Ціннісно-смислові настанови особистості: теоретичний аспект



Скачати 168.18 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір168.18 Kb.
ЦІННІСНО-СМИСЛОВІ НАСТАНОВИ ОСОБИСТОСТІ:

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ





Тетяна АНТОІІ

Кандидат педагогічних ъ доцент кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії Луганської



емії инутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності
Однією з найактуальні­ших проблем сьогоден­ня є пошук наукових підходів до розкриття внут­рішнього світу людини, до її соціокультурної та мо­рально-духовної сутності. Відомо, що всі процеси, які відбуваються в кожній циві­лізованій державі органічно пов'язані з певним типом особистості, який суттєво впливає на рівень розвитку економічних, політичних і соціокультурних явищ. Від того, який тип особистості буде превалювати у сус­пільстві залежить його стан і благополуччя.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Сучасна соціокультурна ситуація, що склалася в Ук­раїні і країнах ближнього зарубіжжя характеризується багатьма протиріччями. Як свідчить аналіз цієї ситуації, одним з найбільш серйоз­них протиріч є протиріччя між постановкою завдань з боку суспільства щодо гар­монійного і духовного роз­витку особистості і наявним станом реалізації цих зав­дань, який свідчить про ут­вердження пріоритету мате­ріальних цінностей над ду­ховними. Проголошення де­мократичних принципів життя обумовили прагнен­ня кожної особистості до свободи, як основної кате­горії гуманістичного сус­пільства. Проте свобода, яка не підкріплюється від-

повідальністю, приводить до сваволі.

Ми сьогодні є свідками цих протиріч. Так, суспільс­тво, проголошуючи ідеали фізичного та морального здоров'я нації, в той же час через засоби масо­вої інформації рек­ламує культ алко­гольних напоїв, сексуальних утіх, вседозволеність, владу сили, гро­шей, що негативно впливає на форму- § вання у сучасної шиии*** молоді вічних ідеалів людя­ності і гармонійності.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Для того, щоб запобігти негативним впливам засо­бів масової інформації та різним проявам антикуль-тури на свідомість і почуття учнівської і студентської молоді, необхідно створю­вати умови для формуван­ня у неї системи усталених цінностей, які визначають характер діяльності і вчин­ків кожної молодої люди­ни. Сукупність суттєво-значущих для людства цін­ностей складають сенс людського життя і прояв­ляються в таких усталених психічних утвореннях, як настанови.

Ця публікація спрямована на розкриття психологічних засад ціннісно-смислових настанов особистості і меха­нізмів (шляхи) їх утворення.



АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Проблема настанов плідно розроб­лялася в різні часи науковими школа­ми і провідними вченими. Особливо значущими є розробки наукової шко­ли Д. Узнадзе (Ш. Надирашвілі, А. Шерозія, А. Прангішвілі та ін.). Висновки їх досліджень зводяться до тези, що настанова передує і визначає будь-які форми психічної активності особистості. Ними була розроблена концепція первинної та цілісної нас­танови особистості. На їх погляд, нас­танова відбиває взаємовідношення між дійсністю та індивідуумом, при цьому акцентувалася увага на тому, що зміст свідомості можна пояснити на основі настанови та несвідомого психічного.

У психологічній науці, в тому числі і зарубіжній, знайшли своє ві­дображення проблеми співвідношен­ня діяльності і настанови (О. Леон-тьєв, А. Запорожець, О. Лурія); зв'язок настанови з поведінкою, з емоціями, з процесом пізнання; рів-нева природа настанов; зв'язок несві­домого, діяльності і настанови (О. Асмолов, Ф. Василюк, Г. Вілю-нас, Д. Леонтьев, Ф. Зімбардо, М. Ляйппе тощо).

Існує контекстуальна різнорідність змісту поняття "настанова". Так, О.М. Леонтьев розуміє під настано­вою "особистісний смисл", В.О. Ядов — "диспозицію", Л.І. Божович — "внутрішню позицію особистості". Г. Л. Смирнов вважав, що генералізу-ючим початком, що охоплює всі сфе­ри, всі поверхи людської психіки від потреб до ідеалів є спрямованість особистості. Саме спрямованість осо­бистості, як підкреслювали Л.І. Бо­жович і Г. Л. Смирнов, визначає її со­ціальну і духовно-моральну цінність.

Найбільш усталеними у сучасній психологічній науці є такі визначен­ня настанови: "настанова — вищий рівень організації "людських сутніс-них сил"; "настанова соціальна — це відносно стійка у часі система погля­дів, уявлень про об'єкт або подію, су-

купність пов'язаних з ними емоції них станів, що спонукають до певш дій" [8, с 382]. У цих визначеннях, н наш погляд, відсутній інтегративни: підхід, який дозволяє розглядати нас танови у цілісному, концентрованою вигляді. При традиційному підход важко виявити одиницю виміру рівн* утворення настанови, що утруднює процес формування нових настанов.



ОСНОВНИЙ МАТЕРІАЛ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У процесі становлення і розвитку особистості величезного значення на­бувають цінності та смисли людського буття, які закріплюються у свідомості людей у вигляді інтересів, ідеалів і складають підґрунтя для утворення настанов.

Настанова визначає місце і значу­щість кожної окремої людини в соці­умі з одного боку, а з іншого — її мо­рально-духовну зрілість, яка впливає на її внесок у духовну та матеріальну культуру людства, визначає вектор власного удосконалення і програму­вання особистісної долі.

Найчастіше в психологічній літе­ратурі зустрічається термінологія, що відбиває характеристику настанов особистості в контексті її смислової або ціннісної спрямованості. Проте дослідження останніх років проблем настанов у зарубіжній та вітчизняній психології свідчать про значний інте­рес до інтегрального їх бачення. На­ше сьогодення, що визначається за-гальнонауковими тенденціями інтег­рації міждисциплінарного поля, ува­гою до природи людини не тільки як біосоціальної істоти, а й духовно-мо­ральної особистості значно актуалізує потребу у дослідженні на теоретично­му та практичному рівнях проблеми ціннісно-смислових настанов у шкільної та студентської молоді.

Особливої значущості ця пробле­ма набуває в юнацькому віці, коли йде активний процес формування системи ціннісних орієнтацій, про­фесійного вибору, соціальної позиції, життєвих принципів, накопичується

моральний досвід. Навіть після об­рання професії творення настанов особистості не втрачає своєї актуаль­ності, а навпаки ще більше посилю­ється. Це обумовлене об'єктивною потребою в гармонізації особистісних і професійних якостей, що є гаран­том духовності особистості, її профе­сійної компетентності і творчої само-реалізації.

Близькою до нашого бачення цін­нісно-смислових настанов є точка зо­ру Ф. Зімбардо і М. Ляйппе, які все­бічно розкрили специфічні сутнісні особливості настанов. Вони вважали, що настанова — це ціннісна диспози­ція стосовно одного чи іншого об'єк­та. Це оцінка чогось або когось за шкалами "приємно — неприємно", "корисно — некорисно" або "добре — погано". Вони підкреслювали, що наші оцінки взаємин з оточуючим світом відбивають наші настанови. На їх думку, настанова має диспози­ційний характер в тому розумінні, що є благонабутою, засвоєною шляхом научіння тенденції думати про будь-який предмет, людину або проблему певним чином [1, с 45]. Розглядаючи настанову як комплексне утворення - настановчу систему, що складаєть­ся із взаємопов'язаних окремих еле­ментів: когніцій, поведінки, поведін-кових інтенцій, афективних реакцій Ф. Зімбардо і М. Ляйппе підкреслили їх вплив на пізнавальні процеси, афективні реакції, на утворення по-ведінкових намірів, на майбутню по­ведінку. Настановча система особис­тості є визначальною по відношенню до "сценаріїв життєвого шляху" (Е. Берн), тому що вона як ціннісна диспозиція складає систему оцінних суджень.

У такому контексті нас приваблює можливість інтегративної оцінки су­купності настановних компонентів, які складають сутнісну специфіку настанови як психологічного явища. Осмислення ціннісної сутності настанов приводить нас до думки про ціннісне ставлення до світу і, власне, до його цінностей. Доречно послати­ся на погляди Е. Шпрангера стосов-

но шести типів способу життя (теоре­тичний, економічний, естетичний, соціальний, політичний, релігійний), які він розглядав як цінності світу.

Обґрунтування цих поглядів і їх подальший розвиток ми знаходимо у Г. Оллпорта. Кожний з названих ти­пів способу життя має свій пріоритет цінностей. Так, наприклад, для тео­ретичного типу цінністю є система­тизація і упорядкованість знань про світ; для економічного типу вищою цінністю є корисність; для естетич­ного типу вищими цінностями є форма і гармонія; для соціального типу — любов до народу; для політич­ного типу — влада, боротьба; для ре­лігійного типу — досягнення найви­щої єдності.

Ціннісна сутність настанови за Г. Оллпортом визначається тими цін­ностями, яких дотримується особис­тість. Вільний вибір кожним індивідом системи цінностей скеровується інте­ресами, ідеалами, світосприйняттям, світовідношенням. Тому стає зрозумі­лою залежність когнітивної настанови від системи цінностей, прийнятих осо­бистістю і співвідношення настанови і цінності: настанова виступає як фор­ма, а цінність, як зміст.

Суттєво значущим для розуміння сутності ціннісно-смислових настанов є положення Г. Оллпорта про орга­нічний зв'язок цінностей як змісту настанови та інтересів особистості, як самої суті життя. Він, користуючись визначенням Уайтхеда цінності як "категорії значущості", а не "категорії знання", особливо наголошував на тому, що "цінність — це якийсь осо-бистісний смисл" [6, с 133]. Тому стає зрозумілим поєднання категорій цінності і особистісного смислу у виз­наченні такого поняття як ціннісно-смислова настанова.

Виходячи із такого контексту ро­зуміння цінності як особистісного смислу, дослідники розкривають психологічний механізм набування цінностей особистістю. Цим механіз­мом є процеси інтеріоризації і ексте­ріоризації в результаті яких відбува­ється трансформація зовнішніх впли-



і

ї

І

8

39

вів в особистісну систему "Я" і від­творення цієї системи "Я" в поведін­ці і діяльності особистості.

Для того, щоб особистість набула будь-яку цінність необхідно врахову­вати наявність у неї інтересу, який є своєрідною необхідною умовою тво­рення ціннісно-смислових настанов.

Узагальнюючою стосовно цінніс­но-смислових настанов є думка Г. Оллпорта про те, що "інтерес спрямовує увагу, цілі обумовлюють смисли, і, перш за все, віра наповнює життя енергією" [6, с 246].

По суті це є формула, або психо­логічний механізм набуття цінностей, які існують у формі настанов. Вико­ристання цього психологічного меха­нізму є необхідною передумовою ду­ховно-морального розвитку особис­тості сучасної учнівської молоді. Від того на чому зосереджується увага молодих людей залежить підкріплен­ня або спад інтересу особистості до певних явищ, предметів тощо. Мані­пулюючи інтересами, які притаманні найбільш саме юнацькому віку (проблема взаємовідносин між статя­ми, проблема самоствердження, проблема оволодіння комплексом со­ціальних ролей дорослої людини, зміна потребнісно — мотиваційної сфери та ціннісних орієнтацій) засо­би масової інформації, мікро соціум, зосереджують увагу на зовнішньо-привабливих ідеалах. Тому важливим завданням середньої і вищої школи є створення умов для спрямування ува­ги на загальнолюдські й національні культурні цінності, для розвитку простору соціально і особистісно значущих інтересів учнівської молоді.

Одним із центральних компонен­тів психологічного механізму утво­рення ціннісно-смислових настанов є вибір юнацтвом цілей, в яких вони бачать смисли свого життєспряму-вання. Сьогодні нас не може залиша­ти байдужими знецінення у суспільс­тві споконвічних моральних почуттів, які визначають приналежність люди­ни до культурно-історичних традицій свого народу — почуття патріотизму, власної, національної гідності. Ста-

тистичні дані свідчать про значний відтік елітної в інтелектуальному пла­ні молоді за кордон, що обумовлене їх психологічним станом зневіри у майбутнє своєї держави. У сучасної молоді більш сформований мотив уникнення невдач, що веде за собою прагнення не долати труднощі, а всі­ляко їх уникати.

У результаті нашого дослідження ми можемо констатувати, що у вибо­рі життєвих цілей існує певна ієрар­хія цього вибору: економічна неза­лежність; матеріальний достаток і благополуччя; робота, яка приносить моральне задоволення і матеріальне забезпечення; здоров'я; повноцінна сім'я; прагнення до задоволення ес­тетичних потреб (подорожі за кор­дон, красивий змістовний відпочинок, спілкування з високим мистецтвом тощо).

Цілі, які висуває перед собою осо­бистість можуть бути реалізованими при наявності віри у себе, у свій ус­піх, у свої природні здібності, яка відбиває наявність настанови віднос­но власного "Я". За її відсутності у особистості виникає почуття невпев­неності у собі, можливі комплекси меншовартості, що приводить до нес­подіваних вчинків і зухвалої поведін­ки. Велика роль у творенні позитив­ної настанови до себе належить педа­гогічним колективам навчальних зак­ладів.

Якщо розглядати категорію віри як духовно-моральну рису особистості, то вона недостатньо вивчалася у пси­хологічній науці. Чільне місце пробле­ма займала у роботах філософів-кос-містів (М. Бердяев, В. Вернадський, М. Лосський, В. Соловйов, П. Соро-кін та інші). В наш час Г. Померанц привернув увагу сучасників до необ­хідності звертатися до віри, як релігій­ної категорії, яка спрямована не на зовнішні атрибути життя, а на потаєм­ний внутрішній світ — вісь усього життя [9, с 53]. Ми поділяємо точку зору тих вчених (Г. Померанц та ін.), які вважають, що релігійність це не стільки і не тільки приналежність якійсь релігійній конфесії, а глибина

духовного змісту внутрішнього світу людини.

На наш погляд, віра є одним із фундаментальних компонентів, що утворюють систему ціннісно-смисло­вих настанов особистості.

Таким чином, продовжуючи розду­ми Г. Оллпорта стосовно ціннісно-смислових настанов і механізмів їх творення, слід підкреслити, що сучас­на старша і вища школа повинна вес­ти цілеспрямовану роботу з учнів­ською молоддю щодо розвитку їх піз­навальних, духовно-моральних, худож­ньо-естетичних інтересів, мотивацій-но-потребнісної сфери, створення умов для усвідомлення на ціннісних підставах шляхів досягнення своїх ці­лей, тобто вибір шляхів досягнення ці­лі повинен звірятися з еталонами за­гальнолюдських цінностей. Причому, наскрізним мотивом цього процесу є опора на віру в свою внутрішню силу. Розглядаючи проблему ціннісно-смислових настанов особистості, не можна лишити поза увагою погляди вчених, які намагаються знайти ту потаємну вихідну точку, яка визначає свободу вибору кожним індивідуу­мом саме тієї або іншої цінності. Так, наприклад, К. Юнг, який ввів в пси­хологію поняття індивідуалізації, вва­жав, що процес розвитку особистості здійснюється не стільки під впливом соціальних факторів, скільки під впливом власної самості; представни­ки гуманістичної психології (А. Мас-лоу і К. Роджерс) вважали, що люди­на повинна стати олюдненою, задо­вольняючи свої потреби і метапотре-би (А. Маслоу), змінюючи свій внут­рішній (психологічний) світ, який К. Роджерс образно називав "ост­ровом усередині себе". Під цією зміною К. Роджерс розумів гармо­нізацію відносин особистості люди­ни з її сутністю (внутрішнім аутен­тичним "Я"). Ця думка знаходить своє місце і в онтопсихологічній концепції людини А. Менегетті, згідно якої сприйняття своєї сут­ності може бути ілюзорним: "Ми існуємо в самих собі і нічого про себе не знаємо" [5, с 60].

Включаючись в процес соціаліза­ції і окультурення, особистість прий­має на себе певні ролі, і цим самим позбавляє себе можливості бути сама собою, висвітлити свою людську сут­ність.

Ці положення дають підстави для пошуку власної людської сутності, на яку необхідно орієнтувати сучасну молодь. І саме ціннісно-смислові настанови дають можливість осягну­ти власну людську сутність, яка пот­ребує постійної внутрішньої роботи, що приводить до зміни акцентів цін­ностей в різні періоди життя, до створення власної системи ціннос­тей.

Психологічний механізм внутріш­ньої роботи особистості (научіння), представлений в концепції А. Мас­лоу. В ній акцентується увага не на поведінкових змінах, а на зміні структури характеру. Реалізація кон­цепції здійснюється на основі таких характеристик научіння:


  • освітні наслідки унікальних (не­
    повторних) і глибоких особистіс-
    них переживань;

  • аффективність зміни, яка викли­
    кана досвідом, що повторюється;

  • конативні наслідки задоволення і
    фрустрації;

  • вплив деяких видів раннього дос­
    віду на формування настанов, очі­
    кувань і навіть філософських пог­
    лядів;

• конституціональна обумовленість
вибіркової сприйнятливості тих чи
інших переживань [4, с 112 — 113].
А. Маслоу підкреслив, що будь-я­
ке научіння або навчання органічно
пов'язане з процесом особистісного
розвитку, як рух в бік самоактуаліза-
ції і за її межі.

Г. Оллпорт визначив умови фор­мування настанов:



  • інтеграція індивідом специфічного
    досвіду, який повторюється;

  • формування різних реакцій на
    обставини, що мають зовнішню
    схожість, але різні культурні заса­
    ди;

  • травми, які примусовим чином
    приводять до формування певних

почуттів відносно певних обста­вин;

• адаптація, що викликає форму­вання певного комплексу почуттів у певній ситуації. Створення ціннісно-смислових настанов впливає на розвиток спря­мованості особистості, особистішого "Я". Все, що має для людини інтерес стає привабливим для її пізнання, от­римання позитивних емоцій, що в свою чергу закріплюється в психіці, стає навичками поведінки. Слід під­креслити, що у юнацькому віці ще зберігаються прагнення копіювати ін­ших, хто представляє більшість. Тому особистісний вибір цінностей найчас­тіше співпадає з вибором більшості. Ще Ф. Ніцше підкреслював, що "по­тяг до стада старіший за походженням від тяжіння до "Я". Кожна окрема особистість є найбільш юним із тво­рінь".

На наявність соціального почуття (почуття спільноти) поряд з особис-тісним почуттям (прагнення до звер­хності) звертав увагу і А. Адлер.

Це свідчить про необхідність ут­вердження в суспільстві, в малих гру­пах учнівської молоді, колективах ідеалів загальнолюдських цінностей, які сприятимуть вибору і прийняттю цінностей особистістю.

У творенні ціннісно-смислових настанов провідна роль належить ціннісним орієнтаціям. Ціннісні орі­єнтації — система ціннісного став­лення до оточуючого світу, природи, людей, культури тощо.

Проблеми цінностей у психологіч­ній науці торкалися майже всі про­відні психологи. Так, С. Л. Рубін-штейн підкреслював, що цінність — це значущість для людини чогось в світі. До цінностей він перш за все відносив ідеал. С. Л. Рубінштейн роз­глядав природу виникнення ціннос­тей, суть якої полягає у необхідності "зберегти відносно те, що кожний раз виникає, те що знімається і знову відновлюється протиставлення на­лежного й існуючого, ідеалу та дій­сності, і разом з тим подолати їх ві­докремлення, включити їх в єдиний,

об'єктивний процес життя" [10, с 384].

До загально-усталених життєвих людських цінностей вчені відносять: "благоговійне ставлення до життя" у всіх його проявах (А. Швейцер); лю­дина — найвища цінність; моральний закон у мені (І. Кант), внутрішнє мо­ральне почуття (П. Д. Успенський); усвідомлення саморозвитку і саморе-алізації; екзістенціальне "Я" (І.Кон, О. Асмолов); культура вчинку.

Підкреслюючи роль цінностей в регуляції поведінки і внутрішніх умов регуляторної ролі цінностей, С. Л. Ру­бінштейн зазначив, що результатом діалектики життя людини є переоцін­ка цінностей. Актуалізація одних цін­ностей і відмова від інших є свідчен­ням еволюції життєвих планів осо­бистості.

Проблема цінностей та ідеалів безпосередньо зв'язана з культурою. С. Л. Рубінштейн підкреслював, що продукти культури уявляються "ре­зервуарами", в які люди відкладають протягом історії все найкраще. Але особливістю людських цінностей є не тільки та культура, якої досягло людство, а і цінність, яка прихована в самій людській сутності: "мудрість серця, тендітність людського життя, ранимість і вразливість людини, тер­зання та муки людського серця то­що". Цю цінність С. Л. Рубінштейн називає радістю буття. Радість від са­мого факту свого існування.

Схожу думку висловлював А. Мас-лоу про самоактуалізованих людей, які життя сприймають як "цінність, привабливість і новизну" [4, с 25].

Можна зробити прогноз стосовно пріоритетності власне сутнісних цін­ностей, що характеризують специ­фічність людського в особистості й визначають змістовну сутність (спря­мованість творення) ціннісно-смис­лових настанов.

Слід наголосити на ролі такого компонента в системі ціннісно-смис­лових установок як переживання. О. М. Леонтьев зауважував, що "самі переживання ... ще не відкривають суб'єкту своєї природи. їх реальна

функція полягає лише у наведені суб'єкта на їх дійсне джерело, в тім, що вони сигналізують про особистіс-ний смисл подій, що розігруються у їх житті" [3, с 157].

На зміну ціннісно-смислових нас­танов суттєво впливає емоційно-по­чуттєва сфера особистості.

В психологічній літературі підкрес­люється когнітивно-оцінна функція емоцій. Зокрема, В.К. Вілюнас указу­вав на здатність емоцій оцінювати явища дійсності. Це знайшло своє підтвердження в працях П.К. Анохі-на, П.В. Симонова, О.М. Леонтьева та інших. Завдяки оцінній функції емо­цій вони є носіями смислу, про що го­ворив К. Ізард. Емоції він розглядає не тільки як основну мотивуючу систему, але і як особистісні процеси, котрі на­дають смисл і значення людському іс­нуванню [2, с 53].

Аналіз структурної побудови і ре­гуляційних функцій ціннісних орієн­тацій свідчить про те, що вони зай­мають провідне місце у творенні осо­бистіших смислів. Смислові утворен­ня базуються на особистісних цін­ностях, на емоційно ціннісному став­ленні до оточуючої дійсності і є ре­зультатом кропіткої діяльності "внут­рішнього свого світу", ієрархії цінніс­них пріоритетів в усвідомленій і не-усвідомленій формі.

Особистісний смисл розглядається психологами як фундаментальна пси­хологічна характеристика "людської" сутності індивіда, особистості. Осо­бистісний смисл — за О.М. Леонтьє-вим — це складова індивідуальної сві­домості, що виражає її пристрасний погляд на предмети, суб'єкти, сто­сунки, що існують у реальному житті й обумовлюються потребнісно-моти-ваційною сферою особистості.

ВИСНОВКИ

У сучасній психологічній науці проблема ціннісно-смислових наста­нов є однією з пріоритетних, оскільки вона є основою життєдіяльності лю­дини і визначає її емоційно-ціннісне ставлення до оточуючого світу, до

людей, до самого себе як самоціннос-ті і сприяє формуванню певних моде­лей поведінки. Ціннісно-смислові настанови виявляються і утворюють­ся в діяльності особистості, в процесі спілкування і взаємодії з різними культурними цінностями.

Завданням держави, закладів осві­ти є створення такого культурного поля, яке б сприяло розвитку інтере­сів, духовних потреб, ціннісних орі­єнтацій, учнівською молоді, що в свою чергу відбивали когнітивні, афективні та поведінкові компоненти ціннісно-смислових настанов осо­бистості.

Значущість настанов у структурі особистості влучно підкреслює такий вислів: "Настанови інформують світ (і в тому числі нас самих) про те, хто ми такі. Настанови володіють власти­вістю нагрудного значка з ім'ям і прізвищем. Ми являємо собою сукуп­ність всіх наших настанов" [1, с 50].

ЛІТЕРАТУРА:


  1. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Со­
    циальное влияние. ~ СПб : Питер,
    2000. - 448с.

  2. Изард К. Эмоции человека. М.:
    изд-во МГУ, 1980.

  3. Леонтьев О.М., 1977. с. 152 -
    153 Деятельность. Сознание. Личность.
    2-е узд. М.: Политиздат, 1977. — 304 с.

  4. Маслоу А. Мотивация и лич­
    ность. - СПб .: Евразия, 1999.

  5. Менегетти А. Путь мудреца,
    или Искусство жизни. — Пермь, 1993.

  6. Оллпорт Гордон В. Личность в
    психологии. — М.: Ювента, 1998. — 345 с.

  7. Орлов А.Б. Психология личнос­
    ти и сущности человека: Парадигмы,
    проекции, практики. — М.: "Акаде­
    мия", 2002.

  8. Психологический словарь /Под.
    Ред. В.В. Давыдова, А.В. Запорожца,
    Б.Ф. Ломова и др. — М.: Педагогика,
    1983. - 448 с.

9. Померанц Г. Духовность как
возвращение в свое "Я". //Психология
человеческих проблем: Хрестоматия. —
Мн.: Харвест, 1998. - 448 с.

10. Рубинштейн С.Л. Бытие и


сознание. Человек и мир. - СПб.: Пи­
тер, 2003. - 512 с.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка