Діяльність заступника директора з навчально-виховної роботи щодо залучення педагогів до інноваційної діяльності Чекіна О. В. заступник директора з навчально-виховної



Скачати 118.28 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір118.28 Kb.
Діяльність заступника директора з навчально-виховної роботи щодо залучення педагогів до інноваційної діяльності
Чекіна О.В. заступник директора з навчально-виховної роботи Скалівського навчально - виховного комплексу „загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад”
Учительська професія вимагає особливої чутливості до постійно оновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного сприйняття потреб суспільства і відповідного коригування своєї роботи. Особливу значущість має ця здатність за постіндустріальної, інформаційної доби, яка потребує багатьох принципово відмінних від попередніх навичок, умінь і відповідного мислення. Школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. Відповідно, інноваційність має характеризувати професійну діяльність кожного вчителя. Нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.

Мета заступника директора з навчально-виховної роботи щодо залучення педагогів до інноваційної діяльності:



  • показати інноваційну діяльність педагогів як нагальну потребу успішного освітнього середовища;

  • розкрити значущий аспект педагогічного досвіду як підґрунтя для впровадження досягнень сучасної педагогічної науки в галузі інноваційних технологій;

  • проаналізувати готовність педагогічного колективу до інноваційної діяльності;

  • представити інтерактивні форми та методи управлінської діяльності щодо залучення педагогів до інноваційної діяльності. Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють:

.Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога.

Інноваційний потенціал педагога — сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Фактори інноваційного потенціалу вчителя вчителя

Творча здатність генерувати нові уявлення та ідеї

Вміння проектувати і моделювати свої ідеї на практиці

Професійна установка на досягнення пріоритетних завдань освіти





Особливості інноваційного потенціалу вчителя:

  • неповторна своєрідність кожної особистості;

  • самооцінка соціокультурного та інтелектуального рівня розвитку;

  • вибір різних форм культурної та наукової, творчої активності;

  • відкритість особистості педагога до нового розуміння і сприйняття різних ідей, думок, напрямів, течій;

  • толерантність особистості;

  • гнучкість та широта мислення.

Реалізація інноваційного потенціалу вчителя:

  • свобода дій і незалежність його у використанні конкретних методик;

  • нове розуміння цінностей освіти;

  • прагнення до змін;

  • моделювання експериментальних систем;

  • високий культурно-естетичний рівень, освіченість, інтелектуальна глибина і різнобічність інтересів педагога.

Основою інноваційної педагогіки є твердження, що людина саморозвивається , пропускає все через самоусвідомлення та свою душу. Засвоєння й використання нових методів навчання здійснюємо в режимі саморозвитку вчителя. Головним результатом цього процесу є здатність учителя до побудови власної педагогічної діяльності. Одним із важливих завдань внутрішньошкільної методичної роботи є надання допомоги педагогам в удосконаленні їхніх навичок щодо раціональної самоосвіти. Займаючись самоосвітою, учитель сам визначає напрям і зміст своєї роботи. Провівши анкетування серед педагогів, ми виявили , що у більшості педагогів основним мотивом, що спонукає до самоосвітньої діяльності, є прагнення до професійного самовдосконалення. Педагоги розуміють основне завдання сучасної освіти – формування творчої, інтелектуально розвиненої, ініціативної особистості, виховання свідомого громадянина; роботу пов’язують із загальною проблемою, над якою працює школа „ Підвищення ефективності навчально - виховної роботи, професійної майстерності вчителя шляхом впровадження інноваційних технології ”. Творчі напрацювання , матеріали з досвіду роботи , моніторинг навчальних досягнень учнів учителі накопичують в особистих папках. Це дозволяє спостерігати зміни в професійній майстерності педагогів. Облік участі вчителя в методичній та громадській діяльності, який веде сам учитель (методична карта), дозволяє об’єктивно оцінювати ріст професійної майстерності педагога. Якість навчально – методичного забезпечення педагогічного процесу залежить від рівня підготовки кадрів керівників методичних об’єднань. Аналізуючи результати анкетування педагогічних працівників, слід відзначити в них існування позитивного настрою на здійснення інноваційних змін у навчально – виховному процесі, позитивний морально – психологічний клімат у колективі, достатній рівень загальноосвітньої підготовки випускників. Можна сказати , що впровадження інноваційних технологій у методичну роботу школи позитивно впливає на формування професійної майстерності педагогів, створило умови для розвитку їхнього творчого потенціалу, саморозвитку й самовдосконалення, бо впровадження педагогічного досвіду в шкільну практику потребує належно підготовлених, готових до інноваційної діяльності вчителів, здатних на творчий пошук.

Інноваційна поведінка і креативність (творчість) учителя формуються під впливом середовища. Воно повинно мати високий ступінь невизначеності і потенційну багатоваріантність (багатство можливостей). Невизначеність стимулює пошук власних орієнтирів; багатоваріантність забезпечує можливість їх знаходження. Крім того, середовище повинно містити зразки креативної поведінки та її результати.

Критерії готовності педагога до інноваційної діяльності:


  • усвідомлення необхідності інноваційної діяльності;

  • готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі;

  • впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення в школі, принесуть результат;

  • узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;

  • готовність до подолання творчих невдач;

  • органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури;

  • рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності; позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність;

  • здатність до фахової рефлексії.

Складові впровадження педагогічного досвіду:

  • творчий пошук;

  • морально-психологічний клімат;

  • матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови праці;

  • вибір актуальної для педагогічного колективу теми;

  • чітке формулювання мети і завдань творчого пошуку;

  • оптимальний розподіл і кооперація праці.

Головним у методичній роботі є надання реальної, дієвої допомоги вчителям у процесі розвитку їхньої майстерності як сплаву професійних знань, умінь і навичок. Сьогодні методична робота стала життєвою проблемою кожного педагога й водночас обов’язковою вимогою суспільства, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування школи. . . Етапи впровадження інновацій :

I підготовчо-організаційний етап коли допомагаю виробити остаточний варіант інноваційної теми .

II планово-прогностичний етап – коли допомагаю у визначенні освітніх технологій для реалізації інноваційних тем у практику, створенні структури впровадження інновацій, зазначенні необхідного педагогічного інструментарію, науково-методичного підґрунття для успішної реалізації завдань.

III організаційно-виконавчий етап – коли допомагаю, коригую розробку уроків та позакласних заходів із застосуванням сучасних освітніх технологій.

IV корекційно - аналітичний етап – коли аналізую результативність та ефективність впровадження обраної технології, здійсненню прогнозування перспективи подальшої роботи.

Критерії педагогічних інновацій

Інноваційна спрямованість роботи вчителів визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких належать:

а) новизна, що дає змогу визначити рівень новизни досвіду. Розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, умовний, суб'єктивний рівні новизни;

б) оптимальність, який сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних, розумових сил;

в) результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності вчителя;

г) можливість творчого застосування в масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового впровадження в школі.

Найбільш вдалий досвід до вибору моделі і визначає рівень інноваційності навчального закладу, який зростає в умовах сформованої потреби та інтенсивного розвитку.



Адміністрація закладу створює позитивну атмосферу введення педагогічних працівників до інноваційного простору, шляхом послідовного навчання. І хоча школа з малою наповнюваністю класів , що під час навчання вчитель має набути:

  • розвинуту творчу уяву;

  • стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності;

  • уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї з використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;

  • психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;

  • спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.

Методи та завдання діяльності педагога інноваційного спрямування:

  • педагогічний гуманізм (довіра до вихованців, повага до їх особистості, гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях);

  • емпатійне розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого як себе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їх позиції);

  • співробітництво (поступове перетворення вихованців на співтворців педагогічного процесу);

  • діалогізм (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвивати міжособистісний діалог на основі рівності, взаємного розуміння і співтворчості);

  • особистісна позиція (творче самовираження, за якого педагог постає перед вихованцями не як позбавлений індивідуальності функціонер, а як особистість, котра має свою думку, відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій). Професійні й особистісні якості діяльності педагога, підготовленого до інноваційної професійної діяльності – у центрі уваги особливості у роботі з молодими колегами. Я переконана , що це осмислена , зріла педагогічна

позиція:

  • уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики, досягати і оптимально переосмислювати їх під час навчання;

  • здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

  • співвіднесення сучасної йому реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності;

  • здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

  • уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи інноваційні технології, стимулювати їх розвиток;

  • володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бути співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом і помічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки;

  • здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження вихованців;

Для ефективного впровадження педагогами сучасних інноваційних технологій у навчально-виховний процес адміністрація нашого навчального закладу застосовує інтерактивні форми та види колективної діяльності під час різноманітних методичних заходів.

Часто використовується принцип «навчання того, як навчитися» під час випробування нових видів діяльності в обстановці, яка дозволяє розкритися внутрішньому потенціалу особистості педагога. Процедурно така робота охоплює самопрезентацію, зворотний зв´язок, експериментування. Учасники заняття отримують допомогу в розвитку таких специфічних комунікативних навичок, як опис поведінки, передавання почуттів, активне слухання, конфронтація. Ведучий заняття при цьому зберігає пасивну позицію.

Учасникам групових занять пропонують такі вправи:

1. «Хто я?». Мета цієї вправи полягає в знайомстві учасників групової взаємодії. Кожен з них повинен запропонувати 10 відповідей на запитання «Хто я?», беручи до уваги будь-які особистісні риси, емоції, характеристики. Потім учасники заняття читають характеристики один одному, за бажанням коментуючи їх. На все це відводиться 30 хв.

2. «Потерпілі в корабельній аварії». Під час такого заняття, яке триває приблизно півтори години, учасники опановують навички ефективної поведінки у процесі пошуків консенсусу в групах. Після того, як кожен із них розташує всі зазначені в списку предмети за ступенем важливості для виживання, група виробляє спільне для всіх рішення, керуючись спеціальним методом досягнення консенсусу.

За методикою зарубіжних психологів і психотерапевтів А. Хілла та М. Наумберг, учасників спонукають до вільних асоціацій з приводу їх творів (спонтанне малювання, ліплення), а також тлумачення їх змісту. Для цього їм пропонують такі практичні вправи:



1. «Індивідуальне малювання». Це заняття має на меті пробудити творче начало в учасників групи, допомогти їм усвідомити свої емоції. Вони олівцями і фарбами символічно зображають свій стан, почуття на папері, а потім обмінюються враженнями про свої і чужі роботи, не даючи їм оцінок. Заняття триває приблизно 1 год.

2. «Парне малювання». Робота під час цього заняття допомагає дослідити міжособистісні взаємини. Кожний учасник обирає собі в партнери того, з ким хоче познайомитися ближче або з´ясувати стосунки. Папір стає простором для спільної творчості. Спілкування відбувається лише за допомогою ліній, фігур і кольорів. На це відводиться до 1 год.

3. «Групове малювання». Як правило, після цього заняття окреслюється чітка картина рольових взаємин у групі, вплив кожного учасника на індивідуальний досвід інших. Усі сідають у коло, і кожний малює те, що хоче. За сигналом ведучого малюнки передають сусідам ліворуч і продовжують малювати ті, що отримали від сусідів справа. Малювання завершується тоді, коли кожний одержить розпочатий ним малюнок. Потім учасники обмінюються враженнями. Триває заняття не більше 1 год.

4. «Пластиліновий світ». Кожен учасник із шматка пластиліну, заплющивши очі, ліпить те, що хоче бачити у створюваному групою світі. Аналіз цих робіт засвідчує ціннісні орієнтації особистості.

З´ясуванню недопущення прояву бар´єрів інноваційної педагогічної діяльності служать і різноманітні методики вивчення здатності педагога до саморозвитку.



Підсумовуючи сказане, розуміємо, що менеджмент освітніх інновацій є сучасним напрямком розвитку освіти, інноваційна діяльність сприяє налагодженню співпраці та взаєморозуміння всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, батьків, вчителів.

.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка