Дипломної освіти програм а з курсу "Юридична психологія" Для студентів за спеціальністю 040101 "



Скачати 202.57 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір202.57 Kb.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ


П Р О Г Р А М А

з курсу

"Юридична психологія"

Для студентів за спеціальністю

7.040101 "Психологія"
Укладачі:

І.С. Семенов, кандидат філософських наук, доцент

М.І. Семенова, кандидат філософських наук

Київ 2009

Програма з курсу "Юридична психологія" (Укладачі: І.С. Семенов, кандидат філософських наук, доцент; М.І. Семенова, кандидат філософських наук) для підготовки фахівців за спеціальністю 7.040101 "Психологія".
Рекомендовано на засіданні навчально-методичної комісії Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Протокол №
від 2009 року

ЗМІСТ
Пояснювальна записка

Вступ

1. Юридична (етно)психологія як вимір досліджень буття людини в праві.



Юридична антропологія як методологічна основа досліджень буття людини в праві.

2. Звичаєве право як предмет досліджень юридичної антропології.

3. Правова культура як вимір антропологічних досліджень буття людини в праві.

4. Антропологія сучасного права.

5. Література.

6. Контрольні питання.


Пояснювальна записка
Мета програми з курсу "Юридична психологія" ­­-- допомогти студенту, як майбутньому фахівцю, у формуванні психологічної і юридичної культури майбутнього психолога; у розвитку і закріпленні теоретичного мислення і практичних дій в різних вимірах правового буття людини.

Знання юридичної психології виступає необхідною умовою формування професійної майстерності, важливою передумовою успішного рішення завдань будь-якого рівня -- як теоретичного, так і практичного. Вони допомагають психологу здійснювати творчий діалог з минулим; служать своєрідним компасом, що дозволяє успішно орієнтуватися у великому матеріалі, накопиченому в ході історичного розвитку психолого-етнографічного пізнання; використовувати продуктивні ідеї попередників при розгляді актуальних проблем психології, етнографії і права.

Засвоєння матеріалу, що передбачено "Програмою", сприятиме більш грунтовному осмисленню теоретичних питань курсу, формуванню вмінь творчого застосування знань у вимірі антропологічних основ права.

Курс, що пропонується, охоплює великий матеріал від джерел зародження етнопсихологічної думки в період становлення людської цивілізації і до наших днів, знайомить з історією як вітчизняних психології етнографії та права, так і зарубіжної. Проблемно-хронологічний принцип побудови даного курсу став основою для виділення найбільш важливих для вивчення тем.

Методика вивчення курсу базується на єдності лекційних і практичних занять. Заплановано різноманітні форми і методики самостійної роботи студентів над дисципліною, а також консультації (індивідуальні і в складі груп).

Контроль знань (підсумковий у формі заліку) проводиться в усній та письмовій формах.


Вступ
Юридична (етно)психологія як етнографічний контекст буття людини в праві. Поняття "буття людини в праві". Юридична етнопсихологія, юридична етнологія, юридична антропологія як науки, що вивчають різні виміри буття людини в праві. Співвідношення між вказаними науками. Юридична етнологія як наука, що вивчає різноманітні архаїчні правові культури багатьох регіонів світу. Юридична антропологія як наука, предметом якої є "людина юридична" взагалі. Юридична етнологія і юридична антропологія як відгалуження (західної) соціології права. Відношення між соціологією і антропологією, між галузевими соціологіями і галузевими антропологіями.

Юридична антропологія (антропологія права, юридична етнографія, етнологія права) як науки, що здійснюють сукупність теоретичних і емпіричних досліджень різноманітних правових систем (архаїчних, традиційних, сучасних). Норми права з точки зору способів вираження відношень між людьми як предмет пильної уваги етнологів і антропологів. Юридична антропологія як наука, що вивчає правові форми суспільного життя людей на усіх стадіях розвитку -- від архаїчних до сучасних, як наука, що вивчає людину як соціальну істоту у її правових вимірах, проявах, характеристиках; як наука про специфіку правового статусу особистості в суспільствах архаїчних, традиційних та сучасних, а також в системі європейського (і не лише європейського) права.

Юридична антропологія як наука, що вивчає усю правову розмаїтість правових характеристик людства (а також етнічних груп, народів, націй, що його складають -- у його становленні, розвитку, у його реальному соціально-історичному бутті.

Історія становлення юридичної антропології: проблеми, принципи, концептуальний апарат, методи, парадигми, персоналії.

Звичаєве право як вимір юридичної антропології.

Організація досліджень в галузі юридичної антропології у світовій науці і практиці.


1. Юридична (етно)психологія як вимір досліджень буття людини в праві.

Юридична антропологія як методологічна основа досліджень буття людини в праві


Антропологічна основа права. Природа людини і право. Суперечливість людини як сукупності її родових характеристик. Природні (вроджені -- біологічні та фізичні) властивості людини (антропологема вітальності). Соціальність людини (антропологема соціальності). Духовність людини (антропологема духовності). Інтегральне бачення людини (людська істота як єдність вітальності, соціальності, духовності). Відношення між складовими людської істоти . Три типи сутнісних протиріч людської істоти: а) між вітальністю і соціальністю; б) між соціальністю і духовністю; в) між вітальністю і духовністю.

Ментальні передумови правосвідомості:

а) повсякденна свідомість (передрозум);

б) здоровий глузд;

в) розум.

Інтелектуально-метафізична інтуїція.

Мотиваційні конфлікти в морально - правовій свідомості. Типи суб'єктивних реакцій на мотиваційні конфлікти.

Когнітивний дисонанс у морально-правовій свідомості.

Типологія мотиваційних конфліктів (за Гегелем).

Морально-правова свідомість маргінальної особистості. Акцентуйована особистість та її схильність до деліктів.

Загальножиттєві смисли людини як особливий тип соціокультурних реалій (екзістенціальна самосвідомість людини).

Самогубство. Гегель про право людини розпоряджатися власним життям. Три типи самогубств (за Е. Дюркгеймом). "Російське самогубство" (Ф.М. Достоєвський).

Конфліктологія соціальної поведінки (морально-правові проблеми).

Адаптативна поведінка .

Дезадаптивна поведінка.

Контрадаптивна поведінка. Конфліктологія В. Лефевра.

"Образ людини" як складова сучасної правової теорії.

Людина як особливий вид правового буття суспільства. Відкритість і незавершеність людини як біосоціальної істоти.

Відкритість людини світу як універсальна здатність до вільної дії. Універсальна здатність людини на свідомі вчинки і на вибір (серед безлічі різних можливостей) однієї чи кількох можливостей.

Особистість і право. Гуманістична природа права.

"Людина юридична" як ключеве поняття юридичної антропології.

2. Звичаєве право як предмет досліджень юридичної атропології


Звичаєве право як система норм, правил, дозволів та заборон, що склалися традиційно та ізустно передаються наступним поколінням, як система забезпечення механізмом санкцій і контролем за їх виконанням.

Звичаєве право як комплексне явище, що відзеркалює систему світогляду, правові цінності, економічні, соціальні і культурні відношення.

Історична школа про звичаєве право як найбільш чистий вираз правосвідомості.

Еволюціонізм як концепція звичаєвого права на основі етнографічного матеріалу.

Системно-структурний, інструментальний, психологічний та соціологічний підхід до вивчення проблем звичаєвого права.

Синтетичні антропологічні дослідження в галузі звичаєвого права.

Американський неоеволюціонізм про можливість існування додержавного права. Плюралістський підхід до вивчення проблем звичаєвого права.

Природно-правові та соціологічні течії в межах плюралістського напрямку досліджень звичаєвого права.

Вчення Е. Ерліха про вільне ("живе") право.

Американський правознавець Г. Бергман про необхідність створення інтегративної юриспруденції, яка має засновуватись не лише на розумі, але і на почуттях, інтуїції та вірі.

Порівняльний підхід до вивчення звичаєвого права про співвідношення традицій, інновацій і наступності у праві, про використання як традиційних регуляторів (звичаї, традиції, звички), так і залучення раціональних регуляторів (закони, договори).

3. Правова культура як вимір антропологічних досліджень буття людини в праві


Правова культура як спосіб формування та розвитку правового життя суспільства.

Звичаєве право як форма народної самосвідомості.

Віддзеркалення у правової свідомості неінституціалізованого соціального досвіду, що закарбувався у правових звичаях.

Звичаєве право як продукт етнотворчості, як елемент фольклорної культури з ознаками усної форми передачі, з ознаками анонімності, колективності авторства, вартотивності.

Звичаєво-правова культура як система етнограюридичних (ритуальних, етикетних, побутових, моральних) норм.

Діалогічна концепція права як феномен культури.

Комунікативна теорія права про антропогенну комунікативну реальність правових явищ.

Тлумачення норм звичаєвого права як таких, що склалися до утворення держави і охоронялися родо-племенними органами та релігійними структурами.

Тлумачення звичаєво-правових регуляторів як таких, що не санкціоновані державою. Праворозуміння протидержавної епохи: його відмінності від праворозуміння епохи державної.

Ціннісний підхід як інструмент досліджень звичаєвого права. Цінності як визначальний елемент розуміння функцій культури звичаєвої правотворчості. Звичаєве право як засіб досягнень соціальної солідарності і соціального компромісу.


4. Антропологія сучасного права
Права людини з позицій соціально-антропологічного підходу.

Поняття соціально-антропологічного дослідницького підходу. Права людини як вияв людської культури. Права людини з точку зору засобів соціалізації людського індивіду. Способи засвоєння біосоціальним індивідом прав (і обов'язків) людини.

Психологічні способи засвоєння індивідом прав людини:

а) засвоєння людиною прав (і обов'язків) через вплив на неї внутрішніх умов. (Підсвідомий рівень засвоєння людиною прав людини і відповідальності за їх порушення);

б) засвоєння людиною прав людини через вплив на неї зовнішніх умов;

в) наслідування (через використання досвіду інших людей);

г) ідентифікація;

д) рефлексія.

Соціально-педагогічний способи засвоєння прав і обов'язків людини:

а) традиційні; б) інституціональні.

Людиноцентристські характеристики прав людини. Особистість як наївища цінність. Свобода як родова характеристика людини. Гра як прояв свободи людини. Творчість як форма прояву свободи людини. Ризик як прояв свободи людини. Пошук смислу життя як форми прояву свободи людини.

Персоналістське розуміння свободи. Автономія правової особистості: а) наявність суб'єктивних прав і обов'язків (правоздатності) як конкретних можливостей до дій; б) правосвідомість (як здатність усвідомлювати свої дії); в) дієздатність (як вміння відповідально здійснювати права та нести обов'язки).

Правова особистість як цілісний творець права, що будує належний правопорядок. Цілісність правопорядка, що забезпечує законність, солідарність та істинність. Критерій законності -- право як справедливість.

Рівність як правовий принцип. Верховенство гуманізму в праві, що забезпечує справедливість, рівність, свободу.

Роль та значення понять "особа", "особистість", "особистний" у правові та у юридичної антропології.

Праворозуміння як традиція антропологічного, аксіологічного та соціологічного опису права. Європейська традиція праворозуміння (природного та позитивного).

Європейська "людина юридична". Антропологія позитивного права (європейського). Позитивне право як правопорядок.

Міжнародно-правовий вимір правового буття людини.

Міжнародні стандарти прав людини і проблема міжнародної правосуб'єктності індивіда.

Юридична антропологія і виклики сучасної цивілізації. Сучасна сім'я у правовому контексті (правове буття сучасної сім'ї).

Особистостні права людини. Правове буття ембріона. Правове буття людини як власника свого тіла.

Правова регламентація трансплантації органів людини, що вмерла або загинула у катастрофі.

Евтаназія як антрополого-юридична проблема.

5. Література


1. Анохін Ю.І. Юридична антропологія: до характеристики її предмета. // Бюлетень Міністерства юстиції України, № 7 (33), 2004. --с. 100-110.

2. Бігун В.С. Антропологія права: предмет, система, методологія, статус та функції. // Антропологія права: філософський та юридичний вимір (стан, проблеми, перспективи). Матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 р.). -- Львів: Край, 2006. -- с. 43-57.

3. Бігун В.С. Правова антропологія. // Юридична енціклопедія в 6 т. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Редкол.: Ю.С. Шеншученко (голова) та ін. --К.: Вид-во "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2004. Т. 5.: П-С -- с. 34-36.

4. Бочаров В.В. Антропология права: антропологические и юридические аспекты. // Человек и право. Книга о летней школе по юридической антроопологии. (г. Звенигород, 22-29 ма 1999 г.). Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. -- М.: ИД "Стратегия", 1999. -- с. 23-31.

5. Ковлер А.И. Антропология права. Учебник для вузов. -- М.: Издательство НОРМА, 2002. -- 480 с.

6. Максимов С. Предмет і методологічні засоби правової антропології. // Антропологія права: філософський та юридичний вимір (стан проблеми, перспективи): Матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 р.). -- Львів: Край, 2006. -- с. 240-248.

7. Нерсесянц В.С. Юридическая антропология как наука и учебная дисциплина. // Рулан Н. Юридическая антропология. Учебник для вузов. Ответственный редактор В.С. Нерсесянц. -- М.: Издательство НОРМА, 1999. -- с. 1-6.

8. Обычай и закон. Исследования по юридической антропологии. (Санкт-Петербург -- Пушкин, 20-26 августа 2001г.). / Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. -- М.: Издательский дом "Сратегия", 2002. -- 399 с.

9. Обычное право и правовой плюрализм. (Материалы ХІ Международного Конгресса по обычному праву и правовому плюрализму. Август 1997 г., Москва. // Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. --М.: 1999. -- 251 с.

10. Рулан Н. Юридическая антропология. Учебник для вузов. Перевод с франц. Ответственный редактор В.С. Нерсесянц. -- М.: Издательство НОРМА, 1999. -- 310 с.

11. Садохин А.П. Этнология. Учебное пособие. Изд. 3-е, перераб. и доп. -- М.: Алваро-М.; ИНФРА. -- М., 2004. -- 352 с.

12. Саидов А.Х. О предмете антропологии и права. // Государство и Право. -- 2004. -- № 2. -- с. 63-69.

13. Тишков В.А. Антропология права -- начало и эволюция дисциплины. // Юридическая антропология. Закон и жизнь. Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. -- М.: Издательский дом "Стратегия", 2007. -- с. 7-14.

14. Тишков В.А. Вступительное слово. // Обычное право и правовой плюрализм. (Материалы ХІ Международного Конгресса по обычному праву и правовому плюрализму. Август 1997 г., Москва. // Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. --М.: 1999. -- с. 6-8.

15. Удовика Л.Г. Еволюція юридичної антропології. // Проблеми філософії права, ТОМ ІІІ, № 1-2. -- Київ-Чернівці: Рута, 2005. -- с.244-249.

16. Удовика Л.Г. Звичаєве право з позицій юридичної антропології. // Вісник Запорізького юридичного інституту, № 1, 2004. -- с. 26-38.

17. Удовика Л.Г. Право як спосіб людського буття. // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. -- Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2004. -- с. 28-32.

18. Человек и право. Книга о летней школе по юридической антропологии. (г. Звенигород, 22-29 мая 1999 г.). Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. -- М.: ИД "Стратегия", 1999. -- 196 с.

19. Штурцев Ю. Ю. Юридико-антропологічне розуміння правового плюралізму. // Антропологія права: філософський та юридичний вимір (стан, проблеми, перспективи): Матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 р.). -- Львів: Край, 2006. -- с. 302-308.

20. Юридическая антропология. Закон и жизнь. / Отв. ред.Н.И. Новикова, В.А. Тишков. -- М.: Издательский дом "Стратегия", 2000. -- 224 с.


6. Контрольні питання


1. Що вивчає юридична антропологія?

2. Що таке "образ людини" і "образ права"? Як вони пов'язані між собою?

3. Що таке "людина юридична"?

4. Що являє собою природа людини і в чому полягає необхідність правопорядку?

5. Що являють собою права людини і який зміст стосовно них мають терміни: "природні", "невідчужувані", "священні"?

6. Яку функцію виконують права людини в сучасному світі?

7. Яка форма індивідуального буття людини (індивід, особистість, індивідуальність) відповідає поняттю суб'єкта права?

8. Що означає термін "цінність"?

9. Яке співвідношення понять "цінність" і "оцінка"?

10. Розкрийте зміст таких понять як "ціль", "ціннісна орієнтація", "оцінка", " норма".

11. Яке місце займають цінності в структурі людської діяльності?

12. У чому відмінність індивідуальних і суспільних цінностей? Які цінності є правовими і чому?

13. Назвіть вищі цінності людини і дайте їхню коротку характеристику.

14. Який зміст вкладається в поняття "правовий ідеал" і яку роль він відіграє у правовому житті?

15. Що таке воля і для чого вона існує?

16. Що являє собою рівність? Як співвідносяться рівність і воля?

17. Яке місце займає справедливість у системі вищих цінностей? Як співвідносяться справедливість і право?

18. Який існує зв'язок між волею, рівність і справедливістю?

19. Який існує зв'язок між справедливістю і суспільним ідеалом?

20. Який зміст Ви вкладаєте в поняття "правосвідомість" і "правова культура"?

21. В чому полягає роль правосвідомості у правовому житті?

22. Які існують елементи, форми і рівні правосвідомості?

23. Основні постулати (логічні аксіоми) правосвідомості.

24. Як співвідносяться право і мораль?

25. Як співвідносяться універсальне і культурно-історичне у правосвідомості?

26. Що таке правовий менталітет? Як співвідносяться правосвідомість і правовий менталітет?

27. Як співвідносяться національний характер та ідея права?

28. У чому полягають, на вашу думку, особливості українського і російського менталітетів?

29. У чому відрізняються західний (європейський) і східний (азіатський) типи менталітетів?

30. Що розуміють під "антропологічним поворотом" у правомисленні?

31. В чому полягає антропологічна вітальність (сукупність біологічних, фізичних і морально-функціональних ознак) людини?

32. В чому полягає соціальність людини?

33. В чому полягає духовність людини?

34. Як співвідносяться між собою вітальність, соціальність і духовність людини?

35. Яке значення для формування правосвідомості мають такі форми морально-правової свідомості, як "перед-розум", "здоровий глузд", "розум" та "інтелектуально-метафізична інтуїція"?

36. Які існують типи мотиваційних конфліктів у морально-правовій свідомості людини?

37. В чому "метафізичний смисл" самогубства?

38. В чому смисл адаптивної, дезадаптивної та контрадаптивної поведінки людини?

39. В чому знаходить свій вияв абсолютність норм і цінностей природного права?

40. Які антропологічні основи принципу невід'ємності прав людини?

41. Що являють собою життя людини, свобода людини та власність людини як цінності природного права?

42. Морфологічні і функціональні аспекти конституції людини.

43. Психофізіологічні, психологічні і генетичні аспекти конституції людини.

44. Екологічні аспекти конституції людини.

45. Расогенез. Расові ознаки людини.

46. Класифікація рас.

47. Етногенез як походження етносів. Етногенетичні процеси.

48. Класифікація етносів.

49. Теорії етносу.

50. Національний характер і менталітет.

51. Сутності (родові) якості людини.

52. Людина як творець свого внутрішнього духовного світу.

53. Людська поведінка, людське пізнання і людська воля.

54. Свобода людини як родова (головна) характеристика людини.

55. Гра як прояв свободи людини.

56. Творчість як форма прояву свободи людини.

57. Ризик як прояв свободи людини.

58. Пошук смислу життя як важливіша сутнісна характеристика людини і як прояв його свободи.

59. Людина і державність.

60. Людина у світі політики.

61. Етнічна культура.

62. Основні риси традиційних культур і традиційного мислення.

63. Етнічні стереотипи.

64. Що таке антропологічна аксіома?

65. Що таке Функціональна асиметрія півкуль мозку?

66. Що таке бінарна опозиція (як характеристика структур світосприйняття)?

67. Що таке правове мислення? Основні форми правового мислення (перед-розум, здоровий глузд і розум).

68. Когнітивний дисонанс. Інтровертні і екстравертні суб'єктивні реакції на когнітивні реакції на когнітивний дисонанс.

69. Правова психологія. Психологічна школа права Л.І. Петражицького.

70. Правові емоції як джерело (безпомилкових) інтуітивних уявлень про справедливість (як про ключову категорію права).

71. Психологічне вчення Л.І. Петражицького про право як предтеча феноменологічного методу пізнання права.

72. В чому суть феноменологічного методу пізнання права?

73. Психологічні розробки проблем мотивації правової і не правової (девіантної, деліквантної і кримінальної поведінки).

74. Значення психоаналітичної методології для осмислення кримінологічної мотивації.

75. Вчення Карла Юнга про архетипи як комплекси підсвідомих переживань. Архетип "тінь" і архетип "маска".

76. Колективне підсвідоме як продукт психологічної спадковості, що пов'язує сучасну людину з її далекими предками.

77. Регулятивні начала, що містяться у колективному підсвідомому і віддзеркалені у нормах нравственності і природного права.

78. Колективне підсвідоме, що зафіксовано у літерах, релігійних преданіях, у мистецтві стародавніх і сучасних народів.

79. Психологія девіантної поведінки.

80. Психологія деліквантної поведінки як різновиду девіантної поведінки.

81. Психологія кримінальної поведінки як різновиду девіантної поведінки.

82. Кримінальна свідомість і основні психологічні аргументи, що виправдовують цей різновид деліквантної поведінки.

83. Психологічні основи пенології як психолого-криміналогічної дисципліни про покарання, про задачи, засобі і форми покарань.

84. Три підходи до проблеми покарань: природно-правовий, позитивно-правовий, неправовий.

85. Що таке звичаєве право? Предмет і об'єкт звичаєвого права.

86. Співвідношення понять "звичай" і "правовий звичай".

87. Звичаєве право як джерело правової культури народу.

88. Звичаєве право як продукт етнотворчості.

89. Етапи розвитку звичаевого права.

90. Кодифікація звичаєвого права.

91. Звичаєве право як об'єкт досліджень історичної школи права.

92. Роль звичаєвого права у правовій системі.

93. Що таке обряд. Типи обрядів. Обрядові форми звичаєвого права.

94. Правні обряди сімейно-родового життя українців.

95. Правне значення календарно-трудових обрядодій.

96. Природа і специфіка українського звичаєвого права.

97. Характерні риси українського дореволюційного звичаєвого права.

98. Звичаєві традиції у цивільному та цивільно-процесуальному праві.

99. Звиачєві норми у галузях кримінального та кримінально-процесуаль- ного права.

100. Роль звичаю у становленні українського трудового права.

101. Звичаєвість у сімейно-шлюбних відносинах.

102. Форми проявлення звичаєвого права слов'ян.

103. Інформація правничого характеру, що збереглася в жанрах фольклору слов'ян.

104. Земсько-князівський етап становлення звичаєвих відносин українців (період Руської Правди).

105. Правничий зміст віщувань у стародавніх слов'ян.

106. Система звичаєвого права -- "закон Руський" (питання кримінального, спадкового та сімейного права).

107. Устав Володимира (Мономаха) -- систематизація питань стародавніх обрядів і звичаїв язичництва.

108. "Руська Правда" Ярослава Мудрого -- письмове звернення звичаєвих норм і законів русів.

109. "Руська Правда" як перший досвід уніфікації і систематизації норм звичаєвого права давньоруської держави.

110. Розширена редакція "Руської Правди" (Правда Ярославичів) як система загально-обов'язкових правил і норм на грунті старовинних слов'янських звичаїв.

111. "Руська Правда" як руське звичаєве право.

112. Статути княгині Ольги як систематизація правових норм, що вироблялися на ґрунті звичаєвого права.

113. Феодальне право доби Ярослава як чинник систематизації впливу права на звичай.

114. "Руська Правда" як перше правниче джерело конституційного характеру, в якому норми звичаєвого права еволюціонували у закони.

115. Перехід правових звичаїв, що були кодифіковані у "Руської Правди" в Литовські статути.

116. Домінування засад давньоукраїнського звичаєвого права у структурах суспільства Литовсько-Руської держави.

117. Середньовічне міське звичаєве право (Магдебурське або Німецьке право) як чинник формування органів місцевого самоврядування.

118. Козацьке звичаєве право як система звичаєвих норм, що сформувалася на Запорізькій Січі".

119. Звичаєве право як основа формування козацького військового права.

120. Звичаї проведення козацької ради та організації військових походів як прояв норм козацького військового права.

121. Злиття військового звичаєвого права козацтва із Законодавством Речі Посполітої.

122. Норми звичаєвого козацького права як основа судової практики доби пізнього феодалізму.

123. Норми козацького звичаєвого права Запорізької Січі як єдине джерело регулювання діяльності виборної адміністрації.

124. Литовський статут як основне джерело прояву звичаєвого права в судовій практиці України.



125. Московський етап становлення звичаєво-правовідносин в Україні.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка