Дитина-лівша – це добре чи погано? Ліворукість – це недолік чи геніальність? „Витоки здібностей і дарувань дітей на кінчиках їхніх пальців”



Сторінка1/3
Дата конвертації11.09.2017
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3
Дитина-лівша – це добре чи погано?

Ліворукість – це недолік чи геніальність?

Витоки здібностей і дарувань дітей на кінчиках їхніх пальців”. В.О.Сухомлинський

Бачите, як гарно навкруги, і те, що буде виходити з-під ваших рук, повинно бути також гарним”. О.М.Потапова
Ліворукість — не забаганка, не дивацтво окремої людини й не порок розвитку, а трохи інша організація роботи півкуль головного мозку, коли домінує права (у правшів — ліва) півкуля. Сьогодні про це знають, напевно, всі. Як і про те, що лівші досить часто відчувають себе незатишно в світі праворуких.

Сучасна педагогіка виділяє проблему навчання ліворуких дітей у школі та їх виховання у шкільному колективі та в родинах. На даний час цією проблемою займаються такі учені, як А.П. Чупріков, М.М. Безруких, Т.А. Доброхотова, С. Спрінгер, Г. Дейч, М.Г. Князева, В.Ю. Вільдавський та ін. Ця проблема є однією із серйозних та актуальних. Хоча останніми роками школа відмовилася від практики переучування ліворуких дітей, це не вирішує проблему.

Завдання вчителів і батьків – створити максимально комфортні умови для навчання та виховання ліворукої дитини з метою збереження її здоров’я й реалізації її можливостей і здібностей.

Якщо ваша дитина лівша, - то добре це чи погано? Існує така точка зору: якщо увесь світ побудований для праворуких, то лівшам у ньому некомфортно. Це міф чи реальність?

Ще два чи три покоління тому на лівшу дивилися настільки скоса, що це призводило до виникнення у дитини комплексу неповноцінності.

Хтось вважає ліворуких майже геніями, а хтось впевнений, що ліворукість – недолік.

Дитина-лівша багато в чому відрізняється від своїх однолітків і не лише упертістю, що затягнулася. Зазвичай це особливо талановиті і дуже емоційні діти. Вони вже з трьох років набагато краще за інших малюють, ліплять. Між іншим, багато хто з видатних людей був саме „лівшою”. Так, лівою рукою писали свої шедеври Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель і Пікассо, ліворукими були видатний фізіолог І.Павлов, письменник і вчений В.Даль, творець теорії відносності А.Ейнштейн, Чарлі Чаплін, Льюїс Керолл, Гарі Трумен, Бенджамін Франклін, Юлій Цезар, Мерлін Монро та багато інших видатних людей.

Автор іграшки «кубик Рубіка», яка зробила його мільйонером, також був ліворуким.

Та й того майстра, який у знаменитій повісті Лєскова зумів підкувати блоху, теж недаремно так прозвали... Всі відзначають великі музичні здібності „ліворуких”, вони, як правило, мають абсолютний слух.

Часто серед ліворуких дітей трапляються діти, які гарно малюють. Проте здібність до малювання, як правило, виявляється у шкільному віці. Певною мірою художні здібності ліворуких дітей пов’язані з образністю психічних пізнавальних процесів та достатнім розвитком дрібної моторики руки у шкільному віці. Крім того, в ліворуких дітей простежуються значні успіхи в математиці, музиці, шахах тощо.

Ваша ліворука дитина неповторна.

Але в той же час деяким з них властива затримка мовлення та трудність у вимові різних звуків. Така дитина безпосередня, довірлива, легко підпадає під вплив тимчасових почуттів та настроїв, плаксива, вередлива, схильна до гніву, наполеглива у здійсненні бажань. Їй іноді важко оволодіти читанням та писанням у ранньому віці, а в першому класі вони для неї часто-густо стають каменем спотикання.

Насправді для вчених дотепер залишається загадкою, чому людина бажає діяти тією чи іншою рукою. У багатьох випадках ми можемо говорити про так звану спадкоємну ліворукість. Допомогою у вирішенні питання, яка ж рука є домінуючою у маляти, може стати аналіз певних родинних випадків. Якщо хтось із родичів у першому або другому поколінні був ліворуким, то ваш малюк може перейняти цю здатність.

Але ліворукість вже точно не можна вважати хворобою і вбачати в ній причину поведінкових порушень або відхилень у розвитку.



Особливості дитини-лівші

Чим відрізняється дитина-лівша від інших, звичайних, на нашу думку, дітей? Лише тим, що у нього домінує права півкуля мозку. Але ж дитина народжується з двома... правими півкулями. І лише пізніше, з розвитком особистості малюка, одна з двох починає „лівіти”.

Тому мозок дорослої людини складається з правої та лівої півкуль, кожна з яких – не дзеркальне відображення іншої, а необхідне її доповнення, тому що і в одній, і в другій півкулях зосереджені зовсім різні центри життєдіяльності людини. Наприклад, ліва – відповідає за мовлення та абстрактне мислення, права – за музичну та художню творчість, образне мислення. За домінування лівої півкулі відчувають щастя і насолоду, а правого – страх і сум. Ці відмінності можна продовжувати безмежно, але головне, що навіть відносне домінування однієї з півкуль зумовлює психологічні особливості людини. Поштовхами для перетворення одного з правих півкуль на ліву у дітей є початок оволодіння мовою і перше усвідомлення дитиною самої себе. Тому після кризи 3-х років і починають вимальовуватися відмінності між „правшами” та „лівшами”, вірніше. „праворукими” та „ліворукими” дітьми.

Як „праворукість”, так і „ліворукість” пояснюється тим, що існує перехрещення нервових шляхів, що протяглися від кінцівок до півкуль мозку. Причому за домінування лівої півкулі ведучою, як правило, є права рука, за домінування правої півкулі – ліва. У третини людей жодна з півкуль не домінує.

Близько 90% всіх людей має ведучу праву руку. Решта 10% - це ліворукі і амбидекстри ("оборукі"). Як правило, ліворукість є природною ознакою, однак, у рідкісних випадках вона може бути наслідком незначних пошкоджень окремих частин головного мозку.

Всі емоційно-психологічні особливості ліворуких дітей свідчать про складність і суперечливість їх внутрішнього світу. Наприклад, ліворукий римський імператор Тіберій, за свідченням сучасників, сполучив у собі наступні особистісні якості: «Новий правитель був розумним і здатним адміністратором і разом з тим людиною жорсткою і підозрілою, що збільшувало невпевненість в собі». Лівша має потенціал позитивної і негативної енергії. Каталізатором для виходу цієї енергії є умови середовища, в яких існує конкретна особистість.

Некомфортні чи навіть ворожі умови соціуму провокують у лівші сплеск негативної енергії. Він може стати не контрольованим, а при частому повторенні стресогенного впливу або при великій його тривалості в часі перерости в стійкі негативні якості чи схильність до різних патологій. Таким негативним впливом на особистість ліворукої людини служить горезвісне насильницьке переучування, про неприпустимість якого зараз добре відомо, але до якого довгий час відносилися по-різному в нас і за кордоном.

Вченими підкреслюються такі психофізіологічні особливості ліворуких дітей:



  • погана зорово-рухова координація. Це може виражатися в поганому почерку, у труднощах при змальовуванні різних графічних зображень;

  • різні мовні порушення. Найбільш часто виявляються в помилках при звуковому аналізі. І.Макар’єв у своїй книзі «Якщо ваша дитина лівша» наводить дані про те, що заїкається кожна третя ліворука дитина;

  • особливості просторового сприйняття. Це перекручування форм і пропорцій фігур, дзеркальність рухів (письма), погана зорова пам’ять;

  • складності концентрації і переключення уваги.

Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка втомлюваність, як наслідок цього – обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратливість і уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений емоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності.

Дослідження та спостереження показали, що ліворукі люди – це оригінали, які перебувають у пошуку, люблять зміни. Тому вони, порівняно з праворукими, частіше змінюють місце роботи і професію. Вони життєво активні. Однак треба зазначити, що серед ліворуких через їхні певні мозкові особливості можуть зустрічатися люди, яким важко дається освіта. Зате вони прекрасні майстри, що виготовляють чудові речі. Інколи ліворукі діти дещо повільніші за своїх однолітків. І їм важче вчитися писати, читати, рахувати. Але до старших класів ситуація вирівнюється. Вони можуть знаходити оригінальні й несподівані варіанти вирішення завдань. Головне – не підганяти їх і не силувати.

Тому феномен ліворукості потрібно оцінювати у всій складності. Це не тавро, а варіант норми, який має свої особливості. Приміром, у ліворуких у перші роки життя ослаблений імунітет. Тому його потрібно зміцнювати. Взагалі якість здоров’я у ліворуких нижча. Зважаючи на це, дитину-лівшу слід обстежити в різних фахівців, щоб запобігти розвитку різноманітних хвороб.

Ще слід сказати, що ліворукі – дуже емоційні і досить вразливі люди. Їх треба визнавати і любити.



Як визначити ліворукість?

Насправді, називаючи всіх людей, що надають перевагу в користуванні лівою рукою, лівшами, ми виявляємося не зовсім праві. У справжнього лівші ведучими будуть не тільки рука, але й нога, око, вухо.

Як можна визначити ліворукість у дитини?

Іноді деякі ознаки цього феномена можна помітити вже в ранньому віці, але на думку більшості психологів і фізіологів, до 4-5 років робити які-небудь остаточні висновки неправильно. Десь із 4 місяців і до дворічного віку в дитини переважає то одна, то інша рука. У період від 2 до 4 років обидві руки у малюка практично рівноцінні. І тільки після досягнення віку 4-5 років відбувається виділення ведучої руки.

Як правило, ліворукість дитини визначають самі батьки, спостерігаючи за тим, яку частину діяльності дитина виконує лівою рукою.

Якщо ви сумніваєтеся у визначенні „головної” руки, ноги, ока можете самостійно провести нескладні тести.

Щоб визначити домінуючу руку у дитини, дайте відповіді на запитання, а також запропонуйте малюку виконати завдання:

♦ Дізнайтеся, чи є у малюка близькі родичі з ведучою лівою рукою.

♦ Згадайте, якою частіше рукою користувалася дитина у віці до одного року (брала брязкальце, ложку, іграшки).

♦ Запропонуйте дитині розчесати волосся. У яку руку вона візьме гребінець?

♦ Попросіть малюка відкрити коробочку. Якою рукою він це зробив?

♦ Поспостерігайте, в якій руці дитині зручніше тримати олівець під час малювання.

♦ А в якій руці вона звичайно тримає ложку?

♦ Киньте дитині маленький м’ячик і простежте, якою рукою вона його спіймає.

♦ Запропонуйте дитині вдарити ногою м’ячика. Якою ногою вона це зробить?

♦ Запропонуйте дитині послухати годинника. До якого вуха вона його піднесе?

♦ Запропонуйте дитині поплескати у долоні так, щоб одна рука була зверху. Зверніть увагу на те, яка рука буде зверху.

♦ Запропонуйте дитині взяти руки в „замочок”. Великий палець якої руки ляже зверху?

♦ Запропонуйте схрестити руки на грудях. Передпліччя якої руки буде зверху?

♦ Запропонуйте дитині тупнути однією ногою. Якою саме ногою вона це зробила?

♦ Нехай дитина, сидячи, покладе одну ногу на другу. Яка нога опинилася зверху?

♦ Запропонуйте дитині подивитися одним оком у паперову трубочку. Яке це буде око?

Якщо більшість завдань дитина виконувала лівою рукою, ногою, вухом, оком, то ведучою є права півкуля мозку.

Отже, якщо ви – розумні батьки, то ваша позиція повинна бути такою, що допомагає навчити дитину пристосуватися до цього світу.



Виявлення ліворукості у першокласників

Для виявлення ліворукості у першокласників доцільно провести додаткове тестування. При цьому необхідно дотримуватись певних правил:



  • кожне завдання пропонувати дитині в ігровій формі;

  • не фіксувати увагу на тому, якою рукою діє дитина;

  • усі предмети перед виконанням завдання розміщувати чітко перед дитиною.

Для першокласників можна запропонувати наступні тести.

1. Малювання.

Покласти перед дитиною аркуш паперу й олівець, запропонувати намалювати будь-що за бажанням. Коли дитина закінчить, попросити намалювати те саме іншою рукою. У цьому завданні враховується якість виконання малюнка кожною рукою.



2. Відкривання коробочки.

Дитині дають кілька сірникових коробочок, пропонують знайти сірник в одній із них. Ведучою вважається та рука, якою дитина буде здійснювати активні рухи: закривання, відкривання коробочки, виймання сірника.



3. Побудова кринички із сірників.

Дитині пропонується із кількох сірників побудувати криничку. Активні дії виконує ведуча рука.



4. Обертальні рухи.

Дитині пропонують відкрити і закрутити кришечки у двох-трьох пластикових пляшках. Ведучою вважається та рука, якою дитина крутила кришечку.



5. Розв’язування вузликів.

Пропонується кілька вузликів, зав’язаних нещільно на шнурі середньої товщини. Ведучою вважається рука, яка розв’язує вузол (інша тримає вузол).



6. Піднімання предметів.

Дитину просять підняти по черзі кілька предметів, які лежать на підлозі. Правші, як правило, беруть предмети правою, а лівші – лівою рукою.



7. Гра з м’ячем.

Дитині пропонується якнайточніше кинути м’яч однією рукою кілька разів. Ведучою буде та рука, якою дитина кидатиме м’яч.

Результати тестування заносяться в таблицю.

Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі «ліва рука» буде більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою, і лівою рукою, то вибір руки для письма визначатиметься якістю малюнків правою і лівою рукою.



Проблеми лівші

Завдання батьків та педагогів - не тільки підготувати дитину до "дорослого" життя, дати їй певну суму знань і навиків, але й виявити її неповторну індивідуальність, допомогти розвитку її сильних якостей і переборюванню слабких. Знання психофізіологічних властивостей індивідуальності є тим інструментом у руках вчителя, котрий дозволяє знайти основні підходи до вирішення проблем ліворукої дитини не на основі примусу, а на базі розуміння, на основі діалогу: дитина - дорослий.

Іноді в лівші виникають проблеми із визначенням „ліворуч – праворуч”. Для полегшення ситуації придумайте який-небудь „маркер” – годинник або простий браслет. Тоді дитина запам’ятає, що браслет надітий на праву руку, а на лівій браслета нема.

Першокласникам ще досить важко орієнтуватися в просторі і на площині. Більшість з них плутаються в розрізненні правої й лівої сторін, особливо відносно інших людей. Найбільші труднощі при відпрацюванні цієї навички виникають у ліворуких дітей, а вона є важливою передумовою для успішного навчання. Диференціації правих і лівих частин тіла можна здійснювати за допомогою наступних вправ: показати праву руку, потім – ліву; підняти праву (ліву) руку; показати предмет правою (лівою) рукою; взяти предмет правою (лівою) рукою.

Далі можна перейти до розрізнення інших частин тіла: правої (лівої) ноги (ока, вуха). Пропонуються і більш складні завдання: показати правою рукою ліве вухо і т.п.

Наступний крок – формування орієнтації в навколишньому просторі:

1) визначення просторового розміщення предметів по відношенню до дитини: «Покажи, який предмет знаходиться справа (зліва) від тебе», або «Поклади книжку справа (зліва) від себе»;

2) визначення просторових співвідношень між двома – трьома предметами чи зображеннями: «Поклади книгу перед собою, зліва поклади олівець, справа – ручку» й т.п.

Можливі також проблеми із читанням. Іноді ліворука дитина плутає, з якої сторони починати читати текст. Тому на початковому етапі навчання читання робіть спеціальні позначки в книзі і домовляйтеся з дитиною, що починати читати їй потрібно від того місця, де ви поставили спеціальний знак.

Під час навчання ліворуких дітей зустрічається явище, що носить назву «феномена дзеркальних рухів», який найчастіше проявляється у дзеркальному письмі. За даними досліджень, частота дзеркального письма у ліворуких дітей складає 85%. Елементи дзеркального письма спостерігаються і у дітей з нестійкою праворукістю: після оволодіння звичайним письмом дзеркальне письмо в них може проявитись раптово, коли діти втомлені чи неуважні. Щоб попередити дзеркальне відображення, необхідно включати в попередню роботу такі методи, як зоровий аналіз літери, конструювання літери з її елементів, письмо в повітрі, обведення по контуру, використання таблиць із зображенням літер, одна з яких зображена дзеркально (дитині необхідно знайти її та обвести).

У повсякденному житті „лівші” важче, ніж „правші”. Адже більшість предметів, якими ми користуємося, пристосовано під праву руку – дверні ручки, замки, вивертки, музичні інструменти, автомобілі, комп’ютери... Хоча і виникає для оточуючих деяка незручність, коли людина діє більшість лівою рукою, само по собі в житті це не має аж ніякого значення. Як правило, „лівші” дуже швидко адаптуються і не зазнають жодних ускладнень.

Переучувати чи ні? Ні!

Кому з нас не доводилося чути, як батьки повчають своїх дітлахів: «Переклади олівець з лівої руки в праву». Адже вважається, що правильніше, доцільніше найважливіші та найточніші рухи виконувати правою рукою, лівій же відводиться другорядна роль. Втім, ця думка є хибною, стверджують фахівці.

Батьки маленького лівші ставлять питання: переучувати чи не потрібно?

Донедавна педагогіка однозначно відповідала на це питання: необхідно, тому що інакше лівші буде складно вижити у світі, пристосованому під правшу. Але хіба можна змінити біологічну суть людини?

Вчителі та вихователі вважали за свій обов’язок перевчити дитину, примушуючи брати олівець з лівої руки у праву руку.

Однак ціла низка спостережень довела, що діти, котрі наперекір уродженим властивостям намагалися перейти до користування правою рукою, нерідко не лише починали заїкатися, але й втрачали впевненість у собі, ставали нервовими.

Втручаючись у найтонші механізми діяльності головного мозку, ми тим самим можемо зумовити стрес у дитини.

Коли дорослі за допомогою умовлянь і погроз намагаються змусити дитину писати або тримати ложку в правій руці, малюк щосили намагається це завдання виконати. Але це йому погано вдається. А батьки найчастіше сприймають таку поведінку як неслухняність і карають дитину. У підсумку у малят може виникнути стан підвищеної тривоги, страх покарання.

Зараз більшість людей розуміє, що ніякої патології тут немає, так вже розпорядилась природа.

Негативні наслідки переучування ліворуких дітей

Якщо ви помітили, що ваша дитина у процесі діяльності віддає перевагу лівій руці, пам’ятайте, що ця перевага – лише найпомітніша зовнішня ознака організації мозку дитини (інші ознаки – домінуюче око, домінуюча нога тощо). Значна кількість учених погоджуються із тим, що не слід примушувати дитину використовувати лише праву руку у зв’язку з тим, що організація мозку обумовлена генетично, а насильна її зміна суперечить природній організації мозку.

Формування мовних зон лівої півкулі, праворукості й ліворукості тісно пов’язані, тому переучування лівші на будь-якому етапі його розвитку є втручанням у складний процес становлення мозкових механізмів розумової діяльності, зокрема мовлення. Так, відбувається загальна невротизація дитини. Наслідками переучування лівші на правшу можуть бути: заїкання, посилення симптомів дислексії. За даними досліджень НДІ вікової фізіології РАО, до 71% ліворуких дітей зазнають тиску з боку батьків та вчителів з метою „виховати” із них праворуких. Сумнівного успіху досягають 26% хлопчиків і трохи більше дівчат. Проте негативні наслідки такого переучування майже стовідсоткові. Переучування ліворуких дітей у дошкільному віці і пізніше інколи стає причиною не лише шкільних негараздів, а й порушень у психічному здоров’ї дитини (найчастіше у вигляді неврозів та невротичних реакцій).

У дослідженнях А.Чуприкова зазначається, що саме переучування ліворуких дітей, а не ліворукість сама по собі є сильним специфічним фактором у процесі виникнення неврозів. Крім того, в дітей простежуються висока втомлюваність, швидке виснаження, стрімке падіння працездатності. Фактично діти можуть активно працювати лише на перших двох уроках. Потім їхня увага послаблюється, виникає рухове розгальмування, втома.

У таких дітей значно більше часу іде на приготування уроків. Особливо важко їм виконувати письмові завдання. Ліворуким дітям, які зазнали „переучування”, значно частіше доводиться відчувати шкільні „страхи”, пов’язані з невдачами у класі (колективі, групі), зауваженнями, доганами з боку дорослих (учителів, вихователів, батьків). Наслідками таких переживань у дітей стають прискорене серцебиття, астматичні приступи, посилене потовиділення, тремтіння рук, голосу, інколи їм сняться жахливі сни, пов’язані зі шкільними неприємностями. Брак відпочинку вночі позначається на загальній життєдіяльності дитини, її емоційному стані, з’являється роздратованість. Внаслідок переучування в дитини можуть виникати неврози у вигляді нав’язливих станів. Дитина не може позбавитися думок про свою ліворукість, неповноцінність, постійно перебуває у стані тривожного очікування невдачі, що програмує подальші поразки й призводить до погіршення навчання.

Ще одним із наслідків переучування ліворукої дитини є невротичне заїкання, яке може посилюватися після напруженого виконання письмових завдань правою рукою. Заїкання може супроводжуватися невротичним кліпанням, намотуванням на палець волосся тощо. Дитина не може контролювати ці рухи, вони мають мимовільний характер. Як наслідок, однолітки можуть насміхатися з цього, а дорослі – висловлювати зауваження.

Інколи у молодшому шкільному віці в дітей простежуються істеричні неврози. Особливо яскраво вони проявляються у формі істеричної сліпоти: дитина жаліється, що не бачить ліній та клітинок у зошиті, під час списування із дошки у неї „губляться” букви, слова і цілі фрази.

Перед контрольними роботами у дітей, які зазнали «переучування», інколи можуть виникати нудота, блювота, бурхливі психомоторні реакції (діти із риданням падають на підлогу, стукають по ній руками і ногами).

Важливо зазначити, що хвилювання і страхи збуджують праву півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і так є більш активною, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом для страху, адже така дитина заздалегідь сповнена тривоги та поганих передчуттів. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає гальмування діяльності лівої півкулі. У результаті дитина не в силах приймати правильні рішення, знаходити раціональний вихід зі складної ситуації – адже критичне вміння адекватно оцінювати свої дії та вчинки й робити відповідні висновки послаблюється. Таким чином, чим більше дорослі «тиснутимуть» на дитину, щоб вона «все зрозуміла», «все усвідомила», тим важче дитині буде здійснити це у реальності. Інакше діяти такий «натиск» не може, він може лише збільшувати й підсилювати невпевненість і слабкість дитини. Проте допомога полягає не у «стовідсотковій» логіці й моральних «проповідях», а у психологічному розслабленні (розвантаженні). Такі діти потребують приємного спілкування, позитивних емоцій, переживання щастя від подій, що відбуваються з ними. Саме таким чином можна допомогти дитині подолати невротичні реакції, страхи.

Більшість неврозів тим чи іншим чином пов’язана з порушенням взаємодії між півкулями головного мозку. Подібні порушення виявляються і при психічних травмах – переляках, потрясіннях, гострих конфліктах, обмеженнях життєво значущих потреб тощо. Отже, стрімке збільшення активності правої півкулі супроводжується «нагнітанням» негативних емоцій, страхів. Лавина ефекту на деякий час зменшує здатність лівої півкулі до пошуку логічних, раціональних рішень. Тому в подібних ситуаціях заклики дорослих «опануй себе», «як тобі не соромно», «роби так, як тобі сказано», як правило, не допомагають.

На підставі аналізу результатів спеціальних досліджень можна зазначити, що навіть у праворуких студентів (більша активність лівої півкулі) після складання іспиту підвищується активність правої півкулі головного мозку (внаслідок дії страху, хвилювання щодо одержання поганої оцінки).

Отже, вихід із цієї ситуації, перш за все, полягає у педагогічній коректності та стриманості – у процесі оцінювання дій ліворукої дитини. Таку дитину необхідно сприймати такою, якою вона є. Дорослі не повинні травмувати її своїми зауваженнями, а навпаки, допомогти подолати труднощі у навчанні, в оволодінні навичками письма, у формуванні навичок володіння різноманітними знаряддями праці, в адаптації у колективі праворуких однолітків.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка