День Перемоги — державне свято в Україні та низці країн, що входили до складу СРСР. Відзначають 9 травня — у день, коли 1945 року СРСР та союзники здобули перемогу над Третім Рейхом у Німецько-радянській війні. День Перемоги



Скачати 143.21 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір143.21 Kb.
9 травня - День перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945

День Перемоги — державне свято в Україні та низці країн, що входили до складу СРСР. Відзначають 9 травня — у день, коли 1945 року СРСР та союзники здобули перемогу над Третім Рейхом у Німецько-радянській війні.

День Перемоги

Вінграновський Микола Степанович

Ярами бурими, гнідими


Тумани впали, поповзли,
Німотні тіні заходили
Сліпого попелу й золи.

Який поріг? Нема порога.


Де родовід? — не доведу.
Цілує тихо Перемога
Губами білими Вдову.

А горе горя ще народить,


В порожній вигляне рукав:
Стоїть народ мій і народи
Із похоронкою в руках.

Лежать руйновища, затихли,


Зозулі лет — ні в тих ні в сих.
Земля — могила для загиблих.
Земля — землянка для живих.

І лиш сльоза з пожеж іржава


Таку ж іржаву доганя —
До смерті стомлена держава
У плуг корівку запряга.

Народ піврукий і півногий


Пита — кого? чого — пита?
Вдова цілує Перемогу
У перепалені вуста…

Україна відзначає День Перемоги під європейським символом

8 та 9 травня у Києві проходять заходи з відзначення завершення Другої світової війни у Європі та перемоги над нацизмом. У 2014 році на офіційних заходах у Києві вперше було вжито європейську символіку пам’яті полеглих у війні - червоний мак. Ідея та графічне втілення стало результатом співпраці Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України.

«Пропонуємо новий символ як виявив нашої поваги до тих, хто знищив нацизм. Це буде червоний мак – символ європейський та український. У наших піснях йдеться, що маки зацвітають там, де пролилася козацька кров», – заявив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у звернені прес-центру інституту.

Рішення використати європейську символіку прокоментував гендиректор НТКУ Зураб Аласанія: «День пам’яті, день капітуляції нацистської Німеччини. Треба було, як символ, щось знакове, що символізувало би не свято, яким війна не може бути за визначенням, а пам’ять та скорботу».

Графічне втілення - це алюзія з одного боку червоного маку, з іншого – кривавого сліду від кулі, передає глибину смислу війни, розповідає про страждання, про смерть, про героїзм, про мільйони загиблих – найголовніше і найстрашніше, що є у війні.

Логотип також містить гасло «Ніколи знову», бо в наших руках не допустити повторення жахіть війни 1939-1945 років.

«Друга світова війна була більшою, ніж Велика Вітчизняна. Зокрема, для України. Для України вона почалася в 1939 році, а не в 1941-му», - вважає харківських дизайнер, автор логотипу Сергій Мішакін.

Український інституту національної пам’яті закликає медіа та громадськість використовувати червоний мак, як український символ традиційних відзначень перемоги над нацизмом та завершення Другої світової війни Європі.



Кожний п`ятий із загиблих на фронтах війни був українцем

Українські історики закликають не спекулювати на темі перемоги у Другій світовій війні. Вони відзначають, що свято перемоги намагаються монополізувати прорадянські та проросійські політики. Учені нагадують, що кожен п'ятий із загиблих на фронтах війни був українцем і ця війна стала для України не меншою трагедією, ніж для Росії. Українці зазнали мільйонних утрат і серед мирного населення, бо саме територія України стала головним плацдармом більшості боїв. Втрати цивільних і військових громадян Україні у цій війні оцінюються від 8 до 10 мільйонів громадян. Історики переконані, що перемога над нацизмом без українців і без України була б неможливою.


09.05.1965 – вперше День Перемоги в СРСР став державним святом і вихідним днем


Перше повноцінне святкування перемоги СРСР у війні проти гітлерівської Німеччини відбулося лише 24 червня 1945 р. Цього дня  на Червоній площі у Москві відбувся великий військовий парад, який приймав радянський воєначальник маршал Георгій Жуков. Відсутність генералісимуса Йосипа Сталіна на цій знаменній події дала підставу багатьом історикам вважати, що радянський тиран не визнавав 9 травня справжнім святом перемоги СРСР у Другій світовій війні, оскільки його плани завоювання Європи були реалізовані лише наполовину – Червона армія зайняла тільки півконтиненту до Берліна, а не до Ла-Маншу чи Гібралтару.

Очевидно, саме тому у 1947 р. 9 травня було визнано звичайним робочим днем, що унеможливило паради та урочисті офіційні заходи. Свято перемоги в СРСР у сталінські часи де-факто було скасоване, а його відзначення зведено на марґінес. Вчорашні радянські воїни-переможці були цинічно, без матеріально-грошового забезпечення і компенсації за пролиту кров у війні проти Гітлера кинуті на інший фронт – трудовий, де інтенсивно відбувалася повоєнна відбудова економіки країни та нарощення її військово-промислового потенціалу для протистояння Заходу. Сталінське керівництво пояснювало це тим, що втомлений від війни народ повинен був хоча б трохи призабути криваві події жахливих років війни, однак насправді воно не вважало це свято гідним вшанування на офіційному рівні.

І тільки 1965 р., у 20-ту ювілейну річницю перемоги радянських військ у війні проти Німеччини, Президія Верховної Ради СРСР указом від 25 квітня вперше після довгої перерви зробила свято 9 травня вихідним днем та перетворила його на «загальнонародне свято». Цього дня відбувся великий парад на Червоній площі у Москві, що за кількістю військ, які брали в ньому участь, не поступався парадові 24 червня 1945 р., а за кількістю техніки навіть його перевищував. Саме на період «розвинутого соціалізму» та правління «застійного» Леоніда Брежнєва припадає формування культу Дня Перемоги та практики його вшанування із помпезними військовими парадами, салютами, масовками за участю «офіційних ветеранів» (ті, що на всіх офіційних заходах розповідали ретельно препаровану владну версію подій війни). Міфи про Велику Вітчизняну війну в таких історіях відігравали наріжну легітимізуючу функцію для існування СРСР та продовжують існувати дотепер, апологізуючи давно вже мертву комуністичну імперію. Саме брежнєвський варіант помпезного відзначення Дня Перемоги залишився у пам’яті більшості громадян Радянського Союзу, затінивши собою тривалу неувагу до 9 травня з боку великого керманича Йосипа Сталіна та його наступника Микити Хрущова.


(09.05.1965 – вперше День Перемоги в СРСР став державним святом і вихідним днем [Електронний ресурс] // Територія терору. – Режим доступу : http://www.territoryterror.org.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015)).


   
Театралізований вечір пам'яті
«Мрію, щоб світ був з війною не знайомий!»

На сцені на імітованому кургані каска та плащ-намет, свічки та квіти.



1 ведучий: Стій! Час замри і озирнися в минуле. Озирнися на тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам'ятників. Стій! Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз гранітної стіни, на якій визолоченими буквами вписані імена тих, що полягли на полі бою, закатованих у нацистських концтаборах, спалених, повішених, знищених, але не скорених. Зупинись — постій мовчки — згадай...

2 ведучий: Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця. Ще й досі чекають запізнілих листів з фронту матері, що не повірили похоронці, наречені, сестри, дружини, а сини стали старшими від своїх батьків. Тіла солдат, полеглих у землю давно стали землею і завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець!

3 ведучий: Війна, що прийшла на українську землю червневим ранком 1941 року, увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисяч міст і сіл.

Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, якої ще не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.



На сцені гасне світло. Лунає музика вальсу.

Голос за сценою: Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догоряв рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, замріяно лунали останні звуки шкільного вальсу... Випускники 41-го кружляють парами, вони ще не знають, що через декілька хвилин о 4 годині ранку вони закружляють у кривавому танку війни...



Повільно вмикається світло. Юнаки та дівчата танцюють. З 'являється юнак з фотоапаратом. Всі підбігають до нього, стають для фотографування.

Фотограф: Увага! Увага! Знімаю!


Десятикласник: Історичний момент, запам'ятаймо 21 червня 1941 року, 1 школа Києва, наш 10-А.
Десятикласниця: Нас 35. Десятикласник: 17 дівчаток, 18 хлопців.
Десятикласниця: Через 5 років з нашого класу вийдуть 5 лікарів, 6 вчителів, 9 інженерів, 10 військових, 3 актори, 2 журналісти.

Знов лунає вальс. Раптом гасне світло, лунає голос Левітана «От советского информбюро...». На сцені дівчатка у випускних сукнях та хлопці у гімнастерках..

1 дівчинка: Ну, здрастуй, Війна... Навіщо ти нам потрібна?! Дай відповідь. В чому привабливість забирати з сімей ні в чому не винних людей. Що тобі це дає? Чи може ти так граєш? Заради втіхи віднімаєш? Гуркіт гармат, річки крові, гори мерців... коли це закінчиться? Невже ти думаєш, що неподоланна? Та ні! Адже після зустрічі з тобою бійці повертаються, вони тебе перемагають! Проти тебе можна знайти зброю — це безстрашність та воля до Перемоги. Ні — зрадництву! Ні — страху! Стій, Війна, тебе ніхто не любить, ти — ніхто! Йди і не повертайся! Прощавай! Йди на віки!

2 дівчинка: Війна, навіщо ти почалась? Скільки безневинних життів ти забрала! Скількох дітей ти залишила сиротами! Скількох людей скалічила! Ти забираєш юнаків, багато з яких ніколи не повернуться додому. їхні батьки назавжди залишаться без своїх, може єдиних, дітей. Їхні наречені, дружини, будуть довіку чекати їх з фронтів. Навіщо ти несеш крамолу в міста і села, країни та континенти, навіщо залишаєш в пам'яті людській жахи, які будуть передаватися з покоління в покоління. Ти ніколи не знайдеш співчуття в очах тих, душі чиїх близьких ти забрала і віддала небу. Геть! І ніколи не приходь до нас!

3 дівчинка:                                                          

Я про війну багато прочитала,

З глибоким сумом оглядала


Сторінки страшної історії Землі,
Що принесли у світ жахливий час війни.
Лилася кров, текли струмки печалі.
І небосхил був чорний від журби.
Йшла смерть за смертю...
Мати проводжала
На боротьбу своїх ріднесеньких синів.
Там сліз було немов дощу із неба.
Стогнала від жорстокості душа.
І суще затуманилося тінню, —
Бо Мати Божа сльози пролила.
Хоч лихоліття ті перетерпіли люди,
Та біль і досі души їх ятрить
І коли б тільки не герої мужні,
То зараз в мирі не змогли б ми жить!

Звучить музика. Дівчата йдуть зі сцени. Включається світло, на сцені кілька акторів у лахмітті.

Ведучий 1: Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя нацизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини нацистів зі свого трагічного досвіду.

Ведучий 2: На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдат та офіцерів, партизан, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини. Ідеологи нацизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси — раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

Ведучий 3: Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті як Дахау, Освенцим, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік.



Звучить музика.... Фігури на сцені завмирають.
Голос:                                                                    

  • Хто ти, жінко з дитятком малим?

Для чого встаєш ти над містом німим?
Кого ти кличеш сама в ночі?
До кого звертаєшся, плачучи?
— Ні, не жива я —
То тінь моя.
Свого убивцю шукаю я!
Розтанув сніг на могилі сухій.
Заплакав син новороджений мій.
Бо він передчасно побачив світ.
В дорозі, де кров 'ю змила я слід.
В путі, по якій на смерть нас вели,
Де синові вперше крикнуть дали...
І, вбивши мене, закопали з ним,
З моїм немовлям, із сином живим...
Я вмерти не можу в сирій землі,
Я бачу його рученята малі,
Як сильно пручався він тільцем слабким,
Як брили землі нависали над ним!

 

Ведучий 1: Війна від Москви до Берліну — це 26 тисяч кілометрів і 27 мільйонів загиблих радянських людей. Це значить 10800 вбитих на кілометр, 22 людини на кожні 2 метри землі!



Ведучий 2: 27 мільйонів загиблих за 1418 днів. Це значить 19 тисяч вбитих щоденно, 800 людей на годину, 13 чоловік кожної хвилини! Вдумайтесь! Кожний шостий мешканець нашої країни загинув під час війни!

Ведучий 3: Травень сорок п'ятого був щедрим на тепло, буйно квітучий бузок, величні пахучі оберемки якого кидали солдатам, що поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг. На них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого ... Але повернулися не всі — чорні хустини печалі ще довго покривали передчасно посивілі голови солдатських вдів. Скільки ж їх — молодих, вродливих, убитих горем — залишилося жити самотньо. Такої сумної статистики тоді не вів ніхто. Кажуть, що у війни не жіноче обличчя — у неї обличчя вдови.

Ведучий 1: Чим виміряти невимовний біль вдовиного серця, невичерпний смуток її очей, коли й донині пам'ятає, як у домівку прилетіла страшна звістка: «Ваш чоловік загинув смертю хоробрих». Відразу ж обірвалися всі надії. Чимало незгод випало на їхню долю. Тому на їх обличчях передчасно з'явилися глибокі зморшки, голови покрилися інеєм сивини.

Ведучий 2: Якби вітром зірвало чорні хустки з голів матерів та дружин, вони б закрили небо скорботними птахами... Біль і туга не мають національності, материнське горе висловлюється всіма мовами пронизливо і глибоко. За скорботу матерів, які, мов сиві журавки, виглядають загиблих синочків немає прощення війні.

Ведучий 1: Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну. Вклонімось їм низько!

Ведучий 2: Оголошується хвилина мовчання на пам'ять про полеглих в ту страшну війну.




Хвилина мовчання.

Ведучий 3: Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував Батьківщину.


Дорогі ветерани! Ваша мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними вашого життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.



Вручення квітів ветеранам.

(Сценарій до Дня Перемоги. Театралізований вечір пам’яті «Мрію, щоб світ був з війною не знайомий!» [Електронний ресурс] // Тернопільська обласна бібліотека для дітей. – Режим доступу : http://odb.te.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015)).


Методичні рекомендації

  1. оформлення експозицій книжково-журнальних виставок:

  • Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі...;

  • Вони захищали наше майбутнє;

  • Ті дні у пам’яті народній.

  • Буремні роки в пам’яті не стерлись.


епіграфи до книжково-журнальних виставок:
Мій перший вірш написаний в окопі,

На тій сипкій од вибухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні.

(Ліна Костенко)
І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.


Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.



(В. Симоненко)

  1. проведення бібліографічного огляду літератури, яка є у фондах шкільної бібліотеки про День Перемоги;

  2. перегляд відео про День Перемоги:

  • День перемоги? [Електронний ресурс] : You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com.

  • Александр Пономарев – Смуглянка (Место встречи) [Електронний ресурс] : You Tube. – Режим доступу : https://www.youtube.com.

  1. проведення виховного заходу для учнів:

  • День Перемоги – день пам’яті та надії.

  • «Нам не треба війни!»: до Дня Перемоги.

  • Збережемо в серцях світлу пам’ять про них.

  • Збережемо пам’ять про подвиг.


Цікаві Інтернет-ресурси

  • Сценарій урочисто-траурного мітингу в День Перемоги «Перемога – свята Перемога» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mdk.mp3-minusovki.ru. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015).

  • Знов білим цвітом вкрилися сади [Електронний ресурс] // Журнал «Дніпро». – Режим доступу : http://www.dnipro-ukr.com.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015).

  • Як відзначають День перемоги в Європі [Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – Режим доступу : http://www.radiosvoboda.org. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015).

  • У МІД РФ істерика: Польща більше не хоче святкувати День Перемоги у Москві [Електронний ресурс] // Патріоти України. – Режим доступу : http://patrioty.org.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015).

  • День перемоги – продукт радянської міфології [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://politiko.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015).

  • День Перемоги – день вічної пам’яті й день єднання поколінь [Електронний ресурс] // Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. – Режим доступу : http://eenu.edu.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015).

  • День Перемоги – пісні про Дев’яте травня, вітання ветеранам [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://celinde.blog.tut.ua. – Назва з екрана. – (Дата звернення 11.02.2015).


Рекомендований список літератури

  1. Бабійчук Т. Війна постукала у двері : сценарій вечора, присвяченого 60-річчю Перемоги, з використанням відеозаписів // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. - № 5. – С. 6-14.

  2. Байло Л.В. Вічна слава героям! Ми низько вклоняємось Вам! : виховна година // Позакласний час. – 2001. - № 13. – С. 47.

  3. Вірші до Свята : до 60-річчя Великої Перемоги // Позакласний час. – 2005. - № 7-8. – С. 31-34.

  4. Войтенко Н.І. Переддень і початок Другої світової війни : (розробка уроку) // Все для вчителя. – 2009. - № 3-4. – С.153-154.

  5. Воронова Л.М. «За мир у всьому світі, це значить – за життя...» : виховний захід у 4 кл. // Початкове навчання та виховання. – 2006. - № 10. – С. 21-23.

  6. Гісем О., Мартинюк О. Україна під час Другої світової війни: 1939-1945 рр. : плани-конспекти уроків з курсу історії України в 11 класі // Історія в шк. – 2002. - № 8. – С. 31-43; № 7. – С. 31-44.

  7. Горинь Н.М. Визволення України від фашистсько-німецької окупації в 1943-1944 роках : розробка уроку // Все для вчителя. Плюс – 2008. - № 5 – 6. – С. 122-123.

  8. Девев’янків Т. Велика Вітчизняна війна: витоки, ресурси і зброя Перемоги // Економіка України. – 2010. - № 5. – С. 30-46.

  9. Десятов Д.Л. Вивчення теми Голокосту в навчальному курсі історії // Історія та правознавство. – 2008. - № 30 (166). – С. 4-6.

  10. Друга світова війна : матеріали та методичні рекомендації до вивчення теми в курсі “Всесвітня історія” : 1 клас // Історія України. – 2004. - № 25-28. – С. 55-91.

  11. Желіба О. Початок Другої світової війни: події вересня 1939 – червня 1941 рр. : урок в 11 класі // Історія України. – 2008. - № 21 (565). – С. 21-24.

  12. Задорожна Л. “Збирання українських земель”: 1939-1945 : метод. розробка уроку // Історія в шк. – 2000. - № 11 – 12. – С. 44-48.

  13. Іванов В.М., Засядьвовк Р.П. Вклонімося величним тим рокам : сценарій // Позакласний час. – 2011. - № 4. – С. 10-17.

  14. Кагітіна Н. Завершення та підсумки Другої Світової війни : урок всесвіт. Історії : 11 кл. // Історія України. – 2007. - № 37 (533). – С. 13-17.

  15. Красоткіна Н. Вже мирних літ немало відшуміло... : свято до Дня Перемоги : сценарій // Шкільний світ. – 2005. - № 25-28. – С. 73-76.

  16. Мельниченко Б. Друга світова війна в навчальних планах з історії в середній школі ФРН // Історія в школі. – 2000. - № 5-6. – С. 27-33.

  17. Михайлів Т. Напад Німеччини на СРСР: відверта агресія чи випереджувальний удар? : розробка уроку // Все для вчителя. – 2005. - № 5-6. – С. 23-35.

  18. Міхеєнко В. «А зорі тут тихі...» : за повістю Бориса Васильєва : сценарій проведення музично-літературної композиції, присвяченої 60-річчю Перемоги // Зарубіжна література. – 2005. - № 15. – С. 6-10.

  19. Найважливіші події Великої Вітчизняної війни: 1941-1945 // Шкільна бібліотека. - № 1. – С. 63-64.

  20. Ошийко В.І. “Друга світова війна” : (змістовий модуль з всесвіт. історії) // Освіта. – 1996. – 10 січ. – С. 8.

  21. Палатна О. Тема “Друга світова війна” в 11 класі : дидактичні матеріали з всесвіт. історії // Історія в школі. – 2001. - № 5. – С. 30-36.

  22. Притика І. Україна в огні : урок пам’яті в 11 кл. : до Дня визволення України від фашистських окупантів // Шкільна бібліотека плюс. – 2005. - № 13-14. – С. 40-42.

  23. Приходько Г.І. Перемога, свята перемога – свято миру, свободи, весни : сценарій виховної години у 4 кл. // Початкове навчання та виховання. – 2005. - № 11-12. – С. 46-47.

  24. Тема “Друга Світова війна” та її висвітлення в навчальному процесі на уроках історії // Історія в шк. України. – 2004. - № 9-10. – С. 2-69. – (Спецвипуск журналу).

  25. Тесленко Т. Друга світова війна (1939-1945 рр..) : план-конспект нетрадиційного уроку в історії в 11 кл. // Історія в школі. – 1999. - № 10. – С. 31-32.

  26. Хизниченко К. Заради майбутнього : урок пам’яті до Дня Перемоги // Позашкілля. – 2010. - № 4. – С. 13-17.

  27. Ціна перемоги: Баланс втрат і здобутків України у роки Другої світової війни: 1939 – 1945 : урок-дослідження в 11 кл. // Історія України. – 2003. - № 35-36. – С. 13-18.

  28. Чалабієв Р.А. Розробка теми “Друга світова війна” за блочно-модульною системою // Історія та правознавство. – 2009. - № 33 (205). – С. 20-25.

  29. Ярош Н. А пам’ять священна... : до 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників : сценарій // Історія України. – 2004. - № 19. – С. 22-24.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка