Чому в Україні й Росії люди старіють рано, і як цього уникати



Сторінка5/5
Дата конвертації11.09.2017
Розмір0.96 Mb.
1   2   3   4   5

Гріхи, хвороби й нечесне багатство
Помирає молодий, що цвів, чоловік, бізнесмен у віці 52-х років. Від чого точно помер, так і не встановили. Ще недавно був здоровий, займався собою, вів здоровий спосіб життя, не пив спиртного й не курив.

Усе в його житті було прекрасно. Молода дружина, маленький син, будинок, машини, виробництво, що приносить великі доходи, особиста служба безпеки й т.д. Все це відбувалося у перші роки незалежності нашої країни.

Мало хто знав про тіньову сторону його життя. Ще недавно він був простим інженером на одному із заводів. У період приватизації нечесним шляхом зробився багатим. Все нічого, тільки нечесні шляхи бувають різними.

Залишив першу родину, женився на двадцятилітній красуні. Близько двох років тому через жадібність віддав наказ начальникові служби безпеки вбити одну людину, що інвестувала у його виробництво «пристойні» гроші. Не хотів ділити з ним прибуток. Це були перші кроки розвитку приватного бізнесу в нашій країні. Іноді майбутні бізнесмени використовували закони вовчої зграї - загризти більш слабкого.

Його розпорядження виконали, людину вбили. Міліція швидко знайшла вбивць. Ті зізналися, що виконували наказ свого керівника й одержали за це додаткові гроші до своєї зарплати. Слідчі знали, хто справжній організатор убивства, але довести не змогли. Виконавців, їх було двоє, посадили на 15 років кожного. А бізнесмен, про якого йде мова, вийшов «сухим» з води.

Приблизно за два роки після вбивства, на тлі повного здоров’я, у нього почалося важке запалення легенів. Через три місяці після запалення легенів знову потрапив у лікарню з важким запаленням нирок. Коли виписався з лікарні, змушений був позичати гроші, його завод опинився на грані банкрутства. Вліз у борги. Потім віддав за борги завод, знову потрапив у лікарню, де через час і вмер.

Цю людину, його родину як першу, так і другу й всю ситуацію того, що сталось, я добре знав. Просто не знав тоді, що за зроблене зло завжди буде покарання. Пройшло більше десяти років після цих подій. Нещодавно я зустрів його молоду дружину. Від колишньої краси не залишилося й сліду. Працює реалізатором на ринку, живе у батьків, сама виховує сина. Заміж більше так і не вийшла. Ніяких грошей після смерті чоловіка не залишилося, усе забрали кредитори, включаючи будинок, у якому вони жили, і майно.

Наведу наступний приклад, що відбувся в ті ж роки. До мене звернулася жінка із проханням проконсультувати чоловіка. Близько року тому у нього почалося важке ураження нервової системи, що швидко прогресувало. Лікувався в різних лікарнях, у цілителів, але марно. З кожним днем йому ставало усе гірше.

Що дивно, до цієї хвороби він був зовсім здоровим. Нічим не хворів, не курив і не зловживав алкоголем. Зараз йому близько сорока років. Два роки тому він став власником декількох бензозаправок, мав успішний бізнес. Незадовго до його хвороби у них на фірмі пропадає з дуже великою сумою грошей головний бухгалтер. Начебто, за офіційною версією, вона украла ці гроші й утекла з ними. Але «ходили чутки», що її вже немає на цьому світі й до цього причетний мій сьогоднішній пацієнт. Бухгалтера із грішми так і не знайшли. Чутки чутками, але хлопець із важким захворюванням нервової системи ще помучився близько двох років і помер. Медицина допомогти йому не змогла.

Таких випадків, коли люди робили який-небудь серйозний злочин, а потім «йшли» з життя, я знаю чимало. У своїх книгах я неодноразово наводив приклади, коли за гріхи батьків, дідусів або бабусь «розраховуються» хворобами або життєвими проблемами їхні діти або онуки. У всесвіті ведеться універсальний облік всіх учинків людини як поганих, так і гарних. Ніщо не залишається без наслідків. «Працює» Закон Справедливості. Будь-яка людина повинна з дитячих років про це знати. Роблячи погану справу або злочин, яким би таємним він не був, завжди доведеться відповідати. Добре якщо покарання отримає той, хто зробив, але часто буває так, що за його діяння страждають нащадки. І медицина в таких випадках безсила.

Точно так само віддається й за гарні, добрі справи, якщо ви їх зробили таємно й ніхто за це вам навіть не сказав спасибі. За добрі, гарні справи дуже часто віддається вашим нащадкам у вигляді їхнього життєвого успіху, удачі в справах, сімейному житті й зростанні в мудрості. Ті люди, хто про це знав, спеціально робили побільше гарних справ безкорисливо. Так вони піклувалися про своїх, навіть ще ненароджених, нащадків. Ті, хто не знав, жили для себе й залишали своїм нащадкам тільки матеріальні цінності, які часто приносили їм проблеми.

Для чого ж нам потрібні Духовні Знання? Поясню ще на одному прикладі. У Біблії написано: «Поважай батька твого й матір, - це перша заповідь із обітницею; так буде тобі благо й будеш довголітнім на землі» (До Еф. 6-2,3). Простою мовою це буде значити, що не можна засуджувати своїх батьків, ніколи не можна їх ненавидіти. Що б батьки не зробили, дітям не дане право їх судити. Незнання цього правила часто приводить до великих проблем.

До мене звернувся тридцятирічний чоловік, інвалід 1-ої групи. У нього серйозне захворювання нервової системи. Просить допомогти поліпшити здоров’я або повністю позбутися від хвороб. Його дружина теж інвалід і має приблизно таку ж хворобу. Хворіють вони із дружиною років 7. До цього все було нормально. Він ріс здоровим хлопцем, займався спортом. Після закінчення школи трохи попрацював і пішов служити в армію. Коли служив в армії, то його батьки розлучилися.

Повернувшись із армії додому, від матері він довідався, що батько пиячив, гуляв з іншими жінками, навіть кілька разів побив її. Після цього вони розлучилися.

Син, не довго думаючи, вирішив помститися батьку. Довідався, де той зараз живе. Увечері, коли батько повертався з роботи додому, син разом зі своїми друзями в темряві побили його. Батько після цього довго лікувався в лікарні, але здоров’я так і не відновив. Незабаром він помер.

Через якийсь час цей хлопець зустрів дівчину, майбутню дружину. Вони покохали один одного, вирішили одружитися. Але батьки дівчини заборонили їй поки виходити заміж, мотивуючи тим, щоб вона спочатку закінчила університет, у якому вчилася. Та й наречений «без освіти» їм не подобався.

Дочка батьків не послухалася й пішла жити до майбутнього чоловіка. Вони розписалися. Він працював простим робітником, заробляв непогано, а вона вчилася. Зі своїми батьками не спілкувалася, хоча вони й пропонували молодій родині свою допомогу. Через час один за одним народилися двоє дітей. Усе було добре, але раптом почав хворіти чоловік. Лікувався у лікарні, але лікування не допомагало, хвороба прогресувала. Жити їм стало важко, довелося кинути університет і йти самій працювати. Її батьки пропонували допомогу, але при цьому докоряли, що вона їх не послухалася. Дочка від допомоги відмовилася й стала ненавидіти їх, навіть заборонила їм бачитися з онуками. Роки за два почалася хвороба нервової системи й у неї. Вони обоє стали інвалідами, живуть на дві пенсії. Грошей на життя майже не вистачає, добре, що його мати ще допомагає та за дітьми наглядає.

Довго я розмовляв з пацієнтом, що прийшов до мене. Потім він прийшов разом із дружиною. Я намагався, як міг, пояснити їм, що причина їхніх хвороб у ненависті до батьків. Вважається великим гріхом ображатися, ненавидіти, та ще й бити своїх батьків. У багатьох родинах бувають розбіжності між батьками й дорослими дітьми, але переважна більшість людей потім миряться й живуть дружно. У тих родинах, де миру не знаходять, завжди є проблеми зі здоров’ям.

Дав їм рекомендацію лікаря-санолога сходити до церкви, висповідатися й покаятися за свої гріхи, образи й ненависть до батьків. Якщо до церкви не підуть (багато хто з нас до церкви не ходить), то удома подумки попросити прощення у свого батька, якого немає на цьому світі. Їй - подумки попросити прощення у своїх батьків за свою ненависть до них. Помиритися з ними. Тільки після цього з молитвами й проханням до Бога про допомогу в зціленні, можна приступати до відновлення здоров’я. Змінити спосіб життя, почати робити легкі фізичні вправи. Забрати всі претензії до Життя, опанувати деякими психофізичними методиками й т.д.

Вислухавши мої поради, вони обіцяли їх виконати й прийти на наступну консультацію. Але більше я їх не бачив, вони не прийшли. Бувають випадки, коли після перших зустрічей люди більше на прийом не приходять. Це їхнє право, усе по Вірі дається. У будь-якому разі я подумки побажав їм видужання й мудрості.

Всім своїм пацієнтам, перш ніж вірити або не вірити моїм рекомендаціям, я пропоную зробити їх і через час перевірити. Отож, я звернув увагу, що тим хворим, які виконують їх і самі щось для себе роблять, мої призначення допомагають (є Дія). Тим же пацієнтам, хто сам для себе нічого не робить, мої рекомендації не допомагають (немає Дії, немає результату).

Тема взаємозв’язку гріхів людини й виникаючих через них хвороб не нова. Вона дуже докладно освітлена в Біблії, а також інших численних джерелах. Нам, сучасним лікарям, її в медичних університетах не дають. Наука чомусь обходить її стороною, а дарма. Адже величезній кількості хворих людей можна було б допомогти. З іншого боку люди самі повинні цікавитися, що в житті можна робити, а чого не можна, й передавати ці знання своїм дітям, онукам...

Відомо, що якщо не заважати хворій людині виговоритися, то вона завжди назве справжню причину хвороби (проблема в тому, що не всі лікарі можуть або хочуть вислуховувати довгі розповіді своїх пацієнтів). Наприклад, розмовляю із хворим чоловіком, йому 78 років. У нього багато різних хвороб, неодноразово оперувався й лікувався в різних лікарнях. Воював, заслужена людина, має нагороди. Він докладно розповідає як і чому занедужав тією або іншою хворобою. Після сорока років у нього з’явився цукровий діабет. «А це звідки?» - запитую у нього. Відповідає, що причину не знає, але при цьому додає: «У бабусі теж був діабет».

Давши цьому хворому багато різних порад по здоров’ю, я рекомендую йому частіше молитися за бабусю й просити, щоб Бог простив їй гріхи. Самому частіше переглядати своє життя й каятися за гріхи. Увага! Гріхи мають властивість «ховатися» або забуватися, іноді вони виправдують себе. Не вірте їм - гріх завжди є гріх, яким би «соусом його не поливали».

Якщо буде молитися за свою бабусю, якої давно немає на світі, тоді цукровий діабет з його роду зникне. А у нього є діти, онуки й незабаром будуть правнуки. Не буде молитися й просити Бога про прощення її гріхів, діабет знову виявиться у кого-небудь із нащадків. Тому медициною багато хвороб не лікується. Їхні причини знаходяться у гріхах предків. Лікування таких хвороб потрібно починати з молитов за предків, за тих, кого давно вже немає на цьому світі.

Коли я писав кандидатську дисертацію, мій розум звик помічати не зовсім звичайні моменти й аналізувати їх. Пізніше я звернув увагу, що дуже серйозні проблеми зі здоров’ям виникають у родинах тих, де є самогубці.

Повторю - дуже серйозні проблеми виникають у родинах тих, де є самогубці. Це можуть бути - повне припинення роду, пороки серця, шизофренія й інші дуже серйозні хвороби.

Профілактика або попередження, а в деяких випадках і єдино правильне лікування в таких ситуаціях - це молитви до Бога із проханням помилувати того, хто здійснив гріх самогубства. Молитися бажано частіше в ім’я Ісуса Христа. Молитися самим родичам, а також просити молитися й священнослужителів.

На закінчення цього дуже серйозного розділу хочу навести ще приклад зі своєї практики.

Один чоловік близько сорока років служив в «силових» структурах. У ті часи Батьківщина й партія вимагали виявляти ворогів народу й знищувати їх. У нього це виходило краще, ніж у інших, тому чергові звання він одержував швидко. Мав родину, двох дітей - сина й дочку. Нещодавно цей чоловік, будучи в похилому віці, помер від серйозного ураження нервової системи.

До мене на прийом прийшов зі скаргами на здоров’я й невдале сімейне життя його син. Йому близько 60-ти років, був тричі одружений, але дружини його кидали. Від одного шлюбу є син, йому тридцять років, наркоман. Рідна сестра теж має багато проблем зі здоров’ям, їй 57 років, живе сама, одруженою ніколи не була, дітей немає. Він задав мені питання - чому так відбулося в їхній родині? Вони із сестрою одержали прекрасну освіту й виховання. Ніколи ні в чому не бідували. Цей чоловік розповів мені про роботу свого батька, про те, що знав. Виявляється, виконуючи завдання того часу, батько сприяв руйнуванню багатьох життів, безжалісно ставився до «ворогів» народу. За що держава давала йому нагороди, звання, квартири, гарну зарплату, санаторії, освіту дітям і т.д.

Але за те, що він робив багато зла, розплачуються невдалими долями й багатьма хворобами його діти і єдиний онук. Завжди працює закон Справедливості, незалежно від того, знає про нього людина чи ні.

«Лікування» таких ситуацій і хвороб завжди потрібно починати з Покаяння й молитов до Бога про прощення гріхів тим, хто їх робив. У цьому випадку я рекомендував чоловікові, що прийшов до мене на прийом, сходити до церкви, покаятися за свої гріхи, починати молитися й просити Бога про прощення гріхів його батькові, і робити це частіше.

Ті люди, які змушені в силу своєї роботи або обставин робити вчинки, що приносять зло іншим, повинні знати про можливу відплату й не зловживати службовим становищем. Якщо ж комусь уже довелося зробити щось негарне, те, що виходить за рамки службових повноважень, то за це потрібно обов’язково Покаятися. Нас не вчили повазі до Життя.

Більшості дорослих сьогодні людей, що живуть в Україні й Росії, нав’язували любов до партії, Батьківщини, народу. Нас не вчили любити ближнього, того, хто зараз поруч із нами, того, хто, можливо, має потребу в нашій допомозі. «Полюби ближнього як самого себе». Якщо людина вчинила злочин, то вона повинна відповідати за законами держави. Потрібно знати, що по закінченню земного життя кожного з нас чекає теж суд, де доведеться відповідати за всі свої справи.

Є велика група хвороб, що виникає у людей, що мають справу зі злом. Про це більше ста років тому писав тибетський лама, лікар Петро Бадмаєв у книзі «Основи Тибетської медицини Жуд-Ши». Здавна в багатьох країнах люди знали, що зло заразливе й небезпечно для здоров’я. Людей, працюючих зі Злом - поліцейських, судових чиновників, політиків і деяких інших, попереджали про це. Наприклад, почне суддя або поліцейський хабарничати, жити нечесно - у нього з’явиться тривога, страх, що можуть викрити. Починають формуватися передчасно хвороби, знижується якість і тривалість життя. Навіть якщо таку людину й не викриють, то залишене після його смерті багатство не принесе ніякої користі його дітям, а частіше онукам. Проблеми й хвороби у їхньому житті забезпечені.

Будь-яка людина, що живе нечесно, особливо якщо вона приносить зло іншим людям, повинна знати про неминучість покарання. Щоб цього уникнути, а головне, щоб через його нечесні вчинки не постраждали його нащадки, обов’язково за свої гріхи потрібно Покаятися. А на придбані нечесним шляхом гроші робити побільше добрих, гарних справ, але робити це таємно, щоб ніхто не міг віддячити. Всі ці рекомендації прямим текстом даються в Біблії, потрібно тільки читати її.

Один мій пацієнт, що був колись великим чиновником, а зараз має стенокардію, безсоння, гіпертонію й ряд інших хвороб, зізнався мені, що дуже важко встояти, коли розподіляєш мільйони гривень. Інший пацієнт, колишній працівник «силових» структур розповів, що дуже важко відмовитися від хабара. Деяким заміжнім жінкам важко встояти від спокуси чоловіків, так само як і деяким одруженим чоловікам буває важко стриматися від спокуси чужих дружин. Нам всім і невтямки, що спокуси надсилаються кожному з нас. Є багато сил, які не хочуть, щоб люди жили чесно й добре.

Захист від спокус і гріха - Віра в Бога, молитви, Духовний розвиток. А у випадку помилки - своєчасне Покаяння.

Не хочу здатися занудою, але як лікар-практик повторю ще раз основні моменти, які потрібно знати. Не всі розуміють із першого разу.

Все видиме виникло з невидимого. Розум, що створив все видиме і невидиме, ми називаємо Богом. Нам своїм розумом за короткий період людського життя Його не зрозуміти. Треба знати, що Він є, що всі наші думки й учинки видні як «на долоні».

По закінченню земного життя, а деяким і за життя віддасться по їхніх справах, ніщо не приховається. За гарні - віддасться гарним нащадкам. За погане, якщо людина щиро не покаялася, зазнають кари нащадки.

Наприклад, якщо людина у своєму житті крала, здобувала багатство нечесним шляхом, кривдила і обманювала інших людей і залишила це багатство своїм дітям або онукам, то це значить, що вона залишила своїм нащадкам багато проблем. Не буде у них у житті щастя на нечесному багатстві. Людина ця через деякий час помре, а його нащадки, частіше це онуки або правнуки, будуть відповідати за його злодійство й нечесне життя. Так улаштований Світ. Одні покоління готують життя іншим і найчастіше вони не бачать, яке життя вони приготували своїм нащадкам, тому що їх самих уже немає на білому світі. Це ж стосується щастя, здоров’я й довголіття. «Багато хто з перших будуть останніми й останні першими».

Якщо людині, що не встояла перед спокусою матеріального світу, довелось грішити, красти, обманювати й вона хоче щастя своїм дітям і майбутнім поколінням, то їй обов’язково потрібно Покаятися за зроблені гріхи. Але тільки Покаятися мало. Потрібно починати робити побільше гарних справ, але робити їх таємно, інакше користі від них буде мало.

Чим менше неправди й зла буде в наших державах, тим більше людей будуть жити довше й краще. А без знання й застосування у своєму житті Духовних Основ - це неможливо.
Для чого вам жити?
Таке питання я задав жінці, яка помирала, коли мене запросили проконсультувати її. Ще далеко не стара, усього 78 років. Живе із чоловіком, дітьми, онуками. Останні років 20 постійно хворіє, то одне, те інше. П’є всі ліки, які їй призначають лікарі, багато разів лікувалася в лікарні. Близько місяця тому здоров’я почало погіршуватися, ліки не допомагають. Знепритомніла, два дні не приходила до тями. Родичі вже почали думати про похорони. Мене запросили про всякий випадок, для очищення совісті, що, мовляв, усе для матері зробили.

Але вийшло по-іншому. Вона отямилася, з ліжка не встає, свідомість прояснилося. Руками й ногами, хоч і слабко, але ворушить. Серце працює нормально, подих рівний, попросила пити. Перш ніж далі оглядати хвору, я поговорив з її дітьми й чоловіком. З’ясував, що постійно хворіючи останні років 20, вона всім скаржилася на своє погане здоров’я. Їй часто телефонували брат і сестра з іншого міста. Теми телефонних розмов зводилися до одного - її поганого здоров’я й хвороб. Та й удома дня не проходило, щоб вона комусь не скаржилася на свій стан. Вислухавши родичів, я повернувся до хворої.

Взяв її руку, намацав пульс. Є такий метод визначення хвороб - пульсодіагностика. Зробив «розумний» вигляд і запитав у родичів: «Ну що, лікувати будемо, або нехай живе?» По пульсу мені стало ясно, що сил у цієї хворої багато й помирати їй ще рано. Таке питання я задав не випадково. Дуже часто буває, що від активного лікування хворим стає гірше або вони вмирають. Особливо це стосується людей старшого віку. Застосовувати медикаменти їм потрібно як і дітям, з обережністю. Іноді краще нічого не робити, ніяких ліків не пити, організм сам упорається із ситуацією. Але в кожному випадку це питання вирішується індивідуально.

У присутності родичів я пояснив хворій, що страшного нічого немає, вона ще може одужати. Але є одна дуже серйозна проблема, що їй дуже заважає, це її хворий розум. Якщо його не полікувати, то вона довго не протягне. Щоб не бентежити хвору, відправив родичів у сусідню кімнату, а їй поставив просте запитання: «Для чого вам жити?».

Я вже давно помітив, що на прості на вигляд запитання, люди не можуть відповісти. Ніхто хворим такі питання не задає. Так і ця жінка, дивиться на мене, але відповісти нічого не може. Трохи зачекавши, я пояснив їй, що останні років 20 вона нікому ніякої користі не приносить. Постійно скаржиться, незадоволена своїм здоров’ям і життям у цілому. Близьким від неї самі проблеми, сама для себе нічого не робить, все їй треба подавати, та прибирати за нею. Тепер ось ще й злягла, родичам нові проблеми. Сама не живе й іншим не дає. Зі свого досвіду роботи з такими хворими я знаю, що їм потрібно частіше говорити правду. Вони звикають «нити», ледарювати, «прикриваються» хворобами, хоча багато хто ще може значно поліпшити своє здоров’я й не заважати жити своїм рідним.

«Лікарю, може можна ще що-небудь зробити, щоб я встала?» - запитує вона.

«Звичайно можна, - відповів я.- Але будь ви на моєму місці, захотіли б ви допомагати такому хворому, що сам для себе нічого не робить, а «сидить» трутнем на шиї у своїх близьких? Що користі допомагати вам, якщо ви й далі будете лежати, нічого не робити й усім скаржитися, як вам погано?» У загальному наговорив я їй мало хорошого, але в підсумку сказав, що здоров’я поліпшити можна. Для початку потрібно буде навчитися користь Життю приносити, менше «нити» і взагалі нікому не говорити, що вона хвора.

Своїми думками, словами й лінощами вона, як магніт, притягає до себе хвороби. Та й близьким заважає жити. Домовилися ми з нею попрацювати над поліпшенням її здоров’я.

З огляду на те, що дві доби вона була без свідомості, нічого не їла, я запропонував їй ще трохи поголодувати й пити тільки чисту воду за бажанням. Покликав близьких і пояснив їм, щоб ніякої їжі їй не давали й ніякої ароматної їжі дні три удома не готували. Запах їжі іноді шкідливий для тих, хто перебуває на лікувальному голодуванні.

Далі я сказав родичам, що кілька днів походжу до їхньої матері, буду допомагати їй видужувати. Власне кажучи для цього вони мене й запросили. У цей час задзвонив телефон.

Дзвонив її брат з іншого міста, дали трубку хворій. На питання брата про здоров’я вона відповідала, що почуває себе добре. Такого ще не було. Завжди скаржилася, що їй погано, а сьогодні говорить, що почуває себе прекрасно.

Перед тим, як йти, я ще раз серйозно поговорив із близькими. Пояснив, що таке лікувальне голодування, щоб у жодному разі не пропонували їй їжу. У моїй практиці бували випадки, коли близькі, з жалості, нав’язували пацієнту, що перебуває на лікувальному голодуванні, шматочок хліба, цукор, бульйон або що-небудь інше з їжі. А цього робити категорично не можна. Те ж саме, що ложку дьогтю в бочку з медом додати.

Із цією жінкою я займався десять днів. Голодувала вона п’ять днів, більше побоялася, а я не наполягав. Покаялася й попросила у Бога прощення за своє невдоволення життям та інші гріхи, які у неї були. Є люди, які вважають себе віруючими в Бога, але вони не знають, що Віра без Справ мертва. Так і моя пацієнтка, до зустрічі зі мною молилася, але при цьому скаржилася на Життя, іноді знаходилась у зневірі. А зневіра й невдоволення самі по собі важкі гріхи.

Лікування або відновлення здоров’я при будь-яких серйозних захворюваннях завжди потрібно починати зі смиренності із ситуацією. Потім молитви до Бога й очищення через Покаяння свого минулого.

Дуже важливо, щоб хворий хотів жити, щоб у нього попереду були які-небудь чесні й гарні бажання. Серед лікарів навіть жарт такий є - якщо пацієнт хоче ще жити, то тут навіть медицина безсила, він однаково буде жити.

Моїй пацієнтці дуже захотілося жити для того, щоб не заважати своїм близьким, навіть допомагати в чому-небудь. Ще вона захотіла допомагати Життю й поліпшити Його. Але про це трохи пізніше.

А поки я вчив її елементарним речам – щоранку, незважаючи на свої 78 років, вона робила легку фізичну зарядку, лежачи в ліжку. Ворушила по кілька разів кожним суглобом і хребтом. Коли закінчила голодування й почала вставати, то робила зарядку стоячи.

Одночасно з фізичними вправами я лікував - тренував її розум. Задавав різні питання, а вона відповідала. Її близькі були здивовані. Питають, як вона себе почуває? А у відповідь вона відповідає, що почуває себе добре. Телефонує брат або сестра, а вона їм тільки про хороше розповідає, жодного поганого слова або «ниття». Зайдуть сусіди й не упізнають її, раніше можна було й «поплакатися» з нею на життя, а тепер про погане вона взагалі відмовляється говорити.

Настала зима, випав сніг. Моя пацієнтка попросила сина, щоб привіз зерна з ринку. Є такий метод покращення здоров’я - «Допомагати Живому». Вона вирішила допомагати птахам. Щоранку, ще затемна, висипала півлітрову банку зерна на площадці у себе у дворі. Коли розвиднювалося, прилітали птахи - горобці, голуби, синиці й із задоволення клювали. Прилітали й інші птахи. Зима була сніжна. Коли випадав новий сніг, її чоловік розчищав площадку у дворі, а вона насипала зерно, й так до самої весни.

Процес пішов. Зараз їй 86 років, почуває себе в цілому не погано, готує їжу для себе й чоловіка. З початку весни й до пізньої осені піклується про квіти в саду. Нагадує онукам або синові, щоб не забували вчасно поливати, забирати засохлі квітки, підгодовувати квіти, просапувати. Що може, робить і сама. Узимку, коли буває сніг, допомагає птахам - насипає їм зерно.

Зараз жодного поганого слова або скарги ви від неї не почуєте. Щодня молиться, дякує Богу, читає Біблію. Намагається не втручатися в життя своїх близьких зі своїми проблемами. Вечорами дивляться із чоловіком телевізор і радіють кожному дню Життя.

Ми живемо в Живому, наповненому інтелектом, Світі. Коли людина починає допомагати Живому, то Життя допомагає їй. Розумом це зрозуміти важко, потрібно почувати серцем. Я неодноразово застосовував цей метод у відновленні здоров’я пацієнтів і завжди одержував гарний результат. Особливо це стосується людей старшого віку.

Наведу ще приклад. Одна жінка в 72 роки, після сильного стресу, пов’язаного з переживанням за життя дочки, перенесла важкий інсульт. Довго лікувалася в лікарні, але виписалася відтіля додому паралізованою. Інтелект зберігся, але вставати й ходити вона не могла й лікарі вважали, що більше з ліжка вона ніколи не встане. Але мало чого ми, лікарі, можемо говорити?

Лежачи тривалий час у ліжку, вона упокорилася із ситуацією, значить так потрібно, так повинно було відбутися в її житті. Доглядали за нею чоловік та найнята нянька-доглядальниця.

Думаючи, що жити їй залишилося небагато, вона попросила чоловіка, щоб покликав додому священика, захотіла висповідатися й покаятися за свої гріхи. Чоловік так і зробив. Вона покаялася за гріхи, а потім щодня почала молитися й просити Бога про поліпшення свого здоров’я. Один раз їй «прийшла» думка посадити квіти, та не просто квіти, а орхідеї. Ті, хто займається квітами, знають, що виростити в домашніх умовах орхідеї складно. Їм потрібна постійна температура цілий рік, замість землі кора дерев, багато сонця й догляду.

Лежить вона паралізована, а сама думає про те, як будуть цвісти орхідеї. Поділилася своєю мрією із чоловіком. Чого не зробиш для коханої дружини, тим більше такої хворої. Чоловік зв’язався із квіткарями.

Не буду стомлювати читача подробицями. Скажу лише те, що я милувався квітучими орхідеями у них удома. Вона ходить, готує їжу, відвідує спортивний зал і сімейного лікаря. Дякує Богу й щоранку про щось розмовляє з орхідеями.

Свої книги я пишу переважно для росіян і українців. Якби їх читав, наприклад, японець, то він їх не зрозумів би. У мене багато друзів, які у 50-60 і навіть у 80 років грають у футбол або волейбол, баскетбол, теніс. Для японця у цьому дивного нічого немає. У них більшість населення у цьому віці займається яким-небудь видом спорту або робить фізичні вправи. А у нас поки таких людей мало. У Японії є міста, що мають сотні храмів, і віра в Бога для японців - норма життя. Ми поки цьому тільки вчимося. Вони милуються своєю квітучою вишнею, а ми рідко помічаємо, що живемо у квітучому саду. Потрібен час, щоб наші очі «відкрилися».



Прошу читачів вибачити мене за стиль викладу, я лікар, а не письменник, а також, можливо, що не збігаються з вашою точкою зору деякі моменти.
Олександр Лебедєв
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка