Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації Професійно-технічне училище №31 м. Полтава «Хата моя – то мій оберіг!»



Скачати 213.43 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір213.43 Kb.

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації

Професійно-технічне училище №31 м. Полтава

«Хата моя – то

мій оберіг!»

Презентація результату проектів:


  • « Українське народне житло.ЧастинаІ. Традиції будування»

  • « Українське народне житло.ЧастинаІІ. Полтавщина».

Позаурочний виховний захід

i (14)

Полтава


2013

[Введите аннотацию документа. Аннотация обычно представляет собой краткий обзор содержимого документа. Введите аннотацию документа. Аннотация обычно представляет собой краткий обзор содержимого документа.]


j0157995


Автор:

керівник проектів

майстер виробничого навчання

Голубенко І.О.

Автор: І.О.Голубенко, майстер виробничого навчання професійно-технічного училища №31 м. Полтава

Матеріали розглянуто на засіданні методичної комісії з виховної роботи та суспільних дисциплін.

Протокол від 21.11.2013 №_4_

Голова МК: Т.О.Скіданова


ПОГОДЖЕНО

Методист ПТУ №31

Г.М.Коба


ПОГОДЖЕНО

Заступник директора з НВхР

 Н.І.Звірко

Орфографія, стилістика і пунктуація залишаються за автором



bd14710_

СТРУКТУРА ПОЗАУРОЧНОГО ЗАХОДУ
Тема: «Хата моя – то мій оберіг!»

(На виконання міжрегіональної програми «Пізнай свою країну»)


Форма проведення: презентація результатів дослідження з елементами обрядових дійств.

Дата проведення: 12.12.2013р.

Аудиторія: учні груп № 19 та №29 з професії «Робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків», учні груп №18, 22 , запрошені гості.

Мета:

  • розкрити давню історію та традиції будування людського житла;

  • показати мудрість народних традицій та символіки;

  • виховувати національну самосвідомість;

  • намітити шляхи застосування народного досвіду в сучасному будівництві;

  • розвивати уміння працювати в колективі;

  • виявляти творчі та аристичні здібності;

  • розвивати уміння аналізувати та узагальнювати.


Технічне обладнання: мультимедійне забезпечення, музичний центр, мікрофони, електронна презентація «Моя хата – то мій оберіг».

Наочне оформлення: вишиті рушники, квіткові композиції в національному стилі, плетений тин, глиняний посуд, лава.

Реквізит: українські національні костюми (жіночі – 3 шт., чоловічі – 6 шт.), костюми вокальної групи; костюми хореографічного колективу; жертовні атрибути; глечик, миска, фіранки, рушники, будівельні матеріали, інструмент, хліб, сіль, жито, пшениця, квіти.

Підготовка до заходу:
1.Робота над проектами

  1. Дослідження та вивчення народних традицій будівництва житла.

  2. Вивчення традиційних природних будівельних матеріалів нашого регіону.

  3. Дослідження народних обрядів, пов’язаних з будівництвом житла.

2. Написання сценарію-презентації заходу.

3. Вибір учасників, робота з ними.

4.Пошук музичного матеріалу для супроводу та вивчення пісень.

6.Підготовка елементів обрядів - «Обряд закладин» та «Толока».

7.Співпраця з консультантом будівельної компанії «Будмайстер» в торгівельному центрі «Епіцентр».

8.Створення презентації-супроводу.

9.Обговорення та створення декорацій і оформлення сцени.



План проведення

1 частина.



  • Вступ.

  • Історичні корені.

  • Значення рідної домівки в житті людини.

2 частина

  • Традиційні будівельні матеріали.

  • Типи української хати .

  • Заготівля будматеріалів.

3 частина

  • Вибір місця будування.

  • Вибір часу для будівництва.

  • Обряд закладин.

4 частина

  • Поняття та значення толоки.

  • Зустріч працівників.

5 частина

  • Значення знань правил та обрядів будівництва.

  • Сучасне застосування традиційних технологій, прийомів та матеріалів.

6 частина

  • Заключне слово.

  • Підсумок.

  • Джерела.

  • Фотозвіт.


Хід заходу

1 частина

Музичний супровід

Майстер: Живе людина на землі… і охороняють її від негараздів: ангел-охоронець, домівка-берегиня, мамина сорочка та лялька-мотанка – наші життєві обереги.

(«Хата біла моя» В. Шаповалов)




Майстер:

У дворі – матіола і м’ята,

І хоч скільки часу не мине,

Хата біла моя, біла хата,

Завжди кличеш до себе мене!

Учень1

І які б не були лихоліття,

У якій би не був стороні,

Мальв дитинства розквітлих суцвіття

Не забути ніколи мені…

Учень 2

Лад у хаті розмірений, звичний,

Скриня, покуть і рідний поріг,

Хліба свіжого запах закличний –

Хата біла – то мій оберіг!

Учень1

Оберіг, який завжди зі мною,

У яких би не був я краях,

Підпира мене хата стіною

У нелегких життєвих боях…

Учень 2

Хата біла моя, біла хата,

Повертаю до тебе не раз:

У дворі – матіола і м’ята,

А на тині цвіт мальв не погас.



Майстер: «Рідна домівка…У цьому місткому вислові відображені найблагородніші людські сподіванки. Про власну хату співано у багатьох піснях, усній народній творчості. Згадаймо одвічні побажання дівчини, котра просить нареченого поставити хату з лободи, бо чужа оселя як лиха свекруха. А з яким народним дотепом висміяна гірка доля приймака, який має за обов’язок «тещі ноги мити і до кота звертатися на «ви».

У цьому жарті є левина частка правди – тільки в рідній оселі почуваєшся повноправним господарем.



Учень 2: Довгий шлях свого розвитку пройшла хата – від приземкуватої землянки до чепурної, що вчарувала весь світ, оселі з білизною стін, вишневих садків, палахкучих рушників на покуті, мальованих коминів і терпкого запаху рути-м’яти на долівці.

Майстер: Учні груп «Робітник з КОБ» вже третій рік вивчають народні традиції будівництва житла – це обряди та звичаї, технологію будівництва, традиційні прийоми роботи та облаштування оселі, матеріали для роботи і ін.

А сьогоднішня зустріч присвячена ознайомленню із результатами нашого дослідження про те, як наші предки будували житло. Та як ми, сучасники використовуємо ці знання.

От же – хата, будівля, оселя…


Учень1: Оселяце середовище, де всі його складові частини підігнані під конкретні побутові потреби людини. Все – від печі до околиці – створювалося як загальне предметне ціле.

Учень2: На Волині оселю називають як “обійстя“, в Карпатах – як “осередок“. Літера «О» починає всі позначення середовища в різних мовних групах, отже можна припустити, що вона символізує завершеність і замкнутість.

Оселю годилося в старі часи обставити високою загатою: затишно й тепло від неї взимку.



Учень1: Народні майстри минулого знали, що оселя – живий організм. Він може перешкоджати хазяям, навіть зіпсувати їм життя. А може бути добрим помічником.

Учень 2:

Ти стоїш, не багата й не пишна,

Виглядаючи з саду в луг.

Рясний цвіт обтрусили вишні

На солом’яний твій капелюх…

Ти була мені наче мати,

Ти служила мені, як могла, -

Кожна крокв очка, кожна лата

Не жаліла для нас тепла.

( Василь Симоненко)

Майстер: Рідна домівка – це колиска нашого народу. Хата й справді є колискою. Адже в хаті твориться доля: в ній народжуються, живуть і вмирають, щоб поступитися місцем прийдешнім поколінням. Хата, збудована дідовими руками завжди уособлювала певний світ. Разом із садком, вишнями, хрущами, ставком, нарешті, землею і небом. Якщо вірити в те, що душа людська вічна і ми вже колись жили на цій землі, перевтілюючись в іншу сутність після смерті, то саме в цих старих хатах відчувається дух проростання пракореня, причетність до рідної землі, роду і народу. Хата завжди є і залишається найпершим і найсильнішим оберегом для людини. У багатьох українських піснях згадується рідна хата. Послухайте одну із них:

Звучить пісня «Смерекова хата», музика Павла Дворського, 

слова Миколи Багая (виконує вокальна група)
2 частина.

Викладач матеріалознавства: В давнину всі люди будували самі собі хату. На будівництво йшло багато часу, більше року. А чи знаєте ви,із чого? (відповіді гостей)

Хата була не цегляною, а дерев’яною чи глиняною. Спочатку треба було навозити з лісу дерева. Потімусі рідні, близькі, сусіди допомагали будувати житло. Наша Полтавщина розташована у зоні степу та лісостепу.



А хто знає, які будівельні матеріали тут традиційні? (відповіді гостей)

Очерет та дерево – це розповсюджені матеріали в цій смузі. Давні традиції на Україні мали два типи конструкції стін: зрубний і каркасний. Не вживали для будівництва житла дерева, які виростали на місці, де колись стояла церква, бо міг хтось померти з родини. Уникали вживати на побудову житла осики, бо вважали її за прокляте дерево.



Учень3: Із курсу матеріалознавства ми знаємо секрети деревини. Найкращі для будівництва хати дерева, які росли повільно, рівно і високо, їхні шари були дрібними і тому уклались дуже густо. Таке дерево тверде, як залізо. Важливе значення мала також і пора року, в якій зрубували дерева. Найкращою порою для рубання вважалися три зимові місяці – грудень, січень, лютий, бо в цей час воно найтвердіше, найміцніше. Зовсім не рубали дерев на будову в літні місяці, оскільки в цей час по дереву кружляють соки, які роблять його крихким.

Викладач матеріалознавства : Стіни з плетеним умістом каркасу (турлучні) були поширені в зоні Лісостепу та Степу. Вони мали досить легкий каркас із густо поставлених стовпчиків, що їх злучали кількома рядами горизонтальних жердок (веричок, глиць).

Каркас вертикально заплітали хмизом, лозою, очеретом, а далі з обох боків обмазували товстим шаром глиносоломи. Турлучні хати мали різні назви: мазка, мазанка, хворостянка, кильована, на підпльоті тощо.

Поруч із каркасною, в лісостеповій і особливо в степовій частині України побутувала безкаркасна техніка зводити стіни з глиносолом’яних вальків

та блоків-цеглин (саману, колибу, лампачу, паців), а в низці південних районів із природнього каменя, черепашняку, солонцю тощо.



Учень 3: Матеріали для будівництва заготовляли всю осінь.

А хто знає, який саме восени? (глину, солому, камінь)

А в зимку? (дерево, очерет)

Лише після цього хазяїн обирав місце для оселі.

Це було одним із найважливіших обрядодійств, пов’язаних із народним житлом.

3 частина

Майстер: Для того, щоб велося і жилося добре, щоб усі здорові були, слід вибирати для хати щасливе місце. То цілий ритуал красивий і мудрий. 
При виборі місця зважалося на те, щоб хата не стояла на колишній дорозі, в заплаві або руслі пересохлої ріки. 

Учень1: Облюбовували місце для майбутньої хати, потай від чужого ока, вже після заходу сонця, назначали чотири кути, робили на їх місці заглиблення. У кожне з них насипали по пригорщі жита. Спочатку – де мала бути покуть, потім – де піч, а далі –де припічок і постіль. Рано вранці до сходу сонця обстежували ті купки зерна. І якщо три ночі підряд ніхто і ніщо не розгребе ті купки зерна, то можна там будуватися - хороше, сприятливе місце, а коли купки пошкоджені - то слід шукати інше місце, бо вважали, що це домовик подав знак про те, що йому не до вподоби це місце, і людей,

які житимуть тут, чекають лише збитки. Ще примічали: якщо десь постійно любить лежати, відпочиваючи, худоба, там і людям буде добре. 



Буйгул Р.: Крім того, щоб визначити місце для нового будинку, ходили до ворожок та розпитували старих людей. У деяких випадках на цьому місці сіяли жито: якщо воно росло гарно, то вважалося, що й місце гарне.Усі зазначені магічні обряди в далекому минулому виконували тільки чоловіки.

Назаренко В.: Закладати нову хату було прийнято навесні, а ставити годилося навесні чи влітку і з самого ранку!

Вибір часу для закладин житла вважався однією з важливих умов успішного будівництва. На Поділлі будівництво починали у п’ятницю, найкраще у повнолуння, щоб у хаті було повно. 

Загалом по Україні найбільш сприятливими днями вважались вівторок, четвер, п’ятниця та субота.

Учень4: Небажано було починати будівництво у високосний рік, понеділок, середу та на свята. Перш ніж закладати житло, довідувалися, чи не припадає це на день, присвячений комусь із святих мучеників, бо не доведеш справу до кінця. Після ж закладин уже можна було працювати всі дні, крім неділі, свят та постів (Петрівка, Спасівка).

Майстер: А зараз ми побачимо, як проходив обряд закладин.

(Сценка обряду)

Дійові особи:

- Господар (Жайворон Ед.)

- Молода господиня(Сухачова Н.)

- Майстер (Смоловик В.)

- Помічник майстра (Храпач П.)



Виходить господар (тримає глечик із водою), його дружина (в руках на рушнику хліб-сіль), майстер ( в руках молоток, гвіздок) із помічниками (тримають деревяні дощечки, квіти, зілля, ослон).

Г. – Ось тут має бути піч! А ну, господине, давай святий хліб.

М.Г . (подає кланяючись).

Г. – (цілує хліб) – Господи, поможи! Щоб тут завжди було добро!

М.Г. – прочитаємо благословенну молитву на закладання!


Г. – (читає молитву)

Молитва на закладання будинку

«Боже Вседержителю, що премудро сотворив небеса й укріпив землю в рівновазі, Боже і Творче всього світу! Милостиво зхили Свій погляд на раба Твого (ім'я), який береться в Твоїй могутній державі будувати дім для життя і здійснює його закладання. Затверди цей дім на основі міцного каменю так, щоб йому, за Твоїм Божественним Євангельським словом, не міг зашкодити ні вітер, ні вода, ні що інше. Благоволи, щоб він був добудований до кінця, а тих, що мають намір жити в ньому, позбав усяких ворожих підступів. Бо Твоя держава і Твоє Царство і сила, і слава Отця і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.»

(Молитовник)

М.Г. – ось задаток майстрам за роботу (дає мішечок з грошима п.І тап.ІІ).

М. – утворимо святий хрест, (збиває хрест, демонструє його) щоб оберігав оселю, будемо його підіймати від землі разом із стінами, аж доки не зведемо дім та закріпимо вже на горищі – щоб завжди був над вами!

П.(подає перший камінь) будемо закладати кути.




М. – зачекайте! треба діждати, коли пролетить крук – тільки тоді класти, щоб будинок стояв довго.

(На слайді – пролітає крук – всі дивляться)

М та П. – (кладуть каміння по кутах)

Г. – закладаємо нашу жертву під перший камінь!

М.(коментує дії г.): зерно – щоб був хліб;

Гроші – щоб водилися;

Часник – від нечистої;

Овечу вовну – щоб було тепло в хаті;

Освячується святою водою.

Г. – дай же Господь милосердний, щоб із цієї нової оселі хліб-сіль святий не виводився, щоб хазяїн, хазяйка і дітки маленькі живі-здорові та щасливі були!

М. – для доброї роботи треба майстра на закладинах гарно частувати, щоб не зарубав на кого-небудь, коли закладатиме першу підвалину; не попадати йому на очібо як побачить кого, то той може померти скоро чи сильно занедужати, навхрест дерева не класти, бо невдовзі буде в домі мрець (чоловіки відходять на другий план).

М.Г.- то ж робіть чоловічу справу, а я готуватиму частування.

П. – що ж хазяйко, готуватимеш? (підбігає, з цікавістю)

М.Г. – (тримає рушник) а на закладини готують: гарячий куліш, гуску печену, галушки із шкварками та ще й трішки оковитої для толоки!

П. – ви господиня молода, а рушники у Вас дуже гарні – справжня майстриня!

М.Г. – а це ж я готувала рушнички для нової оселі: і для хреста, і для сволока, і для «квітки» та для входин. Всі для щастя та добра, щоб була щаслива доля, та не лелеча.

Г. – То ж ходімо! (господарі та майстер з робітником виходять).

Виконується пісня «Лелеча доля», слова - Василь Цілий, музика - Ірина Кириліна (виконує вокальна група)



4 частина

Майстер: По селах Полтавської, Харківської, Черкаської та ін. областей ще й сьогодні не забули люди давню добру традицію - будувати житло, клуню чи комору гуртом, толокою. 
Це напрочуд колективістський, глибоко гуманний звичай. Адже люди йшли працювати гуртом, як правило, до небагатих, котрі потребували допомоги

«Без толоки — як без руки: ні хати не зробиш, ні сіна не скосиш…»

Учень2: Толока - це давній обряд колективної взаємодопомоги. Очевидно, зародження толоки диктувало саме життя: без гуртівничих зусиль не могла виникнути, а отже й утвердитись, община.

Обряд толоки був добровільний. Господар, до якого приходили, не сплачував за роботу, а лише частував учасників обрядовою вечерею. На толоку сходилися цілими родинами, без запрошення, у ній брали участь навіть ті, хто перебував із господарем у конфліктних стосунках, що і сприяло їх полагодженню.



Учень5: Просили на толоку також сусідів та родичів. Оскільки в селі чи не кожен один одному то брат, то сват, то кум, тому й сходилися мало не всійого жителі і несли щось в подарунок.

(Сценка зустрічі працівників на толоку)

Г. та М. Г. – (виходять із хлібом-сіллю, кланяються)


Г. – чекаємо на толоку!

М.Г. – нехай три християнські чесноти – Віра. Надія, Любов нам допомагають!

(Приходять родичі, куми - хореографічний колектив)

I Гість (Аліса) - Даруємо букет квіток, щоб мали славних діточок!

II Гість (Слава) - Миску жита несемо, обсіємо щастям, одвіємо лихо, щоб у новій хаті не сварились – жили тихо.


III Гість (Андрій) - Сипимо пшеницю яру, щоб все життя жили у парі.

IV Гість (Рая) - Даруємо миску на господарство і зілля, щоб у цій хаті справляли весілля.

V Гість (Рома) - Прийміть від мене цілющої води, щоб у цій хаті не було біди. (Вручає відро з водою і 2 кварти)

I Гість (Наташа) - Даруємо фіранки на віконце, щоб через нього заходило сонце.

II Гість(Слава) - Принесли глину білу, щоб стіни були біленькі, а господарі веселенькі.

III Гість(Рая) - А ось ще молодій господині рушники:

- На образи.

- На картини.

- На кілочок.

- На сволочок

- На жердку.

- Над віконцями.

- Над дверима

- Над дзеркальцями (дарує рушники).

IV Гість (Рома) - Хата ваша щоб вийшла добра, аж гримить, піч мальована, аж пашить, лишень хай двері не скриплять, треба їм честь віддать: хай же будуть нові двері, щоб до господаревої жінки не ходили кавалери.

ІІ Гість – Для хазяйки Василини цей таночок припасли ми!

Виконується танок «Василина» (виконує хореографічний колектив)



Г. - то ж давайте до роботи!

(Всі кланяються і виходять)

5 частина

Учень5: - Починали рано. Робота йшла швидко і весело. За день "виливали" стіни хати: між дошки клали солому, заливали її розколоченою глиною і добре втоптували. І було то справжнісіньке свято спілкування, людської приязні та щирості. Пісні, жарти, приказки так і сипалися. А надто, коли сідали до вечері, яка була винагородою за совісну працю.

Ось так починалося будівництво оселі.



Майстер: Погодьмося, що наші предки були таки мудрими, влаштовуючи й обладнуючи своє житло так, щоб кожна річ у ньому була придатною для вжитку й милувала око своєю красою А якщо взяти до уваги, що скатертини й рушники, килими і налавники, глечики та ослони вироблялися руками господарів та їхніх дітей, що саме в цих хатах славилися народний, хрестини й весілля, звеличувалися Різдво, Великдень і Зелені свята, співалися пісні, щедрувалося й колядувалося, чинилися святкові обряди, мовилося мудре слово.

Учень5: Ми з’ясували, що кожна річ або місце (елемент середовища) в народному житлі має своє давнє сакральне значення. Стандарти й традиційні нормативи закріплено саме в старовинних звичаях і обрядах.Нормативні засади будівництва традиційного народного житла ґрунтовано на цілком об’єктивних підставах, що дозволяє навіть зовсім неосвіченому будівникові, використовуючи ці «інструкції», збудувати більш-менш безпечне й зручне житло, але тільки всебічно розвиваючи й підтримуючи традиційні народні галузі побуту, можна зберегти культурну спадщину українського народного житла та передати її нащадкам.

Майстер: В сучасному будівництві ми зустрічаємо новітні матеріали та технології, які несуть давні автентичні назви, під час робіт застосовуються традиційні прийоми. Це, на приклад, всім відома компанія «Буд майстер», яка має девіз концепції розвитку – «Відбудуємо Україну» і відповідно дала нові назви своїм продуктам., користуючись слідуючими мотивами:

назва-слово

  • повинне бути автентичним, тобто народженим на Україні;

  • повинне бути коротке, просте;

  • повинно асоціюватись з тим виробом, назву якого буде носити,

  • повинно вказувати на те, що з глибокої давнини в Україні використовували будівельні суміші;

  • повинне бути легке для запам’ятовування.

Це такі продукти:

  • Клейові суміші – КЛЕЙ; (клей походить від слова глей, гливкий ).

  • Затирочні суміші – КРАЙКА (поняття: край – остання робота)

  • Суміші для підлог – ДОЛІВКА (складається з: долі та лити)

  • Штукатурки, шпаклівки – ТИНК (походження: тин, плетіння, тинькувати – обмазувати глиною)

  • Мулярські суміші - МУР (поняття: мурувати)

  • Грунтівки, гідроізоляція – КРИТТЯ (поняття: крити, укривати, покриття)

  • Додатки до сумішей – ЗАПРАВА (поняття: заправити – додати нові якості)

  • Фарби – БАРВИ (походження: барвник, барвистий)

  • Елітні оздоблювальні матеріали – МАЗАНКА(поняття: мазана білою глиною.


Бойко Б. Вслухаючись у мелодичні назви нових продуктів у нас в уяві все ж постає рідна чепурна українська хата. Ось погляньте, як архітектори та дизайнери її бачать та як будують сучасними матеріалами.(Слайди із будинками)

6 частина

Виходять молоді господар і господиня
М.Г.

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

Тихо й затишно квіти

Коло хати цвітуть.

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне –
Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг,

І рушник вишиваний,

Рідна стежка і сад.

Всюди добре, а вдома

Краще, краще стократ.

(І.Гнатюк)



Г. - Ось і ми матимемо свою хату, своє гніздо.

Щоб завжди до нашої хати приходили гості, збиралася велика дружна родина!



Майстер: Коли б запитали кожного з нас, який спогад і образ який найбільший винесли ви із свого дитинства? Багато з нас відповіли б: хата наша, дідівська й батьківська, білостінна архітектурна споруда й мистецький витвір рідного народу. Хата - найперша оселя наша й колиска роду: світла, чиста. Зі своїми очима-вікнами на всі сторони світу. І коли ми нині взялися жити по-новому - живімо, але ні в якому разі не відкидаймо унікального

в народній традиції, і пам'ятаймо слова О.Кобилянської: «Згадуйте предків ваших, щоб історія перед вами не згасла, і золоті нитки не губіть».



(Виходять учасники вокального колективу




Д1 - Хато моя, хато,

Щедрістю багата,

А навколо хати

Плине запах м'яти.



Д2 - Українська хата,

Мов душа народу,

Долею крилата

І гостинна зроду



Д1 - Діточок маленьких

Ніжно приголубить,

Хазяїв стареньких

По світах не губить.



Д2 - Як згадаю рідну,

В серці заколотить,

І любов одвічна

З часом не проходить



Д1 - Звідусіль - усюди

Лину я до хати.

Добре знають люди:

Сором забувати.



Д2 - Хато ти рідненька,

Разом доживати,

Як від мами-неньки

Душу не відняти!



(Юрій Удод)






Звучить пісня «Як у нас на Україні» (виконують солісти вокальної групи)

Майстер: Дякуємо вам за увагу! Нехай завжди у вашій хаті буде злагода та достаток!

Джерела

1. Василь Скуратівський «Берегиня»

2. http://ridne.ucoz.ua/load/karaoke_ukrajinskoju/1

3. «Обряд закладин» записаний народознавцями Тальнівщини В. Мициком та Н. Романченко



4. uk.wikipedia.org/

5. Євген Довбуш | Велика Епоха | Україна

6. kraine.com/index.php?text=102

7. http://sonyah.blogspot.com/2012/01/blog-post_24.html

8. http://etno.uaweb.org/mynuvshyna/r01.html

9. Експозиція та матеріали Полтавського краєзнавчого музею.

10. Матеріали Національного музею гончарства в Опішне.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка