Черняхівська гімназія виконала Малашевич Тамара Дмитрівна вихователь групи продовженого дня



Скачати 359.64 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір359.64 Kb.
ЧЕРНЯХІВСЬКА ГІМНАЗІЯ537026

Виконала

Малашевич

Тамара Дмитрівна

вихователь групи

продовженого дня

537026

2017537026

ВСТУП

Актуальність дослідження. В той час, коли людство у технічному розвитку прямувало уперед семимильними кроками, усе більше зростав розрив між розвитком зовнішнім, тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком людини.

Відбувається переоцінка цінностей. Людство знайшло скарб світового значення – цінності гуманізму, які переможно проходять через усі бурі земних потрясінь. Вчительство теж переживає значне психологічне навантаження. Йдеться про кризу світогляду, зміну пріоритетів і переоцінку цінностей. Нова соціально - політична ситуація, з одного боку, вимагає переосмислення мети виховної діяльності педагогів, провідних теоретико-методологічних принципів та критеріїв ефективності змісту, форм і методів виховання, а з другого – призводить до порушення елементарних прав дитини на її розвиток.

Сьогодні в Україні зростає роль морального виховання підростаючого покоління. У Законі України "Про освіту" метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

Тому зовнішній розвиток людства повинен супроводжуватися духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає підґрунтям для розвитку людства. Г. Сковорода говорив: "Що можу бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?"

Моральна культура – це і є моральні звички, що стали емоційним стражем поведінки. Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого - елементарне, азбучна істина шкільного виховання. З цієї істини починається національна школа.

Глибокі соціально - економічні перетворення, які є у суспільстві, змушують нас розмірковувати про України, про її молодь. Нині зім'яті моральні орієнтири, підростаюче покоління можна звинувачувати у бездуховності, безвір'я, агресивності. Тому актуальність проблеми морального виховання молодших школярів пов'язана з трьома положеннями:


  • По - перше, наше суспільство потребує підготовки широко освічених, високо моральних людей, які мають як знання, та й прекрасні риси особистості.

  • По - друге, у світі маленька людина живе розвивається, оточена безліччю різноманітних джерел позитивного, і негативного характеру.

  • По - третє, сама собою освіта не гарантує високого рівня моральної вихованості, бо вихованість - це риса особистості, яка заключається у повсякденній поведінці людини, її ставленні до інших людей з урахуванням поваги та доброзичливості до кожної людини.

Перед загальноосвітньою школою поставлено завдання щодо підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати, що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів його оточення. Виконання цього завдання пов'язані з формуванням стійких моральних властивостей особистості школяра. Актуальність цього питання обґрунтовує вибір теми нашої роботи: "Формування загальнолюдських моральних цінностей у молодших школярів".

Мета дослідження: виявити педагогічні умови виховання моральних цінностей дітей молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження: процес виховання моральних цінностей дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: педагогічні умови виховання моральних цінностей дітей молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

- розглянути теоретичні основи виховання моральних цінностей у дітей віком молодшого шкільного віку;

- вивчити критерії рівня моральної вихованості у дітей віком молодшого шкільного віку;

- виявити і експериментально обґрунтувати методи та прийоми виховання моральних цінностей у дітей віком молодшого шкільного віку.



Гіпотеза дослідження: виховання моральних цінностей у дітей віком молодшого шкільного віку буде ефективне, якщо:

- враховуються вікові і індивідуальні особливості дітей;

- вчитель володіє методами і прийомами, спрямованими на виховання моральних цінностей у дітей віком молодшого шкільного віку;

- робота з виховання моральних цінностей проводиться з сім'єю (батьками).



Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури, педагогічний експеримент, статистичне опрацювання даних педагогічного експерименту.

РОЗДІЛ 1. Формування загальнолюдських моральних цінностей у молодших школярів як соціально - педагогічна проблема

1.1. Поняття та завдання морального виховання молодших школярів

Проблемою формування загальнолюдських моральних цінностей у школярів цікавилися в різні часи мислителі, педагоги, дослідники, філософи, науковці (Г. Сковорода, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Д. Дьюї, М. Фіцула, А. Донцов, В. Демиденко, О. Матвієнко, В. Кузь, Ю. Руденко, І. Бех, О. Савченко, Н. Волкова, Н. Щуркова та ін.).

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частину людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми.[7]

Завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси. [4]

Виховання – це цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. [18] Процес виховання відображує становлення кожної людини. Мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь - якої ситуації на демократичних засадах. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності [6] .

Організація життєдіяльності молодших школярів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка школярів. Соціальний розвиток молодших школярів потребує рішучого переведення їх з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу.

В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молодших школярів, то ні про які перетворення в реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.

Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання.

Перший - це сім’я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.[12]

Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади-це широкодоступні заклади освіти, які дають молодшим школярам додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби молодших школярів у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци культури, центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності, аніж культуру та духовність.

В процесі морального виховання молодших школярів важливими є розуміння наступних категорій.

Виховання дітей-дуже складна, тонка і відповідальна справа. З незапам'ятних часів люди мріяли про гармонійну людину. Ще І.Г.Пестолоцці створив концепцію гармонійного розвитку особистості. Він ставив метою інтелектуальний, моральний і фізичний розвиток, удосконалення «сил розуму, серця і руки».

Відомо, що вихованість - якість особистості, яка визначає в повсякденній поведінці людини відношення до інших людей. В основі такого відношення лежать повага і доброзичливість до кожної людини.

Молодший шкільний вік - особливий етап у формуванні ставлення людини до навколишнього світу, коли визначається спрямованість особистості-громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська. Цей вік сприятливий для формування основ культури поведінки. Молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до себе, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування. [1]



РОЗДІЛ 2.

Основні види,зміст та форми роботи вихователя з формування загальнолюдських моральних цінностей у молодших школярів
2.1. Роль вчинку та позитивного прикладу в морально-етичному вихованні молодших школярів.

Ефективність виховної роботи педагога у багатьох випадках залежить і від його уміння працювати з батьками, знаходити спільну мову, спиратися на їх допомогу і підтримку. [12] Тому паралельно з виховною роботою у класі я проводжу й роз'яснювальну роботу з батьками. Мною підібрані теми для обговорювання з батьками з питань морального виховання дітей. Форми і методи роботи з батьками різноманітні. Це і проведення батьківських зборів, групові і індивідуальні бесіди з батьками, залучення батьків до безпосередньої роботи з дітьми, спільні справи класу.

У формуванні культури поведінки, свідомої дисципліни особливе значення має тісне співробітництво, взаємодія школи, сім'ї, громадськості.

Про ефективність виховної роботи свідчить те, наскільки добре діти знають і вміють виконувати правила поведінки; наскільки цінними для них вважаються доброта, чуйність справедливість, ввічливість; чи вміють діти поступитися один одному, піклуватися про інших; як уміють виконувати свої обіцянки; наскільки сміливо й рішуче виступають проти недоліків, несправедливості, грубості.

Глибше пізнавати дитину мені допомагають методи спостереження, бесіди, анкетні опитування, обстеження умов життя і виховання, аналіз творів тощо.

Моральний розвиток особистості - процес, що триває протягом усього її свідомого життя. Виховання - це друге народження. І нам, педагогам і батькам, треба пам'ятати слова Я.Корчака «Виховання дитини - це не втішна розвага, а завдання, яке вимагає капіталовкладень – важких переживань, зусиль, безсонних ночей і багато,багато думок».

Моральна свідомість - одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності школярів. Моральні переконання – пережиті та узагальнені моральні принципи.

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання – керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу молодших школярів. [2] Основні принципи такі:



  • цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання-всебічно розвиненого молодого школяра;

  • обов’язковий зв’язок виховання з життя. Суть принципи полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати на необхідність молодшого школяра жити у суспільстві;

  • єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка молодшого школяра – це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості – складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;

  • виховання праці. В основі цього принципу – ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності;

  • комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових і індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання; виховання молодшого школяра в колективі. Молодший школяр стає особистістю завдяки спілкуванню і пов’язаному з них відокремленню.

Найкращі умови для спілкування і відокремлення створюються в колективі. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності і творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність; поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому – головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає:

  • єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою;

  • гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін..;

  • індивідуальна корекція загальної системи виховання – важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності;

  • принцип системності, послідовності й наступності у вихованні.

Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер; єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського і педагогічного колективів, сім’ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки молодших школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу.

Моральне виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а формується, - розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю. А особливу роль позитивного прикладу у морально-етичному вихованні молодших школярів належить сім’ї, адже вона – колиска морально виховання. «Сім’я утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сім’ї розвиваються внутрішні – погані й гарні – почуття, і вдача набирає рішучого напряму в той або інший бік», вважав Я.Ф. Чепіга.

Перший образ – це батьки, їх вчинки – могутній зразок, який дитина спочатку наслідує, а потім формує свої моральні й розумові здобутки. А коли батьки покидають свої природничі здібності до виховання молодших школярів, скрізь і всьому показують свої моральні зразки, то моральне й розумове виховання молодшого школяра забезпечено високими зразками батьків. Українські педагоги закликають батьків до глибокого, вдумливого вивчення педагогіки й психології, тому що великою мірою правильному вихованню перешкоджає брак у батьків потрібних знань. Тому треба свої вчинки погодити з науковими вимаганнями щодо виховання, бо невдале, погане виховання може викликати знервування у зовсім здорової дитини.

У процесі виховання роль батька і матері має бути однаковою. Вони для молодшого школяра – нерозривне ціле. А їх окремі впливи переплітаються, доповнюються.

Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом думок, звичок, поведінки, дії для свої дітей.

Використовуючи методи морального впливу на дитину слід задуматися над тим, які наслідки вони матимуть на формування психічних якостей молодших школярів.

Слід зазначити, що у вчинках виявляється моральна сутність людини, саме вчинки виявляють рівень моральної культури молодших школярів. Особливе місце у справі морального виховання молодших школярів належить учителеву, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти, він не тільки озброює молодших школярів знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості:свідомість, переконання, поведінку. Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка – приклад для наслідування молодшим школярам і дорослим, він має постійно контролювати себе у всіх відношеннях, з великою обережністю здійснювати процес формування молодшого школяра, спираючись на свою широку ерудицію. Педагогові більше ніж будь-кому, потрібно дбати про свій духовно-моральний розвиток. Головною рисою для вчителя має бути самовдосконалення, вчитель у своєму розвитку ніколи не може залишатися на місці. Він має систематично, неухильно, цілеспрямовано ц наполегливо працювати над удосконалення свого професійного й морально-етичного рівня.

2.2 Методи стимулювання дитячої діяльності

Такі методи стимулювання дитячої діяльності, як гра, змагання, створення громадської думки, допомагають долати недоліки, виробляти свідому дисциплінованість, заохочувати дітей до сумлінного виконання обов’язків. При цьому я прагну, щоб виховна робота приваблювала дітей змістовністю та емоційністю, викликала в них інтерес і активність, заохочувала до самоаналізу, самооцінки.

Для досягнення поставленої мети я намагаюсь урізноманітнювати виховні заняття, проводячи їх у формі: бесіди («Культура поведінки у школі», «З добрим водися, а лихого стережися», «Твої обов’язки в сім’ї», «Кого можна назвати справжнім другом»); рольові ігри ( «Хто першим вітається», «В гостях у Майдодири», «Так чи ні?»); усного журналу («Якщо добрий ти», «Про зошит, карту, олівець», «Про братів наших менших»); заочної подорожі («До бабусиної скрині», «В гості до казки», Моя Вітчизна – Україна»); інсценізації віршів, казок, оповідань; спортивних змагань («Веселі старти», «Ми – олімпійці»); конкурсів («На загадку є відгадка» , «Зошит посміхається»); вікторини («Хто найрозумніший?», «Що? Де ? Коли?», «Можна – не можна»); трудових операцій ( «Книжкова лікарня», «Речі у твоєму портфелі», «Моя парта»); свят («Моя мама краща в світі », «Золота осінь», «У світі казок », «Новорічне свято», «Хвала хлібу»); прогулянок, екскурсій.

Особливо вдалими вважаю класні години,які проводяться у нетрадиційних формах. Так класну годину «Світ людських відносин» я проводила у формі гри телевізійного клубу «Що? Де? Коли?». На дошці – зображення сови – символу мудрості, до нього прикріплені конверти з питаннями у формі ситуацій, на які діти колективно повинні відповісти. Учні діляться на команди, обирають капітана. По черзі капітани виходять до дошки, беруть конверт і читають усьому класу питання. В конвертах містяться питання – ситуації такого змісту: «Опираючись на ціпок, йде старий чоловік. Він зупиняється, щоб відпочити. І знову дибає. Хлопці, які спостерігали за ним, почали наслідувати його ходу, згорбилися, ледь пере двигають ноги. Діти весело сміються. Що ви можете сказати про таких хлопців?»

В одному конверті було одразу три питання – це бліц-турнір. В другому конверті – музична пауза, яку ми з задоволенням провели танцюючи вальс. А в кінці вікторини була прочитана стаття Л. М. Толстого «Бесіди з дітьми з моральних питань».

Такі форми виховної роботи урізноманітнюють класні години і викликають активність навіть у пасивних дітей.

Знання про взаємини між людьми молодші школярі здобувають з книжок, від учителя, батьків, інших людей, з власного досвіду спілкування з дорослими і ровесниками.

2.3 Основні народно – педагогічні традиції родинного виховання.

Щоб змінити на краще стан моральності нашого суспільства, необхідно зважати, що вихованість наших дітей, підлітків – результат копіткої щоденної роботи, а ще більше – результат тих реальних міжлюдських стосунків, у які включається дитина з перших днів свого життя і активним учасником яких вона залишається усі наступні роки.

Виховує не тільки і стільки сам виховний процес як спеціально організована дорослими діяльність, а ті щоденні, конкретні взаємини, під час яких дитина день за днем вбирає в себе і активно переосмислює людські цінності, орієнтації, способи поведінки, сутність ставлень до явищ життя і до самої себе.

Щоправда, сім’я з точки зору соціальної психології за структурою, функціями та іншими ознаками є специфічною виховною інституцією. Сім’я – це спільність рідних і близьких людей, зайнятих різноманітними видами діяльності і спілкування, які переважно спрямовані на вироблення суспільно необхідних цінностей. Як усякий колектив, сім’я може успішно функціонувати, розвиватися лише за наявності у її членів спільних інтересів, усвідомлюваних цілей.

Причиною нечесних вчинків у молодшому шкільному віці часто буває надмірна вимогливість батьків до дітей. Якщо батьки не зіставляють свої вимоги з можливостями дитини, то в неї може виникнути реакція самозахисту – брехня, яка на якийсь час відверне незадоволення чи гнів батьків. Брехня – це свідоме викривлення дітьми дійсності, ухилення від істини з прихованою метою вона може набути стійкої форми, і тоді вже стає рисою характеру. Однак не всі випадки викривлення дійсності вважаються брехнею. Наприклад, якщо правда приховується задля того, щоб зробити сюрприз батькам чи комусь іншому.

Добре, коли дитина відчуває до себе увагу батьків, контроль за найменшою обіцянкою, доти, доки не звикне бути точною та обов’язковою.

Регулярне виконання вимог батьків щодо сумлінного ставлення до справи сприяє нагромадженню дитиною необхідного досвіду поведінки, формуванню міцних звичок, хоча повне, глибоке розуміння необхідності подібних дій з’явиться значно пізніше. Важливо, щоб вимоги були обґрунтованими, висловлювалися у доброзичливій формі, ґрунтувалися на довір’ї. Нагадування і контроль з боку батьків мають бути тактовні, не перетворюватися на дрібну опіку. Найкраще, коли дитина відчуває, що близькі їй люди впевненій в ній, повністю їй довіряють. Якщо дитину батьки заохотять, похвалять за те, що вона дотримується даного слова, виявляє порядність, чесність, то у неї з’явиться і закріпиться позитивне ставлення до такої поведінки.

Добре відомо, що саме у своїй виховній діяльності дорослі можуть зазнавати невдач. Досить часто можна зустріти батьків, учителів, вихователів, які скаржаться на дітей, онуків, учнів, котрі, мовляв, не піддаються жодним впливам.

«Дуже важливим для виховання власної дитини є вміння батьків бачити в її друзях, близьких знайомих, у зовсім сторонніх людях передусім позитивні сторони. Та, на жаль, дехто вважає за потрібне фіксувати увагу дітей на недоліках людей. Предметом обговорення в сім’ї надто часто бувають вияви егоїзму, кар’єризму, жорстокості, лицемірства, безвідповідальності. Надмірна фіксація уваги дітей на негативному в людях поступово формує в них думку, що взагалі абсолютна більшість людей – погані, безсердечні, нечесні. У старшому віці у них може виникнути спотворене уявлення про людей та їх взаємини». На основі такої неправильності і заниженої оцінки в дитини розвивається недовірливе й підозріле ставлення до інших. А це, відповідно, може спричинити грубість цинізм, презирливе ставлення до людей.

Формуючи у дитини сумлінність, совісність, батьки мають не тільки контролювати виконання нею своїх обов’язків, доручень, а й допомагати віднаходити найраціональніші засоби дій у кожному конкретному випадку. Слід домагатися, щоб не до ладу зроблена справа була виправлена, доведена до кінця, водночас у дитини не має виникати почуття озлоблення, провини.

«Сім’я – первинний різновіковий колектив, де починається формування якостей колективіста, підготовка дитини до спілкування та співжиття з іншим людьми. Чим краще діти підготовлені до цього, тим менше відбувається їхня соціальна адаптація – виявляються загальноприйняті у суспільстві моральні норми, форми поведінки. Коли діти є свідками турботливості батьків, їхнього піклування один про одного, допомоги рідним і близьким, то вони наслідують такий приклад".

Звичайно, дітей треба вчити розрізняти добро і зло, формувати в них критичне, непримиренне ставлення до тих, хто керується антигуманними поглядами та нормами моралі. Однак формування у дитини правильної життєвої позиції, активної протидії злу можливе на основі виховання у неї передусім поваги до людей, вміння самостійно зрозуміти добро, відрізнити його від злого, негідно. «Джерелом людського життя є родина. З прадавніх часів люди усвідомлювали значущість родини для всебічного розвитку особистості».

Створення побутової бази не є першоосновою, подібно до того, як створення навчально-матеріальної бази у школі ще не є єдиною запорукою успішного навчально-виховного процесу. Головне полягає в якості викладання і виховання, в педагогічній майстерності вчителів, а в сім'ї - у стимулюванні до навчання дитини на повну силу її здібностей.

У батьків має скластися своя система виховання самостійного, відповідального ставлення сина, або доньки до виконання домашніх завдань, а за потреби контролю і допомоги. Батькам слід знати зміст програм і підручників, щоб мати змогу вчасно допомогти дитині. Однак при цьому потрібно запобігати формуванню у неї утриманського настрою ("ось прийде батько з роботи і розв'яже мені задачу"), а привчати до наполегливого обдумування складного завдання, намагання будь-що розв'язати його самостійно.

Відомо, що сім'я - природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яка акумулюється в собі всі найважливіші його ознаки. Сім'я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів.

Згадаймо деякі золоті перлини народної мудрості, в яких закодовані погляди попередніх поколінь, поціновано значення сім'ї у житті суспільства: Яка вода, такий млин, який батько, такий син; Який батько, такі й діти; Які мамка й татко, таке й дитятко; Який дід, такий його плід; Дурна мати - дурні діти; Якого породила ненька, такого й приймає земелька; Живемо не батьками - помремо не людьми і т.п.



2.4.Виховання культури поведінки молодших школярів

Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших-належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки молодших школярів, підготовці їх до повноцінного життя у суспільстві. З огляду на це, школі потрібен педагогічно інструментований процес особистісно-орієнтованого виховання, побудований на тісному зв'язку знань, почуттів, поведінки.

У модель виховання культури поведінки входять концепції морального виховання, особистісно-орієнтованого підходу до виховання, системного підходу до виховання та розвитку молодшого школяра у діяльності.

Необхідно зазначити, що одним із джерел отримання знань молодшими школярами про соціальні норми поведінки, формування у них позитивного ставлення до оточуючих є казка, оскільки вона найбільше відповідає сутності молодших школярів. Алегорична форма багатьох казок дає змогу ознайомити молодших школярів з тими чи іншими поняттями, нормами, правилами поведінки та передати внутрішні почуття персонажів, спонукати до роздумів, завдяки яким молодший школяр переноситься з казки у реальне життя на нього по-новому, бачити себе, свою поведінку ніби збоку.

Слухання казки, на думку вчених, допомагає молодшому школяру навчитися розуміти внутрішній світ героїв, а через них і внутрішній світ інших людей, вчить співчувати їм, набути впевненість у собі.

Використання тематичного багацтва казок істотно впливає на формування культури поведінки у молодших школярів, позначається на їхній поведінці та вчинках.

Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки важливе місце посідає гра. Саме гра - природний для молодших школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його, аналізують поведінку героїв.

Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючий формі , розвивати систему відносин у наочно діючий формі, розвивати орієнтування в них.



2.5.Виховання дисциплінованості та відповідальності молодших школярів

Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.

Шкільна дисципліна - дотримання учням правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами. Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується вона на сформованості в учнів таких рис:

а) дисциплінованість - прагнення й уміння особистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспільних норм і правил;

б) обов'язковість - усвідомлення особистістю необхідності дотримання суспільних і моральних норм, підпорядкування своєї поведінки їх вимогам;

в) відповідальність - якість особистості , що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільності або шкоди для суспільства, порівнювати свої навички з панівними в суспільстві вимогами , нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.

Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи. За її відсутності не можна провести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є і засобом виховання молодших школярів, сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, обмеженню, гальмуванню їх нерозважливих дій та вчинків.

Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам’ятаючи, що навіть наймолодший учень - це вже громадянин, наділений певними правами і обов’язками. На жаль, учителі молодших класів дуже часто бачать в ньому лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тільки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. Невсипущий контроль, постійні обмеження призводять до протилежних результатів, викликають роздратування, грубість, непокору.

Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через обмежений життєвий досвіт. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі помилки і вчить неповнолітніх поведінки в складній життєвій ситуації.

Велика роль у дисциплінуванні молодших учнів належить шкільному режимові, який, за твердженнями А. Макаренка, виконує свою виховне роль лише тоді, коли доцільний, точний, загальний. Доцільність режиму полягає в тому, що всі елементи життєдіяльності молодших школярів у школі й удома продумані та педагогічно виправдані. Точність режиму виявляється у відсутності відхилень у часі й за місце проведення намічених заходів. Точність перед усім повинна бути властива педагогам, тоді вона передається молодшим школярам. Загальність режиму є свідченням його обов’язковості для всіх молодших школярів. Кожен вихованець повинен чітко уявляти, як він має діяти, виконуючи певні обов’язки. Такий режим сприяє розвиткові в молодших школярів здатності керувати собою корисних навичок і звичок, позитивних моральних і правових якостей.

Важливе місце у привчанні молодших школярів до належної поведінки в школі та за її межами належить контролю за їх поведінкою, що передбачає облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто систематично запізнюється або пропускає уроки без поважних причин. У деяких школах ведуть спеціальні журнали поведінки учнів, у яких директор або його заступник з виховної роботи регулярно фіксують випадки грубого порушення учнями порядку в школі, на вулиці, в громадських місцях, а також виховні впливи, які було застосовано до них, і результати цих впливів. Це допомагає педагогам своєчасно аналізувати стон дисципліни в учнівському колективі, намічати і вживати заходів щодо його поліпшення, детальніше й повніше вивчати умови життя учнів, ближче знайомитися з їх сім’ями, глибше вникати у внутрішній світ окремих учнів, виявляти недоліки виховної роботи школи й удосконалювати її. Ведення журналу обліку поведінки сприяє конкретизації індивідуальної виховної роботи з молодших школярів, схильними до порушень норм моралі та права. У деяких школах замість таких журналів ведуть спеціальну картотеку на учнів-правопорушників.

Перешкоджають вихованню дисциплінованості молодших школярів намагання окремих учителів і батьків приховати випадки порушення дисципліни, щоб не компрометувати клас. Не реагуючи на недисциплінованість, вони виховують у неповнолітніх почуття безвідповідальності. Якщо на певному етапі виховання молодшого школяра починають докоряти за погану поведінку, він не може збагнути, чим останній його вчинок гірший за попередні, про які ніхто не згадував, оскільки в нього притупилося почуття відповідальності, виробилася зухвалість. З огляду на це кожен випадок порушення правил поведінки слід детально аналізувати й давати йому відповідну оцінку.

У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоденник. Педагог повинен вимагати від них акуратного ведення щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід враховувати і його зовнішній вигляд, чергування в їдальні,ставлення до товаришів, дорослих. 



Систематичний контроль за поведінкою молодших школярів у школі та за її межами привчає їх до щоденного дотримання дисципліни. Особливо потрібен він молодших школярів,у яких сформувалися негативні звички, оскільки створює умови для вироблення у них позитивних звичок, блокує появу і закріплення негативних. Проте це не означає, що треба весь час контролювати учні, які випадково порушили правила поведінки. Коли їх «виховують» у багатьох інстанціях, часто нагадують про найменші провини, це не сприяє дотриманню ними правил поведінки, а спонукає до думки, що вони «неправильні». Контроль повинен бути тактовним. щоб учень відчував повагу до себе як до особистості.

Зовнішній контроль певною мірою є примусом до позитивної поведінки. Водночас діє внутрішній контроль, коли певні норми поведінки настільки засвоєні, що стали внутрішніми переконаннями людини, і вона виконує їх, часто навіть не замислюючись над тим, чому чинить так, а не інакше. Якщо від виконання вимог шкільного режиму можна ухилитися, контролю з боку педагогів чи колективу молодших школярів можна уникнути, то від власної совісті важко сховатися. Як стверджував А.Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за поведінкою вихованців, навчити їх «робити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не дізнається».

Дієвою є профілактика конфліктних стосунків і запобігання негативним вчинкам. Порушення дисципліни і вимог шкільного режиму найчастіше трапляються там, де недостатньо організована діяльність учнів. Якщо вихованцеві нічого робити не уроці чи в майстерні, якщо не організовано його дозвілля, він намагатиметься чимось заповнити свій вільний час, організувати його по-своєму, не завжди розумно.

До порушень шкільного режиму молодших школярів призводить і невміння деяких учителів працювати з педагогічно занедбаними дітьми. Помилки в роботі з ними спричинені тим,що педагоги не розкривають мотивів їх  негативної поведінки, знання яких дає змогу ефективніше будувати виховну роботу з ними. Якщо вихованець, наприклад, погано поводиться через відсутність перспективи, байдужість до свого майбутнього, то вся робота педагога має бути спрямована на формування в нього віри у це майбутнє, в можливість досягти його власними силами. Школа багато втрачає у виховання свідомої дисципліни через те, що не завжди дотримується суворої регламентації життя та діяльності молодших 
Школярів, а саме вона, за словами А.Макаренка, «…повинна з першого ж дня поставити перед учнем тверді, незаперечні вимоги нашого суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і за що не похвалять». Це регламентування має узгоджуватися з правами і обов’язками школярів, передбаченими Законом України «Про освіту» молодших школярів створено вісі умови для навчання і праці в школі, тому кожен з них повинен сумлінно свідомо виконувати свої обов’язки. Повага учнів до закону полягає у свідомому дотриманні правил поведінки,дисциплінованості, боротьбі з порушеннями шкільного режиму, допомозі педагогічному колективу в організації навчально-виховного процесу. Вони мають глибоко усвідомити, що поведінка і ставлення до навчання – не лише їх особиста справа ,що їх громадянський обов’язок – сумлінно вчитися, зразково поводитися, стримувати інших від недостойних вчинків. 

Висновки 

Моральне виховання школярів є одне з найскладніших, тому, що об’єктом праці – найтонші сфери духовного життя особистості, а формується, розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. 

Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, самосвідомістю. 

Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей. Батьки варто пам’ятати, що той світ у якому росте й розвивається молодший школяр з раннього дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сім’ї у вихованні молодшого школяра – створення для нього таких життєвих умов, де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно. Особливе місце у справі морального виховання молодших школярів є одне з найскладніших, тому що об’єктом праці – найтонші духовного життя особистості, а формується, - розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само – розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю. Обов’язок батьків бути завжди і в усьому високоморальним прикладом думок, звичок, поведінки, дій для своїх дітей. Батькам варто пам’ятати, що той світ у якому росте й розвивається молодший школяр з раннього дитинства, впливає на все її подальше життя. Основне завдання сім’ї у вихованні молодшого школяра – створення для нього таких життєвих умов, де б він розвивався вільно, нормально й гармонійно. Особливе місце у справі морального виховання молодших школярів належить учителеві, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти, він не тільки озброює молодших школярів знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості:свідомість, переконання, поведінку. 

Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка – приклад для наслідування молодшим школярам і дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях. Важливе місце у моральному вихованні належить патріотичному вихованню, яке постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу.  Важливою рисою патріотизму є турбота про благо свого народу. Провідне місце належить шкільній дисципліні яка є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи. Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учням необхідності дотримання її в школі, громадянських місцях, в особистій поведінці;готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни праці, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.

Отже, у пізнанні світу людських цінностей надзвичайно важливим, щоб молодші школярі переживали гостре почуття за свій необережний непродуманий вчинок, засуджували свою помилку, необачність, поспішність.

Одне із завдань вчителя полягає тому щоб навчити молодшого школяра бачити наслідки своїх вчинків. А щоб їх бачити – потрібно думати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Критерії моральної вихованості молодших школярів: Книга для вчителя / за ред.Беха І.Д. – К.: Рад.школа.1989.

  2. Матвієнко О.В. Основи морального виховання особистості молодшого школяра.- К.: Стилос, 1999.

  3. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти.- К.2009.

  4. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання: шляхи реалізації.-К.:ІЗМН, 1996.

  5. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.:Академія, 2002.

  6. Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів, вчителів. – К.:ІЗМН,1995.

  7. Джон Дьюї. Моральні принципи в освіті. – К.:2001.

  8. Донцов А.В. Психолого-педагогічні особливості формування ціннісних орієнтацій студентської молоді. //Високі технології виховання. – Харків; ІСДО, 1995.

  9. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій. – К.:Либідь, 1996.

  10. Нізельська Г.О. Початкова школа. №6, 7, 11, - К.,2006.

  11. Подласт Й.П. Педагогика. – М., 1999.

  12. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К., 1978.

  13. Федорова М.А. Культура поведінки дітей 6-7 років життя. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім..І.Франка, 2005.

  14. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2007

  15. Щуркова Н.Е. Воспитание:новый вигляд с позиции культуры. – М.: Педагогический поиск, 1996.

  16. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д. Основи національного виховання. Концептуальні положення. – Умань, 1993. – С.37 – 38.

  17. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания: Соч. – Т:5. – М.:Просвещение, 1976.

  18. Сухомлинський В.О. Повне зібр.творів у 5-томах. – 1977. – Т.3.

ДОДАТКИ

Подорож до країни ввічливості та доброти

Мета. Узагальнити знання дітей про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях, виховувати шанобливе ставлення до старших, батьків, виявляти піклування про молодших, слабших.

Обладнання. Лист професора Будьласка, 7 розрізаних ключів, карта подорожі із зупинками, плакат «Правила поведінки», картки для семафори, конверти із завданнями, словник чемної людини, плакат, портфель з книжками.

Хід виховної справи.

Вступна бесіда.



  • Доброго дня! Я принесла вам листа, який щойно доставив листоноша до нашого закладу. Прочитаймо!

  • Це лист від професора Будьласки.

Дитина розкриває лист і зачитує.

Дитина: «Любі діти! Я – професор Будьласка, запрошую вас до країни Ввічливості і Доброти. Шлях у мою країну буде не легким. Його треба подолати і підтримати один одного. Сподіваюся, ви зможете одержати ключі від країни Доброти та Ввічливості (ключі намальовані на цупкому папері і розрізані на 6 частин). На кожній зупинці та станції ви будете отримувати частини ключів, які в кінці зможете скласти у ключ від країни Ввічливості та Доброти. А допоможе вам здійснити цю подорож карта країни Ввічливості та Доброти. Бажаю успіхів!»



  • Чи бажаєте ви помандрувати до цієї країни? (діти відповідають)

  • Отже, вирушаємо в подорож. Щасливої вам дороги!

Звучить фонограма руху поїзду

Гра «Поїзд»

І. Першою зупинкою є «Словник чемної людини». Ви знаєте ввічливі слова? Тоді ось таке завдання. Вам потрібно скласти словник.

Всі слова, які говорять діти, записують у великий словник

Молодці! Вийшов гарний словник. Сподіваюся, ви будете завжди користуватися ним.

Діти отримують першу частину ключа. Зачитують хором слова (діти початкової школи). Звучить фонограма руху поїзда.



ІІ. Наступна зупинка « Містечко вихованих людей».

Вихователь: О, та тут побував бешкетник. Він переплутав усі їхні правила і життя зіпсувалося, усе переплуталося. Діти, допоможемо жителям цього містечка виправити помилки!

Твердження із помилками:


  1. Проходити на своє місце у кінотеатрі треба спинами до тих, хто сидить.

  2. Чемний хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.

  3. Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем старшим.

  4. Виховані діти обгортку від цукерки кидають на тротуар.

  5. Усі діти переходять вулицю на червоне світло світлофора.

  6. Виховані хлопчики завжди лазять по деревах.

  7. Дівчатка витирають руки об сукню.

  8. Чемні діти не вітаються при зустрічі.

  9. Виховані діти завжди кривдять менших.

  10. Всі діти говорять брудні слова.

Діти виправляють помилки, отримують частину ключа.

Вихователь: Запам’ятайте, щоб люди вас поважали, слухали, дотримуйтеся золотого правила: «Ставиться до людей треба так, якби ви хотіли, щоб ставилися до вас».

Звучить музика, поїзд їде далі.

ІІІ. Зустріч із Шапокляк

Вихователь: Отже, мандруємо далі. Будьте обережні, адже трапляються випадки, коли під час подорожі можна несподівано зустріти розбійників чи хуліганів. Ви не боїтесь? (діти відповідають)

Звучить пісня з мультфільму «Крокодил Гена та Чебурашка»

Шапокляк: О, що це за мандрівники? Куди, ви зібрались?

Ведучі пояснюють, що ми їдемо до країни Ввічливості та Доброти

Шапокляк. Та що ви? Навіщо це вам потрібно? Ось і залишайтеся зі мною.

Діти відмовляються

Шапокляк. Ну добре, тоді я вам дам деякі поради, якими можна скористатися в країні Ввічливості та Доброти.

«Шкідливі поради».


  • Ніколи не мийте руки, шию, вуха, обличчя. Вони знову стануть брудними. Навіщо марно витрачати свій час.

  • Стригтися також не обов’язково, бо як постарієш голова облисіє.

  • Вранці зовсім не обов’язково зав’язувати шнурки на черевиках, банти на косах, бо вони протягом дня і самі порозв’язуються.

Ведучий. Діти, вам подобаються такі поради? Хіба можна ними скористатися?

Шапокляк. Що? Не бажаєте таких порад? Ну, тоді слухайте ось які:



  • Якщо товариш запросив тебе на День народження, залиш подарунок вдома – він і тобі згодиться;

  • Ні з ким у гостях не розмовляй, тільки вибирай, що смачніше, та їж;

  • Дівчаткам треба завжди ставити підніжки, показувати язика, лупцювати;

  • Якщо твій товариш упав, покажи на нього пальцем, смійся голосно, щоб він побачив, що ти не засмучуєшся;

  • У спілкуванні завжди вживай брутальні слова.

Ведучий. Це поради справді хуліганські, нам з тобою не по дорозі. Діти, нам треба довести, що ми їй не друзі, та навчити справжніх правил поведінки.

Давайте розкажемо Шапокляк ці правила

Правила:


  • Не поспішайте першим сісти за стіл.

  • Не розмовляй під час їжі.

  • Не перебивай того, хто говорить.

  • Не показуй пальцями на інших.

  • Не забудь зняти шапку, коли заходиш у приміщення.

  • Поступайся місцем людям похилого віку.

  • Не забудьте вибачитися, якщо ти когось штовхнув.

Шапокляк. Добре, я зрозуміла, що ви хороші діти, я не буду вас більше затримувати. Мені соромно. Я піду до Чебурашки.

Пісня Чебурашки. Звучить свисток.



IV. Вихователь: А зараз на нашому шляху «Семафор ввічливості».

І тепер залежить тільки від вас, чи дозволить він нам рухатися далі. Червоний колір – забороняю, зелений – дозволяю. У вас на столі лежать сигнальні картки червоного та зеленого кольору. Я зачитаю репліки, а ви повинні сказати: що правильно роблять діти, а що – ні. Якщо правильно – зелений, не правильно – червоний.



  1. «Дайте мені хлібину», - звертається хлопчик у магазині до продавця (червона)

  2. Вибачте, будь ласка, я штовхнула вас ненавмисно», - каже дівчина в автобусі (зелена)

  3. «Покличте до телефону Марину» (червона)

  4. «Я трохи порвала цю книжку, підклейте її самі», - сказала дівчинка бібліотекарю (червона)

  5. «Люба бабуся! Я із задоволенням тобі допоможу» (зелений)

Ведучий. Молодці! Ви добре упоралися із завданням. Семафор показує зелене світло і ми вирушаємо далі.

Звучить фонограма руху поїзда



V. Станція «Королеви Чистоти».

Вихователь: Наступна зупинка «Королеви Чистоти».

Королева Чистоти. Добрий день! Я – Королева Чистоти. Я люблю в усьому порядок, охайність. Цікаво, чи всі ви привчені до порядку, чи знаєте, як тримати свої речі чистими, як себе потрібно поводити?

Долі королева Чистоти проводить гру «Так чи ні»,



  • Перед їжею помити руки

  • Вранці я не вмиваюся

  • Мої черевики завжди брудні

  • Вранці швидко прибираю ліжко

  • Завжди обгортаю підручники

  • Постійно відриваю ґудзики завжди забуваю причесатися

  • Мій одяг завжди пом’ятий

  • Я завжди човгаю ногами

  • Постійно чищу зуби

Королева Чистоти. Добре, молодці! Ви гарно слідкуєте за своїми речами.

Ведучий. Шановна Королево, наші діти охайні, старанні, вони самі доглядають за своїм одягом, зачіскою, взуттям.

Звучить фонограма руху поїзда

VI. Станція «Скринька народної мудрості».

Ведучий. Наступна наша зупинка «скринька народної мудрості». О, тут трапилася пригода! Діти, у скриньці народної мудрості усе розсипалося і вам треба це поскладати.

Діти у конверті отримують завдання – із слів скласти прислів’я та приказки

Тяжко тому жити, хто не хоче робити.

Чим багаті, тим і раді.

Аби руки та охота, буде зроблена робота.

Бджола мала, а й та працює.

Землю прикрашає сонце, а людину – праця.

Добре в світі тому, хто працьовитий.

Не радій чужому горю.

Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.

Ввічливих і лагідних скрізь шанують.

Маленька праця краща за велике безділля.

Звучить музика



Ведучий: Діти, давайте тепер подивимося, чи можна скласти ключа. Так, тепер ви маєте ключ від країни Ввічливості та Доброти. Ми можемо відімкнути її для себе. Молодці, діти, ви здолали всі перешкоди, пройшли складний, нелегкий шлях, не піддалися на умовляння шапокляк, витримали екзамен королеви чистоти і тепер ви жителі цієї країни, це значить, що всі ви отримуєте звання ввічливих, вихованих, добрих, охайних.

Сподіваюсь, що в майбутньому ви залишитеся такими. Вручаються посвідчення жителям країни Ввічливості та Доброти.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка