Державний контроль за використанням і охороною земель



Скачати 205.58 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір205.58 Kb.
Тема: Державний контроль за використанням і охороною земель

та їх моніторинг.



1. Зміст і завдання контролю за використанням і охороною земель.





2. Державний контроль за використанням і охороною земель.

3. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель.

4. Громадський контроль за використанням і охороною земель.

5. Процесуальні аспекти контролю, що здійснюються інспектором за використанням і охороною земель.

6. Моніторинг земель.

7. Призначення і завдання моніторингу земель.

Земельне законодавство надає землевласникам та землекористу­вачам широкі права щодо самостійного господарювання на землі. Однак відповідно до ст. 41 Конституції така діяльність не повинна завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Виконання даних обов'язків передбачене також статтями 91 і 96 ЗК. Воно забезпечується за допомогою встановлення контро­лю за використанням і охороною земель.

Контроль за використанням і охороною земель є однією з най­важливіших функцій державного управління земельним фондом. Згідно зі ст. 187 ЗК він полягає у забезпеченні додержання органа­ми державної влади, органами місцевого самоврядування, підпри­ємствами, установами, організаціями і громадянами земельного за­конодавства України.

Аналіз чинного законодавства дає можливість виділити такі ви­ди контролю за використанням і охороною земель: 1) державний; 2) самоврядний (такий, що здійснюється органами місцевого са­моврядування); 3) громадський.

Згідно статті 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
2. Державний контроль за використанням і охороною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гаран­тій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відносинах. Він дозволяє не тільки виявляти і усувати наслідки земельних правопорушень, а й застосовувати у необхідних випадках до порушників земельного законодавства заходи відпові­дальності. Цей контроль охоплює усі категорії земель незалежно від форм власності та видів землекористування і поширюється на всіх суб’єктів земельних відносин.


Згідно статті 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
1. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно статті 5. Закону „Про державний контроль за використанням та охороною земель” Спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Моніторинг родючості ґрунтів проводить спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Органами, що здійснюють державний контроль за використан­ням і охороною земель, є Держкомзем, Мінекоресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи. З метою підвищення ефек­тивності державного управління земельними ресурсами, вдоскона­лення контролю за використанням і охороною земель Указом Пре­зидента України від 19 серпня 2002 р. № 720/2002 „Про вдоскона­лення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною” передбачене створен­ня у складі Держкомзему державної інспекції з контролю за вико­ристанням і охороною земель.

Головні державні інспектори і державні інспектори по викорис­танню та охороні земель мають також право брати участь у роботі комісій по прийняттю в експлуатацію меліорованих і рекультиво­ваних земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних і гідротех­нічних споруд та інших об’єктів, які споруджуються з метою підви­щення родючості ґрунтів й охорони земель.

Виконуючи функції, покладені на органи земельних ресурсів, головні державні інспектори та державні інспектори по викорис­танню та охороні земель мають право:

безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації, у тому числі військові й обо­ронні об’єкти, незалежно від форм власності та відомчої належнос­ті;

давати власникам і землекористувачам незалежно від відомчої належності обов’язкові для виконання вказівки з питань викорис­тання та охорони земель, а також щодо усунення виявлених пору­шень;

вносити на розгляд відповідних рад пропозиції про припи­нення права власності або права користування землею у випадках, передбачених главою 22 ЗК;

складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі земельного законодавства;

порушувати перед відповідними радами питання про скасування рішень рад, які суперечать чинному земельному за­конодавству;

одержувати від органів виконавчої влади, власників землі та землекористувачів дані про наявність, стан і використання земельних угідь, а також інформацію про наявність земель, які зна­ходяться у запасі;

залучати на договірній основі фахівців підпри­ємств, установ, організацій, науково-дослідних та проектних інсти­тутів до участі в обстеженні земель.

Вони також можуть ставити перед органами виконавчої влади або виконавчими органами місцевого самоврядування питання про:

припинення розробки корисних копалин і торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт, якщо вони про­вадяться з порушенням земельного законодавства і можуть приз­вести до знищення, забруднення, псування родючого шару ґрунту, розвитку ерозії, засолення, заболочування та інших процесів, які знищують продуктивність земель;

припинення промислового, ци­вільного та інших видів будівництва, експлуатації об’єктів, агротех­нічних, культуртехнічних лісомеліоративних робіт, які ведуться з порушенням вимог земельного законодавства;

вилучення або тим­часову консервацію деградованих або забруднених земель, подаль­ше використання яких може призвести до негативних наслідків, або якщо іншими способами відновити родючість грунтів немож­ливо.

Згідно статті 6. Закону „Про державний контроль за використанням та охороною земель” Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур’янами, чагарниками та дрібноліссям;

дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;

дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо:

приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України;

припинення будівництва та експлуатації об’єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

г) видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів;

ґ) участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

е) вирішення інших питань відповідно до закону.

Згідно статті 7. Закону „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель належать:

а) здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;

консервації деградованих і малопродуктивних земель;

збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів;

б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;

в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель;

г) організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян;

ґ) вирішення інших питань відповідно до закону.

3. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель — це діяльність відповідних органів сільських, селищних, міських, ра­йонних і обласних рад, спрямована на додержання вимог земель­ного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-пра­вових норм та утвердження законності у земельних відносинах. Ор­гани місцевого самоврядування не є державними. Однак вони на­ділені значним обсягом повноважень у галузі здійснення контролю за використанням і охороною земель.

Сільські, селищні, міські ради безпосередньо не здійснюють контроль за використанням та охороною земель. Водночас вони ма­ють повноваження, які опосередковано дозволяють їм контролюва­ти земельні відносини на відповідних територіях. Відповідно до За­кону „Про місцеве самоврядування в Україні” до компетенції заз­начених рад належить:

вирішення питань регулювання земельних відносин;

затвердження ставок земельного податку, розміру плати за користування природними ресурсами, які знаходяться у власнос­ті відповідних територіальних громад;

дача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також їх скасування;

прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших терито­рій, які підлягають особливій охороні;

внесення пропозицій до від­повідних державних органів про визнання природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну чи наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури;

дача згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу яких включає відповідну територію;

прийнят­тя рішень про адміністративно-територіальний устрій;

затверджен­ня місцевих містобудівних програм, планів забудови відповідних на­селених пунктів, іншої містобудівної документації тощо.

Безпосередніми контрольними функціями у галузі використання та охорони земель наділені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які здійснюють контроль за додержанням земельного законодавства; використанням й охороною земель; виконанням проектів і схем землеустрою, зокрема внутрішньогосподарського.

Районні та обласні ради також вирішують загальні питання ре­гулювання земельних відносин, віднесені до їх відання, делегуючи функції безпосереднього контролю за використанням і охороною земель відповідним місцевим державним адміністраціям. Зокрема, останні у встановленому законом порядку готують питання про ви­лучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб, висновки по проектах місцевих містобудівних програм від­повідних адміністративно-територіальних утворень, координують на відповідній території діяльність місцевих землевпорядних орга­нів, видають забудовникам архітектурно-планувальні завдання і технічні умови на проектування, будівництво, реконструкцію бу­динків і споруд, впорядкування територій та дають дозвіл на про­ведення цих робіт.

4. Законодавство передбачає можливість залучення осіб, які воло­діють знаннями у галузі земельного законодавства і мають досвід роботи у сфері охорони навколишнього природного середовища, як громадських інспекторів.

Згідно зі з ст. 190 ЗК громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища.

Громадські інспектори здійснюють свою діяльність під керів­ництвом відповідних управлінь (відділів) земельних ресурсів, які надають їм необхідну практичну і методичну допомогу, координу­ють їх діяльність, навчають та ознайомлюють з новими законодав­чими і нормативними документами, залучають до участі у відповід­них перевірках. Свої обов’язки інспектори виконують на громад­ських засадах, без звільнення з основної роботи і без додаткової оплати праці.

Громадські інспектори несуть персональну відповідальність за об’єктивність та якість матеріалів, які складаються ними за резуль­татами перевірок. З метою координації роботи громадських інспек­торів та підтримання контактів з екологічними і природоохоронни­ми організаціями, залучення громадськості до розробки і виконан­ня заходів, пов’язаних з охороною навколишнього природного се­редовища, при органах Мінекоресурсів та при екологічних і приро­доохоронних організаціях можуть створюватися штаби громадських інспекторів.

Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюють також громадські організації. Так, Закон „Про охоро­ну навколишнього природного середовища” гарантує право грома­дян об'єднуватися у громадські природоохоронні організації та бра­ти участь у громадських екологічних експертизах. Громадські при­родоохоронні організації у рамках здійснення контролю за вико­ристанням і охороною земель мають право:

розробляти і пропагу­вати свої природоохоронні програми;

створювати громадські фон­ди охорони природи; виконувати роботи з охорони та відтворення природних ресурсів, збереження і поліпшення стану навколишньо­го природного середовища;

брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління у галузі охоро­ни довкілля перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

провадити гро­мадську екологічну експертизу, обнародувати її результати та пере­давати їх органам, уповноваженим приймати рішення;

одержувати інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела забруднення останнього, програми і заходи щодо його охорони;

виступати з ініціативою проведення республіканського та місцевого референдумів з питань, пов’язаних з охороною довкілля, використанням природних ресурсів і забезпеченнями екологічної безпеки;

вносити до відповідних органів пропозиції про організа­цію території та об’єктів природно-заповідного фонду;

подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням за­конодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі здоров’ю і майну громадян та громадських об’єднань;

брати участь у міжнародних неурядових організаціях, які займають­ся питаннями охорони довкілля.

5. Оформлення документів (вказівок і протоколів) під час виявлення порушень земельного законодавства проводиться спеціалістами центрального апарату Держкомзему та його органів на місцях, на яких згідно з посадою покладено здій­снення державного контролю за використанням та охороною земель і які є державними інспекторами по використанню та охороні земель.



Перелік службових осіб, на яких покладені функції дер­жавних інспекторів по використанню та охороні земель, за­тверджується Головним державним інспектором по викорис­танню та охороні земель України.

При виявленні земельних ділянок, які використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, що призводять до зниження родючості грунтів та забруднен­ня, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до вимог Земельного кодексу України виносить вказівку з встановленням місячного терміну для усунення порушень, про то складається відповідний документ.

Вказівка складається у двох примірниках, з яких перший примірник вручається порушнику земельного законодавства, другий залишається у службової особи, яка складала цей документ.

У випадку не усунення порушень у вказаний термін служ­бова особа складає протокол про порушення земельного за­конодавства.

Відповідно до статті 256 Кодексу України про адмініст­ративні правопорушення в протоколі вказуються:

дата і міс­це його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол;

відомості про особу порушника;

місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;

нор­мативний акт, який передбачає відповідальність за правопо­рушення;

пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка вчинила адміністративне правопору­шення. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати по­яснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складанні протоколу порушникові роз’яснюються його права та обов’язки, передбачені статтею 268 Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення, про що робиться від­мітка у протоколі.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідаль­ності, має право:

знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

при роз­гляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекла­дача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;

оскаржити постанову по справі.

Протокол про порушення земельного законодавства скла­дається у трьох примірниках, з яких перший примірник у триденний термін передається службовій особі, уповноваже­ній розглядати справи про правопорушення земельного зако­нодавства, другий примірник вручається порушнику земель­ного законодавства, третій примірник залишається у службової особи, яка склала протокол.

Якщо порушниками земельного законодавства є військо­вослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія дисци­плінарних статутів, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, то вони притягуються до відповідальності від­повідно до статей 15 і 16 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення.

6. Система контролю за використанням та охороною земель пе­редбачає ведення їх моніторингу. Моніторинг земель є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і являє собою систему спостереження за станом земельного фонду нашої країни, у тому числі земель, розташованих у зонах радіоак­тивного забруднення. Згідно зі ст. 192 ЗК основним завданням мо­ніторингу земель є прогнозування еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.



Моніторинг земель дістав закріплення у ЗК. Більш конкретно його структура, завдання і зміст визначені у Положенні про моні­торинг земель. Об’єктом моніторингу є весь земельний фонд неза­лежно від форм власності на землю. Залежно від охоплюваних те­риторій розрізняють глобальний (пов’язаний з міжнародними нау­ково-технічними програмами), національний (охоплює всю терито­рію України), регіональний (на територіях, які характеризуються єд­ністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов) і ло­кальний (на територіях нижче регіонального рівня, аж до територій окремих земельних ділянок й елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів) моніторинг.

Зазначений моніторинг складається з систематичних спостере­жень за станом земель (зйомки, обстеження й розвідування), вияв­лення змін у ньому, а також з оцінки цього стану і процесів, пов'язаних з землями. Спостереження залежно від строків та періо­дичності їх проведення поділяються на базові (вихідний стан об'єк­та спостережень на момент початку ведення моніторингу земель), періодичні (через рік або більше) та оперативні (фіксують поточні зміни).


7. Здійснення моніторингу земель забезпечує Держземагенство за учас­тю Мінекоресурсів, Мінагрополітики, Української академії аграр­них наук, Національного космічного агентства та інших мініс­терств, відомств і установ. Основою його технічного забезпечення є національна автоматизована інформаційна система.

Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Інформація, отримана у процесі ведення спостережень за ста­ном земельного фонду, узагальнюється по районах, містах, облас­тях, АРК, а також по окремих природних комплексах і передаєть­ся пунктам збору автоматизованої інформаційної системи облас­них, Київського і Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів та Державного комітету по земельних ресурсах і єдиному кадастру АРК. На підставі зібраної інформації та результатів оцінки стану земельного фонду складаються щорічні допові­ді, оперативні зведення, прогнози та рекомендації, які подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самовря­дування і Держкомзему для вжиття заходів, спрямованих на запо­бігання наслідкам негативних процесів.

Згідно статті 8. Закону „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань аграрної політики при проведенні моніторингу родючості ґрунтів

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань аграрної політики при проведенні моніторингу родючості ґрунтів належать:

організація розроблення та впровадження загальнодержавних і регіональних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;

розроблення та впровадження ґрунтозахисних та екологобезпечних технологій виробництва сільськогосподарської продукції;

спостереження за зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;

проведення моніторингу родючості ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;

формування національного, регіонального та місцевих інформаційних банків даних про стан ґрунтів земель сільськогосподарського призначення;

ведення балансу потреби і надходження пестицидів та агрохімікатів в Україну, погодження технічних умов та питань щодо їх ввезення;

розроблення і сприяння впровадженню механізму економічного стимулювання застосування ґрунтозахисних технологій та підвищення родючості ґрунтів;

подання органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування клопотань про обмеження чи припинення робіт, які ведуться з порушенням агротехнічних та ґрунтозахисних технологій;

підготовка експертних висновків і участь у розгляді справ щодо порушень законодавства України про пестициди та агрохімікати у сфері охорони і відтворення родючості ґрунтів;

вирішення інших питань відповідно до закону.

Основними напрямами державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передба­чене створення Державної системи екологічного моніторингу, складовою частиною якої повинен стати земельний моніторинг.



Державна система екологічного моніторингу — це інтегрована інформаційна система, що має здійснювати збирання, збереження та оброблення екологічної інформації з метою відомчої та ком­плексної оцінки та прогнозування стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, вироблення обґрунтованих рекомен­дацій щодо прийняття ефективних соціальних, економічних та еко­логічних рішень на всіх рівнях виконавчої влади, вдосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов’язань України за міжнародними екологічними угодами, програмами та проектами.



На відміну від контролю за використанням і охороною земель, що є управлінською діяльністю у сфері державного управління зе­мельним фондом, моніторинг земель передбачає збирання, узагаль­нення, оцінку і передачу інформації про стан земель і пов’язані з ними зміни.



На головну
Презентація
Заняття №42


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка