Діхтяренко Ольга Сергіївна вчитель трудового навчання Освіта: вища Педагогічний стаж: 15 років Науково-методична проблема: Впровадження українських народних традицій та ремесел на уроках трудового навчання та в позаурочний час



Сторінка1/5
Дата конвертації29.04.2016
Розмір0.83 Mb.
  1   2   3   4   5
Управління освіти і науки Криворізької міської ради

Відділ освіти виконкому Інгулецької у місті ради

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 101

домброван.jpg

Діхтяренко Ольга Сергіївна

вчитель трудового навчання

Освіта: вища

Педагогічний стаж: 15 років

Науково-методична проблема:Впровадження українських народних традицій та ремесел на уроках трудового навчання та в позаурочний час.

Професійне кредо: Ціную працю я, що в творчість перейшла,

В ній бачу сенс свого життя.

Кривий Ріг

Управління освіти і науки Криворізької міської ради

Відділ освіти виконкому Інгулецької у місті ради

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 101



Творча робота

Використання новітніх технологій при вивченні народних традицій та ремесел на уроках трудового навчання та в позаурочний час



Кривий Ріг

Зміст

Лист представлення з фотокарткою

1

Відгук про педагогічну діяльність

4

Опис власного педагогічного досвіду

6

Розробка циклу уроків


11

Дидактичні матеріали


33

Виховні заходи

48

Проект

58

Відгук

на педагогічну діяльність

вчителя трудового навчання

Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 101

Діхтяренко Ольги Сергіївни

Діхтяренко Ольга Сергіївна має високий рівень професіоналізму, виявляє ініціативу, творчість, запроваджує досягнення науки та передового педагогічного досвіду в практику роботи, вдосконалює систему розвитку та форм творчих здібностей учнів.

Активно використовує в своїй роботі інтерактивні методи навчання, інновації, цікаві методичні знахідки щодо викладання певних тем. Створює необхідні умови для розвитку та самореалізації особистості учня через формування позитивної мотивації навчання.

Учитель має широку ерудицію, успішно вирішує проблеми формування духовно багатої особистості вільного громадянина, здатного розв’язувати завдання, що забезпечують поступ нації, розвиток духовності в учнів.

Виховує почуття патріотизму, національної гідності, дбайливе ставлення до природи та любов до рідного краю.

Особливу увагу приділяє впровадженню технологій, які розвивають мотивацію до навчання праці.

Активно займається самоосвітою, багато працює з електронними джерелами, інформацію яких використовує на уроках та в позаурочний час.



Нічого в світі вічного немає,

Усе колись з’являється й зникає,

Це знають всі, і це не зміниться ніколи.

Лише одне є вічне – шлях до школи.

У Державній національній програмі відродження освіти звертається увага на органічне поєднання освіти з національною культурою, історією, народними традиціями України.

Духовне відродження України немислиме без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед молоді. З глибин людської пам’яті піднімається забута народна мудрість, яка розвивалась і вдосконалювалась віками. Треба допомогти цьому відродженню вийти на широку дорогу, заповнити ним наші душі, врятувати нас від виродження як нації. Найперше це потрібно дітям.

Тому я обрала для своєї роботи тему : «Використання новітніх технологій при вивчені народних традицій та ремесел на уроках трудового навчання та в позаурочний час»

Аналіз літературних джерел свідчить про наявність великої кількості методичних та психолого-педагогічних розробок, систем, концепцій щодо національного виховання. Проте власний досвід роботи в школі, бесіди з учителями, анкетування, які проводились не лише мною, переконують у тому, що ця справа є складною і актуальною на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства.

Проведене мною анкетування показало слабку поінформованість дітей про трудові та культурні традиції нашого народу. Так, на запитання «Які види народних ремесел та декоративного мистецтва поширені у вашій місцевості?» більше половини опитуваних дітей дали відповідь: «Не знаю» (68 %). Лише 11 % від опитуваних на запитання «Які регіони можна виділити в Україні, і чим, на вашу думку, пояснюються відмінності між ними?» вказали на західну, східну та центральну частини України, зазначивши, що вони відрізняються мовою, звичками, заняттями. На запитання «Які ви знаєте традиційні господарські заняття населення окремих регіонів?» переважна більшість учнів (61 %) не змогли дати змістовної відповіді. Для невеликої групи дітей (17%) була характерною така відповідь: «На заході поширено лісництво, на сході — металургія, на півдні та на півночі — землеробство». Решта учнів (26 %) вказували лише на існування таких господарських галузей, як землеробство, ремісництво, скотарство. На запитання «Які зусилля ви докладаєте для того, щоб краще ознайомитися з традиціями, історією, культурним і суспільно-політичним життям свого народу?» старші підлітки найчастіше відповідають: «Не знаю» (43%). Серед молодших школярів цього віку характерною є відповідь: «Не докладаю». Але на наступне запитання анкети «Чи вважаєте ви себе носієм української культури?» ці самі учні відповідають ствердно (59 %). Додаткове опитування дітей показало, що вони висловлюють готовність бачити себе носієм культури. При цьому учні не надавали великого значення, якої саме культури (української, європейської чи американської або будь-якої іншої). Отже, з одного боку, в учнів відсутнє усвідомлене переконання щодо своєї належності до культури свого народу, а з іншого — в них виявляється природна для цього віку потреба знайти своє місце у суспільно-культурному житті, бути носієм певних ідей, переконань тощо.

Із великої кількості народних ремесел найбільш сприйнятливе для мене і моїх учнів є українська народна вишивка.

Вишивка — найпоширеніший вид народної творчості в Україні. У виробах вишивальниць втілюється поетичне осмислення життя, навколишнього світу, краси і фантазії, звичаї та уявлення наших предків.

Теоретичне навчання передбачає ознайомлення учнів із загальною теорією української народної вишивки, еволюцією художніх засобів вишивок в історичному аспекті, з художніми відмінностями народної вишивки усіх етнографічних зон України. Зміст необхідних технологічних відомостей погоджується з характером практичних робіт.

Реалізація загальноосвітніх завдань трудового навчання та його ефективність значною мірою залежить від умов, що створюється для пізнавальної діяльності учнів.

Розробка і впровадження у виробництво та навчальний процес сучасного обладнання, широке застосування комп‘ютерної техніки та нових інформаційних технологій зумовили розробку нової парадигми організації навчального процесу.

Учень може отримати знання від учителя, книги, перегляду фільмів, а також від комп‘ютера. Кожному із цих способів передачі знань притаманні переваги і недоліки. Найбільш необхідний для кожного конкретного випадку спосіб залежить від виду навчального матеріалу, стилю навчання, обраного учнем, а також від уміння педагога і його методики викладання. Під час вивчення трудового навчання в школі необхідна велика матеріальна база, що не завжди присутня, а особливо наявність наочних посібників. Тому, щоб вирішити цю проблему я застосовую під час навчання комп‘ютери, їх можна застосовувати на різних етапах уроку. Комп‘ютер враховує широкий діапазон особливостей учнів, сприяє формуванню в учнів рефлексії своєї діяльності.



Комп'ютер є багатофункціональною навчальною машиною. Його дидактичні можливості дозволяють:

  • завдяки новизні і цінності залучити учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності;

  • активізувати навчання шляхом використання привабливих і швидкозмінних форм подачі інформації (мультиплікація, колір, музика), стимуляції пошуку відповідей , духу змагання ;

  • розвивати творче мислення шляхом експериментування, пошуку зв'язків між новою і старою інформацією, встановлення зв'язків і закономірностей в межах набору завчених фактів;

  • розвивати абстрактне мислення за допомогою заміни, демонстрації конкретних предметів схематичними чи символічними зображеннями (кресленнями, графіками, діаграмами, формулами), наочністю;

  • формувати уміння раціонально будувати розумові операції (точно визначати цілі діяльності, завдання, засоби досягнення завдань, цілей);

  • стимулювати рефлексію, аналіз учнями своєї діяльності шляхом отримання наочного зображення наслідків власних дій;

  • реалізувати індивідуалізацію навчання за послідовністю понять, що вивчаються; за методом подачі навчального матеріалу; рівнем складності і кількості пред'явлених задач, часу навчання тощо;

  • керувати навчанням: комп'ютер визначає, які навчальні завдання (питання, задачі, вправи) будуть запропоновані учням, які пізнавальні дії (порівняння, зіставлення, абстрагування та ін.) вони мають виконати, до яких результатів і висновків дійти;

  • доступ до мережі Інтернет дозволяє взяти участь у міжнародних освітніх проектах (спільній навчально-пізнавальній творчій або ігровій діяльності учнів-партнерів, організованій на основі комп'ютерних телекомунікацій), яка має спільну мету - дослідження певної проблеми (дослідницької, літературно-творчої, пригодницької, інформаційної та інших);

  • організувати дистанційне навчання з використанням персональних комп'ютерів і мережі Інтернет;

  • забезпечити об'єктивність контролю, можливість реалізації суб'єктивного стилю спілкування, що особливо важливо для учнів із сповільненим темпом сприймання і засвоєння навчального матеріалу.

На своїх уроках я ефективно використовую комп'ютер . Завдяки чому в тому році учениця мого класу Шевикіна Юлія стала переможницею міського туру обласного конкурсу фоторобіт, малюнків та плакатів «Толерантність очима молоді»; учень Слісаренко Вадим став переможцем конкурсу юних фотоаматорів «Моє місто – мій рідний край»; були нагороджені грамотою за перемогу у міській виставці Всеукраїнської краєзнавчої акції учнівської та студентської молоді «Колосок пам’яті», в номінації «Кращий буклет», в цьому навчальному році Поварніцин Олександр зайняв ІІІ місце у міському дитячо-юнацькому фестивалі аматорського фільму, комп’ютерної графіки та анімації «Рідне Криворіжжя» в номінації «Фотоколаж» .

d:\картинки\сканер\новый рисунок.png

Сьогодення викликало небувале зростання інтересу до проблем історії, витоків національної культури, непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у навчально-виховній практиці сьогодення.

Я зацікавлена в тому, щоб уроки праці були не тільки корисними, а й цікавими, зробити так, щоб учні бажали навчитися робити різні цікаві речі: народну іграшку, посуд, прикраси для житла та багато іншого, тому на уроках трудового навчання я використовую прислів’я та приказки. Фольклор на уроках створює позитивний настрій, викликає пожвавлення в класі. А під час постійного використання прислів’їв і приказок учні незабаром самі починають застосовувати їх у своїй мові, що збагачує їхнє спілкування.

З метою виховання молодого українського менталітету я спрямовую свою роботу на пошук та розвиток нових форм діяльності освіти та виховання, тому в свою практику виховної роботи широко впроваджую заходи на основі народних традицій, звичаїв та обрядів, символів українського народу, проводжу народні свята, екскурсії по історичним місцям, до майстерень художників і народних умільців. Крім цього проводжу пошукову роботу серед жителів села, району, фотографую будівлі в народному стилі, господарські споруди, меблі, з учнями робимо записи народних обрядів, легенд, казок, пісень, приказок з розповідей старожилів.

Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапі розвитку школи веде до зміни її технологій. Я, як учитель повинна бути не лише професіоналом, здатним навчити кожного на основі нових форм, прийомів і методів, але й психологом, який кожного разу повинен по-новому будувати стосунки з дитиною на основі взаємоповаги та взаєморозуміння; старшим товаришем, порадником, добрим, об’єктивним, чесним, люблячим дітей, совісним, відповідальним, здатним на самопожертву. Робота над навчальним проектом – практика особистісно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня на основі його вільного вибору з урахуванням його інтересів.

Зараз, разом з учнями, я працюю над проектом «Я візьму той рушник…»

Мета цього проекту:


  • Аналіз сучасного стану розвитку національної самосвідомості;

- Розвивати уміння збирати, обробляти і аналізувати інформацію;

  • Усвідомлення взаємозв'язку між вивченням, впровадженням та збереження народних традицій;

  • Формування соціальної активності й вміння усвідомлювати свою роль у прогресивному розвитку суспільства ;

  • Створення умов кожному учаснику для реалізації проекту;

  • Виховування почуття гідності за свій народ, національну культуру;

  • Виховання та розвиток комунікативних здібностей учасників проекту;

  • Формування толерантності у взаємодіях та взаємозв'язках з іншими людьми;

  • Заохочувати до створення власних вишитих виробів;

  • Розвивати творчий підхід до практичних робіт;

  • Узагальнення наслідків проектної діяльності та розробка методичних рекомендацій щодо їх впровадження.

Як результат матеріальної й духовної культур багатьох поколінь, вишивка охоплює широку сферу знань, естетичних смаків, поглядів, звичаїв та обрядів українського народу. Через складну систему орнаменту й кольорів вишивка передає в закодованому вигляді важливі аспекти світосприймання українського народу.

Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, росту його національної самосвідомості, що в значній мірі залежить від відповідної системи навчання й виховання дітей та молоді, а саме через народне декоративно-ужиткове мистецтво, зокрема, українську народну вишивку.

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!



6 клас

Тема. Оздоблення виробів. Види швів для вишивання.

Мета: ознайомити з історією і традиціями української народної вишивки, дати уявлення про класифікацію швів для вишивання, навчити розрізняти шви за технікою і способом виконання, виховувати художній смак, любов до традицій українського народу, формувати інтерес до історії української вишивки.

Обладнання: зразки швів, готові вироби, ілюстрації з журналів, зразки тканин для вишивання, таблиця «Правила безпечної роботи у швейних майстернях».

Основні поняття: техніки вишивання: глухі та наскрізні, вільні та лічильні, однобічні та двобічні; канва.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку.

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III. Вивчення нового матеріалу



  1. Українська народна вишивка — вид декоративно-ужиткового мистецтва.

  2. Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи при вишиванні.

  3. Класифікація швів для вишивання (із практичним закріпленням).

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

V. Підсумки уроку.

VI. Домашнє завдання.

Хід уроку


  1. Організаційний момент

  1. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Бесіда.

  1. Які шви для вишивання ви освоїли в 5 класі?

  2. Намалюйте графічне зображення цих швів. (Один учень працює біля дошки, інші — у зошитах.)

  3. Який вигляд має виворітний бік шва?

  4. Які інструменти і матеріали необхідні для вишивання?

III.Вивчення нового матеріалу

1. Українська народна вишивка — вид декоративно-ужиткового

мистецтва.

Повідомлення учнів.

Учні виступають із заздалегідь підготовленими повідомленнями

про українську народну вишивку.

Слайди «Мелодія душі української – вишивка» (сл.1-9)

Сл.2 ПЕРШІ ЗГАДКИ про вишивку в Україні зустрічаються у стародавніх істориків. Про це свідчать і археологічні знахідки з скіфських поховань: всесвітньо відома золота пектораль з Товстої могили (4 сторіччя до н.е., зберігається в Музеї історичних коштовностей на території Києво-Печерської Лаври, м. Київ), чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чертомлик.

Сл.3Сенсацією також стали розкопки Соколової могили в с.Ковалівка Миколаївській області. Це поховання знатної сарматки, одне з небагатьох не розграбованих. Тут були знайдені фрагменти золотого шиття на шовковій тканині пурпурного кольору. Вишивка датована І сторіччям н.е. і є найбільш стародавньою зі всіх відомих історикам.

Сл.4 В кінці XI ст. Анна - янка  дочка великого князя Всеволода, сестра Володимира Мономаха, заснувала в Андріївському монастирі в Києві школу вишивки золотом і сріблом. З літопису також дізнаємося, що вишивала і княгиня Ганна  дружина київського князя Рюрика Ростиславича. В кінці 1936 р. під час археологічних розкопок в Софієвському соборі в Києві були знайдені залишки вишивок, після реставрації яких нащадкам з'явилася композиція «Оранта з двома ангелами», а також зображення святих і частина рослинного орнаменту.

Сл.5 ПРИБЛИЗНО ХI століттям датується широке розповсюдження в Україні шиття золотом - "гаптування". Технікою "в прикріп" майстрині розшивали всілякі покрови, фелони, плащаниці,
використовуючи золоті і срібні нитки, перли,коштовне
каміння.
Для золотого шиття використовували найрізноманітніші дорогі
тканини:парчу, китайський і персидський шовк, італійську однотонну камку з крупним узором, західноєвропейський оксамит. Мотивами для золотого шиття служили релігійні сюжети і рослинна тематика.

Сл.6 В XIV-XVII сторіччях наступив розквіт вишивальної "золотої" ери. При цьому осторонь в XVII-XVIII ст. стоять вишивки


шовком у вигляді широких смуг, якими прикрашали скатертини, покривала, рушники. Виконувалися вони переважно зеленим, чорним, червоним кольором або в поєднанні зеленого і темно - вишневого з незначним додаванням золотої або срібної нитки.
З бурхливим розвитком торгівлі в XVI-XVII ст. . на територію України потрапляє велика кількість вірменських, турецьких, персидських шовків, бархатів, парчі, східних килимів. Під впливом "сусідських" узорів в українському мистецтві з'являються стилізовані квіти лотоса, граната і інших східних рослин, які видозмінюються і отримують своєрідну місцеву інтерпретацію.

Сл.7 Рослинні орнаменти стають більш рельєфними, монументальними, викликаючи асоціації з скульптурним декором в архітектурі. У золотому шитті разом з технікою "в прикріп" з'являється специфічна техніка, при якій металеві нитки накладаються на картонну підкладку і закріплюються через дірочки, проколені по контуру.


Найзначнішим центром вишивки в цей період став Київ. Особливо прославилися своєю унікальною майстерністю черниці і послушниці Фроловського і Києво - Вознесенського жіночих монастирів . До цих пір в Києво-Печерському історико-культурному заповіднику зберігається дивовижної краси фелон (1749 р.).

Сл.8 Та все ж найбільшого розквіту стиль бароко досяг у вишивці шовком, якою прикрашали одяг. У українських музеях зберігається значна кількість шовкових вишивок XVIII століття. У малюнках спостерігаються перев'язані бантами і стрічками різноманітні букети, кошики з квітами і овочами.

Сл.9 З кінця XVII століття в українській вишивці виникає цеховий рух: у 1658 році в Львові створюється вишивальний цех, багато монастирів повністю займаються тільки вишивкою (зокрема вже згадувані Фроловський і Вознесенський монастирі в Києві) і виконують складні великі замовлення. Вже в кінці XVIII - на початку XIX ст . у Україні існує величезна кількість поміщицьких майстерень, в яких кріпосні діви прикрашають вишивкою скатертини, подушки, одяг, гаманці, чохли на меблі. Для посилення ефекту додавалися золоті і срібні нитки, мережка. Розцвітає вишивка гладдю різнокольоровим шовком.

2.Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи при
вишиванні.


Міні-тренінг.

Учні одержують картки-інструкції із санітарно-гігієнічними вимогами і правилами безпечної праці при вишиванні, записують їх до зошитів.

Після виконання роботи учням пропонується дати відповіді на запитання.


  1. На якій відстані від очей потрібно тримати вишивку?

  2. Чи використовується при вишиванні наперсток?

  3. Де необхідно зберігати голки і шпильки?

3.Класифікація швів для вишивання
(із практичним закріпленням).


Розповідь учителя.

Мистецтво української народної вишивки формувалося протягом багатьох століть. До наших днів дійшли майже 100 технік (швів) вишивання.

За способом виконання шви поділяються на вільні та лічильні. Вільні техніки вишивання виконують за заздалегідь наміченими контурами узорів, а лічильні — точно рахуючи нитки тканини. Тому для виконання вільних швів можна використовувати будь-яку тканину, а для лічильних — тканину полотняного переплетення або спеціальну тканину для вишивання (канву). (Учитель демонструє зразки тканин.)

Міні-тренінг.

Визначте, до якої групи належать шви, вивчені вами у 5 класі, і заповніть таблицю в зошитах.



Класифікація швів за способом вишивання

Слайди «Види швів української народної вишивки» (сл.1-14)



Розповідь учителя.

За технікою вишивання шви поділяються на наскрізні (ажурні) і глухі. (Учитель демонструє зразки швів або вироби з цими швами.) Глухі шви виконують на цільній поверхні тканини, а наскрізні — розміщуються в самій тканині (на смужці висмикнутих із тканини ниток). Для виконання наскрізних швів також необхідна тканина полотняного переплетення.



Міні-тренінг.

Заповніть таблицю в зошитах.



Класифікація швів за технікою вишивання



Розповідь учителя.

Залежно від виду лицьового і виворітного боку шви поділяють на однобічні (лицьовий і виворітний боки мають неоднаковий вигляд) і двобічні (лицьовий і виворітний боки мають однаковий вигляд).



Міні-тренінг.

За запропонованими зразками швів визначте однобічні і двобічні шви і заповніть таблицю в зошитах.

Види швів

Учитель оцінює правильність заповнення таблиці, аналізуючи допущені помилки.



Міні-практикум.

Учитель може провести роботи індивідуально або в групах. Учні одержують зразки вишивок, вишитих виробів і виконують завдання.



  1. Розглянути запропоновані зразки. .

  2. Визначити шви, використані в цьому виробі.

  3. Схарактеризувати кожен шов за технікою і способом вишивання, за виглядом лицьового і виворітного боку.

  4. Запропонувати ескіз виробу з використанням цього виду вишивки.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ і ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.

  1. Як поділяються шви за способом виконання? Наведіть приклади.

  2. Як поділяються шви за технікою виконання? Наведіть приклади.

  3. У чому полягає відмінність однобічних і двобічних вишивок?

  4. Схарактеризуйте види орнаментів.

  5. Розкажіть про санітарно-гігієнічні вимоги при вишиванні. Якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог?

6) Назвіть правила безпечної роботи при вишиванні.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель оцінює результати виконання практичного завдання, демонструє кращі ескізи.



Заключне слово вчителя.

Різноманітність технік вишивання дозволяє у виробах відобразити неповторність навколишнього світу, прикрасити предмети побуту, одяг. Вишивання розвиває творчі здібності, почуття прекрасного, дає можливість створювати красу своїми руками.



VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати інструменти і матеріали для вишивання.



Додаток

«Правила безпечної праці при виконанні ручних швейних робіт»

  1. Перед початком роботи підготувати робоче місце: обладнати необхідними інструментами, знаряддями праці та матеріалами.

  2. Не класти ножиці на тканину, стежити, щоб вони лежали праворуч зі стуленими лезами, спрямованими кільцями до працівника.

  3. Голки і шпильки тримати у спеціальних коробках, а ножиці, шило, кілочок - у чохлах; при шитті користуватися подушечкою для голок.

  4. Перед роботою та після неї перелічувати голки і шпильки.

  5. Не користуватися тупими та іржавими інструментами (ножиці, голки, шпильки).

  6. Не брати голку до рота, не заколювати у власний одяг, не залишати у виробі.

  7. Щоб не поколоти палець при проколюванні голкою тканини, користуватись наперстком.

  8. Передавати голку разом з ниткою, зав'язаною у вузлик.

  9. Якщо голка зламалась, її уламки обов'язково викинути на смітник.

  1. Ножиці зберігати у футлярі або на дерев'яній підставці.

  2. Нитку відрізувати ножицями, а не відкушувати.

  3. Перед прасуванням перевірити справність праски, шнура та штепсельної вилки.

  4. Праску ставити на спеціальну підставку.

  5. При прасуванні стояти на гумовому килимку.

  6. Після закінчення роботи, вимкнути праску, прибрати робоче місце.

Санітарно-гігієнічні вимоги при виконанні ручних швейних робіт:

  1. Перед початком роботи старанно вимити руки і протерти робочий стіл.

  2. Сидіти рівно, злегка схиливши голову над роботою.

  3. Робоче місце має добре освітлюватися. Світло має падати з лівого боку або прямо на відстані 30-40 см від очей. Найкраще працювати при денному світлі.

  4. Робити перерви для відпочинку очей через кожні 20-30 хв.

6 клас

Тема уроку:Види орнаментів. Технологія виконання шва «штапівка»

Мета: ознайомити з видами орнаментів у вишивці, із технологією виконання шва «штапівка», навчити розпізнавати основні види орнаментів, характерні для української народної вишивки, виконувати шов «штапівка», виховувати акуратність, чіткість при виконанні практичних робіт із вишивки, дотримання правил безпечної роботи.

Обладнання: зразки швів і виробів, ілюстрації з журналів.

Інструменти і матеріали: п'яльці, нитки, голка, ножиці, тканина.

Основні поняття: види орнаментів (зооморфний, геометричний, рослинний, антропоморфний).

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III. Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням



  1. Види орнаментів.

  2. Характеристика лічильних (хрестикових) швів.

  3. Технологія виконання шва «штапівка».

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку


  1. Організаційний момент

  1. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Робота в парах.

Учитель роздає учням картки зі зразками швів.

Учні повинні схарактеризувати шов за такими критеріями: спосіб і техніка виконання, однобічний або двобічний.

Один учень складає характеристику, інший оцінює її правильність.

Потім учні міняються ролями.

III.Вивчення нового матеріалу із практичним закріпленням.

1.Види орнаментів (демонстрація слайдів)



Випереджальне завдання.

Під час розповіді вчителя записати до зошитів характеристики

видів орнаментів.

Розповідь учителя.

Українські вишивки здавна славилися багатством і розмаїтістю узорів і високою якістю виконання.

Створюючи орнаменти для вишивок, художники в усі часи зверталися до природи, навколишнього світу, при цьому вони прагнули не копіювати побачене, а витворити художній образ у спрощеній стилізованій формі, зберігаючи характерні особливості.

Для української народної вишивки найбільш характерними є такі види орнаментів:

а) рослинний (складається зі спрощеного зображення рослинних
елементів — квітів, листя, дерев);

б) зооморфний (поєднує зображення птахів, тварин тощо);

в) антропоморфний (складається зі стилізованих зображень фігур
людей);

г)геометричний.(поєднує геометричні елементи).



Міні-практикум.

За запропонованими зразками виробів або ілюстраціями визначте види орнаментів.

2.Характеристика лічильних (хрестикових) швів.
Розповідь учителя.

Українська народна вишивка характеризується застосуванням великої кількості технік вишивання. Однією із найулюбленіших і найпоширеніших в Україні є техніка вишивання хрестиковими швами.

У такій техніці вишивають рушники, дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузи, скатертини, серветки, картини, сумки, диванні подушки тощо.

Ця техніка належить до лічильних, тобто виконується на основі лічби ниток основи і утоку на тканинах полотняного переплетення, на канві. Лічильними техніками зазвичай виконують геометричні, рослинно-геометричні орнаменти, тематичні вишивки.

Вишивка «хрестом» поширена на території України з кінця XIX— початку XX ст. Ця техніка використовувалася для вишивання різних предметів інтер'єру: декоративних панно, скатертин, доріжок, накидок.

Краса хрестикових швів залежить насамперед від точності і порядку накладання стібків: усі верхні стібки повинні перекривати нижні в одному напрямку.

3. Технологія виконання шва «штапівка».

Розповідь учителя.

До лічильних техніків вишивання належить і шов «штапівка». Його використовують для прикрашання серветок, рушників, постільної білизни, скатертин тощо.

Вишиваючи узори «штапівкою», необхідно уважно рахувати нитки тканини для стібків вишивки.

Шов «штапівка» — двобічній. Він складається з вертикальних і горизонтальних стібків, виконується у два прийоми: спочатку зліва направо прокладається ряд вертикальних стібків однакової висоти на однаковій відстані один від одного, а потім зворотним ходом справа наліво — ряд горизонтальних стібків.

Учитель демонструє графічне зображення шва:
Практична робота. Виконання шва «штапівка»

Інструменти і матеріали: тканина, нитки, голка, п'яльці, ножиці.



IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Гра «Блеф-клуб».

Методичні рекомендації щодо проведення див. с. 56.



  1. «Раппорт» — це частина орнаменту, розташована в центрі.

  2. Рослинний орнамент містить зображення листя, квітів, дерев.

  3. У геометричному орнаменті присутні зображення тварин.

  4. Це композиційний центр цього орнаменту. (Учитель демонструє орнамент.)

  5. Штапівка — шов глухий.

  6. Штапівка — шов вільний.

  7. Штапівка — шов однобічний.

  8. Це графічне зображення шва «штапівка».

  9. При вишиванні світло повинно падати зліва.

V. Підсумки уроку

Підводячи підсумки уроку, учитель відзначає кращі роботи, звертає увагу учнів на допущені помилки при виконанні швів.



Заключне слово вчителя.

За допомогою шва «штапівка», можна створювати ажурні геометричні орнаменти. Також можна використовувати його як доповнення до узору, виконаного в інших техніках.



VI. Домашнє завдання

Підготувати інструменти і матеріали для вишивання.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка