Чорнобиль не має минулого часу




Скачати 136.74 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір136.74 Kb.
ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА

НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
Інформаційно-бібліографічний відділ


Чорнобиль

не має минулого часу
Бібліографічний покажчик
Укладач: Лесунова І. М.
Полтава, 2011

26 квітня - 25 річниця Чорнобильської трагедії

За безладу безмiр, за кар'єри i премiї,
немов на вiйнi, знову вихiд один.
За мудрiсть всесвiтню дурних академiй
Платим безсмертям - життям молодих.

 

Iван Драч "Чорнобильська мадонна" 

 

Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.

Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії.

Забруднено близько 155 000 км2 території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм - 137 і стронцієм - 90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків.

15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.

Аварія, що сталася на Чорнобильській атомній станції в квітні 1986 року, залишається найдраматичнішою та найважчою за своїми наслідками катастрофою в сучасній історії. Вона і зараз впливає на життя мільйонів людей.

Масштаби катастрофи могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії – наших співвітчизників. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.

Вічна пам’ять тим, чиє життя передчасно обірвала Чорнобильська трагедія, людська шана та вдячність героям-ліквідаторам.
Запропоновані матеріали будуть корисними в організації та проведенні виховних та літературно-художніх заходів, присвячених Чорнобильській трагедії.
Вірші про Чорнобильську трагедію

 Багряна А. Малиновий дзвін (уривок)

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.

               *   *   *



Драч І. Вічна материнська елегія

Назустріч Учні Сина.


Під руки - та в кабіну.
Знов дивна ця людина!
- Мене пізнав, Сину?

- Чого тікаєш, Мамо?


Тож мусимо ловити,
І скажу просто й прямо:
Мене не обдурити!

Тебе візьму я в Город


До внуків помирати.
Сказала йому гордо:
- Я - невмируща мати!
Дивилися солдати,
Як плачуть генерали,
І знов стара до хати
Чимдуж чимчикувала.

Де бусол і криниця,


Де кіт її й корова
І де усе, що сниться
Без слова, лихослова.

Пройшла усі сторожі,


Минула всі обвали.
Палали її рожі,
Як півні - генерали.

Було все мов на лезі,


Якому все стинали,
І квітку прямо в цезій
Поцілувала Мати.

Все плакало на сонці,


Не хтіло помирати,
І квітку прямо в стронцій
Поцілувала Мати.

Драч І. Солдатська мадонна

Більше року метляється


На балконах пропаща білизна,
Більше року сотається
Любов молода ненависна,
Ненависна, бо звідки
Ти іншої візьмеш любові,
Коли кров клекотить
І ненависть ходить по крові!
Ріжем сосни руді
Од того проклятого року,
Із пеньками смолистими
Також маєм мороку.
Стовбури ми ховаємо –
Аж два метри сипкого піску.
Чи сховаєш ти ненависть
У могилу таку?
Вже над лісом рудим
Простелились лисицями дюни,
А пісочок цнотливий,
І безтямно і проклято юний.
Вистеляється, лащиться,
Наче він ні при чому.
Закопати, туди його матері,
І швидше мотати додому…

Та щоранку ми бачимо,


Як вночі тут хтось босий ступа.
На пісочку неторканому
Якась боса жіноча стопа,
Наче б хто по душі моїй
Так таємно непрошено ходить.
І це нас налякало -
Не по-людськи якось виходить.

Нас привозять у зону.


Тут немає нікого-нікого.
Та за сни ти, нарешті,
Моя нерозумна тривого.
Але знову уранці
Босий слід той веде в саркофаг.
От спитай генерала.
Генерал каже: - Факт!

Ми пускали вівчарку.


Не бере вона босий той слід.
Ми вночі пильнували,
Ми уже не поспали як слід.
Та нікого не встежили.
Тільки босий хапливий слідок
Був тоді, коли сніг був
І коли був зелений льодок.

Генерал сподівається:


- Матір я взяв із села.
А вона мені з Києва
Третій раз уже боса втекла.
Хоч би взулась та взута
Тікала сюди у цей світ,
А то босий, однаковий,
Дуже босий-бо слід.

І замовк він знетямлений,


Бо якраз по сипкому піску
Йшли невидимі ноги
І вервечку чітку і легку
Своїх босих слідів
Пропечатали перед нами,
Перед юними й сивими,
А дурними справіку синами.

Бігли босі сліди,


А пісок тільки спалено вився,
Шепотів, шерхотів,
В стежку шлейфом світився,
А ми німо дивилися -
От проява непевна яка!..
Може, мати ішла в Саркофаг
До Валерія Ходемчука?!.

 
Задворний В. Героям Чорнобиля

Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, –
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.

Кордун В. Зона

Земля за колючим дротом,


земля позбавлена волі.
У плинних древлянських широтах
сосни вклякають поволі.
Не вберегли ми рідну землю,
ще й у горі залишили потім.
Тож чи я відчахну від душі
й відокремлю просвітлену кров'ю і потом?
Чи простиш нам, земле пречиста,
Що тебе прирекли на засуд?
Плин літописів, тьма літочислень -
Все це викреслено із часу.
Ти чия, моя земле, чия ти?
І чиї милосердні очі
із досвітніх глибин зірчатих
надивитись на тебе хочуть?
Поки знов ця земля зцілиться,
проминуть віки, не народи.
Мушу ждати. Незнані побачивши лиця,
затамую востаннє свій подих.
Ліси й села за дротом,
і тяжко зітхає глина.
Перед Поліссям, стражденним народом -
стаю на коліна.


Костенко Л. Стоять озера в пригорщах долин

Стоять озера в пригорщах долин,


Луги цвітуть у придорожній смузі.
І царствений цибатий чорногуз
Поважно ходить в ранній кукурудзі.
Дівча козу на вигоні пасе,
Машини мчать, баранки крутять аси.
Малина спіє.. І на все, на все
Лягає пил чорнобильської траси.
Жоржини на чорнобильський дорозі
Вже другий рік, як струшують біду,
Прозорий жах обмацує ворота -
Чи можна людям в хату увійти?
Роса - як смертний піт на травах, на горіхах.
Але найбільше стронцію - у стріхах.
Хто це казав, що стріхи - традиційні?
У нас і стріхи вже радіаційні.
Летючі крони голубих дерев.
Із року в рік дожити до неділі.
Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.
Аборигени острова Надії.
Босоніж дітки бігають малі.
Пройшла гроза і не була озонною.
А де тепер не зона на землі?
І де межа між зоною й не зоною?

Костенко Л. Страшний калейдоскоп

Страшний калейдоскоп:


в цю мить десь хтось загинув.
В цю мить. В цю саму мить.
У кожну із хвилин.
Розбився корабель.
Горять Галапагоси.
І сходить над Дніпром
гірка зоря-полин.
Десь вибух. Десь вулкан.
Руйновище. Загладь.
Хтось цілиться. Хтось впав.
Хтось просить: «Не стріляй!»
Не знає вже казок Шехерезада.
Над Рейном не співає Лореляй.
Летить комета. Бавиться дитя.
Цвітуть обличчя, острахом не стерті.
Благословенна кожна мить життя
На цих всесвітніх косовицях смерті!


Оленівська Л. Чорнобильське літо

Софіє! Богдане! Із-під копита


Втікає майдан.
Хто залишиться з вами?
А син маленький так тихо пита:
- Куди це ми їдемо, мамо?
Не знаю. Мовчу. Темнота. Сліпота.
Розстріляні хмари, і сонце з громами.
А син мене знову і знову пита:
- До кого ми їдемо, мамо?
У київським небі здригнувся літак.
Немов до Дніпра - до віконець - губами
Малі серденята не в такт і не так
Забились.
- Ми більш не повернемось, мамо?


Павличко Д. Листок

Не з Левіта нових полотен,


А з під чорнильних долин
Мені назустріч явір злотне
Іде, як грізний паладин.

Іде. Нема при ньому зброї,


Та я тремчу. Я знаю все.
Йде, мов солдат з передової,
Що руку в рукаві несе,

Свою одірвану лівицю,


Вже неживу, та ще в сукні…
Йде навпрошки через пшеницю,
Щось хоче мовити мені.

Він листя кидає шалене,


А кров із рукава - дзюрком.
Кричу я: - Не підходь до мене,
Бо вб’єш мене одним листком!

Не винен я, що все те сталось,


Що розкололась неба твердь,
Що в золотом покриту галузь
Ми атомну впустили смерть!
Він шепче: - Винен! - і поволі
Проходить в скорбності німій.
І спалює мене на полі
Улюблений листочок мій.

 Пахльовська О. Це ти, Маріє...

Не впізнаю - ні зблизька, ні здаля.
Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?
Тепер тут зона, а була земля...
Тут був чорнозем, а тепер - Чорнобиль.
Тут все - було. Який минулий час!
З яких похмурих неземних граматик?
Чи тут вже апокаліпсис почавсь?
Чи знов пройшли тут гунни і сармати?
Все хоче народитися і жить.
І розцвісти. І збутись. І любити.
І вільний кінь вздовж берега біжить,
Не знаючи, що він уже убитий.


Пахльовська О. Сучасне дерево пізнання

Ніяких змін на цій старій землі.


Лиш грім проклять, де вчора ще - осанна,
Та ж сама Єва. І той самий Змій,
І тільки яблуня далеко не та сама.
Плоди солодкі. Листя ще густе.
Адам освоїв найновіший трактор.
І так наївно яблуня росте,
А поблизу - Чорнобильський реактор.
Тут по траві не пройдеш босоніж.
І Єва плаче - яблука достигли ж!
А Змій стурбовано шипить:
- Не їж-ж-ж!
Бо істину впізнати вже не встигнеш-ш-ш!


Пахльовська О. О, повернись...

О, повернись, якою Ти була


Сто літ тому, і тисячу, і вчора!
...отруйні ріки вбрід перебрела
І княжі тіні похилили чола.
Ти - Русь. Ти давня. Київська, ще та,
Чий меч святили у соборах Лаври,
І на рельєфах древнього щита
Світився горем профіль Ярославни!
Був вітер - сторож всіх твоїх границь,
Був теплим дух великих медозборів,
І темним - пурпур княжих багряниць,
І світлими хрести Твоїх соборів!
Невже ж до нас Твій голос не озветься,
Коли нащадки ходять по гробах?!
На тій землі, де зводили фортеці,
Тепер стоїть бетонний саркофаг.
Уламки смерті робот підмітає.
І квітки вже жахається бджола.
Спитай в Дніпра - чи він ще пам'ятає
Тебе таку, якою ти була?
О, як за все, що зроблено, простити?
В яких віках засне оця біда?
...Приходив князь. Хотів киян хрестити.
Але була вже мертвою вода.

Сингаївський М. Мій крок - із атомної ночі

Мій крок - із атомної ночі,


І віра ще в душу нуртує:
Світильник розуму і серця –
До сонця виведе з пітьми.

Я чую земле - не безодню,


А теплу споришеву стежку,
Вона біжить з мого дитинства,
Щоб я не розлучався з сином.

Мій крок - до пам'яті і слова,


Що забринить, мов засторога,
І скаже: небезпечна зона,
Де не ступить, не зупинитись!

Де на чорнобильських подвір’ях


Обпалить душу чуйна тиша:
Земля - і та не обізветься
Людським, ще незабутим кроком.

Усе обпалить і просвітить


Біда, немов рентген стосилий.
І все прожите-пережите
Засвітиться болючим смутком.

За тих, по кому дзвін клекоче,


За тих, кого нема вже поруч,
За тих, кого ми проводжали
В останню, наче креп, дорогу.

А нині - з ними у зеніті,


У пам'яті невідворотній,
У порятунку для нащадків
Та у змордованих печалях.


Чубач Г. Весна 1986

Можливо, я колись прощу,


Але забути це не вдасться;
Біда забрала в мене щастя
Радіти теплому дощу.
Можливо, я колись втомлюсь,
Але забути - не забуду:
Бездомний пес по місту блудить,
І я , як всі, його боюсь.
І двір наш зовсім опустів.
Дітей із Києва вивозять.
У матерів - болючі сльози,
І їм не треба втішних слів.
Можливо, я колись навчусь
Міняти гнів на тиху милість.
А нині прошу: ваша гнилість,
Зійдіть з дороги, бо зірвусь!
Не можу більше біль таїть,
Не тішусь ранньою весною.
Мій світ, як хмара над Десною:
Як зупинилась, так стоїть.
Посеред мирних, добрих днів
Така печаль! Така пекучість!
Не «жить», не «буть», а «брати участь» -
Хтось зручно вигадать зумів.
І замість правди напівправда,
Вриває ниточку добра.
І воду п'ємо із Дніпра,
Яку ніхто вже пить не радить.
І бджоли з вуликів летять
На цвіт чорнобильського саду.


1. [Чорнобильські дзвони: Сценарії] [Текст] // Позакласний час. – 2008. – № 3. – С. 50–60.

Чотири сценарія до дня Чорнобильської катастрофи.




2. "Зелений щит" проти радіонуклідів. Класифікація рослинного покриву зони відчудження ЧАЕС за даними багатозонального космічного знімання [Текст] // Вісник НАН України. – 2008. – № 4. – С. 23–28.


3. Радіоекологічний відгук Чорного моря на Чорнобильську катастрофу [Текст] // Вісник НАН України. – 2008. – № 4. – С. 29–43.


4. Радіоекологічні проблеми водних екосистем зони відчудження Чорнобильської АЕС [Текст] // Вісник НАН України. – 2008. – № 4. – С. 44–55.


5. Чорнобильська зона: соціально-економічні проблеми та шляхи їх розв'язання [Текст] // Економіка України. – 2008. – № 8. – С. 90–92.







6. [Чорнобильська аварія - біль душі] [Текст] // Позакласний час. – 2009. – № 5–6. – С. 43–50, 109–118.







7. [Трагічні дзвони Чорнобиля] [Текст] // Сучасна школа України. – 2009. – № 7. – С. 30–31, 77–78.

Позакласні заходи.




8. Новини Чорнобиля: загальний огляд [Текст] // Світовий екологічний журнал. – 2008. – № 4. – С. 12–13.







9. На Чорнобиль журавлі летіли : Вечір-пам'ять [Текст] // Позакласний час. – 2010. – № 3. – С. 119–124.

Сценарії про Чорнобиль.




10. Бажал А. Синдром вічної жертви [Текст] / А. Бажал // Дзеркало тижня. – 2008. – №16-17. – С.21.

Інститут соціології НАН України майже півтора десятиліття здійснює моніторінг соціально-психічного стану потерпілих від аварії на ЧАЕС. Дослідження засвідчують: у "чорнобильців" сформувався комплекс психологічних проблем, і далекр не всі зних лікує час.




11. Волянська Л. "Вони віддали за нас своє життя". Пам'яті героїв Чорнобиля. Урок-реквієм [Текст] / Людмила Волянська // Трудове навчання. – 2010. – № 4. – С. 51–58.







12. Дубов В. Випробування радіацією. До 22-ї річниці Чорнобильської катастрофи [Текст] / В. Дубов // Урядовий кур'єр. – 2008. – №79. – С.7.







13. Дубов В. Страхітлива, техногенна... [Текст] / Вольт Дубов // Наука і суспільство. – 2009. – №3-4. – С.28–31.

Про Чорнобильську катастрофу.




14. Дуваліна С. І. Чорнобиль стукає у серце [Текст] / С. І. Дуваліна // Виховна робота в школі. – 2010. – № 2. – С. 28–33.

Урок-реквієм.




15. Качан Л. Аварія на Чорнобильській АЕС і стан навколишнього середовища [Текст] / Любов Качан // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2010. – № 13. – С. 8–12.

Розробка уроку географії для 8-го класу.





16. Квурт К. Чорнобиль – це назавжди [Текст] / К. Квурт // Науковий світ. – 2011. – № 4. – С. 2–3.







17. Макарцова С. И. Колокола Чернобыля. Сценарий вечера-реквиума, посвященного ликвидаторам аварии на Чернобыльской АЭС [Текст] / С. И. Макарцова // Біологія. – 2011. – № 10. – С. 28–34.







18. Мартинюк О. О. Проблеми розвитку ядерної енергетики в Україні. Чорнобильська катастрофа та ліквідація її наслідків. Урок-ділова гра у 11 класі [Текст] / О. О. Мартинюк // Фізика в школах України: науково-методичний журнал. – 2008. – № 6. – С.7–9.







19. Мирний С. Чорнобиль як інфо-травма [Текст] / Сергій Мирний // Критика. – 2010. – № 3–4. – С. 18–22.







20. Мозгова Т. Дзвони Чорнобиля. Інтегрований урок. 11 клас [Текст] / Т. Мозгова, Л. Кисленко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – №4. – С.46–49.

Сценарій інтегрованого уроку біології та української літератури на тему: "Чорнобиль як глобальна екологічна проблема та як об'єкт літературного зображення".




21. Передерій Л. Якщо не вони, то хто ж тоді ?.. [Текст] / Людмила Передерій // Полтавський вісник. – 2010. – № 33. – С. 6–7.

Про Чорнобиль, Славутич, Прип'ять. Подорож Чорнобильською зоною.




22. Петрушенко М. Давній вибух і досі тримає в напрузі [Текст] / М. Петрушенко // Урядовий кур'єр. – 2011. – № 41. – С. 8–9.

До 25-річниці Чорнобильської трагедії.




23. Пиріг Л. Скільки нас, які ми і як живемо в Україні [Текст] / Любомир Пиріг // Київ. – 2008. – № 11–12. – С.2–19.

Стаття містить грунтовні дослідження та статистичні дані (1997-2007 р.р.) про демографічну ситуацію, показники смертності, про матеріальне становище населення, поширення хвороб та про якість медичного обслуговування, екологічну ситуацію в Україні (наслідки Чорнобильської катастрофи).





24. Піщіков В. А. Аналіз чорнобильського законодавства з позицій організатора охорони здоров'я [Текст] / В. А. Піщіков // Довкілля та здоров'я. – 2007. – № 4. – С. 51–55.







25. Позняков П. Не допустимо більше Чорнобилів! Виступ агітбригади [Текст] / Павло Позняков // Біологія. – 2010. – № 6. – С. 7–9.







26. Преображенська Н. Повернімо собі надію [Текст] / Н. Преображенська // Літературна Україна. – 2008. – № 6. – С. 3.

Проживання на забруднених радіацією територіях небезпечне для людини. Мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи.




27. Прокопчук С. "Арка" надій та невизначеності [Текст] / С. Прокопчук // Урядовий кур'єр. – 2008. – № 235. – С.10.

14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.




28. Протасов А. А. Сообщества беспозвоночных водоема-охладителя Чернобыльской АЭС. Сообщение 3. Сообщества зообентоса, их состав и структура [Текст] / А. А. Протасов, А. А. Силаева // Гидробиологический журнал. – 2006. – № 1. – С. 3–24.







29. Романенко В. Д. Гидрогеологические уроки аварии на Чернобыльской АЭС [Текст] / В.Д. и др. Романенко // Гидробиологический журнал. – 2006. – № 4. – С. 3–37.

Анализируется качественный и количественный состав чернобыльских радионуклидных выбросов в окружающую природную среду.




30. Рофман В. М. Что произошло в Чернобыле? [Текст] / В. М. Рофман // Экология плюс. – 2008. – № 1. – С. 18–20.







31. Руденко М. Сучасний стан об'єкта "Укриття" [Текст] / Майя Руденко // Надзвичайна ситуація. – 2010. – № 4. – С. 28–30.

Усередині об'єкта "Укриття" залишилось близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Його сумарна активність становить близько 16 млн. Кюрі.




32. Савенко Л. Настав час переосмислення соціального захисту постраждалих у контексті змін, що відбулися після катастрофи [Текст] / Леонід Савенко // Соціальна політика. – 2009. – № 4. – С. 7–9.

Соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.




33. Савінова С. В. Аварія на Чорнобильській АЕС. Причини та наслідки [Текст] / С. В. Савінова // Класному керівнику. Усе для роботи. – 2009. – № 3. – С. 22–24.







34. Уроки Чернобыля в программе энергетического развития Украины [Текст] / А. М. Сердюк, І. П. Лось, С. Ф. Гончаров, Г. М. Аветисов // Довкілля та здоров'я. – 2011. – № 1. – С. 3–10.







35. Сіренко Т. І. Катерина Мотрич. "Політ журавлів над нетолоченими травами" [Текст] / Т. І. Сіренко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – № 16–18. – С. 60–62.

В повісті української письменниці Катерини Мотрич "Політ журавлів над нетолоченими травами" висвітлються тема Чорнобиля.




36. Соботович Е. Ядерна енергетика і наслідки Чорнобильської катастрофи [Текст] / Е. Соботович, Р. Белєвцев // Вісник НАН України. – 2009. – № 4. – С. 29–39.







37. Ткачук О. Дзвони Чорнобиля. Захід до 26 квітня [Текст] / Ольга Ткачук // Шкільний світ. – 2010. – № 12. – С. 16.







38. Україна. Верховна Рада. Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильсьської катастрофи. Постанова Верховної Ради України від 18.04 2008 р. № 276-VI [Текст] / Україна. Верховна Рада // Голос України. – 2008. – № 78. – C. 2–3.







39. Шандра В. Жовто-синій птах з чорнобильською ознакою [Текст] / В. Шандра // Дзеркало тижня. – 2008. – № 16–17. – С. 11.

Що нині відбувається в Чорнобильській зоні, який стан 4 енергоблоку.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка