відповідей угорі запишіть своє ім'я, прізвище та клас. Відповідаючи на запитання, записуйте його номер і відповідь "+", якщо ви згодні з ним, або "-" - якщо не згодні.



Текст опитувальника

  1. Чи важко тобі триматися на одному рівні з усім класом?

  2. Ти хвилюєшся, коли вчитель має намір перевірити, чи знаєш ти матеріал?

  3. Тобі важко працювати в класі так, як цього вимагає вчитель?

4. Чи сниться тобі сердитий учитель, коли ти не знаєш уроку?

  1. Траплялося, щоб хтось з класу бив тебе, завдав шкоди?

  1. Тобі часто хочеться, щоб учитель не поспішав під час пояснення нового матеріалу, поки ти всього не зрозумієш?

  1. Чи сильно ти хвилюєшся під час відповіді або виконання завдання?

  1. Чи буває, що ти боїшся висловлюватися на уроці, щоб не зробити безглузду помилку?

  1. Чи тремтять коліна, коли тебе викликають відповідати?

  1. Чи часто твої однокласники сміються над тобою, коли ви граєтесь?

  2. Чи трапляється, що ти одержуєш нижчу оцінку, ніж сподівався?

  3. Тебе хвилює, чи залишать тебе на повторний рік навчання?

  4. Ти намагаєшся уникати ігор, у яких робиться вибір, тому що тебе, як правило, не вибирають?

  5. Буває часом, що ти весь тремтиш, коли тебе викликають відповідати?

  6. Чи часто у тебе виникає відчуття, що ніхто з однокласників не хоче робити те, що хочеш ти?

  7. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим як виконувати завдання?

  8. Чи важко тобі отримувати оцінки, яких очікують від тебе батьки?

  9. Ти боїшся іноді, що тобі стане погано у класі?

  10. Чи будуть твої однокласники сміятися над тобою, якщо ти зробиш помилку під час відповіді?

  11. Чи схожий ти на своїх однокласників?

  12. Виконавши завдання, непокоїшся, чи добре з ним справився?

  13. Коли ти працюєш у класі, чи упевнений, що все добре запам'ятаєш?

  14. Тобі сниться іноді, що ти не можеш відповісти на запитання вчителя?

  15. Чи правда, що більшість учнів ставляться до тебе дружньо?

  16. Ти працюєш старанніше, якщо знаєш, що результати твоєї роботи порівнюватимуться з результатами твоїх однокласників?

  17. Чи часто ти мрієш про те, щоб менше хвилюватися, коли тебе запитують?

  18. Чи боїшся ти часом вступати в суперечку?

  19. Ти відчуваєш, що твоє серце починає сильно битися, коли вчитель говорить, що має намір перевірити твою готовність до уроку?

  20. Коли ти отримуєш позитивні оцінки, чи думає хтось із твоїх друзів, що ти хочеш вислужитися?

  21. Чи добре ти себе почуваєш з однокласниками, до яких іноді ставляться з особливою увагою?

  22. Чи буває, що дехто в класі говорить те, що тебе зачіпає?

  23. Як ти думаєш, чи втрачають добре ставлення однокласників ті учні, які не встигають у навчанні?

  1. Чи схоже на те, що більшість твоїх однокласників не звертають на тебе увагу?

  2. Чи часто ти боїшся виглядати безглуздо?

  3. Чи задоволений ти ставленням до тебе вчителів?

  4. Чи допомагає твоя мама в організації вечорів і шкільних свят, як інші мами твоїх однокласників?

  5. Чи хвилювало тебе, що думають про тебе оточуючі?

  6. Чи сподіваєшся ти в майбутньому вчитися краще, ніж раніше?

  7. Ти вважаєш, що одягаєшся у школі так гарно, як і твої однокласники?

  8. Чи часто ти, відповідаючи на уроці, замислюєшся, що думають про тебе в цей час інші?

  9. Чи мають здібні учні особливі права, яких немає в інших?

  10. Чи сердяться деякі з твоїх однокласників, коли тобі вдається бути кращим за них?

  11. Ти задоволений тим, як до тебе ставляться однокласники?

  12. Чи добре тобі, коли залишаєшся сам на сам з учителем?

  13. Чи сміються твої однокласники іноді твої зовнішності і поведінки?

  14. Чи думаєш ти, що турбуєшся про свої шкільні справи більше, ніж інші?

  15. Якщо ти не можеш відповісти, коли тебе запитують, чи відчуваєш ти, що ось-ось розплачешся?

  16. Чи думаєш увечері у ліжку іноді з неспокоєм про те, що буде завтра в школі?

  17. Працюючи над важким завданням, чи відчуваєш ти часом, що абсолютно забув те, що добре знав раніше?

  18. Чи тремтить злегка твоя рука, коли ти працюєш над завданням?

  19. Чи відчуваєш ти, що починаєш нервувати, коли вчитель повідомляє про намір дати класу завдання?

  20. Чи лякає тебе перевірка твоїх знань у школі?

  21. Коли вчитель говорить, що має намір дати класу завдання, чи відчуваєш ти страх, що не впораєшся з ним?

  22. Чи снилося тобі часом, що однокласники можуть зробити те, чого не можеш ти?

  23. Коли вчитель пояснює матеріал, чи здається тобі, що однокласники розуміють його краще, ніж ти?

  24. Чи думаєш ти дорогою до школи, що вчитель може дати класу перевірну роботу?

  25. Коли ти виконуєш завдання, чи часто відчуваєш, що робиш це погано?

  26. Чи тремтить злегка твоя рука, коли вчитель просить зробити завдання на дошці перед усім класом?
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка