Чому в Україні й Росії люди старіють рано, і як цього уникати



Сторінка3/5
Дата конвертації11.09.2017
Розмір0.96 Mb.
1   2   3   4   5

Уявна старість і трохи про шахтарів
У свої 60 років він вважав себе вже старим і хворим. Дружину поховав два роки тому, діти роз’їхалися, живуть своїми родинами в інших містах. Пропонують йому переїхати до них. Але він не хоче їм заважати, та й залишати рідні місця, де народився, виріс, пропрацював більше тридцяти років у шахті, не хоче. Тут пройшло все його життя, тут могили батьків, а тепер і дружини.

Основні його заняття тепер були - палити грубку, готувати собі їжу, ходити до магазину, чекати, коли принесуть пенсію, та стояти з паличкою у воріт, здороваючись або розмовляючи із сусідами й знайомими.

Таким я зустрів його, приїхавши в Донбас відвідати своїх батьків. Із цим хлопцем ми були знайомі давно. Росли в одному селищі. Він жив на сусідній вулиці й учився на кілька років раніше мене в нашій школі.

Побачив я його, коли він, як звичайно, стояв, опираючись на паличку біля своїх воріт. Привіталися, розговорилися, згадали старі часи, школу, сусідів, знайомих. Багатьох уже немає на цьому світі. Мій співрозмовник поскаржився й на своє життя, на здоров’я. Мовляв, теж уже недовго на цьому світі залишилося. Турбує «запилення» легенів - це часта професійна хвороба шахтарів. Ще суглоби болять, іноді серце, тиск підвищується. Старий, одним словом.

«Так хто тобі сказав, що ти старий?» - запитав я його. «Усі говорять», - відповів він. Діти, лікарі, знайомі, та й він сам відчуває, що сил стає менше. Всім відомо, що 60 років - це вже старість, особливо для шахтарів, продовжував він мене просвіщати.

Правильно, підтримав я його. 60 років - це старість для тих, хто так вважає, та ще сам себе старим називає. Нагадав йому деяких «мужиків» з нашого селища, теж колишніх шахтарів, які прожили більше 80 років, а деякі й зараз живуть. Таких виявилося чимало. Ми поговорили майже про кожного. Всі вони пропрацювали в шахті по 30-40 років, а після виходу на пенсію ще де-небудь підпрацьовували. Рідко хто з них курив, а якщо й курили, то недовго. Любили добре випити й поїсти, але напивалися рідко. Ніхто з них не скаржився на своє життя, хоча часи пережили такі важкі, що із сьогоднішніми труднощами не йдуть ні в яке порівняння (голод, війна, розруха). Майже всі вони були віруючими в Бога людьми й нічим особливим у повсякденному житті не виділялися. На будь-якій вулиці, у невеликих селищах люди знають один про одного майже все. Виявляється й жінок у нашому селищі, що прожили більше 80 років, чимало, більше чим чоловіків.

«Перебрали» ми з моїм земляком і тих, хто раніше «пішов» з життя. Здебільшого це були «хлопці», що зловживали з молодості алкоголем, запеклі курці, що неодноразово сиділи у в’язниці. Ще ми звернули увагу, що здоров’я було поганим і недовго жили ті, хто любив висловлювати невдоволення життям. А ті, хто був задоволений Життям, вірили в Бога, вели невибагливий спосіб життя - живуть довше й по здоров’ю краще.

Ну чим не наукова праця?

Далі я пояснив своєму товаришеві, що 60 років - це далеко не старість для багатьох, навіть ще не зрілість. Просто в нашій країні так повелося, що людей, кому за 50 років, уже зараховують до старих. Насправді це не так. У багатьох країнах світу тих, хто молодший за 80 років, вважають молодими. Та й у нас вистачає молодих людей у віці 60-70 і 80 років.

Ще я йому пояснив, що, займаючись питаннями здоров’я, давно помітив, що у тих, хто ставить попереду у своєму житті чесні, гарні цілі й починає сам собою займатися, Здоров’я й Життя поліпшуються. У багатьох випадках наступає омолодження організму, а різні хвороби «ідуть» самі без якого-небудь лікування. «Так що ти сам зробив себе старим, - сказав я йому, - хоча насправді ще молодий».

«А чому ніхто про це не розповідає, - засумнівався він. - Та й лікарі нічого не пояснюють?»

«Вони самі цього не знають», - сказав я йому. Коли я вчився в інституті, а потім кожні 3-4 роки бував на різних курсах підвищення кваліфікації, нас, лікарів, учили й учать зараз як лікувати хворих, як робити операції, щеплення, які ліки призначати. Нам ніхто не говорив, що омолодження організму можливо, що хвороби можуть самі «іти», що бути здоровим вигідніше. Нас не вчили Здоров’ю, от тому лікарі не вчать Здоров’ю й пацієнтів.

«От тебе лікували в лікарні від «запилення» легенів, від тиску, від болю в суглобах?» - запитав я його. «Так», - відповів він. «А вилікували?» - не відстаю я. «Ні, - сказав він, - не вилікували. Сказали, що ці хвороби не виліковуються». «Правильно, - кажу я, - не виліковуються. Лікуватися й вилікуватися - не одне й те саме. Багато хвороб лікуються, але медициною не виліковуються».

Але коли людина починає сама собою займатися, то через якийсь час більшість хвороб організм самостійно «знищує», позбувається від них. Наше тіло, поки живе, не хоче боліти, а хоче нормально жити. Проблема в тому, що далеко не всі хочуть займатися собою й змінити свій спосіб життя. Навів йому ще приклад деяких наших загальних знайомих - запеклих курців і тих хто часто п’є самогонку. Я запропонував їм безкоштовну допомогу в рятуванні від цих серйозних проблем, але вони відмовилися, сказали, що їм подобається курити й пити спиртне. Питання - звідки ж у них буде здоров’я? Чому вчать вони своїх дітей, онуків?

Ще я помітив, що багато людей не хочуть поліпшувати своє здоров’я й життя. Не хочуть і все. Їм подобається скаржитися, когось обвинувачувати у своїх проблемах, а самі щось для себе зробити не хочуть. «От що ти робиш сам для свого здоров’я?» - запитав я у свого співрозмовника. «Нічого», - чесно відповів він. У загальному наприкінці бесіди ми домовилися, що поки я буду гостювати у батьків, щоранку ходити пішки гуляти в парку.

Наше дитинство пройшло в гарному парку, що знаходиться на окраїні великого, як для Донбасу, лісу. У парку є стадіон, де в дитинстві ми проводили весь свій вільний час.

Справа була на початку літа. Ми з товаришем ішли годині о 9 ранку, а поверталися до обіду. Гуляючи, згадували різні історії з дитинства і юності. Заходили на стадіон, разом робили зарядку. Я навчив його говорити тільки про хороше, принаймні в моїй присутності. Пояснив силу й творчі здатності вимовлених слів і думок.

Поступово у нього почало прокидатися бажання краще жити. Паличку він не брав із собою на прогулянку вже після третього дня наших зустрічей. Працюючи з людьми, я давно помітив, що у багатьох дорослих заблокована здатність мріяти про хороше, про поліпшення свого життя. На семінарах, пропонуючи своїм слухачам згадати дитинство, я звернув увагу, що здатність мріяти про хороше повертається дня через три. Так відбулося й у мого товариша. Дня через три-чотири він почав мріяти про те, що непогано б відновити здоров’я. Можна ще раз женитися, частіше зустрічатися з дітьми, влаштуватися на легку роботу, щоб не сидіти удома одному, помандрувати.

У своїх батьків я був близько двох тижнів. Майже щоранку ми із приятелем ішли гуляти, робили зарядку, подовгу блукали у лісі. Він будував плани на майбутнє, згадуючи минуле. Як і переважна більшість наших однолітків ми рано почали курити й пити спиртне. Тоді це було модно. Але мені самостійно вдалося позбутися від цих хвороб. Мого товариша кинути курити й пити спиртне «змусили» хвороби. З огляду на те, що кілька поколінь радянських людей були силою відірвані від Духовних знань, дуже швидко в нашому суспільстві розвилися такі хвороби як алкоголізм, паління, а тепер ще наркоманія й СНІД. Своєму землякові я розповів про те, що більшість людей на земній кулі вірять у Бога. Духовні знання прищеплюються дітям у родині, а суспільство не заважає й не забороняє нікому розвиватися Духовно. Тому алкоголіків, курців, наркоманів, хворих на СНІД у більшості країн світу менше, ніж у нас. Тому й живуть у них чесно, довше й краще, ніж поки у нас. Знаючи про це, можна сміливо говорити про великі резерви здоров’я у росіян і українців. Зі збільшенням кількості людей, що вивчають і застосовують у своєму житті основні духовні принципи, у наших країнах буде знижуватися ріст злочинності, стане менше курців, алкоголіків, наркоманів, хворих на СНІД. Атмосфера стане кращьою. Нам просто час потрібен. А поки кожний повинен сам для себе вирішити - бути здоровим і займатися собою або нічого для себе не робити. Сидіти й чекати, що хтось для нього буде дбати, але так і не дочекається.

За два тижні я провів зі своїм другом повноцінний курс семінарських занять. Навчив його ще деяким дихальним і психофізичним вправам. Прощаючись, побажав йому здоров’я й Духовного прозріння.

Зустрілися ми з ним за два роки. Його вже було не впізнати. Помолодів років на п’ятнадцять. Женився на молодій жінці, учительці. Продав будинок, тепер живе у неї, життям задоволений. Влаштувався на легку роботу, у чергуваннях. Періодично із дружиною куди-небудь їздять - відпочити біля моря або туристичну поїздку. Частіше буває у дітей. Розповів мені, що із дружиною по неділях ходять до церкви, після чого на душі стає радісно й спокійно. Дякує Богу за те, що допоміг йому відновити здоров’я й змінити життя на краще.

За час нашої зустрічі він говорив тільки про хороше. Є плани на майбутнє. До речі, його дружина теж робить зарядку, навчилася у нього, хоча він її не змушував. Спрацював закон - хороше, як і погане, заразливе. З ким поведешся, того й наберешся. Розсталися ми в гарному настрої й задоволені від зустрічі.

Хоча моїх батьків давно немає в живих, я намагаюся періодично бувати у себе на батьківщині в Донбасі. Зупиняюся у шкільного товариша. Приходять друзі дитинства, однокласники, ті, хто залишився жити удома. Вони вже майже всі на пенсії, більшість - колишні шахтарі. Розмови ведемо про різне, часто згадуємо дитинство, школу. Створюється враження, що всі ми залишаємося дітьми. Начебто й не було багатьох років життя.

Всі ми виховувалися в Радянському Союзі, в атеїстичному середовищі. Я раджу своїм друзям не боятися змінювати погляди на життя. Потрібно вчитися жити так, як живуть більшість людей у світі, учитися вірити в Бога, молитися й радуватися Життю. В одній з таких бесід навів приклад один з моїх кращих друзів - однокласник. У минулому він шахтар, комуніст, делегат партійних з’їздів, а зараз пенсіонер.

Під час роботи в шахті під землею відбулася аварія, обвал. Його разом з напарником засипало в лаві. Поки були сили вони намагалися розчищати завал. Але час ішов, сил ставало менше, а головне - стало не вистачати повітря.

Скільки пройшло часу з моменту аварії вони вже не знали, надії, що їх урятують, було мало. Шахтарські лампочки майже не горіли. Його напарник слабким голосом попросив у нього олівець і аркуш паперу. Сказав, що хоче листа маленькій донечці залишити, коли знайдуть їхні тіла. Мій товариш почав шукати у себе в кишенях олівець і папір і раптом йому в голову прийшла думка помолитися Богу. І він запропонував своєму другові по нещастю помолитися й попросити допомоги у Бога. Він сказав йому: «Слухай, ми з тобою все зробили, щоб урятуватися. Нас давно шукають і намагаються допомогти. Але допоможуть чи ні - невідомо, а повітря закінчується й незабаром дихати буде нічим. Давай помолимося Богу й попросимо допомоги».

Обоє вони були прості шахтарі, до того ж ще й комуністи, у церкві ніколи не були й у Бога не вірили. Вели звичайний шахтарський спосіб життя, як розповідав мій товариш, стоячи навколішки зі слізьми в голосі вони почали молитися й просити допомоги. Молилися як уміли, щиро, від усього серця. Господи, урятуй нас. Допоможи вижити. Пресвята Богородиця, допоможи нам. У загальному просили про порятунок, просили Бога, Ісуса Христа, Пресвяту Богородицю. Молилися довго. Повітря закінчувалося, дихати вже було нічим і раптом вони почули стукіт лопат. Хтось розчищав до них шлях, з’явилося світло ліхтарів, їх урятували. На цьому він розповідь закінчив.

Я знаю, що багато ще у нас людей, які ні у що не вірять. Хтось може сказати, що це збіг. Може й так, але вони врятувалися й живі.

Один священик прочитав мої попередні книги й назвав їх «практичною» Біблією. Я з ним згодний, адже більшість знань я взяв саме з Біблії. Як лікар-практик, я завжди вірю фактам. Коли люди щиро починають вірити в Бога, очищають через сповідь і покаяння своє минуле від гріхів, моляться й просять допомоги у Бога - їхнє здоров’я й життя поступово поліпшуються. Тільки не відразу, як багато хто хоче, а через час.

Санологія - наука про здоров’я, що вірить фактам. А факти усе більше говорять про те, що без духовного розвитку людині важко жити у цьому світі. Нижче я спробую навести приблизну схему причин гарного й довгого, а також поганого й короткого життя.





Причини


Гарне й довге життя


Погане й коротке життя


Віра в Бога у родині


+


-


Невдоволення життям


-


+


Сповідь і покаяння


+


-


Нечесне багатство, що дісталося у спадок


-


+


Добрі справи свої й предків


+


-


Часто вимовні погані

слова, брутальність



-


+


Осуд інших людей


-


+


Часті образи, сварки,

критика, ревнощі



-


+


Обман, нечесність,

подружня невірність



-

+

Спостереження у сімейного лікаря


+


-


Фізичні вправи


+


-


Скромне харчування


+


-


Паління, алкоголізм


-


+


Робота після пенсії


+


-




Рятування від паління, алкоголізму. Будова людини. Допомога всиновленим дітям
На прийомі у мене чоловік просить допомогти кинути курити. Йому близько п’ятдесяти років, курить із дитинства. Почав курити ще до школи, збирав із друзями недокурки, які не докурювали дорослі. Потім «диміли» у шкільному туалеті на перервах, потім учився в інституті й теж курив. І так дотепер. Здоров’я почало погіршуватися, з’явилося кілька хвороб, але самостійно кинути курити не може.

У той час, коли він починав курити, це вважалося модним серед чоловіків. Курили майже всі керівники держави, герої улюблених фільмів, більшість дорослих чоловіків. Було з кого брати приклад. Коли батьки чули від нього запах тютюну, брехав їм, що курять інші хлопці, а він хороший - не курить. Частенько мама або тато карали його, він обіцяв, що більше не буде курити, але, зустрічаючись зі своїми друзями, знову курив. Багато хлопчиськ тоді курили, а з ким поведешся, того й наберешся.

Недавно цей чоловік з’їздив до себе на батьківщину, зустрівся з деякими однокласниками, друзями дитинства й зробив висновки. Усі, хто разом з ним починав курити, мають серйозні проблеми зі здоров’ям, а деяких уже немає у живих. Після цієї поїздки у нього з’явилося непевне бажання кинути курити.

Ще цей пацієнт мені розповів про те, що всі ми бачимо постійно. Коли він їхав додому у поїзді, потім у автобусі - скрізь на зупинках і вокзалах люди стоять і курять, особливо молодь. Таке враження, що хтось їх загіпнотизував або закодував - стоять мовчки й димлять. Йому навіть страшно від цього стало, тому він і прийшов до мене на прийом із проханням допомогти йому позбутися від цього «гіпнозу або кодування».

На жаль, це так. Ніде у світі немає такого масового самоотруєння й неподобного відношення до свого здоров’я як в Україні й Росії.

Я зрадів за цю людину. Адже бажання кинути курити й поліпшити своє здоров’я з’являється далеко не у кожного курця. Запитав: «Чи у нього в родині є віруючі у Бога предки?» Виявляється є. Його дідусі й бабусі вірили, навіть ікона в його будинку від них залишилася. Він сам про Віру не замислювався, ніколи було. У церкві бував зрідка, на дуже великі релігійні свята.

Повторю ще раз момент, який я помітив, працюючи з пацієнтами. Якщо людина пам’ятає віруючих у Бога предків у своїй родині, то у неї завжди результат у лікуванні або рішенні проблем кращий, ніж у тих, хто не пам’ятає. Таке враження, що такій людині хтось допомагає.

На першій консультації ми поставили з ним просту і ясну мету - відновити здоров’я й кинути курити. Що користі, якщо він кине курити, а хвороби залишаться? Відомо, що правильно поставлена ціль - це половина успіху. Інше, як кажуть, «справа техніки».

Я навчив його деяким фізичним вправам. Навіть не навчив, а нагадав про те, що для поліпшення здоров’я потрібно робити ранком зарядку. Ті, хто робить зарядку, рідко курять. А курці, як правило, зарядку не роблять. Вони вже давно «плюнули» на своє тіло.

Якщо у когось у родині є курці, то треба знати, що це хворі люди. А на хворих ображатися не можна. Не буде ладу, якщо ви будете намагатися змусити їх кинути курити, критикувати, лаяти, карати. У курців відбувається поступова зміна свідомості й світ навколо себе вони бачать перекрученим. З’являється пряма залежність від нікотину.

Коли мій пацієнт кинув курити, через рік знову поїхав до себе на батьківщину. Зустрівся зі своїми друзями дитинства. Всі вони помітили, що він став іншим, якимось «світлим» і спокійним. Він потім спеціально зайшов до мене й розповів, що дійсно Життя без паління в багато разів краще й цікавіше. Для мене це не новина. Усі, хто кидає, через час це помічають.

Ще я помітив, що часто буває, коли люди кинули курити, але через час знову починають. Так відбувається у тих випадках, коли вони не змінюють своє відношення до Життя. Залишаються з колишнім мисленням, не змінюються Духовно. Немає у них запасу міцності протистояти нав’язливій хворобі.

Наприкінці першої консультації я рекомендував своєму пацієнтові сходити до церкви й покаятися за гріхи, які він згадає у своєму житті. Якщо не вийде сходити до церкви, таке теж часто буває серед нашого населення, ще раз підкреслю - серед нашого населення, то у вільний час у себе удома переглянути своє життя. Побачити там негарні вчинки й попросити у Бога прощення. А також попросити подумки прощення у тих людей, яких колись скривдив, або сам на них з якоїсь причини образився.

Не тримати у собі зло й образу. Вони заважають не тільки рятуванню від паління, але й видужанню від інших хвороб. І після того, коли він очистить своє минуле через покаяння, почне робити зарядку, знову прийти на прийом.

Скажу вам по секрету, що більшість курців «зі стажем» бояться кинути курити. Їм здається, що без нікотину їм буде дуже погано. Страх їм «підкидає» сама хвороба. Вона хоче залишитися і їй глибоко наплювати, що курець проживе на 10-20 років менше. Хоча, відмовившись від цієї хвороби, через час здоров’я людини різко поліпшується, якість життя кращає.

На наступній зустрічі, що відбулася приблизно за тиждень, я навчив свого відвідувача уявляти себе таким, хто не курить. Він закривав очі, згадував що-небудь хороше зі свого життя й уявляв, що кинув курити. Подумки «прокручував», бачив внутрішнім поглядом себе у звичайному житті, тільки без паління й здоровим.

Не думайте, що легко уявити себе не таким, як звичайно. Потрібен час і тренування. Усе, що тренується, те розвивається. Він приходив до мене ще кілька разів. На кожній консультації він тренував своє образне мислення - бачити себе здоровим і тим, хто не курить. Ще ми розмовляли про різні аспекти здоров’я. Я рекомендував, щоб він удома, коли ніхто не бачить і не чує, уголос попросив допомоги у Бога в рятуванні від паління й відновленні здоров’я.

Питання віри у Бога дуже серйозне. Нікому не вдається відразу змінити своє мислення. Та й сама Віра не кожному дається. Не думайте, що я йому сказав - вір, і він повірив. Віра - це дарунок Божий, її заслужити потрібно, і не самій людині, а його предкам. Тоді й у нащадків Віра, у свій час, з’явиться, а разом із нею й Знання. Тому я й запитую у своїх пацієнтів - чи є у їх родинах віруючі в Бога предки? Від їхньої відповіді залежить, яку методику допомоги або лікування обрати пацієнтові.

Цей хлопець кинув курити за два місяці після наших зустрічей, якось непомітно для самого себе. Пройшло більше трьох років. Зустрічається зі своїми друзями, буває в різних компаніях, де багато хто курить, а він не курить і його не тягне курити. У душі радується й дякує Богу, що допоміг йому позбутися від цієї й ряду інших хвороб. Здоров’я його значно покращилося, помолодів, почуває себе прекрасно.

Тим, кому вдалося недавно кинути курити або хто тільки збирається це зробити, потрібно знати, що завжди буде багато спокус закурити знову. Це може бути сварка з ким-небудь із близьких, проблеми на роботі, криза в країні. Можуть бути й інші причини, наприклад, з’явиться багато вільного часу, який раніше витрачався на перекури. Іноді руки «нікуди подіти», адже вони звикли тримати сигарети. До Життя без паління потрібно звикнути. Цьому дуже сприяє Духовний розвиток. Краще кидати курити, коли здоров’я ще хороше. Не чекати, щоб це змусила зробити яка-небудь хвороба.

Повторю основні етапи, що гарантують успіх. Перший - це Бажання самої людини й розуміння, що нікотин - це повільно вбиваюча її отрута. Людина, яка курить - хвора людина, на неї не можна ображатися, лаяти або карати. На хворих не ображаються, їм співчувають, за них моляться, їм намагаються допомогти.

Друге - людина, яка курить, повинна озвучити або розповісти про своє щире бажання кинути курити.

Третє - подумки у себе удома переглянути своє життя. Очистити його від гріхів, образ і усього поганого через Покаяння. Краще буде сходити до церкви, висповідатися у священика й Покаятися. Але не кожному дане право ходити до церкви, помолитися й попросити допомоги у Бога в рятуванні від паління або інших проблем.

Четверте - почати щоранку робити фізичні вправи й щодня подумки уявляти себе тим, хто не курить. Інше - справа часу. За моїми спостереженнями, така схема «спрацьовує» за 2-4 місяці роботи над собою. Непомітно для себе люди перестають курити, їхнє здоров’я й життя поліпшуються. Всім своїм пацієнтам я рекомендую подякувати Богу й нікому нічого не розповідати. Надалі вчитися радуватися Життю й частіше згадувати дитинство. До Життя потрібно ставитися з Повагою.

Те ж саме стосується й хворих на алкоголізм. Все потрібно робити тверезим - розповісти про своє бажання, помолитися Богу й попросити допомоги. Очистити минуле від гріхів і зла через Сповідь і Покаяння. Почати ранком робити зарядку й думкою частіше уявляти себе непитущим (ою).

Дуже важливо, якщо хвора людина пошукає у своїй родині предків, які вірили в Бога. Відкрию великий секрет - вони є у кожній родині, тільки потрібно трохи «напружити» пам’ять. Можна поговорити з родичами, може вони знають кого-небудь або переглянути сімейні фотографії.

Рекомендації, які я даю, не мої, їм тисячі років. Вони допомагають вирішити не тільки проблеми з палінням і пияцтвом, але й багато інших.

У цьому розділі я хочу торкнутися ще одного дуже важливого питання - про будову людини. Є різні точки зору або думки про походження людини.

У деяких наукових колах прийшли до висновку, що людина походить від мавпи, але переконливих даних на користь даної теорії ніхто не знайшов. Є й інші точки зору, їх багато. Можна вибирати будь-яку. Те ж стосується й будови людського тіла. Деякі вчені вважають, що наше тіло складається тільки з матеріальних органів і систем. Їх можна пощупати, побачити.

Є люди, які переконані, що у нашому тілі живе душа, деякі вважають розум теж органом людського тіла. Чимало прихильників і енергетичної природи тіла, зараз навіть «ауру» сфотографувати не проблема.

З Біблії й численних інших джерел відомо, що людину створив Бог. Спочатку люди складалися зі Світла (енергії), вони світилися і в них було Життя (Євангеліє від Іоанна 1-4).

Матеріальне тіло утворилося набагато пізніше й були періоди, коли воно дуже відрізнялося від нашого сьогоднішнього тіла. Все це має відношення до здоров’я й медицини. Справа в тому, що матеріальне тіло повторює свій «енергетичний каркас». Спочатку формування більшості хвороб і людських проблем відбувається в цьому «енергетичному каркасі», а потім проявляється на рівні тіла або в житті людини.

Про те, що на енергетичне тіло можна впливати, відомо давно і я нічого нового не написав. Наприклад, китайська медицина часто використовує голковколювання для відновлення нормального циркулювання енергії в тілі. Після чого поступово зникають хвороби в матеріальному тілі. На енергетичне тіло можна впливати за допомогою своєї свідомості, вимовлених слів, а також молитов.

У цьому «енергетичному каркасі» записуються всі наші вчинки, думки, слова - ведеться універсальний облік всього нашого життя. Але мало хто знає, що в ньому також записані життя наших предків.

Якщо предки жили чесно, робили гарні справи, то і їхні нащадки будуть схильні до такого ж життя. Якщо ж предки робили щось погане й за це не покаялися перед Богом, то спрацює Закон Справедливості. Хтось із їхніх нащадків буде зазнавати кари за їхні гріхи.

Коли ми через Покаяння очищаємо своє життя від поганих і нечесних учинків, то тим самим поліпшуємо життя своїм нащадкам. Так само відбувається, коли ми просимо у Бога прощення гріхів нашим предкам, яких уже давно немає на цьому світі. Цим ми очищаємо себе й не передаємо в спадщину своїм дітям проблеми й хвороби предків.

Те, про що я зараз пишу, важко зрозуміти вченим матеріалістам. Є методи пізнання Бога й таємниць світобудови, які не мають нічого загального з досягненнями сучасної науки.

Далі потрібно знати, що наша свідомість має творчу енергію. Куди прямує наша думка, туди направляється потужна творча енергія. Тому своїм пацієнтам я рекомендую нікому не розповідати про свої заняття. Інші люди, навіть найближчі, можуть своїми думками або словами їм перешкодити. Таку рекомендацію своїм пацієнтам давав Ісус Христос.

Коли курці, алкоголіки починають каятися за свої гріхи, молитися й просити допомоги у Бога, вони очищають свій «енергетичний каркас». Потім подумки уявляють себе тими, хто не курить або не п’є. Вся ця інформація «записується» на енергетичному рівні й через час відбувається в їхньому житті. Люди самі кидають курити, пити алкоголь або позбавляються від інших проблем.

І все-таки головне - це молитва. Коли людина молиться, вона розмовляє з Богом, з нашим Творцем. Розумом нам Бога не зрозуміти, як не зрозуміти табуретці того, хто її зробив. Але треба знати, що Він є, що Він завжди нас чує й радується, коли ми хочемо поліпшити своє здоров’я й життя, коли просимо про щось хороше, коли самі намагаємося щось робити. Він допомагає так, як вважає за потрібне, і ця допомога не завжди збігається з нашим бажанням.

На закінчення цього розділу торкнуся ще однієї дуже важливої для нашого суспільства теми - Кинуті діти. Ніде у світі, крім деяких республік колишнього Радянського Союзу, цієї проблеми немає. Тільки у нас ще через низький духовний розвиток маленькі діти часто залишаються без батьків. Це «відголоси» атеїстичної пропаганди, силою нав’язаної цілій державі.

Віру у Бога, як і безвір’я, нав’язувати не можна!

Долю цих маленьких дітей держава вирішує за допомогою дитячих будинків, інтернатів, інших дитячих установ. Часто таких дітей люди всиновляють. І це дуже добре.

Нові батьки намагаються дати своїй прийомній дитині любов, ласку, освіту. Вкладають у неї сили й засоби. Але буває, що маля, коли виростає, поводиться не так, як хотіли б батьки, які його виростили. І от чому.

На «енергетичному каркасі» цієї дитини записане життя його біологічних батьків, його предків, разом з усіма їхніми помилками й гріхами. Тому, незважаючи на любов, увагу, ласку, засоби, освіту - на якомусь етапі свого життя, дитина буде повторювати (відпрацьовувати) гріхи своїх справжніх батьків і предків.

Але, щоб цього не відбулося й дитина виросла здоровою і щасливою, прийомним батькам маляти потрібно частіше молитися за його біологічних батьків. Молитися як за своїх близьких родичів, просити Бога, щоб Він простив їм їхні гріхи. Ви не знаєте цих людей, не знаєте їхніх гріхів, не знаєте, що вони передали в спадщину вашому маляті. Повторю ще раз, моліться за них, як за своїх близьких, просіть за них. Знайте, що ви молитеся за щастя своєї дитини, своїх майбутніх онуків, свого роду.

Ще не було випадку, щоб Бог відмовляв у подібних проханнях.

І ще трохи про те, для чого потрібні Духовні Знання. Бувають випадки, коли в нормальній родині виростають неблагополучні діти. Начебто все у них є, але їх «тягне» до поганого. «Працює» Закон Справедливості. Значить хтось із предків цієї дитини наробив якихось гріхів і не покаявся. «Відпрацьовують» його гріхи нащадки.

От чому потрібно частіше молитися за своїх предків, особливо за тих, кого вже немає на цьому світі. Ми не знаємо як вони жили, грішили чи ні. Покаялися й попросили у Бога прощення за свої гріхи або залишили їх «відпрацьовувати» своїм нащадкам.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка