Державний вищий навчальний заклад



Сторінка1/2
Дата конвертації31.03.2016
Розмір0.71 Mb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»



Факультет управління персоналом та маркетингу
Кафедра педагогіки та психології
ЗАТВЕРДЖУЮ:

Проректор з науково-

педагогічної роботи ____________ А.М. Колот
«18» травня 2015 р.


МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

(Пізнавальна сфера особистості)

для студентів І курсу

галузь знань 0301 «Соціально-політичні науки»

спеціальність 6102 «Психологія»

спеціалізація «Економічна та соціальна психологія»

ПОГОДЖЕНО:

Завідувач кафедри педагогіки та психології

______________Л.О.Савенкова

Начальник навчально-

методичного відділу ______________Т.В. Гуть



Київ КНЕУ 2015


Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів поточного і підсумкового контролю їх знань з науки «Загальна психологія. Пізнавальна сфера особистості» для студентів за напрямом підготовки 0301 «Соціально-політичні науки» спеціальність 6102 «Психологія» / Л. В. Корват, О. В.Ловка. – 34 с.

Розробники:

Корват Лариса Володимирівна, к. психол. н., доцент

Ловка Ольга Володимирівна, к. психол. н., доцент

ЗМІСТ


Л. 4

План заняття: 16

План заняття: 16

План заняття: 16

План заняття: 17

План заняття: 17

План заняття: 17

План заняття: 17

План заняття: 18

План заняття: 18

План заняття: 18

План заняття: 18

План заняття: 18

3. Інформаційна та психологічна теорія мислення 18

План заняття: 19

1.Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение / А. В. Брушлинский. – Москва-Воронеж, 1996. – 392 с. 34

2.Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском воздасте / Л. С. Выготский. – М.: Просвещение, 1991. – 96 с. 34

3.Жатсель А. Воображение / Анна Жатсель. – М. : Изд-во : Гранд-Фаир, 2006. – 144 с. 34

5.Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения / Жан-Поль Шарль Эмар Сартр. – СПб.: Изд-во: Наука, 2001. – 319 с. 34


ВСТУП
Мета навчальної дисципліни «Загальна психологія»: закласти фундамент наукових психологічних знань, понять, категорій, принципів, проблем, законів та закономірностей про психічну діяльність людини, сформувати науково-психологічне мислення для подальшого вивчення широкого кола психологічних дисциплін.

Завдання: оволодіти головними базовими поняттями і категоріями загальної психології, зокрема, об’єкт психології, предмет психології, метод, методологія, психіка, свідомість, самосвідомість, несвідоме, психічні явища тощо.

У результаті вивчення цієї науки студент повинен:



знати:

  • основні психологічні терміни, поняття, категорії;

  • стан психології як науки на сучасному етапі її розвитку;

  • етапи розвитку психологічної науки;

  • методологічні принципи психологічного дослідження та етапи його проведення;

  • методи сучасних наукових досліджень психіки людини;

  • положення про виникнення та розвиток психіки;

  • природу та сутність психіки людини;

  • свідомі та несвідомі форми прояву психіки людини та їх основні особливості;

  • природу, особливості, функції тощо психічних явищ – процесів і станів.

вміти:

  • працювати з науковою літературою, аналізувати, узагальнювати наукові тексти, робити висновки;

  • вільно та осмислено використовувати термінологічний апарат загальної психології;

  • вступати у наукові дискусії, демонструючи як наукові знання, так і власну позицію;

  • складати програми конкретних психологічних досліджень;

  • давати визначення і пояснювати основні психологічні поняття, категорії, принципи тощо та застосовувати набуті знання на практиці.



ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАУКИ

«Загальна психологія. Пізнавальна сфера особистості»


Назва теми

Кількість годин

Очна форма навчання

Заочна форма навчання

Навчальні заняття

СРС


Навчальні заняття

СРС

Л.


Пр.

Лаб.

Інд.

Конт.

Інд.

Тема 1. Загальна характеристика пізнавальної сфери особистості

2

2



1

3







Тема 2. Сенсорно-перцептивна сфера оосбистості. Психофізика відчуттів.

2

4



1

5







Тема 3. Механізми і феномени сприйняття

2

2



1

5







Тема 4. Атенційна сфера особистості. Теорії уваги

2

4



1

5







Тема 5. Мнемічна сфера особистості

2

2



1

5







Тема 6. Теорії пам’яті

2

4



1

5







Тема 7. Мисленнєва сфера особистості

2

2



2

6







Тема 8. Теорії мислення

2

4



1

5







Тема 9. Мовленнєва сфера особистості.

2

2



1

5







Тема 10. Мовлення і мова. Теорії мовлення

2

2



1

5







Тема 11. Імаженетивна сфера особистості.

2

4



1

5







Підсумковий контроль (екзамен) години

4



Усього:

22

32



12

54







Разом годин:

годин

120



кредитів

4





ЗМІСТ НАУКИ ЗА ТЕМАМИ
Пізнавальна сфера особистості
Тема 1. Загальна характеристика пізнавальної сфери особистості

Пізнавальна сфера особистості. Психічні процеси як основа і механізми пізнавальної сфери особистості. Поняття про психічні процеси. Специфічні особливості психічних процесів: предметність, суб’єктність, чуттєва недоступність, спонтанна активність (Л. М. Веккер). Основні характеристики психічних процесів. Основні підходи до класифікації психічних процесів (В. Вундт, Л.С. Виготський, Л. М. Веккер). Пізнавальна, емоційна і вольова сфери особистості. Пізнавальні процеси: увага, відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, мовлення. Наскрізні пізнавальні процеси, їх специфіка.


Тема 2. Загальна характеристика сенсорно-перцептивної сфери особистості

Відчуття і сприймання як основа сенсорно-перцептивної сфери особистості. Картина світу на основі відчуттів. Сенсорна стадія розвитку психіки. Вроджений характер відчуттів. Необхідність прижиттєвого навчання для формування адекватного сприйняття. Експерименти Блейкмора і Купера. Необхідність власної активності. Експерименти Хелда і Хейна. Описи суб’єктивного досвіду прозрілих сліпих. Відчуття і сприйняття як сукупність висхідних і низхідних процесів переробки інформації. Визначення процесів відчуття і сприйняття. Різноманітність сенсорних систем у тваринному світі. Екстрасенсорне сприйняття: міф чи реальність. Експеримент О. М. Леонтьєва з формування «шкірного зору». Функціональний підхід до відчуття і сприймання. Фізіологічні механізми формування відчуттів. Проекційні зони аналізаторів в корі головного мозку. Сенсорні системи людини.

Класифікація відчуттів. Властивості відчуттів: інтенсивність, тривалість, просторова локалізація. Співвідношення властивостей відчуттів і властивостей реального світу. Гіпотеза І. Мюллера. «Безпосередність» відчуттів. Необхідність встановлення відповідності між властивостями стимуляції і властивостями відчуттів. Психофізика. Проблема абсолютних і диференціальних порогів. Т. Г. Фехнер. Методи психофізики. Динамічність значень абсолютних порогів відчуттів. Теорія виявлення сигналу. Емпіричне значення порогу як результат прийняття рішення. Ціна пропуску і ціна помилкової тривоги. Криві робочої характеристики приймача. Підпорогові відчуття. Явища праймінга. Диференціальні пороги. Ледве помітне розходження. Константа Вебера-Бугера. Основний психофізичний закон Фехнера (логарифмічний). Модифікація Стівенса. Метод прямої оцінки. Основний психофізичний закон Стівенса (степеневий). Інші фактори динаміки відчуттів: звикання, сенсибілізація, контраст.
Тема 3. Механізми і феномени сприйняття

Основні властивості образів сприйняття: предметність, цілісність, константність. Феномен проекції зорових сприймань (Л. Веккер). Механізми визначення предметного змісту комплексів відчуттів. Екологічна теорія сприйняття Гібсона. Категоризація. Гіпотеза Еталону. Гіпотеза рис. Гіпотеза прототипу. Модель циклічної природи пізнання У. Найсера. Перцептивний цикл. Схема як гіпотетичний конструкт. Функції та види схем. Моторна активність суб’єкта в акті сприйняття. Дослідження Ярбуса. Сприйняття як перцептивна дія. Сприйняття і діяльність. Гештальттеорія сприйняття феноменального поля.

Зорові відчуття. Світло як фізичний стимул для зорової системи. Переживання яскравості як функція інтенсивності. Колірні відчуття як функція довжини хвилі. Видима частина спектра. Пороги зорових відчуттів. Будова зорової системи людини. Сліпа пляма. Моргання і саккади. Око і мозок. Хімія зору. Параметри кодування зорового образу: яскравість, конфігурація, колір. Клітини – детектори напряму. Механізм латерального гальмування. Смуги Маха. Колірні відчуття. Трикомпонентна теорія колірного зору Т. Юнга. Теорія опонентних процесів Е. Герінга. Доповнення Гурвича і Джонсон. Аномалії колірного зору. Категоризація зорових відчуттів. Проблема виділення фігури з фону. Перцептивні відмінності між фігурою і фоном. Двоїсті зображення. Роль активності суб’єкта (У. Найсер). Аналітичний підхід до категоризації. Гіпотеза рис у категоризації візуальних об’єктів. Розпізнавання символьної інформації (літери та цифри). Розпізнавання природних об’єктів. Теорія Бідермана. Поняття геона. Залежність від контексту. Сприйняття осіб. Цілісний підхід до категоризації. Принципи організації зорового поля: близькості, подібності, «гарного продовження», «спільної долі», «симетрії», замкнутості, однотипного зв’язку. Закон прегнантності. Поняття перцептивного настановлення. Сприйняття руху. Ілюзії руху. Сприйняття простору. Монокулярні ознаки. Бінокулярні ознаки. Константність зорового сприйняття. Міжкультурні відмінності в зоровому сприйнятті.

Слухові відчуття. Звукові хвилі як фізичний стимул для зорової системи. Переживання висоти звуку як частоти коливань. Гучність звуку як функція довжини хвилі. Пороги слухових відчуттів. Інфразвук та ультразвук. Співвідношення частоти і довжини хвилі. Контури рівної гучності. Тембр звуку. Поняття музичні тони. Міжпівкульна асиметрія в сприйнятті звуку. Механізм оцінки висоти звуку. Теорія місця. Теорія частоти (телеграфна). Слухове сприйняття простору. Моноуральні і біноуральні ознаки. Ефект Доплера. Орієнтація у просторі незрячих. Цілісний характер сприйняття музики. Абсолютний музичний слух. Амузія. Система розвитку музичного слуху Д. Кабалевского. Принципи організації слухового феноменального поля. Функції музики. Сприйняття мови. Акустичні характеристики людської мови. Гіпотеза рис у категоризації фонем (Хомський, Халл). Категоричний характер розпізнавання звуків мови. Константність сприйняття мови. Експерименти з бланкування. Проблема аудіовізуальної інтеграції. Ефект МакГурка. Нейронний субстрат сприйняття мови. Зона Брока, зона Верніке.

Характеристика тактильного аналізатора. Рецептори шкірної чутливості. Сенсорний гомункулюс. Варіативність абсолютного нижнього і абсолютного верхнього порогів тактильної чутливості. Просторовий поріг тактильної чутливості. Ілюзія Аристотеля. Необхідність активності для формування адекватного тактильного образу сприйняття. Парадокс лоскоту. Кінестетичні відчуття. Гаптична система сприйняття. Система Л. Брайля. Система Тадоми. Обмацування як процес тактильної категоризації. Розвиток навичок на основі кінестетичних і тактильних відчуттів. Система формування культурної психіки у сліпоглухонімих дітей. Досвід Загорського інтернату. Больові відчуття. Двояка природа болю. Ноціцепція. Обернена залежність між тактильною і больовою чутливістю. Методи контролю больових відчуттів.

Загальна характеристика системи хеморецепції у людини. Смакові відчуття. Роботи М. В. Ломоносова. 4 базових смакових відчуття. Відтворення смаку різних харчових продуктів сумішшю розчинів чотирьох смакових речовин. Функції смакових відчуттів. Класифікаційне розташування смакових відчуттів. Рецептори смаку. Зв’язок порогів смакових відчуттів з температурою речовини, що впливає. Вроджені смакові переваги. Культурна детермінація смакових уподобань. Принцип цілісності в смаковому сприйнятті. Нюх. Ольфакторні відчуття. Проблема базових запахів. Ольфакторна призма Хенніга. Пороги виявлення запаху. Адаптація до запахів. Дослідження ольфакторної лексики у примітивних народів (Дюпір). Крос-культурне дослідження бажаних запахів у 16 культурах (Пангборн та інші). Регіональні моделі ольфакторних уподобань. Запахи як засіб регуляції психіки. Ольфакторні синестезії.

Відсутність явного фізичного стимулу для відчуття часу. Біологічна основа сприйняття часу: гіпотеза Хогланда. Біологічний годинник. Сприйняття послідовності. Оцінка тривалості. Орієнтування в часі. Інтерпретація ефекту акомодації уваги у світлі проблеми сприйняття часу. Пережита і ретроспективна оцінка часу. Залежність оцінки тривалості. Інформаційні навантаження (Орнштейн). Зв’язок простору і часу в сприйнятті. Тау-ефект. Онтогенез сприйняття часу.
Тема 4. Атенційна сфера особистості

Проблема уваги: процес чи властивість? Поліпшення результатів діяльності як центральна функції уваги. Механізми реалізації функцій уваги. Особистість і увага. Етичний характер уважності. Властивості уваги. Суб’єктивні та об’єктивні критерії наявності уваги. Досвід потоку як стан гіперуваги. Негативні ефекти уваги. Неувага. Неуважність. Помилки неуваги. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Методики діагностики уваги.

Моторні теорії уваги. Теорія моноідеізму Т. Рібо. Природна і штучна увага. Розвиток уваги. Соціальний характер довільної уваги. Теорія вольової уваги М. М. Ланге. Класифікація уваги на основі форм реакцій. Механізм вольової уваги: посилення образу сприйняття за рахунок вмісту пам’яті. Увага як енергетичний ресурс. Метафора уваги як сили, повідомленої відкритій системі. Гештальтпсихологія про увагу. Зміна порога стимуляції, необхідної для організації феноменального поля в присутності та у відсутності уваги. Ресурсна теорія уваги Д. Канемана. Увага як політика розподілу ресурсу. Методика зондуючих завдань як спосіб запобігання помилок операторів.

Вибірковість як властивість усвідомлення (У. Джеймс). Класифікація видів уваги на підставі спрямованості, опосередкування і довільності. Обмеженість системи переробки інформації як одне з центральних положень у структурних моделях психіки (когнітивна психологія). Метафора фільтра. Моделі ранньої селекції (К. Черрі, Д. Бродбент). Модель атенюатора А. Трейсман. Модель пізньої селекції. Модель множинної і гнучкої селекції. Контрольовані і автоматичні процеси переробки інформації (Шиффрін, Аткінсон). Типи селекції як стратегії переробки інформації. Співвідношення моделей селекції і моделей ресурсів.

Активна увага за Н. Ф. Добриніним. Класифікація видів уваги за ступенем активності суб’єкта. Умови пасивної уваги. Довільна і післядовільна увага. Критика моделей селекції. Теорія уваги як перцептивної дії У. Найссера. Явище передуваги. Передбачення як основний механізм вибору інформації. Феномен стеження за цільовим повідомленням без участі механізму селекції.

Увага як стан і процес свідомості. Якісна своєрідність психічних процесів, що протікають в умовах уваги. Вчення В. Вундта про аперцепцію. Обсяг свідомості й обсяг уваги. Поняття елемента й одиниці свідомості. Доповнення теорії Вундта в роботах Тітченера. Поняття акомодації та інерції уваги. Класифікації видів уваги в класичній психології свідомості. Теорія уваги як інтеграція ознак (А. Трейсман).

Розвиток уваги як вищої психічної функції (Л. С. Виготський). Управління увагою дитини в розділеній з дорослим зовнішній предметній діяльності. Ідеальні засоби опосередкування уваги. Культурна увага як інтеріоризований акт вказівки на значущі ознаки об’єкта. Культурні технології управління увагою. Увага як розумовий самоконтроль. Співвідношення теорії П. Я. Гальперіна і культурно-історичного підходу Л. С. Виготського. Співвідношення понять «Вища психічна функція» і «Розумова дія». Теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Гальперіна. Суверенітет уваги. Контроль як специфічний продукт уваги. Формувальний експеримент С. Л. Кабильницької. Метаувага.
Тема 5. Мнемічна сфера особистості

Мистецтво пам’яті. Визначення психологічного феномена пам’яті. Традиційні класифікації видів пам’яті. Історичні приклади феноменальної пам’яті. Природний експеримент: С. Шерешевський. Мистецтво пам’яті в античності. Метод місць і образів (Симонід Кеоський). Цицерон. Метафізична інтерпретація пам’яті в навчанні Платона. Пам’ять як доброчесність у вченні Бл. Августіна. Художні твори, створені відповідно до мистецтва пам’яті («Божественна комедія», театр «Глобус»). Вербальні мнемотехніки. Інтернет як технологічна реалізація принципів майстерності пам’яті. Пам’ять представників неписьменних народів. Польові дослідження пам’яті представників кпелле (М. Коул, Дж. Гей, Дж. Глік, Д. Шарп). Проблема управління мнемічними процесами. Культурно-історична теорія розвитку пам’яті. Пам’ять-ремінісценція і пам’ять-розповідь в роботах П. Жане. Культурно-історична теорія Л. С. Виготського. Дослідження етапів становлення пам’яті як вищої психічної функції за допомогою методики подвійної стимуляції. Паралелограм розвитку пам’яті. Опосередкування пам’яті за допомогою знакових систем. Засоби-нагадування, засоби-образи, засоби-абстрактні знаки. Індивідуальні системи знаків.

Пам’ять і негативні емоції. Проблема недоступності спогадів про травмувальний досвід. Психоаналітична гіпотеза. Еволюційна гіпотеза. Пригнічені спогади. Клінічний опис випадку Ірен (П. Жане). Принцип «конгруентності настрою», як фактор ефективності запам’ятовування. Рівень неспецифічної активації організму і ефективність запам’ятовування. Пам’ять і стрес. Ефект зброї (Е. Лофтус). Критика концепції пригнічених спогадів. Запам’ятовування інформації, що не досягає порогу свідомості. Запам’ятовування в анестезії. Експліцитна й імпліцитна пам’ять. Проблема співвідношення мотивації, волі і пам’яті. Дослідження мотиваційно зумовленого запам’ятовування в школі Курта Левіна. Ефект незакінченої дії (Б. В. Зейгарник). Запам’ятовування намірів. Ефект заміщуваного виконання дії. Механізми мотиваційно зумовленого забування в психоаналізі. Аналіз випадків З. Фрейдом. Довільна пам’ять. Діяльнісна інтерпретація. Розвиток довільної пам’яті в онтогенезі. Асинхронія розвитку процесів довільного запам’ятовування і довільного вилучення інформації (Істоміна). Проблема ефективності мимовільного запам’ятовування в діяльнісному підході. Попереднє дослідження А. А. Смирнова. Причетність матеріалу до основного потоку здійснюваної в момент діяльності та/або до сфери значущих, стійких мотивів як основний фактор мимовільного запам’ятовування. Роботи П. І. Зінченко. Ефект генерації. Теорія рівневої обробки інформації. Проблема доступності відображуваної інформації. Метод заощадження Г. Еббінґауза. Закон забування. Експліцитна та імпліцітна пам’ять. Ефекти передування. Теорія неусвідомлюваного настановлення Д. Н. Узнадзе.

Пам’ять як репродуктивний процес. Методологія досліджень пам’яті в класичній психології свідомості. Безглузді буквосполучення як матеріал для запам’ятовування. Закон загального часу. Закон накопичення та розподілу повторень. Позиційний ефект. Ефект фон Ресторф. Пам’ять як продуктивний процес. Спорідненість поглядів Ф. Ч. Бартлетта і Л. С. Виготського. Методики повторної і серіальної репродукції. Поняття схеми. Кореспондентний підхід до дослідження пам’яті. Втрата доступу до інформації про подію. Помилки часу. Ефект віяла. Ефект очікувань. Ретроспективне означування минулого досвіду. Процедура «помилкового висновку». Помилкова атрибуція джерела інформації.


Тема 6. Основні теорії пам’яті

Сенсорний регістр. Уявлення про множинність систем пам’яті. Аргументація на користь поділу структур пам’яті. Структурна модель пам’яті. Миттєва пам’ять. Сенсорний регістр. Іконічна пам’ять. Дослідження Дж. Сперлінґа. Метод часткового звіту. Характеристика іконічної пам’яті. Ехоїчна пам’ять. Ефект модальності. Феномен ейдетики. Аргументи на користь виділення короткочасного сховища як автономної підсистеми пам’яті. Визначення робочої пам’яті. Проблема обмеженості обсягу робочої пам’яті. Метод хронометрування. Дослідження С. Стернберґа. Проблема визначення обсягу короткочасної пам’яті. Експерименти з використанням методу зонда. Дослідження Нормана і Во. Інтерференція і згасання як механізми забування в короткочасній пам’яті. Функції робочої пам’яті. Процес укрупнення інформаційних одиниць як прицип роботи короткочасного сховища. Гіпотеза Дж. Міллера. Ефект лексичності. Процес повторення. Ефект довжини слова. Форми репрезентації інформації в короткочасному сховищі. Фонологічна петля. Візуально-просторова матриця. Центральний виконавець. Довготривала пам’ять. Процедурна пам’ять. Декларативна пам’ять. Загальна характеристика довгострокової пам’яті. Процедурний і декларативний типи знання. Придбання процедурного знання. Научіння. Реактивне научіння. Активне научіння. Оперантне научіння. Види та ефективність підкріплень. Вікарне научіння. Проблема формування рухових навичок у концепції фізіології активності Н. А. Бернштейна. Поняття семантичної пам’яті. Структура семантичної пам’яті. Семантичні мережі. Фактори організації семантичної пам’яті. Логічні відношення між об’єктами. Ступінь категоріального членства. Емпірична значущість властивостей. Індивідуальна організація значень у пам’яті. Функції автобіографічної пам’яті. Феноменологія автобіографічної пам’яті. Фотографічні спогади. Спогади про важливі події минулого: спогади-якорі, «стартові» спогади, спогади-моделі, переломні спогади. Автобіографічні факти і знання. Модельні уявлення автобіографічної пам’яті. Пластичність автобіографічних спогадів. Забування в автобіографічній пам’яті. Ефект піку спогадів.


Тема 7. Мисленнєва сфера особистості

Феномени мислення. Загальна характеристика мислення як психічного процесу: як рішення задач, як процес самостійної постановки завдань, як прийняття рішень; як процес розуміння; як процес оцінювання; як висновкове знання.

Зв'язки наук, які вивчають мислення: філософії, логіки, лінгвістики, фізіології, соціології. Проблема створення «штучного інтелекту»: чи може машина мислити (критерій Тьюрінґа). Специфіка психологічного вивчення мислення. Місце психологічних знань у комплексному вивченні мислення. Логіка і психологія мислення. Отримання нового знання на основі логічних міркувань. Індукція. Дедукція. Аналогія. Поняття. Судження. Умовивід. Аналіз. Синтез. Абстракція. Закони логіки. Аргументація. Логічне мислення: проблема раціональності та істинності. Джерела помилок в логічних міркуваннях. Критерії виділення мислення як особливого пізнавального процесу та його зв’язок з іншими пізнавальними процесами. Пізнання і мислення: чуттєве і раціональне. Сприймання і мислення. Пам’ять і мислення: мислення і знання. Об’єктна і суб’єктна детермінація процесу мислення і його результатів. Основні проблеми сучасної психології мислення: мислення і діяльність; мислення і свідомість, мислення та інтуїція; мислення та спілкування, мислення і мовлення, мислення і мова; мислення і особистість; порушення мислення; розвиток мислення.

Завдання як об’єкт мислення. Структура завдання: вимога, умови, мета. Невизначеність мети та умов як характеристика розумової задачі. Співвідношення понять «завдання», «проблема» і «проблемна ситуація». Фактори, що визначають об’єктивну і суб’єктивну «складність» завдання. Поняття «творче завдання». Вплив формулювання завдання на успішність її вирішення. Протиріччя як джерело мислення. Співвідношення понять: «вимога», «невідоме», «шукане», «мета». Процес переформулювання задачі як результат і умова мислення. Експериментальні дослідження процесів цілеутворення в ході рішення задачі. Дослідження інтелектуальної ініціативи і механізмів ініціації розумової діяльності. Феномени та закономірності емоційної регуляції процесу рішення. Оцінювальна і евристична функції емоцій в мисленні. Інтелектуальні емоції. Мотиваційна регуляція мислення. Поняття зовнішньої і внутрішньої мотивації. Експериментальні дослідження впливу мотивації на процес і результати вирішення завдання. Мотивація мислення і цілепокладання. Структурувальна функція мотиву розумової діяльності, динаміка смислової регуляції ходу рішення. Взаємозв’язок усвідомлюваних і неусвідомлюваних компонентів процесу пошуку рішення. Інсайт як психологічний феномен. Механізми інтуїтивних рішень. Експериментальне вивчення вирішення творчих завдань із застосуванням методу підказки. Інтуїція і логіка. Дослідження формування загальних і конкретних цілей. Невербалізовані дослідні акти, їх функції і форми. Проміжні цілі та операціональні смисли: їх роль в процесі пошуку рішення. Експериментальні дослідження впливу настановлень на вирішення завдань. Процеси вербалізації і рефлексивна регуляція ходу рішення: предметна і особистісна рефлексія. Проблема виділення творчого мислення: специфіка психологічних критеріїв. Продуктивне (творче) і репродуктивне (шаблонне) види мислення або компоненти єдиного розумового процесу. Етапи творчого мислення. Проблема співвідношення творчого і критичного мислення. Уява і творче мислення. Види уяви. Творче мислення і творча особистість.

Критерії класифікації завдань:

1) форма подання матеріалу задачі (реальна ситуація, зображення, словесний опис);

2) предметна віднесеність (математичні завдання, педагогічні, військові, управлінські тощо);

3) ступінь повноти представлених умов;

4) ступінь абстрактності умов;

5) ступінь невизначеності умов і вимоги завдання;

6) джерела виникнення завдання.

Поліморфність процесів мислення, їх залежність від характеру завдань. Характеристика і порівняння основних видів мислення, виділених за предметним критерієм – формою подання матеріалу завдання: 1) наочно-дієве, наочно-образне і понятійно-логічне мислення; 2) образне, візуальне та просторове мислення; 3) практичне і теоретичне мислення. Приклади видів мислення, виділених за критерієм предметної віднесеності (технічне мислення, соціальне мислення, художнє мислення тощо). Класифікація видів мислення за ступенем абстрактності: конкретне і абстрактне мислення. Множинність критеріїв класифікації видів мислення. Додаткові критерії: операціональні (спосіб перетворення матеріалу), раціональний, розгорнення рефлексії, характер регуляції, генетичний. Види мислення, виділені за операціональною умовою: логічне, пралогічне, асоціативне і метафоричне. Види мислення, які виділяються за критерієм раціональності (адекватності ставлення до реальності): аутичне, егоцентричне, реалістичне. Види мислення, які виділяються за рефлексивною умовою: інтуїтивне і дискурсивне. Види мислення, які виділяються за характером регуляції: довільне і мимовільне.


Тема 8. Теорії мислення

Опис розумового процесу в класичній психології свідомості. Обмеженість інтроспективно представлених феноменів мислення. Мислення як асоціації уявлень, види асоціацій. Поняття творчої асоціації (А. Бен). Визначення мислення (У. Джеймс). Механізми розвитку мислення. Проникливість. Критика асоціативної теорії мислення як репродукції минулого досвіду. Концепція В’юрцбурзької школи (О. Кюльпе, Н. Ах, К. Марбе). Мислення як акт розсуду щодо відношень. Метод ретроспекції. Розуміння – основний об’єкт вивчення. Детермінуюча тенденція як механізм регуляції мислення. Специфічні характеристики мислення: активність, цілеспрямованість, потворний характер. «Теорія комплексів» (О. Зельц). Мислення як функціонування інтелектуальних операцій. Проблема взаємодії продуктивних і репродуктивних процесів. Варіанти співвідношення цілей і засобів при вирішенні завдань (способи «завершення комплексу»). Значення асоціанізму для сучасної психології мислення. Сучасні уявлення про роль асоціативного мислення.

Вивчення мислення з позицій гештальтпсихології. Продуктивне мислення –об’єкт досліджень (М. Вертгаймер, В. Келер, К. Дункер). Метод «міркування вголос» і способи його обробки («побудова дерева рішень»). Експериментальні дослідження процесу рішення творчого завдання. Феноменологічна інтерпретація мислення як акту переструктурування ситуації. Поняття «інсайт», конфлікт, функціональне рішення. Стадії вирішення творчого завдання. Зв’язок функціонального рішення, функціонального значення і остаточного рішення. Проблема впливу минулого досвіду на вирішення завдань: експерименти Майера і Секкелі. Феномен функціональної фіксованості, способи його подолання (виявлення латентних властивостей). Метод підказки (Дункер). Закони феноменального поля і процес завершення ґештальта в мисленні. Вклад робіт ґештальтпсихологів у сучасні уявлення про мислення.

Психоаналітична інтерпретація мислення. Мислення як процес узгодження вимог «принципу задоволення» і «принципу реальності». Проблема мотивації мислення. Роль захисних механізмів у спотворенні процесу і результатів мислення. Особливі продукти мислення – мотивування та раціоналізації. Творче мислення і художня творчість у концепції З. Фройда. Сублімація – джерело спрямованості мислення творчої особистості (феномен Ф. М. Достоєвського з позицій теорії З. Фройда і А. Адлера). Дотепність як форма ірраціонального мислення. Символічна продукція як результат несвідомих процесів мислення. Полеміка К. Юнга з теорією З. Фройда про джерела творчості. К. Юнг про роль архетипів у творчості та індивідуальній типології мислення. Критичний аналіз психоаналітичних поглядів на природу і механізми творчого мислення. Проблема мислення і творчості в екзистенціальній і гуманістичній психології (К. Роджерс, Н. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мей). Прагнення до самореалізації як джерело творчості. Комплек Іони. Особистісні особливості творчої людини. Особистісна зрілість і психічне здоров’я як умови творчості.

Розуміння функції мислення як вирішення нових завдань. Вивчення поведінки в нових умовах («проблемні ящики» Торндайка). Проблема зовнішньої детермінації мислення. Концепція «проб і помилок» і мислення. Мислення і научіння. Значення підкріплення для ефективного мислення. Розуміння мислення Дж. Вотсоном. Мислення – погляд з позицій біхевіоризму.

Дослідження мислення в необігевіоризмі. «Проміжні змінні» як детермінанти регуляції мислення – цілі, плани, знання, когнітивні схеми. Роль мислення в адаптації до новизни (К. Прибрам, Б. Скіннер, А. Бандура). Вивчення мислення як пізнавального процесу в когнітивній психології: інформаційна парадигма. Генетична епістемологія Ж. Піаже. Система понять і дослідницьких процедур (операції, когнітивні схеми, процеси асиміляції і акомодації). Критерії і механізми розвитку інтелекту і його роль в адаптації. Мислення як системи обробки інформації з метою отримання нових знань (Дж. Брунер, Г. Саймон). Поняття стратегії. Процес генерації та оцінки гіпотез при прийнятті рішень. Оцінка ймовірностей і корисності альтернатив. Дослідження Канемана. Інформаційна та психологічна теорія мислення. Метод моделювання. «Штучний інтелект» і мислення людини: формалізовані і неформалізовані процеси та механізми. Перспективи розвитку та обмеження когнітивних теорій мислення й мовлення, їх роль у створенні систем «штучного інтелекту».

Біологічна передісторія мислення людини. Розвиток мислення у філогенезі. Інтелектуальна стадія розвитку психіки. Основні напрямки дослідження інтелекту тварин. Особливості вирішення завдань тваринами. «Мова» тварин. Генетичні корені мислення й мовлення (за Л. С. Виготським). Розвиток мислення в антропогенезі. Праця як умова становлення особливої форми пізнавальної діяльності – мислення як окремого психічного процесу (О. М. Леонтьєв). Культурно-історичний підхід до проблеми розвитку мислення і мовлення людини (Л. Леві-Брюль, К. Леві-Стросс, Ж. Піаже, Л. С. Виготський, О. Р. Лурія). Психологічна характеристика «первісного», архаїчного мислення. Роль культури і форм практичної діяльності у розвитку мовлення і мислення. Співвідношення структури мовлення та особливостей мислення: гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа, її емпіричні підтвердження. Порівняльна характеристика мислення у різних культурах (дослідження О. Р. Лурія, М. Коула). Вимоги до процедур кроскультурного порівняння інтелектуальних процесів. Онтогенез мислення, мовлення та уявлень світу дитиною (Дж. Брунер, Ж. П’яже). Експериментальні дослідження онтогенезу мислення й мовлення. Стадії розвитку інтелекту (концепція Ж. П’яже). Дослідження розвитку наочно-дійового, наочно-образного і словесно-логічного мислення дитини. Значення генетичного підходу для розробки загальнопсихологічної теорії мислення.

Основні підходи до розуміння інтелекту: історія та сучасний стан. Структура інтелекту і проблема вимірювання питомого рівня його розвитку: поняття «коефіцієнт інтелекту» (IQ), інтелектуальні здібності (Біне-Сімон, Векслер, Равен, Амтхауер, Стенберг, Гарднер). Діагностичні можливості тестів інтелекту. Поняття «креативність». Співвідношення креативності та творчого мислення: проблема тестування. Тести Гілфорда на дивергентное мислення. Куб інтелекту Гілфорда. Співвідношення рівня розвитку інтелекту та креативності. Зв’язок креативності та реальної творчості. Поняття «когнітивний стиль». Параметри когнітивного стилю: гнучкість-ригідність, імпульсивність-рефлексивність, схильність до ризику-обережність, полезалежність- поленезалежність, діапазон еквівалентності. Зв’язок параметрів когнітивного стилю з особливостями розумової діяльності.


Тема 9. Мовленнєва сфера особистості

Культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій Л. С. Виготського і проблема становлення мовного мислення. Умови і механізми розвитку мовного (понятійного) мислення. Значення слова як «одиниця аналізу» мовного мислення (єдність спілкування та узагальнення). Значення і зміст слова. Співвідношення зовнішньої (фазичної) і внутрішньої (смислової) сторони мови. Егоцентричне і внутрішнє мовлення: полеміка Л. С. Виготського і Ж. П’яже про структуру, функції і долю езопової мови. Види і функції мови. Характеристика процесу втілення думки в мовленнєвому висловлюванні (Л. С. Виготський). Процес та умови розвитку мовного мислення. Основні етапи розвитку значень за Л. С. Виготським: синкрет, комплекси, поняття. Розвиток наукових і життєвих понять. Сучасні проблеми вивчення взаємозв’язку мислення і мовлення. Динаміка внутрішнього мовлення при вирішенні завдань (А. Н. Соколов). Етапи формування розумових дій (концепція П. Я. Гальперіна). Методи активізації та розвитку мислення дорослої людини (мозковий штурм, синектика, морфологічний аналіз, NLP-практики). Використання комп’ютерних технологій для підвищення ефективності розумової діяльності.



Основні підходи до аналізу відношення мислення й мовлення (Л. С. Виготський). Проблема взаємовідносин мовлення і мислення в різних психологічних концепціях. Мислення і знання. Вплив структури свідомості та особливостей «картини світу» на процеси мислення. Залежність структури свідомості від структури мови. Методи вивчення структури значень. Моделі форм репрезентації знань. Результати експериментального дослідження О. Р. Лурії і О. С. Виноградової. Психосемантика як напрямок аналізу структури індивідуальної свідомості. Сучасні дослідження понятійного мислення. Механізми породження і розуміння мовного висловлювання: основні моделі. Порівняння пояснювальних можливостей стохастичної моделі Міллера і трансформаційної моделі Н. Хомського. Глибинні (семантичні та поверхневі) граматичні структури виникнення і розуміння мови. Способи експериментальної перевірки моделей породження і розуміння мовного висловлювання. Значення нейропсихологічних досліджень у розробці та перевірці психологічної адекватності моделей функціонування мислення й мовлення.
Тема 10. Теорії мовлення. Мовлення і мова

Мовлення і мова людини як складна діалектична єдність, що є результатом тривалого історичного розвитку. «Мова» тварин, її сутність і функції. Можливості та обмеження тварин в оволодінні мовою (експерименти з навчання мавп мові жестів). Загальна характеристика етапів у розумінні сутності мови і мовлення. Розгляд понять мова і мовлення як синонімічних (В. Вундт, В. Гумбольт). Протиставлення понять мови і мовлення: мова як стійке соціальне явище, що має системну організацію і є предметом лінгвістики, і мовлення як психологічне явище (Ф. Де Соссюр). Зближення лінгвістичних і психологічних даних, виникнення психолінгвістики. Розвиток комунікативного підходу, який розглядає мову і мова не як самодостатні феномени, а як явище, що обслуговує взаємодію людей. Види мовлення. Усне і письмове мовлення, їх специфіка. Історія розвитку писемного мовлення: ідеографічне, ієрогліфічне і фонематичне (алфавітне) письмо. Стилі мовлення. Характеристики усного і письмового мовлення як прояв індивідуальності. Зовнішнє і внутрішнє мовлення. Функції мовлення. Мовлення як процес спілкування і мовлення як механізм розумової діяльності. Розвиток ідей про психологічну природу мови й мовлення. Постановка теоретичних проблем, пов’язаних з психологією мовлення, античними філософами і розвиток ними практики використання мовлення. Риторика як область знань і прийомів красивого, переконливого мовлення. Раціональне розуміння мови і мовлення. Мова як винахід людей, в якому вони проявляють операції свого розуму (А. Арно, К. Лансло). Мова як прояв людського духу. Слово як поняття і спосіб самовираження (В. Гумбольт). Мова як механізм формування, породження думки (А. А. Потебня). Вплив способу життя народу на формування мови (теорія Б. Уорфа і Е. Сапір). Проблеми, що виникають внаслідок активної взаємодії носіїв різних мовних культур. Проблеми перекладу. Проблема пошуку єдиної мови (есперанто). Проблема можливого впливу на форми поведінки, звичаї тощо. Мова як засіб вираження психологічних, емоційних станів (В.Вундт). Розвиток природничо-наукового підходу до вивчення мови й мовлення. Використання методів спостереження і експерименту в дослідженні мови і мовлення. Вчення І. П. Павлова про другу сигнальну систему. Експеримент Н. І. Красногорського і А. Я. Федорова з виявлення словесних асоціативних зв’язків. Біхевіористський підхід до вивчення мовлення. Мовлення як рефлекторна діяльність артикулярного апарату (Дж. Уотсон). Концепція мовлення Б. Ф. Скіннера. Структурний (або семіотичний) підхід до мови Ф. Де Соссюра. Розведення понять «мова» і «мовлення». Поняття «знак» як двоєдність означення і означуваного. Виникнення семіотики – науки про знакові системи. Мова як внутрішня переробка вербального матеріалу. Дослідження внутрішнього мовлення. Характеристики внутрішнього мовлення (Л. С. Виготський). Подолання обмежень природничо-наукового підходу до мови і мовлення, поява психолінгвістики. Облік характеристик суб’єкта в мовленнєвих процесах, проблема значення. Дослідження Ч. Осгуда: методика семантичного диференціала. Психолінгвістика тексту як новий напрям у розвитку психолінгвістики. Три напрями в сучасних дослідженнях мови й мовлення: комунікативний, когнітивний, генетичний Їх загальна характеристика. Комунікативний підхід (Р. Харрі, Дж. Поттер, Т. Н. Ушакова та інші). Розгляд тексту як компонента комунікативного процесу, поняття дискурсу. Дослідження організації вербальної взаємодії. Опис внутрішніх структур, механізмів переробки інформації як основна особливість когнітивного підходу у дослідженні мовлення. Моделі мовленнєво-мовних процесів (В. Кінч, Т. ван Дейк, Т. Н. Ушакова). Опис процесу розвитку дитячого мовлення як основне завдання генетичного підходу. Проблема співвідношення біологічного і соціального фактора в оволодінні людиною мовленням. Сенситивні періоди в оволодінні людиною мовленням. Періоди оволодіння мовленням: фонетичний, граматичний, семантичний. Етапи розвитку дитячого мовлення: вокалізації (плач, сміх), гуління, лепет, звукокомплекси (однослівні пропозиції або автономна мова), двослівні пропозиції і поява словотворчості, егоцентричне мовлення, розвиток мовлення як цілеспрямована діяльність, навчання читанню та письму. Рання дорослість як період досягнення максимального розвитку мовленнєвих процесів. Показники сформованості мовлення (правильність, різноманітність, виразність, точність, логічна співвіднесеність, доречність, легкість конструювання).

Асоціативна теорія мовлення. Теорія Штерна. Теорія К. Бюллера. Теорія А. Валлона. Л. С. Виготський про стадії розвитку мовлення. Автономне мовлення як перехідна форма мовлення від безмовного періоду (белькотіння) до оволодіння мовленням у власному розумінні слова. Історія введення поняття «автономне мовлення». Опис автономного мовлення Ч. Дарвіном. Основні характеристики автономного мовлення. Своєрідність звукового складу, значення, спілкування, аграматичність. Відмінність автономного мовлення від розвиненого (наявність індикативної і номінативної функцій і відсутність сигніфікативної функції), відсутність у дитячому мовленні відносин спільності. Вплив автономного мовлення на мислення. Поняття егоцентричного мовлення. Дискусія Ж. П’яже і Л. С. Виготського про сутність, природу, структуру, функції, виникнення та розвиток егоцентричного мовлення. Експериментальні дослідження егоцентричного мовлення в роботах Л. С. Виготського і Ж. П’яже. Психофізіологічне дослідження внутрішнього мовлення (А. Н. Соколов). Мовлення як діяльність (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв). Основні характеристики мовлення як своєрідної діяльності. Поліфункціональний характер мовлення і його функції: комунікативна, індикативна, інтелектуальна. Поліморфний характер мовлення. Дві форми мовлення: зовнішнє і внутрішнє, їх взаємозв’язок. Фізична і семантична сторони мовлення. Предметна віднесеність слова. Слово як носій узагальнення. Розвиток мовлення як процес якісних змін, нерозривно пов’язаних з мисленням. Мовлення як інтегратор людської психіки (Л. М. Веккер).


Тема 11. Імаженетивна сфера особистості

Проблема визначення уяви. Сутність відмінностей уяви й уявлень. Сутність відмінностей уяви і мислення. Види уяви. Пасивна й активна уява. Творча і відтворювальна уява. Специфіка творчої уяви: новизна й оригінальність продукту; перекомбінування образів, що характеризуються відходом від безпосереднього враження (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А. В. Петровський та інші); злиття предметних змістів різних об’єктів (О. М. Дяченко); розкриття істотних характеристик дійсності в уяві через перенесення предметного змісту одного об’єкта на інший; символічність, метафоричність продуктів творчої уяви. Три підходи до розуміння представленості в уяві різних рівнів відображення дійсності: зведення уяви до чуттєвого пізнання (перекомбінування перцептивних образів); співвіднесення уяви не тільки з образним, а й з абстрактним комбінуванням; включення в процес уяви всього досвіду суб’єкта (перцептивних, абстрактних знань, емоційно-чуттєвих вражень). Функції уяви: гностично-евристична, прогностична (антиципація), комунікативна, захисна.



Уява і пізнання дійсності. Природа процесу розвитку уяви як ключова проблема психології уяви. Уява як перехідний етап у розвитку пізнавальної сфери (К. Бюллер). Пізнання реальності як джерело розвитку уяви. Дошкільний вік як період найбільш швидкого розвитку уяви. Механізми уяви. 4 стадії розвитку уяви (Т. Рібо). Погляди ґештальтпсихологів на природу і розвиток уяви (К. Коффка, Р. Арнхейм). Критика поглядів Коффки Л. С. Виготським. Проблема творчої уяви в працях психоаналітиків. Зв’язок між творчою уявою і подіями дитинства. Три шляхи розвитку творчості залежно від ступеня придушення сексуальної енергії (З. Фройд). Творча уява як уміння обіграти матеріал у передсвідомості (Е. Кріс, К. Кюбі). Погляди Ж. Піаже на природу уяви, її розвиток. Уява як тимчасова стадія спотвореного відображення дійсності (30-і роки ХХ ст.). Зв’язок уяви з розвитком репрезентації. Імітація (дія за відсутності об’єкта) як показник початку децентрації. Уява як можливість образної антиципації. Три види образів, що становлять основний механізм уяви. Уявлення А. Валлон про два види уяви. Уявлення Л. Дійлалли і М. Уотсон про чотири стадії розвитку зв’язку фантазії і відображення реальності. Критика поглядів зарубіжних психологів щодо зв’язку фантазії і реальності в дошкільному віці вітчизняними психологами (О. М. Леонтьєв, Т. А. Рєпіна). Кількісний підхід до проблеми творчості (Дж. Гілфорд). Конвергентне і дивергентне мислення. Основні фактори, суттєві характеристики дивергентного мислення. Завдання, які пропонуються для визначення рівня розвитку дивергентного мислення. Проблема взаємозв’язку конвергентного і дивергентного мислення. Три точки зору на її рішення, що ґрунтуються на кількісних результатах. Спроби виділити якісні рівні розвитку творчих процесів. П’ять рівнів креативності (Дж. Тейлор). Погляди Л. С. Виготського на позитивну роль уяви у процесі пізнання. Чотири форми взаємозв’язку уяви з реальністю. Механізми уяви. Розвиток уяви в дитячому віці (Л. С. Виготський). Виникнення уяви у грі. Погляди Д. Б. Ельконіна на джерела виникнення гри. Діалектичний взаємозв’язок уяви та гри. Становлення уяви внутрішньою психічною діяльністю у процесі гри. Можливість діяти у внутрішньому плані як умова екстеріоризації продуктів уяви в різних видах діяльності (ігровій, образотворчій, мовної тощо). Вплив інструкції (поставленої задачі) на продуктивність творчого процесу. Дві лінії розвитку уяви: специфічної (у певній діяльності) і безпосередньої (безвідносно до специфіки конкретного виду діяльності) (О. М. Дяченко). Проблема критеріїв оцінки рівня розвитку уяви. Креативність як продукт (Дж. Тейлор, Є. П. Торренс та інші) і креативність як процес (Р. Арнхейм). Прийоми творчої уяви.
ПЛАНИ ЗАНЯТЬ
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Основною метою семінарських (практичних) занять з науки «Загальна психологія» є розширення та поглиблення теоретичних положень з теми, формування умінь практичного застосування теоретичних положень теми та формування навичок практичного використання знань, принципів і методів у навчально-професійній діяльності.

При проведенні семінарських (практичних) занять обов’язково використовуються інноваційні технології.

Основною формою семінарського (практичного) заняття є самостійна творча робота студентів з вивчення матеріалу теми під керівництвом викладача.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ




з/п

Назва теми

Кількість

годин


2 семестр

Пізнавальна сфера особистості

1

Тема 1. Загальна характеристика пізнавальної сфери особистості

2

2

Тема 2. Сенсорно-перцептивна сфера особистості

2

3

Тема 3. Психофізика відчуттів

2

4

Тема 4. Механізми і феномени сприйняття

2

5

Тема 5. Загальна характеристика атенційної сфери особистості

2

6

Тема 6. Теорії уваги

2

7

Тема 7. Мнемічна сфера особистості

2

8

Тема 8. Теорії пам’яті

2

9

Тема 9. Теорії пам’яті

2

10

Тема 10. Мисленнєва сфера особистості

2

11

Тема 11. Теорії мислення

2

12

Тема 12. Теорії мислення

2

13

Тема 13. Мовленнєва сфера особистості.

2

14

Тема 14. Мовлення і мова. Теорії мовлення

2

15

Тема 15. Імаженетивна сфера особистості

2

16

Тема 16. Теорії уяви

2




Разом

32



Семінарське заняття 1. Загальна характеристика пізнавальної сфери особистості

Вид заняття: розгорнута бесіда.

Навчальні цілі заняття: Навчитись пояснювати основні характеристики пізнавальної сфери особистості, виявляти зв’язки між психічними процесами, орієнтуватися в основних підходах до класифікації психічних процесів.
  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка