Дискурсивний погляд на визначення поняття “еквівалентність” термінів т. Й. Лещук



Скачати 107.57 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір107.57 Kb.
ДИСКУРСИВНИЙ ПОГЛЯД НА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ” ТЕРМІНІВ
Т.Й. Лещук
Проблема термінологічних визначень належить до особливо важливих як в теорії лінгвістики, так і для практики у сфері досліджень. Відхилення від загальноприйнятих норм функціонування термінологічних визначень може бути причиною непорозумінь на тлі сприйняття текстуальних проблем, призводити до подвійного трактування одних і тих же питань. Вимога чіткого визначення термінологічних понять та диференціованого погляду на їх синоніми є потребою часу, оскільки наш час характеризується великим напливом у науку нової творчої генерації - необізнаної часто з певними загальними нормами термінологічного трактування. Семантичні помилки можуть виникати навіть при багатозначності понять одного терміна, навіть в цих випадках, коли ми одне і те ж слоао або вислів використовуємо у двох різних значеннях. Таке явище називаємо “еквівокацією” (від лат. equivoco, що означає “однакової назви”). Хоча, відповідно усталеним засадам, потрібно було б використовувати певний термін в одному і тому ж значенні. Напр., одна людина, яка аналізує текст, каже Forschungsmethode і вкладає у цей термін поняття наукового методу дослідження, конкретно взятого для відповідної контекстуальної ситуативності. Друга людина, яка робить синтетичне узагальнення дослідженя, також називає вищеназваний термін, вкладаючи у нього вже поняття широкого розуміння.

Наша мета полягає в тому, щоби у цю важливу проблему, якою є термінгологічне визначення названих лексичних понять, внести певне насвітлення і, таким чином, зробити певний внесок у створення концептуальних засад, на основі яких можна було б виробити науково обгрунтовані, універсальні, загальнозрозумілі, уніфіковані на міжнародному рівні термінологічні одиниці, їх визначення, відповідно до лінгвістичних та логічних норм. Проте, розв’язання цього питання може бути більш результативним, коли ми поняття еквівалентності чи адекватності та ідентичнсті будемо розглядати на рівні власномовних термінів та їх запозичених мовних еквівалентів або навпаки, за основу братимемо запозичення.

Насамперед звернемося до наукових джерел, Зазначемо, що і на такому високому рівні можуть бути допущені “семантичні розбіжності”. Енциклопедичний словник, що вийшов у світ у Варшаві за ред. Яна Токарського, так визначає термін “адекватний”. Слово латинського походження adaequatus - зрівняний, достосований, той, що докладно відповідає чсимось, згідний з чимось. Логічне визначення цього терміна звучить так: “адекватний” - це така дефініція, яка влучно охоплює риси слова, яке підлягає визначенню” [1,5]. У “тлумачному словнику термін “адекватний” має пояснення: “цілком відповідний”, “тотожний” [2, 24].

Нещодавно виданий “Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів за редакцією С.Я.Єрмоленка, не подає , проте, терміна “адекватний”[3].

Під терміном “еквівалент” (з лат. equivalens -той, що має однакову вартість) згаданий вище словник визначає: “однаково вартісний”, “відповідник”, “рівноважник”. У названому вище тлумачному словнику під словом “еквівалент” читаємо: “щось рівноцінне”, “рівнозначне”, “рівносильне”, “те, що повністю відповідає якому небудь”, ...”відповідник”, “синонім”. Паралельно термін “еквівалентний” - “цей, який повністю замінює у якому-небудь відношенні, є його еквівалентом”, “рівноцінний”, “цілком такий, “достоту такий”, однаковий”, “синонімічний” [2, 878]. Варіг (1997р.) слову “еквівалентний” - “однаковий за значенням” протиставить термін ”еквіполент” - “однаковий за значенням, різний за формулюванням”.

Під терміном “ідентичність” читаємо у вище названому словнику: (лат. identicus - цей самий, такий самий, однаковий), однаковість, рівність незмінність. Філософське визначення цього терміна: “стосунок, що існує між двома предметами, якщо усі їх риси і реляції, які служать одному з них, служать також другому” [1, 295].

Оскільки, на наш погляд, найбільш оптимальним варіантом для визначення терміна, що покликаний максимально точно передавати поняття у міжмовних співставленнях, є термін “еквівалент”, то ми зупинемося докладніше на розгляді його характеристик. Нашу увагу привертає дослідження Є.Ф. Приходька, у яких автор пропонує дуже цікаву, науково обгрунтовану версію функціонування, зрештою і самого розуміння, поняття терміна “еквівалентність” у його диференціованому трактуванні [4,92]. Він поділяє еквіваленти термінів на 4 групи у їх відношенні власномовного терміна до запозиченого на їх еквівалентному рівні: 1) абсолютні еквіваленти термінів, які наближаються до ідеальних, напр., англ. airoplane україн. “аероплан”, англ. biology - україн. “біологія”; 2) відносні еквіваленти термінів, напр., англ. bulldoser, україн. “бульдозер”; 3) часткові еквіваленти, тобто, коли термін рідної мови є частковим еквівалентом іноземного відповідника, 4) частково-відносні еквіваленти, коли термін рідної мови є частковим відносним еквівалентом. У такому вмпадку терміни двох мов висловлюють поняття, які пересікаються [4. 62]. Положення Є.Ф. Приходька знайшли своє дальше теоретичне розширення у праці Т.Р. Кияка Він дотримується погляду, що абсолютно тотожні значення у різних мовах можуть мати так звані “ідеальні інтернаціональні форми”, хоча вони, на практиці зустрічаютьсмя вкрай рідко. Далі він зауважує: “Лексичні паралелі можуть мати абсолютну однакову внутрішню форму лише при прямому запозиченні терміна з тієї мови, для якої ця лексична одиниця теж є словом іншомовного походження, запозиченим з третьої мови”. [5, 121-122]. Варто зауважити, як стверджує Акуленко, наявність інтернаціоналізмів у мові не є ще свідченням спорідненості мов інтернаціоналізмів [6, 18]. Цю функцію бере на себе глобалізація, яка не обмежена територіальними ні ареальними межами.

Звернемо увагу ще на одне важливе явище у трактуванні міжмовної еквівалентності, а саме на питання взаємодії іншомовних термінів та їх власномовних еквівалентів, визначення можливих діапазонів їх семантичної відповідності та ін. Звідси , на наш погляд, випливає потреба комплексного дослідження термінології у типологічному аспекті. Таким чином, завдання полягає також в тому, щоби на багатогранній основі визначити конотативно-дивергентне положення термінологічних запозичень з метою знаходження оптимальних варіянтів, що у свою чергу дозволить комплексно оцінювати запозичення на рівні їх функціонування в сучасній мові та намітити принципи регулювання цим процесом у перспективі. У майбутньому, є всі підстави стаерджувати, мовний інтеграційний процес буде набувати ще більшої актуальності як закономірне явище.

Процес запозичення грунтується на об'єктивних законах суспільного та економічного розвитку, суттєво впливає на формування мовного та фахового рівня мовця, його ерудицію, зокрема тоді, коли запозичення використовуються для нових фахових науково-технічних понять. Запозичені слова, як правило, не виявляють особливих труднощів при перекладі навіть при наявності адекватних відповідників. Вони загальнозрозумілі, напр.: Xerox, Internet, Fax.

Виходячи з процесів сучасного розвитку мови, враховуючи теоретичну і практичну потребу результатів дослідження, пропонуємо словниковий склад мови класифікувати на дві групи. До першої групи зараховуємо слова власномовного походження, до яких відносимо також слова-інтернаціоналізми які в певні періоди були запозичені з інших мов, а далі асимілювалися на власномовному грунті. До другої групи відносимо іншомовні запозичення, які в даний час проходять процес освоєння національною мовою на рівні слів-реципієнтів. По-друге, сюди відносимо також іноземні слова. (Під іноземним словом розуміємо таке слово або словосполучення, яке перенесене з однієї мови на інший лексикологічний ґрунт, без його семантичної, фонетичної і, часто, орфографічної зміни). Іноземні слова, як правило, не фіксуються морфемними словниками, в яких лише в окремих випадках подано запозичені слова, напр., такий стан спостерігаємо у словнику Г.Аугста, а також у словниках Г.Шнелє, Й.А.Кранцгофа, В.Пінльохе та деяких інших. Теоретична сторона цього питання ще мало досліджена на сьогодні.

В сучасній розвиненій мові як перша, так і друга група слів представлена особливо великою кількістю у сфері науково-технічного використання. Переважна більшість слів першої групи виникла на базі греко-латинських запозичень (повноцінних слів та термінотворчих елементів), які і сьогодні служать формотворчими та словотворчими морфемами. Аналіз літератури підтверджує, що багато запозичень греко-латинського походження, які вживаються сьогодні в багатьох мовах як споріднених, так і неспоріднених, використовується з однаковим значенням в багатьох мовах, кваліфікуються інтернаціоналізмами, напр., Kosmos "космос", Elektron "електрон", Energetik "енергетика",Teleskop "телескоп". Одним з найсуттєвіших аргументів в користь запозичення є їх властивість деполісемізації власномовних термінологічних одиниць при збереженні повної семантичної відповідності.

В науково-технічній мові чітко простежується не лише вплив латинізмів, але і англіцизмів /американізмів/ на формування термінологічних новоутворень, адекватних запозиченим десигнатам.

Проблема іншомовних запозичень на сучасному етапі є вкрай важливою і актуальною як в теоретичному, так і практичному аспектах розгляду. Аналіз останніх досліджень, проведений нами на основі німецькомовної та польськоЇ наукової літератури, підтверджує тезу вжливості проблеми і виявляє суттєві розбіжності у трактуванні запозичень, що посилює потребу вироблення певних уніфікованих підходів з метою уникнення суттєвих розбіжностей, які впливають передусім на практичну сторону проблеми. Заслуговує на увагу праця Аннемарі Кляйнфельд, у якій. cпираючись на міцні традиції польських джерел функціональної лексикології, де запозичення набули широкого розповсюдження, автор визначає словниковий склад кожної національгної мови, характеризуючи словник "одиноким джерелом (національної) культури"[7, 29-32], що, на наш погляд на сьогодні не втрачає своєї актуальності. Ці процеси є свідченням існуючих тенденції до інтеграційних мовних зближень. Актуальним для цієї проблеми є дослідження О.Чередниченка, який, прослідковує за процесами переходу слів від термінів у категорію загального вживання і навпаки [8,119]. У свою чергу Г.Салаган знаходить 60 одиниць запозичених прикметників в німецькій мові, утворених з запозичених суфіксів -abel. -ibel, які конкурують з німецькими синонімами -bar [9, 234-139].

Процес іншомовних запозичень, а в його рамках процес визначення власномовних термінологічних відповідників набуває нових форм в умовах мовної глобалізації в її сучасному вираженні. Мовна глобалізації - явище не нове. Одним з етапів його розвитку можна вважати період греко-латинських запозичень. Сьогодні він характеризує особливість розвитку, зокрема, сфери науково-фахової мови, великою мірою селекціонує у міжмовних стичностях в різних галузях і у майбутньому передбачається його зростання навіть на рівні зв'язків та взаємозв'язків навіть з мовами екзотичних країн. Передбачаються освоєння іншомовних лексичних одиниць, їх перехід у літературну мову у формі прямих запозичень. Такого роду запозичення не можемо трактувати як тенденцію до розвитку так зв. гібридної мови, скоріше на рівні інноваційного процесу з його постійним продовженням, в якому не можемо не враховувати динаміки розвитку.

На прикладі розвитку німецькомовної термінології останньої четверті XX ст. прослідкуємо за п'ятьма групами англійських запозичень. В основу розгляду ставимо структурно-семантичний підхід з врахуванням психологічного та мовно-культурного чинників. Таким чином, термінологічні запозичення поділяємо на:

Англійські терміни-десигнати, що перейшли і переходять від мови-продуцента у мову-реципієнта, не змінюючи своєї англійської форми і змісту, визначаються нами як повні запозичення (напр., Software. Hardware. Computer, Kombine, Test, Interview, Serwice, Lift); Dyspley, Compiler, Compact-Disc, Internet, сюди відносимо також запозичення поперехніх періодів: Scheck, Tunnel та ін.). Цю групу слів, виходячи із структурно-семантичного аналізу, диференціюємо на а/ іноземні слова /Fremdwörter/ та інтернаціоналізми /Internationalismen/, різниця між якими чітко вирисовується у ступені продуктивності та дії часового фактору.



  1. До другої групи зараховуємо терміни, які виявляють усталену тенденцію до максимального збереження змісту запозиченого англійського терміна при одночасному використанні власномовної німецької форми, це так зв. часткові запозичення. Тут має місце процес асиметрії статусу змісту стосовно форми (напр.: transfer /der Transfer/, consistency /die Consistency/, job-rotation /das Job-Rotation/,holding - /die Holding - die Holdinggesellschaft/, test /der Test/, fixer - der Fixer, image - das Image /positives Bild/, know-how -/das Know-how -das Wissen/, pool /der Pool - der Vertrag/, insider /der Insider/.

  2. До третьої групи зараховуємо мовні паралелі (дублети), тобто англійські слова-запозичення, що вживаються на рівні німецькомовних еквівалентів, тобто так зв. запозичення-паралелі (напр.: Rechner - Calculator, Entwicklung - Trend, Wagen - waggon, Auto - Car, Software - Programmversorgung (останнім часом цей термін виявляє схильність переходу у групу 1). Ця група є особливо чисельною у зв'язку з намаганнями протистояти проникненню в активний склад мови несистематизованих входжень. Порівняймо: kiel - töten, Service - Bedienungsdienst, Pipeline - Rohrleitung, tube - Röhre, design - Formgestaltug. Терміни, які відносяться до групи 3, визначаємо перехідними.

  3. До четвертої групи відносимо запозичені слова "нового покоління", які ще не знайшли обгрунтування термінологічного підтвердження, проте вже зустрічаються в письмовому і комунікативному вираженні, їх зараховуємо до категорії запозичень-неологізмів. Як привило, такі лексичні одиниці не охоплені ще словниками (напр.: Media- Box, Technic-Center, Crew, Grill. Pipeline /у значенні Erdölleitung/. Тут можливі різні варіанти правопису та варіанти компонентного поєднання з правописної системи мови-продуцента і мови-реципієнта, коли у мовному комплексі термінологічної одиниці можуть бути наявними різновекторні комбінації (напр.: Bauexterier. Architekturdesign. Carführer).

  4. До п'ятої групи відносимо комбіновані запозичення, що займають особливе місце в системі термінотворення (паралельна назва - "гібридні запозичення"), в яких поєднується лексична частина власномовного походження і запозиченого, (напр., Pipeline-Ambau, Scince, fiction-Literatur.

  5. Особливе місце займає опосередкована група запозичень англійського походження, які у певні періоди були запозичені з греко-латинського мовного джерела. На німецькому мовному грунті, на відміну від прямих англійських запозичень, вони зберегли вимову мови продуцента (напр.: attraktiv, bilateral, formieren, Motivation, stimulieren, Protagonist). Наші спостереження дозволяють констатувати наявність певних закономірностей у процесах терміноформування. Своїм структурним багатством кожна сучасна добре розвинена літературна мова дуже сприятлива для запозичення комунікативних дериватів, словотвірних композицій, навіть цілих термінологічних речень, поданих в одному структурному вираженні,

Проведені нами дослідження дають підставу констатувати, що запозичення, які відповідають семантичним, психологічним, лінгвокультурним характеристикам, є важливими елементами розвитку фахової мови на сучасному етапі, а також у майбутніх процесах.
Kurzfassung
In dem vorliegenden Beitrag werden die Fragen der Terminologiebezeichnungen analisiert, erforscht, und zum weiteren Sudium vorgestellt. Es sind im Zusammenhang damit verschiedene Gesichtspunkte behandelt, um die besten Variante zu wählen und in die Praxis einzuführen. Die Vergleichungen der terminologischen Äquivalente werden auf Grund der zwei Sprachen durchgeführt und auf konkreten Beispielen illustriert. Die von uns durchgeführten Forschungen erlauben uns solche Schlussfolgerungen ziehen: 1) amvorteilhaftesten sind es diejenigen Terminologiebildungen, die als eigensprachige “Äquivalente” zu den fremdsprachigen betrachtet sind. Sie sind anzuwenden und zu gebrauchen, weil sie exakt, deutlich und klar die Begriffe der allseitigen Wortanpassung wiederspiegeln. 2) die anderen hier behandelten Variante zeigen einige Nachteile und können nicht ervollgreich die vorgestellte Aufgabe lösen.
Список Літератури


  1. Słownik wyrazów obcych. /Państwowe wydawnictwo naukowe. Warszawa. -1971/ -828 s. с.5

Тлумачний словник у 4-х томах. -К., -В-во Аконіт. -1999. - 910 с.

Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. За редакцією С.Я.Єрмоленка /-Київ -“Лебідь”, -2001. - 222 с.

Приходько Э.Ф. Вопросы перевода научно-технической английской литературы. К. Изд-во Киев. ун-та. -1963. -92 с.

Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. -Київ, В-во КМ “Academia”. 2000. -216 с.

Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. -Харьков. -Изд-во Харьковского университета. -1972. -216 с.

Kleinfeld Annemarie. Sprachkultur in der Volksrepublik Polen.(Leipzig, 1984, S. 29-32). Спираючись на міцні традиції.

Чередниченко А.И. Язык и общество в развивающихся странах Африки. /Проблеми функционирования западноевропейскогт языка. -К: Вища школа. -1983. -165 с.

Салаган Г. Прикметники деривати із пасивним значенням в німецькій мові. /Вісник Львівського національного університету. Серія іноземні мови. -2001. Вип.9. С.134-139.).





«Вісник СумДУ», №3(62), 2004



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка