Дитина і комп’ютер



Скачати 266.88 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір266.88 Kb.
Дитина і комп’ютер
Діти – наше щастя. Але щастя непросте. Іноді ми просто не знаємо, що з ним роботи – гримаємо, докоряємо, іронізуємо, нарешті, караємо. І щиро віримо, що таким чином виховуємо дитину.
Темою нашої сьогоднішньої розмови буде: Дитина за комп'ютером! Добре це чи ні?
Чимало дискусій можна почути навколо цієї теми у вашій сім’ї, особливо якщо це стосується сина чи доньки. У нашому з вами дитинстві схожої проблеми не було. Та згадайте ту далеку "до комп’ютерну" еру: "Багато не читай!", "Залиши книжку i піди погуляй!", "Не читай лежачи!", "Скільки можна дивитися телевізор!". Сьогодні, на жаль, у наших дітей захоплення книгами пересунулося на задній план. Увагу дитини привертають значно цiкавiшi, видовищнiшi, кольорові комп’ютерні ігри, що так захоплюють! I в домiвцi на час такої гри все затихає: не чути галасу, біганини, плачу. Ваша дитина ніби перенеслася в інший вимір i зараз уявляє себе або мужнім лицарем, або автогонщиком. Корисні такі захоплення чи ні? Чи є якісь норми занять із комп'ютером для дитини? Як впливає він на психіку i здоров'я сина чи доньки?
Почнемо із позитивних моментів. Використання комп’ютерів на уроках у школі (якщо мова йде про школяра) сприяє активiзацiї розумової дiяльностi, формує світогляд дитини, створює позитивний емоційний настрій. Раннє та успішне оволодіння дітьми навичками роботи з такою технікою завжди тішить наше серце (яка ж розумна моя дитина!). Але, з іншого боку, виникає тривога: чи не завдасть шкоди тривале "сидіння" перед дисплеєм?
Нові інформаційні технологи наприкінці XX століття стають не тільки головною рушійною силою прогресу, засобом спілкування між державами, компаніями, університетами, новою формою торгівлі, але й потужним засобом навчання, улюбленою іграшкою. Чимало дітей, навіть у мало розвинених країнах захоплюються комп'ютерними та телевізійними іграми, які приваблюють їх динамічними сюжетами, викликають гострі відчуття.
Є безліч можливостей використання інформаційних технологій – від самостійного складання досить досконалих програм, створення своїх сторінок у просторі Internet, дистанційного навчання до занурення у світ найкращих музейних колекцій, бібліотек і, навіть, пограбування банків та розкриття секретних кодів Пентагону. Виникають запитання – як впливає цей дивовижний штучний інформаційний світ на психіку людини і, зокрема, дитини? За яких умов цей новий вид людської діяльності сприяє розвитку особистості, а за яких заважає? Чи стосується ця нова культура більшості населення України чи це забава для розвинутих країн?
Згадаємо, що саме в Києвістворено першу на європейському континенті обчислювальну машину, про те, що українські кібернетики ніколи не пасли задніх у розвитку інформаційних технологій. А зараз майже всі школярі України проходять у школах ази інформаційно-технологічної культури.
При розумному поводженні комп'ютер може стати одним із засобів спілкування і взаємодії з дитиною, чудовим навчальним посібником і навіть джерелом натхнення. За допомогою комп'ютера можна легко навчити малюка читати й писати. Навіть найвпертішим сподобається друкувати слова на комп'ютері, вставляти букви, яких бракує, вгадувати, що написали ви. Завдяки спеціальним програмам у комп'ютері можна малювати й робити справжні мультики. Навіть дошкільнята здатні створити справжні анімаційні шедеври. Тільки пам'ятайте, що малювання на комп'ютері ні в якому разі не має замінювати реального малювання фарбами й олівцями на папері. Власне, це зауваження повною мірою стосується й писання.
До позитивних результатів спілкування з комп'ютером можна віднести формування ділової мотивації в підлітків, удосконалення логічного, оперативного мислення, а також уміння прогнозувати.
Якщо маленьку дитину неможливо відірвати від комп'ютерних ігор без подальшої істерики, це, звісно, прояв хибної виховної політики дорослих. Батьки то надто турбуються про шкідливий вплив комп'ютера, то раптом ніби забувають про це, дозволяючи своїй дитині грати годинами. Оскільки єдиних вимог у родині немає, то й дитина чинить так, як їй заманеться.
За даними досліджень, для 68% підлітків комп'ютер є робочим інструментом, 44,2% використовують комп'ютер для розваг, для 23,2% – це можливість спілкуватися з друзями, а для 15,8% – можливість «відключитися» від дійсності.
І все ж, як впливає цей дивовижний штучний інформаційний світ на психіку людини і, зокрема, дитини? Чи сприяє розвитку здібнос­тей дитини перебування у цьому світі? Як відомо, здібності дитини розвиваються тим краще, чим більше в неї можливостей отри­мання різноманітного досвіду, знайомства з кращими досягненнями світової культури, моделювання наслідків реалізації своїх ідей тощо. Усі ми досить добре знаємо, скільки втрачають обдаровані діти, коли вони не мають можливості користуватися бібліотеками, не ходять до музеїв, не бувають в опері, не навчаються за такими технологіями, які є кращим надбанням людства. І коли така дити­на нарешті, наприклад, вступаючи до університету, потрапляє до великого міста, у культурне середовище, їй треба надолужувати ці втрати, іноді на це витрачається ціле життя. Втрачає не тільки конкретна обдарована людина, а й усе людство.
Отже, найбільшим надбанням людства від застосування інформаційних технологій є наближення найкращих досягнень світової культури до кожної пересічної людини. Нові інформаційні технології надають фантастичні можливості вчителям та батькам у розвит­ку загальних здібностей дітей з використанням усього арсеналу досягнень світової культури. Існує багато комп'ютерних енциклопе­дій, ілюстрованих комп'ютерних книжок, досконалих навчаючих програм, ігор, що розвивають здібності дитини. Але саме по собі це багатство без участі старших, без праці дорослої людини, залученої до процесу виховання дитини, без консультацій з фахівцями не навчить дитину.
Що мається на увазі? Пригадаймо, скільки разів ми з вами дивувалися: дитина начебто з хорошої забезпеченої сім'ї, а чомусь не розвинена ані розумово, ані морально. І навпаки, дитина з простої сім'ї чомусь має дуже розвинені здібності. Однією з відповідей на це запитання є така: дорослі в цій так званій простій сім'ї знайшли час і подумали про те, як розвивати здібності дитини: підбира­ли цікаві й корисні книжки, вправи та ігри для дитини, давали їй складні, але доступні завдання, обговорювали те, що дитина прочи­тала, допомагали спланувати свою діяльність.
Повернемося до комп'ютера. Та ж сама ситуація. Ми з вами вже пересвідчились, що в Україні є досить багато сімей, які мають ком­п'ютери вдома або ігрові пристрої для телевізорів. На жаль, майже всюди одна і та ж ситуація: на тобі, дитино, дорогу іграшку, роби, що хочеш, тільки мене не чіпай. Далі ми обговоримо наслідки для розвитку здібностей дитини такого використання нових інформа­ційних технологій.
А зараз про позитивні можливості.
Рекомендуємо свідомо проаналізувати загальні здібності дитини. На рівні сім'ї у будь-якому випадку – і тоді, коли дитина добре вчиться, і тоді, коли в неї є проблеми з навчанням, корисно порадитися з вчителем, психологом, проаналізувати свої спостереження за дитиною, обговорити з нею, що її цікавить, що їй легше дається. А потім підібрати такі комп'ютерні ігри, навчаючі програми, енциклопедії, які дозволять розвивати здібності цієї конкретної дитини. Скажімо, виявляється, що треба розвивати зоро­ву чи моторну пам'ять, чи увагу.
У цьому контексті виникають і сучасні проблеми, зокрема: чи однаково доступні комп'ютери хлопчикам та дівчатам? Що робити, ко­ли в моєї дівчинки є страх перед комп'ютером? Ось декілька рекомендацій для дорослих, як допомогти дітям у використанні ком­п'ютера:
·нехай комп'ютер буде однаково доступним усім дітям. Переконайтеся, що дівчата мають рівні можливості з хлопчиками у викорис­танні комп'ютера;
·цікавтеся тим, як ваші діти використовують комп'ютер. Нехай вони відчувають, що вам не байдужі їхні навички та інтереси у цій галу­зі;
·пропонуйте своїм дітям (учням) нестандартні завдання;
·заплануйте із своїми дітьми (учнями) відвідання музеїв,бібліотек у системі Internet (презентація «Бібліотеки світу»). Дуже корисно відвідати музей, де можна подивитись картини, які ілюструють те, що діти прочитали чи вчили;
·обговорюйте з дітьми комп'ютерну рекламу та агресивні ігри.
По-перше, треба формувати в дітей розуміння того, що є для них корисним, а що шкідливим.
По-друге, фахівці довели, що таке обговорення допомагає дітям долати негативний вплив агресивних комп'ютерних ігор та телевізій­них програм.
Можна організувати спеціальні навчальні ігри з планування свого життя, бюджету тощо. Дитина в ігровій формі вчиться робити план на тиждень. Тут ми досягаємо успіху у двох напрямках розвитку дитини, двох важливих складових розвитку її загальних здібностей – відчуття часу, уміння використовувати час та планування свого часу, своєї діяльності.
Комп'ютерні технології – справжня знахідка для формування в учнів ефективних стратегій мислення, підвищенню їхньої самооцінки, упевненості у своїх силах.
Як ми вже відзначали, інформаційні технології надають величезні можливості в розширенні ерудиції дитини. Рекомендуємо актив­но заохочувати дітей до подорожей музеями світу, бібліотеками, країнами. Це не тільки сприяє розширенню знань дитини, а й під­тримує її різноманітні здібності.
Є ще одна приваблива риса інформаційних технологій у розвитку здібностей дитини. Усім нам знайома проблема – дитина вже мо­же створити подумки цікавий проект чи образ, але не володіє навичками реалізації цього проекту, скажімо, навичками малювання. Виникає конфлікт між бажаним і усвідомленим проектом чи образом і неможливістю його здійснення. І виникає справжня дитяча трагедія нездійсненої мрії. І тут на допомогу може прийти комп'ютер. Пригадаємо виставки дитячих малюнків, що були зроблені за допомогою інформаційних технологій. Отже, і тут можна сприяти розвитку здібностей дитини.
Якщо попередні покоління були поколінням книжок, то сучасне одержує інформацію через телебачення, відео, комп’ютер.
Часто у дорослих виникатимуть питання: А чи безпечний комп’ютер для моєї дитини? Скільки часу вона може проводити за ним? Чи не заважає він її нормальному розвитку?
У багатьох наукових роботах можна знайти обґрунтування і підтвердження того, як комп’ютер допомагає інтелектуальному росту дитини.
На екрані оживають будь-які фантазії дитини, герої книжок і казок. Але оживають також і предмети оточуючого світу, цифри і букви. Потрапляючи у комп’ютерну гру, вони створюють особливий світ, схожий на реальний, але такий, що відрізняється від нього. Комп’ютерні навчальні ігри побудовані так, щоб дитина мала можливість уявити собі не окремі поняття чи конкретну ситуацію, а одержати узагальнене уявлення про всі схожі предмети і ситуації. Так, у дітей розвиваються такі важливі операції мислення, як узагальнення і класифікація, які при стандартному навчанні починають формуватися з 6-7 років.
Що ж нового може дати комп’ютер у порівнянні з живим учителем? Користуючись комп’ютером, дитина дуже рано починає розуміти, що предмети на екрані – це не реальні речі, а лише знаки цих реальних речей. У різних іграх ці знаки чи символи реальних предметів ускладнюються, стають більш узагальненими і менше схожими на оточуючі предмети. Таким чином, у дітей рано починає розвиватися так звана знакова функція свідомості, тобто розуміння того, що є кілька рівнів реальності оточуючого світу, – це і реальні предмети, і картинки, схеми, слова, рівняння і, нарешті, наші думки, які є найскладнішим, ідеальним рівнем дійсності. Крім того ця “знакова функція свідомості” лежить в основі самої можливості мислити без опори на зовнішні предмети. Багатьом батькам відомо про труднощі розвитку такого мислення, що виникають при навчанні дітей рахунку чи читанні “про себе”. Дитина продовжує пошепки промовляти текст чи перебирати власні пальці при рахунку.
Комп'ютерні ігри дають можливість полегшити процес переходу психічної дії із зовнішнього плану у внутрішній, так що найпростіші дії у внутрішньому плані стають доступні вже для дітей 4-5 років.
Проте диво, здійснюване комп'ютером, на цьому не закінчується. Не лише психологи, але і батьки, і вихователі, що займаються з дітьми на комп'ютері, відмітили, що в процесі цих занять покращуються пам'ять і увага дітей. І це закономірно, оскільки відповідає законам психічного розвитку дітей. У дослідженнях багатьох психологів – Ж. Піаже, А.Валлона, П. П. Блонського та інших – було відкрито, що у маленьких дітей ще немає бажання до запам'ятовування, немає так званого довільного запам'ятовування, тобто запам'ятовування з наперед поставленою метою. Дитяча пам'ять мимовільна, діти запам'ятовують лише яскраві, емоційні для них випадки або деталі, і тут знову незамінним помічником є комп'ютер, оскільки він робить значимим і яскравим вміст матеріалу, який потрібно засвоїти, що не лише прискорює його запам'ятовування, але і робить його більш осмисленим і довготривалим.
Багато батьків дошкільників скаржаться на незграбність своїх дітей, на те, що вони насилу повторюють складні фізкультурні вправи. Деякі діти навіть до шести років погано сприймають такі поняття, як направо і наліво. Такі недоліки не свідчать про розумову відсталість або затримку розвитку, але і сподіватися, що вони пройдуть самі по собі теж не варто.
Чому ж саме комп'ютер легко і швидко може допомогти в подоланні такого складного дефекту, для якого навіть дослідним психологам інколи потрібно декілька місяців. Комп’ютерні ігри мають велике значення не тільки для розвитку інтелекту дітей, а й для розвитку моторики, точніше для формування моторної координації сумісної діяльності зорового і моторного аналізів. У будь-яких комп’ютерних іграх, від найпростіших до складних, дітям необхідно учитися натискувати пальцями на відповідні клавіші, що розвиває мускулатуру рук і моторику дітей. Дії рук необхідно узгоджувати з дією на екрані.
Майже всі батьки знають, як важко буває примусити дітей сісти за заняття. На комп’ютері ж дитина займається із задоволенням. Це пов’язано з тим, що комп’ютер сам по собі привабливий для дітей як будь-яка нова іграшка. Таким чином, та зацікавленість, яка викликає заняття на комп’ютері, і лежить в основі формування таких важливих структур, як пізнавальна мотивація, довільна пам’ять і увага. Розвиток цих якостей особливо важливий для дітей 6-7 років, оскільки саме вони багато в чому і забезпечують психологічну готовність дитини до школи.
Але не можна забувати про золоту серединку, про норму. Треба пам’ятати, що комп’ютер не чарівна паличка, яка за одну годину гри зробить дитину розумною і розвиненою. Як і будь-які заняття, комп'ютерні ігри вимагають часу, правильного застосовування, терпіння і турботи з боку дорослих. Існують відповідні обмеження.

Так, дітям 3-4 років не рекомендується сидіти перед екраном більше 10 хвилин,


6-7 років – 15 хвилин,
8-9 класів – 20 хвилин,
10-11 класів – 30 хвилин.

На жаль, зараз зустрічаються діти, які перейшли межу розумного у спілкуванні з комп’ютером. Надмірне спілкування з комп’ютером може не тільки призвести до погіршення зору дітей, порушення здоров’я через стиснуту позу, але й негативно відбитися на його психічному здоров’ї. Адже комп'ютерні ігри тільки створюють ілюзію спілкування і не приводять до формування навичок справжнього спілкування. Особливо це небезпечно для сором’язливих дітей. Комп’ютер дає такій дитині можливість перенестися в інший світ, який можна побачити, з яким можна погратися, і дитина все більше віддаляється від реальності, де їй загрожують негативні оцінки і необхідність щось змінювати у собі. Така втеча в ілюзорний світ може сформувати у дитини психологічну залежність від комп’ютера.


І все ж комп'ютер – це наше майбутнє. Робота на ньому навчає дітей новому способу, простішому і швидшому, здобуття і обробки інформації. А уміння отримати необхідний для роботи матеріал і швидко його обробити прискорює і оптимізує процес мислення, допомагає не лише взнати більше, але й краще, точніше вирішувати нові завдання. З іншого боку – не можна сподіватися лише на комп'ютер. У розвитку навиків реального спілкування комп'ютерні навики можуть грати лише допоміжну роль.
Час визнати сувору правду життя – "спілкування" наших дітей з комп'ютерами вже неминуче – і постаратися із самого початку все ж таки керувати цим процесом.
Не секрет, що, купуючи персональний комп'ютер, батьки тішать себе надією на розширення можливостей домашньої освіти для дитини – добре, що сьогодні достатньо навчальних ігрових програм.
Але світле завтра чомусь не настає. Дитина, нехтуючи цим безмежним інформаційним ресурсом, просто грає. І, між іншим, це досить зручно нам, дорослим.
По-перше,дитина завжди у нас на очах, а не швендяє невідомо де; по-друге, тихо сидить і нікому не заважає; по-третє, начебто чимось розумним зайнята, і взагалі – знання комп'ютера сьогодні скрізь знадобиться.
Далеко не кожен дорослий користувач утримається від безглуздого багатогодинного блукання від сайту до сайту, що ж говорити про підлітка, який рідко самостійно може сформулювати особисту мету інформаційного пошуку! Так само, як далеко не кожен дорослий уміє самопрезентуватися в особистій web-сторінці на рівні, що перевершує «наскальний живопис» з його принципом «тут був Василь». (Сьогодні увіртуальному світі близько 320 мільйонів особистих «сторінок» – по 1 на кожні 15 осіб нашої планети.)
Чого ж вимагати від підлітка, у якого завдання особистісного самовизначення лише починає вимальовуватися. У більшості випадків такої комунікації він або зірветься на епатаж–використання ненормативної лексики, великого шрифту, великої кількості знаків оклику, – або, швидше, «послухавши», відійде у бік: мене тут не помічають. Що залишається? Грати…
Підлітки класифікують наявний комп'ютерний «ігровий набір» так:
1. «Стрілялки-наздоганялки» – ігри типу автомобільних гонок, вертолітних польотів. Основне, що потрібно від гравця, – швидкість реакції і швидкість керування «мишею».
2. «Бродилки»– ігри, в яких гравець переходить з рівня на рівень, переслідуючи якусь ігрову мету (наприклад, пошук скарбу), потрапляючи в різні за своєю структурою віртуальні простори, розв'язуючи певні завдання. Від гравця потрібно мінімум логічного мислення, пам'яті й просторової уяви.
3. «Стратегії»– ігри, організовані за принципом відомої «Цивілізації», коли гравець має створити подобу реального світу у всьому розмаїтті його структури (з економікою, державою, армією, різними групами мирного населення), змусивши його успішно функціонувати. Крім наявності мінімуму знань, гравець має все-таки вміти прораховувати причинно-наслідкові залежності.
Останнім часом усе більше поширюються так звані MUD(«багатокористувацькі підземелля»), що передбачають одночасну креативну гру багатьох користувачів. Це змушує їх вступати в ігрове спілкування один з одним, виробляти спільні рішення, поєднуватися у віртуальнітовариства, здобуваючи певний ігровий статус. За експертними оцінками, саме цьому типу ігор належить майбутнє.
При проведенні досліджень підлітки зазначали такі причини свого захоплення комп'ютерними іграми: «цікаво» (понад 80% відповідей), «кайф від перемоги», «довести самому собі, що я це можу» (понад половину відповідей), «це круто, престижно, модно», «про це говорять друзі», «щоб не виглядати дурнем» (близько 30% висловлювань).
Таким чином, мотиви самоствердження і підвищення свого статусу в групі однолітків можуть перевищувати такий досить умовний пізнавальний мотив, як «інтерес».
Коли дітей спитали про реакцію батьків на ігрову комп'ютерну діяльність наших дітей. Приблизно в половини з них запитання викликало здивування: «що їм до того?», «якщо уроки зробив, їм усе одно», «вони на роботі і цього не бачать» тощо. Інші говорили про батьківське невдоволення, якщо занадто довго грають. Як з'ясувалося, «занадтодовго» – це понад 2-3 годин поспіль. Своєрідний рекорд у нашій вибірці – 12 годин безперервного ігрового часу.)Майже всі підлітки помітили в себе відомий з досліджень інтернет залежності феномен – втрата почуття реального часу в ситуації захопленості комп'ютерною грою.
Звичайно є підлітки, які направляють свою енергію за допомогою і підказкою дорослих: батьків, учителів в інше русло – це підлітки, які відвідують різні комп'ютерні гуртки, клуби тощо, тобто діти, орієнтовані на вибір відповідних професій, що заявляють про свої пізнавальні інтереси (навчитися робити веб-сторінки, опанувати комп'ютерну графіку, мережеве моделювання тощо) і під час навчальних годин (один раз чи двічі на тиждень) зайняті саме цим.
Усе сказане вище веде нас до старої істини: як у ситуації реальної дійсності дорослий якийсь час зобов'язаний бути своєрідним посередником між підлітком і світом, так і в процесі освоєння віртуального світу, який усе більше стає повсякденною реальністю, зростає роль дорослого «медіатора» між дитиною і Мережею – для того, щоб дитина не заплуталася в цій «павутині». Наскільки ми вчителі, батьки готові до такої ролі? Настільки ж, наскільки готові до залучення підлітка до реального соціального світу. Ця готовність немислима без наявності психологічного контакту з дитиною, заснованого на знанні, бажанні зрозуміти, розв'язати наявні проблеми.
Дитина повинна завжди відчувати, що її люблять понад усе в світі, що вона цікава і потрібна. Якщо цього немає, у дитини виникне бажання чимось заповнити душевну пустку –чи це будуть комп'ютерні “стрілялки”, чи наркотики, чи алкоголь.
Залежність, якою б вона не була, страшна тим, що чим далі, то страшніше, – дитина поволі котиться в прірву.
Якщо ж сім'я гармонійна, там панують любов, повага і взаєморозуміння, жодних до психосоматичних захворювань, розладів нервової системи, інфаркту міокарда і навіть до інсульту.
Згідно норм, проблем з дітьми не виникає. Як правило, батьки в таких родинах поділяють захоплення малечі, беруть активну участь в вихованні і не шкодують свого часу.
Батьки повинні обов'язково слідкувати,що робить їхній син чи донька за комп'ютером, в яку гру грає. А також – дозувати час.
Так, 12-річна дитина може перебувати за комп'ютером не більше 20 хвилин на день. Після 12-ти років – не більше двох годин. Головне при цьому – робити перерви. Наприклад, посиділа дитина перед монітором 20 хвилин і зробила 10-хвилинну перерву.
Навіть дорослим, які є вже сформованими особистостями, можна проводити перед комп'ютером не більше чотирьох годин на день.Чому? Справа в тому, що він є джерелом електромагнітного випромінювання та неіонізуючої радіації.
Тривале перебування перед монітором дуже небезпечне для здоров'я, комп'ютери мають стояти обернутими спинками до стінки. Адже з цього боку випромінюється значно більше неіонізуючої радіації, ніж із монітора. На жаль, в цілях економії площі, зокрема в комп'ютерних клубах, їх ставлять спинками докупи. В результаті перед очима в людини – і свій монітор, і спинка іншого комп'ютера. А це подвійна небезпека.
До речі, кактуси та акваріум з рибками добре поглинають радіацію. Тому їх добре мати поруч.
Ознаки ігроманії:
1.Ейфорія від гри.
2.Невміння визначити час закінчення гри.
3.Роздратування, коли хтось просить відволіктися від гри.
4.Ідентифікація з героєм гри.
5.Чаювання, прийоми їжі перед монітором.
6.Гра на комп'ютері стає альтернативою сну, відпочинку.
7.Агресивна поведінка, замкнутість. Дитина не хоче спілкуватися, а якщо щось каже, то крізь зуби, на підвищених тонах.

За даними експертів до 92% дорослих, які працюють за комп'ютером, наприкінці робочого дня скаржаться на неприємні відчуття й утому, які призводять до негативних наслідків. І насамперед втомлюються очі; через кілька годин роботи за комп'ютером з'являється відчуття пекучості (немов до очей потрапив пісок), болять повіки.


Не оминають такі симптоми і підлітків. Навіть не дуже довго працюючи за комп'ютером, не більше як 1-2 години, 73% підлітків відчувають загальну і зорову втому, тоді як після звичайних уроків втомлюються тільки 54% підлітків. Захопившись комп'ютером та переживаючи велике емоційне піднесення, школярі навіть не зважують на втому і працюють далі. А якщо йдеться не про навчальну програму, а одну з численних комп'ютерних забавок, то підлітки, навіть відчуваючи втому, не можуть відірватися від комп'ютера упродовж декількох годин.
Сьогодні за комп'ютером сидять і малюки! Якщо це відбувається в дитсадку, то довго сидіти за комп'ютером їм не дозволять. Але вдома це не завжди можна проконтролювати. Унаслідок цього дитина до вечора вже є збудженою, роздратованою, некерованою. І коли вона нарешті засинає, то спить погано, постійно прокидається, будить батьків. Багато з них потім дуже дивується, дізнавшись, що причина цього – домашній комп'ютер.
Комп'ютер має ще один недолік – випромінювання. Електромагнітне випромінювання від доброго комп'ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп'ютера низької якості рівень низькочастотних електромагнітних випромінювань може бути підвищеним.
Також у приміщенні, де працює комп'ютер, змінюються характеристики повітря: температура може підвищуватися до 26-27 градусів, відносна вологість знижуватися до 40-60%, а вміст двоокису вуглецю – збільшуватися. Водночас повітря іонізується, а це збільшує кількість позитивних (важких) іонів і несприятливо впливає на працездатність. Іони, осідаючи на пилинках повітря, потрапляють і в дихальні шляхи. Деякі люди, зокрема й діти, болісно реагують на ці зміни в повітрі. У них може з'явитися сухість у горлі, покахикування.

П’ять правил безпеки:


Якщо придбати якісний комп'ютер, то низка проблем зникне сама собою. Та є п'ять правил, які слід запам'ятати:
1. Комп'ютер потрібно розташувати в кутку чи задньою стінкою до стіни.
2. У приміщенні, де працює комп'ютер, необхідне щоденне вологе прибирання. Тому підлогу в кімнаті не треба накривати килимом.
3. До і після роботи на комп'ютері слід протирати екран спеціальними серветками.
4. Вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп'ютера.
5. Не забувайте частіше провітрювати кімнату. Акваріум або інші ємності з водою збільшують вологість повітря.

Нервово-емоційне напруження


Не секрет, що спілкування з комп'ютером, а особливо з ігровими програмами, супроводжується сильним нервовим напруженням, оскільки вимагає швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини втому. Працюючи за комп'ютером, вона переживає своєрідний емоційний стрес. Запобігти перевтомі можна – слід обмежити тривалість роботи дитини за комп'ютером, робити гімнастику для очей, правильно облаштувати робоче місце, використовувати тільки якісні програми, які відповідають віку дитини. Після 20 хвилин у 25% дітей зафіксували неприємні явища як у центральній нервовій системі, так і в зоровому апараті. Уявіть тепер, що стається з малечою, яка годинами безконтрольно сидить за комп'ютером! Без шкоди для здоров'я дитина може безупинно працювати за комп'ютером всього 15 хвилин, а діти короткозорих батьків – лише 10 хвилин. Найкраще, якщо школярик перебуватиме за комп'ютером 15 хвилин не щодня, а лише тричі на тиждень, через день. Проте часто в домівках, де батьки не надто поінформовані, діти сидять за екраном не 15 хвилин тричі на тиждень, а щодня – до того ж енну кількість годин.
Вправи для очей.
Ефективна профілактика – зорова гімнастика. Її роблять двічі: через 7-8 хвилин після початку роботи дитини за комп'ютером і по її завершенні.
1. На рахунок 1-4 заплющити очі, не напружуючи очних м'язів, на рахунок
1-6 широко розплющити очі і подивитися вдалечінь. Повторити 4-5 разів.
2. Подивитися на кінчик носа на рахунок 1-4, а потім перевести погляд вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
3. Не повертаючи голови, повільно робити кругові рухи очима вліво і вправо. Потім подивитися вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
4. Тримаючи голову нерухомо, перевести погляд, зафіксувати його, на рахунок 1-4 – догори, на рахунок 1-6 – прямо. Виконати очима рухи по діагоналі в один та інший бік, переводячи очі прямо на рахунок 1-6. Повторити 3-4 рази.
5. Не повертаючи голови, закритими очима "подивитися" праворуч на рахунок 1-4 і прямо – на рахунок 1-6. Підняти очі вгору на рахунок 1-4, опустити вниз на рахунок 1-4 і перевести погляд прямо на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
6. Подивитися на вказівний палець, відведений від очей на відстань 25-30 см, і на рахунок 1-4 наблизити його до кінчика носа, потім перевести погляд удалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
Робоче місце.
Стілець обов'язково має бути зі спинкою. Комп'ютер потрібно розмістити не менше як за 50-70 см від дитини (що далі, то краще), щоб її погляд був спрямований перпендикулярно в центр екрану. Сидіти потрібно прямо або злегка нахилившись уперед, із невеликим нахилом голови. Між корпусом тіла і краєм столу зберігається вільний простір не менше як 5 см. Руки вільно лежать на столі. Ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах під прямим кутом і розташовані під столом на підставці.
Стіл, на якому стоїть комп'ютер, необхідно поставити в добре освітлене місце, але так, щоб на екрані не було відблисків. Заняття за комп'ютером завдадуть меншої шкоди, якщо ви виконуватимете рекомендації. Від цього залежить здоров'я вашої дитини.

Ще кілька порад щодо організації робочого місця школяра:


1. Забезпечити максимальну фокусну відстань. Комп'ютер повинен бути встановлений так, щоб, відірвавши очі від монітора, враз можна було би побачити найвіддаленіший предмет у кімнаті. При розміщенні комп'ютера в кутку кімнати слід встановити на верхній частині монітора або на столі велике дзеркало. Тоді ви бачитимете далекі предмети, що знаходяться за вашою спиною.


2. Прослідкувати за відсутністю відблисків. При їх наявності: змініть кут нахилу екрана; перемістіть в кімнаті усі предмети, які відблискують на екрані; спробуйте опустити освітлювальні прилади або електролампочки нижче; закрийте люмінесцентні лампи решітками; поверніть екран монітору так, щоб він був перпендикулярним до приладів освітлення; відрегулюйте освітлення екрану ручками яскравості і контрастності.
3. Змонтувати правильне і раціональне освітлення робочого місця. Найкращим варіантом верхнього освітлення робочої кімнати може бути устаткування з регульованим світловим потоком і, бажано, направленим безпосередньо на стелю.
Окрім того, треба знати ще деякі "хитрощі" у поводженні з комп'ютерами.

А саме:
! Очі оператора повинні знаходитися на відстані не менш як 45-60 см від екрану монітора, до того ж на 15-20 см вище його центру.


! Пальці повинні бути трохи нижче рівня зап'ястя, а воно – нижче рівня ліктів. Тоді пальці володітимуть найбільшою свободою руху.
! Плечі опущені й розслаблені, щоб і руки могли бути розслаблені.
! Сидіти потрібно з прямою спиною, а спинка стільця повинна відповідати природному вигину спини (і її нижньої частини теж) людини. Задні частини стегон повинні контактувати з сидінням. Коліна на рівні стегон або нижче, ноги не перехрещені і стоять на підлозі на підставці.

Для того, щоб очі не втомлювалися і зір не погіршувався, необхідно:


! Кліпати очима кожні 3-5 сек.
! Дивитися не тільки на екран, відриваючись від нього на оточуючі предмети і рухомі об'єкти.
! Давати короткочасний відпочинок очам (та й тілу, кінцівкам) -– раз на 2-3 хв. кидати короткий погляд на далекий предмет або в дзеркало.
! Робити короткі, 2-3-хвилинні перерви на відпочинок через кожні 20 хв. роботи.
І звичайно, не забувати про загальнофізичну гімнастику, яка дасть можливість уникнути застою крові в судинах, її загущення й негативних наслідків гіподинамії.
А тепер декілька порад щодо процесу, який з розвитком комп’ютерної техніки, на жаль, входить у життя суспільства, і від якого не застраховані ні ми, ні наші діти. Мова йде про комп'ютерну залежність.

Термін «комп'ютерна залежність» з'явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», спричиненої технічними засобами.Головний зміст комп'ютерної залежності в тому, що комп'ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а процес, у якому втрачається контроль над часом.


ПЕРШІ ОЗНАКИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ДИТИНИ:
• пропуски шкільних занять через комп'ютерну гру вдома або відвідування комп'ютерного клубу;
• просиджування біля комп'ютера у нічний час;
• приймання їжі під час комп'ютерної гри;
• асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;
• відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;
• віддавання переваги комп'ютерним іграм, а не спілкуванню;
• загальний час, проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;
• дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався;
• конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером.
Підлітковий вік – цеперіод формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп'ютером. В результаті цього в таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення постави тощо), звуження кола інтересів, прагнення створити особистий світ, втеча від реальності.
Замість подолання труднощів дитина поринає у комп'ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна... Але час, проведений за грою, не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому, повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона –переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різнілегкі психічні відхилення в емоційному плані – відагресії до депресії, відповного протиставлення себе світу до замкненості в собі.
Головною причиною виникнення комп'ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми.
Більше схильні до комп'ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від'їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але, як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки на знак відшкодування дефіциту уваги.
Отже, комп'ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка.
За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків залежними стають діти з неадекватною самооцінкою (заниже­ною або завищеною). Часто таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. Дитині набридає доводити одноліткам, якою вона є насправді, і вона поринає у віртуальний комп'ютерний світ, де отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми вадами, комплексами і амбіціями.
Комп'ютерна залежність дитини обумовлена і схильністю до інших видів залежностей батьків дитини (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор),що може передаватися на генетичному рівні.
Коли вдома немає комп'ютера, а грати дитині хочеться, вона іде до комп'ютерного клубу. І якщо батьки вдома мають можливість прослідкувати, у що і як довго грає дитина, то працівників клубів це, як правило, не турбує.
Також відомі випадки, коли захоплення комп'ютерними іграми призводили до порушення закону: крадіжок грошей, озброєних нападів на людей. Таким чином, підлітки намагаються бути схожими на улюблених комп'ютерних героїв.

ЩО МОЖЕ ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД ПОЯВИ В НЕЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ?


Відповіддю на це запитання є можливість отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ, тоді дитина буде захищена від комп'ютерної та інших видів залежностей.
Отже, для дітей важливим є:
— яскраве, насичене, цікаве життя;
— можливість відчувати азарт і ризик;
— можливість виражати агресію прийнятним способом;
— можливість грати і реалізовувати свою цікавість;
— можливість повноцінно спілкуватися з батьками й однолітками.

Для профілактики комп'ютерної залежності у дітей батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:


1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп'ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.
2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп'ютерні ігри.
3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хв. комп'ютерної гри, З0 хв. заняття іншими видами діяльності.
4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.
5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.
6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.
7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.
8. Помічайте, коли дитина дотримується ваших вимог, обов'язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.
9. Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп'ютер не повинен стати компенсацією.
10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.
Якщо ви помітили ознаки залежної комп'ютерної поведінки у дитини, дотримуйтесь рекомендацій:
1. Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які вона приносить від знайомих.
2. Звертайте увагу на ігри, в які грає ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів.
3. Обмежуйте час роботи за комп'ютером. Різко забороняти працювати на комп'ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп'ютерної залежності, вона може проводити за ним дві години в будні дні і три у вихідні. Обов'язково з перервами.
4. Запропонуйте інші можливості проведення часу. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо).
5. Не дозволяйте дитині розважатися в комп'ютерному клубі вночі.
6. Навчайте дитину критично ставитися до комп'ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування.
7. У випадку, якщо ви не можете самостійно вирішити цю проблему, звертайтесь до психолога і в спеціалізовані психологічні центри.
Комп'ютерний світ схожий зі світом, у якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині та підлітку рости в цьому світі з комп'ютерним бумом. Обмежити дитину у роботі з комп'ютером означає викликати в неї неадекватну реакцію.
Якщо батько замість спілкуватися з дружиною сидить перед дисплеєм комп'ютера, якщо матері легше поринути у переживання «мильної опери», ніж поговорити з донькою абосином, то не слід очікувати від дитини іншої реакції на комп'ютер або телевізор. Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації та комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною.
Комп'ютерні технології – справжня знахідка для маніпулювання з інформаційним простором. Коли ми навчимо своїх дітей, учнів свідомо і творчо підходити до інформаційного простору, змінювати форму подання знань та даних таким чином, щоб це було корисно нашим дітям і не загрожувало їх здоров’ю та розвитку, ми полегшимо формування в учнів ефективних стратегій мислення, будемо сприяти підвищенню їхньої самооцінки, упевненості у своїх силах.

Cписок літератури


Баженова І. Що роблять діти у світовій павутині? // Бібліотека. – 2002. - № 9. – С. 40-42.
Войганд В. Інтернет в бібліотеках для дітей та молоді // Світ дитячих бібліотек. – 2002. - № 1. – С. 18-20.
Ваша мобілка – це бомба // Експрес. – 2007. - № 114 (9-16 серпня). – С. 1, 10.
Дзюба Н. Електронні ресурси дитячих бібліотек України // Світ дитячих бібліотек. – 2001. - № 1. – С. 19-25.
Желібо Є., Заверуха Н., Зацарний В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2003. – 328 с.
Малєєва Т. Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і майбутнє // Світ дитячих бібліотек. – 2003. - № 2. – С. 14-16.
Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу: Наказ Міністерства освіти і науки України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2007. - № 18. – С. 32.
Скорих І. Електронне видання – новий етап еволюції книги // Шкільна бібліотека. – 2007. - № 5. – С. 80-83.
Хроніка новин МОН. Мобільні телефони: користь і шкода // Коментар до інформаційного збірника Міністерства освіти і науки України. – 2007. - № 6. – С. 31-32.
Цесарская Г. Размышления о пользе и бесполезности компьютерной паутины // Библиотека. – 2002. - № 5. – С. 36-37.
Фомичева Ю.В., Шмельов А.Г., Бурмистров И.В. Психологічні кореляти захопленості комп'ютерними іграми. Сірий 14. Психологія. 1991. №3. С. 27-39.
2. Шапкин С.А. Комп'ютерна гра: нова область психологічних досліджень // Психологічний журнал, 1999, т. 20, №1, з 86-102.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка